Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210821 "Пів обличчя"

Дивлюсь на себе у дзеркало, а на пів правого обличчя бачу зелене тату в білі дещо пастельні квіти. Малюнок завершується раптово в переході на ніс, що не тільки, а й взагалі мені не подобається. Під губою, так само справа, проколота сережка у вигляді кульки. Ліва брова має дві вистрижені риски. Десь від ключиці догори дивним чином прикріплений пластиковий пеніс, повну форму якого намацую під верхнім одягом (без конкретики). Додатково ще вибито чорне тату у формі ока-риби, схоже, вже на лівій стороні обличчя (більше запам'ятався знак, аніж місце розташування). Міркую, як узагалі жити із таким образом? З'являється переконання, що в нинішній час я такий не один, разом із тим пригадую давню фотографію, на якій моє обличчя було розмальоване на Хелловін (спогад із реального).

P.S. Переконання, що я вже бачив себе таким у дзеркалі. Або це повтор у самому сні, або з якогось забутого сну.

Сон 100720 "Навіщо це мені?"

Приходжу в кав'ярню і в процесі перебування заходить розмова з якоюсь дівчиною, яка була зі своїм молодшим братом. Знайомлюсь із нею ближче і розумію, що вона починає проявляти до мене відкриту симпатію. Я "розставляю всі крапки над і": "...є одруженим і маю двоє дітей!" Чим її розчаровую. У ту ж мить згадую, що в мене на цей час ще одна зустріч із дівчиною, але в іншому місці, і на неї я вже запізнився. Подумки ставлю до себе питання: "Нащо мені ці знайомства?"

Я в Україні. Розраховуюсь на касі якоїсь кав'ярні і, не відрефлексовуючи мову, питаю у дівчини польською, обмовкою ще називаючи гривні злотими. По сказаному ловлю себе на тому, що я вже не в Польщі, і виправляюсь, а касирка сміється і пробує відповісти нею ж, але ламаною. Питаю: видно, ви працювали в Польщі? На що отримую схвальну відповідь.

Підходжу до пункту прийому склотари. Маю при собі порожні пляшки, які хочу здати. А перед самим відкриттям назбирується купа маргінального народу: знедолені, бомжі, алкозалежні. За хвилину перед самим відкриттям створюється тиснява, у якій я почуваю себе незручно і силою покидаю той натовп. Вирішую перевірити по кишенях: аби чогось не вкрали! Дивлюсь, а в мене засталось пів телефона (дивний образ, як для реальности, але уві сні сприймається цілком серйозно), який технологічно має дві частини. Роблю висновок: верхню частину телефона вкрали (слухати), залишилась нижня (говорити): це їм, як і мені, буде ні для чого!

Комусь переказую образ побаченої нещодавно (в реальності) світлини, на якій зображена була статуя голого Дональда Трампа.