Сон 25-270425 "Вихід із неможливого"

Мене кусає змія і стає боляче (реальний дводенний головний біль на зміну погоди з раптовим відчуттям оніміння руки і важкістю в серці).

25.04.25

Нетиповий сон, як для мене, але з тим і оригінальний.

Моє втягування по одному представнику певну групу людей в якусь дивну аферу, яка для мене виглядає не інакше, як форма самозахисту. Єдине, що залишається, бо мене вже знають в обличчя, грати і вигадувати для них нові ролі, вказуючи, що в їх учинених діях винен не я, а вони, зокрема в очах тих, хто знає мене без сумніву з кращої сторони. Дійшло до того, що почали приходити до воріт мого проживання (в реалі - батьківсий двір, але наразі там не живу) зі "сльозами і соплями", доводячи комусь про мене в моїй ж присутності якісь факти, які заперечував, а наслідки, як виключно їхня воля до дії, а не під впливом моїх словесних намірів.

26.04.25

Запаркований літак так, що не можна буде йому вирулити. (Певна логіка з реалу, щодо мого паркування).

Виїжджає фура з такого місця, де узагалі я дивуюсь як він тут опинився і як звідси виїхав, куди поїхав, коли немає ані поворотів для виїзду, ані дороги, адже навколо ліси, кущі та стежки? (Логічний повтор попереднього фрагменту сну).

Кінцеві збори по завершеному об'єкті будівництва. Збирання речей до великого буса, а насамкінець: чи буде мені місце де сісти? Мені кажуть: буде, заходь і сідай! Салон такий великий, що вирішую підійти до водія, аби почути його думку. Поки дійшов, опинився у великому приміщенні на багато різних банківських кас обслуги. Підходжу до однієї, аби зняти гроші, але мені кажуть що щось не виходить із банківською картою. Як так, у мене ж на рахунку є гроші! Потім дивлюсь на назву банку і розумію, що це не мій банк, у якому обслуговуюсь. Подумки: "Добре, що не зумів зняти гроші!" Дивлюсь процент за комісю для облуги інших банків - більше 30%. Подумки: "Так можна і збідніти. Трамп ввів мита на 10 і більше процентів, і уряди інших країн вже в паніці. Цікаво, а що буде наприкінці 2025 року з ВВП усіх країн світу, хто торгує з Америкою? Цікаво, чи самі США будуть у плюсах?" Покидаю касу цього банку та озираючись далі у цьому ж приміщенні шукаю свій. Цікаво, що з таких автобусів, в якому я їду, сюди "приходять" багато людей із інших маршрутів. Дивно: що за переміщення в просторі, коли сам транспорт у дорозі?

27.04.25

Сон 120425 "Кожному свої можливості та місце"

Сниться, що сон - це як кабеля, а образи - це місця паскування. Найцікавіше, що вигляд кабелів - це викладені в довжину одна біля одної не в лотку, а навколо певної округлости, приміром, труби.

10.04.25

Приходжу з кимось (двоє - троє людей) у якесь промислове приміщення. З першого погляду - без розуміння для чого. Поки не бачу невеликий одномісний аероплан. Той, хто нас сюди привів, сідає за нього, виїжджає з приміщення і злітає. За короткий час повертається, ставить на те ж місце, де був і каже: "Тепер ти!" Лише зараз зауважую, що посадка на аероплан якась максимально низька до землі: така, що мало не сідаю на підлогу. Під ногами доволі пласкі педалі, що їх майже не відчутно. Пробую виїхати з цього ж приміщення, але розумію, що в мене це не виходить: широта крил чомусь не дозволяє. Питаю себе: як це вийшло в нього?

Маємо ганяти корпоративний футбол.

Третій етап чи то третє формування команди, але лише зараз я в її складі. Разом із нами на поле виходить якийсь поважний бос (начальник чогось - без конкретики). Явно, що він - деструктивний гравець, хоча йому про це ніхто не скаже, адже в тілі доволі повний і маловерткий. З перших хвилин гри буде видно, що тут він не на рівні з усіма, а "за лаштунками" так би й залишався невидимим і "вищим" за інших.

Рано-вранці приїжджаю з Франції додому. Застаю дружину, яка тільки-но просинається. Міркую: я ж мав, як і обіцяв, перед від'їздом подзвонити, аби якось зі своїх міркувань була готова до мого приїзду, а замість цього з'явився так, аби воочію сповістити про свій приїзд.

12.04.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 18-211124 "Колективні танці"

З якоюсь невеликою групою пасажирів лечу в літаку. Десь відзначаю посеред цих людей свою мати. Хоча ми в небі, але до нас виходять два пілота. Один із них - мій двоюрідний брат М. (який зараз воює на фронті). Дивуюсь: чому пілоти тут?.. Схоже, що літак перебуває на автопілоті. Вони нас вітають і починається приємна з ними розмова. Чомусь усі присутні пасажири (до десятка осіб) не сидять, а стоять. Раптом літак раз-другий підтрясує і приємна розмова раптом спиняється: пілоти біжать до своєї кабіни.

181124

Приснився сон, який вирішив не записувати: доволі недопустима тема з моральної точки зору. Досі для мене залишається загадкою: чому уві сні з'являються переконання, що є неприпустимі при здоровому глузді (так би не вчинив у свідомому стані) і чому уві сні порушуються моральні норми? Апробації можливого на рівні фантазій? Може, значення образів незалежне від наповнення емоціями? 

191124

Перебуваю на якомусь святі. Бачу товариство жіночок за 50-60 років. Усі веселі та дещо огрядні. Починається музика і вони весело беруться за руки і всі починають танцювати. Таке видовище мені нагадує весілля, коли "розігріта" за столом публіка, втрачаючи скутість і комплекси, готова вже наповну йти в пляси. На моїх вустах тихо звучить слово польською мовою "wesele".

P.S. Якщо це від храпу, тоді зрозуміло звідки з'явився образ із музикою.

201124

Йду вулицею. Лише за подальшою логікою розвитку подій розумію, що це головна пішохідна вулиця рідного міста. Зустрічаю знайому С.Ш. (Г.) і пригадую, а вона мені анонсує, що зараз в театрі ляльок буде відбуватися прем'єра вистави за її сценарієм, а її чоловік є причетним до постановки. Раптом я пригадую, що цю причетність вже знав раніше, але чомусь призабув (в реалі: не знаю, як зараз, але раніше він займався обробкою граніту). Приязно ділимось привітаннями і я йду далі, по кількох кроках до театру, зазираючи у вікно, бачу якогось чоловіка, що сидить за комп'ютером, можливо, пультом. Припускаю, що це і є її чоловік, але чомусь все це мене не обходить і йду далі.

На якійсь дощечці, у вигляді перевернутої шахової дошки, намагаюсь рівно виставити якусь планку у вигляді дерев'яної лінійки, що рухається на залізних кульках, і це мені не вдається. В процесі виставляння ці кульки видають нудотний звук перекочування з місця на місце. Дружина (в реалі) штовхає мене в плече зі словами: "Досить хропіти!".

211124

Сон 200924 "Пошкоджена поверхня"

Колега-водій (конкретика відсутня) ставить машину на парковку. Разом із тим присутня якась логіка шахового розташування з прив'язкою до паркувальних місць. Виявляє ззовні виражені несправності в машині, які направляє. Згодом переставляє авто на протилежний бік тієї ж парковки і знову виявляє несправності, але дзеркальні до тієї, що мав. (Дивна логіка подій, але уві сні по-своєму зрозуміла. Разом із тим можна впевнено знайти знайомий образ з реалу, який уявив собі, слухаючи історії свого колеги, зокрема, як цигани розібрали наполовину живе авто, а перед сном я про це залишив спогад у нотатнику).

Ремонт телевізора у клієнта на дому. Зокрема проблема з платою. Неодноразово (кілька снів підряд) ремонтував цю плату, шукаючи, як мінімум коротке замикання між доріжками. Нарешті цього разу начебто знайшов, залишилось перевірити в роботі. (Знову-таки певна асоціація з реалу, коли я з колегою продзвонювали кабель на випадкове замикання після різу "болгаркою").

Піднімаюсь на другий поверх адміністративного будинку, а там виходжу назовні, де потрапляю у парк (певне переконання уві сні, що це саме той парк, яким я можу дійти батьківського додому, так у дитинстві та підлітковому віці ходив зі школи). Вирішую зрізати дорогу, а там якби пагорб, з якого сходжу додолу. (Цей образ починає поступово відрізнятися від згаданого парку - разом з ландшафтом змінюється рослинність). Тепер по тій уявній стежці, яку обрав, бачу неподалік дівчину, яка йде трохи осторонь і попереду, а перед ногами з'являється вода поміж трави, якби після сильної зливи. Ще трохи і бачу велику гільзу від снаряда, що застрягла в землі, а кинувши погляд уперед - рештки літака. Наблизившись до якого я наче вирівнявся з тією дівчиною, що йшла попереду. На якесь, наче від мене, питання коментує, що він давно так стоїть (носом закритий у землю, подібно, як і побачену перед ним ракету - повтори!) і його не розбирають на сувеніри. (Тут знову може пригадатися розказана історія з реалу про циган, коротко описана напочатку).

Складання та налаштування виробничої лінії. (Майже те саме, що й у реалі).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 180224 "І що бракувало?"

Певною мірою я прив'язаний до організації зустрічей Володимира Зеленського та Джо Байдена. Якось під час однієї такої підготовки, перебуваючи в літаку, до мене підійшов охоронець з американської сторони і побачивши мій оголений торс, торкнувся накаченого м'яза в районі трицепса. Я ж йойкнув від болю, на що він схвально покривав головою: таке йому в мені подобається!

Беру участь у подорожі на північ. Чомусь асоціація з Норвегією, але ідея - "до Санта Клауса" (за логікою мала б бути Фінляндія). Сюжет починається з того, що я дивлюсь у вікно потягу і бачу рівні лінії засніженого горизонту. Придивляючись уважніше, розумію, що бачу потяг з вагонами, але чомусь ілюзорно вони мені здаються маленькими і тим самим віддаленими, створюючи ту лінію обрію. Коли "картинка" наблизилась ближче, а наш потяг, яким їхав, виявився швидшим, роздивився, що той тягне за собою вагони звичного розміру, за ними - середнього, а на останок - узагалі маленькі, мало не дитячі, які б використовував Санта Клаус для подарунків дітям. (Таке сприйняття мінімізації санчат, коли дивишся з долу десь у небо). Тепер ми сходимо зі свого потягу. Нас - ціла група учнів. (Важко пояснити: ким я себе почуваю? - учнем чи вчителем, скоріш другим, бо мав відчуття відповідальности за інших). Вервечкою йдемо засніженими стежками. В одному місці снігу було аж до рівня голови. Цей ефект був створений вузьким розчищеним проходом між приватними будинками і залізничною колією, що йшла поруч. Подумалось: нарешті в своєму житті побачив стільки снігу нараз! Помічаю, що більшість групи вже відірвалася, а позаду затримуються в ходьбі пару осіб. Я ж намагаюсь бути нерозривною ланкою видимости одних і інших. Зауважую дім, у який всі заходять, відзначаю крізь темряву ночі номер будинку - 11 і повертаюсь за тими, хто йшов останніми.

Групою в шість чоловік приходимо у якесь приміщення, в якому виникає намір (можливо, робоче завдання) чистити якісь плати. (Не можу пригадати конкретику). За якийсь час до нас приходить військовий генерал, але в цивільному одязі. Таке розуміння, що цей генерал є міністром оборони. Не уточнюючи його імені, чомусь мені пригадується і виникає в тому впевненість, що це польський генерал - Блащак. (В реалі: Маріуш Блащак не є генералом, але є міністром оборони Польщі). Якоїсь миті він перший зауважує, що починають ходити стіни. З'являється характерний але віддалений звук "гуп-гуп". Він озвучує наші підозри: що це коїться? У той же момент він нікуди не спішить та нікому не дзвонить. Звук починає бути більш різким і все починає мало не підстрибувати. У той же час генерал каже дивну фразу: "І що цьому Навальному бракувало? Сидів би зараз десь в Америці, можливо, Каліфорнії, і насолоджувався б життям!..".

P.S. Пару днів тому в російській тюрмі "помер" російський опозиціонер Алєксєй Навальний. В Україні його не любили за висловлювання про Крим, що "це не бутерброд, аби його туди-сюди віддавати". Коли в ці дні росіяни, прихильники Навального, почали читати, що про нього думають українці, виявилось, що імперське мислення - це надовго.

Сон 110421 "Просторові зміни"

Опиняюсь у приємному місці, десь на лоні природи біля заміського будиночка, з добрими людьми, з якими йде обговорення порятунку однієї людини. В іншому контексті, зустріч нагадує спокійний похоронний процес. Посеред якої до нашого кола невідь-звідки вривається вбивця... Тепер я віддалено сприймаю те місце, опинившись десь посеред широкої річки. Вечірній час. Дивлюсь на небо, а до поверхні води летить громадний літак. Спочатку летить низько, потім всією масою занурюється у воду так, що річка піднімається по висоті і мене зносить кудись у сторону. Принаймні, мало не фізично відчуваю вимушений рух води. Ще мить: літак виринає та летить далі.

Сон 231220 "Тестове випробування"

Направляюсь річкою моторним човном на якийсь засекречений військовий об'єкт. Спочатку нас було троє, пізніше залишився я з якоюсь незнайомою військовою провідницею. Потім, окремим фрагментом, якийсь річковий пісочний і доволі розлогий берег, на ньому я в команді працівників як жінок, так і чоловіків. Всі одягнені по пляжному, а я в своїх трусах. (У яких сплю). Скромно, але пасує. Тепер я роблю відео про новий літак. На кожному черговому етапі здійснюється нове випробування. Моя задача: фіксувати усе на відеокамеру. Разом із тим записую коментарі одного з розробників, який відповідає за якусь частину роботи, наприклад: кліматизацію та вентиляцію. Робимо короткі відео. Раптом пропоную йому зробити повноцінне, в якому розкаже про сам літак. Він на те бере дозвіл у директора, який виявився моїм колишніім шефом (з реальности: ком.: ЕК). Він його вислуховує, ставить зустрічне питання про терміни випробування. Обурюється коротким: "по 10-15 хвилин?" - і вимагає повноцінного: на 3 години (безперервної роботи літака в тестовому режимі - на землі). 0428'

P.S. 1). Почалися снитися літаки відтоді, як почав працювати в аеропорту. 2). Видно, образ із операторством навіяний зв'язком із реального: колишньою роботою маркетологом та переглядом перед сном документального фільму про японського режисера Акіру Куросава.

Сон 101220 ''Житлове питання''

Я з великою групою творчих людей. Беремо участь ув одному спільному заході. Наостанок, як приїхали автобусом до місця проживання таких, як ми, виявилось, що об'єкт розташований у центрі Житомира (локація незнайома), директор видавництва "Смолоскип" (Ростислав Семків) висловлює незалежну думку: "А це місто доволі непогане для проживання!". Чомусь серед тієї групи, з'являється тітка Тамара, чия присутність мене трохи здивувала.  (Не серед такого кола людей очікував зустріти).  А тепер слухаю творчі розмови, стоючи на порозі власного будинку (в реальности - батьківського), своєю поведінкою натякаючи, що вже варто завершувати. 013o'

Мене по роботі закидають у якесь нове місто. Одразу ж з дружиною варто організувати нове помешкання. Чоловік, який допоміг щось із нашим транспортом, запропонував поселитися у нього, але його жінка виявилась проти, ще й її сестра, яка жила разом із ними. Але події з ними розгорталися у більш розтягненому часі. Уже погодили з господарем, що ми з'їжджаємо, адже іншого помешкання так і не знаходимо. (Навіть і не пробуємо. Чому?). Десь у проміжку приїзду та неочікуваного від'їзду виходимо в місто, стаємо свідками, як падають літаки носом у землю. Я навіть від того ліг до долу, аби звуковою хвилею не зачепили дрібні уламки. Хтось каже, що ''я покажу,  що насправді відбувається!'' Я вже подумав, що так вони сідають. Але...  Виявилось, що ми всі мешкаємо на висоті, так, що з високої кручі, яким є наш діл, можна побачити небо, а десь під хмарами землю. Але її вже не розгледів. На якомусь етапі подорожі причепилась до нас циганка. І так нав'язливо, що я пригрозив її ''вальнути'' і нехай хтось скаже про расову нетерпимість. Просто не треба бути такими нав'язливими людьми! Із-за неї мало не заблукав у незнайомому місті. Тепер ми знову в тому ж домі, а на нас вже дивляться вовком: коли ж ми поїдемо? Полька ліпить вареники і позирає ворожо. Вітаюсь зі старенькою жіночкою, видно, їхньою мамою.  Розумію, що варто перейти на польську, виправляюсь, а вона - глухувата. Повторююсь, і це виглядає виправдано. Вона усміхається у відповідь.

Кажу дружині: ''Повертаємось до Арнольда''. Отже,  нічого так не впевнено, як старе, перевірнне місце. 0335'

Сон 080420 "Рік "дощитиме" - "з неба - падатиме""

Гуляємо з дружиною лісом. Пару разів знайшов гриби і взяв їх до пакета. На якомусь етапі в дружини виникла паніка, що ми заблукали. Я ж заспокоїв. Кажу: "що знаю де ми знаходимось, я вже тут був, довірся мені і я виведу нас у місто!" Просто за певним ландшафтом приховувався візуальний доступ до певних вуличок, які виходили на центральні дороги міста. Тепер ми опиняємось у дворі дому баби Дусі. Хвалимось, що знайшли в лісі гриби. Хоча це дивно, бо дощів, як таких, випало мало.  А можливо, це й знак, що рік буде дощовим, на відміну від попереднього, і грибів буде більше. Б.Д. так само хвалиться, що має у відрі гриби. Дістає один, дивиться під шапочку і каже: "Хоча не дозрів, але готувати можна!" Я ж показую зі своїх один найбільший. Вона бере в руки. Хоча я бачу, що він такий самий, як був у неї, вирішує дати йому кращої оцінки: "А цей хороший!" - у значенні "зрілий" - вказуючи на чітку ґратовану структуру низу каптурика. 0250'

Якась дівчина, яка, слухаючи мої поради, набиралась менеджерського досвіду в продажах, час від часу приходила і ділилася своїми успіхами. Якогось дня каже, що у фірми реорганізація і вона опиняється "на вулиці" - без роботи. У той же час я дивлюсь на небо і бачу кілька видив.
Перше: великий движок літака падає на житлові будинки, проноситься ще з кілька сот метрів і зупиняється недалеко від мене. Я кажу тій дівчині, що має щось трапитись із літаком! Подібний образ до мене вже приходив два рази і він підтверджувався за певний час реальними фактами. Подумки ілюструючи для себе спогади, з впевненістю додаю: "щодо літаків, так це точно!" (таке переконання лише уві сні).
Друге: дивлюсь на небо, а хмара швидко темніє, з'являється короткочасний спалах і з неба сиплеться чорний попіл. Спочатку я не міг зрозуміти: що це таке? Але такі спалахи почали наближатися у мою сторону все ближче і ближче - хмарка за хмаркою, поки я не зловив у свою долоню ті чорні, легкі, лапаті, як сніг, ошурки. Чомусь подумав за газ, який вибухає в повітрі: "згорає хмара", отже, "газова".
Тієї миті з'являється дівчина, яка проходить уздовж газової труби й час від часу сильно її трусить, зазначаючи, що в них із часом накопичується небажане сміття. Тепер з'являється бригада хлопців-газовщиків. Один вітається з першою дівчиною, із якою я вів розмову. По іронії долі, це були для неї колишні колеги. Зупиняються біля другої ("трусительки труб"), яка мені нагадала одну давню колегу. Знаючи трохи її стервозний характер, кажу до хлопця, який вирішив зупинитися на неї поглядом:
- Незамужня!
- Хто? - раптом обриває цю милу ідилію її реакція. 0405'

Сон 160919 "Пошук рішень. Приватна публічність"

Дитина поскаржилась мені на шкільне навантаження. З огляду на її сумління, все виглядає печально. Наприклад, лягає спати пізніше за всіх, ще й хотіла б мати вільний час "на своє". Крізь сон я міркую: от взяла б і почала детально фіксувати всі свої навантаження в форматі онлайн, хоча б сторінкою школяра в фейсбук. Наприклад, після навчання пішла в художню школу - дорога ? год, школа ? год, додому - ? год. Їмо - ? год. Фізрозминка - ? год. Сідаємо за уроки - до 00:00 нового дня. Тож треба прочитати твір! Скільки часу має піти на ознайомлення із ним? Отже, засікаємо, читаємо! Фіксуємо. Скільки пройшло?.. Математика, треба розв'язати задачі! Ок!  Проводимо операцію з часом, як попереднього разу... Мета: привернути увагу суспільства до шкілького навантаження школяра. Цікаво, будучи 100% сумлінним, на скільки "вистачить" дорослого в порівнянні з дитиною? Чи не занадто в освіті вимог, коли на "своє" обмаль часу?

Дивлюсь якусь пізнавальну передачу, де на початку журналіст задається питанням, а потім шукає його вирішення. Звісно, все вже давно відомо, але ще так детально не розкрито для широких мас. Серед подібних історій йде оповідь про те, як у літаку пасажири не мають вільного простору для "усамітнення". Але на цю проблему пропонується рішення. Як приклад, йде картинка, як чоловік сидить у кутку на унітазі з певним підвищенням, прямо-таки в салоні. Напроти нього - боковим рядом - пасажири, по декілька разом (дещо традиційно), лише ця людина має досить простору, відкритого (!) до інших. Публічно? Не страшно! Люди це сприймають звично, хоча, аби не бентежити, закрили очі та відвернули голови: не помічають нічого. Всеж-таки: приватність!

Сон 070719 "У хвостовій частині"

Похмурніє небо. Вдарив грім, піднімаю голову, а на небі літак із навпіл відламаним крилом. Відволікаюсь на побутові моменти, які роблю по господарству. Помічаю біля сараю на дереві мало не пів метрову комаху з характерним для неї хвостом (частина тулуба). Одразу подумалось, що це самка. Недалеко від неї якийсь незвично великий павук, або ж така сама комаха, але дрібніша і чорніша - видно, самець. Вирішую піти в гараж і взяти великі ножиці, аби відрізати їй того хвоста, схоже, повного тих дрібних у найближчому майбутньому створінь. Піднімаю голову до неба знову, а літак вже горить у хвостовій частині. Якось маневрує і намагається сісти в районі аеропорта, який розташований недалеко від нашого дому. Якоїсь миті різко йде униз. З огляду на очевидне полум'я, розумію, що в пілота залишились лічені секунди на вирішальні дії. Заходжу в гараж, беру ножиці. Якась жіночка, перейнята посадкою літака, відповідає на чиєсь питання: "Він подзвонив мені і сказав, що сьогодні в коридорі можеш не прибирати. Дозволяю!"

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 050119 "Горизонталі та вертикалі лету"

Сідаю в літак. Посадка невимушнна, політ безтурботний. Не встигаю "розмріятись", як ідемо на посадку: бачу за вікном споруди, що нагадують рідну землю. Літак сідає легко, спочатку прямо, потім завертає направо, минає якісь два стовпи й бетоновану будівлю, що йшли на шляху. Я навіть стурбувався за майстерність пілота, роботу якого бачив зліва від себе, адже сидів у першому пасажирському ряду: зачепить він крилами чи не зачепить? Ні, не зачепив! Виглядало так, наче перебував не в літаку, а в автобусі, адже окремої кабінки пілота, як не існувало. Після заверту вправо, пілот вивернув уліво на пряму полосу, що також мала на своєму шляху перешкоди: он, одна жінка, на вигляд парашутистка, в спортивному одязі, пробігає перед літаком і, не встигаючи, падає на землю, аби літак не зачепив її бортом. Трохи далі, перед лісополосою, якась інша жіночка вирішила неспішно перейти дорогу зліва-направо, тримаючи в руках велосипед. Зобачивши літак, що рухався швидше за неї, кинула велосипед в одну сторону, а сама шмигнула в іншу. Не знаю, що могло трапитися з нею в такій ситуації. Цей неймовірно довгий гальмівний шлях почав хвилювати по-справжньому. Ось узагалі має закінчитися асфальт, за яким іде рівчак порослий деревами. Раптом літак зупиняється на тому краю дороги. Усі пасажири виходять і в певному шокованому стані озираються на весь пройдений маршрут. Зараз має приїхати автобус і забрати нас ізвідси, куди непогано так усіх занесло. 0629'
P.S. 261218 записав пару слів від побаченого сну, який так цілком і не згадав, але доволі дивним чином нагадує дещо від цього: "аеропорт, машина, мер міста про іноземців".

Зустріч Нового року - вихідний. На дворі літо(!), у кутку, де прив'язана собака, зеленіє листя горіха. Всі вже давно повставали і збираються гуртом вкотре зустріти свято. Я сплю на ліжку вертикально до землі, головою вниз. Мені пропонують поїхати зі знайомою мені кампанією, але я вкотре відмовляюсь. Міркую собі, як залишусь сам   і пороблю всі намічені мною справи. Сплю далі. До мене приходять батько з сестрою й будять. Пропонують полагодити карниз, що над моїм ліжком (тепер його бачу горизонтальним). Сестра стає зі мною на ліжко і долучається до установки спеціального кріплення до стіни: я тримаю карниз, вона підбирає правильне положення кріплення. За слідом на стіні, розумію, що карниз встановлено неправильно і прошу сестру допомогти їй і перекріпити самому. У місці того сліду виявив цілу нішу, наповнену різного роду камінням і піском, схожим на вугілля, перемішаним із алмазами(?) та самоцвітами. Хотів те все звідти вибрати і вичистити, але чомусь вирішив підгребсти ту сипучість таким чином, щоб менше вона випадала назовні.