Дорога з пересадками. Я з кимось у автобусі, приймаємо рішення пересісти на машину, аби встигнути до місця призначення. На якомусь етапі це рішення мені видається абсурдним - місце, куди ми приїдемо, від того не зміниться (!). Веду машину. Доїжджаємо до якихось воріт внутрішнього двору. Зачинені двері, але це ілюзія - замок просто накинутий, а ворота притиснуті один до одного. Підходить охоронець, який був неподалеку і їх відчиняє, "випускає" нас із території. Ми дякуємо за чемність. Ворота зелені, дверцята нерівнозначні: ліва сторона менша за праву. Перепитую в супутника, який сидить за моєю спиною: хто вестиме автівку далі? За водієм так само облаштоване кермо і все неохідне для керування транспортом. Каже, що цього разу вестиме він.
P.S. Цей сон нагадує мені уривок з давнього сну, де я виїжджав із лісу, а також фрагмент з іншого сну, де я був на промоб'єкті, загубленому в лісі обабіч траси.
Дорога по якій я йду провулками веде до обійстя, де живе зі своєю сім'єю давній знайомий моїх батьків Є.К. Насправді, забрів до них випадково, щось видивляючись у різних дворах і садках, зокрема на деревах. Начебто щось тримав у руках, що мав дати / передати батькові, якого й не планував зустріти. Зайшовши у сад згаданих знайомих, вирішив проминути їх так, аби ніхто мене не побачив. Як виявилось, все вийшло навспак: окрім них, зустрів свого батька, який копирсався з якоюсь серйозною технікою у подвір'ї їхнього дому.
