Сон 251025 "Відірвана кревність"

Якась паркова зона для відпочинку. Приїхали двома машинами. Знаю, що вдруге має відбутися підготовка до весілля двоюрідного брата І. (в реалі давно одружений, був на його шлюбі). Рівно рік тому була аналогічна підготовка, яку відклали на цей раз. (Його дружина за переконаннями та ж, що і в реалі). Парк де відбуватиметься весілля поділений на дві локації, центрами яких є озера. Я очікую на гостей. Веду якісь неспішні приготування. Десь у процесі організації навіть з'являється колега, з яким я зараз працюю. Приспічило якось до туалету, ледь знайшов пристойне місце: "приховане від ока", але якась дивна девев'яна лавка, у якої не було одного ребра, де і сбував реалізувати свій намір, але "купи" так і не побачив. Раптом приїхали гості. Всі хочуть мене побачити, а хто не знає, зі мною познайомитись, зокрема й майбутня наречена та її родичі. З цього моменту я починаю бурхливу діяльність: активно роблю сам і організовую інших. По ходу міркую, що цього разу весілля точно має відбутися. Раптом серед гостей з'являється другий двоюрідний брат О. (рідко сниться уві сні, після сну зрозумів кревність з нареченим, з часом вже треба замислитись по чиїй лінії). Доволі несподівано було його побачити, адже його про долю зараз нічого не знаю.

Знаю, що в горлі проблема, зокрема з гландами. Починаю їх собі виривати. Коли дістаю з рота, вони оприявнюються мені розміром з яйце, можливо й більше, та чомусь вирішую вичавлювати їх в тарілку. Один видався доволі "соковитим", отже, як подумав, явно хворим, а другий - не такий. Тільки після того, як розчавив повністю, зрозумів різницю.

Майструю велику дерев'яну рамку на полотно для якогось готового колажу.

Сон 030825 "Хворобливість"

У центрі рідного міста, близько перехрестя вулиць Івана Кочерги і Великої Бердичівської зустрічаю двоюрідного брата М. Радію, бо вперше бачу в цивільному, знаючи, що наділі служить у ЗСУ. Вітаюсь, разом і ще з кимось, з ким від був із родини, сідаємо в автобус. Щось розпитую. Більше мене турбує його самопочуття і здоров'я. Сходжу сам на зупинці телерадіокомпанії.

Розглядаю занедбаний ставок. У мутній воді бачу гілля від дерева, що визирають з поверхні, багаторічне листя. Краєвид застою. Виникає питання: чому його ніхто не чистить, адже локація міста, де люблять ходити багато людей? (Без конкретики). Над ставом велике дерево, з якого ясно, що й падали поламані гілля та листя. Вирішую злетіти. На дереві бачу місце, де можна щось між гіллями класти, наче в гнізді. Підлітаю, а там, щось лежить. Щось тримав у руках, що й доклав до того. Спускаюсь на землю. Якийсь хлопець, що проходив мимо, вирішив мене прокоментувати: як я так вмію літати? Пояснюю, що для цього треба лише бажання і сила волі відірватися від землі. (Цікаво, що уві сні існує розуміння і відчуття сили гравітації та розуміння та відчуття того, що можна її подолати). Чому ніхто цього не розуміє та не вміє не знаю. (Пригадую, що начебто й не снилось коли-небудь, аби хтось літав разом зі мною, або бачив когось літаючим у полі видимости чи моєї присутности).

Поки літав біля того дерева, другим разом зустрів якогось фріка, подібного на російського співака Морґенштерна, але з хворобливим білим, якщо не блідим обличчям (подібний колір опухшої шкіри, мають алкоголіки). Чомусь у руках я мав великого кавуна (з реалу: якраз вчора такого купував у магазині), але чомусь із вирізаним углиб верхом. Вирішив віддати його тому фрікові, який тримав у руках торбу. Перекладаючи, кавун почав неприродно виливатися з отвора, якби з джерела, що мене здивувало.

Сон 300325 "Прикрий результат"

Знаю, що маю приїхати у вуз на 8:00, на перший день навчання. Звідкісь повертаюсь, але в дорозі вирішую, що краще спочатку заїхати додому. Чомусь виникає аргумент, що краще в туалет сходити вдома. Живу в якомусь високому студентському гуртожитку, де до себе маю підніматися ліфтом. Деталізовані відчуття входу до кабіни, підйому в гору, поріг, що відрізнається, яким був на першому поверсі, коли сідаєш в ліфт, і порогу на моєму поверсі, де сходжу - так, що можна зачепитися і впасти. Треба постійно тут бути обережним! Тепер їду до навчального закладу (той самий виш, у якому вчився). Приходжу на першу лекцію з запізненням. Дивлюсь на годинник: ~ 9:20. Явно запізнився. (З реалу: цікаво, що сьогодні вночі перевели годинник, хоча думок на цю тему не було, а розмови чув ще з тиждень тому без прив'язки до дати. Зхоже, що збіг). Заходжу в авдиторію (у форматі класу) та сідаю на задню парту. Перше, що розумію: всі записують за вчителем якусь лекцію. Але вслухаючись у зміст того, що дає студентам до запису, розумію, що це диктант. А за текстом - "Федько-Халамидник" Володимира Винниченка. Якимось дивним чином бачу (сидячи на задній парті - те, що у неї на столі), що вчителька дочитує текст до кінця і залишилось ще пару речень. Зачитує з зошита, написане від руки, та ще бачу поміж кривого почерку місця, де робила правки та якісь закреслення. За текстом на слух - це акурат складні конструкції речень з двокрапками, тире, вставними словами і словами в лапках. З усього цього я зрозумів, що запізнився не на першу лекцію, а на вступний екзамен. І взагалі, як так вийшло, що маю у своєму житті вдруге писати при вступі диктант? Починаю відкидати ймовірні варіанти: отже, моя присутність там має якесь більше значення, аніж той досвід і знання, які вже маю. Навіть припустив оціночне судження, адже буває так, що дивлюсь якийсь фільм і лише в половині питаю себе, а якою мовою він іде: польською чи українською? (Дійшов до такого рівня розуміння польської, що не помічаю мовних бар'єрів у сприйнятті). А все ж таки ні! Диктант знову - українською. (У спогадах майнув певний досвід здачі державного екзамену (egzamin państwowy) з польської мови). Навіщо другий раз? Навіть з'явилась думка, що по завершенню екзамену, варто було б підійти до вчительки, аби перепитати за перездачу, але разом із усіма присутніми встав і вийшов на двір. Зауважив, ще під час писання, що група складається з дівчат, навіть спробував посилити уважність, аби знайти когось чоловічої статі, і це був лише один, плюс я - малувато буде! За десять хвилин перебування на вулиці, помітив пару знайомих облич, згадав одного, як вчився він на першому курсі - тепер вже має бути на другому (вдруге дивна логіка зі зміщенням часу в роках, цей хлопець вже давно закінчив навчальний заклад та є кандидатом наук). Сиджу на сходах при вході до "ін.язу" (дещо видозмінене з реальністю) і розумію, що я тут виглядаю за віком не на студента, а на викладача. І який сенс мені тут вчитися?.. Десять-п'ятнадцять хвилин на подвір'ї і лише зараз згадую, що забув поспілкуватися з викладачкою про перездачу, а тут вже підходить нова вчителька і всі починають громадитися навколо неї. Якесь переконання, що я її знаю, але не можу пригадати звідки (можливо, збірний образ). Узагалі, доходжу висновку, що все це тут якесь далеко не моє і чуже, а я - узагалі не до місця (і не до часу).

Двоюрідний брат В.Ц. розповідає історію за якусь Іру, яка працювала на ліфтах (явний повтор із сьогоднішнім сном) і не просто - вверх-вниз, а й наче вагонеткою кудись навколо будинку. Розповідь завершую словами:

- А тепер все, її немає!

- Вона що, померла? - питаю я.

Але прямої відповіді так і не чую.

Далі ми ведемо діалог на тему, як люди працюють на вилочних навантажувачах різного типу (дещо з реалу), де в деяких доводиться стояти, а не сидіти, та на переходах між складом і фурою завжди отримувати струс організму, де найбільше потерпають нирки.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 281124 "Чужий Свій куток"

Все починається якось наївно і по-домашньому. Я з двоюрідними братами (В. і М., образи не критично конкретні, а більше схожі на моє переконання) вирішую організувати собі якийсь відпочинок. Наче все починається у них вдома (нічого подібного з реальністю), але згодом все видозмінюється в якийсь великий закинутий будинок. Під тему нашого якби камерного відпочинку в тому будинку починає назбируватися різна молодь і тусити окремо від нас (настрій - хіпі), без претензій на приватне життя інших, що опинилися в цьому великому будинку. Під кінець дня увесь дім наповнюється музикою і окремим життям від зовнішнього світу. Процес такого життя починає бути певною мірою неконтрольованим. Старший дв. брат (В.) щоразу виходить "на розвідку" і вже припускає, що варто було б звідси скоро йти. Другий дв. брат як і я нікуди не виходить і переймається комп'ютером. В якийсь момент приходить до мене і каже, що зробив усе, що міг: комп'ютер складено, працює, але без звуку. Поки каже, у мене виникають асоціації з сином (тому образ дв. брата стає трохи не конкретизований, адже на його місці я уявляю саме сина). Я заспокоюю і пропоную чудернацьке рішення, як саме добути звук: маю старі динаміки та старий великий чорний магнітофон. Починаю з ними комбінувати щось з'єднуючи кабелями. Він протестує і каже, що це зовсім інша система, - називає незрозумілі мені абревіатури, - і так працювати не буде! Я все одно роблю по-своєму, бо переконаний в правильності ідеї, а він вкотре повторює, називаючи причину щодо різних форматів звуку. В якийсь момент ми чуємо певний движ за дверима, як "організатори" цієї будинкової масовки починають заспокоювати голосну різношерстну публіку. Потім усе якось втихає. Коли наступає ніч, користуємось наявним штучним світлом, який (за логікою) спонукає публіку ожити з другою силою. Якось раптово хтось починає розганяти всю цю публіку, як зрозумів, якісь свої, більш свідомі наслідків. Десь з поміж них мав би бути старший дв. брат В. Раптом пропадає штучне світло і вся та публіка "добровільно-примусово" зі своїми манатками починає покидати цей будинок, створюючи в коридорі, що проходить біля наших дверей постійний шум. Я пропоную дв. брату М. запалити свічку. Раптом пригадую про її наявність. А запаливши сірник, бачу ще одну, яку наче ми вже й використовували, але я вже про неї забув. Коли знову все вщухає, мені приходить думка-переконання, якою одразу й ділюсь: "Треба нам складати всі речі і звідси вибиратися! Поїдемо до дому баби з дідом. Зранку тут буде поліція! Нас тут має вже не бути!" Речей якби привезли багато, отже роботи трохи є. Починаємо метушитися аби по собі "стерти сліди" свого тут перебування. Думка про "сліди" розвилась до буквальної ідеї: "стерти за собою усі відбитки пальців". (На тому й прокинувся)..

Я з дружиною маємо переїхати у свій куток. Тепер ми у великому приміщенні, подібному... (важко сказати) до хали, промислового складу, але якби з відчуттям, що в себе вдома. Спимо у ліжку. Раптом у мене прокидається еротичне бажання. Починаю проявляти його до дружини. Раптом в цьому приміщенні з'являється світло і в дальньому перпендикулярному до нашого ліжка кутку, відкриваються двері та в'їжджає на прибиральній машині, що миє підлогу, прибиральник. Об'їжджає понад однією стіною, другою і під'їжджає до нас. Вітається і їде далі. (Після сну я зрозумів, що бажання "мати свій куток" насправді виявилась іронічною). Тепер з інших дверей вздовж стіни, до якої було притулене ліжко, здалека цієї хали приходить сусідка (таке переконання уві сні). Каже нам, щось на зразок: скільки можна спати? Вже 14:30 дня! Я ж дивуюсь собі, що мій будильник мав би мене розбудити о 4:30, а не 14... Ми так і не встаємо з ліжка. Як? Чужі люди! Вона не йде, а стоїть і тепер починає розповідати за якогось сусіда, який нас знає... (На цьому й проснувся).

Сон 18-211124 "Колективні танці"

З якоюсь невеликою групою пасажирів лечу в літаку. Десь відзначаю посеред цих людей свою мати. Хоча ми в небі, але до нас виходять два пілота. Один із них - мій двоюрідний брат М. (який зараз воює на фронті). Дивуюсь: чому пілоти тут?.. Схоже, що літак перебуває на автопілоті. Вони нас вітають і починається приємна з ними розмова. Чомусь усі присутні пасажири (до десятка осіб) не сидять, а стоять. Раптом літак раз-другий підтрясує і приємна розмова раптом спиняється: пілоти біжать до своєї кабіни.

181124

Приснився сон, який вирішив не записувати: доволі недопустима тема з моральної точки зору. Досі для мене залишається загадкою: чому уві сні з'являються переконання, що є неприпустимі при здоровому глузді (так би не вчинив у свідомому стані) і чому уві сні порушуються моральні норми? Апробації можливого на рівні фантазій? Може, значення образів незалежне від наповнення емоціями? 

191124

Перебуваю на якомусь святі. Бачу товариство жіночок за 50-60 років. Усі веселі та дещо огрядні. Починається музика і вони весело беруться за руки і всі починають танцювати. Таке видовище мені нагадує весілля, коли "розігріта" за столом публіка, втрачаючи скутість і комплекси, готова вже наповну йти в пляси. На моїх вустах тихо звучить слово польською мовою "wesele".

P.S. Якщо це від храпу, тоді зрозуміло звідки з'явився образ із музикою.

201124

Йду вулицею. Лише за подальшою логікою розвитку подій розумію, що це головна пішохідна вулиця рідного міста. Зустрічаю знайому С.Ш. (Г.) і пригадую, а вона мені анонсує, що зараз в театрі ляльок буде відбуватися прем'єра вистави за її сценарієм, а її чоловік є причетним до постановки. Раптом я пригадую, що цю причетність вже знав раніше, але чомусь призабув (в реалі: не знаю, як зараз, але раніше він займався обробкою граніту). Приязно ділимось привітаннями і я йду далі, по кількох кроках до театру, зазираючи у вікно, бачу якогось чоловіка, що сидить за комп'ютером, можливо, пультом. Припускаю, що це і є її чоловік, але чомусь все це мене не обходить і йду далі.

На якійсь дощечці, у вигляді перевернутої шахової дошки, намагаюсь рівно виставити якусь планку у вигляді дерев'яної лінійки, що рухається на залізних кульках, і це мені не вдається. В процесі виставляння ці кульки видають нудотний звук перекочування з місця на місце. Дружина (в реалі) штовхає мене в плече зі словами: "Досить хропіти!".

211124

Сон 290924 "Усупереч очікуванням"

Я в якомусь селі. Двоюрідні брати М., В. вирішили, аби поліпшити фінансовий стан, варто почати збирати груші по селі, які падають, але так їх ніхто не хоче брати. Поки ходили, аби запитати в кожного з господарств дозвіл, виявили для себе, що в селі залишились жити одиниці. Приходимо додому (тепер виникає конкретика, літня кухня діда по маминій лінії, яка слугувала ще й жилим домом, знаходиться в місті), брати пішли всередину, а я затримався на вулиці. З'являється сусідка і робить пропозицію зібрати усі груші, навіть ті, що попадають з дерева, коли потрусити, але рівно до межі з її територією. Говорить, наче по-румунськи і так, що я її розумію. Тепер я заходжу в дім і бачу двох голодних котів. З якоїсь причини знаходжу третього в іншій кімнаті та його вбиваю, білую, а підшкірний жир даю на пробу одному з голодних котів. Йому це смакує, тому я кидаю цілу шкіру на землю, передчасно відрізавши голову, аби вони не впізнали сородича. Вирішую голову з оченятами кинути курам: птахи завжди люблять довбати очі. Хоча коти й накинулись їсти, але недовірливо зауважили на хвіст, що так і не був відтятим від шкіри.

P.S. Відсутня конкретика самого вбивства та зняття шкіри, лише констатація факту, що це вже зробив, хоча дивний фрагмент, як для сну, але це схоже на відчай голоду, при тому, що маю розуміння вбивства нутрій з юности. Схоже на компіляцію побачених в документальних фільмах сюжетів про голодомор і сучасні події на війні, коли село пустіє на чоловіків.

Франція. Шукаю локацію для прочитання свого вірша. З'являється хлопець в подібній білій футболці, як у мене, хоча графічний сюжет малюнку інший. Його футболку знаю тому, що маю з подібним зображенням вдома - велосипед. Побачив мене, спитав: чи холодна вода? - яка пропливає обок: не зовсім річка, як стічний канал для дощу та стягування грунтових вод. Тієї ж миті четверо людей вплав йшли за потоком цієї води. Щасливі, може й не холодна! Раптом цей хлопець сміливо переступає ту воду, йде по кількох бетонах, що були на рівні з водою, а далі - вплав. За ним так само пішов і я. На якомусь етапі доганяю і йду далі. Виходжу десь у центрі міста. Бачу трохи здалеку велику супутникову антену. Присутні певні асоціації з Ейфелевою вежею. Отож, і вирішую прочитати свого вірша якраз біля нього. Міркую: хороша ідея знаходити у Парижі щоразу цікаві локації та читати на відео свої твори! По дорозі зустрічаю дівчинку, яка грається маленькими м'ячиками. Кидає несвідомо два так, що я їх ловлю без зайвих зусиль ротом. Вона дивиться на мене і сміється.

Дівчина щось вчиняє словесно. Тепер її ведуть попід руки і поважно зустрічають люди в плащах, як з НКВД. Але спочатку сприймаю так, наче вона для них своя. Стоять дві чорні машини (побудова дій, наче в кіно: якщо показують рушницю, яка висить на стіні, значить має коли-небудь вистрілити), і таке враження, що її зараз кудись повезуть, але підхоплюють попід руки інші чоловіки, що схожі на військових, і ведуть далі. Лише тепер я помічаю, що руки, які тримає за собою, зв'язані мотузкою. Розумію про себе так, наче її мають вести на страту. Минають браму великого будинку і виходять на вулицю, а там цілий взвод озброєних військових і всі стоять рівно, як на параді. Вона стає перед ними у мовчазному русі. За нею підтягується інша чисельність військових, але дещо в темнішій формі. Вона продовжує стояти мовчки і гордо. І раптом, несподівано для мене, всі озброєні чоловіки стають перед нею на коліно та опускають голову. На цей жест вона піднімає голову, тримаючи на них погляд. Я в здогадках: королева зі зв'язаними руками? Жанна д'Арк? військо, яке поклоняється злочинності? що тут узагалі коїться?

Таке за сюжетом враження , що я працюю і навчаюсь водночас, заразом є, або ставляться до мене, як до старости класи. Спочатку сюжет торкається навчального процесу, я потрапляю на кілька різних лекцій, але так, що на них не затримуюсь, адже щоразу в голові виникають нові й нові справи. На якомусь етапі вчителька перед лекціями просить підійти до неї в кабінет. Якось наче нормально і зайшов у двері, а після розмови з нею двері виявились незручно приставлені шафою: тягнеш ручку на себе, а залишається прохід менше аніж півметра, і шафу, схожу на сейф, не відсунути, і двері в другу сторону не відкриваються. Якось вона мені навіть допомогла виштовхнутись за ці двері. Звісно ж, сама худа і довга, як трясця - їй можна. Дивлюсь на причину, а ціла конструкція з прозорих вікон та дверей може переміщатися, якщо додати сил. А двері не відкривались тому, що змістилась ціла стіна і затрималась на бордюрі. Тепер сюжет продовжується таким чином, що я разом із колегами, з якими працюю, а тими самими також навчаюсь у вузі. (Тут вже з'являється конкретика вулиць і я впізнаю рідне місто і той університет, в якому вчився в реалі). Отже, виходить так, що я для них організовую, як староста, навчальний процес, спілкуючись із викладачами. Тепер з'являється переконання, що сьогодні в когось свято. Гуляли за квартал від квартири, аби хлопці могли покурити, а пішов з ними, аби щось пожувати. Тепер хлопці пішли на навчання, а я з відчуттям вже зроблених покупок маю зорганізувати і впорядкувати трохи в бусі, дещо забрати з другої машини, занести в квартиру, все закрити і приєднатися до хлопців. Знаю, що та вчителька з англійської просила до неї зайти вдруге, а я перед лекцією так і не встиг. Не встигаю і зараз. Поки порядкував, і врешті-решт закрив другі двері з виходом у внутрішній двір на першому поверсі (в реалі на тому місці, через дорогу університету, знаходиться ресторація), залишилось закрити машину... як хлопці вже повернулися з лекції, яку викладачка скоротила. Дивиться колега (з яким у реалі зараз працюю) на весь цей "розгардіяш" з нашим навчанням і моїм невстиганням усе вчасно підготувати і зробити, і печально каже словами іншого колеги, який колись працював у металургії, а зараз працюю пліч-о-пліч: "Порушуються умови гомонізації".

Денний сон :: Туристична подорож до якогось французського міста (без конкретики, але з певними асоціаціями від вчорашнього дня та поїздкою тиждень тому до Парижа). Спочатку приїхали машиною, а далі по місту довга дорога з поверненням на парковку, узгодження з тими, з ким приїхали, зустрітися, підібрати, переїхати з місця на місце, доставивши до їхнього транспорту, і врешті-решт додому.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 220924 "Безнадійні наміри"

Я в батьківському домі. Просинаюсь і лягаю спати в знайомій з дитинства і юности кімнаті. Знаю, що мають приїхати в гості родичі, зокрема двоюрідні брати. (Відбувається повтор, коли встаю і знову лягаю спати в одному і тому ж ліжку. Звичні повтори сну, можливо, після перекидання на другий бік в реалі). Тепер очікуване стає явом: приїжджають гості. До мене в кімнату заходять і ми спілкуємось то один брат, а іншим днем - другий. (У мене багато двоюрідних братів, але ці - по батьковій лінії: один живе в Ізраїлі, а другий колись жив у Донецьку, а з початком окупації навіть його рідні батьки втратили з ним контакт). В розмові з ними я питаю: де оселилися, чи добре на новому місці? І все якби лише про те, що торкається побуту та комфорту. (Цікаво, що уві сні я кілька разів фіксую ранок - пробудження, вечір - лягаю спати). У якійсь черговій розмові двоюрідний брат підсумовує: "Бо це ж ми маємо бути великою родиною!" Я ж подумки саркастично і з гіркотою усміхаюсь з гри слів, коли останні слова якби недочуваю, знаючи, що родичі поприїжджали реально здалеку і такої зустрічі може більше й ніколи не бути: "Великою могилою".

Приїжджаю здалеку до дружини і спостерігаю за її новим життям. Чомусь ми опиняємось на вулиці, бо це є хитромудрою частиною її роботи, а сон вона проводить в місті під відкритим небом. Пора року - літо. Показує місце, де вона спить. Ось вже й наближається ніч і вона готується до сну (повтор, із процесом "лягати спати - просинатися", як і в попередньому сюжеті). Ліжко розкладає на землі під якоюсь огорожею. Світять напівтьмаво нічні ліхтарі. (Загалом, узагалі не напружує відсутність комфорту. Навіть не виникає уві сні такої думки). Ось вже і я планую лягти поряд, але нам перешкоджають якісь незвані молоді люди, які хитро себе поводять, як якісь крадії, але об'єктом їхнього інтересу є не ми, а якесь майно, що знаходиться навколо умовної території навколо нас. Ми чомусь перестеляємось на нове місце на пару метрів від того, де були, а згодом, заважаючи своїм ходінням, перестеляємося на друге, десь на метрів двадцять в сторону, через дорогу, але так і не лягаємо спати.

Маю в роботі такій перерив, що відвідую театр у період організаційного процесу постановки нової вистави. Якимось чином мене в цей процес затягує якась дівчина, з якою спілкувався по роду своєї діяльности. (Конкретика особи відсутня). У формальній обстановці театру (поза сценою, а в якійсь кімнаті), коли режисер визначав ролі, звернув на мене увагу, співставляючи з юним актором, якому присудив роль молодого для цієї дівчини. Навіть поставив мене поряд того хлопця і спробував оцінити нашу схожість, зокрема в зачісках, вишукуючи невеликі відмінності, зі словами: "Схоже, його (мова про мене) там стрижуть майже так само" ("там" - це якесь порівняння між стрижкою в Україні, і так би мовити "тут" - це в Польщі). Для себе зауважив, що на скроні того хлопця зроблено на волоссі рельєфні смужки у вигляді блискавки. (Схоже, що цей фрагмент нагадує про мій намір: як проснусь, обов'язково сьогодні постригтися). Якось раптово режисер призначає мені роль батька цієї дівчини. Про себе міркую: хоча театр мені подобається і зараз маю трохи вільного часу, але це ніяк не узгоджується з тим, що маю основну роботу, отож, усупереч його наміру, нічого з цього не вийде!

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 310824 "Продовження від вражень"

Після сьогоднішніх відвідин музеїв сучасного мистецтва у французькому місті Арль, перед сном почали з'являтись короткі образи, більшою мірою пов'язані з побаченим на виставках: "ленінська і сталінська пропаганда "світлого комуністичного майбутнього", перемішана з образами балету, де герої і маси є лише інструментами в руках більшовиків: ножицями до металу, рупорами, людьми без облич тощо", "стін з бетонних блоків, газетних стосів, за якими не видно змісту: за бетоном - художніх полотен, за газетами - іншого тексту тощо", "фоторобіт з усього світу та різних часів, де лейтмотивом були стовпи, перекладини, вікна"...

Отож, уривки зі сну:

- Лікар в масці;

- Око в темряві, можливо, ящірки;

- Дівчина, що сходить з мистецького стенду, що виконаний в сірих кольорах зі стовпами;

- Символіка вигнутів хрестів, що нагадали образи бичих голів із вигнутими рогами;

- Ряд деконструктивних образів, як продовження побаченої вдень виставки: біле балетне платтячко на шиї, картонні куби на головах у групи осіб, рупори, квадрати та лінії, подібні до кубізму;

- Посеред ночі сниться так само фрагментом двоюрідний брат. Знаю, що воює на фронті, але, схоже зараз має відпустку, тому він тут (образ хати, в якій він живе - дідова хата по матері). Знаю (з реалу), що він поранений був у руку. Хочу побачити шрам, але того не помічаю;

- Просинаюсь на сон, в якому щось їм ложкою з великою кількістю сметани.

Арль (Arles), Франція

Сон 270224 "Зміна ролей"

Якби відбувається організація весілля сестри або щось веселе на зразок нього, якби - в харизматичній церкві. (Дещо з реалу). Події відбуваються у подвір'ї батьківського дому. До нього потроху починають приїжджати різні знаменитості. Як я зрозумів: переважно артисти естради та театру. В усій цій більшості я їх не знаю, але в своїх колах вони є доволі відомими. Зокрема приїжджає один з братів-близнюків, головних героїв радянського фільму "Електроніка". Він співак. Улюблений жанр - романси. Згадується, що родом він з півдня України, де зараз точаться бої, має там майно, яке захопила російська терористична армія. Сам у складних розгублених почуттях. Дивлячись на нього, я наче його колись бачив на сцені, але якось невпевнено. (В реалі нагадує якогось іншого рудого артиста, а з новин: один з головних героїв згаданого фільму, пішов служити на стороні російської окупаційної армії). Хтось його представляє і називає кілька доволі відомих пісень. Мені вони нічого не кажуть. Коли він вирішив заспівати, це вже не був якийсь романс, а сум і жаль за свого брата...

Не сказав би, що на дворі було холодно, але стежки були розчищені від снігу, зокрема за лазнею, куди не хотіли забігати чоловіки-артисти по малій нужді, коли туалет був зайнятий кимось... 

Приїжджаю зі своєю родиною на весілля до двоюрідного брата (який в реалі є на фронті, а для коректи розуміння: вже давно одружений і має троє дітей). Перед весіллям навіть без настроїв організаційного процесу. Раптом там для себе дізнаюся, що я не можу виїхати закордон. Подумки починаю краяти себе: чому я про це забув, що чоловікам заборонений виїзд? Шукаю розв'язання проблеми і усвідомлюю, що це патова ситуація: я маю винайману квартиру в Польщі; роботу, яка годує сім'ю; якщо жінка повернеться, вона все на собі не витягне...

Тепер, видно, на тлі попереднього сну, виникає якась гра, перед якою котик грався мишкою, а тепер, таке враження , що велика мишка грається з маленьким котиком. Цікава частина цієї гри: коли котик опиняється в полі зору, він з мультяшного образу перетворюється в живий, але доволі крихітне створіння.

З групою людей потрапляю на підприємство, на якому видають працівникам молоко в банках з отворами, до яких приставлені краники. Аби я це зрозумів, мені спочатку дали порожню банку, окремо краник і запропонували узяти молоко... Доволі цікава ідея! - подумав я.

Наче знаходжусь у театрі ляльок. Після виконання якоїсь роботи, мені, як старшому, ведуть показувати наступну роботу. Опускаємось сходами та йдемо коридорами, які вже конкретно нагадують якесь промислове підприємство. Приходимо до місця призначення: це очисні споруди, естетично облагороджені їх працівниками: вазони, декоративні стежки з бамбука на поверхні води. Наша задача до кінця дня почистити одну ділянку від сторонніх зелених заростей, моху та можливого мулу, який є в тому місці під водою. Пригадую свій досвід такої роботи (спогад з реалу), одразу вношу корективи. Знаю, що колегам це не сподобається. У цей же момент починають приходити різні гапи-керівники зі своїми інтересами, ідеями і порадами. Я прошу дати гумаки і спробувати зійти по воді до призначеного місця... Наче не так все й страшно, але робота справді не для працівників культури!

Сон 050523 "Движ"

Двоюрідний брат М. повертається на коротку відпустку з армії, зокрема - воєнних дій. Долею певних обставин у ній затримується. Це дозволяє йому більше відпочити. Згодом називає причини, які наче свідомо прагнуть залишити його вдома якнайдовше. Разом із тим події відбуваються вже у моїх батьків, де живе баба Євдокія. Разом із тим фігурує образ баби Марії. Всі збираємось у гості до згаданого брата М. Присутні якісь хитросплетені мотиви, пов'язані з організацією простору в домі, здоров'ям баби Дусі, комунікацією один із одним. Дв. брат розповідає, як активно ведеться поповнення в рядах збройних сил, що на "нулі" втратили сімох побратимів. Іронічно сміється до себе: може, за усіма цими перипетіями і про мене так забудуть..

Сон 140423 "Не/Рухомість"

Йдучи зі сторони жвавого базару, потрапляю у приміщення, посеред якого знаходяться два різні отвори в підлозі (не туалетна тематика), що видозмінюються, як і сам інтер'єр за пошуком відповіді, що це: виставка? музей? дім? незавершене будівництво? Спочатку прийшов, як на виставку з професором П.Б., а виходив уже з дв. сестрою Ж., дв. братом І., батьком, десь неувиразнено - з іншими родичами, обговорюючи тему нерухомості в Україні, яка дісталася у спадок дв. брату І., та що з нею робити, коли живеш у Ізраїлі?

P.S. Сон цікавий швидким перебігом зміни образів, що певною мірою розкриває структуру творення сновидінь: пошук розуміння - асоціація - новий образ (і по колу).

Сон 130922 "Приховане значення"

Займаюсь впорядкуванням своїх речей у батьківському домі, більше пов'язаних із технікою. Приходять батьки і починають розповідати за родичів ув Ізраїлі, зокрема згадують двоюрідного брата, який міркує: чи залишитися в Ізраїлі чи переїжджати в Україну? Усе зводиться до того, що житло купити в Ізраїлі нереально дорого. (В реалі: давно взяли в кредит). Я ж дивуюсь постановці цього питання: стільки зусиль вкласти в освіту, вивчення мови, адаптації тощо і ще вагатися: чи залишатися в Ізраїлі? - щось тут не так! Сперечаюсь із батьками, зокрема у спробі їхньої інтерпретації проблеми.

Переглядаю якісь відеоролики, а тут раптово з'являється реклама презервативів. Я б сказав: навіть з гумором. (На якомусь неправдоподібному засобі показують появу ерекції і принцип одягання захисту). З правого боку біля мене опиняється сестра і невимушено цікавиться, що ж я дивлюсь? Початок ролику настільки невиразний по суті, хоча можна вже здогадатися, що сходу каже, що не розуміє про що йде мова. Про себе міркую, що вже давно не дівчинка, має власну сім'ю, дітей... Чомусь ролик повторюється і вона вдруге намагається його зрозуміти... Тепер одразу бачу, що їй все стає ясно! (На цій повторювальній ноті конкретно просинаюсь). 1245'

Працюю на заводі, і випала нагода взяти щось із собою. Напакував торбу корисними відходами, відставив у сторону. В колеги виявилось більше. Трохи "душила жаба", доклав. Навіть заваляв у якийсь зелений бруд (земля з травою). Весь час слідкував, аби ніхто не помітив. Кінець дня, торбу треба якось винести. Підніс ближче до виходу, залишив ближче до брами. Пішов до машини (буса), вже звідти помічаю дивний образ. Якась дівчина в еротичній поведінці стала при тій брамі, подивилась із звідти в мою сторону. Хоч і помітив: від себе - нуль уваги. Думаю про своє. Вона вийшла за прохідну, знову "поза для фотографа". Хоча й помічаю, ігнорую так, що мене це не стосується. Підходить до машини, біля якої пораюсь. Представляється якоюсь "лівою" дівчиною. Я ж дивлюсь на неї і кажу: Агентка Мідл(тон)? - показую на собі уявно її примітну велику родимку біля лівого ока. - Працювали (особисто до неї) на виборах, агітуючи за Зеленського! - Вона ж розчаровано, що не є тим ким себе нав'язувала, покидає свій образ і сідає в машину. Тоді я йду по торбу, забираю біля брами і несу в машину. Торба важка. Хтось з хлопців, вже в машині просить взяти її на руки. Я відмовляю, але він все-одно бере. Міркую: важка, довго на колінах не протримає!

Сон 180822 "Приховане тлумачення"

Опиняюсь на весіллі. Якісь асоціації з двоюрідним братом. При вході до основного місця проведення стоїть стіл, на ньому щось лежить, переважно із паперових виробів. Над столом висять якісь друковані аркуші формату А4. Підходжу ближче і починаю все це вивчати. На одному з таких аркушів, що висіли, щось було написано великими буквами на івриті. Розумію, що весілля єврейське. Гості приїжджі, прямо з Ізраїлю. У жіночки, що стояла за столом, попросив перекладу написаного, але вона не розуміла української. Пішла за допомогою. Хтось приходить і починають шукати той аркуш, друкований на жовтому. Як знаходять, виявляється, що на вигляд той самий, що й бачив, але написано на ньому - українською. Здивувався!

Сон 221121 "У колі родичів"

Вертаюсь додому десь із Києва. Там брав участь у якомусь літературному заході. Тепер маю завітати в гості, але конкретика відсутня, наче приходжу додому, а місце мало знайоме. Чомусь присутні асоціації з родичами, родини Ц. Зустрічаю в кімнаті інших родичів: двоюрідних брата і сестру (І., Ж.). Сидять разом на дивані, привітні. Я здивований їх побачити. Від останньої зустрічі минуло стільки часу! Дивлюсь на дв. сестру, а вона й на себе не схожа: розповніла як лицем, так і тілом. Хоча не схожа, але переконаний, що це вона. Починаю спілкуватися...

Сон 290720 "Григорій Понітович"

Треба когось поховати, а обачіч старого льоху, що у дворі батьківського дому, розташовані у кілька ярусів углиб землі могили. Тепер я бачу розібраний бетон у тому місці і батька по пояс у просторій, як на одну людину, частині викопаних (більше розібраних із бетону) могил. Розповідає, як колись тут лежали тіла похованих родичів.

Я з двоюрідним братом М. Нам сказано, що маємо перейти в знайому квартиру в домі, який має наразі часткове обмеження у вході в нього, тому мусимо пройти через одну залу, в якій відбуватиметься весілля. Попереджаємо організаторів, що нам треба буде сьогодні. Тепер ідемо разом з дідом Григорієм (в реалі - померлий) з якогось родинного заходу, заходячи в цей дім, і прямо-таки крізь це весілля, яке виявилось за кількостю учасників скромним, до згаданої квартири. По ходу я ще висловлюю побажання молодятам, на що чую схвальні відгуки. Дід Григорій якийсь слабий, допомагаємо вести попід руки. Приходимо в квартиру і він одразу лягає спати. В його торбі якісь особисті речі. Чомусь подумалось, що там є пів торби землі.

Батько називає діда (тестя) Григорієм Понітовичем. Я дивуюсь і перепитую:
- Він же "Петрович"!
- Баба Марія йому казала: "Перетерпиш! Це - для простих мужиків "Петрович", а для мене - Понітович", - у відповідь цитує свою матір батько.
- Ото баба Марія! Перший раз чую цю історію, - підсумовую я. 0450'

Сон 040620 "Таємна історія"

Дуже довго вибираюсь в мікрорайон Мал. рідного міста, який переважно складається з приватного сектору. Там маю давню роботу відремонтувати телевізор. Доволі довго підбираю час, аби туди піти, відшукуючи для себе нові й нові справи. Тепер я в родині дв. брата В., який має сина, а доньку від першого шлюбу дружини. В його житті є одна таємна історія, про яку я чомусь знаю (подібне відчуття виникає із-за переконання, що її колись вже чув уві сні). Згаданий брат був знайомий із дівчиною, яка вийшла заміж за іншого хлопця. І все могло б у їхньому житті бути не так, як сталося: та дівчина народила від брата хлопчика, про що не підозрював її чоловік. Згодом він її кинув, а брат, маючи вже нову родину, вже не мав можливости щось змінити. Так, цієї історії для багатьох не існувало, адже ніхто про неї не розповідав. Ось я у брата і ми маємо піти у той мікрорайон. Мої довгі збирання в ту сторону пришвидшуються бажанням брата вже там бути... Я знаю цю дівчину (таке переконання уві сні), колись її раз бачив. Брат же висловив потаємне бажання побачити свого сина, але для того мала би бути підстава. От я телемайстар, а він - разом зі мною. Все складається таким чином, що його зустріч із тією дівчиною виглядає, наче випадковість. Вона запрошує до себе... При вході у ворота зустрічаю її сина, років шести, а в його рисах знаходжу спільне з дв. братом. Особливо характерними для малого були чорні очі. Я ж міркую, що брат тут готовий буде затриматися надовго, але у мене від початку намір там не засиджуватися. 0203'

Сон 020620 "Зустрічі з родичами"

Якісь завершальні справи по роботі, пов'язані з піском. Раптом зустрічаю бабу Євдокію. Починаємо говорити за життя, справи. Ідемо вулицею С.П. (Б.). Беру її за руку. Раптом починає вона співати різні куплети пісень, показуючи рукою то на одне дерево, то друге, то якусь споруду. І все зовні має якусь внутрішню філософію як візуальну, так і в словах. Проходимо ПТУ (в реалі - не існує), а я міркую, що тут вчився двоюрідний брат М., от і я також міг там навчатися! Тільки-но згадавши, зустрічаємо його по дорозі.

Просинаюсь, дивлюсь на годинник: 09:45. Що за масакра? - міркую про себе. - Мав проснутися о п'ятій годині! Іду до колеги в кімнату (в реалі схожу на дитячу в б.д.). Буджу його словами:
- Ти дивився, яка година? Ми запізнились на роботу!
- О, я вчора шашлик зробив! - чую перші слова по пробудженню.
Він піднімає голову, а це двоюрідний брат О.С. Тієї миті я пригадую вчорашній вечір, як пізно ми всі приїхали і мали ще сідати за стіл, але від утоми пішли спати. Асоціативно, десь тут і тітка О.Л. та інші родичі. 0205'