Сон 310721 "Довге, велике, далеке..."

Розглядаю громезний завод, який має цікаву архітектурну будову: частково вибитий у скалі, а частково - в червоній цеглі. Завод давній, його робота пов'язана із переробкою каменю. Звідти такі й масштаби в самій скелі. Разом із якоюсь дівчиною-екстремалкою опиняємось на вершині-виступі однієї з його архітектур. По ходу розмови дізнаюсь, що за пару днів вона поїде з експедицією в Арктику. Про те, що не боїться пригод і таких вершин, на якій ми опинились. З висоти розглядаю архітектуру і розмірковую на різні теми. Як, наприклад, міг добудовуватися цей завод на такі висоті? - розглядаючи кладку з червоної цегли, виконаної сходинками (за темним кольором видно, яка ця архітектура давня); як ми звідси зліземо?.. Роззираюсь і бачу якісь старі звисаючі дроти, подібні до кабелів, але доволі легкі. Спробував потягнути, виявилось, що вони ніяк не закріплені. "Нічого! Це лише початок!" - міркую собі далі. Далі асоціація запропонувала використати довжину кос цієї дівчини. (В природі такої довжини не існує, а уві сні як ідея, так і реалізація не здивувала). Так, аби закріпити за підніжжя стовбура у берези і якогось стовбура виконаного з дубу, які стояли поряд, і поволі, наче на канаті, зійти з вершини. Тепер я опиняюсь внизу, біля річки зустрічаю "движ": організована група людей збирається на завтра ("в понеділок") їхати в Арктику. Розумію, що до цієї групи належить моя компанійка "з вершини", але її ще немає (як зійшла, або має зійти? - уві сні чомусь питань не виникає, наче так: як ми опинилися на тій вершині?). Згадую, що вона мені казала: має ще піти до перукаря, а часу обмаль. Благо, що серед цієї групи є перукарі-аматори, отже, все вирішиться, якщо не в дорозі, то вже на місці.

Сон 250721 "Спроба зрозуміти нове"

Сон із потрійним повтором. Кожен новий повтор - це новий розвиток подій у моїх інтересах. Головними предметами сну стають загадкового походження фігурки у вигляді глиняних або ж фарфорових птахів, дві штуки, не схожих одна на одну, мистецько виконаних, зроблених так, що не мають отворів, але мають щось всередині, що вказує на рідину. Починаючи від першого сюжету, певне коло людей прагне їх добути у кримінальний спосіб. Я ж знаю, що вони не мої (наші, адже фігурує ще хтось, хто про них знає), а надані для зберігання. У перших двох сюжетах їх виявляють, у третьому я не проявляю додаткових ініціатив, а граю роль "не висовуватися з нори" і все минає гладко: небезпека минає. Сиджу з кимось, хто про них відає, як я, і потрушую однією з фігурок. Раптом виявляю, що з неї, невидимих зовні щілин, починає протікати щось схоже на вино. Пробую на смак, переказую спостереження, за пару хвилин починаю відчувати якесь запаморочення. Міркую: чи то є хміль?.. а, може, то отрута?

На прохання сина заходжу в магазин і купую хліб дивної випічки: в основі солодкий лаваш, а на ньому булочки, розміщені у вигляді квітки.

Сідаю в тролейбус і намагаюсь розрахуватися. В процесі знайомлюсь із новими правилами розрахунку: у даному випадку використовується смартфон. Треба зайти в банкінг, для першого разу має прийти СМСка, згадую, що в Україні маю в телефоні польський номер, а тому повідомлення не прийде... Питаю чиєїсь помочі, хтось купує мені квиток від себе, а я розраховуюсь готівкою.

Дім (батьківський двір) суттєво модернізований зі сторони моєї половини. Зроблені високі сходи на три входи, наче на другий поверх (так виглядає зовні). Такі поліпшення лише в процесі. В самому домі тривають перестановки, переносяться меблі, звільняється простір на більші гості. Цього ж дня закололи свиню і я допомагаю переносити великі кавалки м'яса. Загалом ініціатива цієї організації йде не від мене: якщо щось не ясно - перепитую або отримую вказівки. Тепер сиджу на згаданих сходах (крайніх справа) і міркую над тим, як змінився двір, що з мого ракурсу сходи залиті, хоч і симетрично один до одного, але з різним підйомом, а від того й різною глибиною для ноги; про те, що праці, завершити все до бажаного, багато; згадується, як все це починалося (асоціація з забутим сном, в якому снилося подібне планування), що початковою ідеєю для таких окремих сходів: розділити житло, аби брати квартирантів.

Сон 200721 "Пройти та не застрягти"

Чарівна погода: сонце, річка, зелень, відкритий простір. Маю пішу подорож. Проходжу довгим мостом: неймовірно красивим, вимуруваним із червоної цегли, заразом цегла має незвичну форму і фрагменти рельєфних малюнків, які в цілості збудованого являють не тільки надійне, але й незвичне та неймовірно красиві малюнки в бароковому стилі. (Враження, що цей міст раніше вже снився). Проходжу цей міст. По ходу дістаю касетний програвач і вмикаю пісні гурту "Мертвий півень", слухаючи їх  у навушниках. По ходу подорожі відзначаю як кардинально змінюється погода: з літа переходить усе в зиму. (Асоціація з переглянутим на днях сюжетом про похід у Грузії десь у горах до льодовика). Повертаюсь назад і погода повертається у зворотньому напрямку. Відзначаю появу більшої кількости води, що пробігає струмочками. (Асоціація з весняним таненням снігів). По ходу вирішую прогулятися сходами, які незвично в кількох місцях протяжності мосту вибудовані вглиб нього. Спускаюсь униз вузьким проходом, озираю красу стін і тими ж сходами пробую повернутися назад, а прохід виявився вже неймовірно вузький. Просовуюсь як то можливо боком, що відчуваю спиною і грудьми дві стіни, а лівою рукою пробую обмацати подальший простір проходу. В результаті розумію, що виходу немає. Міркую: "Як же так! Минулого разу я проходив?" (Та ж асоціація з минулим сном). Лишається відкритим технологічний отвір, зроблений високо над головою, крізь яке й потрапляє світло вглиб цього простору. Подумки уявляю, як вода, яка розтане з льодовика заллє цей прохід і я сягну того верху. Разом із тим згадується гурт "Мертвий півень" і невідь-звідки стійке переконання, що він є "проєктантом" (ідейником) цього мосту. Міркую: "Який неймовірно гарний міст, які ж неймовірно безнадійні недоробки!.."

Сон 180721 "Велике і мале"

Опиняюсь у великому приватному палаці, хазяйкою якого є господиня з донькою. В процесі перебування з'ясовується, що вони організовують вечірку в "Середньовічному стилі", на яку починають з'їжджатися люди одягнені в костюми доволі різних епох. Така чисельність прибуваючих людей мене просто вражає. На якомусь етапі такий розвиток подій починає напружувати господиню і її доньку. Тепер вони починають робити "задню": вводять обмеження на статусність учасників та інші формальні речі. Я ж у будинку підходжу до якогось швейцара, який, наче вахтер-годинникар сидить у окремій вузькій кімнатці, що асоціативно нагадує "замурованого за стіною" із вікном спостереження. Якимось чином, а, можливо, й та асоціація переносить мене поглядом: чи не зазирнути так під, наче "за", підлогу? Тепер дивлюсь у темряву і бачу, що в цоколі суцільний обшир будинку: без натяку на внутрішні стіни, яких безліч на першому поверсі. Вдивляюсь у темряву крізь силу розсіяного світла, з яким прийшов, і помічаю силу силену однотипних (наївних для людей) павуків, які почали розбігатися вглиб тієї темряви.

Сон 170721 "Нове місце"

Я з дружиною в якомусь навчальному закладі. По завершенню уроку дружина іде на перерву, а я маю переставити парту. Всі якісні миттєво розібрали інші учні, а мені лишилися гірші. Все вирішилось із тим, що в авдиторії, примикаючій до цієї, знайшов таку, як треба.

Сон 160721 "Це ж наш вибір!.."

Опинився в якомусь дивному місці, щось на зразок концтабір-морг-пекло. Переходжу із однієї будови до іншої, а там щоразу ще гірші і страшніші враження. Основні образи: тіло, м'ясо, вогонь. В останньому приміщенні опинився разом із іншими людьми прямо-таки перед відкритими горнилами печей. Сидимо і чогось ждемо... Раптом знайомий (з реалу: колега по роботі Ю.П.) каже: "Ви як хочете, а я до вечора буду в своєму Луцьку!". Всі ніяковіють: як же так?.. насправді ж нас тут ніхто не тримає?.. ми можемо спокійно вийти за межі цієї території і піти куди хочемо! А в думках пролітає логічний висновок: "Це ж наш вибір!.." (Сидіти тут чи їхати додому).

Сон 020721 "Житлові справи"

Чужа дівчина поселяється в нашому домі... Вся історія виглядає таким чином, що виходить за межі раціональности і прав будь-якої родини: в Україні змінився політичний лад, вся приватна власність перейшла до рук держави. Політика щодо постійних мешканців майже не змінилась, хто мешкав у своїх домах, квартирах тощо, так і залишався у них мешкати. Право на проживання гарантоване законом, але з певним нюансом, який може торкнутися будь-кого: у вашу оселю, наприклад, з огляду на зайву житлову площу, можуть доселити ще когось, хто того потребує. Так для нас сьогоднішньою несподіванкою стало поселення в нашому домі (асоціація з батьківським будинком) незнайомої дівчини, без права на оскарження подібного рішення. Якесь певне відчуття безвиході при тому, що все життя сприймав власне житло, як багаторічне приватне надбання однієї родини.