Сон 210222 "Жива лялька"

Опиняюсь у незнайомому домі, в якому пропонують вгадати предмети, які мають з'явитися. Без конкретного очікування, в повітрі зависають метафоричні дві труни. Не зовсім, щоб  буквально - за формою, більше схожі на видовженні коробки чорного кольору. Чомусь я з впевненістю констатую для себе, що це саме "труни". На тому ця тема втрачає актуальність. Начебто із тих трун, але бачу окремо - дві ляльки. Вони мені нагадують щось доволі знайоме, якесь близьке і забуте, як моторошні миті. (Якийсь давно забутий сон, або окремий фрагмент сну з цими ляльками). Беру одну з них у руки, та, що лежала справа: лялька, як лялька, але доволі в печальних кольорах одягу, щось у стилі ґотів! Починаю її розглядати, зважаю на її неживу рухливість. Певною мірою починає подобатися, навіть нагадує це знайоме почуття. Раптом лялька лагідно оживає і починає щось просити, називаючи мене приємними словами. Відрефлексовую, як ніжно і підступно заходить своїми розмовами в серце, торкається своїми тендітними рученятами... Цієї ж миті лякаюсь спогаду з набутим далеким досвідом, пов'язаним саме з цією (такою) лялькою, і просинаюсь.
P.S. Цікаво, що колись бачив якийсь хоррор із тим, як оживає лялька. Вона і стає головною героїнею. У даному випадку маю переконання, що цей сон не має прямих зв'язків із чимсь подібним, пов'язаним із забутим досвідом реалу.

Сон 200222 "Рівень здивування"

Переїжджаю, як випадковий турист, з одного помешкання, в якому живуть працівники з моєї фірми, до іншого. Приїжджаємо на незнайоме обійстя з приватним домом. На дворі працівники. Мені подобається певною мірою обстановка та атмосфера. Заходимо в дім, а там в одній із кімнат грузини. Ідентифікую не одразу, а лише за їхнім акцентом. Серед них знайомий - В. Виходжу з кімнати, а в коридорі зустрічаю новоприбулих працівників фірми, а вони мені доволі знайомі. Двоє хлопців із якими вчився ще в школі. (Один із них - однозначно, на рік-два старше від мене, іншим разом з ним спіткнувся під час однієї з робіт в Україні, а другий - більше збірний образ. Переконання уві сні, що це хлопці з моєї школи - однозначні). Вітаюсь, висловлюю здивування, що їх зустрічаю в Польщі, прямо-таки одразу двох із Житомира, ще й зі спільної школи. Хоча здивування висловлюю усно, але внутрішньо залишаюсь спокійним: усіляке в житті буває, навіть і таке!

Маю якесь відрядження. Дорога... Замешкав у якомусь будиночку безіменного (уві сні), але славного, як для мене, міста України. Вигляд з вікна моєї кімнати виходить на "екзотичну" улоговину із неймовірно високими та пишними рослинами. Як лопух, так листок площею з м2. Так і подумалось, ще десь там (в тій улоговині) протікає річка, яка живить усю цю рослинність. Заходить до кімнати хазяйка і перепитує, чи користувався вже з туалету, а я ствердно, що від вчорашнього вечора ще там не був. А вона мені починає оповідати, як то вони тут роблять, мало не в самих кімнатах, і прибирають за собою. Питає: чи не бачив я, як це робив мій співмешканець по кімнаті?.. Навіть слід залишився на підлозі! Дивуюсь цій дикости підходу до організації вбиральні. Потім оповідає, як то я маю робити, але, за бажанням, на першому поверсі. Показує, як вигідно підгинати під себе ноги, коли так низько доводиться сідати. Слухаю і навіть погоджуюсь із деякою зручністю пози в такій делікатній ситуації.

Сон 130222 "Нові плоди"

Бувають сни, які не запусую з тієї причини, що сюжет важко дається описати, його логіка не співмірна із реальністю: відсутні необхідні слова, незрозуміла фізика подій для правильного вираження побаченого. 

Снить, що я маю на собі якби-так бушлат, або ж стрічку, яка мене оберігає, перестраховує на випадок нещасних подій. Все добре, але одного разу мені захотілось самовільно змінити місце саморозташування і виявилось, що ця груба стрічка мене стримує для нових рухів, отже, з нею я не зміг піти туди, куди мені захотілося.

Взяв участь у якомусь конкурсі і виграв. Полетів із родиною в Канаду. Відчуття стрімкости подій: як сон, - так і відзначаю під час сну. У Канаді опиняємось у родині сестри українського письменника Ю.Ґ. Помешкання знаходиться на великій земельній ділянці із виходом у ліс. Тривалий час обходимо територію і роздивляємось невідомі рослини і плоди на них. Один із них має в назві "слизький", хоча в реальності так не є. Найбільший інтерес до всього проявляє донька, навіть орієнтується в назвах. (Асоціації з нещодавнім сном, щодо слова "слизький". Інтерес доньки співмірний з реальністю.) Звертаємо додаткову увагу на екзотичні рослини. Поки ми були на городі, прийшли господарі. Хазяйка гукає, аби я на городі зірвав білу редьку, а вона велика, кругла, ззовні - груба, отже сидить у землі оддавна, ще й залишилось пару кущиків. Вириваю одну і несу. Про себе думаю, що якось негарно приїжджати на "чужі харчі", варто запропонувати усе по дому і кухні робити самим. 2030'

Сон 120222 "Краса, а не хліб всьому голова"

Перебуваю в нічний час у цеху, ще й без його суцільного освітлення. (Деякі асоціації зі свіжою реальністю). Територія цього цеху доволі велика. За атмосферою шумів все вказує на те, що робота закінчена. В якомусь кутку зали лунає музика, а згодом починається розповідь якогось диктора. Тема розповіді доволі філософська, такі речі справді нетипові в форматі радіо. Вирішую піти в сторону того долинаючого звуку. На якомусь етапі почалась оповідь трагічної історії про одну відому жінку. Присутній певній натяк на військову тематику. Спочатку наблизився до того радіо, а згодом відійшов дещо побачити. [Фіксую за собою змішане відчуття: сню, хоча не відрефлектовую, що це сон, і в той же час пробую поворухнутися, а сил на це - немає, хоча сюжет, в якому беру участь, триває далі.] (Як спав, то лежав на спині. Відчуття доволі глибокого сну - характерне важким просинанням). Вирішую повернутися до працюючого радіо, а там вже розповідається про чоловіка, який переживає трагедію втрати згаданої жінки. Підходжу до того місця, де працює радіо, і бачу того чоловіка, який перебуває в глибокій депресії. Аби вирішити проблему свого горя раз і назавжди, бере двома руками пістолет і, стоячи перед дзеркалом, довго не роздумучи, стріляє собі прямо в голову: з маківки в центр тіла. (Такий підхід до самогубства бачу вперше). Дивуюсь: чи насправді це ефективно? Тілом скочується в сторону і падає. По радіо аргументують цей вчинок. 2330'

З дітьми готую чергову солодку страву. Цього разу - торт. Сприйняття учасників процесу, наче мультяшних героїв, зокрема й результату нашої випічки, крему та ягідок на ньому. Діти знімають, по свіжих слідах пробу і виявляють, що ягідки калини не смакують на тому кремові. Сам тортик залишається непорізаним. Дознімали пробу настільки, що виїли разом усі ягідки. Я вже хотів внести пропозицію: прикрасити іншими інгредієнтами! - але діти зібралися й пішли. Тортик так і залишився нерозпробуваним з якости випічки, але сильно поколупаним згори - до накриво голого крему. 0730'

Сон 100222 "Доступність"

Знаходжусь у групі осіб, які, з нагоди якогось святкового дня, який наблизився, мають виконати соціальну роботу зі вручення презентів для людей із особливими потребами. Мені ж дали якийсь пакунок і адресу, за якою маю доставити подарунок. Тепер гуляю по місту, вивчаю незнайомі вулички, вишукуючи вказану адресу. Погода неймовірно приємна, світить і гріє сонечко. Разом із тим у мене виникає інтерес довідатися: які соціальні особливості обмежують людину, до якої йду, в межах свого дому. Довідуюсь, начебто з приписки до пакунка, що людина має рідкісне захворювання шкіри, на якій весь час утворюється слиз, наче в равлика. Отже, як міркую, його квартира перетворена в суцільне середовище слизу. Тепер я пробую собі уявити: як доставлятиму пакунок у велику поштову скриньку вбудовану у вхідні двері, через яку цій людині передають необхідні речі, як ця скринька ізсередини буде сповнена слизом цієї людини. У мене виникає внутрішня огидність і я просинаюсь.

Міняю вставну частину дверного замка. Тепер у руках вона виглядає, як обрізана до 8 см металева шпиля (подібну використовував у роботі). Вона має аналогічний вхід для ключа, яким намагаюсь скористатись. Дивуюсь ідеї втілення в такі розміри. Прокручуючи, шпиля нагрівається настільки, що не втримую в руках і упускаю на підлогу.

Сон 080222 "Неочікувані зміни"

Дорогою заїжджаю в якесь місто, більш схоже на Коростень або Новоград-Волинський. Зупинившись автівкою десь у центрі міста, вирішую пройтись екскурсійно. Разом зі мною дружина. Якоїсь миті зустрічаю веселу групу жінок старшого віку, які нарапт нагадали знайомі обличчя. (Певна асоціація, але не буквальна, з давніми працівниками обласної юнацької бібліотеки). Упізнавши мене, вирішили заохотити долучитися до їхнього веселого та святкового (саме сьогодні) товариства. Я відмовляюсь і повертаюсь до своєї машини. Тепер я розумію, що приїхав у таке місто, в якому знаходиться лівосторонній рух, як в Англії. Питаю себе: і чому я цього не зауважив при в'їзді в місто, як ставив автівку? Тепер ходжу вулицями і ніяк не можу знайти: де ж я врешті-решт запаркував машину?

Сон 070222 "Озброєння"

Гостросюжетний сон, в якому головний герой дотримується якихось своїх усталених принципів у протистоянні зі своїм ворогом. Якоїсь миті він опиняється в стані переможеного, лежить без ознак свідомості, але живий. До нього підходить супротивник і дивиться на його вогнепальну зброю, знаходить і висипає кулі, якими він оборонявся, й зі своїм колегою констатує, що саме з цієї причини він і програв! Алогічно для подібного розвитку подій, дістає власну кулю, в рази меншу за розмірами, яка на його думку є ефективнішою, прив'язує ізоляційною стрічкою синього кольору до ствола рушниці знечуленому супротивникові та йде геть.

Сон 050222 "Несподівані миті"

Маю причетність до створення великих білих фігур (скульптури з дерева? глини? - детальність фрагменту сну не пригадується). Перебуваю між певною їхньою кількістю.

Опиняюсь у храмі, на якійсь чоловічій вечірці до десяти осіб. Усі вільно сидять за великим столом. Старший за статусом у кілька разів підходить до молитви. Хтось із молодих жартує, що таку вечірку можна перетворити у розвагу. Підтекст видає завбачлива усмішка. Головний (священнослужитель) встає і кудись відходить. За пару хвилин зі сторони "сцени" розкриваються куліси і храм перетворюється в театр: починає розігруватися веселе дійство, як на мене доволі душевне і на професійному рівні. За змістом далеке від храмових інсценізацій, більше схоже на дійство з елементами карнавалу... (Забута частина сну). Тепер я йду мокрою засніженою дорогою. Суцільна хляпа, але більше для автівок, що проїжджають поряд. Кожного разу по проїзду машини, з під її коліс розлітаються кавалки мокрого снігу і трапляють на мій одяг. На якомусь етапі дороги помічаю дерево з горобцями-синичками (важка ідентифікація). Починаю їх фотографувати. Перші світлини виходять вражаюче-гарними. Спочатку вибираю ракурси поодинокі, а згодом вмикаю безперервну фотозйомку і воджу рукою по межах галуззя дерева. Птахи спокійні, неполохливі. Якість світлин надихає до творчости.

Сон 030222 "Освоєння матеріалу"

Їду по місту гоночною машиною, такою заниженою, які беруть участь у ралі, але в якомусь спрощеному варіанті. На якомусь етапі дорога звужується і стає неймовірно покрученою. Вирішую розвернутися і їхати в зворотньому напрямку, але для цього треба знайти відповідне місце для розвороту. Не знаходжу або ж знаходжу малоймовірне для маневру. Встаю з машини і вручну перекидаю її на другу сторону. Цікаво, що на якомусь етапі фіксую такий момент, що в машині лежать якісь цінні, мало не золоті монети. Із-за них не можу покинути машину просто так посеред дороги, адже авто має відкритий салон, тому мушу все вирішувати власними силами. Все ж таки перекидаю автівку вручну і їду в зворотньому напрямку. Поки розвертав, вже пізніше, в машині, зауважив, як на звичайній ґрунтовій дорозі вступив у якесь собаче лайно і воно створює як ароматичну так і моральну неприємність.

Йдучи з цеху в цех, зауважив, як в одному кутку лежать шматки якісного мідного кабеля. Вирішив окремо, на зворотньому шляху, їх підготувати на коротші кавалки і забрати собі в сумку. Тепер із поверненням, я біля них зі спеціальними ножицями. Починаю потроху різати. Події відбуваються мало не в цілковитій темряві та тиші. Поряд мене опиняється мій колега. Так як все відбувається потайки та певним хвилюванням, на незначний шум від ножиць "підтягуються" румуни, які так само починають освоювати матеріал. Тепер чую, як до нас наближаються нові колеги, яким так само є до всього, що ми робимо діло і з ініціативністю починають доопрацьовувати решту. Один колега розповідає про конкурсний відбір на фірмі зі знання німецької мови і те, що йому вже призначено скоро їхати на новий об'єкт, тепер уже в Німеччині. Навіть щось зображає німецькою мовою. Під останок дивлюсь на сумки румунів, а в них уже лежить якась попередньо узята мідь, скручена в добрі кола... Наче розібрали все і всі, що хотіли і хотів. Зауважую: окрім моїх ножиць, які брав із собою, що на останок раптом виявились ще два аналогічних, наче хибне враження решти по незужитому матеріалу.

Сон 010222 "Прихована небезпека"

Сідаю на потяг метро (не зовсім метро, але за визначенням входу до вагону та посадки). Недалеко, в пару кроків від дверей, стоїть ліжко, у ньому дружина. (Сон із повтором: зі схожим сюжетом снився раніше та ще з повтором під час сну). Першого разу на місці ліжка стільці, як у міському транспорті, в повторі - ліжко, яке нагадує, за атмосферою розташування речей, місце в кімнаті. Сіли до вагона (дружина зайшла перша, я за нею), автоматично замкнулись двері (пауза), уже було сів, як до вагона підбігає якась жіночка. (Цієї миті я згадую забутий сон). Пам'ятаю, як минулого разу не дала нам спокійно їхати, весь час робила якісь пакості. Я ж одразу підбігаю до дверей і стримую, аби вони автоматично не відкрилися для неї, на що вперто спрямовує всі зусилля. Врешті я їй цього не даю і вона покидає свій намір, як вагон рушає. (Тепер сон із подібним повтором цього ж сюжету). Вдруге ця ж жіночка пробує влізти в двері, але сюжет сконструйовано так, що я комусь допомагаю на пероні опритомніти, призвести до ознак життя, а в результаті виявляється, що ця людина є тією самою забутою зі сну жіночкою. Тепер я її б'ю, аби вона від мене відчепилася, але одного двух ударів для неї виявляється замало, їй це подобається і вона провокує на наступні удари. Якоїсь миті я усвідомлюю, що вона прокидає в мені звіра, якого я не хочу в собі мати. Забігаю у вагон, двері зачиняються і я їх починаю тримати, аби не відчинилися, чекаю, коли потяг рушить, а він одразу не рушає... Та жіночка скаженіє і проявляє свою агресію з новою силою, в піку чого промовляє крізь скло дверей: "Диви, ще до мене повернешся!". Розумію її слова, як той стан, який пережив: когось бити - може й подобатися. Усім своїм єством заперечую цій тезі й тим самим розумію, чому не допускаю цю незнайому особу у своє життя. 2233'

Хтось питає: а ти насправді син коміка (Джима Керрі)? (Ім'я його уві сні не вимовляється. Разом із тим сон є повтором: таке питання разом із моїм внутрішнім переконанням вже колись уві сні звучало). Я ж всією своєю поведінкою приховую нашу родинну спільність, на що із сумом відповідаю: "І що ж з цього?".

На самохідному підйомнику вивертаю із-за рогу на нову дорогу.

Виходжу з батьківського двору на вулицю і помічаю, як між сусідніми будинками, перетинаючи усю проїздну частину, сконструйоване навісне покриття, обвішане чорною цератою. Подібну церату частіше використовують у будівництві. Зауважую, що машиною тут вже не проїдеш. Виходжу тим проїздом на нову вулицю, наче когось на ній зустрічаю і короткий відрізок дороги розмовляю з супутниками. Виходжу на таке обійстя, на якому росте занедбаний сад, а нині сезон яблук. Під тими яблунями ходять люди і вибирають врожай, і це виглядає на якесь масове паломництво. Впізнаю червоні яблука, сорт яких мені також подобається. Беру в дві жмені з десяток яблук і повертаюсь додому. (Або після сну, або ще в дорозі міркую, що такі накриття на вулиці та ажіотаж навколо врожаю може бути спровокованим якоюсь техногенною подією. Наприклад: всі знають, що вже відбулися отруйні опади в різних місцях разом із осадками, а сюди вони ще не дійшли).