Сон 141121 "Невизначеність"

Приїжджаю до приватного будинку, власники якого здають його в оренду для робітників. Знаю, що одразу за моїм візитом мають приїхати працівники фірми, на яку працюю і я. Маю залагодити усі питання з поселенням. Пам'ятаю, що колись давно тут був, отож відтоді не має сильно все помінятися. Ось здалка бачу господарку, яка щойно приїхала додому. Обличчя знайоме, хоча занадто чорняве. (Як із будинком, так із хазяйкою: видно, що спогад відсилає мене до забутого сну). Дає зрозуміти, що можна жити, але все одно чомусь не все мені ясно. Знаю, що мають приїхати дві машини. Міркую: де вони мають стати? За рогом будинку помічаю машину, в якій за кермом сидить тітка Н. (в реалі померла). Чомусь уник контакту з нею, пішов у зворотній бік - звідки прийшов. Міркую на тему поселення хлопців. Тепер захотілось сходити в туалет по-серйозному, сам він на дворі. Заходжу в нього, а там не прибрано, так, що нема аж де ступити, але примощуюсь і стаю. За раз щось не виходить і я до нього в скорому часі повертаюсь, а біля нього на дворі бігають кури і весь час прагнуть у нього залізти. Заходжу в той туалет вдруге, примикаю двері, а щілина все ж таки залишається, примощуюсь, а кури раптом вламуються всі покотом так, що заповнюють весь простір, так що на початку відчуваю їх всіх на своїй спині. Я вже наперед уявляю, яким заляпаним звідти вийду. Одразу з ними і вивалюю на двір. 0220'

Пішли в ліс щось збирати, а по дорозі бачу гриби: білого на міцній ніжці, підберезовика, ще якісь... Зриваю, адже ножа з собою немає. Питаю: а гриби збиратимемо? Від їхнього виду: яке ні? - тільки "так"!

(Видно, в продовження попереднього уривку сну). Гуляємо лісом, наче це туристично-пригодницька подорож. Виходимо на якусь споруду, і потрапляємо в неї. Так, наче це спочатку була гора, а в результаті в ній опинились вікна. Аби ніхто сюди не проник, закидаю якісь кабеля через вікно в якості линви, у випадку негайної евакуації або підняття вгору.

Приходжу в якийсь автосалон, а в той же час до нього приїжджає група осіб з кількома давніми знайомими: М.Р., В.К.. М.Р. підходить до мене і на мої слова: як справи? - починає потроху плакати. Намагаюсь уяснити причину. Зі слів здогадуюсь, що хтось захворів або помер. А хто? - не ясно. Ту ж неясність не зміг отримати й від знайомих. Так, наче про когось говорять, а у мене на сказане жодних асоціацій. Конкретика імені - відсутня.

Підійшов до ліфта. Вибираю функцію, щоб ввести два слова. На червоному табло світяться рисочки. Поки думав, хтось підходить і просить не соромитися, а натискати свій поверх і їхати. Поряд стоять ще пару людей, які нічого не коментують. Я натискаю, але так, що мені знову роблять зауваження: два рази натискати не можна! Ви раз натиснули функцію "смерть"! (Так і не сів у ліфт. Проснувся. Відчув, що чомусь неприємно болить серце). 

Сон 230820 "Ім'я ще не внесене до списку"

Я з дружиною на своїй роботі, яка триває на лоні природи. Приємне сонечко, лагідний перебіг робочого дня, хоча праця фізична. Дружина допомагає мені у дрібній роботі: щось піднести, підтримати приємною розмовою. На якомусь етапі вона каже: "Не забудь за ті дні, коли я тут працювала!" Загалом, ініціатива бути їй на цій роботі йшла від мене, відповідно: я мав проконтролювати запис годин, про які мусив нагадати керівникові. Пригадую, що її ім'я ще не було внесене до списку, уявивши звичну для себе табличку, в якій дописуються прізвища. Загалом у цьому місяці вона була зі мною разів два, це - третій. А в минулому місяці - раз... І тут у мене шокуючий спогад: коли я працював на попередньому об'єкті, а це якраз було минулого місяця, по ньому забули записати один день її роботи!.. Місяць закритий, виплати для неї не буде, і це мій недогляд.
P.S. Після сну виникло враження, що знання за інші робочі дні, проведені з дружиною, належать до забутих снів.

Сон 300520 "Неординарне вміння у вирішенні якоїсь проблеми"

Я на вулиці рідного міста, яку впізнаю з першого погляду. (В реалі, за локаціями - це кілька різних вулиць у його центрі). На ній стоїть новозбудована музична школа, яка красиво вписується у фасади будинків, що поряд. Я ж знаю, що ця вулиця закінчується подібним закладом, який асоціативно відносить мене до музичної школи імені Лятошинського. Я ж міркую: а ця школа, біля якої стою, чиє носить ім'я: Лисенка? Косенка? Останнього - навряд, адже навпроти училище його імени.

Вдруге приходжу в якийсь закритий клуб. Перший раз трапив до нього за особливим запрошенням. Хтось із його учасників відзначив моє неординарне вміння у вирішенні якоїсь проблеми. Цього разу я прийшов трохи із запізненням. Деякою мірою вагався: чи мені воно треба? Аби потрапити всередину, при вході стоять два термінала, на одному з них я записую свої дані. На якомусь етапі завагався у визначенні: представником якої картки від цього клубу є (сільвер, ґолд, платінум)? Першого разу мене проводили без подібних формальностей. Обрав сільвер, хоча не уявляю, які там умови. По завершенню з термінала виходить оригінальний бланк. Але це ще не все! Хтось каже (можливо, охоронець), що я маю до нього докласти перше запрошення. Я ж починаю нишпорити в пакеті, виймаю якісь шкільні зошити. Спочатку думаю, що мої, а як почали розкриватися сторінки, то виявилось, що моїх дітей. Якісь вони давні, ще й шкільні оцінки якісь невибагливі. Нарешті знаходжу той бланк, а він, у порівнянні із цим, такий скромний: зеленого кольору, друкований на тонкому картоні, ще й написи зроблені ручкою. Збираю зошити зі столу і помічаю, як біля мене стоїть незнайома дівчина-підліток, яка також прийшла в цей закритий клуб. Видно в неї, якщо не тато з карткою платінум, то, можливо, також якісь особливі здібності.
P.S. Схоже відчуття раптової обраности присутнє у кінофільмі "Іван Сила", який я переглянув напередодні.

Денний сон
З бригадою працівників переїхав на нове помешкання. Звертаю увагу, що наша фірма підібрала вже вдруге житло на базі спортивно-відпочинкового комплексу. Тут є паркова зона, безліч вільного місця, велика їдальня, у якій ось уже накривають на стіл. Підходжу ближче, а за столом сидить хтось зі старших цього закладу. Один із наших працівників пробує нарізати ковбасу, але виходить це геть неакуратно. Я прошу допомогти, але для початку принести з кухні дерев'яну дошку; дивлячись на ножі, прошу вслід - ще ножа - великого але гострого. Тримаючи ту кривбасу в руках, діаметром до десяти сантиметрів, помічаю, як між нею та обгорткою присутня незвична вода. Пробую відрізати одну дольку існуючим ножем, спираючи на дно таралки. Наче відрізається рівно, але не так красиво, як би то робив гострим ножем. Дорізавши до кінця, помічаю, що в обгортці назбиралося чимало згаданої ропи. Поки різав, трохи розляпав нею на столі, але це так би мовити: "технологічні недоліки виробництва". На весь цей процес дивиться старший закладу, але нічого не коментує. Іду виливати воду з ковбасної обгортки у відро, а воно повне. Також цікава була його форма: залізне, у вигляді виварки, вставлене в бітоноване. Як все вилив, так одразу з нього все полилося на підлогу і якось так надмірно, що трохи вийшло за рамки фізики. Вода почала підступати до краю килима. "Давай шукати чим витерти!" Підходить ще один колега, додає до того відра своє і розливається ще більше. "Туди його!" Знаходжу кілька модних швабр, а той колега вже допомагає: виявився більш спритним до прибирання. Мимо нас проходить той самий старший закладу, подивився на мокру підлогу і на те, як ми прибираємо, не зронивши слова, пішов далі. Поки розтирали і повертали воду у відро, звернув увагу, що за тими ж правилами фізики, води у відрі не побільшало, хоча однозначно мала б бути переповнена. Невже нею встиг набратися килим, а чи тільки швабри? 1430'

Сон 080520 "Як "бог з тобою" у тобі"

Наче дивлюсь старе італійське кіно, в якому фігурує герой, який супроводжує своєю банальною присутністю події. Зі свого боку, так би мовити, він нічого особливого не робить: то він спить, відпочиває, сідає в машину з напівголою дупою, їде, лежачи "нульовим" на возі. Його дія зводиться до того, аби бути у відключці до всіх подій, що навколо нього. Так, наче він смисловий баласт, який треба весь час "носити" із собою з сюжета в сюжет, наче "п'яного" в світі раціональних суджень. Подумки питаю себе: для чого? На що виникає образ "Метелика без крилець", але не буквально: замість них - чорно-сірий "каркас" (напівповітряна природна конструкція), без забарвлення, яке він ще мусить для себе набути. Завершується тлумачення фразою: "Як "бог з тобою" у тобі". 0330'

Заношу в незнайомий мені дім чорно-білий телевізор. Підключаю до трансформатора, вмикаю, але від старту бачу: щось не те. Краєм ока помічаю шкалу, яка незвично заходить за допустимі межі. За спиною чую голос: "Що ти робиш?" - який накладається на миттєвий висновок і дію, прийняті за долі секунд, більш на інтуїтивному рівні, аніж на логічному - і швидко вимикаю напругу. Тепер приходить усвідомлення, що на виході з трансформатора було 1000 Вольт (нереальна в побуті), а цифри, для регулювання напруги, затерті від давности. За спиною стоїть колега, чий голос і почув, а за ним батько. Тепер я іду на кухню. Бачу миску черешень, очищених від кісточок. (Їх поява належить до забутого фрагменту сьогоднішнього сну). Починаю перекладати їх у миску, а звідти вилазить жук-смердюх і павук на довгих ніжках. Павук втікає сам, а жук вилазить мені на руку. За незрозумілим жестом дивлюсь на нього, а його вже немає. Чухаю собі лоба. Видно, полетів, лишивши в повітрі незначний по собі запах. Майнула думка: "Ось тобі й черрі!" 0444'

По завершенню якогось заходу, я з жінкою і дітьми вирішуємо відсвяткувати подію і їдемо в краєзнавчий музей. Там є певні експозиції, які нам дуже подобаються, особливо розважальна частина, в якій діти беруть активну участь. Приходимо сюди вже другий раз. Заходимо в музей. На рецепшині стоїть молода жіночка, яку вже колись бачив. Намагаюсь напружити пам'ять: де? (Навіть в реалі присутнє таке відчуття). І тієї ж миті виникає дві ідеї залучення інвестицій в Україну:
• У нас є рідкісні твори мистецтв, що належали деяким українським династіям, які свого часу мігрували за кордон, які, можливо, хотіли би їх собі повернути. Їх можна оформити, як їхню власність, узамін свіжих інвестицій. "Два зайця в одному кошику": історична справедливість і економічна раціональність.
• Виставляти певні роботи на аукціоні "Сотбіс", або ж подібному, який можна організувати й в Україні, але за стартовими цінами, не меншими, ніж на світовому ринку мистецьких робіт.
Міркуючи над цими темами, потрапляю в офіс якоїсь консервативно-республіканської партії, щось на зразок "Народного Руху", в якому проходять якісь зустрічі. Я беру в них участь, як слухач. Заходить мова за керівників, а на стіні, дивлюсь, відсутня табличка, але присутній слід по її колись наявности. Питаю: чиє прізвище було на ній?..

Тепер я на природі. Чоловік славно й із задоволенням купається в просторому болоті і згодом розповідає про мавок. З одного боку, наче ця розповідь співпадає із тим, що я бачу за його спиною одну з них, яка стоїть по пояс у воді, а за пару хвилин пірнає у воду. (Виходить так, що мавками він називав русалок). Хоча образ побачив на відстані, він не викликав жаху, видався навіть привабливим. Але тут виникає, щось на межі вже побаченого й уяви, в перебігу його оповіді: дві русалки спливають у тому болоті й пірнають, кожна по-своєму. (Можна уявити моє здивування). 0710'

Сон 240120 "Осідати в Польщі"

Просинаюсь на хвилі певного міркування:
- У глобальному розумінні поляки розуміють, що якби не давали можливости українцям осідати в Польщі, то на їхнє місце приходили б інші: зокрема з Азії та Африки. Тому вони зацікавлені у видачі, наприклад, карт поляка українцям, незалежно від явно малопоширених імен та прізвищ. Цей процес не зупинити.

Сон 291119 "Сюрреалізм у гіпсі"

Довга дорога додому після закордонної поїздки, тепер уже в Україні. Наближаюсь до рідного міста, крізь вікно автобуса впізнаю знайому архітектуру (в реальности такої немає). Керівник нашої поїздки запрошує до свого офісу. Схоже так, що я вже йду до себе додому, але виходить, що рухаюсь зовсім іншим напрямком: не по горизонталі доріг, а попід якісь металеві конструкції. Віддаляюсь від більшости людей. Хтось іде за мною, видно, що ті, які живуть недалеко від мене... В результаті опиняюсь ув офісі згаданого керівника. Вибачається, що приміщення, в яких розміщено його офіс, ще не доведені до кінцевого ремонту. Але тут мені стає цікаво: на робочих столах стоїть бутафорія офісного приладдя, виконана в грубих мазках білого гіпсу, висить нефункціональне гіпсове дзеркало, помічаю всілякі інші деталі. (Якийсь білосніжний сюрреалізм! У реальному житті це назвали б перформансом.) Керівник запрошує ближче до свого столу. Цієї миті в його манерах спілкування та інтонаціях помічаю певну "єврейкуватість". Починає робити з кожним із нас поіменні записи. Просить підійти й мене, я, як і всі, називаю своє ім'я і прізвище, але виходить так, що несвідомо перемішую його з ім'ям мого сина, лишаючи по-батькові. Ловлю себе на сказаній хибі, пробую виправити, але називаю подібну комбінацію з ім'я та прізвища, але з новою видозміною. Врешті кажу, що правильно буде подивитися в мій документ. А він й питає: "А до якого району міста ви належите?". З метою: аби в державній установі взяти копію мого свідоцтва про народження. Це при тому, що уявляю його не старого, а нового зразка. Відповідаю: "Корольовського". На що він по-своєму радіє й каже до всіх: "Знайте, це найкращий район міста!" - оголюючи при цьому всю свою єврейську натуру, в щирість якої не хочеться й вірити. 0150'

Я на роботі. Австрієць дав мені завдання зробити конструкцію. Як виявилось: не вистачило певної довжини трубки. На виконання завдання визначив стислі строки. Так, як почав робити при ньому, він побачив певну нестачу матеріалу і попросив оперативно її підібрати + аби це не вплинуло на зменшення міцности конструкції. Пішов підбирати матеріали. Тим часом проходить мимо і просить ще раз не затягувати процес, а зробити оперативно, з напутніми словами: "Перекажи іншим!" 0500'

Сон 050619 "Друге ім'я"

У нас з дружиною народилося стільки дітей, що ми роздали їм різні імена. Перевагу у виборі віддав дружині. От, одного вечора приходжу додому та сідаю в коло зі своїми дітьми. Жінка починає розповідати, яке тепер в кожного ім'я. Дивлюсь, що донці, яку звати Ярина, вона дала ім'я: "Верба". Питаю: "І як тобі таке ім'я?" На що вона замріяно відповідає: "Прикольно, може бути!" Розповідаю дитині, що в мене є одна стійка асоціація, пов'язана з іменем дерева: "То не я б'ю, а верба б'є". Прикрашаю цю приказку спогадом із дитинства, як ми ходили в ліс, де вперше її почув від дорослих. Про себе подумав про ще один вираз, що має коріння з російської мови: "плакучая верба". Так я намагався збагнути, які асоціації може викликати таке ім'я в людей, які будуть із нею знайомитися, і як символіка може впливати на формування особистості. (Цікавий перехід, тільки-но я подумав про російську мову та людей, потапляю в новий сюжет). Тепер я їду в автобусі, до якого заходить гурт людей, що активно спілкуються і обговорюють новий український правопис. Припустив, що вони їдуть з курсів української мови, яку нещодавно запровадили для людей, хто хоче вивчити або підвищити рівень її знання. Одна дівчина доволі виразно щось доповнюює до сказаного прикладом-припущенням: "А якби слово "вічности" мало б наголос на "и", як би тоді?" 0435'

Сон 280818 "Котячо-ящуряча при-Сутність"

Батьківський дім. Відбувається якийсь сюжет, який батько фільмує на камеру з онлайн ретрансляцією на телевізійний канал. Нині він ходить десь поза домом.  Уже раз чи два вжив повне моє ім'я, це в контексті того, що багато уваги приділяє формальностям, пов'язаним з родинними традиціями, що більшою мірою виглядає, як замилування своїми здобутками з проекцією на дітей: це все для вас мої діточки! Після відвідин бабою Дусею нашого дома, я проводжаю її до воріт двору, в яких зустрічаємо батька. По суті, присутній подвійний погляд: з одного боку я бачу себе та бабу Дусю як в живу, так і по телевізору, зі сторони батька, який безперервно знімає все на камеру, де він вкотре каже моє повне ім'я, зі словами: знайомтесь, це мій син... 0003'

Двоє охоронців із конями вдивляються в темряву лісу. Наче щось бачать, схоже на велике око, і сумніваються: що то може бути, чи є те насправді? Бо те "щось" невиразне, не піддається описуванню чи вписуванню в можливе, знайоме донині. Те загадкове "око" - то видозмінююча істота, зеленого колору, схожа на ящура (варана) і кота одночасно. (Паралель зі вчорашнім сном 270818). Та істота вирішує "погратися". Так, як охоронці стоять з конями, вона спочатку вилазить коня, ставши невидимою. Лежить на ньому, як лінивий відгодований кіт, потім перелазить на голову. Я відчуваю внутрішній стан коня: дві істоти довіряють одна одній, вони органічні, як сама природа. Кінь їй не сперечається - довіряє, разом із тим засинає від тієї "котячо-ящурячої" присутності. Потім перестрибує та істота на груди одному з охоронців і прилипившись до нього, висить не спадаючи. Охоронець її не бачить, але починає відчувати занепокоєння, щось неприємне на собі (зворотнє відчуття на противагу коневі), чого не розуміє. 0404'