Сон 181223 "Пригадування та осяяння"

Оптична гастрономічна інсталяція. Лінзи, виставлені вгору, якби вузькою пірамідою. Починаючи з дольної підставки-лінзи, ставиться один стакан, над ним - другий, а далі з пару-три наступних. З кожним моментом, коли додається стакан із "чарівним" напоєм (начебто блакитного кольору), світло запалюється з усе більшою силою, аж насамкінець не світиться вся конструкція потужним променем угору.

P.S. Чомусь ця ідея, як варіант, нагадує святкове привертання уваги, як до весільного торта.

Біля дому, в якому живу (жодних асоціацій з реальністю), проходять колії. У мене виникає момент поспіху, коли я думаю, що за звичним сценарієм треба їхати автобусом, яким не встигну на залізничний вокзал. Тієї ж миті приходить усвідомлення, що все простіше простого: мені буде швидше дійти пішки короткою дорогою, перейшовши колію на другу сторону і дещо пройшовши вліво. Розумію, що я вже раз так ходив (таке переконання, що ця ж історія снилась учора) і тоді, як і зараз, забувся про цей можливий шлях: навіщо собі ускладнювати життя чеканням на зупинці, доїздом з гаком і все одно ходом пішки, коли все так просто? 

Сон 250223 "Творче оновлення"

240223 - Стикаюсь із максимальною бідністю в матеріалах, з яких маємо щось робити. Цей "мінімалізм" під впливом зовнішніх сил - вимушений крок. Поволі-поволі і всі починають звикати, розуміти, що так можливо і врешті-решт виглядає хоч не "на всі сто", а "достатньо". 0100'

250223 - Приводжу дружину в театр ляльок, який розбудовується та модернізується на ново. (Певні асоціації з давнім досвідом, але більшою мірою доволі віддалені, зокрема уві сні атмосфера відвідання театру більш душевна). Поки йдемо до основної зали - піднімаємося на три поверхи дерев'яними сходами. Другі сходинки доволі круті. Коментую: явно, що людям похилого віку та з інвалідністю не передбачено відвідування цього театру. Найцікавіше, сам процес зміни та наповнення очікуваною атмосферою вистави, поки розглядаєш стіни та оформлення. Хоча все ще в ремонті, але відвідування відкрите і можна бачити це перетворення. До атмосфери дерев'яного будинку, додається дерев'яне різьблене оформлення в стилі бароко з використанням природньої структури натурального дерева, зокрема візерунчасті образи із кори. Також стіни прикрашені дерев'яними полицями з книжками, між якими сидять ляльки - герої різних вистав. Поки ведуться ремонтні роботи, ці стелажі частково прикриті тканиною. Десь дружина із-за цікавости заторкує край тієї тканини, книжки злегка посовуються. Якась відвідувачка, схоже, що вчителька класу, який вела за собою, а йшла за нами, вирішила нас насварити за лишню зацікавленість. На таку реакцію лише усміхнулись і пішли далі. Заходимо в залу очікування, в якому вже присутні майбутні глядачі, і знову звіряю завершення попередньої і початок нової вистави. Кажу, що саме та, на яку мали піти, вже завершується, а починатиметься зовсім інша і на неї доведеться трохи зачекати. 0500'

P.S. За пару годин до сну, їздив з дружиною до магазину, аби закупити матеріали для декупажу, зокрема ниток, для виготовлення декоративних банок, овечок... Видно, що свідомість вихопила також певні образи, закладені у прикладних для творчости матеріалах, що були в продажу, зокрема пов'язані з деревом і тканиною.

Сон 050223 "Оцінка ситуації"

Працюю на новому місці - у відділі маркетингу. Директор одразу дає зарплату - 5000, мотивуючи, що через три місяці підніме на півтори. (Уві сні не фігурувало поняття валюти. Уже кілька років підряд доходи та витрати мислю у злотих, хоча й уві сні сприйняття цифр та часу умовне. Певною мірою присутнє якесь давнє переконання, що на старій роботі отримував - 3 - 3,5, отже 5 - це вже добре, а 6,5 - більш оптимістично, хоча й не ідеал). Тепер нове місце роботи нагадує старе (в реалі працював там більше 10 років тому), але фірма сприймається цілком інакше. (Видно, що сон, створюючи "нове", буквально послуговується старими знайомими мені образами, тому й виникає певне логічне неузгодження). Облаштовую нове робоче місце. Біля свого столу, у старому дивані дивом для себе знаходжу два (могло бути й більше) своїх давніх робочих щоденника, в яких вів усі ділові та приватні дописи: ідеї, спостереження, назви фірм, з якими треба познайомитися / познайомився, з ким про що говорив, кому дзвонив / не додзвонився. Навіть подивований був побачити на тих сторінках якісь робочі записи своїх поезій. Оце знахідка! З огляду на свій "травмований" досвід "недосяжного успіху" в комерції, дивлюсь на нові плани свого розвитку на посаді та пошуку нових клієнтів максимально критично. Зважую усі задіяні раніше інструменти, які варто оновити, зокрема особисте відвідування клієнтів та нагадування про себе і "нові можливості з нашою фірмою". А до себе для відповіді ставлю зустрічні питання: що ж пропонуємо? яке нині конкурентне середовище по товарах? які нові гравці з'явилися на ринку протягом останніх років? абощо. У процесі пошуку відповідей, знаходжу інформацію, що якась фірма масово набирає людей без важливого досвіду для здійснення рекламних заходів, по "бросових" цінах оплати праці. І тепер примірюю до себе та міркую: так, мені це знайоме, тепер масово без досвіду спілкування всі "повалять" до всіляких клієнтів, створюючи своєю некомпетентністю негативне враження про будь-який маркетинг. Отже, може статися так, що мене просто "не пускатимуть на поріг" навіть по першому дзвінку. Звісно ж: "вовків боятися - в ліс не ходити", але така інформація не так лякає професійність продажника, як те, наскільки виявиться "балуваний" клієнт і в такому конкурентному середовищі на ринку можу не показати за пару місяців швидкий результат, аби отримати обіцяне шефом підвищення до зарплати.

Сон 010820 "Прихований потенціал"

Спілкуючись із комось, наводжу приклад з першого в історії телебачення на пострадянському просторі ток-шоу "Любов з першого погляду". Апелюю до того, що співрозмовець має пам'ятати, як незвично по-новому виглядали подібні формати передач у ті часи.

Випадково торкаюсь землі кінцями кабеля на дві жили і від того починає світитися із мерехтінням на другому його кінці лампочка. Дивлюсь на ті кінці дротів, а вони самі по собі іскрять, помалу, наче бікфордів шнур. Лампочка повторює активність іскріння. Я міркую собі та й питаю в когось: може це від такого ґрунту, якого торкнувся? Мідні кінці потроху прогорають. Отже, такий метод горіння лампочки - ненадовго. Продовжую: А уявяєте, яка енергія тільки від плавіння металу?

Пливу в човні. Колега, будучи на веслах, слухає мене і каже: "Роботу всю не переробиш", - а я собі міркую: "Може залишиться і для інших робітників з нашої фірми". 0450'

Сон 110120 "Нова робота"

Давній колега по роботі, якого вже не бачив більше року, розповідає мені, як і колишнім колегам про нову роботу. Тепер він працює мало не в космічному агенстві. Частина його роботи пов'язана зі складанням космічних кораблів. Хлопці дивуються і питають, як він потрапив на таку рідкісну роботу. Він розповідає пройдений шлях від однієї фірми до іншої, поки його, як спеціаліста, не взяли на таку посаду.

Потрапляю на новий об'єкт. Якесь невелике будівництво, але це на мій перший погляд. Хлопці розповідають, що триває воно більше року й кінця йому, поки що, не видно. Починаю потроху вникати в суть справи, власні обов'язки. Зауважую для себе, що споруда знаходиться мало не на болоті: багато для того осушувалось, підмурки з бетонованими ямами опускалися нижче рівня землі. Сам об'єкт розкиданий різними спорудами на великій території. На якомусь етапі скидаю з себе каску і тримаю її в своїх руках. Хтось підходить і страхаючим голосом повідомляє, що на цьому об'єкті треба носити її весь час на голові, адже штраф - 1000.

Сон 290919 "Не там чи не для нас чи не для того..."

Молодий хлопець з нашого колективу, схожий на "шалтай-болтая". Приїжджає до нього батько й з вичитуванням, що від нього "залетіла" ще одна дівчина. Одна вже з дитиною, а тут друга в положенні. Хлопець у шоці, хоча в той же час отримує на горіхи: батько лупить його по голові якоюсь газетою, а він ухиляється, хоч і приймає звинувачення. Ми ж пояснюємо, що навіть і не здогадувались: живе сам по собі, мало йде на конструктивний діалог, хоча багато тріпається - ні про що. Заходимо в його кімнату, де мешкає, а в санвузлі немає води. Раптом він інформує, що це не перший день. Стоїть господар дому, який здає кімнати, й каже: "А ти мені про це говорив?" І тут наші спостереження за ним збігаються в унісон з інформацією про згадану дівчину.
P.S. Образ хлопця нагадує одного колегу, який поводиться по життю пофіґістично. Хоча йому, як він каже, тридцять років, а в поведінці та судженнях так і не вийшов з дитинства.

Офіс фірми, в якій колись працював на посаді маркетолога. Зайшов на початок дня: збори на нараду. Директора ще немає. Серед знайомих облич є й незнайомі мені люди. На пряме питання про мій візит, неоднозначно відповідаю про ймовірність повернутися, але все залежатиме від зарплати. Дивлюсь на годинник, бачу 58 хвилин. Шеф має ось-ось бути. Вирішую не заважати під час наради і піти з офісу десь на вулицю. Виходжу, дивлюсь ще раз на годинник, а там ще половина до початку робочого дня. Дивно! Ждати доведеться не лише час наради, а ще плюс пів години зверху.

Шукаю дім на вул. Бялика (Бєліка?) 17-А-111. Знаходжу приватний сектор, тихий район, серед якого багатоквартирний дім на чотири поверхи. Формат дому нетрадиційний, вхід в кожну "квартиру" з вулиці, а кімнати йдуть із кожним поверхом уверх. Я маю щось занести якійсь пані. Звертаю увагу, що кожна "квартира" різниться в назві за буквами до цифри 17. Знайшов двері 17-А. Поки шукав, без дзвінка повиходили мешканці, запитати: хто я такий? - зокрема й з цієї квартири жіночка років 50-ти. Питаю чи не до неї. Кажу, що шукаю відповідну адресу. Кажу повну назву, на що вона мене спрямовує далі, в зовсім інший дім. Виявляється, те, що в неї на дверях 17-А - це ще не все. Цифри 111 - це номер квартири. Знаходжу той дім, який виявився в зовсім іншому місці від цього. Відзначаю дивну нумерацію на цій вулиці. Але, що перший, що другий доми, всі побудовані недавно і для заможних мешканців. Заходжу в другий дім, який побудований більш звично, як для мене, відображаючи в назві поняття багатоквартирности. Знаходжу квартиру 111, заходжу. У квартирі, а вірніше в апартаментах, до десятка людей. Окрім хазяйки там ще перебуває прислуга. Маю щось зробити, де мій вік мав би вказувати на мою професійність. Одна з жінок каже хазяйці, що мені десь 20 з лишком років - не більше - і що я не здатний на покладені функції. Хазяйка, дивлячись на мене, вирішила не погодитися з тією цифрою, адже бачила в мені більш зрілого чоловіка. Про себе міркую: "смішно те все слухати: вони, що не бачать на моїй голові сивину? Може, видаюсь молодим, тому що на днях постригся?" (У реальности - вчора). Я ж кажу, давайте не сперечатися, а візьмемо паспорт і дамо тій жінці, хай вирахує мій вік. Про своє передчасне переконання вона вже комусь розповідає по телефону. Доволі впевнена в собі. Їй дають мій паспорт. Дивлюсь на її вираз обличчя, а вона рахує і міниться в емоціях, з обірваними словами: "Скільки? Со... со...". Я ж доказую до кінця: 41. 0228'.
P.S. Мова про новобудови для людей, спроможних купити в наш час картиру в елітному місці, з виглядом на краєвид річки, майнув на днях у розмові з дружиною. Перший варіант будинків - квартирами на кожен поверх - це симбіоз уявлень про давню німецьку архітектуру, яка зустрічається ще й центальних частинах польських міст та знайома мені з деяких новобудов у Німеччині.

Міркую, як виїхати з села. Машина є, прав із собою немає. Дорога крізь поле. Треба тільки доїхати до міста.

Я у місті, а зі мною ще двоє хлопців - колег по роботі. Намагаємось провернути гешефт: перевезти стальні труби (~ ø25-30), але вони до нас якось не мають прямого стосунку: не там чи не для нас чи не для того лежали, але ми їх взяли і завантажили в позичений причіп та й підготувалися виїжджати. Як раптом до нас ідуть двоє молодих поліцейських. Ми потайки аж зніяковіли. Починається з ними діалог, але все прагнемо звести в формат гумору, аби не дійшло до серйозних перевірок. Поки говоримо, минає хвилин 10, як бачимо, що до тих патрульних іде поліцейська перевірка (чомусь прямо саме так і подумалось), адже миттєво ці двоє молодих поліцейських змінилися в обличчі. Вони вже зрозуміли, що втратили час почати нас перевіряти негайно. Тепер почнеться все з перевірки їхньої роботи.

Сон 140719 "Виробничі зміни"

Я знаходжусь у господаря, до якого маю якийсь родинний зв'язок, а також не випадковість моєї присутности на його обійсті, на якому набудовано багато технологічних приміщень для переробки зерна. Перший запуск то одного обладнання, то другого. Десь переробляється солома, десь зерно, десь знаходиться те, що мені називають "молотильня". Необхідне устаткування запускається не все одразу, а за потреб. Разом з усім комплексом, що можна було б назвати "млин", господар вирощує свійську тварину. Проходжу цехами: десь уже мелеться зерно, десь робиться щось інше. Заходжу в січкарню, дивлюсь, як відділяється зерно від полови. Кажу господарю, який контролює цей процес, що мелену полову добре було б давати для власних свиней. Навіть беру її до рук, відзначаючи їхню легкість. Він же компетентно каже, що ні: для своїх він так не робитиме! Разом із тим він знає, що в мене завтра літак і треба буде мене відвезти машиною. На якийсь телефонний дзвінок чи його питання намагаюсь пригадати час, на який був узятий квиток на рейс. На його уточнення пригадую: чи то 8:30, чи 7:30. Відзначаю, що ця ілюзія сприйняття часу виникає у мене з часовими поясами між країнами: варто лишній раз подивитися в квиток. Спілкуючись з ним на цю тему, ми прогулюємось тим мікрорайоном, в якому було побудоване його підсобне підприємство. Озираючись на краєвид, відзначив для себе, що побудоване воно на відкритій місцині, хоча недалеко від нього розташовуються інші жилі споруди. Наприклад, недалеко від нього, завдяки такому ж просторому розташуванню на земельній ділянці, власниця одного дому змогла так само залучити інвестиції і розбудувати свій дім, перетворивши його в хостел. 0349'

Деревопереробне підприємство здійснило запуск. Працівники вчаться виконувати правильно свою роботу. Колеги, які приїхали, як навчити, моментами обурюються, як хтось тупить у своїй роботі, висловлюючись незрозумілою мені мовою. Вкотре і вкотре повторюють, як робити правильно. У мене місія якась виняткова: я з напарником маю на якомусь етапі додавати певний матеріал, схожу на мінвату, в трьох місцях одного обладнання. Там є ваги і я маю правильно його зважувати, приплюсовувати до існуючих показників і вводити нові числа. Нас учать робити це грам у грам - точно, я ж схиляюсь округлювати. Дивлюсь, як інвестори продовжують розбудовувати завод: тепер облагороджують паркову зону біля озера, яке мені знайоме, як таке, біля якого колись відпочивав: відзначаю, що там ще дерева росли високі, де в ряд, а де хаотично. Придивляюсь, а озеро розчищене, отримало рівної прямокутної форми, замість звичних дерев висаджені нові - більш декоративні та екзотичні. Що характерно, я на все це дивлюсь із високої споруди, яка стоїть поряд. Виглядає так, що зона озера знаходиться так би мовити в ямі: таке візуальне сприйняття, але те, що все оживає по-новому незвично дивує. Дивлюсь у сторону від озера і розумію, що бачу город батьківської дачі, який доволі оперативно заливають бетоном, рівняють бетоновані виступи доріжок: городина, що росла, рівняється з землею, а зайві набудовані елементи розбиваються кувалдами. Працюють багато робітників, тому картинка доволі жваво міняється на очах. Комусь коментую: " Он ті елементи з бетону робив я сам! (Пауза). Видно тут буде паркінг для цього підприємства!" Звертаю увагу, що дачний будинок стоїть незрушно. Міркую собі: добре батьки вирішили: городиною вже не сила займатися, тому логічно було продати, а хату лишити. Видно, на виручені гроші добудовуватимуть нову. 0652'

Сон 150319 "Зміни для входу"

Повертаюсь на стару роботу. Тепер це вже меблевий магазин: приміщення залишилось старе, але переобладнане під новий асортимент товару. Суттєво змінився інтер'єр: додалось більше стилізації з перевагою на червоне зі срібним металом. Залишилось старе керівництво, частково оновився обслуговуючий персонал. (Хоча я їх не бачу, але маю в тому переконання). У перший день на роботі маю прийняти обов'язки від попереднього працівника. Заходжу і бачу, як чекає в салоні одна особа. Кинув оком, чи залишилась стояти на старому місці мікрохвильовка. Виявив, що її оновили на більш сучасну. Подумав, що треба буде розігріти піцу. Візуально оцінив зміни в салоні, які стали на краще. Пішов у кімнату зняти одяг та перевзутися. Виявилось, що з дому не взяв свої капці. Побачив кілька чужих і вирішив на день позичити одні з них. Взувся. Вийшов у салон магазину, підійшов до жіночки, яка чекала. До останнього була підозра, що це працівник, з яким я мав би все обговорити, а виявилось, що це клієнт, який терпляче чекає на мене. Подумалось: а де ж працівники? Просто так залишили магазин і пішли?? Розпитав, чим я міг би їй зарадити? Виявилось, що вона не може "зайти в систему". Прошу розповісти детально. Уважно вислухавши, кажу їй наступну фразу: "Звісно, ми не все можемо перевірити на комп'ютері!"

Сон 010119 "Спроба викриття: Нове-Старе - Вхід-Вихід"

Я завітав на фірму, в якій колись працював маркетологом. Мені пропонують очолити той самий відділ, але на кращих умовах. Сідаю за свій робочий стіл, намагаюсь вникнути в поточні справи. Виникають питання щодо певних речей. Ставлю їх по мірі певної компетенції директору, який сидить майже напроти, іншим менеджерам, хто може надати роз'яснення. Ловлю себе на тому, що з кожним наступним питанням маю якийсь дивний спротив з їхньої сторони: невже я цього не знав? Таке приховане роздратування йшло не від керівника, а від його підлеглих. В якійсь паузі в мене виникають сумніви й думка: наскільки непродумане прийнято рішення: оформитися на цю роботу. Я ж вже маю постійну працю в Польщі? Як я поєднуватиму дві роботи разом? Навіть складність - освоїтися першого дня - вказує на те, що це вже не та посада, яку готовий очолювати. Раптом в офіс заходить власник компанії (не директор) і підходить до мого столу й каже: хочете знати, про що думає людина, коли сидить за смартфоном? Бере мій телефон і гострим предметом починає нерівно здряпувати верхній шар екрану, що має матовий відтінок, аж до глянцевої поверхні. За тим шаром починають проступати малюнки у вигляді чорнобілих штрихкодів, прямокутних шильд, типографічних знаків. Я шокований від такого розвитку подій, хоча проявляю здоровий інтерес до незнаного. Міркую: добре, що на екран наклеєний захист... Я проходжу перед автівкою синього кольору, за кермом якого сидить згаданий власник фірми. Поверхня капоту авта нагадала матову поверхню мого екрану на телефоні. Подумалось: чи не подерти й тобі, аж до глянцю?

Печу добрий шмат м'яса. По приготуванню, злив з нього ропу. Якась незнайома мені жіночка робить пельмені. Між моєю і її працею якась "іншість" у формі часопросторової ями. (Важко пояснити словами). Наголошується, що "краще пельмені!"

Я в Польщі. Вирішив вийти у місто. Центр міста, але майже порожні вулиці. Вирішив купити собі морозиво, але не можу пригадати за якою ціню купував минулого разу, проходжусь від однієї кав'ярні до другої, щоб відтворити в пам'яті ціни: 3, 5, 6 - в залежності від об'єму і пропозицій. Доходжу до останньої ятки, які утворювали довжелезний коридор однієї будівлі з високою стелею плавним завертом вліво. Ця остання ятка була в напівромантичній темряві, можливо, тому я й вирішив обрати її. Підходжу до стійки. Замовляю морозиво. На видачі стоять дівчина слов'янської зовнішності та негр. Акуратно вдягнені, робочий одяг в грайливому стилі. Питаю в дівчини, поки формує морозивом вафельний стаканчик: "Чи є тут вихід?", вказуючи на зачинені двері, що йшли, як ймовірне продовження коридора, наче до чогось нового. Виникає пауза. Я розумію, що вона не втямила по-українськи, по англійськи не запитаю. Майнула думка: а чи можна за зовнішніми рисами зрозуміти, якою мовою спілкується людина? Повторюю російською: "Тут есть выход?" Вловивши на її обличчі вираз неприйнятності, врешті, зосередившись, кажу польською: "Czy jest tu wyjście?" Вона усміхається і грайливо іронізує над значеннями, що є вхід, а що є вихід: "wyjście-wejście? Czy wejście-wyjście?" Тим самим натякаючи, що я правильно подумав: вийти тими дверима зможу! Раптом вирішую повернутися тією ж дорогою, якою йшов.

Сон 091218 "Несподівані відкриття та знахідки"

У якомусь сні залишив на підлозі стільник напівкруглої форми від вулика, який завівся в якомусь домі, схожому на батьківський, та якомусь для мене чужому. В мене думка, яку виніс з попереднього фрагменту сну, де побачив якихось тварин у вальєрі наприкінці довгої вулиці в одному з приватних дворів: роздивитися стільник, а потім взяти його і кинути об підлогу. Що очікував від цього - неясно! Але думка так зробити була переконлива. Кинув на те ж місце, де він лежав. Стільник заворухався, але так з нього ніщо не вилетіло. Я взяв його до рук і побачив, як з внутрішньої частини тієї напівокруглої сфери стільника витікає густа липка рідина прозорого синього кольору. Вирішив покласти його на місце. (Про це місце мені відомо з попереднього сну). Це сусідня кімната невеликих розмірів. Лежав цей стільник наче на поличці, трохи вище голови.  Поклав і виникло зацікавлення роздивитися: а що за стіною, біля якої він лежить? Обходжу і бачу на тій же висоті його продовження - другу половину напівсфери, трохи більшу за попередню. Цікаво те, що жодних бджіл або ос я так і не побачив, але зрозумів, що стільник цілком повноцінний. Приймаю рішення: знищити той загадковий вулик. 0615'

Щось пов'язане з книгою. Що саме: важко згадати, але що "книга" - це точно! Потім іду рідним містом, знайомими вуличками, які розкриваються для мене по-новому, виходжу на якусь, яка мені незнайома, це при тому, що знаю майже їх всі. На тій вулиці стоїть невеликий але гарний будинок культури. Зрозумів за вивісками, що були на ньому. Спробував зосередитися: в яку сторону все ж таки пішов? Планував у напрямку дому, а вийшло? А вийшло, як і минулого разу: у зовсім іншу сторону. Навіть уявив мапу міста і своє розташування на ньому. Подумалось: нові вулички - це цікаво, але ж не так, як я хотів? Ще відійшов так, що жодних маршруток, або тролейбусів. Вирішую йти далі, подумалось: недалеко має бути базар. І від незнайомої мені вулички виходжу прямісінько на нього. З першого погляду виходить цілий ярмарок: із шашликами і розвагами. Десь по дорозі купую невелику упаковку чупа-чупсів. Одну з цукерок дістаю для себе. Недалеко від мене якась продавчиня, яка вийшла на перекур, раптово кидає цигарку і біжить до дитини, яка закричала десь справа від мене. Проходжу вглиб ярмарку і бачу знайомого Р.З., який грає в якусь гру, подібну на тир. Вітаюсь і питаю, чи не пригостить він цигаркою? З першого разу питання він не розуміє, наче не дочуває. Повторююсь і кажу, що пригощаю чупа-чупсом і простягую йому упаковку. (Коротке пробудження). Намагаюсь пригадати ту книгу, від якої почалась моя подорож у цю сторону міста: перед очима постає сторінка, на якій букви оживають і набувають нових красивих заокруглених форм. Відзначаю для себе, що такого кегля я ще не бачив, обов'язково треба буде десь його використати в майбутньому! 0940'

Сон 051218 "Приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати?"

Дачний будинок. Я разом із сином у кімнаті сховався під вікном, що біля дверей, і скручуємо якусь дивну "штору" в рулон. Все робимо акуратно і на повному серйозі. Син розповідає про школу і тамтешні обіди. Зовні цього дому є люди, які, як я відчуваю, налаштовані проти нас "вороже". Вони слідкують щомиті, зокрема за тим, що ми робимо. Найвиразніше для них спостерігати за тим вікном де ми сидимо: вираховувати наші наміри за порухами тіней і фіранки. 0200'

Піднімався на телевізійну вишку через приміщення. Як альтернатива: був ще один вхід нагору - зовнішній, але ним не користувались. Там мали встановити електролічильник. Існували великі вимоги до одягу. Треба обов'язково там працювати у спеціальних бутах. Тому, коли було вирішено, що "я не підніматимусь", ще від початку роботи позичив їх колезі, а згодом і самому стало цікаво: як там? Піднімаюсь "внутрішніми" сходами: спочатку по вертикальній драбині (руки-ноги), а з наступного прольоту звичним ходом - ногами. Обладнання і все до чого я торкався, було новюсіньким: перила фарбовані в свіжосинє, сходи - незатерті. На горі в приміщенні знайшов своїх колег. Директор з моєї колишньої фірми (як у реалі), в образі робітника, попросив не входити, вказавши на нерівну підлогу. Без його попередження бачу ті загострені технологічні відступи, на яких, без спеціальних бут, можна прохромити наскрізь ступні ніг. Подивився на те все і пішов. 0536'

За пару днів до виїзду дивлюсь рейси на потяг. Відзначаю собі в пам'яті час, коли мені треба буде виїхати. У відповідний день їду на залізничний вокзал. Приїжджаю і купую квиток на найближчий рейс: виїзд десь о 10-й годині вечора. Приходжу на перон і намагають надати нормального вигляду чорній торбі, що розсоталась від гори довгою плутаною стрічкою, яку закручував вітер у різні боки. Поки пораюсь і приводжу все до ладу, намагаюсь зрозуміти: скільки ще треба буде чекати? Начебто так планувалось, що мусив би виїхати десь у скорому часі? Дивлюсь на годинник: десь за півгодини шоста. Пригадую: що потяг, який мені був потрібний, відправляється о 5:35 год - час, на який "не встиг" на пару хвилин, той час, коли возився з торбою, а він, логічно, що стояв тут на пероні?!

Сон 161018 "Виділятися з-поміж інших"

Промисловий об'єкт, особливістю якого є довгий цех, вздовж якого по центру йдуть рейки. Я себе почуваю частиною колективу, в якому працюю. Прийшла вказівка, що треба поміняти одну з "вагонеток", які ходять по тих рейках під час технологічного процесу. Всі вони настількі давні, що стали нам рідні. Хтось дивиться на нову "вагонетку", яку ще мали б поставити, і каже, що вона не по розмірах рейок, по яких ходитиме. Але хтось інший, подивившись уважніше, каже, що інформатор звернув увагу на невідповідність лише з однієї сторони. Така ж невідповідність є з іншої, що компенсує похибку. Отже, сама "вагонетка" на вигляд буде "кривішою" за інші - візуально виділятиметься з-посеред тих, між якими ходитиме, хоча виконуватиме ту ж функцію. 0600'