Сон 130624 "Льос випав на тебе!"

Опиняюсь на концерті, у якому несподівано для себе бачу: бере участь Софія Ротару. Я певною мірою влучений в структуру цього концерту, але з таким відчуттям, що необхідну роботу вже зроблено, мені залишилось лише дочекатись його завершення. Сам концертний процес для мене, за відчуттями - це лише формальність, яка в скорому часі завершиться. Разом зі мною дружина, але з нею не весь час. Ніби почуваю себе так, що мій час тут - це і є моя праця, а вона дійсно відпочиває, тому приходжу до неї од моменту до моменту. Якось, коли підійшов учергове, зробив їй скромний жест, подарувавши карамельну цукерку у прозорій упаковці. (Видно з цього виникла друга асоціація-сюжет, як повтор дії). Чую, як всі масово проводять якесь конкурсне змагання, щось на зразок: "Знайди свій щасливий квиток!" Всі дивляться у свої кольорові картонки, які виготовлені так, що мало не нагадують тонкий пластик. Мені вкотре цікаво і смішно дивитися на людей, які на повному серйозі думають, що якась "сила вище" змінить нарапт їхню долю. На цьому тлі далі чую, але не вслухаюсь у голос коментатора... Всі починають озиратися і переглядатися один на одного. Вкотре фіксуюсь на тому, наскільки цікаво спостерігати за людьми. На цьому ж тлі наче хтось мене пробуджує від внутрішнього спостереження, люди починають дивитися на мене і радісно щось вигукувати. Тепер я вже чую, про що вони говорять. Хтось конкретно та виразно звертається до мене зі словами, показуючи на "щасливі" цифри і те, що сказав коментатор на всезагальну аудиторію того концерту, а я того насправді не почув і тільки нарешті чую: "Льос випав на тебе!.. Льос випав на тебе!"

Сон 130520 "Неодружений переросток"

Мати знаходить у мене в шухляді відвертого листа до однієї жінки, написаного, але свого часу збереженого мною. Можливо, він і належав до епістолярного жанру невідправлених листів. У звичній для неї манері вирішила поцікавитися, що то за жінка? Чи вона її знає? Видно, довго для себе програючи незрозумілі сценарії з мого життя, дійшла висновку, що знає її як вчительку (української мови та літератури, яка працює в школі, що розташовується в самому центрі міста). Свого часу бачила мене з нею в бібліотеці на якомусь невеликому напівслужбовому заході. Чомусь пригадала її, як зацікавлену в покупках продукції якісної косметики, щось на зразок "Оріфлейм", якою сама почала на той час займатися. Питає: чи вона? Я підтверджую спогади, але ми вдвох розуміємо, що зараз це не має жодного значення. Я почуваю себе певним неодруженим переростком, який з віком уже втрачає інтерес до жінок, якому лишилися лише спогади, на прикладі загубленого серед паперів листа, так би мовити: написаного до самого себе.

Спортивний тренер разом із колегою-жінкою проводять організаційні тренування для дітей шкільного віку. Серед учасників є діти з зони АТО та біженці. Отже, ті, хто пережив горесті війни. Тренерка звертається до дітей максимально педагогічно та коректно, але діти, як діти: тут шумлять-шумлять, як раптом, без зайвих слів, на її команду реагують із максимальною відповідальністю. 0410'

Спостереження
Уві сні частково порушуються закони фізики, які не відходять від правил, завдяки отриманому протягом життя досвіду. Наприклад, сьогодні уві сні кидаю обірвану смужку з обгортки вафельної цукерки. Вона ж у свою чергу летить нехарактерним для неї чином, але впізнаваним рухом - за логікою падіння подібних предметів.