Сон 16-180825 "Система виховання"

Синхронний танець поміж продуктовими рядами так, наче це виглядає на роботизований колектив "Ванька-встанько" або американські неастільні ігри у футбол ("Неваляшки").

16.08.25

З дня в день (схоже сон із повторами) всі повертаються з дітьми із садочка, але розходяться не по одному, а одночасно. Якось на цю системність як у інших, так і в мене навіть не виникало питань. Якимсь разом аж забулася першопричина, а тепер подумалось про це по-новому. І от підняли це проблемне питання. Керівник (наче вихователь) всієї групи роз'яснив: "Ми (батьки) не можемо забирати дітей раніше: виключно о 8:00". Хоча, як завжди, уві сні події відбуваються по-своєму логічно. Описуючи після сну час, це не міг бути ранок або пізній вечір (20:00). За візуальним сприйняттям та відчутями дня: біля 17:00-18:00.

-//-

Бачу дивні сімейні пари: мами, як перевдягнені чоловіки, а неголені татусі - одягнені, як мами, які тримають своїх дітей на руках.

17.08.25

Якби відео. Садочок, стіни зі цвіллю, підвал. Я коментую цей сюжет і тут ми в нього потрапляємо. Я з дітьми дивимось на стару миску на кухонній плиті, на якій готують дітям їсти. Син гидує, а донька з моїм специфічним гумором припускає, що все можливе. Раптом з'являєтся двоюрідний брат з дружиною. Вони приїхали з Польщі на тимчасово в Україну і почали працювати. Перший день праці. Показую, як до неї підготуватися. В результаті: трава між пальцями...

P.S. Схоже на внутрішнє налаштування перед ранковою поїздкою в Освенцім (меморіал-музей Аушвіц-Біркенау). Цікаво й те, що сюжет із садочком повторився два дні підряд.

18.08.25

Сон 12-140825 "Іншість"

Дивний сон. Виявив, що моя мати є гемофродитом: хоча є груди, як у будь-якої жінки, але має малі більш атрофовані чоловічі органи. Ще уві сні пригадую, що я це вже знав, але чомусь забув. (Дуже подібно на забутий сон). Якщо так, міркую вві сні, то я не є її дитиною!.. Тоді хто ж моя мати? Це настільки мене дезорієнтує, що я вже не можу відповісти на питання: чому я маю схожі риси з її дідом? Як мій батько міг жити з такою жінкою? Як про це знала сестра, адже разом ходили в лазню, а не знав я? Наскільки уві сні цей факт є переконливим, настільки не можу допасувати до нього інших фактів, які вказують на зворотнє.

12.08.25

Маю намір одружитися на сусідці Л. (Колись цей мотив був уві сні. Цікаво, що усвідомлення, що я є одруженим чи маю сімейні зобов'язання, відсутні. Цікаво й те, що себе почуваю в своєму віці, а її бачу такою, якою знаю ще зі старших шкільних років. Інтересу та почуттів ніколи до неї не мав, хоча багато спілкувались ще з молодших класів, коли йшли разом однією дорогою зі школи). Якусь безперервну комунікацію між нами здійснює її мама (давно померла). Якось приходжу до них у гості та зустрічаю її сестру (в реалі в неї лише брат, він також якось виникає уві сні, але без конкретики). Її сестра мені каже, що треба направити газову трубу, яка виступає зі стіни. Вивчаю проблему. Перекладаю трубу на іншу сторону, але ніяк це не допомагає, адже не можу зрозуміти логіки газової служби, яка від початку її зігнула неправильно.

-//-

Поличка на стіні і фото. Також в контексті фігурують маленькі світлини зроблені за принципом роботи "Палароїд". (Асоціації з реалу: знаю, що треба купити фоторамочку і фотоапарат на подібні знімки, як нереалізований проєкт подарунку для доньки).

14.08.25

Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'

Сон 101019 "У доброму гуморі"

Я у столиці Польщі - Варшаві. Маю дивне сприйняття часопростору: все, що я роблю, має в цілих предметах узагальнений вигляд зменшеного масштабу вулиць і будинків, виражені в кабельних трасах. Важко роз'яснити, але піднімаюсь над містом на "другий поверх", а там: о диво, Німеччина - по вулицях ходять німці, зовсім інше життя. Міркую собі: "як же так: над Варшаваю Німеччина?.. Головне про це не казати полякам, аби не образити їхню національну гордість."

Йду з якогось заходу додому по центральній вулиці рідного міста в сторону автовокзалу. По дорозі купую щось перекусити. Зазираю то в одні, то другі торгові вікна з виходом на центральну вулицю, де можна придбати дещо смачненьке. Кожного разу беру щось цікаве, аби втішити довге бажання поїсти: якісь оригінальні крендельки з французького тіста, гарячий шоколад. У кишені грає музика. Коли проходжу біля хлопців, які сидять густо біля однієї кав'ярні довгим рядом, починає грати нова мелодія гурту "Плач Єремії", зокрема, всім впізнавану пісню з геть переробленими словами, так, що дехто, зачувши її, пробує наспівати, але розуміє, що йому це не вдається. Варто зауважити, що сама мелодія звучить неймовірно гарно. Щоб не дражнити, зменшую гучність до мінімуму. Так, що для декого, вже невідь-звідки грає мелодія. Навіть чую, як перешіптуються "звідки ця мелодія?" Вже відчуваю, що всілякими крендельками і гарячим шоколадом цілком ситий. З огляду на гарну прогулянку, почуваю себе в доброму гуморі. Муркую: прийду додому, а невідомо: чи є що їсти, а як дружина запитає: що купив?.. Вирішую зайти в магазин, аби взяти хліб, оселедець... обов'язково оселедець... Що ще? Жартую сам над собою, якщо оселедець, тоді ж, "логічно", й молоко?.. 0440'

Сон 150819 "Несподівані фотовідбитки"

Маю роздрукувати мною зроблені світлини, дещо пов'язані з донькою, але з доволі творчою тематикою: конструкції та схеми. Йду в майстерню (подібна до батьківської в реалі), роблю фотовідбитки. Даю їх якійсь близькій людині, яка має "дати їм хід". Кажу, як гарно вони вийшли, а та людина дивиться і каже: "так це ж інші фотографії!" Дивлюсь уважніше і відзначаю, що десь третина з них узагалі не з того альбому.

Чому нам сняться сни? Власні спостереження

Нам весь час сняться сни, адже мозок уночі проживає свій "день", який ми відводимо для нього.

Сон напряму залежить від динаміки життя. Якщо весь час займатися марудною справою, важко очікувати, що сон буде динамічним і зможе нас вразити.

Сни мають властивість "зріти" або ж увиразнюватися. Може наснитися сон настільки неóбразний, що й не запам'ятовується. А з часом, сниться сон із повноцінним сюжетом, де моментами виникає дежавю: я тут був, це місце, ця дія, людина - міні знайомі, я це знаю, а звідки не йму віри, наче відання про щось прийшло само - з нізвідки. Можливо, це пов'язано з нерівномірною фізіологічною активністю перебігу сну. Малоймовірно, що втомленій людині снитиметься виразний сон. Втома зменшує ймовірність запам'ятовування. З метою самозбереження, свідомість сама вмикає захисні механізми звуження уваги. Цей стан знайомий нам з реального життя, коли треба думати "все одразу", або ж перегляду фільму з насиченим сюжетом, коли треба в пам'яті повноцінно відтворити хоча б один фрагмент. Увиразнення сну відбувається в період активної фази, коли тіло і свідомість почувають себе бадьоро, і емоційно пробуджуються, а також, коли наявні мотиви повторюваності - вгадуються у снах знайомі образи з реального або ж такі, що вже зустрічались у снах раніше. Подібні образи наростають лавиноподібно.

Всі сни між собою взаємопов'язані. У снах ми проживаємо окреме життя - ця думка не нова, але важлива в розумінні безперервності подій та взаємовпливів одних образів на інші.

Більшість того, що сниться - це існуючий багаж образів узятий з життя. Не насниться того, чого не бачили або ж не уявляли.

Сон напряму залежить як від внутрішнього стану сновидця, так і від часопросторових змін, зокрема: від його режиму, нових вражень, розмов, досвіду, переїздів, місць мешкання тощо.

Очікування, якими переймаєшся, спочатку приходять у сни, а згодом можуть стати реальністю. Переважно, вони пов'язані з поінформованістю про більшу їх ймовірність.

Сон - це процес творчості. Найбільш незалежний від намірів.

Неможливо 100% описати сон, тому що часопросторове і предметне сприйняття доволі змінне як по пробудженню, так і під час запису сну, свідомість корегує події, увиразнюючи в звиклі форми сприйняття. Реальний досвід накладається на побачене, але не до кінця усвідомлене. Багато уваги варто приділяти деталям, це не лише як зачіпка за фрагмент сну, але й можливість подальшої правдоподібності тлумачення.
Так, як сон - це щось мінливе, і лякливе, наче дикий звір, варто вчитися спостережливості, починаючи з реальних переживань.

У снах зменшується ступінь категоричності. Якщо вести мову про сновидця, який потрапляє в однозначні ситуації, де треба пристати уві сні до певної позиції, у реальному житті, про такого героя сказали б, що він м'якотілий, уникальний, у дечому безтурботний, більше споглядальник, аніж учасник подій.

Сон 140418

Казковість. Я знаходжусь в родині, дім якої розташований за межами міста. У місті йдуть якісь розборки чи то якась війна: чути постріли. Присутня невпевненість і розуміння дезорієнтованості в подіях. Ми слухаємо радіо, аби зрозуміти що нині коїться. Господар дома - кроколил, і це його друге втілення. Від стороннього ока це приховує. Його донька також має казкове втілення, але це втілення приховано від мене. Дім - це певного роду фортеця. Так, як у місті жити непевно, то я, мешкаючи там, дуже насторожений. Було так, що хтось дзвонить у двері, а я кажу його донці - не відчиняти. Вона усміхалась і тільки підходила до дверей і йшла. Були інші мешканці дому, які з'являлись несподівано і раптово зникали. Якогось разу мене взяли з собою в якусь іншу реальність: місце, де лежав на землі великий округлий камінь. Із нього (в ньому / на ньому) були висічені частини фігур тварин і фантастичних істот, наприклад, акули (кита?), що пірнає в воду. І це виглялало не як в 2D, а в 3D - хвіст тварини стирчав з каменя, наче від стрибка в воду, а навколо нього були утворені хвилі, наче кола на воді. І все доволі реалістично і хвіст, і стрибок, і кола. Як мені прояснилось, господар, який нас привів на це місце, є відаючим більше за інших. За ставленням до нього інших, він був свого роду королем, але без нашарувань нашого стереотипного розуміння цього слова, ту вищу іншість виражали його знання. Він каже, що ці завмерлі в камені істоти - це ті, що заблукли в іншій реальності, але її не досягли... Їм можна допомогти... Якоїсь миті камінь починає міняти кольори та оживати...

У Житомир, з робочою поїздкою приїжджає Арсеній Яценюк. Це його новий тур по Україні в рамках передвиборної програми. Я з дружиною йду на зустріч з ним. Він спочатку дає інтерв'ю на вулиці, сидячи за столиком з кількома людьми. На питання - підглядає в листочок, який спочатку був білою і порожньою тарілкою. На якомусь етапі "Остапа понесло" - почав читати з листка цілі афоризми. Люди його не сприймали і в тому бачили "повний нуль" - це вже був не той Сеня, що раніше. Потім він дає вечірнє інтерв'ю - в приміщенні. Але він вже не зовсім він, а поет Сергій Жадан, який і на себе не схожий. По вулиці він ішов в темних окулярах, тому вгадати було важко. Як ішов, можна було його побачити в відеокамери, що транслювали все на зупинці. На вечірній зустічі з ним, я з дружиною так само слухали його месіджі, і на якомусь етапі зі шкільного портфеля, що був у мене на руках, дружина взяла кольорові олівці і, в знак протесту тупості, висипала їх на голову політикові. Скандал привернув до себе увагу преси і, як виявилось, додав політикові певного електорату. Навіть прозвучало, що його нудні зустічі з виборцями, прикрасив цей інцидент. Зміна декорацій, фраґмент: ці новенькі і насвіжо заточені двосторонні кольорові олівці валяються в смітнику... Намагаюсь переглянути на відео, як він йшов вулицею, як так відбулось, що олівці, які були в шкільному портфелі, потім опинилися... в смітнику. І фінальна думка: Сергій Жадан, в ролі політика Яценюка, геть на себе не схожий, якийсь високий, як Кошовий, і постарів...
Час просинатися, але сплю далі. Знаю, що маю записати сон... і починаю його записувати уві сні, але недовго.