Сон 220925 "На півдорозі"

Якби суботній день, адже присутнє знайоме відчуття, коли не всі виходять на роботу. Начебто всі зібралися до роботи в конкретному місці, але як тільки-но сіли в службовий автобус (незвичний образ, в реалі - звичні авта) колеги поляки почали проситися, аби їх висадили то на одній, то на іншій зупинці, кожен біля свого дому. Так, поки виїхали з міста, фактично стали малою екіпою. Приїжджаємо якби на дачу (таке переконання, що вона моя (по факту не маю дачі), та й не зовсім схожа, хоча б на батьківську, радше це замок - асоціація з побаченого в цьому році у Франції), але не так працювати, як відпочити, можливо, , щось трохи поробити. Найбільш характерною рисою такої "дачі" був великий довгий став культурно оббетонований праворуч від дому. Хтось емоційно зауважує, якби на полотні картини чи на гербі, що це не просто птах/птахи, а папужка/папужки (конкретика розмита). Приходжу на кухню, і як у будь-якому будинку, в якому довго не з'являються господарі, щось залишилось на столі таке, що теоретично могло ще лежати, а це була тарілка яблук. Починаю їх розглядати і розумію, що вони підгнилі.

Сон 030425 "Очікування змін"

Усі попередні ночі снилося (без сенсу записування) майже одне й теж: праця, праця, праця...

Сьогодні ж приснився її кінець (на об'єкті, на якому зараз працюю - з реалу). Приходжу до помешкання та починаю збирати сумки. Раптом усвідомлюю, що торба з інструментами, шельки та каска залишилися на роботі... А движуха колег у квартирі така, що мало не в усіх за годину-дві виїздний настрій. Мене огортає шок від можливого усвідомлення такого розвитку подій, що я залишусь без інструментів... Починаю шукати варіанти: якщо не все винесли з машини, отже, може залишилось там?.. А може, на іншому помешканні... А як ні? - треба знову їхати на роботу!.. (Так і не досягнувши уві сні розв'язки можливої проблеми).

P.S. Цікаво, що цей сон міг би рахуватися як пророчий, якби не знав, що десь за два тижні маю з'їжджати з об'єкта. Разом із тим сьогодні з'явилась нова, але ще не підтверджена інформація про ще, що ми можемо поїхати раніше. Такий сон підтверджує те, наскільки подібні сновидіння є дзеркалом реальних очікувань. 

P.S.² Також варто дослідити: можливо, людина після повторів одного сюжету уві сні, відчуває насичення і сатисфакцію, після чого наступає переломний день, де повтори вже не снитимуться.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190325 "Порушити «вулик»"

Якби здобуваю ще одну освіту в технічному закладі. Директором якого є колишня й донині діюча директорка школи, в якій навчався. Маю додаткові заняття з поглибленої математики, де в останній момент почали зміни в сторону скорочення годин, що відобразилось не на мою користь. Ці зміни пов'язані з конфліктом двох вчителів з цього фаху. Разом із тим директорка є давньою однокласницею і одногрупницею моєї мами і я завжди міг би скористатися таким "блатом", але принципово цього не робив. Отримавши небажаний результат з чергового екзамену, вирішив усе ж таки до неї піти. Розмова почалась невимушено, дещо відсторонено зі загальних питань: 

- Як справи? 

- Все добре?.. 

Хоча не так добре, як хотілось, але розмова пішла не одразу... Але все ж таки назвав обережно причину свого візиту. Розуміючи серйозність конфлікту між вчителями-"мастодонтами" і бажанням якнайшвидше залагодити конфлікт, вийшло так, що над його розв'язанням якби вкотре порушив цей "вулик", чого б директорка не хотіла. Кажу, що я це розумію, а подумки співчуваю їй на цій посаді, хоча подумати тільки: вона на ній просиділа з деякими своїми колегами не просто до пенсії, а навіть за її межі. 

Важко "воювати" з колективом, як не молодий! 

Початок нового року. Хтось дає обіцянку не любити, а потім каже: "Хоч спочатку і була вона, але наступило 14 лютого (день закоханих) і все змінилось!

Хтось жартує: "Був у житті, а потім пропав, а згодом з'явився..." 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 160924 "Здійснення надзвичайного"

Я з ще одним колегою (без конкретики) маємо здійснити місію на Марс (якщо логічніше за візуальними ознаками, не зовсім схоже на "Червону планету", навіть без обтяжливих скафандрів, але однозначно поза межами нашої планети). Попередня місія багато що зробила, але дещо забула, що і має зробити наша. Висаджуємось на твердій місцині, де лежать дві замерзлі купи снігу, які маємо розчистити. Під ними ховається те, що замурували попередники. Розгрібаємо твердий сніг кавалок за кавалком, поки не доходимо до свіжого асфальту, в якому був замурований отвір, з якого дістаю дві невеликі коробочки. Можливо, там під землею щось в рази більше, але ми маємо забрати лише їх. Колега каже, що іде розігрівати мотор, а я маю йти за ним. Ще трохи і починає сипати густий сніг, мить і утворюється хуртовина. Варто не зволікати, небо міняється на очах. Гелікоптер уже розкручує крила. Полишаю на місце праці останній погляд і біжу до нього крізь мухи снігу.

Заходжу до клієнта, а він мене просить організувати курс лекцій для продавців і менеджерів. У мені на такі слова прокидається певний ентузіазм, адже завжди є чим корисним поділитися з досвіду, хоча й не настільки в матеріальних здобутках. (Схоже, що це певна реакція з реалу на поверхневе знайомство з філософією орієнталізму від Айн Ренд).

Йду вулицею, бачу попереду двох людей старшого віку. Коли з ними вирівнявся і ми перейшли дорогу, якимось чином їм стало погано: чоловік схопився за серце, жіночка теж якось змарніла і впала. Допомагаю спочатку жіночці, узявши з калюжі до долоні зимної води і привівши до тями, пробуджуючим ляскотом долоні по щоках. Дивлюсь на неї, а вона якби від цього помолодшала (уві сні нагадує знайомий мені образ людини, яку міг би десь бачити: худорляве обличчя, однорідний колір шкіри, вузький ніс), жодної зморшки, яка б мала вказувати на вік. Побачивши в її очах стан свідомости, ставлю незручне (як для жінки) питання:

- Боюсь спитати: скільки вам років?

- Отож, не питай!..

Далі допомагаємо стати на ноги сивому чоловіку, з яким вона йшла попід руку...

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 080823 "Корекція образу"

Бачу дружину у вигляді неймовірно тендітного мотиля, який має неймовірно видовженні крила, складеними у вигляді напівпрозорого савану. Дивлюсь уважніше, а поміж крил якимось чином заплутались напівживі мухи та інші комахи. Їх небагато, але доволі сильно резонують із загальним образом чистоти, ніжности, трепетности. Образ мухи мене певною мірою вражає... Просинаюсь і у роті відчуваю неприємний присмак, такий, наче там побувала муха.

Якась подія завершується накритим столом, за яким серед інших присутніх сидить чоловік, якому маю внести певні корективи до обличчя. Він знімає своє лице, наче шкіру. Беру її наче напнутою на дошку (тут може бути асоціація з художнім полотном або тим, як обробляють після вичинки шкіру, але віддалено). Чомусь пригадується, що я маю до цього чоловіка якусь давню образу. Користуючись нагодою його беззахисности обличчя, наношу молоточком, наче докористовуючи образ в художніх цілях, пару шрамів біля правого ока.

Сон 191122 "Як повідомити про катастрофу?"

Йде велике цунамі, яке накриє хвилею великі міста. Про цю подію треба сповістити людям. Керівництво якоїсь країни і мас-медіа пропонують це зробити в один спосіб: офіційна особа, а нею є якась жінка - не зовсім урядова, на тлі екрану, на якому показано, як іде велика хвиля, має звернутися до громадськості. Наче вона вже тут, на місці, хоче оголосити промову, але ідея з візуалізацією жаху, яка йде за її спиною, їй не подобається і вона відмовляється це робити. Вносить пропозицію зробити запис в другий спосіб: у сімейній атмосфері. Тепер події відбуваються так, як вона хоче, але все ще всі бачать осіб, які займаються приготуванням до медійного висвітлення. Цікавий сам настрій: я, як і суспільство, починаю розуміти цю катастрофічність ситуації не одразу. За настроєм неспішности нас сповнює впевненість, яке виражають офіційні особи країни, настільки всі їм довіряють. Тепер в приватній атмосфері особи, яких я бачу, наче в кінематографі, виражають один одному свої невеликі побажання, які виглядають більше на пустощі або дивні мрії, які давно хотілося б їм здійснити, але гарний тон цього не дозволяв: кинути подушку свого колеги на підлогу, зазирнути до чужого ноутбука... 0400'

Сон 171122 "Моя команда"

Сюжет дещо кінематографічний. Опиняюсь у товаристві людей, серед яких, як виявляється, одна жінка дуже схожа на короля. За образом і поведінкою, належить якщо не до середнього класу, то до певної інтелігенції. (Отже, за логікою, події відбуваються в королівстві). Разом із цим гуртом людей перебуваємо в якомусь замку. У нього є господиня, якої зараз немає вдома. У групі цих людей вигадується злочинна схема з перевдяганням, де ця жінка, яка так схожа на короля, зіграє його роль. Як виявляється схожість з його величністю не випадкова, вона є далекою його родичкою. Такі події додають трохи інтриги та куражу. Тепер ми всі вдягнені відповідно до статусу королівського двору. Ідемо всі до виходу. Я трохи затримуюсь, і цієї миті повертається додому хазяйка. Події розвиваються з ними так, що вона їх не бачить, а помічає лише мене. Виказую незначним поклоном голови своє до неї шанування і допомагаю при вході зняти їй пальто. В образі стриманої інтелігенції не виражаю своєї розгубленості у компроментуючій для всіх ситуації. Хозяйка йде, а я заходжу до покою, в якому зібралась наша команда. Аби бути оперативними я бачу зворотнє і мене це трохи дратує. Розклали на столі якісь подарунки. Мене здивували пластикові округлі коробки, як для тортів. Відповідь проста: "Не йти ж у гості з порожніми руками?"... Навіщо це робити? Нам звідси треба швидко йти, аби хазяйка замку не встигла нас у чомусь запідозрити!

P.S. Все більше розкриваються фактів, як "Моя команда" нинішнього президента займається злочинністю, не гребуючи воєнним станом в Україні. Перед сном читав деяку інформацію з цього приводу.

Пост із виборчої реклами Володимира Зеленського 

Сон 070422 "Біологічність істот"

Опиняюся в такому місті, який схожий на великий корабель, але подібно, який стоїть на суші. Разом зі мною колеги, з якими працюю. Але всі ми незвичні: кожен з нас має якусь загадкову залежність. На початку праці всі тримаються пристойно, але якоїсь миті всіх попускає... От один з колег зменшуються в розмірах і стає маленьким і круглим, його залежність - це небезпечні рідини, до яких має слабкість; інший колега має в собі щось зміюче: знаходить пару, запросивши її до кавового столика, там вони знаходять електродроти (220V, телевізія, інтернет) і крізь розетки починають їх поглинати, перетворюючись певною мірою мало не в жирні дроти чи то в змій. Себе ж тримаю у належній формі, не даю своїй слабкості опанувати собою. Вона виглядає доволі дивно, має в собі якесь світло зелене вушко, наче в чашці з мій зріст. Подивившись на своїх колег вирішив завершити працю. Пішов до бригадира і сказав, що далі немає сенсу працювати, тому йду додому. (Цікаво, що образ бригадира з реальности). Беру якусь зв'язку ключів і йду звідти. Насамкінець міркую: добре, що людина є біологічною істотою: скільки б вона не була шкідливою для себе або для інших, рано чи пізно вона згниє і не продукуватиме собою небезпеку. 1430'

Сон 260322 "Зміна положення"

Опиняюсь у невеликій студентській групі якогось мистецького закладу. Зайшли в авдиторію, сіли за парти. Мали з собою взяти аркуші різного розміру. Всі призабули, а в мене якраз завбачливо їх було багато. Викладач бере одного студента і йде в невелику майстерню, що поряд, показує, що робити, а сам іде за чимось іншим у кабінетик із протилежної сторони цієї ж авдитрії. По ходу спілкується з нами, ставить якісь питання та відкоментовується. З одного боку я, наче в фільмі, дивлюсь, що робить той студент, з іншого, мало не за всіх спілкуюсь із викладачем. У розмові з ним застосовую своєрідний гумор, граючи на тому, що він нас не знає, пропонуючи ідеї для першого студента, але з озвучкою викладачеві. Що ж там робить наш "колега по парті"? Mає вирізані кружечки з паперу.  Кладе їх на диск програвача платівок і дві частини по одній розмальовує фарбою. 

Наче якийсь фрагмент фільму. Дівчина низького зросту грає роль бородатого араба у військовій формі. Що ж робить? Ходить між людьми і щось винюхує, мабуть, диверсантів. Доволі смішний образ.

Підходжу з якоюсь екскурсійною групою до храмового комплексу. Сьогодні якесь велике свято. Багато народу. Але в той же час на храмовій споруді знаходяться якісь будівельники і щось ремонтують. Один із робітників тримається на елементах споруди мало не на шпагаті. Це мене однозначно дивує. Хочу цей неповторний образ сфотографувати, але раптом він змінює положення і якось невдало повертається, що врешті падає. Куди падає не бачу, але помічаю пожвавлення інших робітників, аби йому допомогти. 1100'

Сон 280921 "Голова-трансформер"

Дивлюсь на обличчя якогось героя і розумію, що переді мною стоїть персонаж, який міняє свою зовнішність (дивлюсь лише на обличчя) в залежности від моїх внутрішніх переконань і сумнівів. Якби я не ставив собі питань, аби піддавати певні твердження інтерпретаціям, а був би консервативним у поглядах і завжди бачив би речі однобоко, не побачив би цього, а тут-таки навпаки, рівнозначно змінному настрою. Просто таки хамелеон-трансформер зовнішности! Фіксую, як на моїх очах міниться його обличчя, схоже більше на фантастичного персонажа, аніж на звичну людину.

Начебто наловили (ми) риби, а я весь час так поводжусь, як все знаю, що робити далі. Кажу матері: будемо її їсти! А сам знаю не більше, як колись бачив: хтось їв виключно зміїні голови (забутий сон), а іншим разом голови риб. То чому б їх не їсти і нам? Беру першу рибу і показую, як тіло відрізаю від голови і починаю по шматочках кусати голову і її розжовувати. По ходу роздивляюсь уважніше, а вона на диво якась по-риб'ячому волохата. До мене долучається мати. Але в недовгому часі поїдання першої голови зробив про себе висновок: не смачно і навіть якщо відварити: буде то само. 0415'

Сон 200921 "Зміна пріоритетів"

Раптом фіксую: так у житті все швидко розвивається, що цього року не продовжив навчання на другому курсі. Від початку навчального року на тому просто "забив", так, як забув - вишибло з пам'яти. Цікаво, що за потребою здобути новий диплом, вчився мало не в медичному закладі. Пам'ятаю той вибір!.. З прикрістю для себе відзначаю, що цей вересень вже добігатиме до завершення, а мені, не те, що моя ініціатива "вчитися - не вчитися", навіть ніхто з навчальні не передзвонив. Навіть пригадалося: чому ж я все ж таки зробив цей вибір? - маючи в кишені вже не один диплом. (Роздуми уві сні відсилають мене до якогось давнього сну. Навіть пригадалось вагання: який все ж таки заклад я маю обрати? - настільки все було серйозно). А тепер мені байдуже. Розумію, як ті дипломи, що маю, так і це навчання, у нинішній ситуації втратили будь-яку актуальність. Життя іде по-новому, навіть смішно зі себе в минулому: перейнятого вибором, який мав би суттєво змінити професійне майбутнє. 2110' 

Якесь продовження денних міркувань у вигляді діалогу про політику президента України, що успіх нашої держави залежить від розвитку села, бажання людей там залишатися, інфраструктури, зокрема наявністю якісних доріг і перспектив із ними.

Вийшла книга про Лесю Українку до ювілейної дати 165-річчя від дня народження (цифра нереальна, насправді цього року відбулося 150-річчя), написана моєю дружиною. Життя змінилося так, що тепер це видання для неї втратило якесь значення, хоча було профінансоване від держави, а не за власний кошт, і потрапила до всіх бібліотек. Щоб побачити: яка це книга, я також маю якийсь інший інтерес до джерел використаних у ній публікацій, іду до місцевої бібліотеки. (Певна асоціація з обласною універсальною бібліотекою ім. Олега Ольжича). На диво бачу чергу до столу замовлень. Стаю в неї, потім відходжу, але за пару хвилин повертаюсь назад, але знову стаю вкінці. Чую від когось коментар, що міг би повернутися там де стояв, але люди настільки жваві до отримання книг, що я заспокоїв: постою ще, то лише пару чоловік! Ось уже бачу під склом вітрини цю книгу. Як і думав: вона дійсно вийшла доволі солідно: грубезна, в твердій палітурці. Читаю назву: все сходиться - вона! Майже так: "Леся Українка. До 165-річчя з дня народження". (Важко словесно описати шрифти (кеглі), але другий рядок був курсивом, наче писаним від руки). Замовляю. Чомусь бібліотекарка перепитує: чи справді потребую цієї книги? (Отже, чи міг би задовольнитися про Лесю іншою?). Категорично відповів, що тільки ця. Отримав на руки, відчуваю якусь гордість і задоволення. Раптом з'являється знайомий з літературної організації "Оксія", до якої в реальности не мав прямого відношення, а з ним так, щоб близько спілкувались? - шляхи суттєво не перетинались.  Й ось раптом він проявляє інтерес до цієї книги, яку тримаю в своїх руках. Просить її з поверненням і йде. Я ж стою і міркую: так можна сказати і повертати роками... Виникає відчуття якогось розчарування і разом із тим розуміння нетипового, як для нашого часу ажіотажу до книг. 0510'

Сон 200820 "Тіло: переінакшення"

Переглянув уранці новини, у яких тему COVID витісняють події в Білорусі. Побачив статтю про Лукашенка і згадав нічний сон:
"З'являється Янукович і не просто в образі людини з влади, а простого собі чоловіка, який звично для себе йде в народ і дивується, як на нього реагують. А сам у поведінці, такий лагідний і наївний, прагнучий поспілкуватися на прості теми, що люди аж ніяковіють: як із ним поводитися? Спочатку проявляють призабуту агресію, але, придивившись уважніше, розуміють: щось не так! Придивляюсь до нього і я: обличчя від старости втратило рум'янець, стало якесь біле, але по-своєму живе в емоціях."
Протягом дня згадав інший образ, який виринув уві сні, наче вийшов на світло та зник у сутінку. Певною мірою перегукується з оповіданим: "Виникає голова незмірно менша по відношенню до тіла. Питаю себе: чому так?" Такі образи частково можна зустріти за тими, хто надмірно їсть, або захоплюється бодібілдінгом з відповідним для того харчуванням.

P.S. Вдень відкриваю стрічку новин. Головна подія дня: отруєння Навального, який перебуває в комі.

Сон 020820 "За ваше здоров'я!"

Фрагмент: Ракета.

Я в якомусь барі, в якому клієнтури: немає де яблуку впасти. В іншому місці аналогічний бар і його вирішили переобладнати під інший заклад. Винесли всі речі, а виявиявилось, що на стінах є малюнки і натяки на те, що тут колись був дитячий садочок. Виходжу на балкон, щоб зняти зі стіни залізну баночку, а там (на стіні) намальовані дві блакитні хмаринки в білий горошок із зайчиками по середині. Я міркую собі: дивно, заклад називався "Бедрик", а тут зайчики. Тепер я отримую завдання спустилися під воду і виявити: чи немає на трубі, вцементованій до стіни, вапняного осаду. Спускаюсь метр-другий... десять... - коментую, що не виявляю. Начальник дивується і висловлює по ходу свої міркування (телепатично?). Тепер помічаю на тій трубі незначні шерехаті нарости, які варто буде згодом зчистити. Все це відчуваю на дотик. Спускаючись глибше, подумав: а як я взагалі під водою дихаю? І раптом затримую подих, аби мені вистачило кисню піднятися на поверхню. Спливаю і відчуваю: ще трохи і я того затамування не витримаю. Тепер я сплив і стою перед колегами (таке переконання уві сні). До них і керівника, за моєї відсутности, підійшов ще один начальник, а я тієї миті стою з бокалом, так, наче з ним і піднявся, зачерпнувши воду з самих глибин. Дивиться на мене і піднімає свій бокал, які, як зрозумів, мали тримати усі, зі словами: "За ваше здоров'я!"

Сон 310720 "У потоці намірів"

Живу на якійсь квартирі. Разом зі мною дружина, а сусідствує з нами чоловік, що за образом нагадує колегу по роботі (поляка, колишнього любителя легких наркотиків). Якось ставлю я на пательню смажити дрібно нарізану ковбаску, маю намір на пізніше докинути картоплю, виходжу надвір, дивлюсь на небо, відзначаю, як контрасно в променях світла виражається у вигляді розгалуженої зірочки крона дерева, дивлюсь на великий залізний дім у вигляді труби, до якого тільки-но, як знаю, пішли знайомі мені люди (таке переконання уві сні), відзначаю, що я їх не дочекаюсь і повертаюсь додому, помічаю свою пательню не на плиті, а на порозі, але в процесі смаження на малій плитці, дивуюсь подумки намірові сусіда її переставити, аби вона не перешкоджала. Вкотре відзначаю, що такий вчинок цілком у його дусі.

Сон 240620 "Прихована правда"

Сниться, що я розповідаю жінці, як моя знайома обмовилась, що знає мого батька. Спочатку не надав цій інформації важливого значення, але, як виявилось, ця історія має своє продовження. Тієї миті я просинаюсь і згадую вчорашній сон.
=》
Мій батько, обвіяний чарами якоїсь коханки, почав діяти всупереч здорової логіки, що покликана була б не шкодити своїм дітям, зокрема мені, а допомагати. Зокрема почав виходити на моїх знайомих, платити їм гроші, аби вони почали справляти на мене певний вплив. І так із кожним роком цей вплив починав зростати до такої міри, що самі знайомі почали натякати на особисте знайомство з моїм батьком.
- А я знаю твого батька! - каже Л.Г.
- Це не дивно, адже він телемайстер. Його багато хто знає! - відповів без сумніву.
- Я ж знаю його інакше, - змушуючи мене подумати розлогіше.
Тієї миті я згадую, що про таке ж знайомство розповідала півнатяком Т.Ш.
- І що ж це значить? - подумав я.
Тієї миті все стає настільки виразно ясніти, що я все зрозумів ("пазли склалися"): батько почав використовувати вплив на мене, чого раніше не робив, від знайомства з однією жінкою, що стала його коханкою і всіляко впливала на його дії. Мешкали вони в невеликій білій хатинці, до якої він заходив час від часу, а згодом, мало не оселився назавжди.

Групі студентів у якомусь промисловому парку розповідаю історію про те, як працював у Польщі. Тепер я в аналогічній ситуації, але студентів лише двоє і це дівчата, які зайшли в кімнату. На якесь питання долучився до розмови колишній мер міста (в реалі - дійсний) С.Сухомлин, якого вони не знали. Під кінець розмови хотілося б повідати: з ким саме вони розмовляли, але всі звикло розійшлися.

Я на новому об'єкті. У кімнаті, в якій поселився, зустрічаю незнайомого мені з інших будов робітника. Він повідомляє, що завтра свято "8 березня" - робочий день, отже оплата подвійна. Можна вийти сьогодні, аби "застопорити" місце на завтра. Розумію, що саме сьогодні мені почати працювати буде добре, адже завтра вихід на роботу гарантований, а я тільки-но з дороги. Тепер зібралися всі робітники. Дивлюсь на їхні обличчя, аби впізнати когось, хто мені знайомий. Наче зі спини - одного вгадую, а другого впізнаю однозначно - це колишній бригадир Є.С., що порадувало.

Подвійний фрагмент: тримаю свій носовичок на перилах автобуса.

Син в чужому місті хоче в театр. Виходить з дому, сідає в автобус. Жінка в паніці, я - спокійний. Невдовзі знаходиться. 0350'

Сон 140420 "Конспірологічна андрогінність"

Два чоловіки на лоні природи спілкуються на різні теми. Один з них по життю далекий від  розваг, другий - навпаки, проявляє ініціативу: то десь пройтись, то покупатися, то перепливти на острівок, де знаходиться "романтична" (затаєна) хатинка. За всім тим приховується певна змова та затаєність незрозумілих ще до кінця намірів. Тепер бачу, як прогулюється сімейна пара років по 50-60. Неспішно, озираючись по сторонах. Дивлюсь ближче, а це чергова конспірація: один - чоловік, як чоловік, а другий - перевдягнутий у жінку. Це той, що має роль "детектива-затійника", навіть і не впізнати: одягнув перуку, зробив макіяж, наклав вії. Єдине, що виказувало: це темний відтінок шкіри на місці голеної бороди. Озираючись нишком по сторонах, як справжній нишпорка, крізь удавану усмішку розповідає напарнику, із яким іде попід ручку, що "чекаємо ключового моменту", ідея розуміння якого вибудована на тлумаченні певної конспірології речей: "час", "число", "дзвіночки". Тепер наступає цей момент "Х": звучать серени, стає зрозумілим, що на сусідній вулиці відбувається щось неординарне, якась паніка і нетипова ситуація. Він каже: "пора!" Отже, час діяти!.. Тієї миті я вже не помічаю їх, зриваюсь із місця й біжу, біжу, що є духу. 0230'

Дивлюсь на дівчину-модель, яка є обличчям великої іноземної компанії, і розумію, що з нею щось не так. Точно: світлі, ледь виразні вусики й такого ж кольору, але виразніша борідка, яка більш окреслена на підборідді, починаючи з кутиків вуст. Спостерігаю далі, як вона красується перед камерами й ставлю собі питання: якою може бути фірма, коли на власні офіційні рекламні кампанії, на постійній основі бере таку модель?
P.S. Незалежно від того, що цей сон має спільний, хоча від'ємний, образ із попереднім, пригадав, що обличчя дівчини із такою ж акуратною борідкою-блонд вже фігурувало колись у забутому сні.

Сон 280320 "Заручність від "недуги": образний перифраз "ефекту метелика""

Якась дівчина розповідає, що їй зараз стає краще: менш причумлена, ясніє в голові, стає легше жити та дихати. У той же час я покриваю якимось розчином зв'язку сірих кабелів. Вони ж поволі стають світлішими. Паралельно з цим бачу іншу дівчину, яка розповідає, як їй стає якось не по собі: звужується свідомість, з'являється якась виснаженість. Тієї миті я розумію, що бачу іншу сторону речей. З незрозумілих мені причин, із першої дівчини було знято покладену на неї в минулому хворобу, а на другу, за наївним робочим завданням, я сам накладаю (пензликом по кабелях), якимось неясним мені чином, заручність від "недуги". 0420'
P.S. На днях з колегою обговорював математичну закономірність "ефекту метелика". У цьому сні присутній образний перифраз цього явища.

Сон 220320 "Світ змінюється. Тепер він буде не таким, як завше!"

Спостерігаю, як у Польщі поширюється короновірус: з дня в день все більше індивідуального "озброєння" для захисту від хвороби. На якомусь етапі починаєш дивитися на світ крізь призму існування в ньому такого вірусу. Відзначаю, як з дня в день все більше і більше закладів "вимикаються" від соціального життя. 2320'

Польща. Сідаю за кермо машини, за яким давно не сидів. Біля мене сидить дружина. Починаю поволі їхати невеликою вуличкою. Згадую, що забув увімкнути фари - вмикаю, забув застібнути пасок безпеки - застібую, трохи на повороті пригальмовую і глохну. Заводжу наново. За поворотом помічаю поліцейську машину. Подумки: явно привертаю до себе увагу! Рушаю і їду далі. Так і є: поліцейський мене зупиняє!.. Стаю обік дороги. Він підходить і просить документи, але тієї ж миті відволікається до когось з коментарем. Я ж дістаю і помічаю, що в мене не свої права, а жінчині. (В реальності - не має). Навіть придивляюсь до ламінації, на якій були вибиті ім'я та прізвище, потерті з часом. Кажу до дружини, що треба буде обміняти на нові. Коли ж він знову звертає на мене увагу, вибачаюсь по-польськи, пояснюючи, що давно не сидів за кермом, а тут спробував проїхати цей гак, показуючи на поворот. Права маю вдома, якщо треба, можна зараз під'їхати, від сили триста-п'ятсот метрів, і я їх пред'явлю. Він маше рукою, що не треба, повертайся додому!.. В жесті та усмішці можна було прочитати: "Буває! Всі ми колись вчилися!.."

Заходжу в одне будівельне приміщення через вікно. Вуличні капці набралися піску, а спустившись на підлогу, виявив, що довге приміщення готують під торговельну залу. Поки що нічого не ясно: де і що має бути. Я ж шукаю туалет. Знаходжу його неогородженим, лише за характерним отвором в бетоні видно, що це буде воно. Подумки: тепер не доведеться ходити в одне і те ж місце при вході; разом із тим цікаво, а що ж буде торгуватися там? Тепер повертаюсь назад і відзначаю для себе, що будівельний майданчик перетворюється в повноцінні зони продажів та відпочинку. При вході, саме на тому місці, про яке думав, роблять кав'ярню у приємних світлих тонах. Сам процес доходить до фінішної прямої. Ще мить і я дивлюсь на все, як на завершене будівництво й облаштування на повноцінні торговельні місця. При тому ж вході бачу перших відвідувачів, зокрема, мало не лице до лиця, зустрічаюсь із Р.Л. - колишньою директоркою навчального закладу, в якому вчився. Тієї миті була вона по-багатому вдягнена з дещо театральними манерами. Спробував привітатися, бо вийшло все якось раптово, а вона ж зупинилась на мені поглядом, спробувала щось згадати, видно сприйняла за місцем зустрічі при вході як за "зазивала", нічого не відповіла, але з виразом великої зацікавлености рушила дивитися: що нового? Трохи від початку з'явилась торговельна зона, на якій продавали товар шляхом лекцій і практичного представлення. На стільчиках сиділи відвідувачі, десь до 20 чоловік, слухали розповідь і дивилися успіхи використання. Підходить Р.Л. і питає, чи бува не тримає промовтер у власних руках єдваб? На що він, перериває свій спіч, звертає увагу на цю "багату пані" й іронічно відповідає: "єдваб - це найтонша тканина, м'якусінька, а на дотик - з діамантиками!" - між пальцями розтираючи уявний матеріал. Усі присутні розцінюють це однозначно: все ж таки з її сторони було нечемно перебивати оповідача. Вона ж показово йде, а більшість лише сміються у вус, не виказуючи своїх емоцій. Я ж вирішую обірвати цю тишу: "а ви хіба не знаєте хто це був? Це ж колишня директорка... (раптом мене обривають прицикуванням: само собою ясно, що всі про неї знають!). Я ж рушаю далі по довгому торговельному залу шукати свої вуличні капці, які залишив, як заходив від початку у приміщення через вікно. Тепер я помічаю, наскільки все змінилося. Намагаюсь вгадати де я їх полишив. Ось начебто вже знайшов місце, а їх ще не бачу. Перепитую у дівчини, яка дооблаштовувала свою торговельну зону, а вона мені одразу їх і знаходить - просто поставила в тумбочку, мало не на тому ж місці, де вони стояли ще на бетоні. Я ж вибачаюсь за незручності з ними і дякую за зберігання. Тепер можу подивитися і роздивитися уважніше: що це за зона? Простір занижений до підлоги, лежать м'які іграшки, подушки, згадана дівчина запалює ароматичні палички, лягає на теплі подушки і дивиться на імітацію зоряного неба в залитому сяйвом штучному світлі. Однозначно: дитяча зона! Але який з того для неї бізнес? Може просто це так придумано для дітей, аби батьки мали можливість більше пройтися торговельними залами?! 0340'

У процесі засинання вихопилася невідь-звідки і чому частина монологу російською:
- Даже мы хотели его производить! На нëм так и было написано: "Химическое оружие: только с Богом!" 0500'

Швейна машинка стоїть на бетонованому підвищенні. (Асоціація з піччю, але уві сні без конкретики). Окрім того машинка стоїть на скрученій тканині, друга частина якої вкриває ту поверхню. Хтось допомагає мені розкласти решту тканини, якої виявилося ще три нерівні частини. Дві з них рвані, які однозначно вирішили викинути. Третьою достелили, але вийшло так, що мені не сподобалось: не може з двух нерівних шматків бути вкрита поверхня. Потім почали переставляти саму машинку і те, що було біля неї. Знову щось подобалось, а щось ні. Дехто приходив і також висловлював оціночні судження. 0630'

Сон 281219 "Спостереження за змінами"

Знаходжусь десь по роботі, в чоловіка, який нагадав мені колишнього директора. В його офісі разом із кимось розбираємо громіздку техніку. Виявили, що для подальшого ремонту потрібні запчастини. Надійшла вказівка зібрати все до купи і так залишити. Минає час, і згадана техніка опиняється в новому місці, яке навіть схоже на новий офіс. Розкриваю апарат і бачу намальовану моєю рукою схему послідовного розбору: аби нічого не сплутати! Чомусь вся ця процедура нагадує мені роботу сервісного центру на виїзді. Десь біля мене крутяться двоє жіночок-техніків. Я ж пропоную їм зайнятися дрібним ремонтом апаратури і почати на тому заробляти. Але, міркуючи про себе, а згодом вголос, роблю висновок: це не настільки вигідна справа! Наприклад, ремонт тостерниці може обійтись у половину її вартости. То краще вже купити нову!

Дивлюсь на нерівне поле, з певними пагорбами, ярами, поодинокими рядами дерев і кущів та купою складеного хмизу, про яке давно вже знаю: треба спалити! Іду тим полем разом із батьком, аби нарешті її звести в купку попілу. Підходимо ближче, а це купа якихось торбів, схожих на військові рюкзаки. Батько каже: треба спалити! Я ж озираюсь і в стороні бачу ту купу з хмизом, до якого наближались, але так і не дійшли. Дивуюсь раптовій зміні подій. Батько поливає ті торби бензином і підпалює. Вони трохи горять і гаснуть. "Звісно ж, - міркую собі, - там є навіть фляги! Як їм горіти?" Пропоную батькові взяти гіллячки зі згаданої купи хмизу. Відмовляється. Вперся, що горітиме й так.

Тепер я в знайомому мені місці, яке не один раз приходило уві сні. (Асоціація з давно минулим, відпочинком у м. Дністровськ). Самотньо проходжу знайомими мені стежками біля лиману. Минаю туалет. Зауважую для себе, що пройшло вже бозна скільки років, а в ньому так і не стоять двері. Зустрічаюсь із батьком і розповідаю про враження.

P.S. Сон нагадує певні фрагменти роздумів і асоціацій, підкріплених зустріччю і розмовами з давним знайомим.

Сон 031219 "Розгойдані герої"

Героїня дізнається про розробку літальних апаратів у вигляді тарілок. Потрапляє в інститут, у якому представлено пару робочих зразків. Проявляє до них давній інтерес. Сідає в найменший і вилітає на вулицю, опановуючи машину. Її бойфренд біжить за нею зі словами, що цей зразок експериментальний. Тепер вона намагається рухатися в ньому по вулиці. Її розгойдує, але, в цілому, летить поволі на висоті людей більш рівномірно. На якомусь етапі бачу події вже її очима. Вона рухається містом у яскраво-червоному костюмі, що схожий на згадану тарілку. Він незручний, руки приховані, незвично обвисає з двох сторін. Заходить в храм. З порогу бачить, як перед нею йдуть два священники, один трохи доганяє другого, перший рухається якось незвично: зі сторони в сторону. Вона міркує про себе: п'яний? Цей батюшка стає біля проміжного вівтаря і починає читати молитву. Проходячи, вловила запах спиртного. Таки "так"! - подумала про себе і пішла далі, розправивши на плечах диво-"одяг", надавши йому первинного вигляду. Чує, як батюшка починає щось коментувати російською мовою, згадуючи Москву, а потім раптом обриває свій монолог вигуками: свят, свят, свят! Хрестячись на "дивний" вигляд героїні, яка полишила їх стояти позаду себе. 0500'