Спостерігаю, як у незнайомому будинку ховається в меблях якийсь чоловік. Тут я перебуваю або разом із ним, або, наче як в кіно: спостерігаю за подіями. В хату мають проникнути якісь озброєні ворожі сили. Отже, цей чоловік шукає місце де сховатися. Знаходить його в тумбочці письмового столу (~60-60). Я ж подумав, що для нього там мало місця, але він зумів там сховатись. Міркую: треба пошукати, аби й мені стати непомітним! Залишається лише шафа. Сідаю в неї за одягом і слідкую за своїм диханням. Десь стримую подих. Спочатку вдається дихати рівно, але на якомусь етапі ніс починає підсвистувати, бракне свіжого повітря. Разом із тим оцінюю себе, що я вже майже сплю, отже, головне - не розслабитись і контролювати ситуацію. Якоїсь миті подих зривається на короткочасовий храп (схлип). Уві сні пробуджуюсь - так не можна! Мене швидко вирахують! Тепер сон іде з повтором, в якому я знову шукаю місце, де сховатися. Тепер я знаходжусь у кімнаті у фіолетових кольорах. За логікою: якась дівоча дитяча. Знову шукаю де сховатися. Знаходжу ковдру в тих же фіолетових кольорах і у відкритому просторі шафи намагаюсь нею прикритися з головою. Знову слідкую за своїм диханням. Знову відчуваю короткочасний схлип храпу. Чув, як хтось мав входити в кімнату, але врешті нічого не було.
P.S. Вчора в доньки було д.н. Багато подарунків у фіолетових кольорах.
