Сон 301023 "Зелений плід"

Сон нагадав той, що мав на днях.

Отже, десь напередодні: їв зелені плоди, що віддалено нагадують аґрус, але не смугасті, рівнозелені та більш видовженні. Усередині мають такі ж продовгуваті зернятка, які, як я знаю не є цілком ними, а маленькими гусінями, які ще не стали такими буквально. Отже, на вигляд - зернятка, а насправді знаю, що це живі тваринки, але так би мовити, ще не визрілі. Їм ці плоди і мені вони чимось смакують. Відчуваю на зубах хрумкіт і це мені подобається.

Нині: подібний сон, але ті зернятка, коли розкрив плід і подивився у нього, почали поволі оживати. Хочу нагадати собі смак того плоду, навіть не гидую для того. Також їм і відчуваю на зубах хрумкіт. Показую сестрі, зі словами, що воно їстівне, але коли просинаюсь, відчуваю стан нудоти. Певний дискомфорт у шлунку виник у зв'язку з уживанням таблетки від головного болю, звідки і буквально походить те збірне відчуття: дискомфорт - нудота.

P.S. Навіть, згадуючи образ тієї ягоди вдень, виникало відчуття нудоти. Головний біль ще не пропав і відчуття у шлунку так і залишаються неоднозначними, хоча на апетит не вплинуло.

Сон 231023 "Дії на уважність"

Якась незнайома мені майстерня, у якій організовую робочий стіл. Прошу в майстра потрібні інструменти та паяльник для ремонту якогось невеликого обладнання або її частини. Коли на початку довідався про проблему і потребу її вирішити, висловив претензію: як ремонтувати, коли немає необхідного робочого місця?

Так, наче знайомий мені з юности дачний будинок. Двоє чоловіків організовують стрибки з даху, який, за природою подій мав бути на висоті неба, щоб і розкрився парашут і парашутист міг приземлитися на землю. Дивлюсь, як один чоловік спускається з рельєфного даху (чого немає на тій дачі в реалі) на спині, десь навіть і сторчголов, ризиковано недозачіпаючи гострі елементи. Здивувало на краю даху декоративне оформлення з металу, виконане у формі голови дракона, як колись це робили на замках.

Тепер наче ті небесні герої приземляються і починають їздити на снігоходах по льодовій поверхні ріки. Річка не однорідна, а із завертами, островами, "лабіринтами", що утворюються разом із очеретом.

Згадую, що маю вимкнути можливо увімкнутий паяльник на згаданому вище робочому столі. Є переконання, що за звичкою роблю все правильно, отже, має бути все вимкнуто, але невід звідки виникає сумнів. 

Виходжу на краю згаданої річки до великого цегляного будинку, начебто місця, звідки вийшов. Мета: потрапити знову в майстерню. Насправді ж потрапляю в школу.

Присутнє переконання, що я вже сьогодні тут був (простіше кажучи: повернувся, де був, начебто без прив'язки до контексту). Тепер у школі шукаю розклад. (Цікаво, що вчора також снилась школа і пошук дверей із зображенням равлика). Тепер переконання, що школа мого сина (в реалі вже вчиться в технікумі). Шукаю розклад уроків і ніяк не можу його знайти. Шукаю на третьому поверсі. Хтось каже, що правильно шукаю, але безліч коридорів та переходів заплутають вказані усно орієнтири. Виникає переконання, що я його минув, не розгледівши поміж безлічи інших наочних матеріалів на стінах, що могли бути йому подібними.

Сон 221023 "Виконати місію"

Потрапляю в школу. Таке переконання, що я тут не вчусь, але знаю, що числюсь у списках школярів, і якимось чином маю бути задіяним у процес навчання. Поводжу себе відповідно до свого віку, як старша особа. Тут керівництво в особі заступника директора, (з реалу: нагадує колишню класну керівницю), дає мені завдання: піти в кабінет хімії до нової вчительки і щось занести. Нумерації класів немає, а розпізнати можу двері за малюнком на них, що має нагадувати равлика. Весь час ходжу з високою чорною шапкою, навіть у приміщенні школи (дещо нагадує таку, яку мав Т.Г. Шевченко або правдоподібніше - беруть артисти музичного гурту "Дахабраха"). Знаю що вона не моя, а позичена в керівника школи. Хоча в голову від тієї шапки гаряче, я таки її не знімаю. Шукаю кабінет хімії і ніяк не можу знайти двері за відповідним малюнком - усі рисунки на дверях щось нагадують, на щось натякають, а "равлика" так і не ідентифікую поміж них. Когось питаю за той кабінет, і замість слова "хімія" пару раз уживаю польською - "хемія". Аби зрозуміти: чому "хімія" і чому "равлик", я пов'язую це зі словом "біологія". Тепер приходить таж керівниця школи і врешті-решт скеровує мене у відповідний клас. Заходжу, а там за малими партами сидять мало не дорослі "діти" - дядьки, мало не як я. Питаю себе: і як вони за тими партами вміщуються? Оцінюю молоде і розгублене обличчя вчительки хімії. Розумію, що теоретично - це мій клас і це моя вчителька, і я можу бути в її списках учнів, які так і не приступили до навчання. Навіть спробував присісти за парту, на вільне місце, поки хтось не прийшов і я не уступив місце - чуже та й не сильно й хотілось!..

Сон 131023 "Творчі наміри"

Знаходжусь у закладі, що більше нагадує комплекс дрібних установ, спрямованих на розвиток і підтримку творчої особистості. Якось туди прийшов хлопець старшого віку, аби узгодити деталі подання мистецької роботи, виконаної на комп'ютері, на всеукраїнський конкурс. Терміни відзначалися у пару днів. Якась творча керівниця (образ узагалі незнайомий), відповідальна за подання на той конкурс, почала підтримувати цього хлопця в організації та формальному оформленні роботи до вимог конкурсу: в якому електронному форматі та розмірі, уточнення про остаточну участь абощо. Якоїсь миті я відволікаюсь і потрапляю на батьківське обійстя, де бачу на землі велику антену. Я її знаю, адже пам'ятаю, як разом з батьком ставили на даху. (Переконання з реалу. Спогад з ранньої юности). На заміну їй батько поставив меншу та на вигляд - новішу. Обговорили, що колись вона була спеціально поставлена на прийом телеканалу УТ-3. (У радянські часи з цією частотою завжди були проблеми). З розмови виявилось, що батько начебто це і знав, але чомусь забув чи щось переплутав... Тепер я знову в тому творчому центрі. Та співробітниця вже другий день сприяє тому хлопцю, адже він ще дозавершує свою роботу на їхньому комп'ютері. Начебто на тому все "ок". Виходжу з тією жіночкою десь за межі закладу і по запаху кави, раптом пропоную кудись зайти, аби міг пригостити. Поряд була якась цікава точка самообслуговування. Такого ще ніколи не бачив (навіть у реалі). Два кавових апарата, що віддалено нагадують вузькі бойлери. Погодилась, бо любить до кави брати різні сиропи, чим мене здивувала: "... і той налий, і той, і можна ще той!" Тієї миті на тій же точці з'являється якась дівчина, яка мене впізнає, а я її ні, але вимушений їй цього не показувати. У її обличчі є щось приємне, вгадуване, але не більше... (якась асоціація з реалом, коли був у магазині та бачив молоду маму з дитиною. Запам'ятав, бо два рази пропустив у різних чергах, чому усміхнулась і подякувала).

P.S. Це 1000-й допис на цьому блозі.

Сон 081023 "Веселий поплутав"

Завершується робочий день, а разом із ним робота на об'єкті. Маю подзвонити до керівника, аби він підготував кінцевий пропуск на вихід з території. (За непроговорюваними фактами - це має бути якась будова якогось заводу, а останній день передбачає виїзд разом із інструментами). Скільки не беру смартфон до рук, аби подзвонити, так щоразу мене щось відволікає. Ось уже за десять хвилин п'ята година - кінець робочого дня, а я все ще пробую набрати старшого і перепитати за пропуск. Таким чином, відволікаючись від роботи, збираючись із робочого місця, йдучи до місця збору разом із працівниками, я так і не додзвонився до керівника. Як прийшли, виявилось, що фірма організувала святковий відпочинок з нагоди важливого етапу завершення будівництва. Організовується спільна святкова посиденька (без столу). Якимось чином помічаю поміж інших деяких своїх родичів, зокрема тітку Н. (у реалі: пару років тому вона померла). З власної ініціативи починаю робити відеозапис заходу на фотоапарат (цікаво, що ним у реалі я справді доволі часто користувався але це було на початку двотисячних). Доходить черга до тітки і першим ділом вона пробує мене розкритикувати: "весь час позиціонуєш себе, як професіонал, а знімати відео так і не навчився". Бере з рук фотоапарат, яким знімаю кожного, записуючи добрі побажання, роблячи поміж ними паузи в записі, а вже в її руках цей процес стає неконтрольованим. Спочатку пробує зафіксувати апарат якоюсь саморобною скруткою з паперу, аби він "не трусився в руках" і починає записувати звернення. Цієї миті з'являється якесь преображення дійства. Начебто з'являється її "новий" чоловік (в реалі знаю лише про одного), який починає поводити себе, як самозакохане "чортеня". Якось раптово починає танцювати голяка із доволі пластичними рухами. Дивлячись уважніше, помічаю, що його тіло наче "покроєне і зшите", подібно до шкіряного (наприклад, футбольного) м'яча. Цією своєю красою він наче починає вихвалятися і тим, що був голий, його перед публікою навіть не соромить. Дивлячись на його доволі оригінальну поведінку, ловлю себе на тому, що він справді починає бути схожим на чорта (лисого, не волохатого, як стереотипно зображують у казках). Складається враження, що ось-ось і він справді почне вимахувати своїм довгим хвостом із китичкою. (На цьому яскравому образі просинаюсь).

Сон 071023 Картина "Ворона"

Бачу художній малюнок із образом ворони, але спочатку помічаю на ньому два яскравих кольори: червоне і трохи чорне в правому нижньому кутку роботи. Вдивляючись уважніше, вже помічаю, що образ ворони, розвертутий дзьобом у лівий бік, зроблений жовтим кольором на білому, де чіткість ліній мені нагадує витинанку, займаючи основну частину праці, а образ-пляма "червоне з чорним" лише її фрагмент - під крилом птаха.

Сон 011023 Картина "Окраєць неба"

Фрагмент сну, наче об'ява, осяяння: образ художньої картини, яка в подальшому трансформувалась ув ідею принта на футболку.

Прямокутна вертикальна картина, написана чорним по білому, на якій намальовано два багатоповерхових будинки, притулених одна до одної так, що уявно не залишає просвіту світла, з рівно геометричними формами стін та чисельністю прямих вікон, але з кривими дахами у формі ламаних трикутників, між якими, ближче до лівого верхнього краю, видніється просвіт яскраво синього неба. Колір синього настільки виразний і одинокий, що сильно контрастує з чорними лініями рисунку. Синій колір неба займає менш ніж шосту частину малюнку. Має виглядати так, наче він свідомо витіснений простором забудови. Так, як ужито лише два кольори на білому, синій, як яскравий і виразний колір, має кидатися самотньою плямою в очі. Далі фантазія переносить цей малюнок, як ідею принта, на футболку, на якій прямокутна форма зображення доповнюється хвилястою лінією, що виходить за межі прямокутника, тому що цей простір надає вже сама футболка білого кольору. Вона символізує хмарку над просвітом синього, але не дозалита тим же синім. Просто, як натяк. Хоча свідомість розуміє, що це не хмаринка, а мало б бути продовження синього неба, у той же час, свідомість має відрефлексувати: синє небо - не є хмаринкою. Але натякає, що будь-який образ хмаринки, такий же обмежений в просторі, як і небо поміж споруд.