Сон 240620 "Прихована правда"

Сниться, що я розповідаю жінці, як моя знайома обмовилась, що знає мого батька. Спочатку не надав цій інформації важливого значення, але, як виявилось, ця історія має своє продовження. Тієї миті я просинаюсь і згадую вчорашній сон.
=》
Мій батько, обвіяний чарами якоїсь коханки, почав діяти всупереч здорової логіки, що покликана була б не шкодити своїм дітям, зокрема мені, а допомагати. Зокрема почав виходити на моїх знайомих, платити їм гроші, аби вони почали справляти на мене певний вплив. І так із кожним роком цей вплив починав зростати до такої міри, що самі знайомі почали натякати на особисте знайомство з моїм батьком.
- А я знаю твого батька! - каже Л.Г.
- Це не дивно, адже він телемайстер. Його багато хто знає! - відповів без сумніву.
- Я ж знаю його інакше, - змушуючи мене подумати розлогіше.
Тієї миті я згадую, що про таке ж знайомство розповідала півнатяком Т.Ш.
- І що ж це значить? - подумав я.
Тієї миті все стає настільки виразно ясніти, що я все зрозумів ("пазли склалися"): батько почав використовувати вплив на мене, чого раніше не робив, від знайомства з однією жінкою, що стала його коханкою і всіляко впливала на його дії. Мешкали вони в невеликій білій хатинці, до якої він заходив час від часу, а згодом, мало не оселився назавжди.

Групі студентів у якомусь промисловому парку розповідаю історію про те, як працював у Польщі. Тепер я в аналогічній ситуації, але студентів лише двоє і це дівчата, які зайшли в кімнату. На якесь питання долучився до розмови колишній мер міста (в реалі - дійсний) С.Сухомлин, якого вони не знали. Під кінець розмови хотілося б повідати: з ким саме вони розмовляли, але всі звикло розійшлися.

Я на новому об'єкті. У кімнаті, в якій поселився, зустрічаю незнайомого мені з інших будов робітника. Він повідомляє, що завтра свято "8 березня" - робочий день, отже оплата подвійна. Можна вийти сьогодні, аби "застопорити" місце на завтра. Розумію, що саме сьогодні мені почати працювати буде добре, адже завтра вихід на роботу гарантований, а я тільки-но з дороги. Тепер зібралися всі робітники. Дивлюсь на їхні обличчя, аби впізнати когось, хто мені знайомий. Наче зі спини - одного вгадую, а другого впізнаю однозначно - це колишній бригадир Є.С., що порадувало.

Подвійний фрагмент: тримаю свій носовичок на перилах автобуса.

Син в чужому місті хоче в театр. Виходить з дому, сідає в автобус. Жінка в паніці, я - спокійний. Невдовзі знаходиться. 0350'

Сон 190119 "Заперечення і розчарування"

Заїжджаємо в польську школу і розуміємо, що потрапили на свято у формі шкільної лінійки, де всі сидять, як на вуличному концерті. Починається захід, усі уважно слухають. Серед тих, з ким я приїхав, і "завалили" на те дійство, якісь голосні розмови, які заважають проведенню заходу. Мені зробили зауваження щодо лишнього шуму з боку тих людей. Хтось біля мене виймає підшивку з різних публікацій Юрка Ґудзя і вирішує пустити її по рядах. Я не розумію цього наміру: поляки не знають хто це! Підшивка дійшла до мене, а поряд сидить Сніжана Ч., бере її у мене з рук і починає виймати файли, аби щось знайти, а вони складені за певною хронологією: одна до одної. Чомусь між тим всім зауважив ряд порожніх файлів. Гортаючи те все, питає в мене: а, як їхали, прихопили для мене останнє видання Ґудзя? Я згадую про книжку, якої з собою не було. Кажу "ні" й відсилаю на "потім". Зшиток зі статей збираю докупи, й затримую в себе, аби не йшла по рядах далі й не згубилась. Поряд біля нас сидить деректорка школи, до якої звернулась С.Ч. з хвалебними словами про Пілсудського, на що вона раптом вирішила вичитати нас: не правильно ми про нього думаємо! Й з першого слова звертаючись до нас чистою російською: а ви знаєте, що при ньому було знищено певну визначну споруду? С.Ч. починає його захищати: як же так, він же стільки зробив для Польщі?! Директорка не відступила від свого. Тієї миті зробив для себе висновок: видно, що не всіх проросійських вчителів очистила нова польська влада.

Сидимо в кав'ярні, потім їдемо машиною по центру міста. Я в автівці разом із родиною мера польського міста. Сидимо з ним на задньому сидінні. Раптом його донька, яка була спереду, бачить у нічному небі НЛО, звертає нашу увагу і ми всі починаємо задивлятися. Я пригадав, що вони можуть являти загрозу і не варто цього робити. Раптом проявився другий об'єкт. Перший був червоний, у вигляді подвійної драбинки у формі "клітка", а другий - білий, у вигляді перерваної цятками лінії. У першої , яка повільно оберталась, відбувалась певна трансформація: спочатку одна драбинка надломилась, потім друга, утворивши тим самим нерівно зігнуті лінії, що не пасували цілісному образу. Намагаюсь ті об'єкти сфотографувати, та виявляю, що телефон не працює і не реагує на кнопку увімкнення. Так само і мер щось пробує на свій плівковий фотоапарат ("мильницю"), й підсумовує, що й у нього безнадійно. Приїжджаємо на публічний захід. На ньому мер бере слово. Виходить до катедри і розповідає про те, що ми бачили, як їхали сюди. Дивлюсь на нього, а він на вигляд старенький, худорлявий, говорить тихо, навіть геть притишуючи слова. Показує на публіці старий фотоапарат, яким намагався світлувати НЛО. Підзиває мене до себе і просить подивитися флешку з того фотоапарта. З одного боку я розумію, що в ті часи, як їх виробляли, жодних флешок не існувало й не могли вони бути інтегровані в такі прилади. Просить мене підійти з тією флешкою "до Павла", який знаходився неподілік того місця, де стояла сцена: біля апаратури і служби охорони. Я відчуваю всю відповідальність даного завдяння: має бути оприявнено те, що ми бачили. Розумію, що є причетним до чогось важливого. З тією думкою я опиняюсь ув офісі. Десь поряд іде якесь парламентарне засідання. Якийсь чоловік виходить із зали й говорить мені таку фразу: "Не довго в Польщі буде роботи для українців!" Дивлюсь на нього уважніше, а він з маленькими капловушками, розміщеними ближче до вилиць, ніж до звичної частини голови. Встаю і на його тезу висловлюю польською свою думку й у підсумку ставлю якесь питання, уважно добираючи слова. Озираюсь, а мене так ніхто і не слухав - нема нікого, окрім жіночки, яка сиділа при роботі за скляною огорожею, віддалено й у напівоберті до мене.