Сон 190925 "Головне - форма"

Іду рідним містом. Відбувається якийсь міський захід. На вулицях багато народу. Маю через плече якусь стильну сумку і в руці шкіряний портфель. Приходжу в бібліотеку, потрапляю на завершення показу фільму "Божевільний". За контекстом обговорення, що почався, стало ясно, що фільм за образом головного героя відображає росіян. Глядачам сподобалась закрученість сюжету та режисерський задум. Без перегляду самого фільму бути тут далі стало не цікаво, отож, пішов далі. По дорозі на сходах зустрічаю знайому пару, але не можу пригадати звідки. Вони мене бачать, вітаються, радіють, що знову зустрілися через рік. Питають, чи я їх пригадую. У мене на їхню реакцію присутнє якесь відчуття байдужости до розмови, хоча цього для них не виказую. Кажу, що так буває: "...мене багато хто знає в Житомирі". Виявилось, що ми йшли до одних і тих самих дверей. По дорозі побачив спільний портрет двох знайомих мені людей, знаю, що один з них помер. Подумки: от їх я знаю, а вас не пригадую. Заходимо разом і за присутньою там авдиторією розумію, що це збір директорів бібліотек области. Чому я тут: кожного року отримую SMSку, де мене офіційно запрошують, хоча давно не в темі: про що будуть говорити. Вирішую, що посиджу та послухаю. Лише тут розумію, що ця пара є з Новоград-Волинського (нині Звягель). Колись давно у них я виступав зі своїми поезіями. Пригадується, що хороший був захід, і лише зараз зрозумів, чому вони мені так зраділи. (В реалі там був не авторський вечір, а присвячений творчості Юрка Ґудзя. До слова: хто був від керівництва? - не пам'ятаю). Десь тут же, де сидів, знаходжу якусь неповну в'язку ключів ще з тих далеких часів. Починаю порпатися у своєму портфелі та шукати подібну в себе. Знаходжу і розумію, що сам маю повнішу в'язку ключів. Ще поряд мене виявилась якась рамка на підлозі обок стіни з іншим портретом. Вирішив її дослідити, а там, як її розвернути і почати розбирати, багато різних маленьких портретиків незнайомих мені людей, як на паспорт. Підходить директор і роз'яснює мені про всі ті ключі та світлини.

Приходить син, а на вигляд - малий за віком (років п'яти-шести), і каже, що "з ним не хочуть гратися, а він з ними хоче". Згадую, що в гостях у нас діти кума (хрещеного доньки). Іду з ним в сусідню кімнату і розумію, що його діти дійсно доволі старші в порівнянні з моїм сином (в реалі все навпаки). Син сідає за стіл і складає якісь пазли та кубики, а їм цікаво просто сидіти на дивані та "вивчати" свої телефони.

Дональд Трамп навпроти Капітолію. (З реалу: пройшла подібна інформація в пресі, а вже уві сні обігралась з цим кумедна історія, яка детально не пригадується).

Підходимо до дерева і хтось каже, що якась дитина їсть з під неї траву, а так не можна, адже росте в місті (абсурдний аргумент). Кажу (але вже тут проступає моя іронія у подібній формі), що їсти її можна, адже росте не на ґрунті, а на кавалку асфальту, бо висаджена дриновим методом у формі квадрату. 

P.S. Головне форма, а без неї не існуватиме наповнення, без останнього - не існуватиме змісту, а там і життя сповненого сенсом.

Сон 010125 "Яскраві відчуття"

Перед сном (у новорічну ніч) дивився з дружиною та донькою український фільм "Вавилон ХХ", за ним - "За двома зайцями" в українській озвучці. На цьому тлі снився якийсь мало не середньовічний сюжет у стилі цих фільмів, де я мав дотичність (дивовижне поєднання часу), як і в реальному житті, до електроніки. Останнє, що запам'яталось: прокладання кабелів під якимись столами. Сюжет розмитий, отож, важко щось повноцінно відтворити, а відчуття дійсно незвичні та приємні. Якби дух химерного реалізму з першого фільму, а яскравість барв - з другого. Проснувся мало не о 9:00. За вікном світило яскраве сонце, що схоже також вплинуло на сон. 

Звісно, можливо все, якщо зустрічати Новий рік до 3:00 ночі, а просинатися у неймовірному сяйві сонця.

Сон 141024 "Знущання над класикою"

Спочатку з'являються дивні кадри, якби з кінофільму: чоловік запакований у солому з прямокутних форм, цілеспрямовано - не для маскування. Придивляюсь уважніше і розумію, що він не просто квадратний у плечах, руках, тулубі, а в такому "убранні" має на собі зброю: з-під соломи проглядають дули автоматів. На цьому тлі звучить фраза: "А ви знали, що перший фільм з назвою "Термінатор" був знятий на Кубі?" (Цікаво, що останнє, з тижня два тому, що дивився в реалі, так це документальний фільм про гонку озброєнь, зокрема ядерний шантаж між США та Радянським союзом". Це питання інтонаційно прозвучало так, що американська версія фільму - це його якби вкрадена удосконалена (з ноткою іронії) копія. Далі, після того, як полем проїхався на великій швидкості трактор, з'являється гра інтерпретацій: "удосконалена пародія", "невдала пародія", "знущання над класикою"..

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 170824 "Корейський серіал"

Дивлюсь якийсь корейський підлітковий телесеріал. Тепер якесь переконання, що переглянув перший сезон. Пригоди підлітків прості, подекуди смішні та дещо наївні. Починаю дивитися новий сезон, а з першого фільму - якась жесть. По-перше, нова обстановка і локація: дім, у якому вони зустрічаються зовсім інший. До кола тих самих друзів, що в першому сезоні, раптом долучається агресивне коло незнайомих хлопців. У якийсь момент ці хлопці не просто починають домінувати, а виставляють свої правила гри та поведінки. Видно наляканість і безпомічність першої групи, знайомої глядачам. У скорому часі, прямо в першому відрізку другого сезону, один із хлопців нової групи, з явними рисами авторитаризму, підмовляє "своїх", а настрахує "старих" героїв фільму, та ґвалтує дівчину. Настільки огидно змінились сцена, що я перестаю на це дивитися, але інтерес: як розвиватимуться події далі, залишається. Тепер, після скоєного злочину одні сидять собою задоволені, а інші перелякані. Раптом виявляється, що давня група з хлопців і дівчат спробували покликати когось на допомогу, пославши два відеоповідомлення з підтекстом, який мали б зрозуміти їх отримувачі. На тому короткому відео у форматі "Тік-ток" три смішних героя роблять кумедну сценку, щось на зразок фільмів Чарлі Чапліна, але двоє на тому відео і є їх отримувачами, чого не розуміють злочинці. Їм не сподобалось, що телефони залишились увімкнутими і щось вийшло з-під їхнього контролю, але за тими однаковими відео нічого змістовного не підозрюють. Як зрозумів, на цих відео були люди, які їх знали особисто. Якимось чином, аби посприяти вирішенню цієї страшної ситуації, наче опиняюсь у сюжеті фільму, а так, як не є його учасником, вільно виходжу з їхнього дому на вулицю та помічаю одного з героїв того відеоролика: міцний чоловік, який схилився і щось робить чи допомагає своїй дитині років десяти. Підходжу до нього, аби попросити допомогу для його знайомих, торкаюсь плеча, він розгинається та дивиться на мене, а це виявляється зовсім інша людина: кум колишнього мого директора, на якого працював десять років тому. Він має характерну усмішку "на всі зуби". Дивиться на мене, а я лишень вітаюсь і розумію якусь безпорадність, аби допомогти тим героям. Дивлюсь на його доньку, а в неї також зубатий рот, але щось не пощастило - не успадкувала від тата рівні зуби, навіть не усміхається. На тому прокинувся, почувши сторонні звуки з реалу.

Сон 260724 "Фатальний збіг подій"

Румунія, якийсь приватний дім. Приїжджає на оглядини старший з функціями поліцейського, але в розмовах поводиться, як батько. (Не буквально як рідний. Певні асоціації з одним із героїв свіжопереглянутого фільму). Каже до мене: "Подивимося, як ти живеш?" - і дивиться на антени та як укладені на них кабеля. Дивлюсь і я, та вже розумію, що не так: телевізійні антени на нижні частоти мають довгу петлю кабеля, які висіли неопаскованими (певна асоціація з роботою, але більш пов'язана зі взірцевістю виконання роботи). Починає мене вичитувати, як поліцейський правопорушника, що не дотримуюся суворости життя по закону. Десь внутрішньо починаю себе картати: "Яка халепа: завжди і в усьому стараюсь бути акуратним і пунктуальним аж до дрібниць, а тут, навіть самому не сподобалось, як цей недогляд допустив?!"

P.S. Цікаво, як у сон потрапило переконання, що я в Румунії? - у реальності якраз іде другий тиждень, як знаходжусь у цій країні. Коли проснувся, виникло подвійне враження: Румунія чи все ж таки Молдова? Таке переконання також виникло з реалій: більшість будинків у північній частині Румунії, які бачив по селах, мені нагадали Молдову, а також дещо з південних регіонів України. У деяких типах облич румун бачу багато спільного з українцями: схоже, що свого часу наші народи трохи перемішались, можливо, з часів Київської Русі, коли князі ходили походами до болгар.

Не дотримався якоїсь юридичної норми, і мені призначили кару. Один орган виписує, другий підтверджує і перескеровує на виконання покарання у вигляді трудової праці. І от мені приходить повідомлення, що я маю з'явитися за вказаною адресою, а її місцезнаходження - в Кракові. Зазначено число і дату. Повідомлення прийшло на е-мейл. Справджую календар і розумію, що початок покарання має відбутися сьогодні... за дві години. Як так? Мені до того міста добиратися мінімум півтори, і це в другій половині дня - час пік, а я ще жду якогось формального підтвердження у якійсь іншій справі. Розумію, що таких, як я є й інші. Починаю дзвонити на контактні номери тих структур, що скеровували і перескеровували, чому так відбулося, адже фізично - це не реально: усе кинув і маєш бути там!? І з кожним дзвінком і походом у одну з контор, яка знаходилась через дорогу (тут асоціації з рідним містом), я розумію, що саме сьогодні і в цей проміжок часу, це питання я не вирішу. То хтось з чиновників сьогодні відсутній на місці, а хтось узяв відпустку, а інший, на іншій посаді - звільнився, а на його місце приходять інші працівники і щоразу нові. Навіть ув е-мейлі одної контори не було телефонного контакту. Поки "розв'язував цей вузол" дилем, врешті-решт дивлюсь на годинник і бачу скоре наближення до 08:00 години вечора. Констатую: це ж так за бюрократичними перепонами летить час! Трохи в шоку, але ніц таку фатальність не зміниш.

P.S. Якась комбінація фатальних подій, що спричинена війною в Україні, а торкається переважно чоловіків, "синхронізувалась" із подіями перегляду фільму з кримінальним підтекстом.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 240624 "Сюрреалізм і постмодерн"

Дивлюсь на себе в дзеркало і бачу дводенну неголеність на обличчі. Дивуюсь собі, згадуючи (з реалу): я ж оце перед сном голився? І як так сталось, що обличчя залишилось без змін? Треба знову поголитися!

Дивлюсь якийсь фільм. Майже без слів акторів. Але сам смак гри, фантазій режисера і акторів просто вражає. За наповненням: якийсь сюрреалізм і постмодерн. Наприклад, найбільш запам'ятався останній фрагмент: троє облич акторів, сповнені незалежними рисами та характерами. До них ставлять якесь питання з гумором і підтекстом. Як реакція: кожен з них виражає незалежну емоцію і тим більше неочікувану, як емоція-відповідь. Якщо це гумор - мав би бути сміх, якщо підтекст - запитальний вираз або реакція розгадки. А тут навпаки: погляд в сторону, наче як: мене це не дотичить, надуті щоки: краще подивіться на мене. Загалом це виглядає на те, як в реальному житті дорослі ставлять питання до дитини, а вона настільки захоплена якоюсь своєю грою, що переживає цілком інші емоції і не чує дорослих. Тепер надходить момент сюрреалізму: біля кожного з'являється шматок м'яса, ніби це порівняння об'єктивних питань із їх внутрішнім світом.

P.S. Схоже, що образ з "м'ясом" навіяний свіжим переглядом фільму "Венеційський купець" (Шекспір) в головній ролі з Аль Пачіно.

Сон 261223 "Встигнути зробити"

Начебто спостерігаючи якийсь художній фільм, переймаюсь переживаннями героїні сюжету, яка утікає від зловмисниці. Біжить довго та зі всіх сил. Забігає з вулиці в будинок, біжить коридорами, перебігає з поверху на поверх, тепер біжить довгим коридором, який поглинається темрявою. До мене приходять запитання, ніби я, будучи на її місці: що треба зробити? - головне не збавляти темп; темрява така, що вже нічого не видно, але бігти в неї треба; якби я звернув у якісь двері - це не було б виходом... 

Від частого дихання, пов'язаного з бігом, просинаюсь. 

P.S. Таке враження, що від подібної втечі та страху невизначености, як у кінематографічному стилі жаху, подібне сниться вперше.

Разом із дружиною беру участь у якомусь заході. На окремому столі викладаємо святкову композицію з червоною трояндою. Схоже, що напочатку була тарілка з печеною рибою (асоціація з реалу зі святковим карпом), яка доповнилась трояндою. Коли дружина пішла, вирішив змінити композицію, тоді вже не було риби або ж зник акцент на її фіксації, і я почав міркувати, як прикрасити червону троянду, яка в складках скатертини мала б лежати більш майстерно на столі. Тоді прийшла "божевільна" ідея: прикрасити червону троянду молотком. Було ще додаткових пару спроб зробити ще краще, адже попередні мої варіанти виглядали не так красиво, як на початку. Поспішаю завершити нову композицію ще до повернення дружини.

Сон 040523 "Вихід із замкненого простору"

Група жінок з трьох осіб беруть участь у різних експериментах. Час від часу роблять собі якісь ін'єкції. Впливу піддаються витривалість тіла та психіка. Якщо на них подивитися, зовні не є аж так красуні, як звичайної дещо наївної зовнішності. Одним із чергових експериментів - осібне для кожної окунання у ванну з водою, без доступу до повітря. (Тут мені пригадуються один вчорашній сюжет про спа-салон, де клієнтів опускають у солону ванну, замикають двері, створюючи без світла та невагомості ерзац-відчуття ненародженої дитини, та історія з серіалу "Дивні дива", де один із головних персонажів (дівчинку) тримали у воді). Отже, одна з героїнь сну (так би мовити головний персонаж) у невагомості та замкненості простору до повітря, починає відчувати у воді нудоту. Її одразу ж звільняють з "обіймів" води. Дихнувши повітря, одразу каже: "Нехай лікар перевірить мене на предмет вагітності!" Черговий раз робить собі укол-ін'єнцію і на тому заспокоюється. (Мені не зрозуміло чого саме собі коле, але і цей фрагмент нагадує вже інший сюжет із фільму "Дивні дива", де мати згаданої дівчинки, також брала участь у експериментах і саме підчас них виявилось, що була вагітна. Цікавим є і той факт, що цей фільм я дивився мало не багато - два тижні тому, отже, мав би вже й призабутися).

P.S. У сні простежуються повтори, зокрема сублімація ненародженої дитини та "поява" (об'ява) на світ. 

Сон 220422 "З'ясування суті"

Беру участь у експериментах зі світлом. Проводжу досліди та демонструю, повторюючи їх, як науковець. Беру щось подібне, як віяло, зроблене з пласких паличок, але вони можуть розкладатися не лише рівномірно в одну площину, а формувати певну висоту між ними. Направляється потік світла і стверджується, що на верхню паличку потрапляє більше світла, на відміну за нижньої. Спочатку це не видно, отже, твердження сумнівне, але варто лише взяти віяло під іншим кутом, як усе одразу стає зрозумілим. І в тому логіка проведення експерименту: ми перебуваємо в певній ілюзії переконань. 

Продовження сну має подібну логіку проведення експерименту, але тут темою є не світло, а сила волі у спорті.

Спортсмен кидає ядро на коротку відстань і ефективність цього результату найменша: він не може докинути до визначеного місця. Як тільки цьому спортсмену дають завдання кинути якнайдалі, ефективність зростає. Тут стверджується, що коефіцієнт волі, яка відображається у фізичній силі, зростає зі зростанням планки поставленої задачі.

Продовження фільму "Пробудження життя" (продовження якого в реалі не існує). Приходжу в гості до незнайомої дівчини, аби розпитати за її знайому. Між нами виникає дуже багато діалогу, майже так само, як і у фільмі. Спочатку виникає доволі прихильна розмова, згодом деякі теми викликають ув опонентки напруження та недовіру. Все тому, що з'ясування історії про її знайому має детективні сюжети, в яких присутньо багато незрозумілих подій. Разом із тим, ведучи довгу дискусію, я певною мірою інтегруюсь з незнайомого відвідувача в частину побуту цієї дівчини: починаю переставляти їй меблі, прасувати одяг, так би мовити, допомагаючи їй. Це певною мірою також починає її дратувати, адже звикла жити сама і мати навколо себе свій зрозумілий тільки їй простір. 

P.S. Нажаль, не можу пригадати усю детективну логіку нашого діалогу, аби її тут описати. Але те, що за характером подій та сприйняття усе було доволі подібне до згаданого фільму, так це однозначно.

Сон 270922 "Червона рута"

Документальний кіносюжет про те, наскільки для українців було важливим попри спротив радянської системи, об'єднатися, аби здобути незалежність. Ілюстрація ведеться образами акторів, які в ті далекі часи робили насправді суспільно значущі справи. Сюжет починається з того, як маніакально російські актори відстоюють імперіалістичні догми у завуальованій формі: "червона армія світу - непереможна", "дєди воєвалі", шанування могил із якоюсь маніакально-шизофренічною любов'ю. З'являється образ схожий на Олександра Малініна, який йде дорогою, співає, бачить бетонний гроб якогось воїна, який стоїть вертикально, спертим до дерева. Він підходить до нього, обіймає, мало не з ним і танцює. Потім сюжет розповідає про самого актора. Як на початку 90-х він, будучи підлітком (порушена хронологічна логіка: час подій та його вік), приїжджав до України і брав, як "потаємний слухач" участь на концерті "Червоної рути". Навіть збереглись випадкові світлини, якими ілюструють ту історію. На одній із них він стоїть за деревом, із-за якого видно лише голову з довгим волоссям. (Чомусь цей образ мені знайомий, наче в реалі я десь бачив таку художню картину, щось у стилі Мунка). Далі розповідається чим на противагу цьому образу займались українські артисти, актори. Ким вони були, що робили. Не обов'язково на сцені, не обов'язково на той час відомі, але в центрі історичних подій. Наприклад, показується образ відомої нині акторки (для мене, це як знайомство з невідомою особою, обличчя нагадує чиїсь риси, але без конкретики), яка на початку тих же 90-х, на тій же "Червоній руті", була польовим поваром. Тоді вона переживала якусь хворобу, але була там, адже знала, що це все треба нашому майбутньому. 0220'

Сон 211221 "У пошуках ємности"

Декілька фрагментів сну навіяно переглядом на ніч серіалу "Тед Лассо". Зокрема присутньо багато футболу та організаційні з тим моменти. 

Дістаю зі старої криниці воду аби набрати у відра, а вона якась жовтувата. Поряд знаходиться ще одна криниця. Витягую корбою залізне відро, яке вже було десь унизу, а воно якесь віддавна полатане ізсередини дерев'яною дощечкою. Видно, що так і не зачерпує води.

Незнайомий образ (чоловік/жінка?) приходить до мене на кухню і питає англійською мовою: чи міг би я позичити каструлю? Довго вишукую, кажу, що всі зайняті, хоча на маловідомій поличці знаходжу великого розміру, чим і влаштовую.

Згортаю дуло рушниці, наче якийсь налисник, у трубочку.

Сон 180921 "Емоційний погляд"

Успішно закінчився перший сезон хронік спостереження за емоціями у вигляді фільму, який транслюється (спостерігається) на небі зі сторони батьківського двору, дивлячись на захід. Розпочався другий сезон. Чомусь свідомість знає про високі рейтинги перегляду такого фільму. Якимось поглядом свідомість также фіксує, що з позиції нормального погляду в тому місці, дивлячись на небо крізь дроти та верхівки дерев, нічого насправді не відбувається. Видно виключно на рівні відчуттів, а ще має свою велику авдиторію. Події розвиваються до такого, що трапляється кораблетроща і герої одні починають тонути, інші - падати з неба, зокрема фуксую образ якоїсь дівчини. Чую, як хтось дає пораду, що треба робити в цій ситуації. Аби зрозуміти причину, іншим поглядом дивлячись на небо у те ж місце, так, наче замріяно, бачу як у дротах заплутується і зберігає свій рух далі якесь металеве вітрило (пропелер), а може й кілька на раз. Летять іскри, дроти натягуються і скручуються в один вузол. Я ж міркую, що в домі пропаде світло, а насправді все спокійно: світло в прихожій горить рівно. Власний емоційний стан рівний. Тепер хтось оцінює рейтинги перегляду такого фільму, який вимірюється по шкалі емоцій і дійшов до максимуму, й з сумом констатує, що вони падають на очах, отже, проєкт треба завершувати! Уві сні, аби не забути сон, починаю його записувати. Із силою відриваюсь від початку опису і просинаюсь, щоб зафіксувати в реальности. 0220'

Сон 231220 "Тестове випробування"

Направляюсь річкою моторним човном на якийсь засекречений військовий об'єкт. Спочатку нас було троє, пізніше залишився я з якоюсь незнайомою військовою провідницею. Потім, окремим фрагментом, якийсь річковий пісочний і доволі розлогий берег, на ньому я в команді працівників як жінок, так і чоловіків. Всі одягнені по пляжному, а я в своїх трусах. (У яких сплю). Скромно, але пасує. Тепер я роблю відео про новий літак. На кожному черговому етапі здійснюється нове випробування. Моя задача: фіксувати усе на відеокамеру. Разом із тим записую коментарі одного з розробників, який відповідає за якусь частину роботи, наприклад: кліматизацію та вентиляцію. Робимо короткі відео. Раптом пропоную йому зробити повноцінне, в якому розкаже про сам літак. Він на те бере дозвіл у директора, який виявився моїм колишніім шефом (з реальности: ком.: ЕК). Він його вислуховує, ставить зустрічне питання про терміни випробування. Обурюється коротким: "по 10-15 хвилин?" - і вимагає повноцінного: на 3 години (безперервної роботи літака в тестовому режимі - на землі). 0428'

P.S. 1). Почалися снитися літаки відтоді, як почав працювати в аеропорту. 2). Видно, образ із операторством навіяний зв'язком із реального: колишньою роботою маркетологом та переглядом перед сном документального фільму про японського режисера Акіру Куросава.

Сон 091120 "Гумор із примітивізмом"

Робота пов'язана з машинами, а я весь час із навушником блютуз у вусі. 0203'

Збирається підбірка людей, які вперше гратимуть ролі, які нагадують мені акторів з фільму "Гості з майбутнього". Чомусь міркую, що це чудова команда для гри в фільмі "Буратіно". Що не герой і знайомство з ним, так це своєрідний букет певного гумору змішаного з примітивізмом. Ось один дістає свою чарівну сумку незвичної форми, розкриває її, а там перше, що лежить - електромагнітна стерео-касета. Лунають багатоголосі вигуки від присутніх: "ей, ей, ей...". Що означає, та досить хвалитися своїм, давай я покажу! І подібний сценарій знайомства супроводжується початком якогось нового показу, його обриванням і такими ж вигуками. 0500'
P.S. Увесь "сік" такого "знайомства": у надзвичайно вишуканій грі його учасників.

Сон 310520 "Виїдання внутрішнього погляду"

Переглянув перед сном польський фільм "Тільки нікому не говори" (2019) документаліста Томаша Секельського https://youtu.be/BrUvQ3W3nV4. В результаті приснилися люди, про яких я знаю, що вони є духівниками, можливо, й не буквально ксьонзами, але разом із тим бачу внутрішнім зором, що вони мають в обличчі контрасти чистих кольорів: червоного, зеленого та синього. Певною мірою, у мистецькому розумінні: крайню форму поп-арту. Так, наче один має синю шкіру і дивиться зеленими очима, а другий дивиться червоними очима, а шкіру - зелену, іншим разом - синю. Поєднання кольорів настільки гостре та несумісне, особливо зелений із червоним, що виїдає мій внутрішній погляд і я повертаюсь дивитися на них, як на звичайних людей, щоб не бачити їхню правдиву сутність.

Сон 010919 "Іззовні - всередину і навспак" + давнє

Підходимо до дверей якогось приміщення, біля яких стоїть чоловік і не знає, як їх відчинити. Чуємо від нього безадресне нарікання: "як зайти всередину?" Колись він не раз тут був, але після модернізації будинку, що відбулась по ремонті, все сильно змінилось. Хтось з тих, із ким я прийшов, підійшов до тих дверей і з легкістю відчинив їх електронною карткою. Заходимо всередину, на якийсь момент розмови в мене виникає бажання подивитися з телефона чорнобілий (!) польський фільм, де зустрічаю фрагмент, як полька проходить біля кольорових (!) символів української держави, вивішених друкованим (!) плакатом на стіні. Я зупиняю той фрагмент, відгортаю на кілька кроків назад, аби показати присутнім той кадр. У дечому, та кімната з кінофільму нагадувала ту, в яку ми зайшли. Таке враження, що прокручуючи той кард наново, я потрапив у той кінофільм, в якому запитав ту польку, що вона тут робить? На що почув відповідь, з інтонацією, яка вказувала на мою обізнаність, або ж її іронію: "Шукаю МВД!" (саме так і прозвучало, не МВС).

Алея, що закінчується парком. Зробив велике горнятко кави, ходив парком - зазирав і дивився на різні явища-видовища і довго її смакував, поки не випив до останньої краплі. Якось з обширної тераси, де стояли деякі ятки, побачив дерево, яке заколихалося, розступилися галуззя і з-поміж них визирнули, наче два тарзана, чоловіки, одягнуті відповідно до образу. Найцікавіше те, що дерево було механізоване: воно як розкривалося, так і складалося до стовбура. Видовище, яке відтворює розростання дерева: спочатку з'являються грубі галуззя, потім дрібніші, ще й ще, поки не випнеться зелене листя, а насамкінець та густина галузь розступається і виринають з середини два актора, що зображують тарзанів.
У тому ж парку зустрів Мартина, який працевлаштовував мене на роботу, але пізніше звільнився, він був на вигляд якийсь інший. Запропонував мені каву, я відмовився, сказав, що щойно випив до останньої краплі. Для себе зауважив, що вона була смачнюча і якась приємно пригущена, хоча кавового осаду на дні горнятка не було. Запитав: чи правда, що створив власну фірму і пропонує роботу? Він, доволі ствердно: це непрааавда!

+ Давній сон, який повторювався в кількох варіаціях: маю човен, яким пливу по довгому озеру, як по лиману, на свою, знану тільки мені острівну місцину, де я можу побути сам. Водний шлях складався з продовгуватих прогалин поміж високого очерету, який місцями утворював лабіринт. (Колись, в юності, я мав нагоду не раз пропливати таким лиманом і бути на ставку, оброслим таким же очеретом). Потім був сон, де цю водну дорогу, аж до моєї місцини, освоїли чужі люди. Більше цей сон не снився.

+ Давній сон. Їду дорогою через знайомий міст, що проліг над річкою. Тією дорогою я проїжджав не раз. Десь сам, а десь автобусом. Біля того моста є найближча зупинка до села, до якого я сходив. Якось від тієї зупинки зійшов ближче до води, щоб подивитися на неї.