Сон 281025 "Анкетовані страви"

Мене з дружиною запрошують у ресторан, де вартістю страви буде заповнення анкети. Приходимо в доволі пристойне місце. Враження доволі позитівні. Чудова атмостфера. Зібралася група людей, таких, як ми. Всім запрошеним офіціанти винесли гарно оформлені страви (чомусь конкретика відсутня, що саме). (Як їли також відсутній образ, окрім того, що мило сиділи за столом). По завершенню трапези всіх попросили оцінити блюда і сервіс цього ресторану. З нашого боку ніщо не викликало сумнівів, що підхід і сервіс був на високому рівні. Поряд якийсь чоловік, виповнюючи на завершення анкету, вголос почав коментувати те, що пише. Почув лише уривок із його монологу: "А за це я поставлю два". Цікаво, що образ офіціанта був непорушно усміхнемим і милим. Така оцінка дуже сильно контрастувала з його образом: ситий, впевнений в собі, такий собі "Баба Яга проти", при тому, що все зі сторони ресторану було організовано чудово. Що ж, подумав я, у кожного свої смаки, навіть до одних і тих самих страв!

(Інший уривок сну).

Якась страва з тіста, на зразок пиріжків, але розмірами з пельмені, на яких було вибито однотипне схематичне зображення, що чомусь мені нагадало око (дещо схоже на спогад з фільму "1670"), хоча буквально і близько не було на нього схоже.

Сни 23-241025 "Дивна логіка"

Знаю, що донька зустрічається з хлопцем. (В реалі бачив лише на Фейсбук його пару юнацьких світлин). Минає якийсь час і по роду праці випадково випадає образ мого шефа, якби теж на Фейсбук, з яким доволі рідко контактую (у сні, якщо точно, спільний образ двох керівників, а так - переконання, що це одна людина). Раптом розумію, що той, з ким зустрічається моя донька і мій шеф - це одна і та ж людина. (Уві сні відсутнє переконання і чому виникла така логіка, але в реалі їх дехто помилково може прийняти за незначною смуглістю шкіри приналежністю до ромів). Виникає уві сні питання: як він може поєднувати навчання в університеті з тим, аби керувати фірмою?

23.10.25

Спілкуюсь з дружиною, яка наче крізь сон викриває свій не до кінця ясний стосунок з людиною, у якої орендує приміщення для офісу. З одного боку вона говорить напівнатяком, з іншого - приходить якесь окреме через підозру розуміння та непевне переконання, що в її словах є певна доля правди.

24.10.25

Сон 200925 "Загострене відчуття реальности"

Вирішую прогулятися з колегою у вечірню пору по вуличках міста, але не так, щоб центральних, а там де я живу (коло дому, але конкретика відсутня). По дорозі знайшли стильний розкладний ніж, колега зауважив на його якості. Йшли так, що він почав думати, що ми вже заблукали, а я точно знав де ми і які від нас сусідні вулиці, лише зробивши коло. Якось на ґрунтовій дорозі знаходжу в піску дві пластикові сови, хоча однакові на вигляд, але трохи різні за розмірами. Зустрічаю дружину, з нею заходжу на її роботу (зовсім інше, аніж у реалі). Знаю, що вона працює в творчій майстерні. Побувши там трохи, пішли звідти, і раптом вона згадує, що щось забула і я знову іду так, що роблю коло майже тими ж вуличками.

Музей під відкритим небом, де людей занурюють у буквальніість подій. (Можливо, під давнім враженням від снріалу "Край "Дикий захід""). Розвага спеціально зроблена так, аби створити в людей максимально загострене відчуття реальности. Навіть сам переживаю доволі сильний фрагмент сну: на огородженій дерев'яним парканом території відчуваю раптову загрозу життю, стрімко падаю до землі, вгризаючись в неї устами.

Сон 09-100925 "Приховані вигоди"

Десь на лоні природи, поміж дерев і кущів, я організував видавництво. (Доволі цікавий образ уві сні). Сьогодні прийшов роздрукувати один примірник своєї нової книги. Одразу зауважив брак паперу. Потім почав його шукати і знайшов почату пачку. Далі знайшов так, що такого паперу бачу більше ніж треба. Тепер там же почав зазирати в холодильник, а він великий і в ньому доволі багато різноманітної їжі.

09.09.25

Дружину кладу спати в одному місці, а сам іду в інше помешкання. Зауважую, що холодно. Проходжу домом (батьківський дім) і зауважую відчинену кватирку в майстерні. Через вікно бачу відкритий гараж, а він такий, яким пам'ятаю за діда (в ралі без змін, а уві сні це відзначаю). Біля нього бачу, як підходить баба Марія і подумалось: де дід? (В ралі давно померли). А виявилось - з'явився батько. Тепер піднімаюсь до нього на другий поверх, а насправді потрапляю до квартири родичів Л. (Давно не мешкають ув Україні). Зустрічаю господаря. З іншого боку сприйняття: наче він в гостях у батька. Хвалиться, що має для нас з дружиною грошовий презент. Я пригадую якусь подію, в яку він був залучений з моєї інформаційної подачі і вигоду, яку з того отримав. Десь так, що за якусь добру послугу заробив на моєму батькові, а тепер частиною цих грошей поділиться зі мною, як відшкодування за якісь давні майнові інтереси. Тепер я в гостях у двоєрідної сестри цієї ж родини. Спілкуюсь з її донькою (в реалі в неї син, а донька у дв. брата, на яку вві сні схожа). Говоримо про вихід у місто і прогулянку до моря. Чомусь Чорне море помилково називається Баренцевим. Робимо уточнення, що Чорне. Пригадую в розмові, що є неповнолітня, тому добре супровід. Домовляємось на час зустрічі. Дивлюсь під лівим кутом на годинник, що висить на стіні й ніяк не можу розпізнати час. Бачу 17:30, а насправді - 16:30. Отже, вона зможе зібратися, адже дівчинці треба більше часу на вихід. "Баренцеве" чомусь в уяві зіграло зі словом Бердянськ. Тепер уявляю берег моря у цьому місті і як гарно буде пройтись увечері з годинку часу та подивитися на краєвид.

-//-

У приватній розмові розповідається про дерев'яні будинки в Іспанії, зокрема такий, в якому живе відомий політик з України. Показується проєкт будови такого дому, його зрізи в 3D, як виглядає зсередини... Міркую, наскільки приватне життя і власність можна, евентуально, перетворити в предмет широкого вивчення, що вузько охопить прошарок бажаючих людей із просторовим мисленням.

10.09.25

Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 040525 "Невідоме входить у життя"

Багато різних спортивних майданчиків.

У якийсь період сну, пролунав на руці сповісник, що удири серця дійшли до показника 138 (таке вперше, від місяця, як ношу смарт-годинник). Перекинувся на лівий бік. Мабуть, з цієї причини наснився наступний тривожний сон.

Я знаю, що сплю, поряд дружина (так само, як у реалі). Знаю, що знаходжусь у своїй квартирі (насправді вона не є такою), більше схожій на комуналку з довгим спільним коридором і входами вряд до різних мешканців (таке уві сні переконання). (Мабуть, ще під впливом кінцевого огляду квартири перед покупкою - з реалу). Раптом, крізь сон, чую якісь звуки в коридорі, а на цьому тлі виникають спогади з розмов із сусідами, що це можуть бути якісь злочинці. Хоча вони тихі та спокійні, та вже до когось потайки вночі прокрадалися. Раптом приходить ідея подивитися на вхідні двері своєї квартири. Намагаюсь проснутися, розлющую очі та якимось краєм ока дивлюсь крізь темряву на білі двері до квартири й бачу, що вони трохи привідчинені й продовжують поволі відкриватися. Хочу увімкнути світло на столику при ліжку (в реалі зовсім інше), але розумію, що не маю сил поворухнутися. Мене наче щось у тілі зціпило так, на що не маю сили вплинути. Це мене неймовірно лякає і я гукаю до дружини: "Галя!", але зрозумію, що голос такий тихий, що видихнути звуки імені - не під силу. Тепер починаю не гукати, а несамовито кричати: "Галя, Галя, Галя" (хоча крізь сон розумію, що прозвучало це слабо, але справді з усіх зусиль)... Від чого врешті-решт проснаюсь. 

Як виявилось, розбудив дружину (в реалі). Сказала, що реально почула, як я гукав її ім'я. Навіть донька в сусідній кімнаті о першій ночі (не спала) почула мої стогони крізь сон.

P.S. На цьому тлі дружина згадала свій сон, який наснився їй у березні, поки я був у Франції. // Виходить вона з роботи, де винаймає офісне приміщення у пана Яцка. Закінчує роботу акурат в той самий час, що і він. Виходять на вулицю, а він у звичному своєму стилі, хоче чимось новим похвалитися, пропонує завітати в його гараж, де зберігається якийсь безцінний архів. Дорога недалека, приходять до того гаража, заходять у середину, де він виглядає значно більшим, аніж ззовні, більше схожим на якусь квартиру. Раптом у дверях з'являється чоловік у військовій формі з автоматом. Починає диктувати свої умови під страхом розстрілу. Яцик у звичній своїй манері починає приємно забалакувати незваного гостя, а моя дружина, користуючись нагодою, потайки починає задкувати та непримітною стороною вискочити назовні. Раптом злочинець зауважує на її намірі та приставляє автомат до скроні. Без компромісів вистрелює в голову і мало не на фізичному рівні вона відчуває, як куля потрапляє в голову, настає суцільна темрява і відчуття смерті... (У її реальному житті це торкалось зміни орендного приміщення у того ж пана Яцка. Схоже, що подібна логіка торкаєттся і нашого майнового питання).

P.S. Спробували проаналізувати ці сни й узагальнили умовною назвою: "Невідоме входить у життя".

Сон 160425 "Міра можливостей"

Приходить увечері додому дружина і розповідає, що не змогла здати екзамен на громадянство. Коментує свою ситуацію: "І це лише був звичний (екзамен)!" І питає мене: "А складний - потягнеш?"

12.04.25

Відрядження. Сумки. Автобус. Кінцева зупинка і я сходжу. Йду... а водій гукає до мене: "Сумки забиратимеш?".

15.04.25

Згадав уві сні забутий сон. (Нагадала локація, не з реалу). Наче почав жити у Франції в якомусь селі розміром на одну довгу вулицю і презентувати в ньому те, що пов'язане з моєю роботою: начебто м'ясну нарізку, яку з часом так і не захотіли купувати. Сьогодні ж уві сні я маю занести попрані речі на знайоме місце: сушка, що має бути на галявині в самому кінці вулиці. Проходжу тією вулицею і вітаюсь із сусідами: "бонжур" одним, "бонжур" другим, "бонжур" усім, кого бачу на вулиці, в дворах і на городах. Я знаю цих людей (таке переконання уві сні), і за різних обставин, адже з усіма мав можливість поспілкуватися в контексті давніх інтересів. Дехто мене якби ненавмисно ігнорує, привідкриваючи одне око на моє "бонжур" і ліниво махаючи рукою, далі цілеспрямовано насолоджуючись сонцем, а дехто мало не готовий запросити до себе у гості. Навіть пригаду деякі подробиці, як там був. (Підозра, що має бути якийсь подібний сон, записаний давним-давно, як заходив до сусідів (саме таких, що уві сні) у гості). Минаю всі будинки, виходжу на галявину та розумію, що всі ті речі, що залишив тут раніше, так і не висохли, а позамерзали (оригінальний поворот подій: усю дорогу мені здавалось лише тепла пора року), а ті речі, що ніс із собою - більшою мірою розгубились, адже були чомусь не в охапці, а на якійсь палці (дивна логістика). Озирнувшись, навіть побачив деякі речі на землі. Тепер прийшов якийсь пузатий начальник, аби справити тут же на галявині малу потребу. Стояв довго і ніц... Я не витримую і вирішую по довгій павзі прокоментувати зі своєрідним гумором його позу "завмри" з опущеною рукою нижче пупа:

- Хоч будильник спалив! ("Будильник" - це з натяком на його великий живіт).

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 210325 "Конкретика - буде присутня!"

Порушення часового розкладу дня. Нетипово проводжаю колегу з праці, а як вертаюсь додому, просить від мене якісь додаткові знаки уваги: не досить "до побачення", а більше слів. (Якщо порівнювати з реалом, його образ уві сні наповнений рисами інших людей, яких зустрічав давно у своєму житті). Сприймаю це за дивакуватість. Разом із тим все відбувається в чисельно закручених "лабіринтах" вуличок, під'їздів, переходів з поверху на поверх. Його родина має своїх родичів, що мешкають по дорозі між переходами по тому "лабіринту". Якось прощаючись, кажу, що йду однією дорогою, а виходжу другою і потрапляю на вхідні двері когось з його рідні. Якось давно тут був, але вже забув, як це було і коли, поки не наткнувся на ці двері знову. (Знайома химерність "забування" і "пригадування" у снах, що нагадують повтори, а також підозра, що це вже колись, як не сьогодні ж, снилось). Цікаво, що поки йшов, мав переконання, що за поворотом дому матиму кущі малини. Далі, аби скоротити шлях, полетів між будинками. По дорозі в повітрі за іншим маршрутом зустрів свою дружину, яка поінформувала, що хоче звільнитися зі зайвої праці. Іншим випадком вона якимось іншим лабіринтом мала перехід до місця праці через квартиру іншої сім'ї, але вже вирішила саме з такою працею покінчити і сьогодні з моєї наполегливости зробили разом останній туди візит. Треба було зібрати "дари природи", що виросли на її території, я думав, що це мали б бути огірки, а як на моє здивування, це виявився хміль. То була праця на висоті та ще в шельках. Саму дружину сюди більше не пустив би. Отож, сьогодні пропоную зрізати кущі того хмелю і скинути до долу, а решту - забрати з собою та найдовшим часом більше сюди не повертатись. Тепер знову переміщаюсь у повітрі знайомим маршрутом між будинками, але цього разу відчутний сильний вітер, який перешкоджає нормальному руху, бо між певними кутами споруд має різну інтенсивність. Отож, аби обрати найкращий переліт, я маю корегувати не лише маршрут, але й висоту переходів.

Після роботи заїжджаю з колегами в магазин, а там продаються капелюхи. Я ж міркую, що варто було б купити кращий до праці, бо цей, що маю, є незручним. Довго роздивляюсь варіанти. Міряю якийсь солом'яний чи зроблений з дерева, а він виявився дещо поламаним, ми міряв ще якийсь, але також - не до вподоби. Так нічого й не купую. Виходжу останнім з магазину та вирішую не сідати в машину, а перелетіти будинок, адже це поряд від нашого помешкання. Кажу колегам про намір і лечу, а вони від'їжджають. Перелітаю на сусідній будинок, а згодом - ще один. Сідаю на краю будинку, що видається максимально вузьким і високим (як свічка). Бачу, як на його краях зроблені гострі шпильки. Аби сісти на край - буде незручно звішувати ноги. Оцінюю, як стрибати з нього знову і летітіти вниз. З одного боку в пам'яті виникає переконання, а чи дійсно знаю як літати? В той же час апелюючи на останнй досвід (5-10 хвилинного часу тому) стверджую, що можу! Роблю стрибок і падаю з високого будинку, але знову ж таки знаходжу сили опору гравітації в долонях і ліктях рук. Опускаюсь на землю і розумію, що я опинився не біля свого під'їзду. Нічого страшного - це акурат за цим будинком, що й, пройшовшись пішки, підтвердилось!

Приїжджаю до батьків і маю розмову з матір'ю про майнове питання. Зайшла мова за транспорт. Яка машина має відійти сестрі? Хоча для мене обидві старі, я ствердно кажу: "Лада!.. а Жигулі нехай залишаться мені". Хоча вони такі даані, що "немає, що ділити", підсумовую: Лада - це Лада, а Жигулі - це Жигулі!"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 120224 "Впертість і розчарування"

Дружина отримала в подарунок куртку, яку за чужою рекомендацією вирішила пофарбувати. Усе б майже нічого, але коричневий колір куртки вважався не відповідним, поки не почала фарбувати (на має здивування) у той же колір, але на тон інший... Питаю, чи є в тому щось добре? Але бачу, що намір сповнений впертістю довершити справу з цим експериментом до кінця. Наступний крок узагалі мене здивував: якщо спочатку пробувала нанести "новий" колір мало не спреєм, то тут я помічаю, як куртку вже починає окунати в посудину з фарбою. За цією дією слідує наступна, яка ще більше викликає в мені здивування: одягає її на себе... Я коментую про хибність всього цього наміру, але до останнього спостерігаю невпинну та непохитну впертість. І як очікуваний наслідок: одразу бачу, як жива фарба на куртці стікає і переноситься на нижній одяг... Лише після цього зауваження прислухається до того, що кажу і скидає її з себе.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 151224 "Брак уваги буває різним"

Знаходжусь у роботі на об'єкті, який мені знайомий. (Переконання, що я вже тут був, або повтор роботи з дня на день якби пригадування забутого сну. Нічого буквально знайомого з реальністю, лише асоціації). Замонтовані дві газові установки по обох сторонах водойми. (Уві сні артикулюю для себе як "озеро". З реальности воно нагадує мені копанку на дачі та старий став біля рідної школи). Робота добігає кінця, але до цих газових установок мають бути підключені кабелі, які вже заведені з попереднього тут візиту. (Логіка: для чого газові установки для водойми - не ясно). Для обслуги на віддаленій відстані знаходиться окремо збудована споруда. До щитової від того "озера" заведено багато інших кабелів, які так само ще не підключені. Раптом, наступного дня до нашої незначної бригади доїжджають нові робітники. Як? Скоро й так закінчення об'єкту? Серед нових хлопців помічаю знайомі обличчя. Зокрема в якості простого робітника бачу одного з колишніх своїх директорів, обличчя якого нагадує мені іншого робітника (як і в реалі - корінного таджика з українським паспортом, який майже все життя прожив у Одесі). Я з почуттям бригадира намагаюсь знайти контакт від своєї фірми щодо нових працівників і змін в розкладі праці, але так і не вдається відкрити електронну пошту. Всі працюють настільки автономно, що не виникає питань, а мені так і не вдається з кимось з них поговорити. Шукаю контакт в е-мейл, що писало мені начальство, але не бачу нових сповіщень. Смартфон вкотре підгальмовує. Саму електронну скриньку так і не встигаю відкрити, адже раптом робочий день закінчується і всі службові авто починають роз'їжджаються. Я пригадую, що в мене у дворі залишилась лежати моя робоча сумка. Разом із тим бачу, як моя службова машина, там, де я її паркував так само починає їхати. Як? У мене ж ключі від неї! Підбігаю до неї, а вона в мою сторону і розумію, що це зовсім інший транспорт. Тоді де ж мій транспорт? Навіть ті робітники, яких я забираю? Повертаюсь до сумки. Невже кінець робочого дня? Тепер не по 10 годин, а по вісім? А ще й так темно!?

Хтось каже одному чоловікові, який є поборником екологічного життя: 

- То подивись уважно рекламу, зубна паста складається з пластику!

Для нього це шок. Він про це не знав! Тепер, після таких слів, він ходить із бентегою та фотографує різні упаковки, порівнюючи вміст, вишукуючи певні закономірні його логіці інгредієнти. 

Я подумки, згадуючи ідеологів конспірологічного устрою світу: невже він думає, що разом із пластиком до нашого організму потрапляють мікрочипи? (Уві сні пригадується образ одного політика в Румунії, який несподівано для всіх, завдяки Тік-Ток отримав неймовірну підтримку, без політичної програми, а заангажованими розповідями з конспірологічних теорій).

(Продовження сну якби одного цілого сюжету).

Дружина шукає праску і не може знайти. За логікою подій дедуктивним методом приходимо до висновку, що син забрав її у подорож, аби прасувати штани. Виникає думка: так він же мав свою праску? Невже в подорожі він матиме їх дві? (З реалу правдоподібне лише те, що вчора син поїхав у шкільний табір).

Я з дружиною і з маленькою дитиною в колясці йдемо від моїх батьків у сторону моста на автобусну зупинку, аби далі з пересадкою їхати в гості до моїх двоюрідних братів на Крошню - район міста Житомир. (Є переконання, що з нами був хтось четвертий, жіночої статі, який залишався поряд з дружиною, але уві сні відсутня конкретизація, можливо, стояла поряд, як випадкова особа). (Якщо повернутися до мого реального досвіду з життя, то мав би бути на років 14-18 молодшим). Дружина з коляскою, спокійна, щаслива, а я більш мобільний: подивитися на розклад, когось запитати. Помічаю, що дружина починає нервувати, позираючи на годинник: можемо запізнитися! Заспокоюю, що справа приїзду автобуса в кількох хвилинах. Ось уже і їде! Навіть не один, а два на раз. Цієї є ж миті виникає питання: а на який з них сісти? На кожному своя нумерація? Подумки до себе, я так давно не був у рідному місті, що вже забув маршрути і їх нумерацію на міському транспорті. Кажу дружині, якщо не перший їде прямо, то на другий легше буде пересісти. Сідаю в перший так, наче переконаний, що за мною сіла й дружина (вже про дитину в колясці якби й забув або від початку сну на ній мало акценту). У автобусі запитую то одного, то другого пасажира: чи їде цей автобус на Крошню? Прямої відповіді якось так і не отримую, тому вирішую, що ми зійдемо і пересядемо на інший. По ходу руху через міст від однієї зупинки до другої, зауважую, що моє рідне місто дуже сильно змінилося, і на диво, в кращу сторону: можна оком затриматися на одній з архітектур і не відірватися, як автобус котить далі і вже бачиш наступний архітектурний шедевр. Коли це вже встигли так преобразити місто на краще? Лише в русі автобуса зауважую, як багато в ньому людей. Думаю про дружину і коляску, і лише тепер розумію, що сісти могла б лише вона без коляски, тому залишилась, аби сісти на наступний. Виникають передчуття, наскільки дружина буде на мене зла із-за моєї безтактовности. Схожу за мостом на зупинці і дивлюсь по другу сторону: чи не приїхали? Переходжу дорогу (дивно, адже уві сні навіть не рідрефлексував, що по тій стороні, на якій опинився, це була зворотня сторона дороги. Може тому, що я на неї дивився за вікно?). Шукаю. Так, приїхали. Підходжу і на диво: дружина спокійна та врівноважена, не готова висловити до мене свою образу, що покинув її разом із дитиною. Десь на власних нервах закурюю електронну сигарету. (Ніколи її не курив). Дружина зауважує, що та сигарета є дивною. Починаю придивлятись до неї уважніше і пояснюю, що це такий і є її вигляд: на перший погляд схожа з плойкою, зі шнурком та вилкою, буквально ідентичною на вигляд, як для електричних розеток, але - для куріння. (Схоже, що це переконання з забутого сну, адже сюжет мені доволі знайомий. Разом із тим, що в реалі - не курю але досвід з традиційними мав). Заходжу за ріг якогось кіоску і роблю неймовірно довгу затяжку, що навіть дивуюсь сам собі і пробую повільно випустити з легенів дим, який щось не сильно заструменів, а лише згодом - на сильному видихові (на чому й проснувся). 

Сон 061224 "Натворення на тілі"

Дружина після якогось тривалого відрядження чи поїздки з дітьми питає мене про зубну пасту, яку купував для неї та дітей, що був "схожий на форму зайця" (насправді ж, звичний невеликий тюбик, але в місці прямої спайки - вушка, що нагадують заячі). Напружую у відповідь пам'ять, щось з чимось асоціюю, але кажу щиро: "Багато що купував, але це не пам'ятаю!"

Приходжу до когось у гості. На столі присутній красивий невеликий торт. Хоча знайомого відчуття свята немає, наче звичайна зустріч. Я сідаю за стіл біля вікна. Сюди ж приходить у гості їх сусідка, яка відвідує ті ж курси, що і я (які? - дивне переконання), знайомить зі своїм сином. Зауважую їх подібність між собою: також міміка, жести, подібність розмов. Їй це спостереження подобається. Потім вони обходять стіл так, що проходять біля мене, а на її синові бачу шматки дерева, що в'їлися в шкіру і переважно в районі ніг та сідниць. Я питаю, що це таке? Вона відмахується, щось на зразок певних проблем, але спочатку без конкретики. Далі з'ясовується, що він дивний певно мірою тому, що їсть дерево. Подумки уявляю його в умовах, в яких живе тварина: що їсть, майже в тому і сидить. Спочатку жартую: таке дерево і я б їв! Подумки: а такі рештки наврядчи, адже сучкуваті місця реально вгризти було б важко - як я його розумію! Кажу вже серйозно: але ж не так, що воно в'їдається в шкіру і він так ходить? Пробую дати пораду. Проявляю ініціативу надати медичну допомогу. Дивуюсь якійсь її розгубленості в даній ситуації. Наче була в неї байдужість і вона себе виправдовувала, а тут щось почала усвідомлювати, але не знає, що з цим робити. Починаю потроху зі шкіри знімати ті шматочки дерева. Дивлюсь на його реакцію: не болить. Починаю віддирати глибші, але все без крови, а місцями мало не з гноїнням. Прошу принести якийсь крем ув основі якого наявний антисептик, хоча б з ромашкою, але не на основі спирту, адже йому може бути боляче.

Приснилось, що моя мета записувати сни - це скласти картину свого внутрішнього світу. Є те, що мені вже снилося, а є те, що трапляє, як певні асоціації з реалу. Якщо все скласти разом, окрім тих образів з реалу, що черпатиму з часом, я зрозумію свій світ краще.

Достатньо було вчора в реалі, поки стояв у черзі, побачити перед собою жвавого чоловіка з вибитим на потилиці татуюванням території Польщі у вигляді контура з рожевим або вицвівшим червоним кольором в нижній половині країни (лише після сну зрозумів, що без білого - це був прапор країни), як мені приснився сон про якогось чоловіка, який збирає колекцію з доступних йому предметів, пов'язану з Польщею.

Сон 281124 "Чужий Свій куток"

Все починається якось наївно і по-домашньому. Я з двоюрідними братами (В. і М., образи не критично конкретні, а більше схожі на моє переконання) вирішую організувати собі якийсь відпочинок. Наче все починається у них вдома (нічого подібного з реальністю), але згодом все видозмінюється в якийсь великий закинутий будинок. Під тему нашого якби камерного відпочинку в тому будинку починає назбируватися різна молодь і тусити окремо від нас (настрій - хіпі), без претензій на приватне життя інших, що опинилися в цьому великому будинку. Під кінець дня увесь дім наповнюється музикою і окремим життям від зовнішнього світу. Процес такого життя починає бути певною мірою неконтрольованим. Старший дв. брат (В.) щоразу виходить "на розвідку" і вже припускає, що варто було б звідси скоро йти. Другий дв. брат як і я нікуди не виходить і переймається комп'ютером. В якийсь момент приходить до мене і каже, що зробив усе, що міг: комп'ютер складено, працює, але без звуку. Поки каже, у мене виникають асоціації з сином (тому образ дв. брата стає трохи не конкретизований, адже на його місці я уявляю саме сина). Я заспокоюю і пропоную чудернацьке рішення, як саме добути звук: маю старі динаміки та старий великий чорний магнітофон. Починаю з ними комбінувати щось з'єднуючи кабелями. Він протестує і каже, що це зовсім інша система, - називає незрозумілі мені абревіатури, - і так працювати не буде! Я все одно роблю по-своєму, бо переконаний в правильності ідеї, а він вкотре повторює, називаючи причину щодо різних форматів звуку. В якийсь момент ми чуємо певний движ за дверима, як "організатори" цієї будинкової масовки починають заспокоювати голосну різношерстну публіку. Потім усе якось втихає. Коли наступає ніч, користуємось наявним штучним світлом, який (за логікою) спонукає публіку ожити з другою силою. Якось раптово хтось починає розганяти всю цю публіку, як зрозумів, якісь свої, більш свідомі наслідків. Десь з поміж них мав би бути старший дв. брат В. Раптом пропадає штучне світло і вся та публіка "добровільно-примусово" зі своїми манатками починає покидати цей будинок, створюючи в коридорі, що проходить біля наших дверей постійний шум. Я пропоную дв. брату М. запалити свічку. Раптом пригадую про її наявність. А запаливши сірник, бачу ще одну, яку наче ми вже й використовували, але я вже про неї забув. Коли знову все вщухає, мені приходить думка-переконання, якою одразу й ділюсь: "Треба нам складати всі речі і звідси вибиратися! Поїдемо до дому баби з дідом. Зранку тут буде поліція! Нас тут має вже не бути!" Речей якби привезли багато, отже роботи трохи є. Починаємо метушитися аби по собі "стерти сліди" свого тут перебування. Думка про "сліди" розвилась до буквальної ідеї: "стерти за собою усі відбитки пальців". (На тому й прокинувся)..

Я з дружиною маємо переїхати у свій куток. Тепер ми у великому приміщенні, подібному... (важко сказати) до хали, промислового складу, але якби з відчуттям, що в себе вдома. Спимо у ліжку. Раптом у мене прокидається еротичне бажання. Починаю проявляти його до дружини. Раптом в цьому приміщенні з'являється світло і в дальньому перпендикулярному до нашого ліжка кутку, відкриваються двері та в'їжджає на прибиральній машині, що миє підлогу, прибиральник. Об'їжджає понад однією стіною, другою і під'їжджає до нас. Вітається і їде далі. (Після сну я зрозумів, що бажання "мати свій куток" насправді виявилась іронічною). Тепер з інших дверей вздовж стіни, до якої було притулене ліжко, здалека цієї хали приходить сусідка (таке переконання уві сні). Каже нам, щось на зразок: скільки можна спати? Вже 14:30 дня! Я ж дивуюсь собі, що мій будильник мав би мене розбудити о 4:30, а не 14... Ми так і не встаємо з ліжка. Як? Чужі люди! Вона не йде, а стоїть і тепер починає розповідати за якогось сусіда, який нас знає... (На цьому й проснувся).

Сон 231124 "Приховане стає явним"

Мию посуд і раптом з'явився сумнів: чи має умивальник поєднання з системою каналізації? Відкриваю тумбочку під раковиною і бачу, що там стоїть повнюсіньке відро, а для таких "забудькуватих", відро в відрі, але і менше повне і більше майже вже доходить до країв. Оце сюрпрайз! - оцінив ситуацію і висловив сину, що був поряд, за чергову втрату контролю за ситуацією. Беру ці відра (одне в другому) і несу вилити помиї. Друге завдання: помити ці відра, зокрема те, що в середині, адже виявилось, що помиї були жирними і відповідно повністю потребують нормального миття. Вирішую зайти до спільного для всіх мешканців невеликого багатоквартирного дому комплексу кімнат (нічого впізнаваного з реальністю), де були душові, якісь великі умивальники для прання і миття великого посуду (подібне буває на великих кухнях). Сюди раніше ніколи не ходив, отож, вирішив вперше спробувати. Там побачив у міру багато народу, що купались, мили дітей, прали тощо. Зайшов до кімнати з великими умивальниками, привітався, якраз хтось закінчив щось мити і запропонував мені зайняти його місце. Узявся за свої відра і вимивання того жиру, що був у відрах і на них. Зрозумів, що всі сусіди є поляками, адже хтось навпроти мене, поставив одне питання, потім друге, на які я відповідав. (За логікою: події відбуваються в Польщі). І відповідав так справно польською, що навіть ніхто не зауважив, що я українець, навіть за ймовірним акцентом, який завжди чути за іноземцями. Можливо, тому сприяла вода, що весь час лилась із різних кранів.

Далі тема води та каналізації переходить у наступний сон.

Я з колегою (в реалі: працював з ним у Франції) робимо якісь огляди водної системи. Якість певні асоціації з обійстям батьківського дому, зокрема біля криниці і перед лазнею. (Уві сні немає переконання, що це саме батьківське обійстя, але лише певна або віддалена подібність). Перед лазнею знаходиться система каналізацій. (В реалі такого немає). Разом із тим я допомагаю колезі щось там дивитися і досліджувати. Колега має багато самоініціатив і навіть у важкі ділянки роботи йде обов'язково першим. До всього цього домішується певна містика. Адже тут я пригадую, що до цього місця долучився якийсь злий дух, я б сказав ще й "дух втрати контролю над собою і ситуацією, в якій опиняєшся". (Хоча уві сні все відбувається доволі справно і логічно, відтворення сну на письмі, на даному прикладі, завжди певна мука оживити логіку подій). Я знаю не лише про цього злого духа (уві сні я його так не називаю, але розумію за наслідками), але й те, що я сам колись давно привіз його з Єгипту (в реалі ніколи там не був). (Можливо, знання із забутого сну). Поки самоніціативний колега поліз дивитися то одне, то друге, раптом я побачив посеред певного роду водних артерій якогось довгого багатометрового черв'яка. Спочатку мене це здивувало, але не збентежило. Потім колега перейшов до другого місця неподалік і знову сам, поліз оглядати водно-каналізаційну систему. (Як для реалу - незвичну, адже труби знаходились частково над землею без особливої кількости води. В цій другій трубі знову з'явився цей довгий черв'як. Тепер я розгледів, що він капець який безмірно довгий, наче глист. Тут мене почало бентежити, що це не просто так, адже він пов'язаний із містикою і втіленням злого духа про якого згадував вище. Раптом колега закричав і втих, а я помітив уже раптовий наслідок: цей "глист" своїм довгим тілом обвив йому ноги, аби знерухомити і якось стрімко чи то проник у нього чи почав поглинати його, але це все, що я побачив, було вже частиною мало не його самого. Мене це сильно злякало, кинувся знайти якусь лопату, вила, але було пізно... І тут я раптом пригадую, чи бачу новий сюжет, як той дух у іншій ситуації, пов'язаній із містичним табу, також має дружина, відмінну від попередньої історії. Це пов'язано зі зміною її настрою, за якою я не одразу розпізнаю його участь. Це начебто все відбувається тут і зараз, на цьому ж обійсті, поряд клумби. (Тут присутні або повтори сну, або пригадування, або забуті сни, доволі виразні, як для пригадування). Така реінкарнація поведінки в дружині мене лякає, зокрема те, яка ж все ж таки страшна річ привезена мною з Єгипту. (Конкретика відсутня, але це щось предметне). Як добре, що лише зараз почав це краще розуміти і такі перепади її настрою в бік агресії і втрати самоконтролю вже сприймаю як тимчасові. Ще поки до кінця не розумію природу дії того злого духа, але вже точно знаю, що він має певні сакральні, як для нього, місця перебування. Далі присутні якісь повтори, можливо, пригадування, якою була дружина під його впливом (але це вже спроба пригадати уві сні якийсь інший забутий сон).

Сон 051124 "Запізніле усвідомлення"

Приїхав фурою (ніколи нею не їздив) разом із дружиною на короткий час до батьків. Поїздка була організована на чиєсь велике прохання. Кінцеве призначення якого - у Криму. (На цей момент сну взагалі відсутнє переконання, що в'їзд на територію півострова в умовах нинішньої війни нереальний. (Таке враження, що уві сні я перебуваю в мирний час). Знаю, що по дорозі можна буде заїхати до двоюрідної сестри. (В реалі - "по дорозі" навряд чи можливо, адже живе на ПБК). Отож, у батьків вирішив дещо взяти з собою в якості подарунків і їхати далі. Вдома застав лише матір, яка вирішила допомогти в організації речей. Опинившись у дворі, перейнявся деякими побутовими справами, навіть вирішив пересадити вазон. Начебто усе, що маємо взяти з собою, підготовлене. Залишилось занести речі до фури та їхати далі, як раптом чую ще з вулиці, як лунає в домі телефон, який стоїть одразу в прохідній, при вході в дім (ніколи там його не було). Заходжу та піднімаю слухавку. Чую голос батька, який каже мало не командно-рекомендаційним тоном. Перше, на чому наголосив: "За тобою дивляться!", "За воротами вже ходять люди", "Зараз має пролунати від них дзвінок, але на нього в жодному разі не реагуй"... І лише в цей момент я усвідомлюю, що знаходжусь в Україні (не в мирній Польщі - як би почувався в реалі) за умов військового стану. Моє пересування територією обмежене браком ряду юридичних документів. Ті, хто дивиться за мною, це можуть бути навіть і сусіди, які готові сповістити військові органи про моє тут перебування, вони чи хто інший просто так мені з дому не дадуть вийти. Маючи ще й такий примітний транспорт, так це точно! Непомітно не вийде...

Ліг спати якби у своїй квартирі (без конкретики), а проснувся на шум, якби вже у чужій. До якої почали входити відомі мені люди з творчих кіл (добре запам'ятався В.В.: письменник, колишній редактор, колишній чиновник, директор...), а з ними і їхні знайомі. Дещо незручно вийшло: зайшли, коли ще спав. А мене одразу заспокоюють, що все добре, висловлюючи розуміння: втома, після роботи, з ким не буває?!

Купив собі новий телефон, а після покупки подумав: які ж у нього функції? Чи не такий самий процесор, пам'ять, що мав? Чи ліпше за ті ж гроші купити уживаний із кращими функціоналом?

Сильно змінилась дорога після ремонту біля батьківського дому. Таке враження, що розширили та якісно поліпшили для транспортної прохідности. (Мотив із цим відрізком дороги біля дому не раз з'являвся у снах. Том знаходиться пішохідний перехід, яким я весь час ходив до школи, автобусні зупинки). Для з'ясування якихось справ переходжу з однієї сторони дороги на іншу, без дотримання правил дорожнього руху, але з критичної необхідности. (За відчуттями цей уривок має якийсь віддалений перегук з початком сьогоднішніх сновидінь. Можливо, раптове усвідомлення змін, що відбулись навколо).

Сон 220924 "Безнадійні наміри"

Я в батьківському домі. Просинаюсь і лягаю спати в знайомій з дитинства і юности кімнаті. Знаю, що мають приїхати в гості родичі, зокрема двоюрідні брати. (Відбувається повтор, коли встаю і знову лягаю спати в одному і тому ж ліжку. Звичні повтори сну, можливо, після перекидання на другий бік в реалі). Тепер очікуване стає явом: приїжджають гості. До мене в кімнату заходять і ми спілкуємось то один брат, а іншим днем - другий. (У мене багато двоюрідних братів, але ці - по батьковій лінії: один живе в Ізраїлі, а другий колись жив у Донецьку, а з початком окупації навіть його рідні батьки втратили з ним контакт). В розмові з ними я питаю: де оселилися, чи добре на новому місці? І все якби лише про те, що торкається побуту та комфорту. (Цікаво, що уві сні я кілька разів фіксую ранок - пробудження, вечір - лягаю спати). У якійсь черговій розмові двоюрідний брат підсумовує: "Бо це ж ми маємо бути великою родиною!" Я ж подумки саркастично і з гіркотою усміхаюсь з гри слів, коли останні слова якби недочуваю, знаючи, що родичі поприїжджали реально здалеку і такої зустрічі може більше й ніколи не бути: "Великою могилою".

Приїжджаю здалеку до дружини і спостерігаю за її новим життям. Чомусь ми опиняємось на вулиці, бо це є хитромудрою частиною її роботи, а сон вона проводить в місті під відкритим небом. Пора року - літо. Показує місце, де вона спить. Ось вже й наближається ніч і вона готується до сну (повтор, із процесом "лягати спати - просинатися", як і в попередньому сюжеті). Ліжко розкладає на землі під якоюсь огорожею. Світять напівтьмаво нічні ліхтарі. (Загалом, узагалі не напружує відсутність комфорту. Навіть не виникає уві сні такої думки). Ось вже і я планую лягти поряд, але нам перешкоджають якісь незвані молоді люди, які хитро себе поводять, як якісь крадії, але об'єктом їхнього інтересу є не ми, а якесь майно, що знаходиться навколо умовної території навколо нас. Ми чомусь перестеляємось на нове місце на пару метрів від того, де були, а згодом, заважаючи своїм ходінням, перестеляємося на друге, десь на метрів двадцять в сторону, через дорогу, але так і не лягаємо спати.

Маю в роботі такій перерив, що відвідую театр у період організаційного процесу постановки нової вистави. Якимось чином мене в цей процес затягує якась дівчина, з якою спілкувався по роду своєї діяльности. (Конкретика особи відсутня). У формальній обстановці театру (поза сценою, а в якійсь кімнаті), коли режисер визначав ролі, звернув на мене увагу, співставляючи з юним актором, якому присудив роль молодого для цієї дівчини. Навіть поставив мене поряд того хлопця і спробував оцінити нашу схожість, зокрема в зачісках, вишукуючи невеликі відмінності, зі словами: "Схоже, його (мова про мене) там стрижуть майже так само" ("там" - це якесь порівняння між стрижкою в Україні, і так би мовити "тут" - це в Польщі). Для себе зауважив, що на скроні того хлопця зроблено на волоссі рельєфні смужки у вигляді блискавки. (Схоже, що цей фрагмент нагадує про мій намір: як проснусь, обов'язково сьогодні постригтися). Якось раптово режисер призначає мені роль батька цієї дівчини. Про себе міркую: хоча театр мені подобається і зараз маю трохи вільного часу, але це ніяк не узгоджується з тим, що маю основну роботу, отож, усупереч його наміру, нічого з цього не вийде!

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 130924 "Знайомство з Венерою"

Проходжу вулицею і бачу поміж будинками пам'ятник, з якого печально стікає вода. Раптом помічаю в образах цього пам'ятника образ давньої знайомої Г.К.(М)., яка померла в передпенсійному віці років чотири тому. Десь поряд біля будинку починає грати якась мелодія, яка починає розлючувати воду в джерелі цього пам'ятника. "Обличчя" з рота якого стікає вода, починає стукотіти бетоном, наче щось хоче сказати. Що довше грає мелодія, тим більше починає наростати потік і вибухати "гнівом", майже як гарячий гейзер. Я вирішую на це далі не дивитися і йду звідти.

(Якийсь відрізок сну, який важко відтворити в пам'яті, пов'язаний з наступним сюжетом. Єдине пригадую, що там було рідне місто і поряд мене дружина, хоча настрій - екскурсійний).

Тепер дружина підписує мирову угоду з Венерою (ім'я загадкової для мене дівчини). Дівчина пише в простому зошиті в клітинку щось, що поки мені не зрозуміло. Я кажу, коли її бачу: "О, Ви?" (Цей образ з дівчиною в чорному капелюсі з великими полями, як вона себе колись давно представила з першого разу, а потім образилась на нас із-за наших вчинків, але не зникла в нашому житті, колись не просто снився, а було щось про неї зі сну описано. Треба перевірити). Вона ж мовчки у відповідь показує в зошиті намальоване сердечко, а в ньому слова: "Я Ви". І вперше каже повноцінне речення, а не загадково ображено мовчить: "Між цими словами немає знаків, вони поряд!" Тепер цей зошит, в якому вона писала, я беру до рук, аби прочитати написане. Там були її контактні данні: електронна пошта, нікнейм в соцмережах: "shchosj" та інша конкретика. Раніше ми про неї нічого не знали. Мене це все сильно дивує і радує, що я з дружиною досягли своїми вчинками якогось практичного порозуміння (як писав: конкретика зі сну не збереглась після пробудження), що загадкова мовчазна особа, яка свого часу з'явилась в нашому житті, нарешті пішла з нами на контакт, хоча її появу і присутність зараз все ж таки не до кінця розумію. Тримаючи той зошит у руках, виникає бажання записати цей сон. Беру ручку і на тій же сторінці, на якій вона писала через рядок, я починаю записувати в порожніх полях перші свої думки. Доходжу десь до середини сторінки, де написано її нікнейм і зупиняюсь: тепер виникає думка, що це якось не гарно виходить. Може, вони ще будуть ним користуватися і писати щось інше, принаймні читати написане, а тут вже така неакуратність! Вирішую відкласти зошит, але здаля помічаю, що хоч я і нотував поміж рядками, але наші почерки схожі. Гортаю зошит далі та відзначаю, що її все-таки має більш округлі літери. Тепер лежу на ліжку з дружиною і розумію, що вже не сплю, а варто було б записати цей сон, а тихо не вийде. Знову думаю, як узяти зошит (хоча в реалі сни записую одразу до смартфону). Жінка відзначає моє пробудження, отже, тихо записати не вийде! З'являються якісь дотики ніжности. Все чудово, але через кімнату я знаю, що спить Венера і буде до нас прислухатися? (Усвідомлення розташування кімнат, як у батьківському домі. На тому й просинаюсь - в реалі, аби вже буквально записати цей сон).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 090924 "Помилка у відповідності до важливого"

Рано-вранці просинаюсь з дружиною і починаємо збиратися до роботи. Першим ділом маю відвезти її до праці, але сюжет змінюється так, що я вже несу її на руках. Приношу до дверей навчального закладу, який більш схожий на багатоповерховий будинок. Так як ще було темно, то не все можу розгледіти і сконкретизувати. При вході вона пробуджується і я бажаю їй гарної праці. Перед прощанням дивлюсь на годинник і озвучую час: 3:00 ночі. Дивуємось, як це так трапилось? Я ж пам'ятаю, що виходили з дому десь о шостій ранку. Виражає мені невелике обурення щодо такого недогляду. Провівши кохану поглядом, розвертаюсь і йду до виходу з території закладу, але мало не одразу мене зупиняє охорона і просить перевірити документи. (Схоже на асоціацію з реальности, коли приїхав з колегами у Францію, якийсь мешканець села, в якому моя фірма винайняла дім, вирішив нас перевірити, зателефонувавши в поліцію, адже підозріло ходили з телефонами, насправді ж послуговуючись GPS). Спочатку був один охоронець, який починав спілкуватися польською, але чомусь хотів перейти зі мною на українську, а в результаті їх стало троє. Я ж принципово продовжував говорити польською, аби не виникало для інших з охорони двозначностей в розумінні сказаного. Питаю: які саме документи? - адже маю з собою все необхідне! Вони ж просили усі. Даю закордонний паспорт, карту побиту і ще якийсь документ у форматі А4 із водяними знаками в світло-рожевому кольорі. Починають розглядати документи та щось виписувати і світлувати на телефон. Просять зачекати. Я присідаю на якийсь стільчик навпроти їхнього стоп-контролю. У цей же час до брами приходять якісь веселі студентки. Позирають на двері будиночка де були "ochroniarzy", аби проскочити. Якісь проскакують, а якісь, вагаючись, не встигають. За цей короткий час надходять інші студентки, утворюючи при вході непогану масовку. Виходить охорона в повному складі, і наче повертають мені документи, бо в хвилі того балагану не все можна було услідкувати, й один з них каже до мене, що той документ у форматі А4 має помилку. Я ж хочу скласти решту документів до себе в гаманець і борсетку, але вже тепер, поки один з охорони до мене говорить, не в силах їх долічитися. Якось він вказує на них наявність. (Як клав до гаманця і борсетки? - вже було без конкретики). Прошу уточнити, яку саме помилку має той документ? - як виявилось, це мало стосунок до написаної від руки дати. Я ж кажу, що цей документ робив геть нещодавно і цієї ж миті пригадую причину, чому я його вимінював. Кажу: це ж його якраз і оновив останнього разу у зв'язку з тим, що минулого разу, коли тут був, ви вказали мені про його прострочення! (Яскраве пригадування забутого сну. Доволі міцне переконання). Прошу вказати на помилку пальцем, аби міг прямо-таки сьогодні піти до ужонду (міськради в Польщі) і виміняти на аналогічний без помилок.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 010824 "Тупикові ситуації"

Приснилась ідея для художньої картини: добре біло б намалювати образ Ісуса Христа з терновим вінком у вигляді мало не з лелече гніздо, в якому, можливо, лежать яйця. Підписати: "Гніздо всіх святих". Без яєць виглядатиме більш драматично.

Дзвонять з роботи і переказують мені, що маю зустрітися з чоловіком, аби йому допомогти вирішити питання оплати за комунікації (без конкретики: телефон, інтернет, інші комунальні послуги). Я наче працюю на фірмі, яка до цього має не пряме відношення (комбінований спогад з двох різних місць роботи). Дивлюсь на годинник: 12:00. (З реалу: час, коли зараз сходжу на обід). Зустрічаю цю людину, а вона на вигляд як сильно зайнята, починає: "маю дещо взяти вдома", "а тепер підемо ще туди", "а згодом підемо за адресою платити". Спочатку не зрозумів, що він так водить мене: дома бере якісь гроші, потім веде до іншої сім'ї, там веде розмову з вулиці через відсутнє вікно аж до рівня підлоги, що з нього падає якась дитина, наче і його, а я встигаю її зловити, підставивши коліно до стіни. У мене тільки починають виникати питання: він живе на дві родини? При тому, що одна близько другої мало не на сусідній вулиці? Нарешті ідемо до тієї фірми платити. Я там маю бути перший раз у житті, про що йому й кажу. Він каже, що так само знає де вони знаходяться, але так туди й не дійшов (лукавив). Зустрічаємо ще одного чоловіка, який туди йде. (Загалом, асоціації з будинками і вуличками нагадують рідне місто). Та контора знаходиться недалеко, у п'ятиповерховому будинку, в одній із помешкань. Приходимо туди, а це якийсь не такий будинок, який я очікував побачити. Написана назва контори, але так, що напис фарбою майже змився від погодніх умов. (Давні асоціації з реалу, коли в занедбаному будинку існувало лише кілька фірм). По дорозі цей чоловік дає мені гроші монетами і каже, що це та сума, що треба заплатити, і ділить її: це заплатити там за послуги, а ще заплатити там, за щось інше. Кладу в різні кишені, навіть не перераховуючи. Підходимо до тих дверей, а він притримує двері і каже, що тут нас зачекає. Заходимо в будинок, піднімаємось сходами, потім стрілочка вказує, що до тієї фірми ми маємо вийти на іншу сторону будинку. Якісь сходи, які ведуть у нікуди - глуха стіна, але поряд якийсь прийом, переходимо через нього і тепер починаємо сходами спускатися. Дивлячись на стіни і те, що все тут "убито", розумію, що це вже ніякий не житловий будинок, навіть не місце для офісу. Навіть якесь старе устаткування, яке припало пилом і стояло вже чорним, поставило в моїй уяві остаточну крапку: тут цієї фірми немає. Виходимо на двір, а там дитячий садочок: тепер, як "розуміємо", тут знаходиться ця контора. До нас долучається якийсь чоловік з правоохоронних органів, аби проконтролювати оплату. Трохи очікуємо назовні. До нас підходять якісь співробітниці цього закладу. Одна з них в короткій розмові сміється так, що показує свої нерівні зуби нижньої щелепи (виникає враження, що я її десь уже бачив, але без конкретики). Тепер нам кажуть іти у зовсім інше місце. Правоохоронних виявився ще той говорун! Підозрюю, що тут вже щось не так. Вирішую ще раз подивитися в кишені та порахувати гроші, які він дав: а це якийсь нещасний дріб'язок. Я навіть не знаю, яку ж суму він винен до оплати? Серед цих монет дві, якими узагалі я не розрахуюсь: треба злоті, а тут 5 лей, та 5 гривень, але остання монета в ексклюзивному виконанні - тематична та з позолотою. Вирішую йому обміняти їх на 10 злотих, що мав купюрою. Незвичні монети - колекціоную. Коментую це знайомому, якого зустрів ще на початку такої подорожі. Подумки про себе: гарно той чоловік "зістрибнув" від відповідальности, але таким був переконливим, зайнятим, балакучим "ні про ніщо", показово відкритим, а як виявилось - хитрим, який вже біля того будинку знав: фірми такої давно в тому місці не має, а підемо ми так далеко, що він нас вже не побачить, тому чемно притримав двері та пообіцяв нас дочекатися. Дзуськи! На тому сон і завершується. Нікуди таки й не дійшли.

Просинаюсь у домі баби Марії, встаю з ліжка і невідь-звідки мене обсідають оси. (Образ із реалу: будинок у якому зараз живу, будучи у відрядженні, має на даху гніздо ос, які поодиноко залітають і вилітають до моєї кімнати з вулиці). Їх так багато, що навіть треба обережно рухати руками. Я думаю про задимлення, яке оси не люблять, і в цей же момент бачу, як з вентиляційної решітки (в реалу - немає такого) починає набігати якийсь дим. Міркую собі: чому ж вони не кусають, а лагідно по мені повзають? І мені пригадується, що після купання, перед сном користувався дезодорантом. Видно, що він їм сподобався. Раптом чую на дворі алярм. Вибігаю на вулицю. В цей момент "перемикання" моєї уваги оси кудись зникають, навіть здивувався куди? Перед домом бігають батьки, а з під даху розсіюється дим. Встановлена сирена сигналізує двома червоними кольорами, подібний до таких, що ставлять на переїздах. (Без продовження).

Їду своєю машиною, поряд дружина. Дорога пряма, тому швидкість відповідна. Чомусь я повертаюсь сидінням у ліву сторону і керую правою рукою. Краєм правого ока дивлюсь на дорогу. На якомусь етапі переїжджаємо одне перехрестя, дорога звужується, за ним друге і раптом тупик у зелені ворота. Міцно тисну на гальмо і зупиняюсь прямо перед ними. Міркую: яка безвідповідальність: навіть не дивився на знаки, що супроводжували перехрестя і вказували на тупик. Виходжу з машини і пригадую, що я вже тут був (знову, як буває в снах, образ з реалу не знайомий, отже, снився в якомусь забутому сні): трохи пройтись назад і ми будемо на місці призначення.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 290724 "Незваний очікуваний гість"

Цікавий сюжет, де в якомусь попередньому забутому сні, до мене, за односторонньою домовленістю - перед фактом візиту - має прийти чоловік з рушницею. Упізнати його постать я можу лише за нею. Наче від когось іншого знаю його ім'я. Тепер звичайного вечірнього дня я помічаю в сутінках кімнаті тінь і порух штор десь поміж переходами між кімнатами (в реалі щось подібне висіло лише у моїх бабусь, така була мода). Я сиджу в кріслі, зліва від мене - син. Незнайома постать виходить обережно з тіні. Зав'язується діалог:

- Я казав, що прийду!

- То це ви?.. Ваше Ім'я Женя?

- Не так важливо.

- Я знаю, що ви хотіли відсканувати зображення!..

Бачу, як у руках він тримає якісь газетні чи журнальні вирізки із ілюстраціями та світлинами.

Тепер наче до себе (не вголос): 

- Принтер-сканер маю, жодних проблем! А разом з тим: чого б тобі не зробити це де-інде? Та знову думаю на його користь: конспірологію з рушницею і якусь передісторію знаю так, що тебе це виправдовує...

Якась химерна історія. Я знаходжусь нижче за течією швидкої річки. Якась у мене домовленість, що мені переправляють гроші в порожній пластиковій пляшці, а я їх маю зловити та прийняти. Для цього в мене виставлені спеціальні сіті. Так як це відбувається сьогодні, подібно було й у попередні пару разів.

Піднімаюсь на другий поверх навчального закладу, де працює моя дружина (образ будинку далекий від реальности, більш нагадує першу школу в якій вчився. Ця споруда мені вже снилася за інших сюжетів). Минаю групу старших учнів в процесі підготовки до лекції, яка має відбутися в коридорі. Стільці розставлені нерівним напівколом. На ногах в одного чорні підтяжки, але не такі, щоб тримати штани, а якісь інші. Саму ідею практичного застосування - не зрозумів, але для цього все й придумано! Увага більшості прикута лише до того хлопця. Вчителька зупиняється і коментує: "До чого це все? Зніми негайно!" Я ж прямую далі. Авдиторія, де працює дружина, за гором і майже наприкінці коридору.

Пітешті, Міовені, Румунія