Сон 040420 "Відвідини музею"

Після відвідин музею я повертаюсь до нього вже не сам, а з дружиною і ще однією людиною, яка хотіла б там побувати. Приходимо, а там черга: всі хочуть потрапити на оглядини. Я ж розумію, що вже кінець робочого дня і всі просто фізично не зможуть обійти та обдивитися те, що там є. Поза чергою дружина питає за абонемент, щось на зразок того, що за купленим квитком можна буде пройтись цим же музеєм наступного разу, навіть, за потреби, відвідати кілька разів. Знаючи це, люди сидять, аби потрапити й, хоча б частково, почати дивитися на те, що там є. У той же час мені треба відлучитися, аби зустрітися з поважною людиною в його власному домі. Тепер я там! (Важко пригадати "перехід": з однієї сторони я біля музею, а тепер - у домі, схожому на музей, наче від самого музею й не відходив). Мене зустрічає кілька людей з прислуги, які інформують, що скоро буде господар, а нині я можу спокійно прогулятися будинком, поки він не прийде. Я починаю ходити великими кімнатами, щоразу піднімаючись поверхом вище. Знаю, що десь на третьому поверсі знаходиться кабінет господаря, який, як і всі є відчинений. Коли я зайшов, побачив, що на дивані напівлежать і сплять двоє людей, видно, охоронці. Тоді нишком вийшов звідти, зосередившись на деталях попередніх кімнат-кабінетів, що йшли одна за одною. Навіть було підійшов до одного столу, подивився на відкриту тубу у вигляді ящика, аби зрозуміти, що там лежить. Було цікаво й до деталей побуту. Йду далі. Ось мене зустрічають двоє підлітків: хлопчик і дівчинка. Одразу подумалось, що це діти господаря. Видно, тілько-но приїхали. Їм до мене якось байдуже, від чого навіть здивувався. Моя самооцінка: я ж стороння тут людина! Разом із тим дивне відчуття музейности й, відповідно до нього, власної поведінки й інших. (Такої самооцінки або ж прикладів у реалі не існує). Йду далі. Ось зустрічаю ту саму прислугу, яка запросила мене в дім. Розповідають, що є два відвідувача, які гуляють всюди, навіть полізли в підвальне приміщення. Питають у мене експертної думки: як я це оцінюю? Але хтось з персоналу висловлює свої судження і побажання. Я ж даю людині виговоритись, не втручаючись у монолог. 0435'

Сон 101119 "Вшитий у шкіру ґудзик"

Іноземна делегація прийшла відвідати музей. Він невеликого розміру, частково недоведений у ремонті. Сьогодні на адресу тієї установи прийшло два пакунки з книгами. В одному з них книги автора, що сьогодні приїхав у цей музей і перебуває в ньому, у другому - книги для самої установи. Іноземна делегація проходить першими кімнатами і йде далі, а я тим часом вирішую зробити ремонт у туалеті: 1) на місці колишнього, де видно місце, як стояв ще унітаз, на бетонованій підлозі полопана фарба; 2) у новому, де також все до пуття не довели: аби зайти та скористатися зручністю, відсутньо багато нормальних умов, так само пов'язаних з ремонтом. Якась виникає у мене потреба до тих двох авторських книг, разом із тим накладаючи прозорий герметик то в одному місці (результат сподобався), то в другому (не сподобався): довелось доробляти не інструментом, а голими руками, аби було акуратніше на вигляд. 0207'

Дивлюсь, а незнайома жінка на руці (ближче до плеча) вибила татуювання, але непросте. Окрім абстрактного малюнку, в її основі (зліва) лежить шрамування, ускладнене тим, що в заглиблення шкіри вшитий п'ятисантиметровий ґудзик. Дивлюсь уважніше, а під тим ґудзиком, наче під склом, лежить ще один, так само з накинутими у сторони петлями, трохи зміщений у бік відносно верхнього. Питаю в неї: "Навіщо так?" На що чую коротку відповідь: "Це жертва!" Зрозумівши наступне: свого часу в неї була сумна сторінка життя, як пам'ять про неї, набила татуювання +вишила-вирізала-пришила у своє тіло той подвійний ґудзик. (Мабуть забутий початок сну ліг ув основу такого "розуміння".) 0552'