Сон 290919 "Не там чи не для нас чи не для того..."

Молодий хлопець з нашого колективу, схожий на "шалтай-болтая". Приїжджає до нього батько й з вичитуванням, що від нього "залетіла" ще одна дівчина. Одна вже з дитиною, а тут друга в положенні. Хлопець у шоці, хоча в той же час отримує на горіхи: батько лупить його по голові якоюсь газетою, а він ухиляється, хоч і приймає звинувачення. Ми ж пояснюємо, що навіть і не здогадувались: живе сам по собі, мало йде на конструктивний діалог, хоча багато тріпається - ні про що. Заходимо в його кімнату, де мешкає, а в санвузлі немає води. Раптом він інформує, що це не перший день. Стоїть господар дому, який здає кімнати, й каже: "А ти мені про це говорив?" І тут наші спостереження за ним збігаються в унісон з інформацією про згадану дівчину.
P.S. Образ хлопця нагадує одного колегу, який поводиться по життю пофіґістично. Хоча йому, як він каже, тридцять років, а в поведінці та судженнях так і не вийшов з дитинства.

Офіс фірми, в якій колись працював на посаді маркетолога. Зайшов на початок дня: збори на нараду. Директора ще немає. Серед знайомих облич є й незнайомі мені люди. На пряме питання про мій візит, неоднозначно відповідаю про ймовірність повернутися, але все залежатиме від зарплати. Дивлюсь на годинник, бачу 58 хвилин. Шеф має ось-ось бути. Вирішую не заважати під час наради і піти з офісу десь на вулицю. Виходжу, дивлюсь ще раз на годинник, а там ще половина до початку робочого дня. Дивно! Ждати доведеться не лише час наради, а ще плюс пів години зверху.

Шукаю дім на вул. Бялика (Бєліка?) 17-А-111. Знаходжу приватний сектор, тихий район, серед якого багатоквартирний дім на чотири поверхи. Формат дому нетрадиційний, вхід в кожну "квартиру" з вулиці, а кімнати йдуть із кожним поверхом уверх. Я маю щось занести якійсь пані. Звертаю увагу, що кожна "квартира" різниться в назві за буквами до цифри 17. Знайшов двері 17-А. Поки шукав, без дзвінка повиходили мешканці, запитати: хто я такий? - зокрема й з цієї квартири жіночка років 50-ти. Питаю чи не до неї. Кажу, що шукаю відповідну адресу. Кажу повну назву, на що вона мене спрямовує далі, в зовсім інший дім. Виявляється, те, що в неї на дверях 17-А - це ще не все. Цифри 111 - це номер квартири. Знаходжу той дім, який виявився в зовсім іншому місці від цього. Відзначаю дивну нумерацію на цій вулиці. Але, що перший, що другий доми, всі побудовані недавно і для заможних мешканців. Заходжу в другий дім, який побудований більш звично, як для мене, відображаючи в назві поняття багатоквартирности. Знаходжу квартиру 111, заходжу. У квартирі, а вірніше в апартаментах, до десятка людей. Окрім хазяйки там ще перебуває прислуга. Маю щось зробити, де мій вік мав би вказувати на мою професійність. Одна з жінок каже хазяйці, що мені десь 20 з лишком років - не більше - і що я не здатний на покладені функції. Хазяйка, дивлячись на мене, вирішила не погодитися з тією цифрою, адже бачила в мені більш зрілого чоловіка. Про себе міркую: "смішно те все слухати: вони, що не бачать на моїй голові сивину? Може, видаюсь молодим, тому що на днях постригся?" (У реальности - вчора). Я ж кажу, давайте не сперечатися, а візьмемо паспорт і дамо тій жінці, хай вирахує мій вік. Про своє передчасне переконання вона вже комусь розповідає по телефону. Доволі впевнена в собі. Їй дають мій паспорт. Дивлюсь на її вираз обличчя, а вона рахує і міниться в емоціях, з обірваними словами: "Скільки? Со... со...". Я ж доказую до кінця: 41. 0228'.
P.S. Мова про новобудови для людей, спроможних купити в наш час картиру в елітному місці, з виглядом на краєвид річки, майнув на днях у розмові з дружиною. Перший варіант будинків - квартирами на кожен поверх - це симбіоз уявлень про давню німецьку архітектуру, яка зустрічається ще й центальних частинах польських міст та знайома мені з деяких новобудов у Німеччині.

Міркую, як виїхати з села. Машина є, прав із собою немає. Дорога крізь поле. Треба тільки доїхати до міста.

Я у місті, а зі мною ще двоє хлопців - колег по роботі. Намагаємось провернути гешефт: перевезти стальні труби (~ ø25-30), але вони до нас якось не мають прямого стосунку: не там чи не для нас чи не для того лежали, але ми їх взяли і завантажили в позичений причіп та й підготувалися виїжджати. Як раптом до нас ідуть двоє молодих поліцейських. Ми потайки аж зніяковіли. Починається з ними діалог, але все прагнемо звести в формат гумору, аби не дійшло до серйозних перевірок. Поки говоримо, минає хвилин 10, як бачимо, що до тих патрульних іде поліцейська перевірка (чомусь прямо саме так і подумалось), адже миттєво ці двоє молодих поліцейських змінилися в обличчі. Вони вже зрозуміли, що втратили час почати нас перевіряти негайно. Тепер почнеться все з перевірки їхньої роботи.

Сон 280919 "Перезавантаження: прибирання забутого"

Я з кимось вирішив прибрати в одному приміщенні під стелажами, що йдуть уряд. Вимітаю різні предмети, про які давно вже забуто. Хтось каже, що не може дещо знайти. Я ж бачу, що з тих дрібних предметів, які виявились по прибиранню, є очікуване. Пропоную використати.

Лікарня. У мою руку роблять уколи прямим вколюванням, як під час акупунктури. Раз, два, три... - рука німіє. Цікаво, що прийшов з метою усунути якусь іншу причину.
P.S. Лежав у такому положенні, що рука від району ліктя була припіднята, так, що в реальности затекла.

Сон 270919 "Не суперечить внутрішньому Я"

Колега В. нарешті знайшов собі пару та словесно узгодив усі питання з майбутньою тещею так, що можна після такої розмови сказати, що нарешті одружився. Я ж, потрапивши до тієї родини, маю нагоду поспілкуватися як із мамою нареченої, так із її подругою, яка має схильність до всіляких езотеричних поглядів і уявлень про власний розвиток і роль інших у її житті. Пробую їй розповісти про пізнання себе самої без застосування зовнішніх (сторонніх) вчень і практик. Після чого, видно, чуючи сказані мною речі вперше, а також про дружню підтримку згаданої родини, каже:
- І який це має до мене стосунок?
- Ти це робиш, адже воно не суперечить твоєму внутрішньому Я! 0010'

Я в гостях якихось "своїх або жінчиних родичів". Пороги їхнього дому межують з пірсом, біля якого протікає річка. Це дозволяє прямо з дому зійти до води і пірнути в неї, або ж покупатися, що і роблю. Більшість з "родичів" уже у воді, я ж заходжу і вивчаю течію, прозорість, градус. За кольором вода видається світлішою за нинішній стан річок. Дно місцями намацую з камінням. Наявний другий рукав притоки. Там цікавіше: трохи більша течія, начебто більш прозоріша. Про все і не лише про воду спілкуюсь короткими фразами із тими "родичами". Десь в інтонації та питаннях розумію, що мав би бути не сам, а з дружиною. Якісь натяки, яки прочитую не в кращий бік моєї присутности в них.

Через рік по відвідинах, заново приїжджаю в музей, який організований в одному приміщенні разом із бібліотекою. При вході, серед різних експозицій, бачу майже голе місце, на якому було видно частину аркушу з по-дитячому намальованими ногами орла. Дивлюсь уважніше, а там під павутиною прихована моя торішня "інсталяція" - так званий "привіт працівникам бібліотеки", до якої керівництво поставилося серйозно і вирішило залишити висіти на стіні музею. Знімаю павутину, а за нею моє "послання". Іду до працівників бібліотеки. Питаю за того "białego orła". Спочатку слухаю в унісон тій розповіді, яка звучить серйозно. Вислухавши, сміюсь, розкриваючи всі карти. Розповідаю, що це моє торішнє їм послання, яке доповнив віршами, підписаними під псевдонімом, а дитячий малюнок (орел) - поспіхом виконаний того дня - відповідно, до тематики свята. Веду далі: цей вибрик пов'язаний з їхньою неуважністю до музейних експонатів - коли я те все робив, нікого там не було. Чому? Навіть, коли прийшов до них і запитав за кнопки, якими треба було прикріпити дещо до стіни: "може пригадуєте?" Розуміють мій гумор і пояснюють, що директорка поставилась до тієї роботи неформально. Раптом підлаштовуються до сказаного: "Десь так і подумали, що це моє!" А так, як є творчою людиною, в контексті музейних експонатів вирішили залишити в авторському виконанні. (Про який видно забули, якщо він обріс павутиною (?)). Я ж продовжую нашу розмову за ті вірші, які зилишив для них на тій стіні, а також торкаюсь навколотем, дотичних до їхньої роботи. Раптом обриваю себе і питаю:
- Може, вас втомлює мій монолог?
- Та ні. Доволі цікаво! (Без долі іронії). Нам так не вистачає подібних розмов із такими людьми. - Резюмує одна з працівниць. 0207'
P.S. Про те, як у них був першого разу, згадав, як забутий сон. Так, що уві сні дійсно можна повернутися до знайомого місця.

Сон 260919 "Повсюдна містичність"

У бригаді чоловіків, у зв'язку з роботою, перебуваю в місті Ченстохова. Деякі колеги приїхали зі своїми родинами. Мешкаємо в якомусь приватному будинку. Ніч. Мені доводиться час від часу просинатися (уві сні). Прислухатися до звуків, що долинають з вулиці. Виходжу на двір, а ніч мене вражає: якесь містичне небо і далекі звуки барабанів. На очах міниться погода, находить туман, відходить. Колега по роботі, як і я, просинається і відвідує вночі свою доньку: вона так само спить неспокійно, бачить повсюдну містичність. Страху немає, але вхід у дім хтось організував хитромудрою системою захисту, зроблену, наче пастка для чужинців, з капронових ниток. 2330'

Мікс фрагментарних снів: ремонт стільців; затягування болтів, що неакуратно визирають з-поміж дерев'яних елементів; огляд різного роду несправностей; трансформація цифри 1 у літеру W.

Сон 250919 "Смішне погруддя"

Я на якійсь квартирі в гостях. До нас завітала мені не знайома, але, як виявилось, для більшости присутніх, відома англомовна естрадна артистка. У тій родині, заради неї, утворилось багато клопоту: стіл, атмосфера, увага. Серед характерних предметів тієї квартири була скульптура, виконана у вигляді жіночого погруддя, але з кумедним прямокутним носом, видовженим уперед, як у Буратіно, і широким, як у слона, з певним викрученням форми. Так, як господарі доволі сильно перейнялися знаменитою гостею, виникло бажання усім із нею сфотографуватися, але не колективно, а групками, парами. От одні з нею зробили селфі, от другі... лишаюсь я. Дістаю свій телефон, запрошую її на особисте з нею селфі, навіть підібрав доволі привабливе тло, пробую натиснути на сенсорну кнопку - не тиснеться, знову, знову... чи то телефон підгальмувує, чи реально не трапляю на кнопку? Пробую зробити світліше екран: соваю пальцем по екрану - раз, два, три... - не виходить. От вже її відволікають і вона від мене відходить. Жалкувати? Та ні: і таке буває! Гостя вже збирається до виходу, а господарі її проводити, як раптом оживає згадана скульптура і починає крутити своїм прямокутним носом, майже, як слон, доповнюючи ритм рухами шиї, наче програючи якусь мелодію. Усі звертають на неї увагу, тішаться, що такого ще ніколи не бачили, сміються.
P.S. Сьогодні оголосили імпічмент президентові Америки Дональду Трампу. Президент України Володимир Зеленський зіграв другу скрипку.

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 230919 "Вода і холод"

Хтось по навігації мені показує на територію, на якій є велике озеро. Опинившись біля нього, не втрачаю нагоду скупатися. Спочатку облюбовую місце на березі, кладу невеликий рушник. Тепер пора йти у воду. Дивлюсь, а вона прозора, чиста, блищить на сонці, але дно озера неглибоке. Скільки озером не проходжу, все на рівні ніг. Спочатку не зауважив, але по центру цієї водойми ростуть дерева на символічному острівку. Водної живності малувато: трапляються якісь дрібні рибки. У якомусь відрі, краї якого замуляла вода, лежать цікаві мушлі та трапили кілька рибок. Зустрічаю двох хлопців, які прийшли сюди по своїх справах, а не купатися. Питаю за популярність озера. Вони ж підтверджують мої спостереження, що його викопали не для купання, тому він не глибокий і певного інтересу для населення не представляє. 

Детективний сюжет з подвійним вбивством. Спочатку все відбувається таким чином, що я дивлюсь на події в якості споглядача кінофільму. За сюжетом якась жінка вбиває ножем у голову якогось чоловіка. Оцінивши трагічність ситуації, пропонує мені замкнути їх разом в морозилці у вигляді льоху. Як виявилось, самі ж герої виявились розмірами до 15 см (за обсягом телевізійного екрану). Тепер їх виймаю замороженими. Дивлюсь на них, як на дві ляльки. Не розумію мети вбивства тією жінкою, а також прохання заморозити їх разом. Показую їх одній людині, яка в курсі подій. Кажу, що в тій ситуації я - єдиний свідок, який знає все, як було. Складаю їх разом, переховую в інше місце, таке ж морозне, як і перше, перед цим міцно скрутивши у щось їстівне (можливо, рибне філе), що лежало в грубій упаковці. Міркую собі: от буде комусь за несподіванку, якщо хтось візьме й зготує все те разом, а виявиться, що там дві "ляльки". 0420'
P.S. Таке відчуття, що сон має повторення сюжету, але таким чином, що первинно снилось, як не сьогодні, то ще вчора.

Сон 210919 "Очевидні й неочевидні заковики"

Сам вдома. Займаюсь творчими справами, упорядковую архів пов'язаний з художником і поетом М.Р., а в результаті думаю за Ю.Ґ. Не можу знайти оригінал одного складня. У руках тримаю його ксерокопію. Вирішую подзвонити одній авторці Н.Д., яка займалася деякими питаннями, дотичними до цієї справи. (Головне, що в реальному житті з Н.Д. ніколи не спілкувався, хоча знаємо один одного по різних організаціях). Телефоную, кажу, що багато не займу часу, розмова на пару хвилин, від сили десять. Питаю за складень. Каже, що має виставляти його на сайт, але потрібно дещо в ньому змінити, зокрема титульний малюнок. На якому намальоване автором обличчя з характерно відкритим ротом. Так, як це ксерокопія рисунку, втрачені напівтіні в районі губ і язика. Просить мене його доробити для свого сайту, який запускає в роботу, відтворивши його первинний вигляд. Зійшлись на тому, що малюнок доведеться частково, якщо не більшою мірою, удосконалити, вказавши на співавторство, таким чином вийде щось на зразок оновленого видання. Дивлюсь на текст, а кінцеві букви деяких речень завершуються на інших полях. Я ж питаю в якому форматі їй зберегти переверстаний варіант? Вона вибачається, що сайтом займається вперше і не до кінця розуміє мого питання. Я ж пробую щось пояснити, але спиняюсь. Резюмую, що по ходу роботи зрозуміє в чому суть питання. Ще питаю за літературні зустрічі: чи проводяться вони ще в нашому місті? Серед всього іншого пробує мені дорозповісти щось особисте, пов'язане зі мною, зокрема, що я не раз приходив у її сни. Дивуюся, адже я її більше знаю заочно, аніж мали коли-небудь спілкуватися наживо. Дивлюсь на годинник, кажу, що наша десятихвилинна розмова затяглась на півгодини. Цієї миті додому приходить дружина. Прощаюсь, завершуючи на тому. Дивлюсь, а дружина так само спілкується з кимось по телефону. На кріслі лежить телефон сина з увімкненим екраном, так, наче хтось телефонував або тільки-но був разом із ним. Сина не бачу, хоча знаю, що дружина мала прийти з ним. Цікаво, що кімната тепер нагадує батьківську спальню, адже з неї одразу потрапляю в бібліотеку. Питаю за той телефон: "Хтось телефонував?" Також пробую зрозуміти: "Де син?" А він подає голос із темряви бібліотеки. Принишк, як "мишик" - це в нього така гра. Питаю: чи вмивався? - зокрема обличчя. Розповідаю як. Тепер спілкуюсь із дружиною за те, хто кому телефонував, творчі справи. 0250'

Я на кухні в баби Марії. Разом із найближчими родичами очікуємо приїзд двоюрідного брата, можливо, й не самого. Ми знаємо, що їхня родина заможна, можуть собі дозволити більше за інших. Отже, в самому очікуванні та упереджувальній оцінці присутній певний пієтет. Ось він заходить у дім, а я його не впізнаю, це все при тому, що він мене - сходу. Очі маленькі, посаджені близько та в глибоких очницях, ще й з косиною, обличчя широке. Дивлюсь, а мені важко розпізнати в ньому знайомі риси двоюрідного брата О. Хтось каже, побачивши його вперше в житті, що схожий на бабу Марію. Дивлюсь за стіл, а там вона сидить. (У реальності: померла). Міркую: можливо і є якась схожість. Якийсь на вигляд п'яний. Показує моєму батькові, що можна відзначити зустріч, потім пропонує мені. Ми віднікуємось, адже його стан вражає. Характерно, що дуже мало слів, практично все на мигах. Ось він показує, що хоче висякати носа, про що всім важко зрозуміти. Не дочекавшись хустинки, вилазить на холодильник. Там стосами лежать видрукувані складні. Він бере той папір і в нього сякається. Батько нарешті знаходить хустинку і дає йому. Виходять разом із дому. За пару хвилин приходить другий брат - старший. (Із реальністю не узгоджується взагалі). Спроба впізнати його в обличчя така ж. Якісь вони різні й занадто виглядають у роках! Щось питає за першого. Іде. Всі, хто їх знав у минулому, трохи в шоці. Дивлюсь на іншого двоюрідного брата, що сидів за столом зі своєю дружиною. І по ньому бачу таке ж зніяковіння. Я ж переймаюсь питанням: а взагалі, на якого брата схожий перший та другий? Замислююсь. Намагаюсь дійти логічного висновку. Але ж в тій родині є ще сестра - старша? Якась у всьому цьому закралась заковика! 0500'"

Сон 190919 "Як будуть у подальшому розвиватися події"

Я в батьківському домі. Проходжу кухню, за столом сидить чоловік, схожий на батька, і слухає голосно відео з Youtube, в якому гіпнолог спілкується через сліпера з душею Єльцина. Визираю на двір, цікавлюсь: де мати? Повертаюсь на кухню, трохи подивований таким інтересом до гіпнотрансових станів з боку того чоловіка. Якоїсь миті переношусь в сюжет тієї розмови, яка починається з питань: до якої сторони сил належить тепер твоя душа? - завершуючи питаннями про Україну та Кравчука. Душа про себе говорила наче про дві сутності: одна, що ще живе на землі, а друга, фактично, яка покинула тіло. Кожна з них різниться по рівню внутрішньої сірости. Жалкував, що не був прозірливим, хоча нині за себе на Землі втішений, зі словами: "виправляюсь!" Далі, за викликаними оповідями, але вже якось незалежно від першого сюжету, бачу певну документальну кінохроніку, в якій розповідається про визвольний рух в Україні, про коронованих гетьманів, про те, що четвертим і поки останнім був Кравчук. Навіть бачу його з короною на голові. Береться інтерв'ю, в якому Леонід Макарович щиро визнає, що "не знав, як будуть у подальшому розвиватися події, що в той момент багато чого залежало від волі Єльцина: чи зможе він зробити зі своєї країни успішну державу?" А в суміші з діалогом крізь гіпноз, звучить фраза, наче відповідь, з уст того ж Єльцина: "А шанс такий у мене був! Я міг повести країну зовсім іншим шляхом". 0345'

Сон 180919 "Чому так просто не жити й вам?"

На мосту стоять рядами стільці, як у театрі. Зараз тут хазяйнує якась незнайома мені дівчина. Оминувши її, поволі просуваюсь уперед, знаходжу приблизно свій ряд, заходжу, аби там знайти якісь речі, які залишив у скрині під стільцем. Це моя хованка. (Подібний сюжет уві сні вже зустрічався пару днів тому). Сон продовжується згадкою образу Ісуса Христа, так, наче вирваного з контексту побаченого фільму або прочитаної книжки. Ісус розповідає про майбутнє, як багато сімей будуть одружуватися між Америкою та Росією. І це призведе до того, що люди будуть і далі потопати в розкошах земного життя. І для аналогії, в порівняння з ними, ставить себе, зі словами: "Дивіться на моє життя. Я живу просто і всього вистачає. Чому так просто не жити й вам?" 0250'

Сон 170919 "Відмежування від навколишніх"

Батько каже, що є будинок, який продається за тисячу доларів - безцінь - у якомусь Червонограді. Я мірку: навіщо вони мені це кажуть? Може, сестра хоче купити? А ж ні! Це певного роду їхній монолог за мене самого. Так, наче мене підводять до думки, що це взалалі-то моє рішення, в результаті якого хочу купити такий будинок. Я відрізаю: немає вільних грошей, аби їх нераціонально використовувати! І тут в розмові спливає, що хазяйка, яка продає дім, залишає в ньому свого старого батька. Це такий собі "бонус" за "смішну ціну".

Розповідаю дружині причину: чому я не зміг із нею нормально поговорити по телефону на певні теми. Про те, що мешкаю в бригаді з хлопцями, які так само щось роблять по дому, спілкуються, розмовляють по телефону, як і я. На вулиці холодно, в хаті мало місця, аби почуватися комфортно. Компенсуючи минулу розмову, починаю оповідати деталі: хто приїхав, хто переселився тощо.

Музей на дому. Відчиняються внутрішні двері, входять школярі, екскурсовод, який починає вести оповідь. Перше, на чому наголошує, що тут жив якись визначний чоловік, чий дім залишили в повній автентиці, аби зберегти дух проживання в рідних стінах. Стоять ліжка, в одній кімнаті, в другій, на них сплять його діти чи то онуки підліткового віку. Вони настільки звикли до таких екскурсій, що взагалі не зважають на них.
P.S. Цей сон про "публічну самотність" нагадує інший - з попередньої ночі.

Разом із моєю родиною сидять за столом ще одна дівчинка та хлопець. Розповідаю про рентгенівські знімки, які лежать на столі. Зокрема про випромінювання та радіацію. Щось із моєї оповіді виходить смішне. Дівчинка сміється, а хлопець - ні. Хтось з родичів спостерігає за нами і каже, що хлопець (називаючи його ім'ям мого сина), взагалі іншого характеру: якщо їй смішно, йому - ні. 0320'

Сон 160919 "Пошук рішень. Приватна публічність"

Дитина поскаржилась мені на шкільне навантаження. З огляду на її сумління, все виглядає печально. Наприклад, лягає спати пізніше за всіх, ще й хотіла б мати вільний час "на своє". Крізь сон я міркую: от взяла б і почала детально фіксувати всі свої навантаження в форматі онлайн, хоча б сторінкою школяра в фейсбук. Наприклад, після навчання пішла в художню школу - дорога ? год, школа ? год, додому - ? год. Їмо - ? год. Фізрозминка - ? год. Сідаємо за уроки - до 00:00 нового дня. Тож треба прочитати твір! Скільки часу має піти на ознайомлення із ним? Отже, засікаємо, читаємо! Фіксуємо. Скільки пройшло?.. Математика, треба розв'язати задачі! Ок!  Проводимо операцію з часом, як попереднього разу... Мета: привернути увагу суспільства до шкілького навантаження школяра. Цікаво, будучи 100% сумлінним, на скільки "вистачить" дорослого в порівнянні з дитиною? Чи не занадто в освіті вимог, коли на "своє" обмаль часу?

Дивлюсь якусь пізнавальну передачу, де на початку журналіст задається питанням, а потім шукає його вирішення. Звісно, все вже давно відомо, але ще так детально не розкрито для широких мас. Серед подібних історій йде оповідь про те, як у літаку пасажири не мають вільного простору для "усамітнення". Але на цю проблему пропонується рішення. Як приклад, йде картинка, як чоловік сидить у кутку на унітазі з певним підвищенням, прямо-таки в салоні. Напроти нього - боковим рядом - пасажири, по декілька разом (дещо традиційно), лише ця людина має досить простору, відкритого (!) до інших. Публічно? Не страшно! Люди це сприймають звично, хоча, аби не бентежити, закрили очі та відвернули голови: не помічають нічого. Всеж-таки: приватність!

Сон 150919 "Ситуативна логіка"

Дружині треба зустрітися з одним іноземцем, який приїхав у наше місто вирішити якісь справи. У мене нагода раніше з ним перетнутися, аніж їй. Захожу в одне бюрократичне місце, а там черга, яку займаю. За невеликий проміжок часу заходить він і стає за мною. Пробуємо незалежно один від одного просунутися поза чергою: поставити на початку черги питання чиновнику, який міг би прискорити процес. Як виявилось, чиновником був мій колишній начальник С.Д., який одразу вирахував, що ліпше спочатку поспілкуватися з іноземцем. Тим більш, що один, що другий заговорили англійською. Підходить дружина, розповідаю подробиці, кажу, що зараз вони вдвох у кімнаті. Наголошую, що та людина говорить виключно англійською. На що дружина з іронією каже: "От і повирішуємо: я німецькою, а він англійською!" 0530'

Проходжу біля чотирьох горіхових дерев, які, як знаю, посадив батько. Вони великі, врожайні, лущаться і падають на землю. Хоча дерева сприймалися порізну, їхні стовбури росли поряд один від одного, якось дивно нахилені до землі, так, що в основі, на кожному з них лежало по горішку, аби розрізняти кожен сорт. Задум: добре орієнтуватись під час нарізного збору врожаю. Навіть було відро для того. Пройшовся садом трохи вперед, а там яблуня, а на ній плоди солодкі, як морозиво у формі "ріжок". Збирати такий врожай треба акуратно, бо як впаде на землю, його вже не з'їси. Вирішую зібрати врожай, а тут відбувається чергова трансформація уявлень, або ж підміна образів, як із яблуками. Стою біля горіхових дерев із відром і розумію, що морозиво, яке росте на їхніх кронах, будучи на сонці - тане. Як їх складати разом? Так мій чудернацький намір руйнує ситуативна логіка.

Мешкаю з колегою по роботі В. у якомусь студентському гуртожитку. Іноді наміри В. до кінця не розумію: є людиною перемінних намірів. Якогось дня іду я з ним вулицею, а на зустріч студенти-іноземці, які, можливо, мешкають у тому ж будинку, що й ми. Переважно йдуть парами, з огляду на ширину пішохідної дороги. Потрапили до їхньої колони клином, чим почали створювати для них незручність.
Раптом В. зривається з місця і починає бігти, розбиваючи колону. Чіпляє ліктем одного хлопця, який не вагаючись починає за ним бігти. За компанію біжать до десятка й інших хлопців. Я ж прискорюючи крок, кажу за свого друга, тим іноземцям, хто залишився стояти на місці: "Sorry... eskuismy... sorry...". Полишивши колону, добігаю до всіх. Притиснувши В. до стінки в якомусь кутку, хлопці починають з'ясовувати стосунки. Я ж заступаюсь за нього, намагаючись пояснити, що В. не є недружелюбною людиною, просто іноді в нього бувають "напади" зміни поведінки, як би це дивно не звучало. От він йшов і раптом побіг, а зачепивши когось ліктем, це розцінилось, як те, що хотів когось образити.
У цьому ж сні, але іншим фрагментом, допомагаю В. перевезти три торби. Одна з них доволі велика. Так, як В. не схильний роз'яснювати свої наміри, й цьому фрагменту сну мені не зрозуміло, куди він їх перевозить: на нове помешкання? збираючись додому?.. В результаті завозимо в якусь камеру схову. Тепер уві сні просинаюсь і бачу, як В. спить у протилежну сторону ліжка, що стоїть поряд. Десь за вікном, якщо так можна назвати, мешкає власник дому. Зазирає до нас і починає жартома коментувати поведінку В. На що я віджартовую: просто пора вже йому спати з дівчиною, а не в компанії чоловіків.

Сон 140919 "Житлове питання"

Щоб відпочити у перші дні відпустки, наперед вирішив провести його в лісі, зі словами до дружини: "знайти натхнення". Заходжу в ліс, пірнаю все глибше і глибше, натрапляю на цікаве дерево з незвичним малюнком кори. Так, як фрагмент, який мене зацікавив, знаходився у його підніжжя, вирішив присісти, аби засвітлити на пам'ять. Міркую: "вже давно не поповнював свою колекцію". Дійстаю телефон, починаю наводити фокус, роблю першу фотографію, вирішую перезняти, аби фокус був кращим, налаштовую відстань, аби все ж таки піймати зблизька. Як раптом відчуваю, як хтось мене легенько "будить" по плечу, зі словами: "давай не заморочуйся, пішли зі мною, будемо грати!" Озираюсь, а це лисик, якого побачив в образі людської дитини, або ж навпаки: дивне відчуття і сприйняття водночас, хоча, цікаво й те, що самій ймовірности появи такого персонажу я не здивувався, у той же час здивуванням було те, що я повівся на його прохання. Роблю такий-собі другий знімок, адже "лисик" справді виявився нав'язливим. Привстав, взяв його за руку-лапку і пішли стежкою. Почав розпитувати за його життя, де він мешкає, чому блукає лісом сам. Розповідає, що вигнали з дому, на моє питання: чому? - якось дивно все це розтлумачив, але без нарікання на батьків і бабюсю, з якими "живе". Просто, він сам по собі, а вони самі по собі. Коли йому холодно, на зиму дозволено повертатися додому. Я ж агрументував, що він має мешкати з батьками і не жити бозна-як поза домом. Поки спілкувались, підійшли до невеликого села з одну вулицю, наблизились до його хати. Зайшли за хвіртку. На виході з дому зустріли якусь бабцю, яка мовчки попростувала до хвіртки, якою зайшли, але ще не встигли зачинити за собою. Вийшла на поріг, провести поглядом, інша жіночка, трохи молодша за неї. Що в першої, що в другої виник до мене погляд: хто я такий, щоб тут бути? Я ж подумки себе налаштував до розмови, пов'язаної з життям на вулиці їхнього хлопця. Поки випускав з воріт незнану мені гостю... проснувся. 0325'
P.S. Цікаве моє сприйняття головного героя: візуально - повноцінна дитина, а за відчуттями, однозначно - лисик. Навіть, коли було взяв його за руку, на дотик це була м'якенька лапка тваринки.

Живу в помешканні, винайманому роботодавцем. З власної волі переїжджаю на тиждень до іншого, яке в результаті не сподобалося. Прошусь до попереднього власника, а він каже: зайнято, вже переїхали до нього Сергій і ще хтось. Пояснює, що зараз сезон закінчився, можна спокійно знайти собі інше місце, навіть десь по сусідству - махає рукою. Я міркую: якщо шукати, то вже не тут, а ближче до роботи. Питаю, якщо треба буде йому передзвонити, то на який номер? Каже, що його телефон спарений із хазяїном заправки, тому ліпше не дзвонити. Тепер я в іншому місці. Застілля, багато гостей. Серед присутніх є знайомі з реального життя за різним родом діяльности. На завершення всі збираються і йдуть. Я з дружиною, користуючись нагодою, усамітнююсь. Чуємо, як за вікном долинають сторонні шуми, без слів розуміємо, що, явно, "не свої": якого дива їм, вийшовши на пряму дорогу, раптом повертатися назад? 0500'

Сон 130919 "Ще пару днів і сезон починається"

У чужому бусі лежить синя целофанова торба, зовні схожа на пакет зі сміттям. Машина стоїть не один день на одному місці. (Схожа з реального життя на службову: фольцваген, білого кольору). Власника, як і немає. Двері відчинені: заходь, сідай. Починаю зачащати до теєї торби. В ній лежать певні цінні речі. Туди ж я складаю свої - це така собі хованка. Якогось дня змушені були, без доброї волі власника, переїхати тим бусом у інше місце - недалеко від того дому, де ми мешкаємо. Висловлюю занепокоєння, що власник помітить зникнення. Хтось зі знайомих, що сидів за кермом, каже: "Це, умовно, квартал звідти, подумає, що це його родичі". Воно то так: недалеко, але багатозаплутано в дорогах. Виходимо з тієї машини: приємна темна ніч, тепло, спокійно. Заходимо в гараж до наших родичів, які трохи засиділися в роботі. У них свій бізнес: надають послуги з перевезення пасажирів. На питання: коли ж до праці? Двоюрідний брат каже: "Ще пару днів і сезон починається". 0059'

Детективно-пригодницький сон з елементами містики та фантастики.
На спеціальному підводному човні Путін опускається на дно Тихого океану. Місію керувати судном узяв на себе. На якомусь етапі дає команду припинити занурення і почати підніматися вгору. Протягом всього цього часу тримає зв'язок зі спеціалізованою станцією на суходолі. Занурення минає без проблем, зупинка також, а от підйом - вже ніяк. Човен зависає в одному положенні й не слухається команд. Пробують усі засоби, аби залучити до вирішення проблеми зовнішні сили. Відбувається якась спроба вирішити - нема ради. Вся причина в тому, що практично всі підводні човни, які могли б прийти на допомогу, знаходяться в Атлантичному, а не Тихому океані. Виникають паузи мовчання і колективної тиші. Тієї миті над скляним верхом підводного човна пропливає якесь загадкове створіння: худе, пластичне, але з широкими перепончастими лапами, схожими на листя конюшини. Всі трохи в "ауті". Мить, а за нею ще одна загадкова тінь, зовсім інша. Всі розуміють, що глибина Тихого океану чимала й падати в обійми невідомого нікому не хотілося б. Путіну доповідають: єдине, на що можна розраховувати, так це американська субмарина, що ходить цими водами.

Розповідь про дітей і те, як померла третя дитина: лікарі не встигли врятувати. Дивлюсь на їхнього тата, а він має вигляд якогось приголомшеного романтика, десь літає в хмарах, чи то така мить. Дивлюсь уважніше, а він наче спить у колисці, яка стоїть доволі низько до підлоги. Майнула думка: в дивних умовах виростали діти. Якась старша дитина каже татові, що пора припиняти, життя триває, насправді, це середньостатистична цифра, просто наша родина потрапила в те число. Разом із тим звучить інша фраза: "Добре, що у нас родина повна, а є такі де немає тата". 0435'

Сон 120919 "Військово-цивільний стан"

Йдучи по своїх справах, посеред білого дня, десь у парковій зоні польського міста, хтось навісив на мене рушницю. Одразу відчув її важкість. Озираюсь, а хлопці де-не-де з ними вже ходять. Припустив, що зараз відбуваються військові навчаня серед цивільного населення. Зустрічаю по дорозі колегу з роботи В., а йому теж накинули таку ж рушницю. Дуже кортить них позбутися. Минаємо знайому ділянку дороги, а я кажу: "А пам'ятаєш, як я вдруге приїхав до Польщі, тебе зустрів у цьому місці? Віддаля гукнув до тебе: "В., невже це ти?.." А ти б так і минув, не примітивши мене в стороні, простуючи дорогою далі". Спогади спогадами, а йдемо далі. Міркую собі: дивне нав'язування зброї посеред вулиці, це при тому, що я українець і не маю жодного стосунку до їхньої уявної мобілізації. Побачили магазин і вирішили до нього зайти, аби там запитати за військово-цивільний стан і віддати рушниці. Як тільки почали говорити з продавчинею, як раптом мене осяває: "А давай постріляємо?! Це ж пневматична рушниця!" (Таке переконання). Запитую в продавчині: "Чи можна?" Вона ж каже: "Так, аби було для інших безпечно!" Виходимо і йдемо десь на пагорб в сторону якогось каміння, гаражів та дерев. Минаємо смітник, а на ньому тліє якесь сміття. Примітив, як В. оперативненько пішов уперед, а я раптом наступаю на якесь гаряче тління. Від того з лівої ноги спадає гумовий капець. Хочу підхопити його ногою - не можу - гаряче. Забираю руками, а він від температури помалів і скрутився, так, що вже не можна його використати за призначенням. 0500'

Сон 110919 "Приємні несподіванки"

Везу на візочку (в народі називали б "кучмовоз") різні пожитки. На ньому лежить льняна торба, а в торбі інші, зокрема й коробки, які, коли складав, видавались більшими, навіть трохи здивувався, як-то вони всі гарно лягли разом. Сама торба темно-сірого кольору. На мою думку: тому що пралася з темними речами, а мала б бути світла. Міркую собі далі: отак проїхатись із нею не один день, хай би вигоріла на сонці, і стала б світлішою. Зараз на неї крапає дощ, вона промокає, але то нічого: всередині упаковано добре в інші торби. (Практично тут обіграна давня технологія вибілення льону). На мені нова брендова чорна куртка з секонду, яку купив для роботи і, як думав, не сходитиметься в плечах, а тут-таки доволі простора. Мені вона подобається. Іду рідним містом по вулиці Б., нині С.П. Минаю пішохідну дорогу, на яку місцями найшов ґрунт, а з водою утворює незначний бруд. Але мені йти комфортно: тепло і весело. Іду в сторону дому, де живе баба Дуся, хоча в результаті опиняюсь у власному домі, яке давно потребує ремонту, а ми там не мешкали віддавна, а тут тільки-но заселилися і облаштовуємося по-новому. Звернув увагу на білені стіни, які однозначно потребують ремонту: побілка місцями облупилась і видно давні шари. Заходжу у спальну кімнату, а там, на моє здивування, гостя. Якось проморгуюсь чи то протираю очі, аби розгледіти краще хто, адже від початку не вірю побаченому. Біля дружини сидить давня знайома з літературних кіл С.Ш., яка не один рік відпрацювала на керівних посадах. Кого-кого, а її не очікував побачити в рідному домі. Озираюсь по стінах, так, наче оцінюю своє житло її очима, і пояснюю, що ми сюди недавно-таки перебрались. Хоча!.. Дивлюсь уважніше, а кімната певною мірою змінилась. Дружина її обставила різними приємними святковими несподіванками. Наче якась невелика ялинка чи середнього розміру густий зелений вазон, що стоїть на підлозі, біля нього якась торба з подарунками, що на дотик нагадує новорічні кульки, хоча трохи заважка, ще якісь речі такого штибу. Розумію, що все це не просто так: це наш із нею ювілей, а гостя - це щира реакція на жінчин пост у фейсбук, де вона запросила всіх до нашого дому на це свято. Розповідаю, що я нині, як бачиш, не живу в фейсбуку. А ця мила ідея (зробити пост) - чудова ініціатива дружини. Навіть закралася думка: а хто ж ще аналогічним чином може відреагувати і завітати до нас у гості? Дивлюсь на гостю і дружину, і відзначаю, що вони певною мірою схожі зачіскою, навіть мають щось спільне в обличчі. Вони ж кажуть, що вже між собою зауважили цю схожість: чорні коси, довжиною трохи нижче плеча, якась чолка, хоча лоб великий і гарно виглядає, яскрава червона помада. Непомітно для себе бачу в гості іншу знайому С.М., яка справді має більше спільних рис із дружиною. Але цікаво, що цю трансформацію уві сні я від початку не відрефлексовую остаточно. Отже, це "осяяння" образу з'являється в процесі пошуку схожости, більшою мірою, не в форматі внутрішнього монологу, а вже в діалозі з ними. 0235'

Гуляю по якомусь російському місту, спілкуюсь із мешканцями. Привертаю увагу своєю українською. Загалом усі дружелюбні та готові підказати та допомогти. Завітали в гості до мами однокласниці О.М. Звертаю увагу, що спілкується українською, а її дитина вчилася російською. Як висновок: заходить розмова про мову. Про те, що в нашому класі багато хто за радянський період часу русифікувався. І все це при моїй пам'яті! Це при тому, що походять з українськомовних родин, які переїхали жити з сіл у місто.
Повертаємось зі святкового столу. На мені вишиванка, на ногах в'язані капці, на руці великий розумний годинник. Дехто з присутніх вдягнений у щось подібне, але відмінне від мого. Підходимо до якогось ресторану, а в ньому грає якась українська народна мелодія. Цікавою рисою є певний декор на невеличкому даху, що на висоті моїх очей має на собі бутафорію вівсяного печива, але не плясками, а у вигляді булочок (повторення фрагменту з забутого сну). Вирішую підспівати. При вході в той заклад, що має відкритий вхід, наче в гараж, але в сучасному стилі, стоять зо п'ять працівників закладу і мило запрошують відвідати їхню ресторацію. Дивляться на мою зовнішню оригінальність і на те, як підспівую куплет пісні, що долинає від їхнього закладу. На що співробітники аплодують. А я кажу: "От могли б зробити маркетинговий хід, де кожен бажаючий може заспівати, а ви йому... - беру з даху бутафорне печиво та інсценізую його кусання, - у подарунок - печенюжку!" 0500'

Сон 100919 "Але це неправильно!"

Разом із колегами, по завершенню роботи на одному об'єкті, переправляємось на новий. Спочатку їдемо автобусом. Далі, як повідомили, нас має забрати власник нової фірми особисто. Приїхали. Тепер доводиться чекати. Дехто з хлопців пішов з'ясовувати: що і як далі? Приходять і кажуть: "Скоро прилетить і забере вертольотом". Прилітає, а тросами до гелікоптера причеплена конструкція у формі даху, на якому два незалежних сідла, якби на конях. Хтось має сісти на них, а хтось у салон гвинтокрила. У будь-якому випадку буде так, як він скаже. Питаю в хлопців: а що за нове помешкання для проживання, які умови? Так, наче хтось із них був уже на місці, і все розвідав. Відповідають: "Так собі! Ти побачиш!" По паузі продовжують: "Деякі ліжка холодні. Але подивишся, не всі люблять однаково". Дивлюсь ще на ту диво-техніку у вигляді даху з сідлами. Маю розуміння, що саме мені й ще одному колезі доведеться летіти на такому незвичному апараті. Питається: для чого? 0130'

Запитати, що робити сину з англійською. (Неповний фрагмент сну).

Так, наче дивлюсь телевізор. Бачу фрагмент шкільного заходу, як одна жіночка дає для телеканала інтерв'ю до дня української мови. Чомусь вплутує для порівняння своє знання з польської. Тепер по завершенню репліки, стою десь збоку оператора, а біля мене мати. Тут вона на своїй роботі: займається продажем дрібних товарів наживо, як то правильно кажуть: "прямими продажами". Підходить до тієї жіночки і без слів дивиться на неї. Дивлюсь і я, і щось мені в ній знайоме. Тепер чую мамину репліку: "У що ти перетворилась!" Так, наче це прямо могла б сказати лише близька людина, або ж надзвичайно їй знайома. Починає коментувати суттєві зміни в її обличчі, на які вплинув час: брови (кісткова частина) - збільшились, уста - запали... Слухаючи, раптом осяває: звідки я її знаю? - так це ж колишня її співробітниця!
Далі спілкуюсь із матір'ю на тему продажів. Вона ж хвалиться: може продавати що завгодно! Раптом пропонує мені "еМеР три" плеєри. Я її виправляю, що не еМеР, а еМПе (MP3) плеєри. Наче так каже батько, за аналогією з кирилицею, але це неправильно. 0430'

Сон 080919 "Ходили по криницях і "німців" шукали!"

На якомусь робочому об'єкті, з колегами протягуємо кабеля. Тепер сам по собі вивчаю на лотку певні кабелі та кріплення, дивлюсь до якого йдуть обладнання. Тепер наче майстерня і в той же час велике офісне приміщення. (Організація майстерні схожа на батькову - в реальному житті). Знайомий сервісний інженер В.В. сидить за робочим столом і ремонтує черговий телевізор. Помічаю на столі знайомий мені апарат, яким я починав займатись. Питаю за нього. Каже, що ще не відремонтований: "періодична несправність" дає про себе знати. Пробую сісти за нього, аби в усьому розібратися. Бачу, як на основній платі вже паяно та перепаяно. Звертаю увагу на вільне місце під вертикальну мікросхему, яка має дублювати іншу - горизонтальну. Починаю потроху вникати, але це важко, коли немає розгорнутої схеми. Вирішую кудись у межах "офісу" піти, аби взяти деталь на заміну. Приходжу і сідаю за роботу. Тієї ж миті підходить інженер і дивиться, що робитиму. Кажу, що є ось такий варіант заміни, замість горизонтальної мікросхеми, яка може бути бракованою, варто спробувати його аналог у вигляді вертикальної. Просить долучитися і допомогти, напаяти його певним, йому зрозумілим чином. Так, як схеми немає, я ж не відмовляюсь, довіряючи його більшому досвідові. З усього вийшло, що зображення врешті-решт розгорнулося на весь екран. Залишаємо протестувати на деякий час. Іду з майстерні. Десь у межах цього офісу і водночас дому, з архітектурними елементами великої споруди, з певним місцем для паркінгу, з'їздом і масивними бетонованими перилами - зустрічаю свою сестру з якоюсь подружкою. Заходить розмова за дитинство: чи я пригадую якісь цікаві історії, які з нами траплялися? Про себе щось пригадую, але то незначне й не для захопливих оповідок. Кажу: "А що ми такого цікавого робили?" На що сестра відповідає: "Хіба забув? Ходили по криницях і німців шукали!"

Сон 070919 "Наче гортаю спогади..."

Екскурсійна подорож з лишньою технологізацією. Я б сказав: нові віяння не завжди вирішують справу в кращий бік. Беру участь у колективній подорожі центром міста. Потрапляємо в приміщення, де екскурсовод показує, як голосовими командами керує кімнатою. Зі словами "Make up" переносимось, наче ліфтом, у нове приміщення. На якомусь етапі питає: чи хотіли б відвідати туалет? Отримує в масі позитивні відповіді. За новою командою, зачекавши трохи часу, так, наче б були в черзі, заходимо разом у приміщення схоже на амфітеатр зі сходами-сидіннями виконаними з сітки. Рекомендує присісти й отримати відповідне задоволення. Так, як все відбувається в масі, нічого цікавого і, як можна так виразиттися, "приємного" в тому не знайшов. Мить і пропонують йти далі, покинувши заклад. Зазираю зі спини на свої штани, а вони мають від такого сидіння округлий слід характерного кольору, що зовсім мене не втішає. 0400'

Дивлюсь сон, наче гортаю спогади.
От я спілкуюсь з дружиною... Дивлюсь на світлину з її телефону, де колись вона стояла на дворі, біля вікна нашої (таке вві сні переконання) квартири, поправляє щось у чоботі. Там вона падала, а зараз коментує ту подію... Якась молода полька хоче мені щось віддати, а це знецінені українські монети (білий метал), де стерті від часу, а де з отворами. Я ж кажу: "вони нічого не коштують". Придивляюсь, а одна з них мені не знайома і викликає інтерес: на одній стороні викарбувано, як на замковій споруді стоять чоловік і жінка, він її обіймає зі спини, дивляться вдаличінь, а на обличчі маски птахів, спочатку мені видались їхні обличчя кумедними: з гоголівськими носами. Питаю себе: що за дивна монета?.. Дивлюсь на якісь темнокоричневі глянцеві стовпи, виконані з запеченої глини. Роздивляючись якось зблизька, перше, що спадає на думку: це якась альтанка. Питаю в дружини: "Як так можна було зробити?"... Проходжу знайоме мені місце, де видно, що тракторами навезеною землею загорнули ділянку, яка була занедбана, а зараз приймає гарний вигляд (продовження якогось сну)... Спілкуюсь з жінкою по телефону, дивлюсь на наступну ділянку, біля якої треба з асфальту прибрати землю, помити водою територію заїзду. Дружина все це коментує... Чую знайому мелодію, а там слова: "З'явилась відьом відьмча самота...", на мотив народної пісні "Гай, гай, гай..." 0500'

Сон 060919 "Встав і пішов, адже буде пізно!"

Маю від'їхати на навчання. Все готове. Очікую чиюсь команду. Так, наче хтось за мене вирішує яким саме автобусом їхатиму. Мить і мені повідомляють. Збори рахуються на секунди: маю схопити речі й оперативно сідати, адже ніхто не чекатиме. Якоюсь мірою сон повторюється, а саме кульмінаційний момент сценарію: "встав і пішов, адже буде пізно!" Виглядає так, що друга поїздка, або спогад про неї, є чистою аналогією: "слухай мою команду!" Тієї миті, якщо їв, покидав усе і біг на вказаний автобус, який, з безлічі інших, які прибували й відходили, знаходився відносно недалеко. 0030'

На верхній частині лівої ноги рихлиться вглиб велика рана, довжиною з 20, а шириною до 5 сантиметрів, яка заживає доволі незвично, а зараз активізувалась частковим підгниванням. Згадую причину (інша частина незрозуміло якого сну), яка вигладає доволі банально: подряпався від умисного відірваної частини на штанах, яка певною мірою нагадує форму рани. Міркую собі: як, будучи на роботі, маю знайти час, щоб відвідати лікаря, купити якусь мазь? Згадую, що в мене є "Клотримазол" і "Синафлан". Вирішу: що краще? Приймаю рішення скористатися останнім.

Просинаюсь із запізненням на роботу на пів години. Ніяк не можу зрозуміти: чому так трапилось? Перше, наче мешкаю у винайманій квартирі з колегою В., пізніше виявляється зі своєю родиною. (Цікаво, що перше враження належить і до попереднього фрагменту сну). Маю щось поїсти, швидко зготувати собі на обід. Відкриваю холодильник: вирішую з'їсти те що бачу. На здивування знайшов великий картопляний (?) біляш. (Цікаво, що там його залишив у якомусь попередньому сні). Міркую: підігію, і вже буде щось. Бачу ще й деруни: о, як добре, буде що поїсти дітям! Хто стоячи, а хто сидячи всією сім'єю починаємо їсти. Пояснюю сину, що на відволікання немає часу. Знаходжу від учора порізані помідори, даю дочці, беру собі. По ходу міркую: як організую собі обід із виїздом у столову. 0200'

Сон 040919 "Спогади про дитинство"

Пишу спогади про дитинство. Пригадуючи деталі, вирішив деякі з них відтворити в пам'яті й завітати до родини однокласниці Л., що мешкає недалеко від дому моїх батьків. (Уві сні місце розташування дому знаходилось відмінно від реальности - за дорогою). Зустрічаю їхню маму. Спілкуємось за життя. Сиджу біля їхнього гаража і на мене напливають спогади. В розмові згадую про деякі деталі, враження, які виніс з дитинства, будучи в їхній родині. От я згадав, що вперше почув нецензурне слово саме в їхній родині, чим нині здивував їхню матір. За певен час - пригадалось, що в них чув деякі слова польською, тому не все розумів, коли щось просили. Цікаво, що цю розмову слухала ще моя бабуся Д., яка дала якийсь коментар щодо польської: "не цієї родини", - так, наче спогади мої змішалися ще з історією перебування в когось іншого, що мешкають не тут, а ближче до них. Згадав за їхнього сина - меншого за Л., зокрема за книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", яку він може й донині мати в себе. Так, наче це ключ до кращої розгадки чогось, що пов'язане зі спогадами. Їхня мати каже, що зараз він купається і вийде з лазні. Дивлюсь крізь скло надвір, а там сарай, більше схожий на льох - це і є їхня лазня. Біля неї стоїть їхній батько і дід. (Батько в реальности - зовсім інший, нагадує іншу особу, діда не знаю взагалі). Вирішив до них не виходити, аби не зачинати нових розмов, а зачекати сина вдома. До хати приходять всі разом: син, батько, дід. Дивлюсь, а їхній син низького зросту, хоч і дорослий. Кажу: "Весь в тата і діда". (У реальности - навпаки: високий, взагалі не схожий на того, що уві сні). Вирішую пожартувати: "Дуже легко уявити, яка буде в тебе дружина: вже не висока і не середнього зросту, отже, кожна третя!" На що він відповідає своїм жартом: "Четверта!" 0340'

Сон 030919 "Це тобі, Україно!"

На лоні природи, над певним урвищем, двоє чоловіків і двоє жінок влаштували собі повітряний пікнік. Пристібуючись до повітроплана, кожен по черзі перелітає кручу. Свої польоти присвятили національному прапору України, яке, при спускові, звисає в повітрі долу. Один учасник знімає свої польоти на відео. Якоїсь миті дивлюсь на процес його операторським поглядом. Звертаю увагу, що стяг, обвисаючи вниз і маючи на вітрі,  перевернутий: жовто-синій. Фільмуючи на відео ці миті, спортсмен-любитель за кадром каже від щирого серця: "Це тобі, Україно!" Тепер дивлюсь на всіх учасників такого оригінального пікніка зі сторони. От бере якась дівчина і так само перелітає з одного місця на друге. Бачу, що один з чоловіків увесь у татуюваннях: торс, зокрема спина, вся замальована незвичним сюжетом, що раз за разом чіпає мій погляд: на чудово виписаних хвилях моря з чітко окресленим обрієм, в просторі "зависають" 2,5 мотоцикла. З однієї сторони море сприймається так, наче він зайшов у нього по шию, звідки видніються на обрії його голова і частково білі руки, а мотоцикли мають такий вигляд, наче зависли в невизначеному просторі між хвилями та споглядачем, іншими словами: своєю присутністю там "нікуди не впираються". Присутня одна незвична цікавинка: десь недалеко від учасників цього пікніка, в глибині урвища, стоїть велике старезне дерево, до стовбура якого прикріплений діючий електроящик. 0223'

Сон 020919 "Психологічний аудит"

Я з дружиною переїжджаю з однієї квартири в другу. Цікаво, що вибрали з усіх ту, в якій жили (в реальности - живемо), але уві сні вона є майже такою, якою була від початку. Щодо видозміни, то вона торкалась дверей і рами, які були неодноразово пофарбованими світло-зеленою фарбою, що не рятувала їх від певних шпарин у районі ручки та замка. Для переїзду мушу пройти в поліклініці медспеціалістів, які мають надати мені дозвіл на переїзд. До початку мого спілкування з ними вживу, перше - довелось записатися на відвідування і пройти тест по телефону. Коли був у них уже з візитом, спочатку було важко запам'ятати назву відділу, де вони працюють. Це мене трохи піднапружило, адже, щоб продовжити-завершити з ними діалог і забрати медвисновок, мав ще раз до них подзвонити. З трудом пригадав, що за назва була на дверях їхнього кабінету, щось на зразок "санітарного аудиту", хоча складалась з двух коротких речень. Намагаюсь освоїтися з дружиною на новому (старому) місці. Міркуємо, як будемо облаштовувати та заставляти меблями нашу кімнату. По дорозі між всіма перепетіями дружина спілкується із рядом своїх знайомих, які викладають ув університеті психологію. Цікаво, що на якомусь етапі оцінку нашим стосункам за певним тестовим переліком, мали давати по ходу розмови нам, з однієї сторони ті, що з "аудиту" та згадані знайомі-психологи. Вийшло, що перші надали нам оцінку вище, аніж другі. 0145'

Сон 010919 "Відпочинок із несподіванками"

Хтось розповідає про якусь споруду, технологічно побудовану, як оборонна конструкція у вигляді скелі. Насправді - це частина якогось форту. На самій маківці тієї будови стоїть людина, а я дивлюсь на неї з погляду пташиного польоту. До цієї споруди вгору веде довга красива стежка. З іншого погляду: я піднімався до неї, як один із учасників подорожі. Тепер виходжу в центр міста, схожий на Краків або ж Вроцлав. Проходжу біля високих храмових будівель. Поряд проїжджають трамваї. Дивлюсь на мапу міста, як і куди заїхати. Маю зустрітися з дружиною та дітьми. Тепер їду трамваєм, орієнтиром моєї зупинки має стати невеличкий ринок, на якому продають речі легкої промисловості для військових. Трамвай заходить на свою кінцеву зупинку. Розумію, що я таки не втямив куди він приїхав. Питаю польською в кондуктора (молодої повнуватої дівчини) за цей ринок. Показую на мапу GPS, що на телефоні. Вона міркує, потім перепитує в старшого кондуктора. Кажуть, що такого не знають і тому не можуть мене нормально зорієнтувати. Тепер опиняюсь в якомусь приміщенні, яке має відношення до трамвайного ДЕПО. Там спілкуюсь із колегою В., який весело розповідає про роботу та час на обідню перерву, як дехто з колег пробував організувати собі відпочинок прямо таки з ковдрою для сну. Дивлюсь за вікно, де мої діти сидять за столом вуличної кав'ярні і п'ють щось на зразок гарячого шоколаду. Син показує для доньки якісь експерименти з надуванням туди бульбашок та зануренням предметів. Відволікаюсь на В. і кажу йому: "Подивись, скажи класно, коли є діти!" Він погоджується, адже хлопець ще є неодруженим і в розмові зринають час від часу відповідні теми. Тепер очікую якогось рішення, про яке мають поінформувати телефоном. Думаю про якийсь свій варіант розвитку подій, а мені дзвонять і кажуть, що якась старша жінка, перебуваючи в шлюбі, все ж таки прийняла рішення вийти за мене заміж. Міркую собі: що за бредні? Я то її знаю (уві сні), але щоб так круто може змінитися розвиток подій - не очікував. Кажу, що "ні, в жодному разі!" Про себе вторю: що за маразм? Разом із тим пригадую якісь деталі, що пов'язують мене із тією родиною. Так, нібито я свого часу пропонував руку їхній донечці, і все заради того, аби уникнути якогось обов'язку (військового?), або здобути для себе якісь вигоди (фінансового?). (Чимось, поява цього фрагменту з донькою пов'язана з асоціацією за зовнішніми рисами тієї кондукторки). Все для мене з ними стало якось так складно, що подумки з ними попрощався, як з минулим, а інцидент зі старшою жінкою, мамою тієї родини, перевів у статус гумору в розмові з В.
P.S. У процесі пробудження згадав, що стосунки із тією родиною у мене виникали в попередніх снах, про які було цілком забуто. Частково та родина нагадує мені одну знайому сім'ю з реального життя, не в позитивному до них ставленні, близько знайомих із моїми батьками. На відміну від реальности, матір тієї родини була чорнявою, низького зросту, ще й істеричною особою, яка нагадала ще одну особу, але з тим усім такий сон стає більш заплутаним. 0045'

Я з сином відпочиваю на озерах. Одного дня пішли на одне озеро, а воно там блакитне, і вся його цінність у тому, що воно солоне. Навіть ув одному місці було видно, як хтось лопатою зрізав сіль товщиною з пів метра, що приховувалась під невеликою товщею води. Потім пішки повертаємось на звичне озеро. Міркував, як наступного разу сюди запрошу дружину, щоб вона оцінила всі переваги. Уявляв, як розповідатиму про це озеро, яке воно красиве, що йти до нього всього десь 45 хвилин, що риб і будь-якої живности, на відміну від знайомого озера, як і в Мертвому морі, немає. Продовжував міркувати про те, наскільки воно не освоєне, коли навіть будинків для туристів та інфраструктури біля нього немає. Чомусь уявив, як візьму відро води з цього озера і перенесу в уже знайоме, роблячи висновок, що суттєвих змін у якості це йому не додасть, хоча, після такого міркування, подивився на те озеро, а воно на берегах все ж таки має сліди білого, отже тут присутня якась незначна концентрація солі (?). Якийсь хлопець, так, наче я був з сином, а він врази старший, на мої слова, що тут у воді видно стежку між великими каміннями, починає пливти і виявляє на шляху перешкоду у вигляді ще одного каменю. Відкидає його, а він великий, і тим самим прокладає шлях далі. 0445'