Сон 160425 "Міра можливостей"

Приходить увечері додому дружина і розповідає, що не змогла здати екзамен на громадянство. Коментує свою ситуацію: "І це лише був звичний (екзамен)!" І питає мене: "А складний - потягнеш?"

12.04.25

Відрядження. Сумки. Автобус. Кінцева зупинка і я сходжу. Йду... а водій гукає до мене: "Сумки забиратимеш?".

15.04.25

Згадав уві сні забутий сон. (Нагадала локація, не з реалу). Наче почав жити у Франції в якомусь селі розміром на одну довгу вулицю і презентувати в ньому те, що пов'язане з моєю роботою: начебто м'ясну нарізку, яку з часом так і не захотіли купувати. Сьогодні ж уві сні я маю занести попрані речі на знайоме місце: сушка, що має бути на галявині в самому кінці вулиці. Проходжу тією вулицею і вітаюсь із сусідами: "бонжур" одним, "бонжур" другим, "бонжур" усім, кого бачу на вулиці, в дворах і на городах. Я знаю цих людей (таке переконання уві сні), і за різних обставин, адже з усіма мав можливість поспілкуватися в контексті давніх інтересів. Дехто мене якби ненавмисно ігнорує, привідкриваючи одне око на моє "бонжур" і ліниво махаючи рукою, далі цілеспрямовано насолоджуючись сонцем, а дехто мало не готовий запросити до себе у гості. Навіть пригаду деякі подробиці, як там був. (Підозра, що має бути якийсь подібний сон, записаний давним-давно, як заходив до сусідів (саме таких, що уві сні) у гості). Минаю всі будинки, виходжу на галявину та розумію, що всі ті речі, що залишив тут раніше, так і не висохли, а позамерзали (оригінальний поворот подій: усю дорогу мені здавалось лише тепла пора року), а ті речі, що ніс із собою - більшою мірою розгубились, адже були чомусь не в охапці, а на якійсь палці (дивна логістика). Озирнувшись, навіть побачив деякі речі на землі. Тепер прийшов якийсь пузатий начальник, аби справити тут же на галявині малу потребу. Стояв довго і ніц... Я не витримую і вирішую по довгій павзі прокоментувати зі своєрідним гумором його позу "завмри" з опущеною рукою нижче пупа:

- Хоч будильник спалив! ("Будильник" - це з натяком на його великий живіт).

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 030325 "Розбити та полагодити"

Приходжу до якогось намету в центрі міста. Холодно. Запалюю там свічу. Відчуваю як з'являється тепло, коли відходжу - його відсутність. (Можливо, враження під час сну від власного тіла). Приходить незнайомий чоловік. Він так само сильно змерз. Невже і він релігійний? - подумав я. (В реалі б так не подумав). Яка різниця, коли хтось хоче зігрітися? Запалюю другу свічу. Бачу, як плавиться віск, бавлюсь з його перекладанням і додаванням, аби вогню і тепла стало більше.

Хтось бере інтерв'ю у російського співака (з ізраїльським паспортом) Андрія Макаревича, яке він дає біглою англійською мовою зі доволі жвавою думкою. (Про себе ж знаю, що серед російських імперців немає опозиціонерів, таких, як він). Дивлюсь на нього, як він постарів, і подумки зауважую, що в його роті просвічується відсутність бокових зубів. Міркую: невже він такий бідний ("бідося"), що не може полікувати зуби?

Демонтаж старої будівлі. Працює трактор + ручна сила. Тут у мене своя робота - не характерна аби вручну. Разом із тим я знаю, що міг би бути кориснішим. Щоразу повертаюсь поглядом до того, як працює трактор, що розбиває стіни. На цьому тлі археологи, що працюють з архівом (дивне поєднання професій), кажуть, що кожний мешканець цього міста мав у минулому в пакеті медичного забезпечення гарантовану від свого лікаря "скриньку погребальну"... Тепер потреба розібрати стару машину. Зокрема ніхто не може розбити загартоване скло. Всі б'ють, але нічого не виходить. Пропоную свої сили, але керівник відмахується, що це безнадійно. Візуально на склі знаходжу слабке місце для удару та його розбиваю. Знімаються майстрами всі елементи, що дотичні до цього вікна. Збираються докупи, аби показати їх безпосередньо на заводі "Шкода". Місце події раптом опиняється біля центрального входу до цієї фабрики. Автомайстри беруть усі елементи з собою і несуть на прохідну, аби в подальшому знайти документацію на заміну.

Тепер опиняюсь в якомусь моргу, де патологоанатом досліджує кишківник старої людини. (Чомусь виникли спогади про діда Григорія, хоча враження з іншого реалу: зокрема одному фрагменту з фільму).

P.S. Сон надихнув на таку думку ::

Складність снів відображає складність психіки (людського розуму). За собою впізнаю певну послідовність думок, що використовую для складання гумористичного погляду на світ.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 200225 "Загроза творчим намірам"

Я якби по-родинному в когось в гостях. Хазяїн однієї господи під вечір любить відвідувати своїх сусідів, виключно для чоловічих бесід, до яких долучаються інші чоловіки - господарі найближчих садиб. Одного дня вирішує навести лад у себе на подвір'ї, а заодно і в одного з сусідів. Так звучала офіційна версія. Дає мені невелике завдання розчистити від сторонніх предметів місце на своєму подвір'ї. За розвитком подій розумію, що так вирішили зробити на кількох подвір'ях одночасно (як наслідок тихої чоловічої змови), зокрема підготувати місця для виноградників, аби в майбутньому лоза плелась так, аби творила арки. Того вечора в багатьох вийшов плодовитий день, зокрема у жінок - день стрижок. Тепер вечір. Стою з кимось на подвір'ї і раптом бачу в темно-синьому небі ракету з яскравим хвостом, яка спочатку летить спокійно, потім розганяється, робить поворот і різко падає до землі... (Пізніше припустив, що швидкість залежала більш від куту мого споглядання за траєкторією польоту). Долі секунд. Одразу розумію, що це атака на місто. (Уві сні артикулюю назву, хоча нічого спільного з реальністю). У всіх очікуване відчуття вибуху... От-от... А насправді - ракета з шумом падає в озеро. Навіть виникло смішне "бульк", на відміну очікуваного "бабах". Виникли припущення: може росіяни цілилися в міст?.. та однозначно - в центр міста... Ті, хто сиділи вдома і стригся - навіть не відчули цієї події. Молоді та ініціативні вирішили одразу піти в місто та подивитися на місце падіння. Виявилось, що ракета впала навпроти великої зупинки, а на озері (раптом виявилось, що уві сні зима) залишила пробиту в льоді лунку характерного круглого розміру з крильцями.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210125 "Своя шкіра - рідніша"

Опиняюсь в якомусь американському селі з презентацією біля кожної хати різноманітної готової їжі. (Можливо, тематика США виникла з переглядом інформаційно-пізнавального відео про їхню економіку). Таке враження, що такого вишуканого асортименту страв ще не бачив! Звертаю увагу, що головний акцент у всьому цьому - це солодощі: рулети, заварні вироби з різноманітними начинками, такими, що навіть в розрізі виглядають по-мистецьки та спокусливо, щоб купити. (Моменту придбання і куштування уві сні відсутній). Один з продавців каже, показуючи рукою на будинок:

- Ми хочемо, щоб так само було там!

Моя ж реакція-відповідь звучить, як взаємопов'язане з тривалістю життя риторичне питання, яке, з огляду на мій гумор, сумніваюсь чи зміг би "розкусити":

- А що з цукром у крові?..

Знаходжусь у ванній кімнаті. Стою голяка перед дзеркалом і зосереджую увагу на одній з частин свого тіла... Ця зосередженість переривається стукотом у вхідні двері квартири. Спохоплююсь і починаю вдягатися, аби вийти з ванної і відчинити ті двері... За якийсь короткий час з реалу лунає будильник. (На цьому і просинаюсь).

P.S. Цікаво, що раніше думав, що перші звуки будильника на телефоні спонукають до відповідного образу уві сні, а тут навіть відчутний був розрив між "дзвінком у двері" і будильником з реалу. Отже, "внутрішній будильник" працює уві сні на випередження).

P.S.2 Щоб краще зрозуміти образ зі сну, досить описати його іншими словами, як ні, спробувати ще раз, і тоді все стає ясно. На прикладі останнього сну: зосередженість на собі - самолюбування - егоїзм - "своя шкіра - рідніша" тощо.

Сон 03-050924 "Профанація образу"

Якась постросійська сім'я, сидячи за вечірнім столом, спілкується між собою українською про незнайому мені людину. Хтось з молодших дітей цієї родини бере хліб, аби почати їсти, а старший обурливо йому зауважує: "Так не можна! Аби пом'янути, треба насипати ще акрошку".

P.S. Можливо, не з акцентом на "акрошку", але доволі близько нагадує мені мій гумор, який переважно залишаю при собі. У даному образі існує натяк на профанацію причастя.

Переношу з кимось диван у маленьку кімнатку, перед цим старанно вимірявши розміри.

03.09.24

Якийсь документальний сюжет, який ілюструють образом актора Олександра Бикова, подібно до фільму в "Бій ідуть лише старі". Після коментаря за кадром з'являється зі спини образ головного героя, який розповідає групі дітей, як треба співати пісні, одразу наводячи слова і просячи за ним їх повторювати. Спілкуються виключно українською, а пісня доволі відома, народна (не запам'ятав). З погляду оператора головний герой показується з усіх сторін, наче ненавмисно показуючи плащ, в якому був одягнутий. Після слів про дітей і пісні, які співали, якби "доречно" звучить реклама голосом цього ж диктора "зверніть увагу, якого крою тоді носили плащ!..". Такі завуальовані методи нав'язування у мене завжди викликають іронічну усмішку.

05.09.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 240523 "Екскурсійна подорож"

Беру участь в екскурсійній подорожі своєю сім'єю та дивним чином узбекською чи то казахською родиною, яка вирішила поєднати її з переїздом у Європу. Переконання, що я в цих місцевостях удруге і весь цей маршрут знаю. Добираємось екскусійним катером, далі маємо виходити десь на гору (холм), де знаходиться музей. Квитки за проїзд катером можна використати для входу в музей. Багато дрібних випадків минають з гумором, зокрема ця родина вирішила везти з собою великі начиння посуду у вигляді каструль і черпаків. Для інших туристів це видовище було додатковим "бонусом" у подорожі. Іншим смішним випадком було "тупіння" ув отриманні інформації: чи всі правильно зрозуміли, коли виходити на тій чи іншій зупинці?

Сон 151122 "У жартівливому тоні"

Починаю проявляти інтерес до однієї дівчини. Себе почуваю самотнім хлопцем. Якось невимушено, але розвиваються стосунки у більш серйозні. Раз, без домовлености, прогулюючись у центрі рідного міста, приходжу до її дому. Якийсь час стою під вікнами її квартири (перетин вулиць Л.К. - Ф.-Ч.). Вечір, пізно, темно, вона виходить на прогулянку. Якось ідемо компанією її друзів. Відчутно почуваю себе іншим від решти тусівки. Жартома кажу, що можна вважати нас парою, а вона майже так само віджартовується, що маю до неї підрости. А я у тому ж жартівливому дусі: то скільки тобі років? - 19-ть! (Хоча виглядає дорослішою). - То я за тебе в рази старше! - А я ще не розлучена! - Нічого, я вмію чекати!.. Потім помічаю в компанії її друзів неоднозначні погляди між іншими парами. Потім опиняємось на якійсь терасі, де біля кількох людей із нашої групи починає проходити якась стороння жіночка, створюючи незручности з ризиком мало не випасти з тієї висоти. Помічаю, що спілкується українською. Роблю їй зауваження рідною мовою, адже більшість розмовляють польською. Для її ж "зручности" пройшлась із поверненням тим же маршрутом. Прочитав це, як специфічний гумор з її сторони. З висоти тієї ж тераси звертаю увагу, як на траві пасуться "зайончки і крулічки", хоча реально відрізняються за зовнішнім виглядом між собою, але діють, як одна команда. Десь поміж них лежить у траві середнього розміру помаранчевий м'яч. Загальний образ усіх тішить. 0230'

Сон 190622 "5+5+5"

Читаю різноманітні новини, натрапляю на таку, що Великобританія поставила в Україну найбільшу кількість зброї... Відволікаюсь на інші хатні справи. Виходжу на вулицю, прогулююсь якось дорогою, якою заходжу глибоко в ніч, так, що коли виринув з внутрішніх роздумів, помітив, що віддалився від дому так далеко, що треба повертатися назад, а дім, у глибині дороги - це єдине джерело світла посеред суцільної темряви. Від такого образу ночі виникла нотка страху, зосередження на тому, щоб повернутися обережно, не наступивши в темряві на незрозумілі речі, які раптом можуть опинитися під ногами. Дійшовши додому, застаю дружину з розмовою за телефоном. Обговорює якраз політичні теми, зокрема і прем'єра Великобританії Бориса Джонсона. Тут я пригадую інформацію про нього, яку читав ще на початку короткої подорожі. Кажу дружині: чи знала вона, що його ще називають "три п'ятірки"? А звучить це, як "чі чі чі",  записується у формі "5+5+5"? Як виявилось, саме як "чі" у старослов'янській мові називали цифру п'ять. І все так, що мої знання на цю тему почерпнуті виключно зі свіжопрочитаної інформації. Виявилось, що чує від мене про такі речі вперше. У ту ж мить пригадується, що Джонсон (в реалі з гумором називають Джонсонюком, наче подібна форма так само спливає в новинах уві сні) має аналогічний образ у вигляді зірок, які формують доволі оригінальну симетричну форму на небі (сузір'я?). Якщо обмалювати контури, віддалено нагадає образ метелика. Поки про це розповідав, стояли біля порогу і перезирались крізь вхідні двері. У підсумку виявив кардинальне бажання піти спати. Чомусь тематика війни, образ такої пережитої ночі мене спровокував на внутрішню втечу в якийсь закуток. Очікувано уявив образ свого ліжка, куди і сказав, що йду до сну. 1220'

Незнайомий ліс, десь посеред нього закинуте виробниче приміщення. Усередині технологічна криниця наповнена водою, а в ній якесь давнє та не діюче, велике, округле устаткування, виконане з нержавійки, видно, що в усю глибину. Кажу з гумором до якоїсь співрозмовниці: он, достатньо відкрутити з люка пару гаєк, і вже якась користь, здавши на металобрухт.

Якісь чоловік і жінка в цивільному затримують громадянку, садять у авто і ведуть слідчий діалог. В результаті якого виникають дивні та кумедні формулювання, зокрема: "За тобою жабки сумували, причавкуючи хлібом".

Сон 170420 "Депутат Бундестагу"

Дзвонить телефон і чоловічий голос повідомляє, що я став депутатом Бундестагу. Просить приїхати, аби я отримав певні інструкції. Тепер я в приміщенні парламенту. Спілкуюсь із чоловіком, який говорив зі мною по телефону. Першим ділом хочу дізнатися: де моє місце? (Куди сісти з багатьох подібних місць у парламенті?)
- Ми займатимемо перші місця! - відповідає співрозмовник. Мене здивувало слово "займатимемо", як форма дієслова майбутнього часу. Розумію, що сьогодні потрапив у діючий процес тієї каденції, що завершується, а я увійшов у наступну, у якій засідатиму. Згаданий чоловік дає для ознайомлення якісь буклети. У мене виникає багато питань, але бачу, що він зайнятий. Лише тієї миті приходить ще одне осяяння: я ж не розумію німецької! От поставив би кому-небудь питання, а не можу. На останок згаданий чоловік дає мені якусь коробку, схожу на ящик. (Образ неконкретизований, хоча уві сні був доволі ясний для розуміння: наче велика "мікрохвильовка", адже можу судити за спеціальним темним покриттям ізсередини, а в ній стільці (можливо, під впливом сну напередодні). З тим "ящиком" важко співвіднести логіку розмірів і речей у ньому). Вдома доволі довго берусь за ті стільці, аби їх чи то замінити чи пофарбувати наново.
Кілька разів уві сні пробую записати цей сон і кожного разу виникають нові герої. Спочатку якісь два незнайомі чоловіки, згодом жіночка, потім похід на річку, біля якої проходили якісь дівчата. (Про останніх героїв у пам'яті залишилось щось невиразне, а от про перших трохи цікавіше).
Отже, приходять до мене два незнайомі чоловіки із раптовою заявкою:
- Ми вирішили розбудовувати Європу!
- Там, де вона є, чи тут, де її немає? - з гумором перепитую в них.
- Всюди, там де ми є! Ви ж отримали мандат депутата? Ми хочемо познайомитися з Вашими батьками! Маю надію вони такі ж великі люди, як і ми?
Дивлюсь на нього, а він (говорун) і його напарник незвично високі, більше за мене, на що одразу й не звернув уваги. (У контексті діалогу слово "великі" по співвідношенню мого до їхнього зросту створює якусь абсурдність).
- Батько є вдома, - відповідаю.
Ідуть вперед, заходять за ріг дому, помічають тата, вітаються і сходу питають завуальовано про гроші, щось на зразок:
- А у вас є підтримка, аби ваш син представляв європейські цінності?
- Нам є на що спертися! - так само неоднозначно відповідає батько.
Виникає певне пожвавлення зі сторони незнайомців, аби продовжити розмову, але батько з хитринкою усміхається і йде у хату. Я ж пробую про себе підібрати слова, аби ними стримати їх на місці: "Це він так про Бога?", "Про зв'язки?", "Це в нього такий гумор?"... Не знайшовши щось оригінальне, кажу прозаїчніше:
- Повірте, як для пенсіонера, менше ніж ви! 0445'

Сон 261019 "Зашифровані наміри"

Будучи ще на роботі, побачив, як дехто "зашифрував" на собі кабель. Тепер повертаюсь із усіма якоюсь новою дорогою: узгір'я, залізнична траса, ділянки з болотом, різнорідні дерева, стежки. Де важко пройти, там у грязюку накидано якихось дошок, піддонів. Тільки-но зайшли за пагорб, як всі розпорошилися знімати з себе "вантаж" та мінімізовувати його вагу від ізоляції. Я ж іду далі й виходжу кудись на недобудовану дорогу (зроблену частинами) біля багатоквартирних новобудов. Наче впізнаю мікрорайон і приблизно уявляю, як іти далі, аби вийти на головну вулицю.

Приїхав з Польщі. Вдома дружина та її знайома (образ нагадує дівчину, яка переїхала з чоловіком до Німеччини). Тепер сиджу в ліжку. Дивлюсь, а знайома взяла якусь книгу на польській і пробує про себе читати. Я питаю: "Читаєш на польській?" Каже, що "так-собі", і пробує пару рядків зачитати вслух. Жінка каже: "Для початку доволі непогано!" Я ж: "А в мене є польські книжки, які привіз із собою! Дістати?" Бачу схвальні відгуки й очікування чогось нового. Цієї миті заходить до дому син. Ще не роззувся, а вже стоїть у дверях кімнати. Дружина каже: "Заходь, приїхав тато! Є дещо цікаве! Чи не хотів би обійнятися?" Не уточнюючи з ким. Що й прочитується тризначно: мама? тато? тьотя?.. Знайома ловить мить і піднімає руки, зі словами: "Зі мною?.." Всі сміються! Звісно ж: із татом! 0250'

Сон 160419 "Перепетії з перетином"

Читаю книгу з кримінально-пригодницьким сюжетом, з елементами логістики та ведення бізнесу. Один із розділів описує, як головний герой, де я дивлюсь на речі його очима, намагається розширити свій бізнес в Україні, маючи аналогічний у Польщі. Йому треба зареєструвати на себе фірму разом із тим, щоб перетнути кордон у святкові дні. Всі ці шляхи сходяться в одному офісному центрі, де головний герой перевіряє з операторкою, яка приймає його документи на реєстрацію, правильність заповнених форм на бланках. З усього того раптом виявляється, що в нього виникнуть проблеми при перетині кордону, адже не оформлена (оновлена) страховка. Усі дії зводяться до того, що він починає доводити: її наявність і дію на тривалий час. А підтекст полягає в тому, що під час свят, що випадають на період його поїздки, стара страховка не діє. Він проситься на консультацію до її керівника, аби довести, що в його документах все в нормі. Її шеф виявився дивною людиною, що не захотів перейматися поточними проблемами, а весь інцидент перевів у гумор. В якомусь проміжку між тими перепетіями мені довелося мити каструлю біля столу, де була мийка. У кількох кроках від того місця стояла дівчина, яка нагадувала мені одну давню знайому, але тут вона була інша: тиха і не гонорова. Відзначив про себе: як же сильно змінилася вона у своїй поведінці, в порівнянні з тим, якою її знав! Не повірів: чи це вона? Придивився раз-другий, а вона так і не виявляла можливого "упізнавання". Довелось удруге зайти до шефа. Тепер він був не сам, а з заступником - таким же колоритним у тілі чоловіком, як сам. По недовгій бесіді все лягає таким чином, що оголошується: "Зареєстрована фірма (далі звучить довга назва, частина якої має натяк на соціальну мережу Pinterest): "...Пінтерест і К°".

Сон 130219 "Акробатичний движняк"

Переглядаю поетичний відеоальбом. На сцені виступає дівчина з акробатичними можливостями в доволі відверто-інтимному одязі. Це не випадково. Її виступ супроводжує поезія еротичного змісту, яку читає чоловічий голос (схоже, автор). На якомусь етапі дівчина "множиться" - це такий режисерський прийом. Тепер таких дівчат ув ідентичному одязі з десяток. Починають бігати та перебігати з місця на місце, на якомусь етапі - літати... так - це акробати! Вони всі перестрибують зі шнурів на шнурки, як мавпочки, але в певному злагодженому ритмі. "Як же вони не заплутуються в тому, що кожен з них робить?" - подумки ставлю собі питання. (Видозміна кадрів). Все заспокоїлось, тепер при світлі можу розгледіти якусь оригінальну залу, зроблену зі зрубу, з дерев'яними балками з-поміж внутрішньої конструкції даху. Між ними та іншими елементами закріплений неймовірно довгий шкіряний пасок, який обплітає горішню частину зали в певну павутину, на якій і тренуються всі учасники, а я є свідком їхнього виступу. Для себе спробував вивчити заплетені вузли того паска, зокрема основний, який з'єднує початок із кінцем, збираючись у головний - по центру конструкції - доволі хитромудрим чином. Варто додати, що та зала трохи нагадувала гуртожиток, де всі живуть в одному місці. Достатньо зіскочити зі свого ліжка і почати стрибати між усіма тими пасами. Приходять дві викладачки й одна з них на позитиві каже: "Ви не примітили, який у нас хороший другий курс?" - вказуючи на його буйність. Щось додали й про те, що дівчатам легко зорганізуватись для подібного дійства. А я стою збоку й жартую: "Так завжди буває: бабушки кооперуються з бабушками, а дєдушки - з дєдушками!" Беручи цю фразу, як "привіт", який гармонійно вписався у дівочий "движняк". Хором зривається дружній сміх. 0444'

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'

Сон 170119 "Взаємна бородатість"

Чоловік виходить із машини та підходить до "падре" (саме таке слово фігурує уві сні, католицького священослужителя) з якимсь запитанням. Той уважно вислуховує і відповідає йому з певним гумором, зачепивши підбадьорливо його бороду. Чоловік не розгубився й легенько потрусив бороду співбесідника, яка була значно довшою. "Падре", підтакуючи сказаному, із грайливою взаємністю смикнув у відповідь волосся на грудях. Якось все це почало не лише кумедно, але й дивно виглядати зі сторони, хоча для них обох така взаємна поведінка була доволі гармонійною і веселою.

Сон 140119 "Збільшення впізнавання та пригадування"

Хлопець тримає в руках збільшений в діаметрі СD-диск. Щасливий, що переписав на нього багато фільмів. Потім питає так, наче хоче пригадати: яких розмірів вони існували? Десь нарахували до п'яти. В пам'яті увиразнено побачив їхні розміри. (В реальному житті існує лише два таких види). Пригадую (в процесі сну) про салат, який має образну прив'язку до об'єму, як до розмірів на дисках. 0404'

Батьківська садиба. Навпроти лазні батько зробив на землі інсталяцію: лежить, приглиблено в ґрунт, на перекопаній ділянці каска з часів ІІ Світової війни. (Цей фрагмент бачу у сні вдруге). Вище неї розкладений перегній з компосту, наче видовжені шмати чорної тканини або шкіри (виразний образ, який важко описати словами). Я "пригадую" (не належить до відрізку мого життя), як через увесь город проходив фронтовий шлях, навіть злочинець (вже при моїй дитячій пам'яті) тікає від міліції крізь наше обійстя (зламавши огорожу до сусідів).
Заходжу на кухню, там до нас приїхали гості, наче як мені знайомі. Порядкую за столом: щось прибираю, а щось доставляю. Хтось каже про "чуть-чуть", а хтось про море, хтось третій про "дайте ложку" (для гості). Всі слова накладаються таким смішним чином, що я підсумовую: "дайте ложку, аби море брала по чуть-чуть", - викликаючи загальний сміх на кмітливий гумор навіть у тих, хто стояв біля дверей кухні. 0609'

Сон 201218 "Це був такий гумор?"

Хтось дзвонить дружині і питає за навчальні заклади. З розмови зі сторони не все одразу зрозуміло, зокрема з відповідей і пояснень. Коли заходить роз'яснення за інтернатну форму навчання в школі, стає ясніше. Хтось наводить приклади. По закінченню розмови за телефоном дружина питає сина: ну що, будеш навчатися в інтетнаті? Він так: Е-е-е... З інтонацією: це був такий гумор? 0448'

Сон 190518 "Двері у простір"

Швейна машинка в одній руці, в іншій - кришка від білої каструльки, зустрічаю знайомих з творчого кола та науковців, які групками йдуть додому і, вітаючись, щось з гумором коментують у мою сторону. Мені та кришка, "як привіт", тому її кладу в якусь сумку, зі сторони машинки. Я йду в обласну юнацьку бібліотеку і щоразу щось до них заношу, зокрема книги. Цього разу йду зі швейною машинкою. Подумалось: а скільки я до них маю щось заносити? Треба і до інших щось занести!..

Йду до Будинку художників. Щоб туди потрапити, треба до неї піднятися по залізній драбині. Коли я прийшов, виявив, що її демонтували і входу немає. Залишились двері на якомусь 3-4 поверсі виходом у відкритий простір. У мене намір занести до них якісь книги. Я знаю, що цей будинок аварійний і якщо зайти з другого боку і піднятися по хитких сходах, та пройтись тими коридорами, де провалюється дерев'яна підлога, то я можу заблукати в тому лабіринті. За відчуттями цей дім мені знайомий з інших снів: великий і дуже сторий, у нього багато коридорів, а підлога вся з дерев'яних дошок, які скиплять, і по них лячно ходити, бо розумієш, що дім є аварійним. В якомусь з минулих снів я шукав вихід на вулицю. Тоді паралельно зі мною шукала тогт виходу якась дівчина. Я знайшов його далі за протяжністю будинку, аніж вона. Тому в цьому сні я й не намагався пробувати зайти в нього. Відсутність знайомого мені входу була остаточним аргументом.

Я їду в міському транспорті, зустрічаю знайомі обличчя ще зі студентських часів. Дівчина з якогось незнайомого паралельного потоку зі мною розговорилась. Я мусив виходити на зупинці, хоча вона не відпускала своєю розмовою.

Їду в міському транспорті, зустрічаю гумориста ще з часів "Перевесла". Уві сні я знаю саме так, хоча в реальному житті не такої людини, може, й не існує. Він питає щось у мене, я у нього. Знаю, що проводить незалежні гумористичні зустрічі. Я питаю, а поети до вас ходять? А він: та ні! Тієї миті була зупинка і я мав сходити з тролейбуса.
Я запитав у того гумориста, як його звати, на що він відповів: Василь Черній.