Сон 250820 "Забута історія"

Я знаю родину (таке переконання уві сні), в якій мешкають двоє-троє сестер. Якось я у них, в якості ремонту, підключав і налаштовував телевізор до тюнера на нові канали. Якогось дня приходить до мене їхня мама і приносить новину, яка стосувалася й мене: "В новинах чую, що викрита оборудка, спланована однією дівчиною, в якій були виготовлені фальшиві гроші, на яких були зображені Р.З., І.С. - на одній купюрі та моє - на іншій." Цей сюжет я маю нагоду переглянути в Ютубі. Р.З., І.С. (давні знайомі по літературній ниві) на виготовлених купюрах мали вигляд у профіль, а я - на повний зріст - у цеху ливарного заводу, з якого нещодавно звільнився (таке переконання уві сні). Цікавий зміст фото: за мною, на другому плані чаша розплавленого металу, яка переливається у якусь форму. Я розумію звідки походять ці світлини. Єдине, чого не розумію: який доспуп отримано до моєї? Може, узято зі facebook? Дивно, але купюри були виготовлені на копіювальній машині, яка друкує лише чорним, так, що від її продукції мастилися пальці. Певною мірою починають складатися пазли подій: розуміти кому це було потрібно, можливі від того наслідки. У такому дивному намірі: надрукувати свідомо фальшиві та відредаговані гроші, - виникло в нашої спільної знайомої Л.С. Цим кроком вона спробувала помститися за якусь давню і всіма нами забуту історію. Тим більш, щоб компенсувати свої моральні витрати, звідти, де працювала (на копіювальному апараті), змогла якось унести (укатити?) важеньку катушку кабеля. Тепер я з кимось у дитячому садочку на кухні. Дивлюсь на різні страви, які мають подаватися дітям: доволі оригінальні солодкі та желейні вироби. (Зміна кадрів). Знову з'являється мати дівчат, згаданих напочатку оповіді, і розповідає, що незнайома їй дівчина, згадана в розмові - Л.С. спробувала підпалити двері до будинку їхньої бабусі. Зрозуміти наміри цього залякування нам не вдалося, але цим інцидентом, як і першим, продовжила займатися поліція. Я віддаю цій "мамі" якусь торбу з речами, а вона, по якомусь часові приносить її з виноградом, який, як мені пригадалося, лежав там відпочатку, але на самому дні. Усе закручується до такої логічної послідовности, що молодий грузин сватається до однієї з доньок цієї "мами" - майбутньої, в його розумінні, тещі - зі словами: "Я хотів би придбати землю для своїх дітей!" - поєднуючи сказане з масажем її плечей. Дивлячись зі сторони, виникає кілька думок: 1) її доньки такі чорняві, що мають у собі щось кавказьське, таке виразне, як і в ньому; 2) що за дивна культура: входити в довіру до тещі, масажуючи їй плечі, та ще з такими далекоглядними словами про внуків? 0420'

Сон 240520 "Як чоловіки реагують на жіночу активність?"

Маємо кудись їхати. Я ж вирішую, що лише проведу тих, хто від'їжджатиме. Сідаю до водія в машину, приїжджаємо до місця зустрічі. Ніч, а біля зупинки, у вигляді спеціального заїзду для транспорту, догорає будинок. Поряд стоять М.Ч. (літературознавиця зі Львова) та Р.З. (поет і журналіст із Житомира). Кажуть, що вогонь трапився на їхніх очах. Прозвучало так трагедійно, наче вони стали не просто свідками, а мало не учасниками, перебуваючи поряд. Я ж відходжу в сторону і вирішую зробити кілька світлин, як решти вогню поєднуються з чорними рамами відсутніх вікон. Р.З. запалює цигарку і починає з М.Ч. вносити ясність того, що тут сталося.
- У цьому садочку загинула дитина! Вона була самою слабенькою. Причиною стало те, що в паніці один огрядний хлопець, її ж віку, коли біг, впав на неї і вона "зламалася". (Подібно, що асоціативний образ узятий із новин про кришталеву дівчинку). В уяві з'являється картинка, як ця дівчина стоїть біля стіни, ближче до вікна, і простягує руки вгору, спираючись на неї. Виглядає це якось жалісно. Разом із тим приходить усвідомлення, що ця картинка "спогадів" належить часові, що передувала трагедії.
Тієї миті вирішую змінити думку і поїхати з тими, кого проводжаю. Хоча десь у глибині серця оцінюю, що рішення виглядає як спонтанне і трохи відірване від холодного раціо.

Із двома знайомими (уві сні) хлопцями приходжу на річку. Тепле сонечко, водичка. Поки хлопці розкладаються на березі, вирішую покупатися. Заходжу в воду, трохи пропливаю вперед, як раптом із води виринає голова слона, піднімає хобіт, розкриває рота... а перед нею друга, а перед нею ще одна... ще... Перша голова ковтає другу, друга - третю, третя черверту і це виглядає настільки вражаюче, хоча за логікою дій - ірреальним (за послідовністю), хоча тієї миті "картинка" здається мені зрозумілою. У паніці вибігаю на берег, дивлюсь на "самопожираючі голови", розумію, що слони мають тим самим опинитися на березі, але видовище стоїть на одному місці. Хтось зі спини коментує: "Це такий тест, як чоловіки реагують на жіночу активність!". Обертаю голову, аби побачити: хто сказав? - а на цій галявині розклалися, окрім знайомих, із якими прийшов, ще з десятеро мені не знайомих людей, загалом - молодого колективу, серед яких були як хлопці, так і дівчата, можливо, навіть парами. Розумію, що коментар був від однієї з тих дівчат, навіть фіксую яка (світлокоса, обличчя овальне, нічим не оригінальне), і раптом згадую, що щось подібне вже траплялося зі мною на цьому ж місці. Починаю розповідати: "Якось, коли купався..." - але чиясь розмова обриває початок моєї оповіді і я вже про себе допригадую: "... у воді сплив жіночий тампон...". Цікаво, що тоді так само кимось вивчалась зі сторони чоловіча реакція: "Як чоловіки реагують на жіночу активність?". 0400'

Сон із повторенням. Я йду по рідному місту, в напрямку водонапірної вежі. Знаю, що в кінці вулиці є паперова фабрика. (В реалії це не так). У мене неймовірно хороший настрій: йду, підтанцьовуючи під незнайому музику, яка грає десь на вулиці. Недалеко від себе бачу гурт людей, які так само, незалежно від мене, підтанцьовують у своїй ході, будучи в тому по-своєму гармонійні. Тут я вирішую підлетіти, адже пам'ятаю, що раніше з цього місця і далі мій маршрут пролягав у повітрі. Пару рухів руками і я лечу. 0550'

Гуляю по другому поверху батьківського дому. Залажу в заначки, аби щось своє знайти, але трапляю на батькові: якісь чеки по оплаті послуг тощо. Поліз у тумбочку, адже знаю, що там точно щось лежить: відкриваю, а вона - пуста. Так своє і не знайшов.

Приїхав в Україну, і в зв'язку з коронавірусом зрозумів, що треба шукати роботу. Найбільш панічним видався вечір, коли не знав, що робити далі. Домовився за стару роботу. (В реальному житті фірма ліквідувала свою діяльність). Отже, ранок і я в офісі. Зідзвонююсь з клієнтами і домовляюсь про укладання договорів. Ось завершую вже розмову із фірмою, яка має назву, приблизно "Манджаре-трейд". Дівчині, з якою спілкуюсь, кажу: "А я знаю, що таке "манджаре"!". На що чую у відповідь здивування, адже для неї це була лише така назва. І починаю по телефону розповідати історію, яку неволею одного приміщення чують мої колеги (Л., В., О.).
- Манджаре - то обід! Коли я працював у Польщі, був румун, який весь час говорив "mangiare". Якось запитав його: чи то так дійсно румунською? На що він каже: Italano! А румунською дещо подібно: "mâncare" (манкаре). (Переповідана мною уві сні оповідь - з реального життя).
Дивлюсь, а колеги, проявивши до розмови інтерес, здивовані життєвій історії і тому, як вона поєднується з назвою тієї фірми.
Дивлюсь на стіл, а окрім підписаних договорів, згадую, що ще не готові до них специфікації, а це важлива частина, яка фіксує ціну. (Цікаво, що думка про "специфікацію" належить у реалі до роботи на заводі). 0808'

Сон 140520 "На межі з небезпекою"

Переслідую В.Путіна десь на лоні природи. Цікаво, але в той час маю чарівне вміння літати. В процесі роблю своєрідний репортаж: аматорський відеозапис погоні на свій смартфон. Спочатку він з'являється в селі, з якого терміново тікає десь у молодий ліс, у якого є своєрідна крива дорога вниз до річки. Потім він зі своїми помічниками сідає на моторний човен і ним прямує по широкій річці, яка так само має певні заверти. Ось мене вже помічають і звертають увагу охоронці з числа його оточення. Відриваються від основної групи, аби мене якось виловити в повітрі, але я кулею злітаю високо в небо, так, що опиняюсь у тумані найнижчих хмар. Вирішую, як спущусь, то маю опинитися десь у тому місці, звідки почав стеження. Прикметним воно є тим, що там висить знак населенного пункту (села) - загубленого посеред великих просторів Росії, як і багато інших подібних місць. 0130'

Прийшов додому (батьківська хата), почав займатися хатніми справами. Міркую собі на тему проходження медкомісії у військоматі, адже виникла раптова в тому потреба. (Сон відсилає мене до реальної розмови з колегою С.А., який, як колишній рядовий, служив у Німеччині (НДР), а пару років тому проходив повторну медкомісію, заради отримання виписки на перереєстрацію місця проживання). Згадую свої болячки і як то їх треба знову-таки продіагностувати. На якомусь етапі відчув, що почались симптоми нежитю, з'явився кашель, почались часті відхаркування. Одразу зрозумів причину: вчора прохолодив ноги! (В реалі: перед сном довго ходив на дворі. Як ліг спати, відчув, наскільки сильно вони захололи). Міркую далі: от і похворію з тиждень, може два. Так, це вже точно не проходитиму медкомісію в військоматі. Приходжу на кухню, аби закип'ятити воду і згодом почати лікування з вигрівання ніг. Дивлюсь, а мати вже все для того підготувала. Частину перелила з одного відра в другий. Залишилось перелити в іншу ємність решту. Я ж перепитую: "Це для мене? Якраз ноги нагрітиму!" Мати погоджується. Переливаючи, помітив, що вода має нехарактерний для неї жовтий колір. (Образ пов'язаний із реальністю, де згаданий напочатку колега С.А. свого часу розповідав про гостювання в знайомого на Житомирщині, в криницю якого набігали лише поверхневі води, що й робило воду жовтою). На якомусь раптовому моменті переливання води, відро в мене зіскакує і гаряча вода розливається по підлозі. Тієї миті я підстрибую. Цей порух тіла переноситься зі сну в реальність, від чого доволі сильно здригаюсь і просинаюсь. 0400'

По роботі направили в ліс. Взяли інструменти. Вийшли. Приходимо. Відчуваємо, що роботи небагато і час треба розтягувати. Коли я вже під кінець робочого дня взявся за неї, аби зрубити одненьку невеличку ялинку, відчув, наскільки від безробіття заслаб, що навіть важко махати сокирою. (З реальности відчуття сонливости та розслаблености передалось у сон). Десь у той же час почув, як із лісу до нас хтось наближається, схоже, начальство. От і добре: і шумно, і вже роботу видно. Лише невеличкий пеньок, який тепер опинився прямо на дорозі, вирішив засипати піском, аби на ньому не спіткнутися або ж не підвернути ногу. 0500'

Фрагмент: якась подія, що завершується врученням великого кубку, щось на зразок таких, які дають на фініші гонщикам або футбольним командам.

Я з дружиною на базарі. Якийсь чоловік попросив у мене прикурити і разом ми відійшли в сторону, аби не заважати. В тому ряду, де ми стояли, ходило багато народу. Відійшовши в сторону, помітив давнього знайомого Р.З., який докурював цигарку, а біля іншого входу, щось на зразок багатомірної розвилки, як в підземному переході. Побачив ще знайому Н.В., з якою лише обмінялися поглядами. Присутні всюди переходи направляли потоки людей у різні сторони торгових залів, які мали або вхід до них, або - вихід. Пішовши в один з таких переходів, побачив, як люди піднімаються з торгової зали на велику площадку, що має півколо зі звуженими вікнами, густо виставленими вряд. Десь в одному з тих місць - просторий вихід на вулицю. Зауважив для себе: яка ж незвична техніка піднімає людей сюди нагору?! Не ескалатор, а щось на зразок великих прямокутних кошиків, в яких, приміром роблять огляди видоколу міста, але сам процес нагадав виробничу конвеєрність. (Як побачив, то згадав, що подібний образ із кошиками десь фігурував у забутому сні).

Сон 070219 "Ключі від горища"

До батька в гості прийшов старий знайомий. Я знаю, що має підійти й другий. Батько приготував імпровізований стіл, аби приємно посидіти за келихом вина. У мене цікаве просторове сприйняття: з однієї сторони я вважаю, що у себе (на батьківському подвір'ї), з іншої - ми з батьком в гостях, хоча приходять до нього. Що дім, що двір, а згодом і горище - все мені не знайоме. У першого гостя, що схожий на власника кондитерської фабрики "Р." я запитав, чи не будуть у нього березові дошки? (Його образ для мене нерозривний із його сином, якого я добре знаю). Він дав мені ключі від горища, на який я поліз разом зі своїм сином. Там побачив багато старої ксерокопіювальної техніки в різному виконанні та, що характерно, всі в чорних корпусах. Від часу припорошені курявою глини, якою вимащена підлога. Я собі подумав: це ж він ("Р.") раніше мав офіси, але навіщо йому було їх стільки, коли він музикант? (Чомусь тут порушена логіка). Беру березові дошки. Складаю двома кіпками і спускаю із сином до долу. Зачиняю двері і йду до гостя, віддати йому ключі. Заходжу на кухню, а там уже сидить із ними другий батьків гість Юрій К. (У реальному житті 15 років як покійний). Батько не на жарт розготувався на кухні: ось уже й виймає смачну смаженю з духовки і ставить перед гостями на стіл. Я віддаю "Р". ключі, дякую. (У продовженні сну - з реального). Щось про себе згадую про деталі смерті другого гостя, як трапився йому сердечний приступ, коли увечері він з жінкою дивилися телевізор, сидячи на кріслах. Перегляд порушив рип дивану, що був за ними, так, наче хтось сів на нього. Перше, що їм видалось: це кішка, яка застрибує на нього і видає характерний звук, а як обернулись, там - нікого. Про себе згадали, що цей день є для родини пам'ятним, адже помер батько (не знаю кого), розсудили: прийшов і нагадав про себе! Протягом години в Юрія К. трапився інфаркт. 0303'

Знову ж таки: чуже і не знайоме обійстя, а я сприймаю його, як батьківське. Бачу Р.З. в однотипному одязі в широку смугасту жовто-червну лінію. Навіть шапочка і та з тієї ж тканини. 0500'
P.S. Дивно, Р.З. давній знайомий, з яким не спілкувався доволі довго. Сниться вже другу ніч поспіль. Снився й раніше.

Сон 060219 "Ой, не подумайте, що я відмовляю!"

Два хлопця заходять у магазин. Я стою біля них. Вони друзі. Навчаються і живуть разом. Молоді для розмов з дівчатами, соромляться і загалом важко встановлюють з ними контакти. Я знайомлю з продавчинею, яка має непогані пропозиції по товарах. Вони кажуть, що будуть до неї приходити не раз. Міркую, що їм реально легко буде її запам'ятати: все обличчя веснянкувате, так, наче це якась засмага. Кажу: "А доставка до них (до дому) у вас існує?" Вона також жартує: "Можна організувати в позаробочий час!" Щось у неї присутнє в діалозі з ними на тему, що вони з села, отже, про те, про що вона говорить, вони добре знають. Щось пов'язане ще з краєвидами за околицею міста.

Я йду з дружиною і донькою в сторону музею. Там є магазин канцелярської продукції та невелика книгарня. Для дитини треба докупити зошити, подивитися книги.
Чи в розмові, чи я так думаю про себе: згадується Р.З., що з другом гралися синхронно в "російську рулетку" чи у "вішальника" і так само синхронно покінчили з життям. Дурний вчинок - грати зі смертю!
Підходимо до музею. Питаю, наближаючись до парадних дверей: чи не хочете до нього зайти? І чую відповідь у формі питання від працівниці, що стояла при вході: "Що, і ви-и хочете в музей?.. Ой, не подумайте, що я відмовляю! У мене закінчились квитки, а я муші тут стояти..." Дружина каже мені: ми вже там були! І на тому його минаємо, про себе оцінивши "заохочувальний" музейний маркетинг. Прямо по курсу, за десяток кроків, заходимо в магазин. 0230'

Велосипед українського виробництва. Оригінальні написи на ньому приховані німецькомовними наклейками. 0500'

Сон 091218 "Несподівані відкриття та знахідки"

У якомусь сні залишив на підлозі стільник напівкруглої форми від вулика, який завівся в якомусь домі, схожому на батьківський, та якомусь для мене чужому. В мене думка, яку виніс з попереднього фрагменту сну, де побачив якихось тварин у вальєрі наприкінці довгої вулиці в одному з приватних дворів: роздивитися стільник, а потім взяти його і кинути об підлогу. Що очікував від цього - неясно! Але думка так зробити була переконлива. Кинув на те ж місце, де він лежав. Стільник заворухався, але так з нього ніщо не вилетіло. Я взяв його до рук і побачив, як з внутрішньої частини тієї напівокруглої сфери стільника витікає густа липка рідина прозорого синього кольору. Вирішив покласти його на місце. (Про це місце мені відомо з попереднього сну). Це сусідня кімната невеликих розмірів. Лежав цей стільник наче на поличці, трохи вище голови.  Поклав і виникло зацікавлення роздивитися: а що за стіною, біля якої він лежить? Обходжу і бачу на тій же висоті його продовження - другу половину напівсфери, трохи більшу за попередню. Цікаво те, що жодних бджіл або ос я так і не побачив, але зрозумів, що стільник цілком повноцінний. Приймаю рішення: знищити той загадковий вулик. 0615'

Щось пов'язане з книгою. Що саме: важко згадати, але що "книга" - це точно! Потім іду рідним містом, знайомими вуличками, які розкриваються для мене по-новому, виходжу на якусь, яка мені незнайома, це при тому, що знаю майже їх всі. На тій вулиці стоїть невеликий але гарний будинок культури. Зрозумів за вивісками, що були на ньому. Спробував зосередитися: в яку сторону все ж таки пішов? Планував у напрямку дому, а вийшло? А вийшло, як і минулого разу: у зовсім іншу сторону. Навіть уявив мапу міста і своє розташування на ньому. Подумалось: нові вулички - це цікаво, але ж не так, як я хотів? Ще відійшов так, що жодних маршруток, або тролейбусів. Вирішую йти далі, подумалось: недалеко має бути базар. І від незнайомої мені вулички виходжу прямісінько на нього. З першого погляду виходить цілий ярмарок: із шашликами і розвагами. Десь по дорозі купую невелику упаковку чупа-чупсів. Одну з цукерок дістаю для себе. Недалеко від мене якась продавчиня, яка вийшла на перекур, раптово кидає цигарку і біжить до дитини, яка закричала десь справа від мене. Проходжу вглиб ярмарку і бачу знайомого Р.З., який грає в якусь гру, подібну на тир. Вітаюсь і питаю, чи не пригостить він цигаркою? З першого разу питання він не розуміє, наче не дочуває. Повторююсь і кажу, що пригощаю чупа-чупсом і простягую йому упаковку. (Коротке пробудження). Намагаюсь пригадати ту книгу, від якої почалась моя подорож у цю сторону міста: перед очима постає сторінка, на якій букви оживають і набувають нових красивих заокруглених форм. Відзначаю для себе, що такого кегля я ще не бачив, обов'язково треба буде десь його використати в майбутньому! 0940'

Сон 051118 "Невиправдані очікування"

Сидимо за столом із Біл. На перекур вийшов Р.З. Я кажу: а ти на перекур хочеш? Мацаю кишені, наче відчуваючи пачку. Біл. жаліється, що зараз багато курить, навіть забагато, тому й не носить із собою цигарок. Але вирішує вийти зі мною на двір. Я біля вікна шукаю в кишені уявну пачку, а в результаті викладаю на підвіконня упаковки скоб для степлерування різних розмірів. Кажу: нема! Він іде, згодом я зрозумію, що одразу позичив у Р.З. Я стою на сходах того дому, з якого вийшли. На зустріч іде незнайомий мені чоловік, видно, один із гостей свята. Кажу до нього: можеш пригостити двома цигарками: мені і другу? Спочатку, крізь темряву пізнього вечора, він з гумором каже мені: "не дам - це не є добре!" А потім простягує руку і каже "на", а в руці тримає олівці. І так заохочувально: ну бери, бери... 0033'

У мене роль у якійсь постановці. Усі починають готуватися до виїзду з концертною програмою. Кожен іде збирати ті речі, з якими працюватиме на виїзді. Я іду розбирати пересувну огорожу: знімаю сітку за сіткою, складаю на різні купи, в залежності від її протяжності. Підходить якась жінка, причетна до організації поїздки. Щось для себе відзначає, щось коментує, на що відповідаю невпевненістю: чи взагалі це моя робота? - хоча продовжую почату справу. 0600'