Сон 261223 "Встигнути зробити"

Начебто спостерігаючи якийсь художній фільм, переймаюсь переживаннями героїні сюжету, яка утікає від зловмисниці. Біжить довго та зі всіх сил. Забігає з вулиці в будинок, біжить коридорами, перебігає з поверху на поверх, тепер біжить довгим коридором, який поглинається темрявою. До мене приходять запитання, ніби я, будучи на її місці: що треба зробити? - головне не збавляти темп; темрява така, що вже нічого не видно, але бігти в неї треба; якби я звернув у якісь двері - це не було б виходом... 

Від частого дихання, пов'язаного з бігом, просинаюсь. 

P.S. Таке враження, що від подібної втечі та страху невизначености, як у кінематографічному стилі жаху, подібне сниться вперше.

Разом із дружиною беру участь у якомусь заході. На окремому столі викладаємо святкову композицію з червоною трояндою. Схоже, що напочатку була тарілка з печеною рибою (асоціація з реалу зі святковим карпом), яка доповнилась трояндою. Коли дружина пішла, вирішив змінити композицію, тоді вже не було риби або ж зник акцент на її фіксації, і я почав міркувати, як прикрасити червону троянду, яка в складках скатертини мала б лежати більш майстерно на столі. Тоді прийшла "божевільна" ідея: прикрасити червону троянду молотком. Було ще додаткових пару спроб зробити ще краще, адже попередні мої варіанти виглядали не так красиво, як на початку. Поспішаю завершити нову композицію ще до повернення дружини.

Сон 020820 "За ваше здоров'я!"

Фрагмент: Ракета.

Я в якомусь барі, в якому клієнтури: немає де яблуку впасти. В іншому місці аналогічний бар і його вирішили переобладнати під інший заклад. Винесли всі речі, а виявиявилось, що на стінах є малюнки і натяки на те, що тут колись був дитячий садочок. Виходжу на балкон, щоб зняти зі стіни залізну баночку, а там (на стіні) намальовані дві блакитні хмаринки в білий горошок із зайчиками по середині. Я міркую собі: дивно, заклад називався "Бедрик", а тут зайчики. Тепер я отримую завдання спустилися під воду і виявити: чи немає на трубі, вцементованій до стіни, вапняного осаду. Спускаюсь метр-другий... десять... - коментую, що не виявляю. Начальник дивується і висловлює по ходу свої міркування (телепатично?). Тепер помічаю на тій трубі незначні шерехаті нарости, які варто буде згодом зчистити. Все це відчуваю на дотик. Спускаючись глибше, подумав: а як я взагалі під водою дихаю? І раптом затримую подих, аби мені вистачило кисню піднятися на поверхню. Спливаю і відчуваю: ще трохи і я того затамування не витримаю. Тепер я сплив і стою перед колегами (таке переконання уві сні). До них і керівника, за моєї відсутности, підійшов ще один начальник, а я тієї миті стою з бокалом, так, наче з ним і піднявся, зачерпнувши воду з самих глибин. Дивиться на мене і піднімає свій бокал, які, як зрозумів, мали тримати усі, зі словами: "За ваше здоров'я!"