Сон 140325 "Сила в іншому"

Стикаємося в роботі з ефективністю праці. Полягає вона на тому, аби складний малюнок з мозаїки складати максимально правильно: на раз і більше не переробляти. Мозаїка є доволі складною: з малюнками тварин і візерунками. В нашій праці з'явився чоловік, за яким видно було, що мав внутрішній інтерес складати мозаїку не просто на раз, а швидко і правильно. Ми до кінця не розуміли його, поки не довідалися під кінець роботи, що це не просто звичайний робітник, а олігарх, який найняв математиків для обрахунку правильного викладання кольорів та їх послідовностей у візерунках, для того, аби таку роботу виконувати в рази швидше. І що найцікавіше: досяг такого розрахунку. Тепер працівники за менший час праці виконують складну роботу, яку раніше робили в рази довше. Маючи математичний розрахунок, олігарх, переодягнувшись раз у робітника, почав економити на робочій силі та виконувати в рази більшу кількість замовлень. Саме в цей момент прості працівники зрозуміли, що математичні обрахунки в школі - це не просто забаганки, аби дітям "життя не здавалось солодким", а реальний інструмент, адже хто зумів опанувати його в рази з практичною метою, той обов'язково опинився "на коні", а не "під конем" - "на віслюку", як Месія (гумор для божественних роздумів). Навіть від того в нас з'явився реальний смак гіркоти: справедливий егоїзм одного помножений на максимальне використання чужих ресурсів - це і є ефективність.. чи на користь однієї кишені.

Поставили штучному інтелекту обрахувати якийсь показник на Місяці. Вин видав приблизно такий же результат, про що писали наукові книжки, як припущення, але так, що й не було остатично доведено. Хтось з науковців питає: а чи ставили ШІ запитання: "Діставши таких висновків, чи здійснив він обрахунок у ситуації виключення своєї присутности на Місяці?" Припустивши, що ШІ вже має таку хитру логіку самовиживання, де пропонуватиме "правильне" рішення з ризиком для людини, але не для себе..

Опиняюсь на чужому городі. Весна. Деякі грядки зроблені у вигляді траншей. Виникає потреба почати пересипати грубий пісок. Настільки видається грубий, що - декоративний. Підсумовую: дивні земляні роботи, як на мене.

Я в чужій хаті. Хазяйка, яку подумки сприймаю за тещу (розмита конкретика), має чоловіка, який більше нагадує лежачого діда (в порівнянні до реальних спогадів - далеко віддалений сюжет). "Теща" має дві дерев'яні люльки до паління, які "колись давно" курив дід. (Сон переривається).

Тепер наче як новий сюжет ::

У діда підкошуються ноги і я його ловлю на руки, аби він ще міг стояти. Відчуваю, який він худий: так, що відчуваються мало не кості крізь шкіру. Також відчуваю як у цього діда слабне і слабне дихання, а в якийсь момент прислухаюсь і усвідомлюю, що він вже не дихає. Тепер кричу помираючому чи вже померлому діду, якого ще тримаю на руках, аби привести до тями: дєд!.. дєд!.. дєд...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 070823 "Асинхронізація і повтори"

Кінець роботи, ніяк не можу синхронізуватися в діях з колегами. Я піднімаюсь, а вони в іншому місці опускаються, я обходжу будинок з одного боку, а вони йдуть до іншого. Тепер все виглядає так, наче я повертаюсь з роботи через залізничний вокзал. Десь по дорозі, прямо на вулиці скидаю з себе спецодяг, будівельні бути, одягнувшись у повсякденний. Подивившись на тлуми людей, що йдуть на зустріч, а інші - в сторону вокзалу, пригадую, що сьогодні маю поїхати і зустріти в іншому місті тещу. Дивлюсь на годинник: 7:44 (кінець робочого дня: за логікою мало бути хоча б 17:44, можливо, свідомість так готується до ранкового пробудження) і розумію, що вже десь зараз має бути мій потяг, а квитки на нього лежать вдома. Може я мав із собою взяти якусь сумку, яка також вдома?.. Мацаю кишені: телефон, ключі, гроші з собою! - отже, можу їхати і так. Не ясно, що скажу за квиток кондуктору, але "чесне слово, я його купив і він лежить удома!". (Часті повтори, такі, як тут - "удома" - характерні снам). Вкотре згадую, що десь просто на вулиці лежить мій робочий одяг. Заскочую на потяг... Ще було якесь вагання: чи я встиг би додому, чи це точно мій потяг... - але відкидаю всі сумніви і їду. З вікна потяга бачу, як якийсь чоловік з деякою обмеженістю в рухах начебто як наздоганяє потяг, показує вдалечінь рукою і на тому перестає бігти. Просинаюсь із частим диханням, начебто біг сам, але скоріш усього від хвилювання.

Сон 290722 "Тихе розчарування"

Перебуваю на залізниці. Керую процесом переставляння великих локомотивів. Так би мовити - спецлокомотивів. Весь сон - це ходіння по шпалах, переступання рейок, керування тими, хто пересуває ці локомотиви. (Насправді, таких розмірів спецтехніку раніше не зустрічав, хоча в інших снах гіперболізацію вагонів та рейок пам'ятаю, так, що навіть не міг їх переступити. А у реалі подібного ніколи не бачив).

Наближається Новий рік. В нашому домі гостює теща. (Дім нагадує хату баби Марії). Якоїсь миті за столом теща жаліється на біль у животі. Тут я пригадую, як недавно вона, смакуючи якусь страву, проковтнула штучного іграшкового коника. (Відсилання до забутого сну). Цієї миті я пригадую якийсь детальний телевізійний сюжет про незвичний метод лікування, в який входить проведення нескладної операції і повернення людини в звичний стан здорової людини. (Чергове відсилання до забутого сну). У мене виникає ідея допомогти тещі та зробити подібну операцію. Тепер я бачу надрізану частину живота в районі шлунку та сам шлунок у відкритому вигляді. (Увага злокалізована виключно на ділянці тіла). Зовнішній вигляд мене не дивує, причину болів у нім не бачу. Міркую, що в іншому місці тіла треба вийняти забутого коника і ще щось подібне до нього. Хоча можливу причину побачив, але відклав у сторону передчасні дії. Захотілось показати свої спостереження дружині. Хоча відклав справу в сторону і відволікся на якісь інші хатні справи, повертаюсь, а замість тещі лежить зготовлене (на високій температурі) тіло, більше схоже на дужого індика. Повертаюсь на кухню, а там пораються теща (!) і дружина. Хоча і бачу тещу, у мене переконання, що я вже не зможу оживити її тіло. Як про це їй сказати? А якщо довідається про наслідки дружина?.. Хоча я бачу тещу наживо, я думаю за тіло, наслідки і свою неуважність. Якоїсь миті до мене приходить прозріння, що теща жива, але виникає переконання, що це її тимчасова галограма або "астрал". Щось таке, до чого можна доторкнутися. Навіть торкаюсь і переконуюсь, що це справжнє тіло, але в голову так і не покидає підозра, що все це тимчасово, і насправді неумисно її вбив, але навіть собі признатися страшно, а всім і поготів! Отже, за пару днів про це дізнаються всі, а її живий образ, відтворений у реалі, зникне. Але поза тим всім іде спокійне приготування до Нового року, накривається стіл... Якоїсь миті пробую пожалітися дружині, що необережно зготували тещу, яка лежить в горщику до запікання, навіть хтось спробував готовність на смак, відламаши шматочок ніжки, яка була схожа, направду, на великого індика. Тепер, щоб розв'язати свою дилему, я їду до якоїсь фірми, в якій начебто раніше працював, і в якій переховується більше даних про той телевізійний сюжет, навіть є певні технології, про які я згадую, що приховуються за кількома замками, де сидить шеф у підвалі того ж будинку. (Відсилання до давнього сну. Подібний сюжет з таємничим місцем і доступ до нього  виникав пару раз, але давно). У тому офісі виявились незнайомі працівники, я ж повівся впевнено, наче у себе на роботі. Потрібного не знайшов, про кімнату шефа розчаровано поміркував. Тепер я копаю якийсь пісок і ношу його десь до дому, начебто утрамбовуючи підлогу. Вся увага зосереджена на копанні. Пройшлась мимо дружина і зауважила, щоб пісок брав чистий. (Логіка: для чого? - відсутня). Тієї ж миті коли дружина зауважувала, набрав не зовсім чистої землі - недопісок, а в ньому виявились якісь живі чорні округлі жуки, отже, зауваження дружини, як те побачила, виявилось більш категоричним. До останнього мене не покидала думка, що той образ живої тещі є тимчасовий, а насправді вона померла, хоча всі це усвідомлять пізніше, а я про це вже знаю зараз. 0230'

Сон 090422 "Інша назва, інше місце"

Дружина хвалиться, що отримала документи на проживання своєї мами в Польщі. Показує цей документ. Мене перше дивує зіркоподібні (квіткоподібні) закреслення порожніх місць жирним синім олівцем, а ще, як вчитатися, він має в собі згадку святого: "Данаїла Кримського". Я ж питаю: чи точно так має бути? Адже пам'ятаю, що по телефону з мамою говорили за якогось іншого Данила? З Торуня? Дружина згадує, що так, мав бути "Торуньський"... Підсумували, що насправді нічого страшного, може бути й "Кримський", але хіба є такий серед ліку святих? От мама і зрадіє, що отримали документ і здивується, почувши за свого патроната в Польщі! 0530'

Прогулююсь разом із сім'єю по рідному місту. Намагаємось реалізувати давній намір відвідати цікаве місце. Завертаємо за ріг вулиці і я пригадую, що недалеко звідси, якщо пройтись трохи вперед за цими будинками, є музей, який мені не раз сниться. (Розповідаю так, наче сам знаходжусь у реальності. Місце, яке пригадалось справді зі сну, але не знаходиться в рідному місті, просто час від часу згадується у снах, можливо, це спогад з дитинства, коли відвідував місця разом із батьками десь над Чорним морем). Аби завернути за ріг, трапляємо в театральне приміщення. Дружина інтуїтивно каже: "Я знаю, цей музей, він у сусідньому приміщенні!" Заходимо туди, але бачимо ще одну сцену з порожньою залою, яку використовує якась харизматична церква. На це натякає оформлення зали та сцени. Я ж стверджую, що все ж таки не це місце, бо й так видно, що не музей! (У реальності, будинок, в який ми потрапили, нагадує міський будинок офіцерів. Там дійсно в одній із актових зал відбуваються / відбувалися якісь веселі богослужіння). Виходимо звідти і проходимо трохи вперед. Намагаюсь відтворити маршрут реального знання вулиць у місті з тим, якими вони мені снилися, аби міг дійти до того музею, і розумію, що "пазли не складаються", про себе визнаю, що та друга реальність (уві сні), знаходиться в іншому вимірі. Висловлюю сумніви дружині. 1050'

Сон 090320 "Повернення літературного боргу"

З колегою по роботі потрапляємо у місце, яке можна назвати поліцейською дільницею на двох правоохоронців. Але трапляємо не безпосередньо до них, а в приховане приміщення, з якого можна вислизати непоміченими всередину їхньої кімнати. Так трапилось, що колега проявив самоініціативу невидимо пролізти під їхній стіл, на якому була розташована модель-мініатюра воєнних дій на лоні природи, де зачепивши з-під низу палички, на яких були дерева, видав свою "дивовижну" присутність, а заодно й мене, коли я спостерігав із місця, більше схожого на підвал того дому, крізь прямокутний вентиляційний проріз між стіною та підлогою. Виявивши нашу присутність у такій "глухій" кімнаті, як підсумок, опинилися замкнутими в їхній, без права виходу назовні. Далі (фрагментом) їв (там же на місці) такий хліб, що застрягав між яснами та зубами, в результаті чого треба було довго виколупувати язиком, а врешті - лізти пальцем.
P.S. Сон нагадав інший - безмірно давній, в якому я непомітно й неодноразово потрапляв у приміщення однієї людини, у якої була хованка з дивним захистом, до якого я знав секрет доступу. Заходив у той "сейф" не раз. Подібне переконання виникло на початку сну, наче я знаю це місце та їхню хованку, але інтересу до неї лізти вже не було, хоча сам факт впертости колеги нас видав у дивній ролі як спробі розіграти сценарій можливого прагнення потрапити до того місця. 0300'

Маю колекцію публікацій різних авторів, копії яких вирішив розвезти власникам. Ось вже я в дворі жилого двору, оточеного багатоповерхівками. Підходжу до одного з них і по ходу звертаю увагу на зміни: ось місце, де колись був дитячий майданчик, ось зрізаний стовбур дерева, який я пом'ятаю ще з дитинства. Дивно, але воно старе і нікому не прийшло в голову його прибрати: так і використовують у якості лавки! Ось двері, крізь які я можу піднятися в квартиру родини Ліх... Стоп! Але ж вони вже дивним давно в Ізраїлі? Йду з того двору... Помічаю, як на сонці гріється кіт (не кішка), розклавши ноги до сонця. Трохи далі, за рогом дому, обходжу калюжу, яку пригадую так само з тих далеких часів - нічого на краще не змінилось! Міркую: якби та родина повернулася зараз у двір свого дитинства (діти), та зрілих років (їхні батьки), ой, як би вони здивувалися незмінності речей!

Приходжу до Г.К. (Г.М.). Попередньо передзвонив, уточнивши місце роботи. Дістаю папку з копіями публікацій її творів, аби їх віддати. Знаю: в мене ще багато авторів, тому за цією зустріччю будуть інші. Разом із тим завершуємо підготовку нової книги про Юрка Ґудзя. З-поміж принесених мною паперів беремо вже вичитану книгу, у якій присутні давні рукописні правки. Виникло відчуття зібганости часу, коли Г.К. (таке враження лише уві сні) працювала в різних місцях, так, що довелось трохи напружити мізки: куди ж саме їхати, аби потрапити до неї?

Приїжджаю в гості до тещі. Готуємось до якогось свята. Як продовження попереднього сну, бачу відеозапис спогадів одного з письменників про Юрка Ґудзя. Він сидить за святковим столом, а за його спиною проріз до сараю, в якому видно, як дають їсти свині, напочатку підготувавши сіно, перемішавши його з якимись борошняно-супучими додатками. Хтось коментує технологію: наскільки вона проста і цікава. Далі, у тещі прибираємо в домі: подивувало, що до земляної підлоги поприлипали буряки. Здіймається пилюґа і я припиняю замітати, відкладаючи процес на потім. Теща розповідає, як з Манею мають поїхати на якусь культурну прогулянку. Від сказаного маю невиражене здивування. 0500'

Сон 060618 "Прийшов у сюжет казки"

Лоток з цілісного металу, з акуратними поворотами вліву і праву сторони з обох боків. Обговорюю з колегою питання часу: до коли працюватимемо? Не в межах годин, а робочих днів.

Звільнився з роботи, аби найти іншу. Почув про варіант з бібліотекою. Навіть зустрів ВВ, в шкіряній куртці. Позитивне враження. Маю причетність до видання газети, організації громадського життя... Дуже легке розуміння організаційних процесів, де з позиції власних інтересів вкотре приходить відчуття програшного стану.

Смажились на вогні великі печериці.

Прийшов у гості з дружиною в сюжет казки. Запропонували вибрати пісню. Дали список: що не назва, якийсь гумор, наприклад, "Дірява Єлєна". Я з дружиною стоїмо перед порогом дому. За сюжетом: ми прийшли на день народження моєї тещі. Розумію, що всі на ньому - незнайомі мені люди, в тому ж числі "винуватиця" свята. Я дивлюсь, а дружина без квітів. Про що кажу вголос, а вона весело так: не хвилюйся, все домовлено! У нас для того з собою - "торба наїдок".