Сон 310518 "Художнє враження". Тлумачення

Працюю і по ходу прибираю за собою. Поліклініка. Працівник закладу в білому халаті, більше за статусом, ніж медсестра, можливо, завідуюча відділенням, має до себе (в кабінет?) занести коробку документів. Я запропонував допомогти. Але вдруге (в якомусь сні це вже було) наткнувся не на двері, а низький прохід, який треба пройти майже пластом. Так, наче він розділяє клініку на пацієнтів і медперсонал. Я пролажу крізь ці "двері", а за мною, не така вже й худенька згадана працівниця. Я навіть, перед тим, як лізти самому, подумав, чи зможе вона пройти крізь них?.. Я продовжую робити свою роботу, схоже пов'язану з фарбами і малюванням. Я опиняюсь у місці, де сидять мами і біля них грають діти. Одна дитина щось собі намалювала... Я ходив, щось шукав, навіть змусив піднятися кількох мам... Одна з них схожа була на однокласницю, яка сиділа в ночвах з водою. Навіть і її змусив піднятися, засоромивши своїм проханням, зі словами: я не дивлюсь, просто шукаю, чи є воно тут... Я в кімнаті, по ходу так само, щось роблю та прибираю. У мене в руках опиняється скручене полотно, яке чи то я приніс із собою, чи хтось - як те, що я шукав. Розкладаємо те полотно, а там якась мала дитина написала цілу фразу зеленими фарбами. Всі подивовані, адже дитина в її віці ще не вміє писати. Я розглядаю уважніше, а напис просвічується певним блиском крізь зелений колір. І шрифт обраний оригінальний, на краях букв прочитується дитяча непевність у руці. Враження посилюються тим, що букви писалися ще при певній скрученості полотна, а читаються - в її розгорнутості. (Фразу не пам'ятаю). Хтось зве батьків тієї дитини, вони приходять, стоять справа від мого плеча, коли я тримаю те полотно, а їхні обличчя притоновані майже таким ж зеленим, як той напис. Їхня реакція була доволі спокійна: "Подивились!" Запам'яталось обличчя батька дитини, схожого на одного з колег, з яким я працюю - за віком подібний до діда.

P.S. Сон складається з відрізків прожитого дня, образно перенесених в інші місця та обставини. Наприклад, приміщення поліклініки або ж лікарні для мене самого несподіване в цьому сні, хоча час від часу такі образи виникають. Лаз у вигляді дверей - трансформація асоціацій пов'язаних з професійною діяльністю. Тут я легко знаходжу зв'язок. Головне, не самі двері, а мій прохід через них, як долання певних труднощів. Є в цьому сні прогалини, пов'язані з переходами з одного місця мого перебування в інше, що так і не згадалися, хоча сюжетна канва не обірвана. Відчуття цілісності сну присутнє. Тут можна навіть спостерегти зв'язок паперів, що я ніс в коробці, з полотном, на якому був намальований напис. Однокласниця і "дитячий садочок" з мамами та дітьми навколо неї, я можу ув'язати з тим, що вона є вчителькою молодших класів. Дитина, яка малює - це враження від художніх робіт моєї дитини, які я переглядав перед сном. Різні розливи і відтінки фарб у сні - так само, але пов'язані з акварельними роботами. Обличчя тата дитини, схожого на мого нового колегу - це враження, яке він справив напередодні, проявивши себе з іншої сторони, аніж у перший день знайомства. Тому й обличчя - інше - із зеленим відтінком. Тут прочитуються моя йому підсвідома відповідь, з певною долею сарказму: напередодні інший колега показував мені малюнок зі Шреком та його зелененькими дітками. Решта значень: вміння більшого - дитина, що змогла здійснити щось за межами своєї сили, певне світіння написаної фрази, "кубик-рубик" з полотна, який перескладає фразу, медзаклад?.. - мають невиражене, але в дечому зрозумілі тлумачення, в яких можу й помилятися.

Сон 300518 "Червона родимка"

Робили різні металеві конструкції. Виключно робочі моменти. Дорога. Машина. Чоловік з червоною родимкою на носі стоїть біля машини і каже, що треба ще когось "з наших" діждатися. Я дивлюсь на нього, а з його родимки на носі смішно стирчать волосячка.

Сон 290518 "Укладання в цілісність"

Кам'яний кінь у вигляді слона - з хоботом, в сидячому положенні, в стилі буддійських фігур. 2158'

З'єднання великої цілісної конструкції. 0055'

Працівник робить кладку: мала цегла до середини, велика - назовні. Я пам'ятаю, ще коли приїхав, як все будувалось. Тепер там поштукатурено і пофарбовано.

Чоловік і жінка приїхали тележкою аби зложити пляшки і залізні банки у велику картонну коробку. По укладанню чоловік накрив те все зеленою шматкою. Кілька разів зачинали вони те все везти і стільки ж воно перекидалося і висипалося. Я запропонував, як рішення, чи то ящики замість картонної коробки, чи укласти інакше. Жінка пішла щось шукати, а чоловік сів щось мити. Мені треба було помити бути від цементного розчину, я в нього попросив води з шлангу, і вимив взуття начисто.

Сон 270518 "Сімейні відносини"

Пішли в місто на прогулянку. Сам похід був цілеспрямовано спланований, адже мав приїхати якийсь знавець сімейних відносин. Місце для його виступу та глядачів було спеціально організоване. У місті зустріли ряд знайомих. Коли почався виступ лектора, він запросив, для спроби навести приклад процесу розуміння сімейних відносин якусь сімейну жінку. Чи то його вибір впав чи так зголосилася для діалогу - моя дружина. Отже, лектор на спеціальному підмостку, а опонент трохи нижче на трибуні зі сторони. Я від дружини недалеко. Розповідаючи про сімейні цінності в форматі "виточування кожної думки", почав ставити питання до опонента. Дружина з хотінням на них починала відповідати. Склалось таке враження, що лектор своїми питаннями про сімейні цінності, зокрема про роль жінки в родині, починав заганяти опонента в глухий кут, наче всі родини, за будь-якого розкладу сімейних стосунків, рухаються по єдино заданому сценарію. Щоразу підводив до наперед готового висновку. Завершувався питанням: А це ти робиш для свого чоловіка?.. Поки дружина була на сцені, до мене почали підходити журналісти з певного кола знайомих, аби мене сфотографувати, обираючи для того тло і ракурс. Серед глядачів я примітив своїх батьків, які розсілись окремо: батько, аби поспілкуватися з кумом, кума сама, до якої, на вільну лавку, підсіла мати. Тепер лектор менше питав, а робив однозначні висновки в формі монологу. Мені було неприємно, адже він навіть і не надавав сказати слово дружині. Я вже хотів, аби ми разом пішли звідти, що й зробили. По дорозі зустріли ще ряд знайомих, зокрема, дівчину без ніг, образ, як мені пригадується, що вже зустрічався в моїх снах. З нею був її цивільний чоловік - військовий, а з ними ще одна пара. Поки ми їх минали, помітили, як вони між собою граються: бігають, сміються, вилазять на огорожу, зокрема та, що без ніг - на ворота. Я собі так і подумав, як вона це робить? Її ноги були частково роботизовані. Принаймні, я побачив на її кінцівках металеві округлі закінчення. Все це разом виглядало доволі несподівано і дивно. Минувши і їх, ми пішли звідти геть. 0144'

Троє хлопців зняли хату для троїх дівчат. Приблизно кожному подобалась якась дівчина по своєму. Житло в приватному секторі довелось за короткий час поміняти на інше - аналогічне, ще й мало не по сусідству. Переїзд (знайомство з новим помешканням) у вечірній час.

Процес приготування макаронів з м'ясом. У майже готові макарони досипаю ще, ще й іншого виду, при тому розуміючи, що за раз їх не з'їм. Готове м'ясо передбачалось додати наприкінці приготування. Залізна каструля незвичної продовгуватої форми, схожа більше на качівницю чи оселедницю.

Сон 250518 "Від початку..."

Я знаю, що ми зупинились в останній раз і почнемо нині з місця де наше помешкання. Щось пов'язане з бібліотеками. Я чую про якесь видання, що переопубліковувало заборонену свого часу українську літературу, починаючи з Празької школи (Олена Теліга, Олег Ольжич). Те ж видання не нехтувало російськими митцями, що суттєво заявили про себе в протестно-визвольному русі. Наприклад, у вигляді кінохроніки, перевидавали Віктора Цоя. Журнал про нього та його творчість виходив з місяця в місяць цілих два роки. Я бачу історичний фрагмент, коли Віктор Цой, ще на початку своєї кар'єри, виходить на сцену з гітарою, за ним ще хтось з більшою апаратурою. Але за його становленням стоїть одна "велика людина". І на тому концерті є та людина. Хтось підходить до мене і не розібравшись в суті почутої інформації починає в розмові "тупити". Я запитую в нього: а ти знаєш, про кого мова? Кого видавало те видання аж цілих два роки?.. 0125'

В оперативному порядку змушені покинути об'єкт, на якому працюємо. Спакували всі речі, завантажили в машину, по приїзді я кажу: а зимові речі? Зимові речі залишились не забраними. Бригадир каже: нічого страшного, наче він теж щось забув і муситиме їхати туди ж завтра. На тому ж об'єкті: став чи озеро... 0414'

Сон 240518 "Великі коліщатка"

Прибирання. Два-три великих коліщатка. Завдання: тягнути кабелі.

Сон 230518 "Металеві повороти"

Вже другий день сниться багато моментів пов'язаних з роботою. Я б охарактеризував би перебіг снів, як безперервний робочий процес.

З металу зроблені два повороти. Я стою з кимось, а той каже, що треба на них зробити мішки.

Сон 210518 "Води нема, води не буде!"

Я і двоє колег подовжуємо драбину з'єднанням з двух частин під болт з гайкою.

Бригада сантехників, нас двоє. Вирішуємо проблеми з водою. Два незалежних виклики майже за однією адресою. Зі слів заявників: в одного замовника немає води, в іншого не працює насос. Ми приїжджаємо десь за 10 вилин до шостої. Практично перед закінченням робочого дня. Напарник питає в мене: ми встигнемо? Я сумніваюсь і кажу, що спробуємо! У одного клієнта криниця під грубими дерев'яними ошурками, якоюсь корою. Я беру страховку, адже там, біля кругів, є пустоти. У тій криниці стоїть насос і, як виявилось, вся причина в тому, що немає води. Якось збігла, що була в трубах і все. А в іншого сусіда, за логікою подій, та ж ситуація. Води нема, води не буде!

Голова садового тариства. Наче він і є тим другим сусідом. Сидимо за столом. Я "травлю" анекдоти.

Сон 200518 "Недовершений фінал"

Палітурно-брошурувальні роботи. Я складаю книги: листок до листка, для подальшого степлерування та склеювання. Робота відбувається десь на межі, де закінчується цивілізація і починається природа: дорога, дерева, сонце. Я відходжу від столу і бачу, як вітер зриває листки набраних мною книг. Білі аркуші лежать, ворухаючись від повіву вітру, на траві, битій дорозі.

Я в якомусь приватному домі маю помити руки. Присутня якась перешкода, від якої я лише знаходжу давній кран, що сходив металевою трубою біля білої стіни. Видно, що цим краном дуже давно користувались, адже під ним не було ані води, ані слідів від калюж, ані раковини. Я відкрутив той кран і слухав, як спочатку зійде повітря, потім "проплюється" водою кольору певної давності, поки не піде така, що врешті зміг помити руки.

Наче та ж приватна хата. Такі ж білі стіні. Образ рідного діда і в той же час хтось каже, що це його похорони. Проходить вузьким коридором рідна тітка, що давно вже мешкає в Криму. Я собі подумки: точно похорони, адже минулого разу вона не могла купити квиток, аби встигнути приїхати вчасно, аби в останню путь провести свого батька.

Десь у місті, але погляд спрямований на те місце, звідки я відійшов від столу в першому фрагменті сну. Але там не стіл, а лавочка, на якій сидять двоє знайомих поетів, чимось схожі один на одного: Коцарев, а другого ніяк не міг пригадати за прізвищем. Зовні примітно бородатий із виголеними вусами. Я підходжу до них і вітаюсь. Перепитую прізвище, помиляючись у варіанті своєї догадки, на що той виправляє мене, щось на зразок: Дубови'й, Дубинський. І я так ствердно: точно, згадав!

Сон 190518 "Двері у простір"

Швейна машинка в одній руці, в іншій - кришка від білої каструльки, зустрічаю знайомих з творчого кола та науковців, які групками йдуть додому і, вітаючись, щось з гумором коментують у мою сторону. Мені та кришка, "як привіт", тому її кладу в якусь сумку, зі сторони машинки. Я йду в обласну юнацьку бібліотеку і щоразу щось до них заношу, зокрема книги. Цього разу йду зі швейною машинкою. Подумалось: а скільки я до них маю щось заносити? Треба і до інших щось занести!..

Йду до Будинку художників. Щоб туди потрапити, треба до неї піднятися по залізній драбині. Коли я прийшов, виявив, що її демонтували і входу немає. Залишились двері на якомусь 3-4 поверсі виходом у відкритий простір. У мене намір занести до них якісь книги. Я знаю, що цей будинок аварійний і якщо зайти з другого боку і піднятися по хитких сходах, та пройтись тими коридорами, де провалюється дерев'яна підлога, то я можу заблукати в тому лабіринті. За відчуттями цей дім мені знайомий з інших снів: великий і дуже сторий, у нього багато коридорів, а підлога вся з дерев'яних дошок, які скиплять, і по них лячно ходити, бо розумієш, що дім є аварійним. В якомусь з минулих снів я шукав вихід на вулицю. Тоді паралельно зі мною шукала тогт виходу якась дівчина. Я знайшов його далі за протяжністю будинку, аніж вона. Тому в цьому сні я й не намагався пробувати зайти в нього. Відсутність знайомого мені входу була остаточним аргументом.

Я їду в міському транспорті, зустрічаю знайомі обличчя ще зі студентських часів. Дівчина з якогось незнайомого паралельного потоку зі мною розговорилась. Я мусив виходити на зупинці, хоча вона не відпускала своєю розмовою.

Їду в міському транспорті, зустрічаю гумориста ще з часів "Перевесла". Уві сні я знаю саме так, хоча в реальному житті не такої людини, може, й не існує. Він питає щось у мене, я у нього. Знаю, що проводить незалежні гумористичні зустрічі. Я питаю, а поети до вас ходять? А він: та ні! Тієї миті була зупинка і я мав сходити з тролейбуса.
Я запитав у того гумориста, як його звати, на що він відповів: Василь Черній.

Сон 180518 "На черзі - крокодил"

Дача на лоні природи. Два сусіди між собою спілкуються про здачу металобрухту. Про те, що ціна на метал зросла в рази. Пригадали до трагедійності смішне прагнення по війні ходити по полю і за безцінь збирати рештки металу від мін. Іноді така ціна могла коштувати життя. З тією ж розмовою вони мене поінформували, що привезли для мене дві  труби. Я виходжу з дому на вулицю і бачу їх припіднятими до ґанку, що має поворотний вхід до дому, з висотою більше метра. Найбільше мене вразив зовнішній вигляд тих труб, зроблених з певного поєднання: з середини - металопластику, іззовні - дерева зі справжньою грубою корою. Мене навіть охопив сумнів у надійності тих труб, на що ті ж хлопці, як незалежні експерти, бо наче не мали від того матеріального зиску, сказали, що це зараз не просто тренд, а насправді вони є дуже надійними. Я мав поряд пару дошок, що так само мали кору і вже від часу і зовнішнього впливу, почали осипатися. Я подумав, як то мені організувати й ефективно їх укласти в землю? І кого попросити на допомогу? Десь у розмові з цими хлопцями, ще до початку теми за метал на полі, я почув від них про свого сусіда, який поститься вже більше місяця. Ті повідали мені, що обличчя в нього, як глина. На що, підчас тієї розмови, я сильно не звернув увагу. Ще на початку, коли я вийшов на ґанок, я побачив його дружину з білою бородою, вже пізніше - його. Так само бородатого, і на мій подив з неприродно темним обличчям: темно-сірого кольору. Про себе я згадав, як він починав поститися, і від того в нього вже було кілька критичних випадків, коли до нього вже приїжджала швидка допомога, а він як виявляється до постить "до останнього", не покидаючи цього навіть після тих приступів. Я пригадав, яким він був свіжим на лице ще не так давно, і на зрізі вражень зрозумів очевидне: такою своєю "політикою" до власного організму він скоро ляже в землю. Найбільше мене подивувало надзвичайно спокійне ставлення його дружини. До якого "кінця" вона його підтримує?.. Якось відаю, що їхні погляди на світ пов'язані з певною релігійною практикою, яка пов'язана з язичництвом.
Згадалось, що цей сон має початок, який мені снився раніше, коли ще цей сусід був на вигляд "свіжий", насправді молодим по роках, і це було видно, навіть під його бородою, не таким, як зараз. Тоді ж снилося, що він мав сердечні приступи і до нього приїжджала допомога. Але найбільше мене дивувало, як і в цьому сні: суцільний спокій його дружини. 0339'

Я з однієї сторони невеликого озера, машина, яка їде до нього з іншого. Я дивлюсь, як ця машина заїжджає в воду. Спочатку заходить у неї, торкаючись дна колесами, далі перепливає на ту сторону з якої стою я. У мене на початку виникла думка: чи перепливе? Перепливла! За певний час у цю воду з розгону забігає чоловік, який, як я знаю свого часу боявся крокодилів, а в ції воді якраз один і живе. Цей страх з'явився після того, як дуже давно інший крокодил вкусив його. Після чого він вирішив змагатися у силі з ними. І от він у воді, занурився і вийшов з неї, визираючи і головою і руками крізь роздерту пащу архозавра. Якесь незвичне поєднання людини і крокодила.

Нас п'ятеро. Хтось розповідає, як ми маємо лягати, чи то до виконання певної праці, чи варіант того, аби виспатися, важко второпати, хоча уві сні, завдання було логічним: рівним штабелем один над одним, лицем догори. Мені сказано лягти передостаннім. Отже, я вийшов другим зверху.
Та ж людина зауважує на кота, який хотів би сходити до своєї металевої миски, схожої на велику консервну банку, що слугувала за туалет, та в неї не насипали пісок. Я бачу, як кіт крутиться і не знає що робити. Хтось інший зауважує на тому, а я кажу, що все окей: тільки недавно висипали пісок, треба насипати. А сам про себе думаю, що висипали реально давно, і природу котячого хотіння сходити саме туди, куди привчили - не обдуриш. 0514'

Сон 170518 "Невпинний єнот"

Наближається етап підключення електричних шаф. Керівництво уточнює: хто робив таке раніше? Бо іноді виникає казустично: людина зголошується робити, а не вміє.
0303'

Заходжу на другий поверх у знайому мені кімнату, але вона в рази ширше. Сидить зліва якийсь узбек, який "любить поговорити", ще пару людей, з якими є мої діти, справа - кума. Узбек травить анекдоти і розповідає історії з власного життя. На столі лежить суха трава, що ароматами повнить кімнату. Якісь надзвичайні прянощі. На другому плані живий куточок на весь обшир кімнати. Якби буквально: жива природа. Я виходив у межах тієї кімнати то в одні двері, то в інші. Якась давня історія з закоханою в мене дівчиною у вигляді її листа написагого до мене в далекі часи. По ходу якось підійшов і навіть поділився листом з кумою, зі словами: спробуй, оціни! Прочитавши його, виражає своє подивування, яке нічим новим не підкріпилося, адже історія давня: ну ти даєш, ну і даєш!.. Лист для мене нічого не значить, адже все давно минулось, навіть більше: ще до того, як я його отримав. Я спостерігаю за живою природою, що знаходиться за спинами присутніх. У поле зору потрапляє єнот, який геометрично, наче цівкою з водограю, пісяє лежачи на правому боку і водночас витанцьовуючи на траві, відштовхуючись задніми лапами, виробляючи кола. Відволікшись на слухання узбека, я його перебиваю і питаю за ароматичну траву, що лежала на столі. Він почав коментувати не лише те, про що я запитав, а й про те, що навколо нас, в тому ж числі про того єнота. Я сказав, що я його бачив. У тому ж числі він включив у перелік "удава", але я його знову перебив і сказав, що "удав", який лежить у траві - несправжній. Потім знову єнот почав привертати до себе увагу, виробляючи ті ж реверанси і художньо обприскуючи все довкола. Я звернув увагу присутніх на того єнота, який весь час залишався в полі мого зору, а не інших. Зокрема дітей, яким на мою думку було б цікаво на нього подивитися. Але тут він знову почав своє, наче відчувши додаткову увагу і підповзши ближче. Так, обсцікаючи все підряд, він сам опинився в калюжі власної сечі, але від того щастя в нього не меншало. Мокрий і невпинно грайливий, він уже виліз на нашу територію, де ми сиділи. Я вирішив піти, сказавши своїм дітям, що досить тут сидіти. 0427'

Сон 160518 "Руді та сині"

Я живу з убогою світлокосою дівчинкою, хоча з нею не маю жодних родинних зв'язків. Разом поїхали в дитбудинок, щоб подивитись на дітей, аби їх або всиновити, або вдочерити. Ця дівчина колишня вихованиця дитбудинку, тому її серце щемило за таких, як сама. За ким їхати ми не знали, вона більше схилялась усиновити двух хлопчиків. Дитячий будинок до якого приїхали був схожий радше на приміщення навчальної майстерні. На одних дверях, пофарбованих у синє, було написано доволі смішне прізвище вихователя і під ним значилось: 5 хлопчиків, на інших дверях, один в один з цими, таке ж прізвище вихователя і: 1 дівчинка. Спочатку ми постукали до хлопчачої кімнати, але до нас довго виходили і ми пішли до дівчачої, там відчинили нам одразу. Дитина, років восьми, яка з'явилась у тих дверях, одразу зіцікавила ту дівчину, з якою я приїхав. Я стояв зі сторони і в першу мить спостеріг подив здивування. Після першої миті знайомства прозвучали двері в хлопчачу кімнату і з неї визирнув хлопець. На що дівчина одразу йому відповіла: дякую, не треба!.. Що мене подивувало, адже намір був приїхати на оглядини хлопців. Ми попросились до цієї дитини до кімнати. Коли дівчина, з якою я приїхав, і менша сіли разом, я зрозумів, чому миттєвий вибір був таким: вони були схожі, але різного віку. До того ж пасували одна одній, як молода мама і її дитина. Якби дівчина, з якою я приїхав, захотіла б колись стати мамою, то вона народила б таку дитину в 17-18 років. Для себе проводжу візуальне порівняння між ними: в обох світлі коси, обличчя покрите веснянками, худорляві, вилицюваті... Навіть виник сумнів, чи не випадково ми приїхали в цей дитбудинок? Хоча вони не мусили мати родинні коріння, але в мене склалось таке враження, що вона приїхала до власної кровинки. 0327'


Святослав Вакарчук показує свої налаковані в синє нігті, на яких намальовані різні личика у вигляді ":" - очок, "-" - носиків, ")" - ротиків. На кожному пальці - інше личко. Показуючи їх, просить вибрати пісню...
Цікаво, що про цей сон нагадав наступний, який так і не пригадався, але наприкінці якого мені хтось каже: ти ж не забув сон про Вакарчука?

Сон 140518 "Нові бути"

Я з кимось відвідую якусь кафедру з технічних дисциплін політехнічного університету. Це наша екскурсійна подорож. Знайомство проводить одна з працівниць кафедри років за п'ятдесят. Серед різних дисциплін, що є в університеті, також розповідає про відпочинок і творчу діяльність студентства. Показує пару короткометражних фільмів. Нам вони подобаються. Я прошу ще, адже припускаю, що таких відео може бути більше. Вона пропонує записати одне з посилань на ютуб і подивитися підбірку. Я беру й одразу заходжу на канал, який, на мій подив мав довгу і незвичну назву, щось на зразок: "Пам'яті найкращого друга, натхненника і колеги по творчому цеху (ім'я) Поплавського". Це мені нагадало про якогось місцевого бізнесмена Поплавського, який приблизно рік тому втратив за трагічних обставин свого сина. Я заходжу на той канал і вмикаю перше відео. На ньому я дивлюсь шикарну не по аматорськи зроблену творчу роботу: сценарій, сюжет, масовка, правильно підібраний ракурс, спецефекти. Цей фільм був змонтований, як художньо-документальний. Багато цікавих кадрів і поодинокі нарізки про цього хлопця, наприклад біля викладацького кабінету, на сцені, в невимушеній але веселій розмові з друзями. Запам'ятався один з фрагментів того відео: студенти в стрибку вгору б'ють прозоре скло. Розлітаються скалки навсибіч. І радість, і політ, і сяйво руху записані в сповільненому кадрі. Неймовірне враження! Наступний фрагмент: усі герої йдуть по розбитому склу такі ж усміхнені та щасливі, як на відзнятому кадрі, але показують один одному, як і на скільки порізані від розбитого скла долоні. 0322'

Студентський гуртожиток. Нове місце. Розмови з новими людьми. Слово за слово: заходжу в один з номерів де мешкає приємна співбесідниця. Столик, розмова про хронотоп.

По місяцю праці в Польщі приїжджаю в Житомир. Зустрічаю знайомого з фірми з якою колись співпрацював. Він висловлює побажання зайти на фірму "Акватерм-Житомир". По дорозі зустрічаємо іншого знайомого з цієї ж фірми. Мені показують нові робочі бути. Я подивований: видно вони хочуть мені запропонувати роботу, хоча й натяку не було на таку розмову. Видно тому мій співбесідник допитувався, чому я пішов з попереднього місця праці, а нашу подорож логічно підводить до такої пропозиції.

Сон 130518 "Підміна пасуватиме"

Господарство. Я складаю металеву конструкцію з поворотом. Процес складання переміщується з двору на кухню. Щось не пасує з однієї частини до іншої. На допомогу приходить колега, який береться робити сам. Мені краще, адже більше часу на збори: я знаю, що на підміну мені до бригади приїде інша людина. Я в стороні сростерігаю за процесом. Думаю, що треба засвітлувати складання, як то воно вийде вже готове, адже треба буде світлину додати до блога моїх снів, який я веду. А тут все пасуватиме одне до другого. 2345'

Смажив м'ясо і варив гречку одразу на одній, але великій пательні. Готувалось все це по кілька порцій. Оригінально, але все відбувалось не вдома, а в якомусь чи то закладі харчування, чи банку, який знаходиться на вулиці, що нагадала мені Михайлівську в Житомирі. Сідав їсти разом із дружиною. Про щось приємно розмовляли. На касі, на вигляд, як у звичайній кав'ярні або ресторані, працівники закладу почали вибивати нам чек і зауважили, що в мене є штраф, який треба оплатити. Я спитав: звідки? На що дівчата відповіли: з Мирополя! (Подумки, на карті України, я уявив Маріуполь). Я вголос згадую, що той штраф, то якась смішна помилка, яка була пов'язана з уплатою комунальних, яка виписувалась на дружину, а оплачував я, а згодом, так само, виписали на моє ім'я. На що дівчата з каси кажуть: так, помилка-помилка! А нам безтурботно і на серцях легко. Над сказаним, у раптовому повороті подій, весело сміємося. 0315'

Лава (розплав) розтікається по сходах на тому виробництві, на якому я свого часу працював. Стою знизу, а мені треба піднятися вверх. Там люди, які, на мою думку, потребують допомоги в даній нештатній ситуації. Я кажу хлопцям, що на других сходах зверху, як до них мені піднятися? А вони мені у відповідь: можеш так іти по розплаву, вже можна! Хтось від них зверху пробує бігом перескочити по залитих лавою сходах. Я не ризикую, зважую, що за будь-яких обставин моє робоче взуття не витримає тієї температури.

Я їду з колегами на новий об'єкт. На півдорозі я запитую, то куди ж ми цього разу їдемо? На що колега іронічно: я ж тобі розповідав! Я у відповідь: ти ж знаєш, коли працюєш, щось слухаєш і чуєш, щось думаєш про те, що робиш і як робитимеш далі. Відповідь була коротка: побачиш! У ту ж мить, я дивлюсь на дорогу, а інший колега, що любить поговорити, так забалакався, що мало не створює на дорозі аварійну ситуацію. Я дивлюсь, а в місці, де дорога звужується, нам назустріч їде автобус, а ми з'їжджаємо в огорожу. Я кажу: автобус, гальмуй! Я рефлекторно натискаю під ногами на уявні педалі. Наша машина зупиняється, автобус пригальмовує і їде далі. Я опановую емоції і виявляю, що за кермом був я, а не хто інший. Приїжджаємо на об'єкт - монастир із храмовим комплексом у вигляді фортеці. Я згадую, що ми тут вже були. І одразу кажу собі: це ж Рівненька область! Нас зустрічає хтось із працівників закладу й одразу каже, що в тій іранській родині діти взагалі стали неконтрольованими. Я згадав ту родину, і мені й нині було дивно, що вона мешкає ще там у монастирі. Ми підійшли ближче до споруди. Під нею сиділо пару чоловік. Поки наш начальник пішов спілкуватися за роботу, я звернув увагу да дівчину, яка сумно сиділа на сонці під великою кам'яною стіною. Я спитав у неї за її самопочуття і почув, щось на зразок розчарованості в коханні, і що вона готова піти від свого чоловіка. Я кажу, що у нас є хлопака, який якраз і шукає кохання на все життя, бо ми вже втомилися слухати від нього про дівчат. Зву до себе колегу і в кількох словах окреслюю, що це може бути його доля, нехай поспілкується. А дівчина, побачивши його, без комплексів одразу полізла в обійми і цілуватися. На що ми від нього почули: та що ви, я так одразу не готовий! Але дивлячись на них, зрозумів, що йому її поцілунки стали до вподоби. Раптом ід такого розвороту подій подумалось: чи не є ця дівчина легкої поведінки? Ще й тут, на такому місці, де її може спіткати будь-який турист?

Сон 110518 "Пошук рішення"

Допомагаю господарям по вдоконаленню організації готельного бізнесу. Мешкаю в одному з номерів того комплексу. Власники мають неосвоєну двоповерхову споруду з підвальним приміщенням. Я міркую, як краще організувати номери. Шукаю і висловлюю нестандартні рішення. Від того будинку є стежка, по якій я проходив від однієї споруди до іншої. Явився варіант зими, коли на дворі того обійстя лежить сніг, а я напросився за окрему плату його розчищати. 2322

P.S. Цей сон, органічне продовження моєї розмови, вичеплений з перебігу прожитого дня. Образ снігу, то вияв моєї часткової розкритості під час сну.

Штроба. Отвір з місцем, де, як виявилось, є тріщина. Пошук вирішення проблеми.

Сон 100518 "На висоті"

Кріпимо на висоті балки. Складність роботи з ними: подати належним чином, а згодом і закріпити. Балки мають з'єднувати дві незалежні частини конструкції. Форма з'єднання: не на болтах, а на шпилях. Доволі незвична форма для такої конструкції, так роблять на тимчасово.
0115

Однокласниця О.М. За останній час снилась два чи три рази, але сюжет сну з нею настільки невиразний, що згадується лише образ її обличчя.

Сон 090518 "На коні!"

Кожного дня я з поляком чищу і фарбую по кілька секцій металевої огорожі у вигляді труб... 0055

Чоловік пропонує сідати в машину, на місце водія, бажаючим поїхати, зі словами: "Ну, ще хто там?" 0435

Куратор: "Без підготовки?.. Ну що ж, тоді давай так - на коні!"

Сон 080518 "Собачі обійми"

Ми пішли на північ за чудернацькою логікою однієї жінки, яка вважала, що ми маємо бути десь раніше за когось. Отже, той, хто мав іти за нашим маршрутом, ще не рушив, а ми вже були в дорозі. Нас троє: я з кимось і згадана жінка, за якою ми йдемо, бо, таке враження, вже немає шляху назад, адже її саму ми вже не покинемо. Вона йде полями, лізе в неясно-які водойми, підбираючи зі споду штанини і йдучи вперто далі. Вийшли з такої водойми на берег, на якому були густо наставлені пам'ятники тваринам та декоративні фігури у вигляді бетонованих стовпів, усі не вище за півтора метра, на свіжо оброблені оцинкованою фарбою. Наприклад, собака обіймається з собакою, дивлячись мордами один на одного.
Йдучи далі, ми натрапляємо на звіринець, де тварин годують виключно свіжим м'ясом, аби вони були хижими. Якраз був обідній час, по тому, як їли, можна було побачити кожну їхню сутність. Серед тварин були: собаки, ведмеді, бики. На вигляд вони такі страшні, що можуть з'їсти будь-якого звіра чи людину.

Сон 070518 "Гарячий старт"

Поламалась машина, коли ми були на дорозі. Я запропонував водієві заїхати в сусідні гаражі, що знаходились від нас по праву сторону, адже там є різні приватні СТО. Його машина зупинилась біля переритої дороги при в'їзді до тих гаражів. Я пішов шукати рішення проблеми, як відремонтувати машину. Зустрів знайомого, який раніше займався мастилами, і терморадіаторами, а нині вигідно пішов у бізнесі, почавши інші справи.

Два аматорських запуска космічних ракет. Нас троє. Перший запуск відбувся доволі просто і для всіх несподівано легко. Під час другого запуску, іншої ракети, в іншому місці, несподівано для нас відпали від реактивної сили високі залізні ворота гаража (наземного бункера), в якому ми ховалися від полум'я і пилу, що вилітав і здіймався від реактивного двигуна. Щоб уберегтись, нам довелось присісти і відвернутися від гарячого пилу і каміння, що злітало під час запуску ракети.

Сон 060518 "Дротяні сходи"

Праця на будові. Три українця працюють з трьома поляками. У кожного свій інструмент, кожен має має свій перфоратор. Видача кожному в руки. Я знаю, що поляки мають скоро поїхати... 0210'

Напарник пішов шукати "всліпу" "свою долю" крізь тунель, що проходив під горою, а під нею протікала річка і ріс очерет, і раптом драбиною з металевих дротів догори... Я з ним пройшов частину тунеля - до драбини - і повернувся. Із-зовні зобачив "хатинку" багатого власника, до якої пішов мій напарник. У мене виникло питання про доцільність такого пошуку, адже важко і мені було б відповісти, чи є там те, що він шукає. Але чи то серце йому підказувало чи по життю такий впертюх? - не знаю!

Я беру участь у великому корпоративі, на якому присутні усі з заводу, на якому разом працюємо. Певними групами почали запускати у велику аудиторію (актову, якщо не спортивну залу), у якій треба було всім стояти. Працівники підприємства розмістились понад стінами, по всій площі. Зі сторони вікон стояв керівник підприємства другої-третього рівня. Він був уповноважений офіційно всіх привітати і дати всім журнал під розпис на отримання подарунків.
Той керівник оголосив першого. Це мій колега, з молоду сивий чоловік, на ім'я Віктор, підійшов до нього, розписався в журналі і пішов.
Керівник продовжив: "Наступний!" Всі стояли і не рушали з місця. Я розумів, що всі б хотіли зараз-таки завершити всі ці формальності. І так, як ніхто не йшов, я рушив другим до того керівника. Підхожу, дивлюсь у журнал, щоб розписатися, а той каже: я тебе не викликав! І це було сказано на весь чисельний народ. Я, довго не думаючи, розвернувся і пішов геть з цієї зали. Трохи пройшовши, зрозумів, що треба повернутись і забрати свої речі. Щось з того, з чим я прийшов, а також свою зимову куртку та, можливо, ті ж подарунки, вони вже були розписані на кожного. Повертаючись до зали, почав стрічати людей, що йшли з заходу.
Йдучи по центру маси натовпу почув невідомо від кого:
- Я тобі нічого не скажу!
- І не кажіть! - кинув я у відповідь.
Зі сторони:
- Єдине слово: дорослий!
Пакую велику торбу наче у якийсь рулон: чотири коробки різного формату разом зі своїми речами. Повернувся забрати куртку. Розпакував запаковане і знову став перед дилемою: як запакувати наново.
Поки вдягався зі сторони колега з заводу сказав: А ти знав, що на вихідних ти мав виступати з номером на весіллі? Так вирішив директор. Після чого, я для себе намагаюсь скласти пазл, який для інших є логічним: я працюю на виробничому підприємстві актором лялькового театру. У мої обов'язки входить гра на сцені, яка має органічне поєднання з виробничим процесом. Саме тому шеф захотів за рахунок мого вільного дня, аби я зіграв на якомусь весіллі.

Сон 050518 "Операція《махінація》"

Два героя придумали махінацію, як розводити на гроші, поки самі не стали об'єктом уваги для певних осіб. Один герой схожий на П'єра Рішара, інший - повнуватий та вайлуватий чоловік. Я час від часу дивлюсь на речі очима "П'єра Рішара". Ми (тобто, згадані герої) мешкаємо в приватному секторі, у домі, схожому на дім моїх батьків. Ми настільки захоплені своїми планами, що тільки й встигли помітити, як по нас приїхала машина. Спочатку вона проїхала повз вікно.  "Вайлуватий" дав мені сигнал "шухер", коли її побачив і ми "зашифрувались" під вікном аби нас не було видно. Машина зупинилась на певній віддалі навпроти вікна. Я визирнув і побачив червону машину, старої моделі. Із неї вийшли четверо чоловіків і направились до наших дверей. Я в оперативному порядку почав зачиняти двері на два наявних замка. Можливо, тим самим видав свою присутність. Вони почали пробувати їх відчинити, але я підтримував двері з середини, плюс: докручував другий замок на них. Ті непрохані гості почали зламувати двері... Можливо, до того - вони ще пробували стріляти по вікнах, або я цього боявся, зрештою, осколків я не бачив.
Пауза. Сцена друга.
Побиті, обкрадені герої, майже бомжі. Смішний "П'єр Рішар" має кепський вигляд. Його напарник - не ліпше. У хаті безлад, нелюдські умови для існування. До них приходять дві дівчини. Гарно вдягнені, привабливі, з жестами в поведінці, що викликають довіру та симпатію. У "П'єра" виникає питання: що вони тут роблять? Трохи потусивши, дівчата кажуть: пішли працювати!.. Як виявилось, дівчата працюють по закладах харчування, підсідаючи до незнайомців і згодом, у різний спосіб розводячи їх на гроші, але вже в інших місцях, поза межами ймовірних камер спостережень.
Свято художників у центрі міста. Ми потрапили лише на рештки присутності свята...
Тепер уже "махінатори" ("П'єр Рішар" і вайлуватик) розводять на гроші не гірше за цих дівчат, але в спілці з ними.
Сцена: весілля, одна зі згаданих дівчат в образі вагітної нареченої. Красива довга біла машина прибрана по-святковому, усі при наряді. Наречена з квітами. Хлопці одягнені стильно і надзвичайно елегантно. Я дивлюсь і думаю: у чому чергова махінація? Таке враження, що тут всі, хто вийшов з цієї машини вагітні або повнуваті - з характерним животиком. У нареченої щось падає з рук, вона пробує підняти, але в неї не виходить... Це початок їхньої афери. І от починається дія: торт падає на "вайлуватого"... 0450'

Дорога. Я їду з напарниким. Як людина, він мені не знайомий. Підїжджаємо до річки. Підходимо до води. Дивимось на неї, чи не видно риб. Щось дрібне із живності плаває... Каже він, що щось побачив. Я нахиляюсь до води ближче, мало не присідаю, бачу течію. Споглянувши уважніше, побачив, що потік іде із-за рогу берега, зліва від мене.
Їдемо далі. На якомусь етапі дороги захотілось напарнику зійти в туалет. Не одразу йому це вдалось. Трапилась якась літня база. Все було замкнено. Хоча на територію вхід невідомо чи був забронений.
Напарник смикається за ворота - замкнено.
Проходить далі, смикається за двері... Якось проходить на територію. Я з ним, але відгороджений парканом. Бачу, як невтримно шукає туалет. Я кажу, чому б не там де був?.. Він не відповідає, робить по-своєму. Поводиться вперто. Від необережності розбиває якісь скляні двері до будинку. Я розумію, що звідси пора йти. Дивлюсь, а він наче порізав руку, але не сильно. Приспічує його й далі до туалету. Крутиться. Десь зникає. Я йду до виходу, адже розумію, що ось-ось буде поліція. За воротами, повертаюсь назад, як їхали. Обходжу огорожу бази відпочинку. Багато зон із насадженими деревами. Бачу по ліву сторону житловий район, по праву сторону - житомирську фірму: Будерос-Житомир. Я навіть подивувався: в  Польщі? Біля офісу великий зразок опалювальної техніки. Я відійшов далі - в лісову зону, а там мало не цілий музей опалювальних конструкцій. Хтось нас почав консультувати, за компетентністю, наче директор фірми. Як виявилось - це готові системи опалення максимальних потужностей. Що мене подивувало, окрім незвичних форм баків, там стояли системи опалення у вигляді ракет, по кілька вряд. Далі, як консультувала нас людина, ми підійшли до звареної конструкції, у вигляді фонтату, але, як розповів "інформатор", то - є частиною системи опалення. Як похвалився наш співбесідник, що це він сам зробив. Ця конструкція мала вигляд трьох дзьобатих шоломів, що дивилися врізнобіч. Ми відчували, що треба йти далі, адже поліція все одно ходитиме далі. Ми знайшли лавку, на якій присіли. В руках мій напарник тримав зварену конструкцію у вигляді решітки, нерівно зігнутої по краях. Поки спілкувались, до нас підійшов поліцейський, розпитати чи не чули, не бачили чогось підозрілого? Ми не маючи жодного хвилювання віднікувались, хоча розуміли, що шарварок влаштовано нашою появою. Поліцейський попросив подивитися ту зварну конструкцію, що тримав мій колега в руках. Придивляючись до неї, побачив свіжі зварні шви. Попросив сидіти і нікуди не йти, а сам побіг з нею справдити підозру.

Сон 040518 "Свої методи"

Монтажні роботи - виконання на швидкість. Поляк і українець. У кожного свої методи. 0140'

Сон 030518 "Любовний трикутник :: Життя і смерть, і сміх беззубий"

Лісові дороги. Ми їх добре знаємо. З різними цілями їдемо щораз по-різному. Щось пов'язане в таких поїздках із ребусом, який треба розв'язати.
Сповідь дівчини, як вона любила за різними обставинами трьох різних хлопців і одну дівчину, з якою був трикутник разом із одним з її хлопців. Спробувала похвалитися, що все це вона так організувала в своїх інтересах. Її ж історія про одного "грузина", якого запросила на одне таке побачення, разом з її хлопцем. Потішилась з його дивакуватості ("квіти, апельсини") і того, як він від неї втік, бо бажав виключно зустрічі з нею.  0110'

Заслабувала баба Марія, самостійно не ходить. Якось допоміг їй встати з-за столу - її ноги ледь тримали тіло. Якось прийшов до неї додому, а її немає. Сказали, що померла. У той же час слабувала баба Дуся. Я розумію, наскільки похорони передбачають різних формальностей і обов'язкових підготовчих речей і атрибутів. Йду містом разом з м. Я., вона займається організацією похорон. Заходимо в різні магазини. На шляху черговий магазин. Я жартую: а тут, що цікавого? На що вона відповідає - це ритуальний салон (агенція) треба за все домовитись, дещо забрати. Я розумію, що тут не до жартів, адже вона не так давно ховала і свого чоловіка. Десь починаючи з входу до цього салону, нас ведуть сходи вверх, так, наче одразу на другий поверх. Ми піднімаємось ними і для мене постає неочікувана картина: виявляється, що це морг, з натяком на лікарню. По залу, справа від нас, ходять медсестри в білих халатах. Поки піднімався, зобачив пару упокоєних до білого облич небіжчиків. М. Я. підходить до тіла, який лежить мало не на підлозі, і вголос промовляє, мамочко, нащо ти нас покинула?.. А баба Марія прокидається і лежачи каже, щось на зразок: і нащо ви таке про мене подумали? Дивимось, а поряд неї лежить баба Дуся. Задаюся питанням: але ж це морг?.. Що, і бабу Дусю привезли, бо вона померла? А виявляється - ні! ...Вони лежать поряд, б.Д. під кутом до б.М, зловивши один одного за руку, почали весело сміятися до нас (з нас) своїми беззубими ротами. 0312'

Чищу картоплю. Тримаю кухонний рушник, накинутий на плечі.

P.S. Баба Марія померла пару років тому. Баба Дуся жива і повна сил, хоча їй далеко за 80 років. М. Я. з'явилась у сні доволі несподівано - прямого стосунку до б.М. та б.Д. не має, лише опосередковане.

Сон 020518 "Щоразу більше"

Діти забрали світлини з недавньої фотосесії. У доньки - їх більше, бо присвятила сесії більше часу.

Металева конструкція - рештовиння. Я з колегами працюємо на висоті. Один похвалився, що піднімався найвище за нас.

Сон 010518 "Зважити коней"

Велике господарство. Господар замовляє наші послуги, як робочу силу. Ми допомагаємо йому в усьому, що треба... Підходимо до двоповерхового металевого пересувного пристрою, аби зважити коней. Ми на другому поверсі, кінь, якого важимо, на першому, одягнений у спеціальну упряж, аби зручно було підняти і виміряти вагу.

Багато ходив з дружиною вулицями міста, між багатоповерховим і приватним секторами, що не мали окреслених меж. Шукали кадрове агенство, що знаходилось в одноповерховому дерев'яному будинку. Йшли в сторону ринку. Як підходили до місця призначення, обійшли будинок справа. Насправді, не було різниці: як іти? - вулиці сходились біля нього. Як підходили, дружина запропонувала обійти іншою стороною, я відповів: дивись, ми тілько-но тут оминемо і опинимось біля його входу. На ґанку до агенства нас перестрів хлопець, який вирішив представитися: Павло Дебіла. З виправданнями за своє прізвище: саме тому мені не щастить... Я йому відповів: по-перше, менше треба акцентувати увагу на ньому, по-друге, ніхто не просить його називати. Заходимо в приміщення, біля віконечка реєстрації хаотична черга до десяти чоловік.