Сон 03-050924 "Профанація образу"

Якась постросійська сім'я, сидячи за вечірнім столом, спілкується між собою українською про незнайому мені людину. Хтось з молодших дітей цієї родини бере хліб, аби почати їсти, а старший обурливо йому зауважує: "Так не можна! Аби пом'янути, треба насипати ще акрошку".

P.S. Можливо, не з акцентом на "акрошку", але доволі близько нагадує мені мій гумор, який переважно залишаю при собі. У даному образі існує натяк на профанацію причастя.

Переношу з кимось диван у маленьку кімнатку, перед цим старанно вимірявши розміри.

03.09.24

Якийсь документальний сюжет, який ілюструють образом актора Олександра Бикова, подібно до фільму в "Бій ідуть лише старі". Після коментаря за кадром з'являється зі спини образ головного героя, який розповідає групі дітей, як треба співати пісні, одразу наводячи слова і просячи за ним їх повторювати. Спілкуються виключно українською, а пісня доволі відома, народна (не запам'ятав). З погляду оператора головний герой показується з усіх сторін, наче ненавмисно показуючи плащ, в якому був одягнутий. Після слів про дітей і пісні, які співали, якби "доречно" звучить реклама голосом цього ж диктора "зверніть увагу, якого крою тоді носили плащ!..". Такі завуальовані методи нав'язування у мене завжди викликають іронічну усмішку.

05.09.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexinі), Франція 

Сон 150324 "Атракціон: "Підозри справджуються!""

Колега О.Ч. навчається і в той же час працює бригадиром. Вчитель дав йому домашнє завдання описати сон, пов'язаний з роботою. Якби я у його сні бачу цей сюжет і заразом беру участь у подіях. 

Разом із ним і ще групою людей їдемо якимось пасажирським трактором. Трактор не так довгий, як широкий, за рахунок якихось сільськогосподарських елементів попереду нього. За кермом сидить якийсь незнайомий мені хлопець і спрямовує нас всіх на вузький місток, який проходить уздовж невеликого ставу або ж болітця. Одразу стає зрозумілим, що ідея проїхати - гибла, але довіряємо впевненості та рішучості керуючого. Проїжджаємо кілька метрів вже по містку і розуміння починає бути очевидним (повтор), що трактор, як не пішов рівно, а дав крен на праву сторону, так уже й не вирівняється. Водій також це розуміє і якось дивовижно встигає вистрибнути на берег. За кермо хапається бригадир. Ми їдемо далі, хоча на швидкості не зникає надія, що можна проскочити за рахунок неї. Але разочаровуємося остаточно і успішно з транспортом падаємо у воду. Мені вдається не шукати ногами дно, яке, запідозрив, мало би бути ілистим, а до десятка метрів проплисти й опинитися на березі. Бригадир пробує пройтись по дну, але, як я підозрював, йому це не вдається, а далі робить, як я. За решту дорослих людей сильно не переймаюсь - вилізли з води хто як. У голові прокручую сценарій нашої поїздки і пригадується кінохроніка другої світової війни, як танкам дивовижним чином вдавалось проїжджати якісь схили, не перекинутися і не скотитися з них, а нам цього не вдалося - на тракторі.. Разом із цією кінохронікою тепер вдивляюсь у новий сюжет історичного чорно-білого фільму, де показують якесь занадто велике і рухливе устаткування, яке одразу й не розумію, що це? Спочатку подумалось, що завод, бо діяли три елементи, що переміщались паралельно одна до одної, як поршневий механізм, а заразом утворювали коло. Дивлюсь уважніше, а в тому механізмі бігають люди, вдивляюсь все ближче, або ж камера наближається, що ліпше фокусується у погляді процес - це такий собі дивний дерев'яний атракціон, зроблений колом, що рухається, як описав вище, мало не як промисловий об'єкт, але не на одному місці, а по колу, якби по краю сцени за формою амфітеатру. Вдивляюсь ще уважніше: зима, люди в шубах, давня хроніка подій, учасники бігають від одного рухомого елемента до іншого так, аби не сидіти на одному місці. І весь цей рух для того, аби вони не зупинялися і не врешті-решт не попадали, хоча бігати доводиться по похиленій поверхні (асоціація з подіями на тракторі). Подумалось: стрьомні тоді були атракціони, добре, що зараз таких немає! (Гумор такого сну в тому, що поїздка трактором не сприймалась, як атракціон).

Сон 130324 денний (15 хв) 

Складаю зошит або ж книжку. За палітурку беру скло, яке оформляю в паспарту. Хоча починаю з трьох однакових розмірів, монтую звично - з двох сторін.

Сон 150723 "Нова кінематографія"

Кінематографічний погляд, зовсім інший, аніж традиційне кіно. Режисура побудована на на розвиткові подій, а на фіксації плину часу, де об'єктом події стають предмети, які потрапляють у не традиційні (позастереотипні) події. В основу ідеї узято суть видіння (образ зі сну):

Кінооператор зображує у звичному темпі часу наростання сили вітру фіксованою камерою, спрямованою об'єктивом до крони дерева. Зближуючись до галуззя, фіксує, як від шквального вітру зривається листя. Цієї миті час наче зупиняється, сповільнюється настільки, що притишується звук, листок дерева, що зірвався, повільно пропливає в просторі, спочатку покидаючи галуззя, потім крону дерева, насамкінець дерево цілком - фіксуючи мить "розставання" у цілком іншому сприйнятті часу: сповільненому, відірваному від організованого простору "бути і залишатися на дереві до самої осені". Лейтмотив може повторюватися й у інших обставинах, з іншими предметами. Головною ниткою сюжету може слугувати той самий листок, що так і не знайшов спокою на дереві.

Сон 220323 "Кінопремія"

Беру участь на кінопремії. Якось не прямо, а опосередковано належу до номінантів конкурсу. Тепер сюжет видозмінюється (переосмислюється). Це не просто кіноконкурс, а захід присвячений полякам. Мені надають слово, аби на завершення похвалив Господа Бога, адже така традиція, але я усвідомлюю, що мене ніхто не зрозуміє, адже всі присутні англомовні, і кажу, ще сидячи в залі: ай ноу спік інґліш. Але всі все-одно очікують від мене промови. Прошу давню знайому В.К. (в реалі - віддавна мешкає в Америці), яку раніше тут не зауважував, аби вона перекладала те, що говоритиму. Виходжу на сцену. Висловлюю подяку Богу доволі короткими реченнями: за сьогоднішній день, успіхи та надбання. Бачу, що для багатьох ця "тема" виступу доволі нудна, ще й з перекладачем, тому по кількох реченнях завершую промову і дякую. Як виявляється: на цьому захід і завершується. Люди розходяться, переключившись від захоплення тими, хто був на сцені, виключно на приватні інтереси. 0300'

Сон 271122 "Еротичний кіносеанс"

Шукаю будинок на великій вулиці. Деякі зупинки вирішую під'їхати міськими автобусами або тролейбусами. Розумію, що великі відстані між великими будинками не дають мені зрозуміти їхню нумерацію та зупинку на якій сходити. Запізно приходить ідея увімкнути GPS на телефоні. Якось хаотично вирішую зійти на одній із ймовірних зупинок і нарешті по GPS побачити через дорогу той багатоповерховий дім. Переходжу дорогу, доходжу до нього, трапляю всередину, а там своєрідні кінозали. Такі бачу вперше. Тепер начебто я сюди приїхав із такою метою, щоб відвідати один із кіносеансів. Я обираю якийсь незнайомий фільм. Знаю, що всі вони тут показуються з певним еротичним змістом. Мене підводять до однієї з кінозали, відчиняють двері і я розумію, що це показ на одного глядача. Тепер розумію, що тут я стою майже голий, лише в одних трусах. Заходжу в приміщення: своєрідно оформлені стіни, так, наче це відбитки чоловічих та жіночих тіл зроблених в металі. Приміщення невелике, без глядацьких крісел, з кривою формою стін (не квадрат, прямокутник абощо), із дуже високою стелею, такою, що губиться десь у темряві. Починає грати якась музика з еротичними мотивами, настрій змінюється і починає падати дощ. Тепер зрозумів, чому вистава має відбуватися лише в одних трусах. Починає бути прохолодно та некомфортно. Мені не подобається певна липкість стін, тому я до них не торкаюсь, ще до кінця не розумію: де має бути кіноекран, хоча вже зробив висновок, що цей показ має наблизити мене до екранізації 5D, з чим ще у своєму житті не стикався. 0150'

Переміг у якомусь конкурсі по складанню залізних кульок у складні геометричні фігури. 0430'

Сон 221019 "Безсторонній і сторонній погляди"

Щира розмова у мене вдома, кімната якого нагадує дім маминих батьків, із С.Д., місцевим поетом, який навколо своїх видань зорганізував певне коло літераторів. Завели розмову про М.Л., письменника і редактора різних видань, зокрема, особистого творчого доробку голови обласного відділення Спілки письменників України О.О. Розмова виявилась настільки тривалою і щирою, що я вже припустив: ось прийде додому дружина, а ми ще говоритимемо про різне. Цікаво, що в реальному житті поспілкуватися з цією людиною мені якось нормально не вдавалось, від початку нашого знайомства, нас роз'єднували творчі прагнення, зокрема й пошуки в літературі, а в подальшому шляхи не сходились, адже належимо до різних культурних світів: він з кола шанувальників російської літератури, а я - української. 0050'

Якісь чоловіки перекрили мені входи і виходи до мого дому (місце незнайоме), та й не впускають і не випускають. Доводиться вичікувати певні моменти і хитрістю до нього залітати, буквально, крізь вікно. Маю певну технологію підніматися над землею: до дерев, поверхів дому, чого не можуть інші. Вирішую полетіти на дачу, куди пару днів тому поїхала баба Марія (покійна) і перебути там певний час, але ключів немає, треба залетіти до батьків: у них є! Вони кажуть, що попередити про мій візит б.М. не зможуть: не працює жоден мобільний оператор. Кажу: що не бачу в цьому проблем, навіть, якщо не додзвонимось зі стаціонарного. 0250'

Важко віднайти термін межового стану, коли я є споглядачем, наче в кіно, і в той же час безпосереднім учасником подій.
Спостерігаю за своєю дружиною, наче сторонній учасник, навіть без долі ревности, як вона спілкується з незнайомим мені чоловіком, який має довгі коси, які більше пасували б дівчині, аніж дорослому "дядькові". Щось у розмовах із ним у неї не складається, після чого, ображеною приходить до мене з несподіваним висновком: він - гей! Тієї миті увесь цей сценарій не можу звести до логічного знаменника, зокрема, моєї спроби зрозуміти, що насправді почуває дружина? Видно, ця думка з'явилась у зв'язці оціночного судчення про себе: що почуваю я? В результаті ми залишаємось тет-а-тет... Обіймаючись, проводжу по спині рукою і, несподівано для себе, виявляю "загострену" вираженість хребців. У голові майнула дивна думка: "рептилоїд"?..

Сон 290819 "Правильний вибір"

Кіноматографічний сон. У головній ролі В. Зеленський, який грає сім'янина-супермена.  У нього є помічник, щось на зразок Санчо Панса. Що один, що другий схильні до неймовірних вчинків. Наприклад, літати в повітрі. Сюжет настільки комбінований різними стилями, що серйозні речі постають разом із трагічними. Такі ролі більше нагадують гротеск, де з приколами та гумором робляться відповідальні речі. В кульмінації сну з'являється в міру стервозна жінка В. Зеленського з дитиною. Інші герої, ролі яких важко описати із-за тієї заплутаности сюжету, нагадали мені образи змальовані в художній книжці Ірвіна Ялома "Шопенгауер як ліки", сюжет якої почув з реального життя, переповіданий дружиною перед сном. Зокрема там фігурували дві жінки, одна з них чорнява, що була до вподоби "Санчо". Все завершується тим, що герої опиняються в лікарні, більше схожої на адміністративне приміщення. Головний герой має швидко спуститися з третього (?) поверху. Дивиться на заґратоване вікно, розганяється і, за рахунок пластичности тіла, долає залізну перешкоду. Сідають на вертоліт. В. Зеленський дивиться на "Санчо", який робить вибір: до якої жінки підійти? - в результаті чого каже: "А я очікував інший результат, а ти зробив правильний вибір!" 0050'

Сон 270819 "Має зачепити"

Кіноматографічний сон. Я в ролі опікуна, який займається господарчою справою в інтернаті для малолітніх дітей. У мене сьогодні завдання: випомпувати з підвального приміщення воду. Займаюсь різними організаційними справами в даному напрямку, викачую то в одному місці, то в другому. До нас в заклад приїхала людина, на яку покладана місія інспектувати: як дитина адаптується до умов перебування. Тією дитиною є хлопець десь до десяти років. Поки я зайнятий, інспектор спілкується з вихователькою, я ж час від часу долучаюсь до цієї справи. Варто додати, що на свої дії частіше дивлюсь зі сторони, аніж очима самого героя. Використання такого операторського прийому справді поширений у кіноматографії. Я знаю, що вже мене очікують, аби вже поспілкуватися зі мною. Ще трохи і я буду готовий. Цього дня в нашому закладі з'явилась незнайомка, із якою мені довелось перекинутись кількома взаємними поглядами і короткою розмовою про те, ким я тут є. Складається враження, що між нами в майбутньому має виникнути якісь стосунки, але як у всіх романтичних сюжетах, ускладнених певними подіями, з'являється зав'язка твору, недочитана з першого погляду тією дівчиною: моя зустріч з ще однією героїнею, яка прийшла відвідати двох своїх синів у цьому закладі. Її погляд вказав на те, що моя зустріч з новою героїнею була прочитана не в кращу сторону наших ймовірних взаємин. Як їй пояснити, що місце моєї роботи не має жодного відношення до особистого життя? - звісно ж має, тут я познайомився з нею (цей фрагмент роздумів спостерігаю за собою, як головним героєм, зі сторони), тут у мене опікунські обов'язки до згаданої дитини. 0028'

Біля голови кружляють кілька бджіл. (Ця тема вже фігурувала у двух снах). Одна з них залетіла мені в праве вухо. Як не поверну його - не вилітає. Відчуваю, що навіть трохи просунулась глибше, головне, не викликає кардинальних відчуттів незручности: просто, закладеність у вусі та й положення таке, що не кусає. Вирішив поїхати в лікарню. Виникло відчуття, що вона звідти випала, що й підтвердили в медзакладі. Поки сидів на зупинці, почув чоловічий переспів пісні "Лісапетний батальйон" у якомусь більш ліричному виконанні. 0227'

Подумав: як я буду їхати в Польщу? - і вже сів у невеликий автобус, більше схожий на маршрутку. По дорозі міркую на тему роботи в Україні та фінансів: скільки треба буде гривень на виїзд і в'їзд під час такої дороги. У голові фігурує 100 зл., які думаю розміняти. На якомусь етапі дороги водій заїжджає на газову заправку, яка більше схожа на непрацюючий базар: в'їзні залізні ворота напіввідчинені, при вході діє прилавок, біля якого він і зупиняється. Дивлюсь уважніше, а люди за цим прилавком дивно вдягнені: одяг білого кольору нагадує якусь пародію на космічних прибульців, із загадковими і нікому потрібними нашитими елементами для неіснуючого тіла. Тим більш: продають аналогічний одяг. Придивляюсь уважніше: хто? Виявляється, всі однієї національности, невеликого зросту, більш схожі на туркменів. Один з них дивиться на нашу машину й каже: таких ще не бачили на півночі України? Скоро таких машин буде багато! 0405'

Сон 250819 "Потрапити на гачок"

Сон подібний до того, наче дивлюсь кінофільм. Хлопчик, років з десяти, на риболовлі заганяє собі під шкіру гачок. Я ж в той час чимось зайнятий і прошу зачекати пару хвилин, аби йому допомогти. Він безпокійний: чомусь смиче і смиче за леску, а гачок все глибше заходить у шкіру. Повторно прошу заспокоїтись. Звільняюсь і акуратно виймаю той гачок. Відводжу до лікаря, який оглянувши каже, що він має на певний час залишитися при лікарні. Якийсь чоловік небайдужий до цього хлопця, видно, тато, грає роль солдата польської армії. Йому та ще декільком видали відповідну форму. Вони сідають у авто, а я бачу, що йому не хочеться покидати того хлопця, він все дивиться і дивиться на нього, а хлопець сидить під якоюсь конструкцією і вже грається з дівчиною однолітком. Чоловікам дають інструкції, що робитимуть, як приїдуть на вокзал у Варшаву. Що недалеко від нього, по іншу сторону будинку, буде той комісаріат, куди їм треба буде самостійно потрапити. Спостерігаючи за всім тим, бачу невпевненість, організаційну розпорошеність у діях і думках цього героя. Тепер я опиняюсь за ним. На нещодавні слова про форму, струшую рукою з його спини якісь пилинки та інформую, що на вулиці поляки старшого віку будуть упізнавати на них військову форму старого зразка, до слова додаючи, що нині вона відмінна від тих часів. У той же час, дивлячись на реакцію з дитиною, кажу: "Заспокойся, все буде добре!" На невпевненість, що вказану адресу не зможуть знайти, запевнюю, що я знаю дорогу, як туди потрапити. 0309'
P.S. В цьому житті важко відповісти, що є "потрапити на гачок": чи то є свобода ловити рибу, чи то є стара (нова) роль у певній системі. Чи є звільнення від однієї системи свободою в іншій? Начебто ми обираємо новий шлях, по якому йти, а це є такою ж черговою варіативністю, як і всі попередні. Ми взаємопов'язані з цим світом і узалежнені від речей, які в одній системі є видимими, а в іншій - ні. Відбувається свого роду взаємокомпенсація, де з проміжку ще не прожитиго шляху важко уяснити, що було краще. Втеча від тих речей, які є видимими, аби їх не бачити, в іншому випадку (обрання нового шляху) можуть компенсуватися видимістю неіснуючого - наперед незнаного в світі старому.

Син говорить просто і легко деякі німецькі слова, і все через те, що мав якусь тимчасову дотичність до німецькомовних джерел. Дружина почула, як то в нього виходить і з захопленням каже: "Це ж чудово! Це вказує на те, що можеш із легкістю вивчити мову в своєму віці".

Читаю польською мовою і дивуюсь, що з текстів вилучена буква "ń": на її місці звичайна "n". Міркую собі: це ж треба, вже скільки часу її немає, що люди навіть відвикли її вимовляти?! Тепер її існування схоже на архаїку! А от якби її раптом повернули і люди знову почали говорити правильно, як у давнину?
P.S. Дивує те, що констатація факту вві сні не має жодного відношення до ймовірного в реальному житті, тим більш з погляду на перспективу в минуле.

Сон 050819 "Перешкоди очікування"

Кіносеанс за огорожею, зробленою з сітки-рабиці. Характерною прикметою є ріг території, де сітка прилягає напряму до масивного дерева. Деякі люди пробують перелізти ту огорожу, а якась сімейна пара з сином стоїть біля неї і, видно, на щось чекає. 0228'

Працевлаштувався на фірму офісним працівником. Вникаю в суть роботи, знайомлюсь з людьми. Наступив день зарплати. Кінець робочого дня, а директора немає, видно, що вже не буде. Бухгалтер вирішує піти в центральний офіс, аби дізнатися за виплату. Піднімаємось на другий поверх, двері на електронному замку. Просить мене подивитися якісь папери по його зарплаті. Серед них помічаю, що остання складала 15000. Біля дверей телефон. Бере слухавку й телефонує. Виходить охоронець і каже, що тієї людини, яка йому потрібна, вже немає на робочому місці. Йдемо на вулицю. Помітив, як колега став неговірким, занурився в себе. Я ж міркую: 15000 - така сума мені може й не світити, тим більш почав працювати з кінця минулого місяця. Взагалі, яка логіка мого з ним походу, коли питання потрібно вирішити йому? 0730'

Сон 090319 "Контури часу"

Приходить до батьківського дому (у сні він зовсім інший) давня знайома В., у якої й донині не відаю чи склалося щось ув особистому житті. Знаю її по літературних зустрічах і більших інтересів між нами не існувало. Я ще парубок, тому батьки на прихід дівчини відреагували позитивно, навіть не захотіли втручатися в його деталі. Для себе не зрозумів такого візиту, але вже вирішив: як є - не проганяти ж людину! Залишив у кімнаті, а сам пішов на кухню щось приготувати. Тим часом вона почала розглядати якісь предмети побуту та сувеніри. (У сні відбувається певний часовий злам: я вже не парубок, а одружений чоловік. Цей самий дім - не батьківський, а мій, обстановка й цього разу незнайома). Заходить до дому дружина. З порогу починає щось говорити й одразу йде в кімнату. Я навіть не встигаю попередити, що у нас гостя, яка тим часом взяла до рук книгу і напівприлягла на диван, так, наче "вся своя". Коли залишив її саму, мала зовсім інший образ - доволі скромний. Дружина застає її в тому дивному для нас положенні. Я ж не маю часу щось пояснювати, лише: "Прийшла десять хвилин тому". Навіть не вийшло познайомити їх між собою. Дружина виходить з кімнати і, логічно, виказує неподобство. (У сні знову виникає часове прискорення: у мене двійко дітей, такого віку, якими є зараз). Коли дружина заспокоюється, з сусідньої кімнати виходить донька і каже: "Тато, а давай я поїду в Польщу лише після твоєї смерті?" Ловлячи себе на тому, що сказано некоректно, пробує виправити репліку, щось на зразок: "Давай я взагалі не поїду, як час, коли невідомо, коли помрем!" Поряд неї стоїть син і доповнюючи сказане мовчазним виглядом, очікують від мене відповідь. 0330'
P.S. Сон навіяний фрагментами з польського фільму, який не довелось переглянути цілком, лише частинами по кілька хвилин. Там обігрувались родинні колізії між чоловіком і дружиною, дітьми, які ставали невільними учасниками їхньої драми. Між деякими кадрами з фільму і мізансценами у моєму сні знаходжу навіть образну подібність.
P.S.P.S. Цікаво й те, що в цьому сні я спостеріг часове прискорення. Усе відбувається наче в один день, але, якщо проводити паралель із реальним життям, час можна розкласти у двадцять років. Цей сон зайвий раз підтверджує тезу, що часу вві сні не існує, можливе лише його розуміння і дивна інтерпретація.

По мірі виконання певної роботи переглянув по телевізору фрагмент авангардового фільму. Частково події відбуваються в парковій зоні, на якій знаходяться скульптури різних тварин, виконананих наполовину. Наприклад: збережена лише нижня частина собаки. Підбігає до тієї скульптури живий пес, зіставляє морду свою з парковим образом, після чого виходить певний симбіоз подібності - співпадіння. Разом із тим у тому фільмі другим фрагментом виникає жива постать, до якої накладеним кадром з'являється фотографія цієї події, наче вирвана за долю часу із майбутнього. Із самої фотографії вирізано контур постаті, яка, як і в першому фрагменті з псом, співпадає один до одного по контуру накладеного кадру з кінофільму. Але це лише миті (секунда-дві) і живі образи продовжують жити самостійним життям. 0500'
P.S. Подібне співставлення контурів одного образу до іншого вже виникало в якомусь забутому сні. Сама "магія" відеомонтажу, хоча подібне (уві сні) бачу вперше, завжди проявляла в мені нескромний інтерес.

Сон 011218 "Трансформація постаті: спостереження за кіновиміром"

Я в домі де знімався кінофільм зі спецефектами. З одного боку маю якусь причетність до його створення, з іншого: в одній з тих кімнат, де проходили зйомки, переглядаю стрічку, сюжет якого бачу, як уперше. Мене вразив один з фрагментів того фільму: по кімнаті легкою ходою йде (справа-наліво) дівчина, вкрита тендітною сріблуватою накидкою. Дивлюсь уважніше, а тіло під нею - прозоре. Виражаю мовчазне подивування. Дівчина, власниця дому, де проходили кінозйомки, що переглядала цей фільм разом зі мною і брала в ньому участь,  як героїня тієї сцени, в якій я її не впізнав, дістає з шафи "покривала", і жартома один кидає на мене, а другий бере собі. Дивлюсь крізь нього на себе, а тіло таке ж прозоре, як у кінострічці. Який дивовижний ефект! - відзначаю для себе.
P.S. Вранці за вікном побачив багато-багато білого снігу.

Сон 180918 "Тіло з прихованим символом"

Підприємство. Хлопці подають лоток з кабелями управління. Виникає асоціація з підводним човном, що виринає на поверхню у вигляді великого кита. (Певні асоціації з вчорашнім сном). У нас важлива місія, нас бачать, але мало хто знає, що ми робимо. 0040'

Я з десятком людей піднімаюсь на повітряній кулі, або якомусь аналогові. У мене думка: от зараз вона вибухне і я за мить відчую своє тіло окремо від душі.

Кінематографічна сцена. Мати і дорослий син живуть в одному домі. Син має кудлаті коси з рудим відтінком. Розповідає: коли був кастинг по відбору акторів на участь у з'йомках фільму, перше, на що звернули увагу, так це на його волосся. Розкриваючи і розтрушуючи їх після купання, додає: таким я і був! Щось запитує в матері. У питанні фігурує оригінальне слово з підтекстом. На що вона каже: "я тобі згодом розповім про впихуєме".
На другому поверсі батьківського дому двоє хлопців розігрують сцену: "З новим роком!" Один з них - актор (видно, відбиток початку сну), одягнений у невиразний костюм ведмедя, з рота якого з'являються дві руки, які тримають бокал ігристого. Другий хлопець бере той бокал. Сідаємо за стіл. Усім присутнім розливають шампанське. Ми (невиразно хто) кладемо до столу коробку цукерок. Я думаю: мало б бути ще дещо? Але ні: все правильно! Хтось зачинає розмову про свіже м'ясо, що українське - смачніше, а "польське - не подобається". 0515'

Сон 140918 "Несподівані обставини"

По важкій роботі потрапляємо в рай для електриків. Треба, непоспішаючи, свердлити отвори. Чим саме - є, шнур живлення - також, а напруги немає. Шукаємо причину її зникнення. 0142'

Фрагмент з фільму, навіть не уявляю якого. Можливо, власна фантазія. Але характерні йому всі ознаки кінематографа відзнятого на кіноплівку. (Повтор сну. Сюжет у дечому спрощений). У підвальне приміщення хитрістю, що перетворюється в дурість, потрапили горе-герої. Там вони мають щось важливе знайти. Один, у знак часткового успіху, розкриває чемодан і дістає їжу: консервовані помідорчики, викладені по одному під термоплівкою, в стилі поп-арт тощо. Це все при тому, що на другому тлі в тому льосі стоїть безмірна кількість банок з великими помідорами. Другий з них, хвилюючись і виправдовуючись, каже, що буде старшим над усіма іншими... Цієї ж миті веселою компанією в той льох заходить власник, а з ним, зашифровані під робочий персонал, друга бригада "пригодників", таких самих, як ці, але щасливчиків. 0358'

Якесь виробництво. Технологічний запуск лінії. Переробка сировини. Хтось каже: "В тому качані є сила енергії". 0530'

Сновидіння ~200718 "Кіно 7D+"

Технологічно краще кіно аніж 7D, яке не радили дивитися у зв'язку з тим, що мало хто може витримати психологічні ефекти від звуку, прихованих вібрацій та кольорів, які в певній послідовності та поєднанні впливають на психіку людини. Перегляд подібного кіно - це тест на духовну зрілість. Тому порада стосувалась попередньої самооцінки перед його переглядом.

Сон 280618 "Волею непереборних обставин..."

У студії телерадіокомпанії записують концерт. Мають пройти два заходи підряд. Я беру участь у театральній постановці, що має йти другою за чергою. Так, як я прийшов не сам, а разом із кількома глядачами завчасно, ми потрапили на концертний виступ виконавця авторських пісень. Я думав, що його пісні моїм супутнім не сподобаються, а виявилось навпаки: вони проявили до всього додатковий інтерес. Навіть у залі побільшало глядачів, аж так, що не було де сидіти. Я вирішив пересісти на другу сторону концертної зали, де були порожні місця, які не охоплювали ані світло, ані телевізійні камери. Підбирав слушний момент. Тоді ж виявилось, що один прожектор, який бив у очі, треба було переставити трохи далі, і я акуратно, в паузі виступу, перескочив на другу сторону, разом із тим переставивши його далі. У тій ситуації я почував себе доволі комфортно, спрацював як технічний працівник, це при тому що знав: у будь-якому випадку треба виграти трохи часу, аби оперативно підготуватися до нашого виступу. 0042'


Мав місяць вільного часу, аби не сидіти вдома, пішов на роботу. При оформленні не вказав, що матиму обмаль часу й муситиму в скорому часі звільнитися. Але так трапилось, що наприкінці моїх днів праці, підприємство оголосило, що самоліквідується. Запросили в кадровий відліл, аби я підписав документи на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Підглядаючи у документи, читаю написане узагалі не канцелярською мовою: "Молитвено просили звільнитися із займаної посади...", "Працівник звільнений волею непереборних обстанин..." 0430'

Сон 240618 "Дивні збіговиська"

На спільній кухні з колегами пересідаємо зі стільця на стілець, аби звільнити пару місць за столом. Це вийшло більш кумедно, аніж практично - довелось декому з крайніх пересідати на свої ж місця.

Яскрава і строката тканина великих розмірів. Хтось її розклав, продовжуючи тримати в руках, а я зачаровоно розглядаю деталі візерунків. Тканина ледь посувається від порухів того, хто тримає.
P.S. Доволі виразний "короткометражний" сон. Я б відніс його до осяяння, яке приходить у миті засинання.

Робота. Я з хлопцями одним колективом, але різними бригадами виконуємо якусь технічну роботу, пов'язану зі сценами і концертними майданчиками. Під час робочої паузи, а для гостей та інших присутніх - початку кінопоказів та вистав, ми розпорошились. Домовились, що зберемось наприкінці всіх театрально-концертних програм. Я не знав, що мені було б цікаво: прийшов до одних - посидів, знудився, пішов до інших... Так переходив від однієї розпорошеної бригади до другої по пару раз. По дорозі зупинився біля краянина з іншої фірми, якого уві сні знаю особисто. На моє питання чим займається, відповів, що опаленням.
- Де?
- Так само як і ти - в Польщі.
Побачив активність в проходах - перші ознаки завершення концертних номерів та кінопоказів. Зрозумів, що пора йти. Розпрощався і пішов до своїх хлопців.
Я шукаю сцену біля якої ми працюємо - це мала зала для камерних показів і лялькових вистав. Я почав вдягатися, поклав жовту каску на стіл. Здивувався: звідки вона у мене, коли моя синя, що лежала на тому ж столі?! До мене приходить чоловік і питає хто я і чи не заблукав? Я пояснив, що працюю. Шукаю малу залу. Працівниця, яка проходила поряд і почула нашу розмову зауважила, що на тих дверях мало б висіти дві букви (назвала які), що вказували б працівникам, яка то зала, а для таких, як я, мало б бути написано "Сцена для лялькових вистав". Не встиг дійти до вказаного місця, як зав'язалась інша розмова з працівниками телебачення про рекламу. Я їм кажу, що я, як рекламодавець, до вас не подав би жодної реклами, адже нецікавий контент. Я навів кілька прикладів у неефективності покриття території та нерозуміння потенційної аудиторії: для кого вони роблять телепередачі. Хтось вирішив посперечатися, хтось примкнув до моєї позиції. Хтось розчаровано каже, що пора кидати роботу і їхати в Польщу. З одним із таких прихильників, видно, що керівником проектів, я вийшов на двір телерадіокомпанії. Він показав на антени і запропонував наступним разом піднятися на саму верхівку. Я дивсюсь на ті антени, а бачу красиві технологічні труби виробничого підприємства. Мені такі речі подобаються. Коли стояли так і спілкувались, щось йому проілюстрував по телефону. Пішли разом по незаасфальтованій дорозі в одному напрямку - він додому, а я далі. Ми прощаємось і кожен іде далі. Я торкаюся кишені і розумію, що в нього залишився мій телефон... Я розумію, що без нього в наш час, як без рук. Встигаю помітити в які ворота приватного дому він зайшов і біжу за ним, аби сказати, що в нього мій телефон. 0230'

Якась дивна зустріч з творчим відтінком різних осіб. Більшість людей я не знаю, але всі персонажі з різних моїх снів. Отже, з ким би я не спілкувався, згадував, що нас пов'язує якась давня зустріч або ж історія, свідком якої я був. Нині нас всіх зібрала якась одна спільна справа з творчим відтінком. Серед того кола знайомих колега з реального. Він, як завжди голосно говорить серед присутніх, сильно виділяючись темами своїх розмов, які зводились до того, як у Росії йому було добре. Всі з чемності до присутніх мусили все те слухати. Я не витримав і крикнув йому: Ти не Де-с, а даун! На що він зірвався з місця зі словами: "А за ці слова ти відповіси!" - і поліз до мене з кулаками, прицілюючись вдарити по носі. Я відповів першим. Пару рухів і я зажав його на землі, де чітко і спокійно пояснив, що його проросійська позиція помилкова, бо із-за таких, як він в Україні так і не почали нормально жити.
Минали дні знайомств. Якусь загадкову історію з фліртом до хлопців мали двоє дівчат, які начебто були лесбійками, а всіляки розіграші з протилежною статтю мали собі за втіху аби посміятися з того. Якогось дня подивились одна на одну і сказали: "Ну ми знаємо що робити!" Зібрали речі і поїхали.
За ними бачу йде хлопець оригінальної зовнішності. По відсутній засмазі насвіжо виголених місць на обличчі, можна було уявити які мав вуса і борідку. Іде повільно, маленькими кроками. Його супроводжує мама. Я дивлюсь уважніше на нього, а тулуб в нього видовжений, ніжки маленькі. Проходить далі, і я дивуюсь ще більше, його тіло продовжуються вже горизонтально до землі із такими ж маленькими ніжками позаду, як передні, з посадкою, як у такси. Я собі згадав кентавра. Але ще не все, він тягне за собою красивого воза, видно, що зі своїми речами, із якими приїхав. 0510'

Спілкувався зі знайомою В. по телефону. (Знайомство наше належить до дитячого віку, коли наші батьки дружили сім'ями, а в дорослому віці перетинались лише пару раз). Вона - постійний тихий гість наших творчих зустрічей. У зв'язку з тим, що летить з України, чи то назавжди, чи у зв'язку із тривалою поїздкою, вирішила запросити всіх на свій день народження і розповісти мені, хто буде із запрошених. Телефонна розмова раптово обривається, говорила-говорила і тиша...
Я сиджу і вирізаю дві абстрактні фігури з білого паперу. Надрізане зсередини напівколом круг вкладаю в інший аркуш паперу прямокутної форми, що склеєний так, аби стояв вертикально. Розумію, щоб увиразнити фігури, треба підібрати між кількома вирізаними аркушами не лише пропорційність форм, але й відстань між ними. 0620'