Сон 120924 "Незвичні події"

Я поряд із батьком, який за кермом машини, і матір'ю, яка сидить позаду. Їдемо начебто рідним містом (одна з головних доріг, що має певний нахил вгору). Із-за повороту по правій стороні виїжджає за нами якась стара і дивної моделі машина сріблястого кольору. Одразу вирішує зробити обгін, але вже на повороті я помічаю, що їде якось нетипово - ривками. Явно, що у водія відсутнє відчуття небезпеки, якщо виникла ідея на порушення правил і ризиковий маневр. І як наслідок його машина зачіпає збоку нашу, хоча й не критично. Десь здалеку починаю чути звук сирени поліцейської машини. Зупиняємось прямо на дорозі, аби побачити критичність випадку. В цей момент я пересідаю за кермо і завертаю машину вбік, аби не створювати затору. Лише виходячи з авта, зауважую, що їхали моїм червоним "Фордом". Водій тієї машини одразу визнає свою провину і пропонує гроші, аби залагодити з батьком справу. Виймає купюри і я бачу, що це гривні номіналом по 5, 10, 20. Таке враження, що він над нами вирішив познущатися: хіба це великі гроші? Поки батько з ним розмовляв, я відволікся на природу. Несподівано для себе побачив дивного їжака з ірокезом у вигляді додаткових барвистих колючок на голові (дещо від'ємний від такого, якого ми знаємо в природі). За якусь мить біля нього помічаю другого і раптово виникає переконання, що вони: самець і самка, адже мали різне забарвлення. Звернув на них увагу матері, що стояла неподалік, на чому й проснувся.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexinі), Франція 

Сон 290123 "Транспортні пригоди"

Як водій бусика приїжджаю в центр рідного міста, до якогось будинку (в реалі - біля офісу, де знаходилась колишня робота), в якому щось маю забрати та поїхати далі. Десь зі мною була дружина, але вийшла з машини по своїх справах. Відзначаю, що в тому місці, до якого приїхав, доволі багато народу. Водій, біля якого припаркував свій бусик, підійшов до мене з проханням завезти людей моїм транспортом до мікрорайону М. та одразу з поверненням, посилаючись на раптову несправність свого авта. Погоджуюся, бо бачу, що ситуація нагальна, а подумки міркую, що мені в цей короткий час буде чим зайнятися у своєму бюро. Певний час минув, а мого автомобіля немає! Починаю з'ясовувати: вся ця маса людей прийшли до рекламного агенства за оголошенням на короткочасну роботу, аби рознести дуче число листівок. Тепер дивлюсь на них іншими очима: помічаю переважне число молоді, отже студенти, дивних людей середнього віку, якихось - пенсійного. Іду до директора цього рекламного агенства, аби він дав роз'яснення: коли має приїхати моя машина? Керівник, зайнятий своїми справами за робочим столом, мій візит оцінює, як чергову робочу ситуацію, видно одразу, що всі конфліктні ситуації сприймає зі здоровим пофіґізмом. Я знаю цей тип людей, вони можуть нагадувати тих, із якими у спілкуванні просто неможливо "пробити стіну", і це вже подумки починаю оцінювати, як загрозу для себе. На всі питання директор відповідає усіма формами залагодження ситуації: договір підпишемо; рахунок, який виставите, оплатимо; за машину не хвилюйтесь - буде! Даю собі якісь паузи, щоб подумати, десь заспокоїтись, але, щодо останнього - не виходить. Тієї маси народу не меншає, отже, поки я тут - в чужому офісі, той водій возити може "вічно". Повертаюсь до того директора. Слово за слово, аргумент на аргумент, що мені також "треба розвозити" і я переходжу на крик: "У вас люди, а в мене апельсини, яблука, персики!.." Кричу так, що чую, як від мого голосу в повітрі стоїть дзвін. Той крик чують всі, навіть ті, що були на вулиці. Так як посил голосу спрямовував безпосередньо на того шефа, помітив, як від нього він аж прикрив вуха та стало дещо дурно. Подумки оцінюю свій прихований дар, як такий, про який раніше знав і зрідка помічав за собою, але вже не в такій прямій практичній силі. Так само подумки відсилаю себе до акторського досвіду декламації текстів зі сцени. Поки в приміщенні та у вухах вщух цей дзвін, а присутні прийшли до тями та запала мервотна тиша, хтось прийшов із вулиці та сповістив, що мій бусик вже на місці і я можу спокійно йти. Десь тут з'являється дружина, пропонує сісти самій за кермо, я ж сідаю поряд. Побіжно озираю машину: чи все добре? - наче ок. Водій, який позичав, вдячний та з вибаченнями, що затримався. Я ж від неприємних для себе криків, адже не люблю виводити себе на критичні емоції, поводжусь, як завжди, як на когось ображений, дещо надутим і не говірким.

Їду з дружиною на власному авто, вона за кермом. На якомусь перехресті вирішує зробити поворот. Заїжджає на край дороги, зачіпає невисокі попереджувальні знаки із синіми написами для піших, біля того місця, де ведуться дорожні роботи. Одразу не спиняється, кермом вивертає так, що й зачіпає інші подібні знаки. А головне: всього цього не помічає. Кажу: що ж ти робиш? Виходимо з машини. Поряд якась військова частина. Підходять із неї хлопці у формі і спокійно починають прибирати поламане, ставити те, що впало. Всі ждуть поліцію. Як завжди, проходять мимо гапи, аби розгледіти, що трапилось. Кажу дружині: це вже другий випадок протягом дня! (Під час сну перший випадок пригадався, як спомин, забув, як прокинувся). Міркую: хоч у місто не відпускай!

Сон 011120 "Маска-кляп. Краще не приховувати!"

Вирішили, що маски є неефективними і ввели правило носити такі, що нагадують кляп, аби багато не говорили. 0230'

Їду в машині з водієм, який виїжджає на таку звужену дорогу, що подібна до пішохідної. Питаю: чи тут вільно їздити? У той же час зауважую собі, що на ній є дорожні знаки. Він каже ствердно, хоча я бачу, що у будь-якому випадку їхати - нереально. Дивлюсь на огороджувальні бар'єри, що розділяють тротуар і так звану дорогу, а водій їде так, що ті бар'єри потрапляють просто під ліві колеса, хоча характерних звуків від того та видимих ушкоджень зовсім не відчутно. На якомусь етапі виїжджаємо на перехрестя, а водій відволікається десь убік і не зауважує чорне авто попереду і на невеликій швидкості вдаряється в неї. Перед цим зауважувально повторюю: увага, увага!.. - але він так і не почув. Вирішили від'їхати в сторону і почали з'ясовувати: що робити далі? А я бачу, що досвіду - ні в одного (з ким їхав), ні в другої (жіночки-водія, чию машину пошкодили). Я розповідаю, що для цієї ситуації є кілька варіантів розв'язання. Почну з двух головних: заплатити на місці домовлену суму відшкодування або дзвонити до страхових компаній, аби розповіли, якими будуть наступні дії. Для водія, з яким їхав, друге - бажаніше, адже перебуває у службовому транспорті, і так, як його діяльність напряму пов'язана з поліцією, то краще такі речі не приховувати.

Сон 010920 "Догнати перешкоду"

Виїжджаю невеликою машиною, схожою на "Запорожець". Якийсь час славно їду прямою дорогою. Набравши певну швидкість, не помічаю іншу машину, яка чомусь раптово зупинилась посеред траси, прямо попереду мене. Натиснувши на гальма, спочатку розумію, відчуваючи під ногою тиснення на педаль, що встигну зупинитися, але так, як машина для мене нова, чомусь не дотискаю гальмування і "доганяю" перешкоду, незначно вдаряючись у неї. Сиджу й очікую, як водій тієї машини вискочить із обуренням, а він і не поспішає виходити... тоді виходжу я, лише потім з'являється він. Аварія виявилась незначною, хоча моя машина пошкодилась більше. Раптом на нашу дорожну подію починає назбируватися народу, хоча за певний час перемикають свою увагу на зовсім іншу проблему, недотичну до нас, та й пропадають з поля зору. Тим часом я вирішую навести порядок: щось підправити на чужій машині, щось на своїй. У цьому процесі, непомітно для мене міняється часопростір: власна машина сприймається, наче невелика переносна річ, процес ремонту вже відбувається вдома, а поправляння бампера - на роздуми: як правильно виправити бетонований поріг під вікном, який частково обвалився... Тепер ця обстановка доповнюється родичами з Криму, які раптово завітали в гості...

Сон 070719 "У хвостовій частині"

Похмурніє небо. Вдарив грім, піднімаю голову, а на небі літак із навпіл відламаним крилом. Відволікаюсь на побутові моменти, які роблю по господарству. Помічаю біля сараю на дереві мало не пів метрову комаху з характерним для неї хвостом (частина тулуба). Одразу подумалось, що це самка. Недалеко від неї якийсь незвично великий павук, або ж така сама комаха, але дрібніша і чорніша - видно, самець. Вирішую піти в гараж і взяти великі ножиці, аби відрізати їй того хвоста, схоже, повного тих дрібних у найближчому майбутньому створінь. Піднімаю голову до неба знову, а літак вже горить у хвостовій частині. Якось маневрує і намагається сісти в районі аеропорта, який розташований недалеко від нашого дому. Якоїсь миті різко йде униз. З огляду на очевидне полум'я, розумію, що в пілота залишились лічені секунди на вирішальні дії. Заходжу в гараж, беру ножиці. Якась жіночка, перейнята посадкою літака, відповідає на чиєсь питання: "Він подзвонив мені і сказав, що сьогодні в коридорі можеш не прибирати. Дозволяю!"

Сон 280319 "Неочікувано стрімкі події"

Переходжу на пішохідному переході міст, знайомий мені з дитинства. Вже з далеку бачу колишню однокласницю Л., яка свого часу (реально: півроки тому) хотіла організувати вдруге зустріч однокласників. Тоді, коли востаннє бачились, спитала за мій намір прийти. Я висловив відмову, адже не відчував до того бажання. (Далі по сну). Бачу, що й вона мене вгледіла. Наближаємось один до одного. Вітаюсь, слово за слово, питаю: чи вдалася їй та зустріч? Вона ж, несподівано для мене, пожалілась: "З усіма пересварилася. Мої побоювання в пошуку однодумців, у даному випадку, скінчилися не просто нічим, але й викликом певної агресії". Кажу їй, що це, скорше, не твоя справа. От би цим зайнялися М. або І. ... Хоча, висловлюючи припущення, десь розумів і те, що й то зовсім не їхнє. Вона ж прокоментувала кожен випадок з кожної розмови по телефону. Відходжу від теми, питаю: як в сім'ї, на роботі? Для себе чую несподіване одкровення: "Я пішла з роботи, адже зрозуміла, що пропорщик - це не моє покликання". Тут я більш подивований, ніж від першої новини. Щось пробую прокоментувати, але врешті розумію, що спершу, як її побачив, вже відмітив для себе, як вона "ожила", посвітлішала, а на життя почала дивитися більш радісними очима до щирих і простих людей. Поки спілкувалися, звернув увагу, що стояли біля контейнера зі сміттям, з якого витікала рідина з влежаних харчових відходів. Якась незнайома мені пара підійшла до неї і ми розпрощалися. Відійшовши в бік моста, примітив, що стою біля сучасного цегляного будинку нерівної форми, зробленого переважно білою цеглою, а в переходах (карнизи, виступи, елементи) - червоною. Найбільше зачепило моє око криве вікно на другому поверсі, яке мало певні додаткові цегляні "доліплення" й робило його більш викривленим. Постоявши трохи, так, наче перед пішохідним переходом, переношусь у наступну частину сну.

Я їду в автобусі, дивлюсь крізь вікно на дорогу. Раптом бачу, як у вантажної машини, яка їхала по тій же дорозі, що й ми, відривається подвійний причіп. Від того їх вигинає так, що розходяться в різні сторони. Кузов із водієм пішов уперед. Його починає заносити, від чого водій вилітає з машини і його крутить по асфальту до зустрічної машини, в якої, саме тієї миті, лопає колесо. У другої машини водій не може впоратися з керуванням і він наїжджає на того чоловіка, розриваючи його навпіл. Голова з руками відлітає в сторону, видно, як щось встигає викрикнути тому водієві. Руки на асфальті лягають так, наче хочуть дати відпочити голові. Дивлячись на все те зі сторони, що я, що інші люди в транспорті, від пережитого шоку, змогли лиш видихнути: "О Боже, о Боже..." 0315'

Їмо шоколад: одна долька, друга, третя... Дивлюсь, залишаються дві продовгуваті пластинки, кажу: а це для дітей! - і згортаю шарудливу упаковку. Зі сторони чую чийсь схвальний голос. 0500'