Сон 301118 "Подарунок: металеве "яйце" з солярним знаком"

Хтось мені в руку дає металевий "сурікен", розмірами зі збільшене яйце, але округле і ледь сплюснуте. Назва "сурікен" умовна: навіть важко назвати, що це таке? У реалі нічого подібного ніколи не бачив. Прикметним на ньому є рельєфний солярний знак, у вигляді трьох напівкілець серповидної форми, гострячками направленими вліво. Я міркую: чи потрібно мені приймати цей подарунок? Начебто людина, яка мені його дала, є доброзичливою? Прокинувся без відповіді.

Сон 291118 "Мені дозволено трохи шалити"

Я маю якісь знання, адже щось бачив таке, чого не бачили інші. Але це було в дитинстві. Я навіть про це й забув. Тому дозволено мені трохи шалити: показувати, що я не вірю в якісь містичні історії. Тому я, будучи в якомусь потязі, підходжу до кожного і питаю: чи вірить він у таке-то явище? Хтось каже так, а хтось - ні, хтось невиразно віднікується від відповіді, уникаючи такого роду питань. 0104'

Підготовка фаршу з м'яса та сала й подальше ліплення кульок у формі котлет.

Щось механічне, пов'язане з автомобілями і промисловістю.

Сон денний
Нарізаю продовгуватими кавалками шматок м'яса. Міркую: це треба перекрутити! Залишаючи третину: а це просто так - на потім!

Сон 281118 "Політ і хід - нормальні!"

Проходжу з чужою родиною і двома їхніми малими дітьми років п'ять-шість до своїх батьків. Їхній візит організований по рекомендації рідної сестри, аби вони могли щось побачити, відповідно до їхнього зацікавлення. Мати має знати цю родину по церкві. При зустрічі каже: ставлю [варити] картоплю?.. Я кажу, що "піду по торт" (куплю). Пізній вечір. Буквально: лечу в магазин. Відштовхнувся від землі і на висоті 1,5 - 2 м прямую вздовж дороги, оминаючи чорні силуети людей. Політ швидкий. Краще ніж минулого разу! Навіть біля магазину довелось загальмувати, створивши зворотню тягу повітрю. Хтось навіть в польоті привітався зі мною, піднявши догори великий палець👍. (Фрагмент з польотом сниться не вперше). Заходжу в магазин. Підходжу до продавця. Вона питає: "Скільки вам індиків?" Дивуюсь незрозумілій пропозиції. Кажу: "Я знаю, що мені треба!" Купую хліб. Його на прилавках дуже багато. Найбільше чорного. Все акуратно викладено одне біля другого. Купую хліб тостовий і здобний, у формі квіточки. Думаю може два здобних? А вони гарні, рум'яні, пахнючі, як у дитинстві! Але беру один. 0135'

Сусідів, яких знаю, як таких, які спілкуються російською, чую, як стараються говорити між собою по-українськи.

Свіжозбудований дім. Багато світлого: стіни з світложовтим відтінком, у вікнах сонце. Присутня легка недоприбраність у вигляді запилюженості і недомитості по введенню в експлуатацію всієї споруди. Є робочий ліфт, але чомусь ним не користуються. У тому будинку працює прибиральницею коридорів, міжкліткових площадок і сходинок круглолица молода дівчина, з певними вилицюватими рисами в обличчі. Я ходжу між поверхами по сходах, недоубезпечених перилами та перегородками. Зважаю, що на одній з них можна звалитися: має менший відступ для ноги від решти їй подібних. Тим більш: немає за що раптом втриматися, коли ступати на неї. Тому доводиться підтримувати себе дотягуванням за доступні стіни. По них зносять інваліда на колясці й спиняються перед дилемою: що робити далі? Виявляється, що останніх з п'ять сходинок першого поверху немає взагалі (відгори-донизу - наприкінці кінця). Людина з обмеженими можливостями починає нервувати і від того плаче. Я заспокоюю його батьків. Вони кудись ідуть. Пропоную йому спустити його в певний спосіб, так, що все буде добре. Кажу як. Думаю взяти коляску пасками, як хтось прийде, але справляюсь своїми силами. Отже, на той момент, коли прийшли його батьки, він уже був унизу - на рівному.
На кожному поверсі при повороті сходами є по два туалети. Хтось, як "сюрприз", залишив своє перебування в ньому на самому останньому поверсі, де людей сходить найбільше. Це розповідаю тій дівчині, яка прибирає той будинок, зокрема, як виявилось й ті туалети.
Зупинка маршрутки в центрі рідного міста, майже на розі бордового будинку. Знову спілкуюсь із цією дівчиною в товаристві якогось друга. Відчуваю себе в юнацькому віці, хлопцем, який проявляє інтерес до дівчат і не розуміє їхні наміри, але розуміє, що пора прийняти остаточне рішення у виборі супутниці життя, але цієї миті я про це ще так не думав. До останнього проявляв інтерес до дівчини, в якій почав розчаровуватися (забутий фрагмент сну, зокрема, його початок). Біля нас проходить та ("колишня") дівчина, яка проявляла до мене інтерес, але я в тому мав сумнів і не відповідав щирою взаємністю. Порухом виказує до мене грайливий і безпідставний жест, торкаючись моєї руки. Закцентувавши на ній увагу, не звернув, що стояла вона в парі з хлопцем під руку. Подивившись на її супутника, зрозумів, яка вона мені далека. Її супутник вищий за неї, худорлявий, належить до так званих "арійських" типів, але з рисами дистрофії.
Ловлю себе на тому, що мені цікава інша: дівчина, яка завжди поряд: "в горі і радості".
...Я з дівчиною, що зі "світлого будинку зі сходинками", стою біля автозаправки, на промисловій вулиці рідного міста. Дивлюсь у небо, а там летить на нас із незначною швидкістю велика ракета, щось середнє з дирижаблем. Цієї миті пригадується "давня" гра двух слів, ще від початку [забутого] сну: ліжко металістів, де друге слово якось пов'язане з однойменною назвою вулиці.

Сон 271118 "Сповнення іншістю"

Мешкаю в половині будинку, який перейшов мені у спадок, але то більше схоже на квартиру. Білі стіни, мінімум меблів.

Я біля машини в якомусь дворі багатоповерхового будинку. Ніч. Кудись від мене світиться ліхтар, якщо це світло не від фар тієї ж машини. У тій темряві й вуличній тиші ремонтую музичний центр (МЦ), прямо "на землі". Біля мене проходять чоловік з жінкою і  заходять у під'їзд. За мить він викидає щось зі свого дому, прямо в темряву ночі. А там стоїть телевізор, розкритий - променевою трубкою кінескопа догори, який я готував узяти з собою до машини. Здивувався його раптовому жесту: а раптом на сам кінескоп? Те, що він кинув, у темряві не розгледів. Узяв у руки МЦ, поки без колонок...
Зафіксував перехід між фрагментами сну. Я на тій же вулиці, йду в сторону машини, якою приїхав, тримаю у руках МЦ, натискаю на його кнопки, перевіряю як працює перемотка, тепер я в світлі кімнати.

Сновидіння.
Подали стаканчики. Хтось бере і наливає в них сік, п'є з пластикової трубочки. Якась дівчина зауважує, що вони мають прикольні пластикові крижечки, і що більше: ці скляні стаканчики колись були мінзурками для аналізів сечі. Тепер сидять якісь діти і п'ють так само з цих самих склянок пластиковими трубочками жовтий сік... на оповідане кривляться і кажуть, що не будуть пити, адже у них налита сеча.

Сновидіння.
Сидить маленька дівчина в порожній кімнаті, щось на зразок дахового приміщення, біля круглого вікна, і тримає у руках велику, як сама, ляльку ведмежика. Мій погляд слідкує як камера: поволі піднімається від низу догори і наближається до цієї дівчини.

Сон 241118 "Порцеляновий гном"

Дачна ділянка, на якій росте молоде дерево. Минув сезон, як його посадили, а виявилось, що так і не прижився: більшою частиною обсох, лише верхівка видавалась живою. Так, як листя на ньому облетіло, спробував уявити, як ростиме маківкою далі. Хтось збоку, із ким оглядали дерево, каже, що його варто зрізати під пеньок, адже корінь живий і навесні ростиме по-новому. Кажу у відповідь, що ми залишимо те, що має живі бруньки, а саме верх, а більшість галузок, що йдуть нижче і по краях ми обітнемо. Так він ростиме далі. Уявив крону цього дерева у вигляді розлогої "шапочки".
Сідаю в машину з тим, із ким я був біля дерева. За водія чоловік кавказької національності. Заїжджаємо в магазин. На якомусь етапі розмови із продавцем профігурувало польське слово "policzki". Намагався згадати переклад, навіть поліз у "гугл-трансліт", але виникла складність із очікуваним результатом - на білому полі так і не спливла відповідь. (Цікаво те, що по пробудженню, я одразу згадав переклад цього слова: "щоки"). Так, як ми заїхали в магазин по продукти, було дивно спостерігати, як наш водій із характерними рисами кавказця, почав придивлятися до товарів, які в магазині стояли як для асортименту. Підійшла продавець-консультант і запитала в нього: чи потребує він поради в пошуку бажаного товару? На що він із характерним йому спокоєм лише повів вусами і без зайвини відповів, що шукає подарунок. А який? - не ясно! Шукав неспішно та мовчки - так, як вивчають товар і не знають, що саме обрати. Й раптом виймає якусь порцеляну, я навіть подумав, що це якась ваза на диво видовженої форми. А виявилось, що це гном, мало не метрового зросту, більшою половиною якого була багряна шапочка звуженої форми. По очах було видно, що він знайшов те, що шукав. Хоча для нас його вибір видався незрозумілим. Придивляюсь до "подарунка" уважніше й зауважую, що на одязі гнома трішина, яка співпадає зі складкою одягу на ньому. Він дивиться, проводить пальцем. Я подумав, що поставить і шукатиме щось інше, а він так впевнено, що все окей і йде до каси.
Виїжджаємо машиною заднім ходом із маленького двору. Треба виїхати так, аби оминути перешкоду у вигляді каменя. Пропоную водієві випустити мене з машини і його направити.
Образ цієї машини у дворі перенісся на поле, на якому стояв свіжий кінь, повний сил до роботи (Саме "свіжий" - середніх літ і не запаханий). (Зміна кадрів). Бачу цього ж коня старим і безнадійним.
P.S. Останній фрагмент сну скорше навіяний  фінальними сценами з фільму "Марлі та я", де в образі старої собаки мені уприявнився кінь.

Сон 231118 "Ви ж знаєте, що школа!"

Я знаходжусь у товаристві Петра Порошенка. Він стоїть у приміщенні, внутрішня стіна якого виконана зі зрубу, можливо, дощок. Враження, що ми знаходимось на фермі. У притаманному йому стилі щось розповідає і доводить якусь тезу. Обстановка невимушена і неофіційна. По завершенню спічу, хтось вирішив запитати в нього: "А які Ваші страхи?" Не гаючи часу, відповів одразу: "Ви ж знаєте, що школа!"

Сон 221118 "Портал для свідків невидимого"

Я йду на скелястий пагорб, що над річкою Тетерів. У мене там стоїть залізний гараж - прямо-таки на самому схилі, частково вкопаний у кам'янисту породу. Поміж каміння йдуть стежки, ростуть невеликі дерева. По сусідству від мого гаража, на тій кам'янистій кручі, є й інші "нори", куди приходять люди. З того місця доволі красивий краєвид на річку. Бачу, як біля неї, на березі, у відносній даличині від мене, збираються поодинокі люди, але в одному місці. Раптом "відкривається портал" і вода починає світитися рівною стежкою від одного берега до іншого. Розумію, що стаю свідком загадкової події, яка трапляється доволі рідко, і про яку згадують у народі, як легенду або ж байку. Вмикаю на телефоні відеозапис. Починаю спостерігати, як по тій стежці починають іти невідомі мені "сутності", ледь торкаючись кінчиками ніг поверхні води. Їхню природу я б назвав безтілесною, контакт із якою для людини небажаний. Істоти проходять і "стежка" на воді зникає. Біля мого гаража бачу самостійну дитину років десяти, яку раніше не помічав. Вона має свою "нору" і ключі до невеликої сусідньої споруди. Скільки місця в горі за тими дверима для мене, як і для кожного - невідомо. Не можу зрозуміти до кінця: видно він так само, як і я був свідком тієї події. Біля нього починають збиратися інші хлопчаки-однолітки. Озираюсь, а круча починає "оживати" тими людьми, як розумію, які були безпосередніми учасниками того "порталу" із сутностями. Маю конспірологічну поведінку. Думаю, що робити з відео, яке записав: якщо виставлю в youtube, видам себе і те місце звідки знімував загадкове явище, якщо не покажу - не повірять на слово. Краєвид міняється: я в рідному місті, йду центральною вулицею. У ста метрах від ЦУМу згадую-бачу такий самий "портал", який проходить через проїздну частину, від однієї сторони дороги до другої. "Бачу", адже це спогад-легенда, затерта в моїй пам'яті. Насправді, по дорозі звично їдуть машини, по тротуарах неспішним ходом йдуть люди. Життя як життя, нічого дивного!

Сон 201118 "Пластика збережених образів"

Я виходжу з незнайомого дому і дивлюсь у перспективу. Бачу красивий ракурс, який надихає мене до світлування. Починаю фотографувати краєвиди. Основні елементи поєднання: осінній ліс, небо, дорога / споруда. Захоплює просторовість у поєднанні з яскравими кольорами і їх контрастами. Більше уваги починаю приділяти старому об'єкту на лоні природи. Знаходиться він на великій території, оточеній лісом. Сама споруда являє собою покинутий доволі багато років тому початок будівництва, у вигляді ансамблю залізобетонних каркасів різної форми. В тій давності пересвідчився остаточно, коли буквально виповзав з-поміж елементів тієї конструкції, натрапляючи на вимитий "часом" бетон, зіржавілу арматуру, що визирала з нього. Якийсь чоловік, з кола тих, із ким я був у домі, підходить до мене і пропонує допомогу. Дякую, але кажу, що сам! - і встаю на ноги. Задоволений від збереженої пластики побачених образів.

Сон 181118 "Шляхи пізнання"

Елемент "змагання" у формі очікування. Моя в тому участь разом із дружиною, але більше як спостережників, а не учасників. На нахилену рівну поверхню спочатку ставлять залізну каструлю зі стравою, а за нею качатницю, і починають дивитися. Першою по поверхні сковзить залізна, а за нею качатниця. З'являється вболівання: аби друга "добігла" до першої. Так і сталося. Вони стикнулися.

Велике місто, одна з центральних вулиць. Я з дружиною шукаємо вхід у аптеку і розуміємо, що залишається єдине рішення - зайти через вікно, адже це справді просто. Стоїть черга. І тут ми уже біля каси. За нами подібна черга. Дружина питає за документ для якогось поляка про відшкодування витрат. Їй видають відповідний листок. Питаю: і яка ж це сума? Виявляється, всього 250 грн. З'ясовую: і за що саме? Дружина: за пральний порошок!
Кажу: що за гроші 250 грн? За мить: за порошок - нормально! Хай знає, що тут дешевше! У черзі стоїть сусід і чує нашу розмову, але не реагує на коментарі. Виходимо так само через те ж вікно, викликаючи в людей подив. Чомусь із підвіконня довелось зістрибувати: виникло відчуття певної висоти (десь з 1,5 м), якого не було від початку. Я виходив першим. Будучи знизу, допоміг дружині зійти на землю.

Сон 161118 "Плоди пізнання"

Я на природі, підходжу до річки. По дорозі бачу дерево з дивними жовтими плодами, подібними до груш, але в формі великих витягнутих картоплин із доволі рельєфною поверхнею. Біля річки бачу чийсь одяг. Видно, хтось прийшов перший до купання.

Відчуття, що я біля цієї річки вже був і з часом повернувся.
P.S. Так звані "груші" вже зустрічав у якомусь давньому сні, адже доволі знайомі за своєю формою. Річка, до якої йшов, то певного роду заплав, образ якого часто зустрічається у моїх снах, хоча берег і місце мені незнайомі і не викликають жодних асоціацій.

Сон 151118 "Фотокомпозиція з картиною в лівиці"

Дуже динамічний сон. Незвичний.
Я з кимось не одним бився на мечах.

Святковий стіл. Відчуття: перебування "серед своїх", хоча з усіх кого знаю - донька. Американець тримає картину сидячи з кимось у шафі. Я стою з картиною, тримаючи її в лівій руці. Донька робить знімок, перебуваючи справа від мене. У її кадр потрапляю я, картина, яку тримаю, американець, який сидить у шафі не сам. Потім донька просить американця протерти картину, що висить на стіні, губкою, змоченою спеціальною олією. Я бачу на цій картині рельєф полотна, на якому вона намальована. Картина за таким доглядом "оживає", набуваючи яскравих рис. Сам американець наче вчиться у моєї доньки акуратно поводитись з подібними творами мистецтва.

Сон 141118 "Скільки раз прожив на Землі?"

Якесь велике виробниче підприємство.

Фарбую ворота у білий колір, які колись були жовті, а пізніше пофарбували в коричневе. Думаю: скільки ж треба нанести білої фарби, щоб замалювати коричневий колір? Ото хтось "все продумав"! Майнула думка, що фарба раніше наносилась не раз, адже її шар був наочно суттєвим.

P.S. На початку сну я поставив "вищому Я" питання, записавши його в електронному блокноті: "Скільки раз прожив на Землі?" Одразу ніяк не міг зрозуміти цей сон. Протягом дня прийшли на думку декілька одкровень. По-перше, як і очікувалось, "вище Я" не цікавить щодо мого "нині" минулі втілення, тому витворило для мене образ-підказку: не один шар фарби. По-друге, я знаю, що перед коричневим, який замальовував у біле, був жовтий колір. Отже, моє попереднє життя могло бути не світле. По-третє, уві сні подумав, що білим за раз не зафарбуєш коричневе, тому, можливо, треба буде білим пройтись ще раз. Як висновок, можливо, буде ще одне втілення. Подібні висновки треба буде перевірити іншими методиками.

Денний сон. Піднімаюсь по зовнішній драбині якогось маяка. Рухаюсь вгору доволі сміливо і впевнено, не відчуваючи страху. Знаю, що скоро має бути площадка для відпочинку, аналогічна тій, що була раніше. "Скоро" - означає, що залишилось пройти менше, ніж пройшов. Дивлюсь нагору, а там перспектива драбини звужується в лінію і губиться в сивій млі й не видно того пристанку. Дивлюсь униз, і розумію, як я багато вже пройшов, що навіть і не видно самого початку. Цієї миті мене охоплює жах зірватися з цієї драбини, адже, реально, сміливо перебираючи руками і ногами перекладини драбини, не знаю: чи якась із них надійна на моєму шляху?

P.S. Видно, цей денний сон є продовженням-підказкою нічного. Драбина - то мій життєвий шлях. Його відрізок: вік, який відміряно пройти. Головне, що не скоро!

Сон 131118 "От, що значить молодий"

Я просинаюсь десь в обідній час на своїй дачі. (Сприйняття "своєї" тільки уві сні. Жодних асоціацій і прив'язок до реального).
Йду на іншу дачну ділянку, де за окремою акуратною огорожею, під відкритим небом стоїть накритий стіл, біля нього збираються люди. Починається дощ. Думаю повернутися додому. Присів за стіл, а за ним сидить батько, біля нього його кум. Батько надкушує огірок і дає мені, роз'яснюючи: "от, що значить молодий" - свіжозірваний. Замість слова "молодий", звучить якась його видозміна, яка не пригадується, щось на зразок: "молодяне", "молодійне", "молодняве".  Якісь приємні але незнайомі люди заходять до цього ж столу. Із запізненням ловлю себе на тому, що ніякого дощу немає. За мить виявляється, що я чи вони щось забули взяти з дому до цього столу, на зразок індивідуального столового прибору. 0516'

Сон 111118 "Дивний прояв довіри"

Дівчина-бригадир. До неї прийшла рознарядка від керівництва, що саме має кожен зробити за сьогодні. Так відбувається щодень. Я з нею приходжу до хлопців, яким вона зачитує завдання: пройтись туристичним маршрутом. Так, як всі сидять укупі, беруть мапу і намагаються зрозуміти обсяги такої подорожі. Дивлюсь на ту схему і розумію певну плутаність того маршруту. Бачу, що їм важко в тому розібратися. Нині їм не просто фізична праця, а тривала прогулянка десь між полями, ярами, лісами. Розуміють, що така "праця" однозначно затягнеться до пізнього вечора. Я ж з бригадиркою маю їхати на якусь дачу, десь за місто. Так, як завдання роздали з ранку, ні я, ні хлопці до всього цього не готові. Висловлюю побажання обміну з кимось з тієї групи, аби піти з ними по тому маршруту. Й одразу чую від того гурту хлопців згоду, наче вони самі тільки-но хотіли це запропонувати, тому що комусь з п'ятьох треба повернутися без запізнень.
Бригадирка на висловлену пропозицію нічого не каже. Маю шукати свої речі, аби швидко зібратися. Не впевнений чи встигну. Йду в якийсь дім, де ми колись мешкали. В якійсь з кімнат ліжка викладені на підлозі в один ряд. В чистоті тих простирадл учуваю антисанітарію. (Цей образ, трохи видозмінений, фігурував у попедедніх снах, які стерлися з пам'яті, але тут постали знову). Я не знаходжу те, що шукав. Повертаюсь і бачу, як бригадирка при необхідному спорядженні вже йде на зупинку. Там її жде хлопець, із яким вона зустрічається. Думаю: от чому вона була така принципова і нічого не відповіла! Вона була впевнена в мені, а не відомо в кому, хто буде третій. Отже, у неї до мене певна довіра щодо її особистого життя, яке вона поєднує з посадою. Треба поспішати. Можу не встигнути поїхати разом із ними. 0449'

Сон 101118 "Інша якість"

Маленький Олександр Пушкін, мало не карлик - до метра, зі знаменитою кучерявою чорною шевелюрою, як у пуделя. Виразно проглядається його смуглість шкіри, навіть чорнота. 0600'

Почищене яблуко, розрізане на дві дольки. Я щось маю між ними покласти.

P.S. Образ Пушкіна віддалено нагадує фрагмент з анімаційного фільму "Буревестник"

Сон 091118 "Ми прийшли... я пішов!"

Прийшли на якусь лекцію в невелику аудиторію. Нас мало бути небагато, але найшло чимало люду. Ми знаємо, що це у нас останній день і скоро всі мають роз'їхатись. Не до кінця ясно, що нас всіх об'єднує, так, наче якась спільна справа. Колега, з яким я сиджу за однією партою каже: "Давай обміняємось телефонами?" У значенні: їхніми номерами. Я не особливо й хотів, але кажу: "Добре!", - і виймаю свій телефон аби записати його номер, а він свій. Щось випадково натискаю на сенсорному екрані й видаляю існуючі контакти. Колега бачить це і коментує: "Так ти ж видалив усі номери?" Я подумки себе заспокоюю і кажу, що нічого страшного. Кажу: "Давай аркуш, запишемо на листок!" Він записує цифри "097" два рази, в стовпчик, так, наче знає, як має починатися мій мобільний номер. Просить диктувати далі, і я плутано йому називаю свій номер, прошу виправити якісь цифри. В результаті виходить так, що берусь за ручку і перезаписую свій номер начисто новим рядком нижче.
Йде лекція, на яку ми прийшли. Озираюсь на аудиторію і бачу, що суттєво поменшало народу. Дивно, на початку, як ми прийшли першими, присутніх було одиниці, потім всі "завалили" і тепер - доволі ріденько між рядами.
Посеред лекції маємо йти з колегою на автобус. Виходимо з аудиторії, як і всі до нас. У поведінці прочитувалась однозначність: прийшов час, тому ми йдемо!
Заходимо в автобус, деякий час їдемо разом, сидимо один проти одного. На якійсь зупинці колега сходить. Дивлюсь на порожнє сидіння, на якому він сидів, а там лежить монета. Беру її в руки, метал - сплав з міді, на одному звороті великими квадратними літерами написано СССР, напис подібний до тієї, якою був ще до монетної реформи, а на звороті, окрім декоративної цифри 5, профіль веселого ельфа з шапочкою і сопілкою в руках, сидячого на закарлючці з листком(!). Усі елементи чеканки неймовірно гарно переплетені в єдину композицію.
У мене зупинка на вихід. Виходжу з автобуса. Прямо біля зупинки стоїть пам'ятник, загальний образ якого є невиразним, але в переходах його фігури, на рівні моїх очей, наставлені різноманітні маленькі фігурки. Беру одну з них до рук, розглядаю. Це такі собі амоторські статуетки, які приносять різні люди саме до цього пам'ятника. Той, що був у моїх руках, це своєрідний корабель зліплений з глини, але не горизонтальної, а вертикальної форми, з вітрилом, спрямованим уверх. Якийсь геть незвичний образ. Розумію, що не варто затримуватись, а треба йти далі й дізнаватися за наступний автобус, розклад якого мені досі невідомий. У мене виникає відчуття, що я не в Україні, а в Польщі, хоча згадана зупинка є симбіозом двох, знайомих мені в Житомирі. В кількох кроках від пам'ятника стоїть кіоск, де я міг би довідатися за рейс і купити квиток. Жіночка дає роз'яснення, щодо розкладу руху наступних автобусів. Розумію, що в мене може виникнути багато часу, в залежності від варіацій в потрібному мені напрямку. Я такий, дивуючись передчасно від ймовірного бездіяння, мовив, не так для неї, як до себе: "Я... пішов!"

Сон 081118 "Малотиражне диво"

Я в батьківській хаті, в якій має залишитися на кілька днів якась незнайома дівчина, поки її мама не вирішить "свої проблеми". Спілкуюсь про це з матірю і сестрою. Якось одразу ув'язали розмову з питанням виходу періодичних видань, зокрема газет. Це так виглядало, наче ці дві речі (дівчина та газети) не просто йшли паралельно в розмові, але й чимось взаємозалежали одна від одної. Без зайвих слів усі подумали про одну річ: "малі тиражі". Мати питає: "а як ваша - виробнича (газета)?" Я: "Ніяк!" Сестра, якось зайве наголосила, що "у них у всіх - християнські!" 0422'

Сон 061118 "Жовто-червоні яблука"

Короткий сон із повтором: на столі у бабусі (1) / молодої дівчини (2) лежать яблука різного сорту: жовті, червоні, з відтінками цих кольорів.

Сон 051118 "Невиправдані очікування"

Сидимо за столом із Біл. На перекур вийшов Р.З. Я кажу: а ти на перекур хочеш? Мацаю кишені, наче відчуваючи пачку. Біл. жаліється, що зараз багато курить, навіть забагато, тому й не носить із собою цигарок. Але вирішує вийти зі мною на двір. Я біля вікна шукаю в кишені уявну пачку, а в результаті викладаю на підвіконня упаковки скоб для степлерування різних розмірів. Кажу: нема! Він іде, згодом я зрозумію, що одразу позичив у Р.З. Я стою на сходах того дому, з якого вийшли. На зустріч іде незнайомий мені чоловік, видно, один із гостей свята. Кажу до нього: можеш пригостити двома цигарками: мені і другу? Спочатку, крізь темряву пізнього вечора, він з гумором каже мені: "не дам - це не є добре!" А потім простягує руку і каже "на", а в руці тримає олівці. І так заохочувально: ну бери, бери... 0033'

У мене роль у якійсь постановці. Усі починають готуватися до виїзду з концертною програмою. Кожен іде збирати ті речі, з якими працюватиме на виїзді. Я іду розбирати пересувну огорожу: знімаю сітку за сіткою, складаю на різні купи, в залежності від її протяжності. Підходить якась жінка, причетна до організації поїздки. Щось для себе відзначає, щось коментує, на що відповідаю невпевненістю: чи взагалі це моя робота? - хоча продовжую почату справу. 0600'

Сон 041118 "Підготовка до виходу"

Літо. Наче дачна ділянка з виходом на лоно природи. Чую наступну думку: надовго "зависли" на одному місці! Вирішено: їхати! До шостої вечора маємо вирушити. Я знімаю рештки своїх речей з найвищої шнурівки, що йдуть у ряд одна над одною, зокрема шкарпетки, припнуті поокремо на прищіпки. Терміново покидаємо територію. Всі їдуть, залишається мені сісти в останню машину. Виходжу з дому, в якому оперативно, з механічним шурхотом, замикаються на автоматі вікна і двері. Прямо з моїм виходом із дому, чиниться остаточний шум вхідних дверей. 0419'
P.S. Фрагмент з автоматичним замиканням вікон і дверей, навіяний уривком з фільму, переглянутого на ніч.

Готуємось до якогось виступу. Маємо вийти на сцену в образі "дракул". Не до кінця ясна моя роль, але на чиєсь прохання я зголосився побути в такій ролі. Окрім мене, ще дві особи мали бути в такому ж образі. Ми стоїмо в якійсь кімнаті - це навіть не гримерна абощо - і одягаємо відповідний одяг, який був пошитий спеціально під кожного. Одягнули все, мені залишилось взути довгі бути з дивними фігурними каблуками, які зобачив у колег по ролі, а свої ще не знав, де лежать.

Сон 031118 "Творіння з "секретом" творення"

Соліст гурту "Потап і Настя" хвалиться у формі веселої історії, як він вклався у невеликий бюджет з новим кліпом. Розповідає стрячи за столом, на якому стоять яблука однієї форми в круглих мисках. Щось мене в тому зачарує, зокрема рівна округлість одних у рівних округлостях іншого. Розповідав про те, як саме його команда будила з ранку перед самим виходом на роботу. Спеціально робили "побудку", коли самі вже стояли біля дверей до виходу, із ноголошуванням, що більше його не чекатимуть, і "вивалювались" за двері. Такий був спір, що він не виконає взяте на себе слово, щодо майбутнього кліпу. Кожного вечора хтось з команди свідомо його напивав - "на пару". Так, як він це розумів, наче дружній шарж, ставився до всього - "із задоволенням!" Отже, як звітує далі: кліп відзнятий! всі взяли участь! він щодня був на знімальному майданчику! У бюджет вклались і він від того особливо задоволений! Пропонує прямо зараз подивитися прем'єру. 0241'

Побачив булавку прикольно обмотану червоною ниткою. Спробував і собі так - як прикрасу на комір, наче для доньки.
Вийшло так, що червоною ниткою обмотав булавку, а вона виявилась без голівки. Кінчики булавки вирішив прихопити червоною термоізоляцією, що й зробив. Показав зроблене дружині. Так, як з першого разу "не вийшло", вирішив перемотати наново.

Літо. Повітря тепле і приємне. Хлопець, з яким ми мешкаємо в будинку, створив цілу механічну систему ударно-шумового захисту для свого холодильника, який стояв у сусідній кімнаті. Я, разом із напарником, вирішив перевірити, що ж він там такого особливого зберігає? Але більш за все цікавила механічна складова його втіленої фантазії. Пройшли всю "оборону" до холодильника, в ньому нічого особливого не виявили. Ростягуємо нитки і ставимо "граблі" в зворотньому порядку... і тут до нас в дім намагаються потрапити чужі люди. Їх цікавить "хованка", яка є в тому холодильнику.

Сон 021118 "Коли болить голова"

Я з донькою розглядаємо сімейний фотоальбом. Зупинились на спільній світлині мого батька й діда (для дитини - діда й прадіда). Обличчя діда над батьковим. Звертаю увагу на те, яке вони мають однакове прищурення лівого ока, навіть форма верхньої повіки - однакова - відмінна від правої. Донька пробує непогодитись з думкою, на зразок: нічого особливого!

P.S. У реалії, що батько, що дід - не мають того прищурення.

Я повертаюсь у квартиру, яку знімає наша робоча бригада. У мене болить голова, тому мушу лягти і виспатися. На якомусь етапі просинаюсь і розумію, що ранок і пора їхати на роботу. Намагаюсь скласти пазл: сьогодні понеділок, робочий одяг лежить на роботі? - ні! - він на мені. Чому на мені? Я ж спав? Час пізній, хлопці всі вже поїхали. Я залишився і мені треба добиратися самому. А туди щось ходить? Треба встати і  подзвонити бригадиру, сказати, що затримаюсь і спитати: як добратися? У кімнату заходить якийсь хлопець і каже, що його підселили. Питає: а хіба ця кімната не мала бути вільною? Так, наче йому обіцяли, що житиме окремо. Я міркую: так, ми раніше жили в трьох кімнатах, більшість з нас роз'їхалась, адже стало менше роботи, тому цю кімнату ми звільнили. Наче все правильно. Але чому я сплю в цьому ліжку? Насправді моє ліжко в іншій кімнаті! Видно не був поінформований остаточним рішенням хазяїв? От, що значить, коли болить голова.