Сон 180224 "І що бракувало?"

Певною мірою я прив'язаний до організації зустрічей Володимира Зеленського та Джо Байдена. Якось під час однієї такої підготовки, перебуваючи в літаку, до мене підійшов охоронець з американської сторони і побачивши мій оголений торс, торкнувся накаченого м'яза в районі трицепса. Я ж йойкнув від болю, на що він схвально покривав головою: таке йому в мені подобається!

Беру участь у подорожі на північ. Чомусь асоціація з Норвегією, але ідея - "до Санта Клауса" (за логікою мала б бути Фінляндія). Сюжет починається з того, що я дивлюсь у вікно потягу і бачу рівні лінії засніженого горизонту. Придивляючись уважніше, розумію, що бачу потяг з вагонами, але чомусь ілюзорно вони мені здаються маленькими і тим самим віддаленими, створюючи ту лінію обрію. Коли "картинка" наблизилась ближче, а наш потяг, яким їхав, виявився швидшим, роздивився, що той тягне за собою вагони звичного розміру, за ними - середнього, а на останок - узагалі маленькі, мало не дитячі, які б використовував Санта Клаус для подарунків дітям. (Таке сприйняття мінімізації санчат, коли дивишся з долу десь у небо). Тепер ми сходимо зі свого потягу. Нас - ціла група учнів. (Важко пояснити: ким я себе почуваю? - учнем чи вчителем, скоріш другим, бо мав відчуття відповідальности за інших). Вервечкою йдемо засніженими стежками. В одному місці снігу було аж до рівня голови. Цей ефект був створений вузьким розчищеним проходом між приватними будинками і залізничною колією, що йшла поруч. Подумалось: нарешті в своєму житті побачив стільки снігу нараз! Помічаю, що більшість групи вже відірвалася, а позаду затримуються в ходьбі пару осіб. Я ж намагаюсь бути нерозривною ланкою видимости одних і інших. Зауважую дім, у який всі заходять, відзначаю крізь темряву ночі номер будинку - 11 і повертаюсь за тими, хто йшов останніми.

Групою в шість чоловік приходимо у якесь приміщення, в якому виникає намір (можливо, робоче завдання) чистити якісь плати. (Не можу пригадати конкретику). За якийсь час до нас приходить військовий генерал, але в цивільному одязі. Таке розуміння, що цей генерал є міністром оборони. Не уточнюючи його імені, чомусь мені пригадується і виникає в тому впевненість, що це польський генерал - Блащак. (В реалі: Маріуш Блащак не є генералом, але є міністром оборони Польщі). Якоїсь миті він перший зауважує, що починають ходити стіни. З'являється характерний але віддалений звук "гуп-гуп". Він озвучує наші підозри: що це коїться? У той же момент він нікуди не спішить та нікому не дзвонить. Звук починає бути більш різким і все починає мало не підстрибувати. У той же час генерал каже дивну фразу: "І що цьому Навальному бракувало? Сидів би зараз десь в Америці, можливо, Каліфорнії, і насолоджувався б життям!..".

P.S. Пару днів тому в російській тюрмі "помер" російський опозиціонер Алєксєй Навальний. В Україні його не любили за висловлювання про Крим, що "це не бутерброд, аби його туди-сюди віддавати". Коли в ці дні росіяни, прихильники Навального, почали читати, що про нього думають українці, виявилось, що імперське мислення - це надовго.

Сон 311222 "Змінні образи"

Тільки-но засинаю, як за короткий час потрапляю у книжковий магазин рідного міста (асоціативно подібний із реалу, хоча його давно закрили; у кав'ярні того закладу часто відбувалися різного роду літературні зустрічі). Раптом озираюсь на касу і бачу велику іграшкову голову з великими усміхненими зубами: начебто смішно, але моторошно водночас. В іншій стороні бачу такого ж роду іграшкову голову, але кота із одним відкритим оком зеленого кольору. Згодом, якісь інші чудернацькі маски, малюнки на стінах пастельного кольору, десь із натяком на грецьку настінну творчість. 2350'

Наче в кінофільмі. Головний герой залишається сам без засобів страхування над "прірвою". Насправді, звичайний крутий спуск, із перешкодами у вигляді камінчиків, падати було б неприємно, якби впав - вижив, але сильно побився. Тепер йому (мені - чітка асоціація присутности в образі) якась дівчина приносить платівки, аби поставив грати на аудіопрогравачі який знаходиться у машині. То одну принесе, то іншу. Хтось її питає: звідки ти їх носиш? На тих платівках музика і пісні радянських часів, яка їй взагалі незнайома, тому була в диковинку, як і самі платівки. Тепер головний герой має їхати на якусь важливу зустріч (чомусь асоціація виникла з образом В.Зеленського), але так виглядає, що приховує від оточуючих, що "під наркотою". Всі показують йому, що не здогадуються, а йому така поведінка підлеглих, щодо нього подобається. Ось він опиняється десь невідомо де, на вулиці біля двох старих приладів: радіоприймача на лампах і програвача платівок. Хтось прийшов його забрати, бо "вже пора їхати!", дозволяє собі затриматися: закриває кришки від згаданої апаратури, "щоб не намокли", якщо піде раптом дощ, і йде слідом за кличним, хоча обирає дорогу дивними зиґзаґами, бо "так треба" і ніхто йому "не указ" - [сам пише]. 0430'

Сон 241122 "Пів на шосту"

Записую у "словничок політичних термінів за 2022 р." слово "Півшостий", в якому даю визначення президенту В.З. Цікаво те, що я більше міркую над цією, аніж другою математичною частиною, яка належить П.П. Разом із тим прийшло усвідомлення, що "пів шостого" В.З. - це уособлення його електорату, який проголосував за нього на виборах, але число виявилось трохи некоректним, завищеним: 5/6×100=83,33%, а от якби 5/7×100=71,42% або 3/4×100=75% - це більше виглядало б до оголошеної цифри. Отже, В.З. "є" (був) трохи меншим пів сьомого! (Насправді, коли я проснувся, знайшов, що "пів шостого" - це ефемізм "пів на шосту", який вказує на стрілки годинника, які в своєму положенні символічно нагадують відсутність чоловічої сили. Отже, В.З. є уособленням свого електорату, який насправді виявився імпотентом). Тоді П.П. зі своїми 25% проголосувавших за нього в 2019 р. виходить поза конкуренцією, адже такої системи обчислення часу в просторі годинника не існує. 0100'

Опиняюсь на якомусь виробництві (таке відчуття, що в якомусь сні я вже тут був, адже пам'ятаю те, де що є і як було раніше). З кимось ходжу по об'єкту і допомагаю третій особі робити певні технічні речі. Зливаю якийсь збірник з мильною водою, що геть незручно прикріплений на певній висоті для його обслуговування. Навіщо? Подумки приміряю: як би я його перевісив? Бачу, як і раніше, довгу технологічну яму, яка донині залишається чомусь неогородженою. Кажу про це третій людині та розповідаю, що пригадую, як свого часу туди "пішов" (впав) скид (асоціації з автомобільною галуззю). Якоїсь миті ця третя особа стає Володимиром Зеленським. Тепер я не просто з кимось, а з дружиною. В.З. пропонує моїй дружині йому допомогти: потримати шнур від підзарядки автомобільного акумулятора, аби щось підключити. Для цього якось так виходить, що створює їй певну фізичну незручність, так, що їй доводиться вигнутися в якомусь акробатичному образі. Раптом В.З. вирішує "пожартувати" і свій щуп від зарядки чіпляє на неї. Вона, тримаючи свій неправильно: голими руками за метал, раптом відчуває електрошок, але чомусь руку не прибирає. У неї від заряду виникає заціпеніння, від чого не може відкинути свій дріт від себе (начебто до останнього довіряючи цій людині). В результаті я стаю свідком, як В.З. тим самим не жартує, а катує мою дружину. Пару секунд усвідомлення трагедії і я кидаюсь до дружини, відкидаю електрошнури, й одразу з усієї сили починаю бити В.З. Думаю ще вгризтись йому в шию зубами, але одразу гидую. Відчуваю, що легше бити руками. Оце роблю місиво! Товчу безбожно!.. Але він вирішив і мене схопити зубами десь за руку, пробую вкусити "взаємно", як можна жорстокіше, що виходить не з першого разу... Все! Я заспокоївся. Тепер тут треба за собою прибрати: починаю складати в пусту риночку з під вазонів якісь великі каміння бурштину, розміром з кулак. 0300'

Сон 060722 "Новий досвід"

Якби доля не складалась і не прагнув трапити до війська, але виявилось, що став максимально оперативно мобілізованим і опинився на острові Зміїний. Перше випробування: потратити до своїх, які вже є на цьому острові, під активним вогневим обстрілом. (В реальності: острів, як з тиждень звільнено від російських окупантів!). Нові відчуття, як все рахується на секунди, коли треба переміститися з точки А в точку Б. Беру участь в активній фазі. Новий досвід утримування ворога на мушці. Усвідомлення: наскільки нарапт необстрілювані секунди дарують тобі життя. 0100'

Потрапив на будівництво, на якому, для виконання висотних робіт задіювали пожежників (мнс). У роботі залучали всіх підряд, а я тиняюсь таким чином, аби мене ніхто й не зачепив. Керує роботою якийсь дядько, який за манерою та методом чомусь нагадав мені батька. 0200'

З'явилась така інформація, можливо, переконання, що Зеленський вирішив мене нагородити таким чином, що дав керувати двома взводами. Для цього навіть почесно проїжджав вулицею, по якій я йшов. Міркую собі: "Вже навіть не знаю, який бродик від гордости маю виростити у себе на грудях". 0322'

P.S. "Бродик" (неологізм під час сну), як свіже враження від світлини із неголеним обличчям президента.

Сон 151018 "Форма і зміст. Число і колір"

Якесь свято чи просто зустріч. Велика кімната батьківського дому. Хтось попросив допомогти зробити салат. Я стою за столом та дрібно нарізаю варений буряк.
Приходить донька і каже що бачила в місті негра в поліцейській формі. Я підтверджую, що була така інформація про навчання з 15 числа. Хтось каже: "уже 15? А я вже не помітила, що так швидко!" 0420'

Перевдягнений Володимир Зеленський. Якась жінка читає лекці. (По короткочасному пробудженню). На обличчя Зеленського вдягнено зелену маску. Якесь неоднозначне ставлення до побаченого.