Заводжу машиною гостей на якийсь день народження в батькових знайомих (Ков.). Приїжджаємо, а там, окрім д.н., похорони, і все за одним столом. Сиджу, спостерігаю за людьми: у одному кутку стола сумні та понурі, а в іншому (де сиджу я) - веселі та галасливі. Головне, ніхто нікому не робить зауважень. Що поробиш, так співпало: дві протилежні за настроєм події в одній родині, в один день. По якомусь часові батько каже, що "я маю відвезти людей, а вже трохи захмелілий". По паузі: "Так ти ж ще вдома пляшку вина випив?! І був за кермом...". А я розумію: до останнього взагалі не відчував у голові алкоголю.
Десь біля Тетерева складається величезний корабель. Завершальний етап: до палубної частини прикріплюються щогли, подібні до складної трубчатої конструкції, візуально подібної до слупа будівельного крана. Ось він складений і його перевозять до р. Случ, як виявилось, у подарунок В.Б., цьоці моєї дружини. Ось він уже на місці. Привезли та поставили на асфальт. Інші транспортники мають перенести його до води. Зачепили і тягнуть "по сухому". Дивлюсь як металева дольна корма гризеться по асфальту, ще трохи і падає на праву сторону, заламуючи навпіл прикріплену мачту. Роблю висновок: стільки вкладено зусиль у створення корабля, а замовити одного інженера з транспортування подібних конструкцій - дешевше його ремонту.
