Друга сцена, де ми всі переносимося в якесь незнайоме місце, схоже на розважальний клуб чи ресторан. Я сиджу на великому масивному дерев'яному стільці, наче на якомусь імпровізованому троні, біля мене - по праву сторону - скорше сестра, ніж мати. Зліва сіла чорнява дівчина. Я її знаю (так лише уві сні), колись у мене з нею були стосунки, які ми приховували від інших. Зараз поводимось, як незнайомі люди. Переді мною різьблена фігура кота з головою орла, хвіст якого виконаний аналогічно до голови але в меншому розмірі, з гачкуватим дзьобом перевернутим догори. Подумалось з позиції цієї дівчини: одразу достатньо хлопцю заявити всім про свої стосунки одпочатку, як у всіх не буде сумнівів у серйозності його намірів. А як приховувати їх і не промовити й слова, як нині: хто це? - може, познайомити? - такому хлопцю грош ціна. Така його позиція перспективи: чи буде він в її житті чоловіком.
P.S. Власна проекція на дистанційні стосунки колеги по роботі зі своєю дівчиною, з його власною оцінкою: "з моїх (телефонних) розмов нічого не буде..."
