Сон 170425 "Ера інтернету закінчилась..."

Виходжу курити по дві сигарети одна за одною (давно не снилось подібне з палінням). Протягом сну відслідсковую за собою стан легкого сп'яніння. Потім приходжу до дому давньої знайомої О.Ю. (Таке переконання, що це її помешкання). Сидимо за столом, розмовляємо. Разом із тим поряд з нами є якісь поодинокі гості, зокрема, якийсь чоловік. У якийсь момент О.Ю. сідає мені на коліна. Це мене навіть не дивує. Розповідаю, як нещодавно читав статтю про те, що "ера інтернету закінчилась, а настала - штучного інтелекту". (Дійсно, таку статтю читав у реалі). Акцентую увагу на тому, що є безпосереднім учасником, який читав подібні статті про можливе в майбутньому, а тепер - як про доконаний факт. По ходу розмови виявляється, що треба щось купити в магазині. Я без коментарів мовчки збираюсь вийти на закупи. Поряд себе при вішалці з верхнім одягом бачу того чоловіка, що був за столом, який мені каже: "Я теж у магазин". Подумки: чи не по ті самі продукти, про що йшла мова?

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 180224 "Наведення ладу"

Напередодні уві сні батько готував каву з мелених зерен у незвичний спосіб, що полягав у вживанні незвичних посудин... (Можливо, відгомін з реалу, коли в магазині зі сучасним електрообладнанням побачив незвичний кавник для заварювання на гарячому піску).

Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.

Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 300623 "Художні образи"

Чорно-білий образ дерева, намальований так, що його галуззя направлені вправо, наче від потужного вітру, продовжуючись тонкими лініями високовольтної мережі.

Якесь святкове місце, облаштоване наче фонтан-стіл каскадами води по великому колу, де рухома вода піднімається вверх, а де вниз, навколо якого і по-середині ходять люди. По течії пливуть у тацях-корабликах різні страви та напої. Люди підходять і беруть з такого "шведського столу" невідомі та улюблені страви. (З огляду на розуміння фізики плину рідини, це щось ірреальне, адже таці не можуть переміщатися рівномірно з одного рівня на другий, не перекинувшись у воду).

Сон 020423 "Оцінка досягнень"

Пораюсь на кухні. Дивуюсь собі: все, що не роблю, виходить легко і доволі якісно. Зокрема спік гарний кавалок м'яса. Замісив тісто. Зробив якісь хлібні витвори. Начебто все завершив, берусь мити посуд, а зауважую, що тіста у великій мисці, якщо позбирати по краях, виявляється ще багато. Зібрані рештки змішую докупи і знову виходить гарний кавалок: хоч бери і випікай цілу хлібину. Хоча вже час завершувати, але доведеться дочекатись, коли той хліб буде готовий.

У якомусь великому будинку, схожому на лікарню, де ведеться капітальний ремонт. Моментами так неорганізовано, що доводиться вигадувати собі місце для туалету. У якомусь лікарському кабінеті знайшов каналізаційний люк. Попросив лікаря не звертати на мене увагу, заставив ширму, але тієї миті в двері входять якісь робітники - всім щось, десь тут треба. Справа так і не вирішилась. Тепер у цьому ж будинку, на перерві, всі збираються в одному великому приміщенні за одним столом. Якоїсь миті мені кажуть, що знають про мій день народження, який відбувається сьогодні і дарують мені шоколадку. Дякую і починаю пояснювати, що для мене це свято не є надзвичайно важливим. Наводжу певні аргументи, але розумію, що як для себе, так і для інших не є переконливо-взрозумілим і вмовкаю.

Виставляння ламп, що знаходяться на висоті, в один ряд. "Стріляю" оком, аби було максимально рівно. (Асоціації з реальности). 

Сон 210122 "Застільні розмови"

Організовується святковий стіл. Навіть два - паралельно один до одного. Місце події викликає певні асоціації з вітальнею дому баби Марії, але на початку прив'язки такої не виникає. За столом присутні незнайомі люди, але якимось чином вони до нього мають якесь логічне відношення. Присутні чиїсь діти, які за певний час, як поїли, пішли кудись гратися. Я ж, як і всі, їм різні страви. Ось уже наклав собі нову порцію - з нарізки тушеної курочки. Цієї миті до столу приходить баба Марія (давно померла). Приїхала від якихось далеких гостей. Я ж пропоную сісти, вишукуючи підходяще місце. З одного боку, якщо діти повернуться, то вже не буде де їм тут присісти, отже, треба йти за другий стіл, а якщо ж там - буде сама. Сама ж б.М. доволі повнувата, отже займатиме майже два місця: наприклад, де сиділи діти. Практично так і вирішили. Трохи попересували тарілки, я ж перемістився на нове місце, щоб доїсти свою курочку: залишалось у руках крильце. Вже за столом б.М. почала розповідати за свою поїздку і перебування в тій родині, про яку я нічого-таки не знаю. Почала наводити перші враження, які її вразили, щось пов'язане із їхніми дітьми... Історії торкались більш морально-виховних традиції тієї сім'ї, аніж якихось пригод.

Сон 291220 "Чорне та рожеве"

Спускаюсь у вугільну шахту. В обличчя вдаряє гаряче повітря з чорної куряви вугілля, так, що немає чим дихати. Згадую про маску і тепер я з нею. (Увесь сон - це вагонетки та вугілля). Хтось розповідає, що в ліфтах, які опускають по декілька людей в шахти, трапляються такі поломки, що вивертає всередині весь його метал, і люди гинуть. Це стає настільки звичним, що працівники починають лише сухо констатувати такі події.

Святковий стіл у домі (наче мій, але геть не знайомий). Серед їжі багато солодкого. Зефірні солодощі різних видів, переважно рожевого кольору. (Певна асоціація з нещодавнім сном у джунглях і рожевим тортом, що їв перед сном). За столом багато євреїв старшого віку, про яких лише знаю, що є далекими родичами родини Л. Кінець застілля. Ось уже остання пара йде з дому. Кажу до них услід: "Л. вітання!" 0330'

Сон 230920 "Атмосфера старечости"

 У тьоті Тані день народження. Прийшов до неї в гості з бабою Марією (в реалі - померла). У її домі, який узагалі незнайомий, зібралося багато родичів. Ми подарували песика, який проявив себе, як доволі розумна тварина. Б.М. каже, що приходитиме до них додому, аби з ним гратися. Чомусь всі гості раптом вирішили по всьому лягти спати. Поприбирали ліжка, вже начебто й лягли, але змушені були встати: то одному, то другому щось не пасувало, а тут ще й песик, який доволі серйозно відбирає на себе увагу. Наймилішим образом виявилось, як він утворив для свого сну кубельце з якихось речей. Тепер наступає другий етап того ж застілля, а серед гостей - коло давніх літераторів із клубу "Перевесло". Перші гості встають, на їхнє місце сідають нові. Один із літераторів виявився певного роду "прошеним" (змішаний образ М.Х. і Б.В.): очікував коли до нього звернуться приблизно зі словами: "пригощайтесь, шановні гості!". Цікаво, що я тієї миті відзначив для себе в усіх присутніх своєрідну атмосферу старечости. 

Сон 210220 "Організація простору"

Після кількох ночей, посеред яких снилося кілька яскравих але одноманітних сюжетів: поїздка в одномісній легковій машині червоного кольору; робітнича повторюваність у рухах; велика жаба, яку хтось бере у свої руки; підготовка і саме застілля, - нарешті довелось побачити трохи більше. Отже...

Знаходжусь з дружиною в дитячій кімнаті батьківської хати. Кажу, що зробимо тут ремонт, чим викликаю у неї здивування. Відзначивши для себе її реакцію, доповнюю: треба ж кудись перевозити свої речі на зберігання, як будемо їхати в Польщу?

За попередньо обговореним меню для поважної персони тепер роблю по телефону замовлення в ресторані столика і страв до нього на завтрашній день.

Сон 070219 "Ключі від горища"

До батька в гості прийшов старий знайомий. Я знаю, що має підійти й другий. Батько приготував імпровізований стіл, аби приємно посидіти за келихом вина. У мене цікаве просторове сприйняття: з однієї сторони я вважаю, що у себе (на батьківському подвір'ї), з іншої - ми з батьком в гостях, хоча приходять до нього. Що дім, що двір, а згодом і горище - все мені не знайоме. У першого гостя, що схожий на власника кондитерської фабрики "Р." я запитав, чи не будуть у нього березові дошки? (Його образ для мене нерозривний із його сином, якого я добре знаю). Він дав мені ключі від горища, на який я поліз разом зі своїм сином. Там побачив багато старої ксерокопіювальної техніки в різному виконанні та, що характерно, всі в чорних корпусах. Від часу припорошені курявою глини, якою вимащена підлога. Я собі подумав: це ж він ("Р.") раніше мав офіси, але навіщо йому було їх стільки, коли він музикант? (Чомусь тут порушена логіка). Беру березові дошки. Складаю двома кіпками і спускаю із сином до долу. Зачиняю двері і йду до гостя, віддати йому ключі. Заходжу на кухню, а там уже сидить із ними другий батьків гість Юрій К. (У реальному житті 15 років як покійний). Батько не на жарт розготувався на кухні: ось уже й виймає смачну смаженю з духовки і ставить перед гостями на стіл. Я віддаю "Р". ключі, дякую. (У продовженні сну - з реального). Щось про себе згадую про деталі смерті другого гостя, як трапився йому сердечний приступ, коли увечері він з жінкою дивилися телевізор, сидячи на кріслах. Перегляд порушив рип дивану, що був за ними, так, наче хтось сів на нього. Перше, що їм видалось: це кішка, яка застрибує на нього і видає характерний звук, а як обернулись, там - нікого. Про себе згадали, що цей день є для родини пам'ятним, адже помер батько (не знаю кого), розсудили: прийшов і нагадав про себе! Протягом години в Юрія К. трапився інфаркт. 0303'

Знову ж таки: чуже і не знайоме обійстя, а я сприймаю його, як батьківське. Бачу Р.З. в однотипному одязі в широку смугасту жовто-червну лінію. Навіть шапочка і та з тієї ж тканини. 0500'
P.S. Дивно, Р.З. давній знайомий, з яким не спілкувався доволі довго. Сниться вже другу ніч поспіль. Снився й раніше.

Сон 300119 "Коли уві сні зустрічаються далекі родичі"

Лазня, вода, ставок і його обшир. Можливо, в льоді робив лунки.
P.S. Фрагменти розрізнені та малопригадувані. Нагадує нещодавній сон про річку Тетерів.

Двоюрідна сестра Жанна і вся їхня родина.

До нас приїхали родичі з Донецька. Я знаходжусь недалеко від столу, до якого вони підходять і сідають. Я їх бачу, а вони мене ні. Останнім до столу підійшов і сів двоюрідний брат Олексій. Я підходжу до них, вітаюсь. Десь кажу, що "тебе, брате, я не бачив років двадцять!" Він вносить уточнення і каже, що я забувся, як він було приїжджав пізніше. Підтверджую сказане: "Так, точно! Тоді візит був на один день: відвідати могилу діда. Тільки про це ніхто не мав знати."
P.S. Двоюрідного брата назвали на честь діда, отже, до них двох тут фігурує аналогія віддаленості в часі.

Я біля столу, до якого підійшли їсти баба Марія, баба Ліза й ще хтось їхнього віку - це "подружки". Цього разу вони пробуватимуть нову страву. Їдять, обговорюють та сміються. Я присів біля баби Лізи і спробував те, що вони їдять: якесь зелене, закручене чи то викладене, як голубець, але маленьке й однорідне, як васабі.
P.S. Цікаво, що за столом сиділи ті, хто ще не так давно відійшов на той світ. Заразом доповнює згадка про померлого діда з попереднього сну.

Завод. Всіх робітників зібрали в одному місці. Хтось жартує і каже: "От побачите, пару слів і нас всіх розпустять!" А я бачу, що не зовсім так: тут присутні такі працівники, які працюють на інших (своїх) ділянках так віддалено, що ми з ними не перетинаємося. Всіх можна розрізнити по кольорах робочих костюмів: синій, червоний, сірий тощо. Отже, фраза могла стосуватися тільки нас. 0334'

P.S. По пробудженню більша частина з написаного не зринала з пам'яті. Фрагментами, від останнього до перших нотаток, сюжети відтворились. Цікаве виникло відчуття пригадування давніх снів, чи то як підказка для проведення паралелей, поки важко судити. Але під час згадування, давні сюжети більше заважають, ніж сприяють осягнути нове.

P.S.P.S. Цікавим є той факт, що більшість фрагментів сьогоднішнього сновидіння об'єднують віддалені родичі, не лише в земному вимірі. Баба Ліза померла 25 днів тому, хоча вона належить до сім'ї, із якою зродичались через тітку. До попередніх фрагментів, можна віднести слова з останнього: "працюють... віддалено", "різнити по кольорах", а так, наче сходимось за одним столом. Також, можу провести паралель з думкою, яку мав напередодні, що наступного дня треба привітати сестру з днем народження.

Сон 051118 "Невиправдані очікування"

Сидимо за столом із Біл. На перекур вийшов Р.З. Я кажу: а ти на перекур хочеш? Мацаю кишені, наче відчуваючи пачку. Біл. жаліється, що зараз багато курить, навіть забагато, тому й не носить із собою цигарок. Але вирішує вийти зі мною на двір. Я біля вікна шукаю в кишені уявну пачку, а в результаті викладаю на підвіконня упаковки скоб для степлерування різних розмірів. Кажу: нема! Він іде, згодом я зрозумію, що одразу позичив у Р.З. Я стою на сходах того дому, з якого вийшли. На зустріч іде незнайомий мені чоловік, видно, один із гостей свята. Кажу до нього: можеш пригостити двома цигарками: мені і другу? Спочатку, крізь темряву пізнього вечора, він з гумором каже мені: "не дам - це не є добре!" А потім простягує руку і каже "на", а в руці тримає олівці. І так заохочувально: ну бери, бери... 0033'

У мене роль у якійсь постановці. Усі починають готуватися до виїзду з концертною програмою. Кожен іде збирати ті речі, з якими працюватиме на виїзді. Я іду розбирати пересувну огорожу: знімаю сітку за сіткою, складаю на різні купи, в залежності від її протяжності. Підходить якась жінка, причетна до організації поїздки. Щось для себе відзначає, щось коментує, на що відповідаю невпевненістю: чи взагалі це моя робота? - хоча продовжую почату справу. 0600'

Дитячий сон (~1987) "Дід Олексій"

Снився дід Олексій. Десь до року по його смерті. Заходжу в його хату, у кухні-вітальні стоїть святковий стіл, за столом традиційні гості, серед них померлий дід. Дивлюсь на нього уважніше, а він якийсь роботизований. Це простежувалось у порухах його рук, як сидів за столом, так і в ході, як ішов до дверей.

 P.S. Розповів про сон батькам і бабі Марії (дружині діда). Як виявилось, уві сні він "приходив" не лише до мене. Розтлумачили, як необхідність поставити йому в церкві свічку і замовити заупокійну молитву.