(Денний сон). Опиняюсь у такому загадковому місці, про яке всі забули десь на років десять. Існує зв'язок цієї місцини з моїми батьками, невідомо чого, але ще й зі словом "лазня". (Така думка фігурує не випадково, адже на днях має бути день народження в батька). Отже, там, десь нижче рівня землі, в добре освітлюваному просторому приміщенні знаходяться дві криниці, більше схожі на квадратні басейни, наповнені майже по вінця водою. Дивно, але в той же час мають якесь світіння зсередини. Син робить занурення у "криницю", що знаходиться праворуч і розповідає, як там красиво. З першого разу не оцінив, бо не розплющив очі, а з другої спроби виповів неймовірне захоплення. Пропонує зануритися мені. А тим часом міркує, як оцінити, що в другій "криниці". З першої спроби нічого я не роздивився, адже виявилось, як для мене, вода на прямий контакт із очима є мутною. Із якоїсь другої спроби зависаю у воді над скляною трубою, діаметром до сорока мм, яка, як раптом виявилось, знаходиться прямісінько по центру "криниці", і починаю малювати на ній (під водою) образ Ісуса. Для мене він виходить такий гарний... Після чого випірнаю з води і ділюсь враженнями з матір'ю, щодо створеного малюнку. Не зрозуміло, чи син спробував зануритися до другої криниці, але сюжет змінюється таким чином, що якийсь чоловік у білому одязі не може дочекатися від когось важливого дзвінка і, будучи в підвішеному стані повітря, в образі лотоса (в стані левітації), над другою криницею, тримає в руках невелику пляшечку, з якої хоче випити отруту. Очікування рахується на хвилини і секунди. (Після пробудження виникла певна асоціація з переглянутим вчора фільмом "Друскі" із серіалу "Чорне дзеркало" (5 сезон)).
