Сон 131225 "Загублене між сторінками"

У кімніті своєї доньки домуровую з цегли кавалок внутрішньої стіни при стіні зовнішній, що мав би утворити технологічний виступ (повтор сну: таке переконання, що вчора він мені снився, але я його забув записати). (Також образ узятий з вчорашнього реалу, коли спостерігав за роботою каменярів при муруванню стіни). Потім забезпечую в тому ж місці якусь трубу фарбою, що більше схожа на сірий вазелін. З'являється кролик і починає бігати під ногами (також знайомий образ із реалу), починає чіплятися до пальців і підкусювати, спочатку відштовхую, адже заважає працювати, а згодом відкидаю ногу далі, адже вже конкретно відчуваю його зуби. Згодом з'являється в іншому сюжеті подібна тема мурування вже з нанесенням штукатурки, без конкретики.

Гортаю ілюстровпну книгу, що пов'язана з життям міста Житомир, і зустрічаю там поміж статей портрет давньої знайомої В.К.. Раптом приходить ідея: користуючись, що обок мене казанський татарин з узбекським паспортом (з реалу: колега по роботі), запитати в нього, знаючи, що в її роду були татари: чи схожа її зовнішність на тих татарок, що зараз? Так, як книгу гортаю далі і вже озвучив своє побажання, намагаюсь віднайти, на якій сторінці знаходиться її світлина. Скільки не гортаю, ніяк не можу знайти, хоча зауважую, що книга доволі густо всіяна фото з давнього минулого, з яким пов'язане моє літературно-громадське життя. Зустрічаю багатьох знайомих, дивуюсь такому різноманіттю, зокрема в контексті творчих заходів, до яких також був, а чи не завжди (таке переконання уві сні) причетний. Просинаюсь на тому, що її портрет так і не знаходжу.

Сон 140725 "Мікрочіп у пальці"

Проходжу з кимось на базарі (в рідному місті) ряд зі сторони дороги, де ходить трамвай. (Це місце для сну пригадується, як знайоме в повторах. Схоже, на зразок цього - це якісь "творчі місця": колись давно спостеріг, що проходячи їх, виникають цікаві ідеї). Раптом відчуваю біль на вказівному пальці на правій руці. Дивлюсь на нього, а на ньому сидить оса і жалить. Робою пару коротких і різких жестів і скидаю другою рукою, та вона не злітає, а раптом перетворюється на якогось продовгуватого чорного жука, який просто зникає. Перше, що подумалось: голограма?.. Але ж біль реальний?! Йдемо далі. Вирішую вичавити з пальця отруту від укусу. Чомусь мені це логічно укладається з побаченою "голограмою". Вичавлюючи ушкоджене місце у вигляді червоної цяточки, бачу, як спочатку починає витікати з нього сукровиця, а потім вилазити маленький залізний хлястик. Дивуюсь. Тягну за нього, а там, як на початку видається, якийсь мікрочіп. Пригадуються два фільми з серіалу "Чорне дзеркало", де головну роль відіграють механічні оси, запрограмовані збирати мед, а за зловмисним збоєм програми почали кусати людей. Невже технологія дійшла до такого рівня, що запрограмовані механічні оси за чужою волею вже почали займатися вимушеною імплантацією сторонніх предметів? Ще й акурат укус у пучок пальця, яким людина залишає для документів свої відбитки... Цікава технологія: два в одному для зчитування інформації.. Показую його тому, з ким йду по дорозі. Виявилось, що "мікрочіп" розкривається, як невеликий фольговий папір, а на ньому якісь малюнки, що нагадують інструкцію зі схемами підключення до інтернету. До інтернету! А це узагалі новий-новий технологічний рівень!

Сон 161024 "Укус оси"

Бачу якусь велику осу і збиваю її рукою. Вона вдаряться об підлогу так, що навіть чую удар. Від чого вона відскакує і на диво відлітає, зависає в паузі над вхідними дверима і дивиться на мене. В цей момент бачу в її очах ворожий погляд і розумію, ще це не просто оса, а якась удосконалена копія (можливо, тут домішується асоціація з однієї кіноісторії з серії фільмів "Чорного дзеркала" щодо роботизованих бджіл). Прямим влучанням летить до мене й кусає у великий палець лівої руки. Я її збиваю, але помічаю в пальці жало. Обережно виймаю чорний хвістик правою рукою і бачу: наскільки жало є незвично довгим, десь з півтора-два сантиметра. За жалом із пальця починаю виймати незвично довгу й широку бурульку зі власної крови, десь із двадцять сантиметрів довжиною (фантастично більшу, аніж палець, таку логіку подій констатую лише після пробудження). (Форма бурульки така, якою ми бачимо взимку). З'являється переконання, що ця кров загусла із-за отрути, яку вона випустила, і як добре, що я без зволікання це вийняв із себе.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 250924 "Дивна неприємність"

Я в заміському будиночку. Все асоціюється з відпочинком і спокоєм. У якомусь фрагменті подій з'являється мати, але ненадовго. Я знову повертаюсь у атмосферу спокою і тиші. Повертаюсь у нічну кімнату, десь так, що й не уживаю світла, сідаю в крісло і раптом зауважую в напівтемряві кімнати нічних метеликів. Встаю, і лише зараз помічаю, що хтось на ніч відкрив мені кватирку, через яку, схоже, вони й залетіли. Починаю їх виганяти, але, всупереч моїм намірам, їх починає ставати більше, наче до останнього моменту ховались по закутках. Чим активніше махаю руками, аби їх вигнати, тим їх стає ще більше як чисельно, так і розмірами. Руки торкаються до них у повітрі так, що фіксую: вони не просто великі, а мало не як птахи. Раптом якийсь з них висаджується мені на руку і починає неболяче кусати. Починаю його відривати і усвідомлюю, що це не просто великий нічний метелик, а кажан. Таким виявився спритним, що причипився не на жарт: кусає і кусає, та, що незвично, застосовує свого довгого язика, завдяки якому, як зрозумів, я не відчуваю його укуси. Скидаю силою на підлогу, але він вчепився у праву ногу, зокрема у стопу, і таке враження, що апетит і наглість зросли ще більше. Тепер відчуваю, що своїм спритним язиком проходить мало не по всій моїй підошві. Хочу прибити, але з усіх підручних варіантів бачу лише службові рукавиці. Схоплюю його і силою запихаю в одну півпару, але для надійности й в другу. Рукавиці тугі, як шкарпетки, тому вони його заблокували повністю. Врешті-решт знайшов чим його добити, так, що відчув хрускіт, уявно черепка, та викинув цілим жмутком за вікно. Тепер з'являється з кимось мати і я розповідаю свіжу пригоду. Уже при світлі розглядаю покуси на руці та нозі. Виявилось до здивування, праву руку прокусив, а вірніше пролизнув так, що утворився в долоні отвір, більш подібний до стегмату, а на правій нозі підошва мало не почала відпадати, але все без жодної крови та болю. У місці пласкої рани на нозі мало не побачив щось біле, наче сухий жир (свіжа асоціація з реалу, коли перед сном потушив ароматизовану парафінову свічку, а краї теплого загорнув ближче до розтопленого при ґноті). Прошу матір не хвилюватися, адже й сам не маю того стану.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 090720 "Зелений хамелеон"

У якогось знайомого у руках зелений хамелеон. За своєю природою повільний, але має дрібні та гострі зубки. З першого погляду схожий на яскравозелену іграшку. В нього є така забавка: "чіплятися до незнайомих" (тих, хто близько спілкується з його господарем) - кусати за шкіру і повисати на ній. Ось одного разу кусає він і мене. Огиди і відчуття болю відсутнє, але по такому "знайомству" залишається враження неприємної нав'язливости з його боку.

Знайомство з цим хамелеоном продовжується іншим фрагментом сну.

Зустрічаю його власника, одягненого в костюм, що стилізовано нагадує його улюбленця. Знизу спини характерний розріз, зібраний яскравим ґудзиком. Помічаю знайомого вже хамелеона. Тепер він скочив на мою руку і, непомітно для мене, впустив у неї довге жало, чи то схоже на тонкий дзьобик комахи, чи то на пружного язика. Зрозумів це лише тоді, коли він витягнув його з-під шкіри.

P.S. Видно, що образ "хамелеона" позичений з реального життя: по екскурсії по пальмарні в м. Ґлівіце.

Як учень збираюсь у школу на урок математики. (Відчуття свого віку належне до дійсного). Сьогодні має бути контрольна робота. Внутрішнє ставлення доволі спокійне: неспішний темп, навіть, коли ще вдома бачу, що вже затримуюсь. Приходжу, а дві третини класу немає. Всі сидять внутрішньо розв'язані. Контрольна перетворилась на якусь організаційну невизначеність.

Тепер я на іншому уроці - творчому, схожому на спів. Приходить вчителька, а учні звітують перед нею, що мною була проведена належна навчальна робота за її відсутности. Учні називають прізвища, хто відзначився найліпше. Вона ж проявляє бажання поставити сімом-вісьмом кращим оцінки. Наостанок питає мене: чи потребую і я певної відзнаки? У процесі внутрішнього монологу відповіді розділилися порівну.

Маю протягнути кабель та заземлення на іншу сторону насипу, який де бетонований, а де має земельний насип. Іду вперед і, не зауважуючи під ноги, падаю, будучи на значній висоті, на похилу кам'яну стіну, яка під доволі крутим кутом спускається у воду. Цієї миті пригадую, що тут вже був (знайомий фрагмент за іншом сном): і як же я забув за цю ділянку?! Спочатку стрімко сповзаю донизу, розумію, що знизу холодна вода, але роблю певне упинання рук і спини до стіни і спиняюсь у тому положенні без зайвого руху. Дивлюсь наліво і звертаюсь до когось російською: "Скажите Владимиру Владимировичу, что тут вода!.."