Якісь два чоловіки вирішили постріляти з дивних рушниць доволі малого розміру, більше схожих на трубки розміром по 30 см. Стояли в чужій для них кімнаті і влучали в зачинені ізсередини двері. Я такому лише подивувався. Тепер між собою спілкуються дві жіночки на тему: де краще постріляти? Одна каже, що знає будинок. Перепитує у мене чи я його пригадую? Каже, що там ще збереглась з радянських часів мозаїка. Навіть спробувала пригадати частково збережений напис, але смішно прочитуваний, щось на зразок: "Нехай Бог береже царя". Половина її обсипалась, але, як на неї, якраз це є чудове для стрільбищ місце. (Асоціація цього дому з реальністю має ще одну символіку: в цьому домі знаходився гастроном, під назвою "Московський").
Знаходжусь в якомусь музеї-садибі. Велика, простора територія з меморіальним будинком, виходом в сад і водоймою. На якомусь етапі я прочищаю зливні бетоновані ринви для дощової води, яка ніяк не може знайти вихід, але врешті мені це вдається. Десь у той час до мене підходить директорка музею і у неї зістрибує з рук і опиняється у водоймі пухнаста біла мишка. Я перепитую: чи добре то для неї? Порадила звідти її забрати. Я ж пролітаючи над водою, поміж красивих рослин і водяних лілій виловив мишку назад із води. Хоча, оцінивши, що їй сподобалося пливти, зронив у воду ще раз. Остаточно підібравши, вийшов на берег. Як виявилось, від перебування у воді змерзла і почала труситися. Міркую: треба віддати і порадити добре просушити теплим феном. Зайшла розмова за якісь публікації, архіви та документи. Поміж розмови директорка похвалилась, що саме в їхньому музеї зберігся пакт Молотова-Ріббентропа.
P.S. Цікаво, що пухнасті тварини сняться кілька ночей підряд: цуцик, кіт, мишка.
Фрагмент пов'язаний із дружиною. Стою доволі близько до її обличчя. Вона ж відхиляє його убік. Я цілую в шию.
Приношу до Г.К. (Г.М.). свіжовидану збірку її поезій.
0450'
