Сон 220420 "Розважити публіку"

Потрапляю на якесь сільське весілля, яке відбувається у хаті. Більшість людей мені не знайомі, зокрема наречений і наречена. Навіть виникло бажання їх розгледіти, але з мого місця це було малореальне. Більш ці люди були знайомими моїм батькам, які там сиділи, і біля яких я присів збоку. Єдине, кого впізнав, так це Є.К. - близький друг для моїх батьків. (Навіть пам'ятаю мить виникнення його образу: тільки-но подумав, що для такого свята не вистачає Є.К., так одразу його й побачив. Характерною рисою такої людини: максимально не пропустити будь-який "сабантуй"). Глянувши на нього, примітив, як він за ці роки постарів і схуд на обличчі. Десь із моїм приходом, мати звертає присутніх увагу на мене: "А ось мій син!" Багато починає, як на мене, говорити лишнього, згодом дістає два моїх складня і починає розповідати "свою версію" моєї творчости. Паралельно гуляє весілля, пару людей, що сидять біля неї, слухають її. Розповідає за якісь городи, земельні ділянки, по ходу всього того монологу шарпає складні так, що в одному з них утворюється отвір на місці малюнку, який знаходиться у верхній частині титульного аркуша. Я ж коментую: "А це простір у безвість!" Чим викликаю сміх, зокрема серед молодят, дружки та свідка. Мати якось не грізно показує мені кулака, а я хапаю його устами в дольній частині пальців. Показуючи, але перед цим коментуючи, як "треба тримати язика за зубами". Чим більш, неочікувано для мого візиту, розважаю публіку. 0435'

Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'

Сон 121019 "Отвори для гасіння"

Звернув увагу, що колега В. збільшив отвір проколотого уха. Замість звичної сережки одягнув болтик. Дивлюсь на друге вухо, а там також якийсь експеримент, але з надрізом хрящової частини. Коментую: навіщо це тобі? Відповідає невиразним відчепленням.

Фрагменти: розмови з дружиною, волоські горіхи.

Камера гасіння пожежі відокремлена від транспортної конвеєрної стрічки. Спрацьовує захист, закривається внутрішня камера, а у зовнішню надходить вода, аби погасити вогонь. Зауважую на датчик, який прикріплений до основної камери. Розбираюсь у принципі роботи сам, а потім пояснюю комусь.

Сон 051019 "|Стіна| з технологічною вадою"

Якийсь гуртожиток для студентів. Характерною ознакою є спарений душ: хоч і на окремі входи - для чоловіків і жінок - розмежовані стіною, за якою все чути. Заходжу в кабінку. Ближче до підлоги чомусь існує технологічний отвір ~ 30х30, так, що можна навіть побачити в одній з кабінок, як хтось, купаючись, ходить. Така атмосфера й організація приміщень стала мені не до вподоби і я пішов.

Ремонт перила дерев'яного мосту (кладки) в межах одного обійстя. Саме перило тримається під вагою одного стовпа, який знаходиться по центру, а нахилений таким чином, щоб не торкатися землі, але стояти і тримати на собі перильну конструкцію. Як його зрушили, то вся сторона впала вбік, наче доміно. Разом зі мною двоюрідні брати В. і М. Обміркували, як робитимемо: де і хто стане, як піднімамитемо, щоб закріпити. (Пригадую, що вперше це перило я підпирав у якомусь давньому сні). Хтось приносить ящик красивих яблук і каже, що це спеціально вирощений сорт, який чудово переносить радіочастотні випромінення; спеціально був для того селекціонований. 0320'

Фрагменти сну: сталеві труби; вмикання світла з іншої кімнати; колега, який загорнув кабель у газету й поклав за пазуху. 0500'

Сон 030519 "Чорна цятка"

Вирішив вичавити маленький чорний прищ з лівої частини щелепи. Спочатку здивувався, який він довгий, але здивуванню не настав раптовий кінець - прищ виявився довгущий, наче витроєна "кукурудзка" (саме так подумалось уві сні). Чавлю-чавлю, думаю: от уже все! - але ж ні! Чавлю далі, от воно - кінець! - Ні? Дочавлюю. От і все, вичавив! Показав сину, які то вони бувають підступні, а зовні - наївні чорні цяточки. Дивлюсь у дзеркало, аби виявити на обличчі подібне - не знайшов! Повертаючись думками до акне: де воно таке могло взятися?

Десь у незнайомому мені місці батьків кум (б.к.) закриває в стіні отвір цеглинами та пінопластом. Пробує закидати ними внутрішній край, куди вони падають і зникають, падають і зникають. Таке враження, що тому закиданню не буде кінця. Як зазирнути в той отвір - там суцільна темрява. У його вчинкові мною прочитувалась його жадібність. І хоча його дії виглядали деконструктивно, вони були ним виправдані: там була нафта! Отже, б.к. ховає її від усіх. Підійшла до мене сестра і він питає в неї: чи любить вона нафту? Вона каже "так" і це стає її наївною помилкою необізнаності. Б.к. заманює її в той отвір. Тішиться, що раніше ні в кого прямо не питав за їхні вподобання. А тут такий "подарунок" долі. Тепер вся нафта його і йому не треба буде закидувати вхід цеглою. 0445'

Сон 150618 "Кроїти по розмірах"

Кроїти металевий лоток, кроїти ковбасу. Відрізане має підходити під отвір розмірами.

Сон 110518 "Пошук рішення"

Допомагаю господарям по вдоконаленню організації готельного бізнесу. Мешкаю в одному з номерів того комплексу. Власники мають неосвоєну двоповерхову споруду з підвальним приміщенням. Я міркую, як краще організувати номери. Шукаю і висловлюю нестандартні рішення. Від того будинку є стежка, по якій я проходив від однієї споруди до іншої. Явився варіант зими, коли на дворі того обійстя лежить сніг, а я напросився за окрему плату його розчищати. 2322

P.S. Цей сон, органічне продовження моєї розмови, вичеплений з перебігу прожитого дня. Образ снігу, то вияв моєї часткової розкритості під час сну.

Штроба. Отвір з місцем, де, як виявилось, є тріщина. Пошук вирішення проблеми.

Сон 070418

Університет, багато порожніх аудиторій. Я в одній з них, хоча до останнього переходив з однієї до іншої. Присутня якась група людей... У сусідній аудиторії викладачка грає в настільний теніс... Несподівано з'являється Петро Порошенко з офіційною делегацією і заявляє, що сьогодні російські війська напали на Херсонську область і окупували частину території. Просить всіх поінформувати і покинути приміщення... У нього в руках ключі, якими зачиняє всі двері... Я кажу, що в сусідній аудиторії присутня жінка... Ми заходимо до неї... Вона ж до останнього продовжувала грати в теніс.

Із попореднього фраґменту сну: начебто та ж жінка, що грала в настільний теніс, набула образу організатора новорічного свята. За задумом, перед дітьми має несподівано з'явитися Дід Мороз на ім'я Апрель (саме з українською вимовою "е"). Для такої з'яви він мав пролізти через ляду в підлозі і нею ж зникнути. Проблема виникла в тому, що магія зникнення не вдалась... На тому місці, де стояв ДМ, залишились двоє дітей: хлопчик (мій син) і дівчинка (його однокласниця), які й виявили, як магія зникнення перетворилась на кумедію. Довго не міг ДМ знайти момент відволікання дітей, щоб сховатися за ляду... Але коли туди заліз, стало помітно крізь відкритий отвір у підлозі, як він силою проповзає під підлогою... Син, вказуючи пальцем на ДМ, вигукнув: Дивіться, Апрель... Апрель... Розвінчуючи створену дорослими містифікацію свята.

Діти в машині: мій син і його однокласниця. Їдемо центральною вулицею міста Житомира в сторону Соборної площі. Проїжджаємо книгарню і кінотеатр "Україна".

Зазираю у вікно магазина...

Я з дружиною заходжу в меблевий магазин, який ліквідовується. Там знижки на 50-70%. Ми дивимось меблі: комод, столик, трюмо і розуміємо, що ціни однаково захмарні...
P.S. Магазин з реального життя, існує вже рік у стані ліквідації. До нього заходили доволі давно.

Дача. Город. Вода, в планах скупатися, але так і не скупався...
Сусіди... Сусід каже про куфайку...

Гноярка: мішок зі старими сухофруктами, що я колись залишив за лазнею, перетворився на більшу купу - з листя, трави, решток їжі. Дивно, але видно хтось, орієнтуючись на цей мішок, почав утворювати гноярку...

Непораний у батьків город. Весна. Я кажу, що пора вже щось садити. Мати каже, що треба оновити насіння, якому по 7-8 років. Я кажу: то в чому ж проблема? Треба купити, а воно розростеться!

Сон 230318

Лісова дорога. Я в пошуках на ній золота. Довго йшов тією дорогою, а де - обабіч неї. Шукав, опустивши очі додолу, уважно вдивляючись у землю в пошуках золотого блиску. Земля - суха, на шляху - місця колишніх калюж, наявна колія від минулих тут машин. У лісі - мало зеленого, листя якесь зжовкле: або рання весна, або пізнє літо... У мене відчуття, що золото все одно знайду, як на початку пошуку (дороги), але "з часом" приходить усвідомлення, що дорога, як і все навколо, топтане-перетоптане, і сенсу шукати далі немає, а зжовклість - то лиш від безлічі людей, що пройшлись цією дорогою, цим лісом.

Я відриваю капустяний листок і виявляю невідь-звідки узятий ґандж...
На одному листку капусти вирізана наскрізь якась фіґурка, але ориґінальним є те, що сам листок прикріплений до самої капусти. Отже, фізично відітнути посередині та в самій капусті, начебто, і неможливо...