Сон 310720 "У потоці намірів"

Живу на якійсь квартирі. Разом зі мною дружина, а сусідствує з нами чоловік, що за образом нагадує колегу по роботі (поляка, колишнього любителя легких наркотиків). Якось ставлю я на пательню смажити дрібно нарізану ковбаску, маю намір на пізніше докинути картоплю, виходжу надвір, дивлюсь на небо, відзначаю, як контрасно в променях світла виражається у вигляді розгалуженої зірочки крона дерева, дивлюсь на великий залізний дім у вигляді труби, до якого тільки-но, як знаю, пішли знайомі мені люди (таке переконання уві сні), відзначаю, що я їх не дочекаюсь і повертаюсь додому, помічаю свою пательню не на плиті, а на порозі, але в процесі смаження на малій плитці, дивуюсь подумки намірові сусіда її переставити, аби вона не перешкоджала. Вкотре відзначаю, що такий вчинок цілком у його дусі.

Сон 300720 "Наїжена коза"

Тварина, яку я уві сні сприймаю за козу з надутими щоками, нерівними формами заокруглености в тілі, завеликою задньою частиною. Складається перше враження, що тварина об'їлася і ніяк не може опорожнитися вже тривалий час. Біля неї, зі сторони дупи, підходить чоловік і щось проробляє руками. Коза недовірливо озирається на нього. Але смішним стає те, що круглі щоки не дозволяють нормально повернути голову. Чоловік відходить і потроху починається звільнення: спочатку падає пляцек, а за ним звичні, як для такої тварини горошини.

Сон 290720 "Григорій Понітович"

Треба когось поховати, а обачіч старого льоху, що у дворі батьківського дому, розташовані у кілька ярусів углиб землі могили. Тепер я бачу розібраний бетон у тому місці і батька по пояс у просторій, як на одну людину, частині викопаних (більше розібраних із бетону) могил. Розповідає, як колись тут лежали тіла похованих родичів.

Я з двоюрідним братом М. Нам сказано, що маємо перейти в знайому квартиру в домі, який має наразі часткове обмеження у вході в нього, тому мусимо пройти через одну залу, в якій відбуватиметься весілля. Попереджаємо організаторів, що нам треба буде сьогодні. Тепер ідемо разом з дідом Григорієм (в реалі - померлий) з якогось родинного заходу, заходячи в цей дім, і прямо-таки крізь це весілля, яке виявилось за кількостю учасників скромним, до згаданої квартири. По ходу я ще висловлюю побажання молодятам, на що чую схвальні відгуки. Дід Григорій якийсь слабий, допомагаємо вести попід руки. Приходимо в квартиру і він одразу лягає спати. В його торбі якісь особисті речі. Чомусь подумалось, що там є пів торби землі.

Батько називає діда (тестя) Григорієм Понітовичем. Я дивуюсь і перепитую:
- Він же "Петрович"!
- Баба Марія йому казала: "Перетерпиш! Це - для простих мужиків "Петрович", а для мене - Понітович", - у відповідь цитує свою матір батько.
- Ото баба Марія! Перший раз чую цю історію, - підсумовую я. 0450'

Сон 260720 "Чоловіча розмова"

Фрагмент: публічна лазня. Я виходжу покупаний, а хтось тільки наважується. Хтось питає: "Як до неї зайти?"

Я в знайомій мені родині (таке уві сні переконання). Підходить до мене її голова й каже:
- У мене до тебе чоловіча розмова.
- Розповідай!
- Хочу покинути вашу родину.
- Чому?
- Мені тут тісно... - кидає на стіл ключі й іде.
Примітно, що один із них був у вигляді слоника. Тієї ж миті намагаюсь для себе роз'яснити його вчинок: згадую, як він тривалий час шукав причини залишитися з коханкою. Видно, що знайшов! Віддаю господині згадані ключі, а в роздумах зависає питання: то до яких дверей той ключ, у вигляді слоника? (Так, наче формою носика мають відкривати замок). Вона мовчки підходить до серванту і відчиняє його згаданим ключем. Розкриває дверцята, а на поличках лежать якісь давні уживані в побуті речі.

Сон 190720 "Бджолина висота"

Працюю на будівництві майбутньої школи. Робота наближається до завершення. Залишилась година до кінця робочого дня. Останнє, що треба зробити: закрити стелю армстронгами (касетонами). Робітники, із ким працював, пішли кудись на перекур. Залишився зі мною один молдовець (образ із реального), який почав розповідати якісь свої історії, цікаві лише для нього. Приходить до нас незнайома на перший погляд жіночка, яка звертається до мене по допомогу. Починає з того, що розповідає, як не вперше спостерігає за моєю роботою. Називає мені попередній об'єкт, на якому, на відміну від теперішнього, я виконував завдання неакуратно (так на тому об'єкті було всюди), а тепер оцінює з кращої сторони. Дивлячись на її чорнявість, дещо її пригадую. Пропонує мені нову роботу і запрошує за собою. Приходжу з нею в аудиторію, а там сидять студенти (переважно студентки). Показує мені на стелю і каже, що там треба вилізти нагору. Дивлюсь на декоративно оформлені дошки, з яких викладена стеля, і не бачу люка. Питаю в неї: "А де ж вхід?" А якісь студентки показують рукою в конкретне місце: "Десь там!" Я ж питаю: "Чому ж не дати було в тому місці наклейку, щоб бачити: де воно?" А вони відповідають, що наклейка, яку я пропоную, буде завелика. Тоді ж показую невелику за розміром: склавши між великим і вказівним пальцями невеликий кружечок.
Тепер, будучи наодинці, цікавлюсь: хто є ця жіночка, яка пропонує мені роботу і має професійний інтерес спостерігати за чужими працівниками? Знаходжу на Ютубі її акаунт з власним відео, на якому вона інспектує в альпініському костюмі інсталяцію чілера, що висить, наче зовнішній блок кондиціонера, на стіні будинку, на самому краю і значній висоті. Все, що робить, записує на відеокамеру, наче встановленій на селфіпалицю. Те, що бачу, мене просто вражає: по-перше, без страховки; по-друге, стрибає на блокові, повисає на трубах, і все задля того, аби перевірити якість інсталяції... і все на тлі значної висоти!

Йду садом і хтось мені розповідає, що в українській політиці поява Зеленського, як президента - це проміжний варіант. "Просто на той час не було сформовано сильного кандидата на цю посаду!" Проходжу далі і бачу, як у квітах одного дерева, схожого на магнолію, з білих великих лялечок "вибрунькуються" бджоли, більше схожих на джмелів. Проходжу далі й помічаю свою дружину, яку, за переконаннями, залишив дочекатися на мій прихід. Дивлюсь на її спину, а на її футболці, серед гілочок вишитого дерева оселилися живі бджоли, які почали утворювати стільник і викладати мед. Я прошу обережности і починаю зганяти рукою їхню зграю. 0606'

Сон 160720 "Загадкове зникнення"

Я з дружиною намагаюсь з'ясувати причини загадкового зникнення людей. Ось цього разу вони добралися і до нас. Заходжу з донькою в кімнату, а там на столі стоїть жіноча чорна сумочка, а біля неї лежить ще один предмет. Мами - немає! Ми в шоці. Ось вона тут із нами була, залишалась у сусідній кімнаті, а тепер?.. Пробуємо відтворити похвилинно хронологію подій, аби зрозуміти: як це відбулось? 0120'

Сон 100720 "Навіщо це мені?"

Приходжу в кав'ярню і в процесі перебування заходить розмова з якоюсь дівчиною, яка була зі своїм молодшим братом. Знайомлюсь із нею ближче і розумію, що вона починає проявляти до мене відкриту симпатію. Я "розставляю всі крапки над і": "...є одруженим і маю двоє дітей!" Чим її розчаровую. У ту ж мить згадую, що в мене на цей час ще одна зустріч із дівчиною, але в іншому місці, і на неї я вже запізнився. Подумки ставлю до себе питання: "Нащо мені ці знайомства?"

Я в Україні. Розраховуюсь на касі якоїсь кав'ярні і, не відрефлексовуючи мову, питаю у дівчини польською, обмовкою ще називаючи гривні злотими. По сказаному ловлю себе на тому, що я вже не в Польщі, і виправляюсь, а касирка сміється і пробує відповісти нею ж, але ламаною. Питаю: видно, ви працювали в Польщі? На що отримую схвальну відповідь.

Підходжу до пункту прийому склотари. Маю при собі порожні пляшки, які хочу здати. А перед самим відкриттям назбирується купа маргінального народу: знедолені, бомжі, алкозалежні. За хвилину перед самим відкриттям створюється тиснява, у якій я почуваю себе незручно і силою покидаю той натовп. Вирішую перевірити по кишенях: аби чогось не вкрали! Дивлюсь, а в мене засталось пів телефона (дивний образ, як для реальности, але уві сні сприймається цілком серйозно), який технологічно має дві частини. Роблю висновок: верхню частину телефона вкрали (слухати), залишилась нижня (говорити): це їм, як і мені, буде ні для чого!

Комусь переказую образ побаченої нещодавно (в реальності) світлини, на якій зображена була статуя голого Дональда Трампа.

Сон 090720 "Зелений хамелеон"

У якогось знайомого у руках зелений хамелеон. За своєю природою повільний, але має дрібні та гострі зубки. З першого погляду схожий на яскравозелену іграшку. В нього є така забавка: "чіплятися до незнайомих" (тих, хто близько спілкується з його господарем) - кусати за шкіру і повисати на ній. Ось одного разу кусає він і мене. Огиди і відчуття болю відсутнє, але по такому "знайомству" залишається враження неприємної нав'язливости з його боку.

Знайомство з цим хамелеоном продовжується іншим фрагментом сну.

Зустрічаю його власника, одягненого в костюм, що стилізовано нагадує його улюбленця. Знизу спини характерний розріз, зібраний яскравим ґудзиком. Помічаю знайомого вже хамелеона. Тепер він скочив на мою руку і, непомітно для мене, впустив у неї довге жало, чи то схоже на тонкий дзьобик комахи, чи то на пружного язика. Зрозумів це лише тоді, коли він витягнув його з-під шкіри.

P.S. Видно, що образ "хамелеона" позичений з реального життя: по екскурсії по пальмарні в м. Ґлівіце.

Як учень збираюсь у школу на урок математики. (Відчуття свого віку належне до дійсного). Сьогодні має бути контрольна робота. Внутрішнє ставлення доволі спокійне: неспішний темп, навіть, коли ще вдома бачу, що вже затримуюсь. Приходжу, а дві третини класу немає. Всі сидять внутрішньо розв'язані. Контрольна перетворилась на якусь організаційну невизначеність.

Тепер я на іншому уроці - творчому, схожому на спів. Приходить вчителька, а учні звітують перед нею, що мною була проведена належна навчальна робота за її відсутности. Учні називають прізвища, хто відзначився найліпше. Вона ж проявляє бажання поставити сімом-вісьмом кращим оцінки. Наостанок питає мене: чи потребую і я певної відзнаки? У процесі внутрішнього монологу відповіді розділилися порівну.

Маю протягнути кабель та заземлення на іншу сторону насипу, який де бетонований, а де має земельний насип. Іду вперед і, не зауважуючи під ноги, падаю, будучи на значній висоті, на похилу кам'яну стіну, яка під доволі крутим кутом спускається у воду. Цієї миті пригадую, що тут вже був (знайомий фрагмент за іншом сном): і як же я забув за цю ділянку?! Спочатку стрімко сповзаю донизу, розумію, що знизу холодна вода, але роблю певне упинання рук і спини до стіни і спиняюсь у тому положенні без зайвого руху. Дивлюсь наліво і звертаюсь до когось російською: "Скажите Владимиру Владимировичу, что тут вода!.."

Сон 070720 "Встигнути та знайти"

Я з дружиною доганяємо автобус, який позаду схожий на вантажну машину. Біжимо по дорозі, прямо-таки за ним. Хапаюсь за нього першим і прошу в бігові пришвидшитися до жінки. Тепер вона поряд. Каже, що мені їхати з нею не треба, а я мушу повернутися додому щось забрати. А дім для мене малознайомий: я в ньому був лише раз. Прошу пояснити: як знайти вхід у нашу квартиру? Подумки уявляю коридори і двері до різних кімнат.

У колі родичів дід Григорій (в реалі - померлий) у власному домі. Відзначаю для себе, що він якийсь уповільнений у рухах. Розумію, що колись він помер, а тут - живий. Міркую: видно тому такий слабий! По завершенню зустрічі, разом із кимось маю вже йти. Дід на прощання простягує руку.

Сон 010720 "Глибинне бачення подій"

Фрагменти:
• Якісь трампліни (веселі гірки). Я лечу ними з якимись людьми.
• Три однакові іграшки "Оленячі роги", що складаються з трьох кольорових частин (синє, червоне, жовте (зелене?)...). Граючись з ними, наче в леґо, робиться різнокольорова комбінація. Дивлячись на цей "конструктор" якось відсторонено ("об'ємно"), висловлюю для когось думку, що їх зрештою можна скласти в однорідні кольори.

Стою біля дороги, трохи на узвишші. На протилежному боці - старий одноповерховий цегляний дім, вибілений у біле. Поряд мене мати так специфічно вибудовує монолог, аби підвести мене до певної думки, потрібної їй.
- Ось бачиш, ти знову використовуєш маніпулятивні методи! - кажу у відповідь. - Он, як той будинок... Ти бачиш у його стіні отвір?.. - додаючи відсторонено.
- Ні!..
- А він там є! - дійсно, якимось "кутнім" зором фіксуючи на стіні асиметричну чорну пляму.
Мати дивиться на рівну стіну й мені не вірить. За якусь мить по сказаному, біля того будинку проходить якась людина, по дорозі їде вантажівка, незрозуміло з яких причин, аби оминути аварійну ситуацію, машина робить різкий поворот вправо і влітає у стіну того дому. Споруда зрушує і бідно укладені цегли падають так, що дім завалюється геть. У стіні залишається чорніти вибитий отвір від удару. Майнула думка, дивлячись на руїни: чи були у тому будинку люди?.. По якійсь паузі, у тому ж спокійному тоні, додаю: "Ось бачиш, я тобі щось кажу, а ти мені не віриш!"