Сни 22-251125 "Смак сцени"

Свіжоспечений хліб на роботі при електричних лотках. Хтось із співробітників нюхає і куштує цей хліб та дає незвичну оцінку, подібну на неологізм: "Пшенок", якби виділяючи "Ок" (за логікою до української мови мало б прозвучати "ПшонОк"). (Схоже, що така комбінація виникла під слуховим впливом двох мов російської та польської від колег із якими працюю, а також за часом події: приготування розсольника, в рецепті якого було пшоно (pęczak)).

22.11.25

Музейна тема: росіяни повертають предмети культури не більше ніж певна вага (невеликі за розмірами), а великі чомусь не хочуть.

Знову історична тема: плитка (кахлі) під живицею (схоже, що спогад з реалу, як росіяни ще віддавна крали у нас артефети з минулого, зокрема дотичних до Києва, Криму абощо - історично належне історії України).

-//-

Виникла фраза "Комплекс Меркель", яку почали уживати до тих, хто має серед політиків залежність від росії.

23.11.25

Після роботи: театр, де я серед інших учасників треную на сцені ушу. На наступний день колега мені розповідає, що є фото і стаття про те дійство.

24.11.25

Після мого виступу на сцені залишилось зачекати, як оголосять результати. Сиджу в глядацькій залі, навіть не звертаю увагу на сцену, але щось роблю руками... Подібне робив на сцені, закривши очі, та не звертаючи уваги на інших, хто на ній був. Тепер запрошують і хвалять мене, як переможця.

-//-

Ресторація для багатих. Хтось запрошує до столу поїсти. На столах лежать якісь невеличкі комплекти. Я дивлюсь: але нічого їстівного в тому не бачу. Тепер розумію, що ті комплекти - це тоненькі дольки, подібні до шоколаду. Мені пояснюють, що це незвичний ресторан: "тут їдять вітамінки". (Цікаво, що цей образ уві сні вже колись у мене був). За "вітамінками" розумію збалансоване харчування із супліментів дієти. Виникла думка: саме так харчуються багаті у вишуканих ресторанах. Далі спілкуюсь з якоюсь дівчиною, образ якої мені знайомий. Подібний тип обличчя зустрічав ув Україні та раз у Польщі, доволі рідкісний і милий образ.

25.11.25

Сон 110925 "Неочікувані сцени"

Прогулююсь містом, виходжу на парк, потім на якийсь урядовий квартал, двір і будинок. Минаю охорону, яка на мене навіть не звертає уваги. Заходжу в урядовий будинок, йду на верхній поверх вузькими сходами, один поверх - одні двері, заходжу на останньому поверсі в кабінет чиновниці, виходжу на її стіл, поправляю якусь картинку на стіні, сходжу і замикаю за собою двері. У кабінеті були ще дехто присутній, але до них не звертав уваги. Розумію, як всі там офіґіли, разом із начальницею. Знову відчиняю двері, чемно вибачаюсь та йду. Виходжу на вулицю, минаю охорону. На виході - той самий парк. У кількох кроках від охорони до мене підходить незнайомий чоловік і починає розмову. Представляється пілотом літака якоїсь країни. Аби викликати до себе довіру знаходить своє резюме і зачитує свої заслуги разом із зарплатою, яку отримує - 40000. (Припускаю, що в злотих, адже останні роки доходи і витрати оцінюю саме так). Рапом, так просто прогулюючись, ми виходимо на майданчик, який я впізнаю, але не можу добрати для себе чому? Ми якби просто стоїмо, але тут розумію, що опинились на якійсь великій "сцені" простонеба, яка крутиться разом із архітектурою і пам'ятником на ній. Дивлюсь на обрій по колу і розумію, що заради такого огляду набудували в одному місці Житомира дужо відомих копій пам'ятників і храмів із усієї України, навіть Києва. Десь тут же знаходиться якби "діючий" фонтан цілком виконаний з бетону, навіть імітуючи воду. Якийсь чоловік показує якусь сцену, потім сідає навпочіпки, хоче зійти з цього "подіуму", вдаряється об край коліном, сильно кричить від болю... Я дивлюсь на рану і бачу в коліні пустий отвір. Хтось пробує ужити засіб дезінфекції, але за мить з того коліна починає густо текти прозора рідина.

Сон 271223 "Російська пропаганда"

Бачу відео, як на сцену виходить два російських ура-патріота, серед яких колишній священник, актор і путініст Охлобистін. У руці тримає два паперових стаканчика. Каже на широку публіку якусь коротку промову (ахінею), до якої сильно й не вслухаюсь: навіщо мені їхня пропаганда? Але тієї ж миті відбувається неочікуване. Охлобистін непомітно чим виймає собі ліве око. Так, що я вже бачу наслідок: пусте очне дно. Від чого, розвівши руками, кричить щось божевільне, якби слово "росія", як колись "гойда", і вставляє на місце свого ока паперовий стаканчик. (Подумки: свято божевілля наповну! Видно, раніше недоопрацьовували, а зараз - самий раз! Тепер це вже буде "золотим стандартом" любови до росії!). Якась жіночка з зали, вийшла у прохід, так, якби глядачі сиділи на своїх місцях, хоча напочатку видавалось, що публіка стояла мало не на "червоній площі" (чомусь подумалось, що вона - його мама), впала на коліна, показово сплеснувши догори руками і опустивши їх донизу, якби в найщирішій молитві до святого чи великомученика.. Кричав так, що від тієї "радости" проснувся. (Сон: навмисно не придумаєш!).

Сон 220323 "Кінопремія"

Беру участь на кінопремії. Якось не прямо, а опосередковано належу до номінантів конкурсу. Тепер сюжет видозмінюється (переосмислюється). Це не просто кіноконкурс, а захід присвячений полякам. Мені надають слово, аби на завершення похвалив Господа Бога, адже така традиція, але я усвідомлюю, що мене ніхто не зрозуміє, адже всі присутні англомовні, і кажу, ще сидячи в залі: ай ноу спік інґліш. Але всі все-одно очікують від мене промови. Прошу давню знайому В.К. (в реалі - віддавна мешкає в Америці), яку раніше тут не зауважував, аби вона перекладала те, що говоритиму. Виходжу на сцену. Висловлюю подяку Богу доволі короткими реченнями: за сьогоднішній день, успіхи та надбання. Бачу, що для багатьох ця "тема" виступу доволі нудна, ще й з перекладачем, тому по кількох реченнях завершую промову і дякую. Як виявляється: на цьому захід і завершується. Люди розходяться, переключившись від захоплення тими, хто був на сцені, виключно на приватні інтереси. 0300'

Денний сон 041222 "Етикет"

Беру участь у конференції, присвяченій книговидавничій справі. Приходжу на неї з запізненням. Слово мають пару поважних гостей, серед них я. Запрошують на сцену, на якій присутні пару учасників. Три стільця вільних. Глядачі у залі уважно слухають доповідника. Людина, яка мене провела, йде, а я сідаю. Також слухаю доповідь, а за ним іншу від іншого учасника. Вже міркую, про що говоритиму. Заготовки на аркушу немає, як кажуть: "доведеться імпровізувати", але разом із тим, як завжди у критичний момент, начебто нічого путнього та актуального в голові не зринає. Тут уже черга підходить до мене, а я вирішую пересісти на інший стільчик, аби зручно було глядачам мене бачити, а мене їх. На спинці того стільчика лежать якісь жіночі речі (хустка? сумка?) - видно, тут хтось мав сидіти! Поки пересів на інший стілець, одягнув навушники (як інші доповідники), тієї миті шум у залі вщух, а я бачу, як почалось незрозуміле поки що для мене пожвавлення і глядачі почали підніматися зі своїх місць і стояти. Вся увага переключилась десь на вхід. Скидаю навушники і чую-бачу, як залою проводять якусь жіночку. Десь встигаю почути, що це перша леді Польщі. Встаю і йду до гурту учасників, які мають урочисто зустріти її на сцені. Якоїсь миті чую дивний коментар, який мав би бути за гумор, але виявився не до місця. Проходить перша леді біля нас і йде в сторону того столика, за яким ми сиділи. Якась жіночка дає молодій особі, яка на ходу ще й не встигла скинути бежеве пальто квіти, аби вручила поважній гості, зі словами оцінки її зовнішнього вигляду та готовности: "Квіти на підносі, заколка у волоссі!.. Готова!". І дівчина йде до привітання, так і не скинувши розстібнуте пальто. 

Сон 090422 "Інша назва, інше місце"

Дружина хвалиться, що отримала документи на проживання своєї мами в Польщі. Показує цей документ. Мене перше дивує зіркоподібні (квіткоподібні) закреслення порожніх місць жирним синім олівцем, а ще, як вчитатися, він має в собі згадку святого: "Данаїла Кримського". Я ж питаю: чи точно так має бути? Адже пам'ятаю, що по телефону з мамою говорили за якогось іншого Данила? З Торуня? Дружина згадує, що так, мав бути "Торуньський"... Підсумували, що насправді нічого страшного, може бути й "Кримський", але хіба є такий серед ліку святих? От мама і зрадіє, що отримали документ і здивується, почувши за свого патроната в Польщі! 0530'

Прогулююсь разом із сім'єю по рідному місту. Намагаємось реалізувати давній намір відвідати цікаве місце. Завертаємо за ріг вулиці і я пригадую, що недалеко звідси, якщо пройтись трохи вперед за цими будинками, є музей, який мені не раз сниться. (Розповідаю так, наче сам знаходжусь у реальності. Місце, яке пригадалось справді зі сну, але не знаходиться в рідному місті, просто час від часу згадується у снах, можливо, це спогад з дитинства, коли відвідував місця разом із батьками десь над Чорним морем). Аби завернути за ріг, трапляємо в театральне приміщення. Дружина інтуїтивно каже: "Я знаю, цей музей, він у сусідньому приміщенні!" Заходимо туди, але бачимо ще одну сцену з порожньою залою, яку використовує якась харизматична церква. На це натякає оформлення зали та сцени. Я ж стверджую, що все ж таки не це місце, бо й так видно, що не музей! (У реальності, будинок, в який ми потрапили, нагадує міський будинок офіцерів. Там дійсно в одній із актових зал відбуваються / відбувалися якісь веселі богослужіння). Виходимо звідти і проходимо трохи вперед. Намагаюсь відтворити маршрут реального знання вулиць у місті з тим, якими вони мені снилися, аби міг дійти до того музею, і розумію, що "пазли не складаються", про себе визнаю, що та друга реальність (уві сні), знаходиться в іншому вимірі. Висловлюю сумніви дружині. 1050'

Сон 060422 "Перфекційні очікування"

Написав бригадиру, що не йду до праці. (Так було в реалі, але це ж сниться, як повтор). Разом із тим поїхав до нього додому аби сказати особисто. Стою, аналізую логіку таких дій. Виходить він до мене на двір, а я пояснюю наскільки дивно себе почуваю, якщо вже дійшло до того, що вважаю за потрібне, окрім повідомити письмово, ще й приїхати особисто розказати за свій стан здоров'я. (Характерно, що до, як і під час сну в мене не переставала боліти голова). Дивлюсь, як біля його будинку сідають доволі низько літаки, зокрема хвостову частину, а він недовго думаючи, іде за ріг свого дому, а там ціла парковка моторних літаків, що щільно стоять один до одного. Хоча з першого погляду літаки виглядали звичними, але в небі виявилось, що на половину схожі з водним катером. Сідає в одну з них і злітає в небо, але незвично: падає трохи на асфальт, легко вдаряться, знову підлітає і сідає на водний простір. Після чого пливе до якоїсь пристані з дерев'яним будиночком, де має комусь пояснювати свої дії. (Чомусь це мені нагадало абсурдну ситуацію з моїм до нього приїздом). 2300'

У якомусь студентському колективі проваджу режисерську роботу. Дозволив самим учасникам вибрати твір, розібрати ролі і почати їх самостійно вчити. Моя ж місія полягала в роботі зі сценічною майстерністю. Проходить перша репетиція, а за ним показ; проходить друга репетиція, врешті - другий показ. Під час репетиції комусь зауважую на довгі паузи в діалогах і грі. Загалом із чергуванням: репетиція-показ, у мене виникає відчуття пришвидшености подій: тільки-но працював з виконавцями, як уже вони показують матеріал "на чисто". Мені дещо в тій грі не подобається, дивуюсь також незавершености вистави. Перший показ, наче перша серія, другий - передбачає, що буде й продовження. Прошу в одного з акторів текст вистави, а він написаний від руки так, що не вдається прочитати. Згадую, що ця постановка за творчістю М.Гоголя і в мене вдома є збірник його творів, а там має бути цей текст. Вирішую обов'язково його перечитати цілком. Сам захід завершується святково: студенти щасливі, парадно вдягнені, ходять групками і весело спілкуються. Покинувши приміщення зі сценою, ходжу по двору між тим студентством. Когось шукаю з учасників вистави, але не знаходжу. Насправді, доволі перейнятий якістю вистав... Мимохідь у натовпі помічаю якусь дівчину, яка на відміну від інших, йшла по вулиці і доволі сильно плакала, причина була не ясна. Дивно, але зі спини мала такі штани, що на дупі була використана шкіра тілесного кольору, ще й вилискувала. Загадкове перше враження... Хоча і звернув на це увагу, але так і залишався перейнятим виставою та пошуком учасників вистави.

Сон 120322 "Несумісність поєднання"

У процесі якихось організаційних подій опиняюсь біля сцени разом із незнайомими мені провідними діячами. Моя увага зосереджена на одному із них, наче я опікуюсь або переймаюсь його справами. На якомусь етапі зауважую на його відкритій спортивній сумці, в якій ворохом лежать кавалки міді. Дивлячись раз на нього і другий - на ту привідкриту торбу, виникає відчуття несумісности поєднання "сценічного" образу з "присценічним" змістом.

Сон 050222 "Несподівані миті"

Маю причетність до створення великих білих фігур (скульптури з дерева? глини? - детальність фрагменту сну не пригадується). Перебуваю між певною їхньою кількістю.

Опиняюсь у храмі, на якійсь чоловічій вечірці до десяти осіб. Усі вільно сидять за великим столом. Старший за статусом у кілька разів підходить до молитви. Хтось із молодих жартує, що таку вечірку можна перетворити у розвагу. Підтекст видає завбачлива усмішка. Головний (священнослужитель) встає і кудись відходить. За пару хвилин зі сторони "сцени" розкриваються куліси і храм перетворюється в театр: починає розігруватися веселе дійство, як на мене доволі душевне і на професійному рівні. За змістом далеке від храмових інсценізацій, більше схоже на дійство з елементами карнавалу... (Забута частина сну). Тепер я йду мокрою засніженою дорогою. Суцільна хляпа, але більше для автівок, що проїжджають поряд. Кожного разу по проїзду машини, з під її коліс розлітаються кавалки мокрого снігу і трапляють на мій одяг. На якомусь етапі дороги помічаю дерево з горобцями-синичками (важка ідентифікація). Починаю їх фотографувати. Перші світлини виходять вражаюче-гарними. Спочатку вибираю ракурси поодинокі, а згодом вмикаю безперервну фотозйомку і воджу рукою по межах галуззя дерева. Птахи спокійні, неполохливі. Якість світлин надихає до творчости.

Сон 011121 "Надзвичайні події"

Є свідком будівництва якогось громадного розважального центру у вигляді хмарочосу. Все відбувається, як у кіно. Час від часу дивлюсь на події або зі сторони, або очима головного героя. Ось уже завершальні етапи. Багато ігрових кімнат оформлені в незвичному для мене стилі: стіни обшиті тканинами. Ось зараз знаходжусь у подібній з таких, вся в червоних кольорах. Тканина, за задумом, висить вільно і рухається силою прихованого вітру, створюючи змінність образів, які доповнюються характерною музикою. Така зала завершується заглибленням у вигляді прихованої сцени. Я ж пам'ятаю, як тут ми заносили певне обладнання, коли ще все будувалось, і воно знаходиться прямо-таки за незвичними для мене рухливими кулісами. Тепер я покидаю цю залу і опиняюсь десь на свіжому повітрі. За логікою подій - на даху, який облаштований так само в рекреаційну зону. Всюди багато відвідувачів. Час від часу головний герой допускається банальних, але великих за значенням помилок, які роблять сюжет трагікомедійним. (Настрій присутній весь час, аж до певної пори). Ось його просить начальник зробити банальну робочу справу, пов'язану з інструментами, а він допускається якоїсь примітивної помилки, яка торкається справної роботи одного з нових обладнань. Навіть розуміє, що зроблене не залишиться без наслідків. Тепер він дивиться на небо, з іншої сторони - я (кінематографічно) його очима, а там летить громадна балістична ракета. Чомусь видається вона мені знайомою, навіть емблема та пару написів. Головне, що виразно на емблемі виділяється число "7", а виглядає так наче число із буквами, які мають складати гру слова. Щось на зразок "7-рі" (в реалі існує подібна упаковка, до чого? - не пригадаю). Шеф від видимої сторони того, що я роблю, сповнений радости. Видно, у нього такий сьогодні особливий день! Він знає, що сьогодні за кулісами тієї червоної зали має задіяти нове розважальне обладнання. Раптом для себе бачу (очима героя), що та громадна ракета поволі спустившись до цього розважального хмарочосу, так само спокійно влітає в згадану залу і занурюється вглиб сцени. Я ж, відчуваючи щось недобре, поспіхом сідаю в ліфт, в якому опиняється згаданий шеф, вкотре щасливий від розвитку усіх сьогоднішніх подій, і ми "летимо" додолу. Разом із тим знаю, що під час надзвичайних подій користуватися ліфтом небезпечно. На якомусь етапі виникає відчуття, як будинок починає поволі нахилятися... Шеф перебирає якісь свої дрібні інструменти, які більше нагадують манікюрний набір і не зауважує на зовнішніх змінах. Розумію, що на верхньому поверсі щось уже відбулось кардинальне, але нижче це ще не так відчутно... 0410'

Їду на місці водія якимось доволі старим автобусом. Везу людей. Раптом на панелі швидкостей, наче на сучасному моніторі, пролітають кругові іскри. В той же час чую, як щось недобре відбувається з роботою мотора. Вирішую стати десь на зупинку і спробувати запустити мотор наново. Як тільки став, так і не зміг вже зрушити з місця. Ще на місці водія чути, як під капотом тре та іскрить якийсь маховик, у чому мені важко розібратися (уві сні своя логіка, закрема в даному випадку, технічної сторони транспорту).

P.S. Напередодні, виїжджаючи з роботи, намертво заглох дизельний легковик. Так, що довелось ще з ним помучитись, аби запаркувати його в доброму місці, взяти новий транспорт, розвезти колег та приїхати пізно додому.

0715'

Сон 240420 "Плутане й уривчасте"

В одній заможній сім'ї живе дівчина, яка час від часу висловлює в діях певні протести. Наприклад, приходить на дискотеку, і якщо там грають російською, підходить до мікрофона і співає українською. Це при тому, що публіка заточена слухати русопопних виконавців. Цього разу, невідь-звідки, з'явилося троє хлопців, які так само, як вона, підійшли до іншого мікрофона й почали співати разом із нею. Хтось (? - мабуть, колега В.С.) починає розповідати, але оповідь плутана й уривчаста:
- Китай платить гроші, аби бажаючий у країнах ЄС... Ви знаєте, що там забивають кожні пів години бика в жертву... 0340'

Під час сну проснувся і подивився на годинник, було десь 0415'. Ліг спати далі з думкою, що до п'ятої ще встигну виспатися. За відчуттями, десь за хвилин десять -  дзвонить будильник. Видно, але сумнівно: чи не подивився на години уві сні?

Місце, де всі збираються по завершенню роботи, схоже на військомат. Треба було роззутися, зняти шкарпетки. Потім візуально тебе оцінюють. Вдягнувшись, береш пару поліняк з нарубаної купи дров і їх заносиш за призначенням.
Коли вже взувався, хтось присів на плече. Трохи поважчало. Питаю: "Хто?" І чую знайомий голос колеги (М.Б.), який не вимовляє звук "р". Я йому у відповідь: "Одним словом "пу(р)га"". 0500'

Сон 201019 "Головне, не ставити на ноги!"

Знайомій батьків Н.К., яка уві сні чомусь працює в магазині сувенірної продукції, а в реальному житті - в школі, підбирав до дня народження подарунок в іншому профільному магазині подарунків. З дружиною вирішили купити красиву вазу, яка має звучати від доторку будь-якої металевої палички. Пішов у магазин подарунків. Почав перебирати з продавцем (власником магазину) вази - не звучать! Продавчиня, видно, дружина власника, повела на склад. Запропонувала дивний подарунок з фламінго. Цікаво, що на складі ця пташка знаходилась у холодильнику у виструнченій формі. Це зроблено для того, аби нею "забивати голи". (Цей фрагмент сну походить від переглянутого тиждень тому уривку з мультфільму "Аліса в задзеркаллі", де королева брала до рук фламінго і використовувала його в якости ключки (ковіньки) для забивання їжаком у ціль - "Alice in Wonderland (1951 film) - Best Memorable Moments" - https://youtu.be/enr80S5pTBU - на 20:40 хв.). Беру птаху до рук, притискаю, а вона напружується всім тілом і випростовується у рівну палицю. Продавчиня попереджає: "Головне, не ставити на ноги!". Як розумію: тоді птаха оживе і не виконуватиме належних функцій. Розумію дивакуватість / дикуватість такого подарунку і відмовляю в її пропозиції придбати такий товар. Наголошую, що я з дружиною вирішили, що має бути ваза, тому шукатимемо її. Перебрали всі варіанти - не те! Наголосив, можливо, є східна, такою, по якій водять паличкою по краях, а вона співає? "Ні!" - і таких немає. Попробували поміркувати, який можливий інший подарунок. Питаю ще, а що вам дарують, коли знають, що ви працюєте в фірмовому магазині подарунків?.. Спробую вгадати: переважно гроші? Але ж приємно отримати якийсь символічний подарунок? Тоді видно, що людина старалась і шукала щось оригінальне! У підсумку каже, що та, кому ми його шукаємо, працює в аналогічному сувенірному магазині. І не хотіла б щось пропонувати мені ще, адже "вони конкуренти". Подивувавши мене таким розвитком подій. Виходжу на двір, аби зі складу потрапити знову в їхній магазин. Час іде, а результату - нуль! Якось не хотілося б з порожніми руками йти додому. Разом із тим маю занести зі складу в магазин якусь подарункову річ. Кажу власнику, що так і так: нічого не знайшли! Він мовчки розвів руками. Спускаюсь на двір, дивлюсь, а в гаражі самого дому - лазня. Заходжу туди, а там їхній працівник, можливо їхній син, готується купатися. Вже все розтоплено, парна нагріта. Чуємо на дворі шум від машини. Він раптово лається і каже: "Приїхали, коли не ждали!" Пояснює, що то якісь інспектори, чий візит пов'язаний із електрикою. Питає: чи є в мене з собою гроші, а вірніше: чи треба мені сплачувати окремим рахунком за світло? Пропонує гешефт, що за них заплачу я, а вони віддадуть мені той оплачений чек, як мою оплату за спожиту електрику власного дому. Кажу: "ні!", у мене рахунок за комунальні збитий в одну цифру. 0515'

Відомий серед росіян, грамадянин Німеччини, блогер і письменник Артем Драгунов, який досліджує зв'язок снів із ефіром (https://metkisnov.livejournal.com), стоїть на високому подіумі. Велике світлове шоу, на якому присутні шанувальники його "системи" передбачення майбутнього. Грає знайома мені музика з його "позаземної" колекції Радіо "Тунгуска" (http://radiotunguska.com). Звіддаля наближається до нього камера і він починає говорити... Цікаво, що так, як уявляю його в реальному житті, уві сні був стрункіший, загорнутий у чорний плащ, чомусь, за сценічним образом, схожий на Друкулу. 0650'

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'

Сон 180419 "Повторювані мізансцени"

Виконання електромонтажних робіт перетворено у театральну виставу. Де кожен робітник тримається свого місця, ловить і просуває далі кабель, інший перехоплює і передає колезі, наче естафету, створюючи повторювані мізансцени з кожною новою протяжкою. Я стою біля потужного двигуна і заводжу до нього всі кінці. Щоразу міняючи свою дислокацію, всіх акторів-монтажників бачу на складній двоповерховій металоконструкції, по якій вони пересуваються в межах окреслених мізансценами місць.
P.S. Конструкція сну мені знайома, але важко відповісти: відколи?

Сон 041118 "Підготовка до виходу"

Літо. Наче дачна ділянка з виходом на лоно природи. Чую наступну думку: надовго "зависли" на одному місці! Вирішено: їхати! До шостої вечора маємо вирушити. Я знімаю рештки своїх речей з найвищої шнурівки, що йдуть у ряд одна над одною, зокрема шкарпетки, припнуті поокремо на прищіпки. Терміново покидаємо територію. Всі їдуть, залишається мені сісти в останню машину. Виходжу з дому, в якому оперативно, з механічним шурхотом, замикаються на автоматі вікна і двері. Прямо з моїм виходом із дому, чиниться остаточний шум вхідних дверей. 0419'
P.S. Фрагмент з автоматичним замиканням вікон і дверей, навіяний уривком з фільму, переглянутого на ніч.

Готуємось до якогось виступу. Маємо вийти на сцену в образі "дракул". Не до кінця ясна моя роль, але на чиєсь прохання я зголосився побути в такій ролі. Окрім мене, ще дві особи мали бути в такому ж образі. Ми стоїмо в якійсь кімнаті - це навіть не гримерна абощо - і одягаємо відповідний одяг, який був пошитий спеціально під кожного. Одягнули все, мені залишилось взути довгі бути з дивними фігурними каблуками, які зобачив у колег по ролі, а свої ще не знав, де лежать.

Сон 050918 "На диво усіх присутніх"

Школярі середньої школи, до яких я маю причетність, як куратор і організатор творчих заходів. Піклуюсь їхнім творчим розвитком, щось розповідаю. Випадає нагода виступити перед мікрофоном десь недалеко від школи. Я пропоную дівчині розкрити себе, знаю, що для неї це важливо. Підтримую її, коли вона має піти до мікрофона. От вона на відкритому майданчику перед глядачами. І на диво усіх присутніх - співає. І все так гарно, що всі дивуються, зокрема однокласники, що починають з тим вірити в себе і хочуть, як вона. Тут проходить знайомий чоловік віку моїх батьків, з яким у мене не дуже приємні асоціації, дивиться на виступ і щось починає коментувати. Наперед знаю, що від нього нічого хорошого зараз не почую, зокрема виникає підозра, що він може про все це розказати якимсь нашим конкурентам. 0050'

Хлопець і дівчина беруть участь у проведенні весілля. Сам процес награний, на публіку, хоча пара наче й реальна. Підходить мить коли дівчина має обрати з кола присутніх, а це ціла театральна зала, когось на танець. Дівчина в центрі уваги, як на конкурсі краси, до неї прислухаються і виконуть забаганки. Вона дає завдання всім у залі станцювати, щоб вибрати "хто наступний". Всі якось красиво рухаються і потім завмирають, а вона йде в той тлум народу, щоб обрати свого кандидата на танець. 0530'

Сон 280618 "Волею непереборних обставин..."

У студії телерадіокомпанії записують концерт. Мають пройти два заходи підряд. Я беру участь у театральній постановці, що має йти другою за чергою. Так, як я прийшов не сам, а разом із кількома глядачами завчасно, ми потрапили на концертний виступ виконавця авторських пісень. Я думав, що його пісні моїм супутнім не сподобаються, а виявилось навпаки: вони проявили до всього додатковий інтерес. Навіть у залі побільшало глядачів, аж так, що не було де сидіти. Я вирішив пересісти на другу сторону концертної зали, де були порожні місця, які не охоплювали ані світло, ані телевізійні камери. Підбирав слушний момент. Тоді ж виявилось, що один прожектор, який бив у очі, треба було переставити трохи далі, і я акуратно, в паузі виступу, перескочив на другу сторону, разом із тим переставивши його далі. У тій ситуації я почував себе доволі комфортно, спрацював як технічний працівник, це при тому що знав: у будь-якому випадку треба виграти трохи часу, аби оперативно підготуватися до нашого виступу. 0042'


Мав місяць вільного часу, аби не сидіти вдома, пішов на роботу. При оформленні не вказав, що матиму обмаль часу й муситиму в скорому часі звільнитися. Але так трапилось, що наприкінці моїх днів праці, підприємство оголосило, що самоліквідується. Запросили в кадровий відліл, аби я підписав документи на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Підглядаючи у документи, читаю написане узагалі не канцелярською мовою: "Молитвено просили звільнитися із займаної посади...", "Працівник звільнений волею непереборних обстанин..." 0430'

Сон 250518 "Від початку..."

Я знаю, що ми зупинились в останній раз і почнемо нині з місця де наше помешкання. Щось пов'язане з бібліотеками. Я чую про якесь видання, що переопубліковувало заборонену свого часу українську літературу, починаючи з Празької школи (Олена Теліга, Олег Ольжич). Те ж видання не нехтувало російськими митцями, що суттєво заявили про себе в протестно-визвольному русі. Наприклад, у вигляді кінохроніки, перевидавали Віктора Цоя. Журнал про нього та його творчість виходив з місяця в місяць цілих два роки. Я бачу історичний фрагмент, коли Віктор Цой, ще на початку своєї кар'єри, виходить на сцену з гітарою, за ним ще хтось з більшою апаратурою. Але за його становленням стоїть одна "велика людина". І на тому концерті є та людина. Хтось підходить до мене і не розібравшись в суті почутої інформації починає в розмові "тупити". Я запитую в нього: а ти знаєш, про кого мова? Кого видавало те видання аж цілих два роки?.. 0125'

В оперативному порядку змушені покинути об'єкт, на якому працюємо. Спакували всі речі, завантажили в машину, по приїзді я кажу: а зимові речі? Зимові речі залишились не забраними. Бригадир каже: нічого страшного, наче він теж щось забув і муситиме їхати туди ж завтра. На тому ж об'єкті: став чи озеро... 0414'

Сон 030418

Якийсь концерт. На нього, в ролі учасників, пішли двоє студентів (-ок) - (цей фраґмент важко пригадується, можливо, незначний). Замість них я іду на урок ("пару") до викладача математики. Цікаво, що образ учень-студент нероздільний і злитий в єдине. За віком діти або старшокласники, або студенти перших років навчання у виші. Мені прикольно послухати такий урок-лекцію, адже я давно вчився у подібному форматі. Навчальний кабінет незвичний - видовжений поперек - студенти сідають у два довгих ряди перед одним викладачем. Є вільні місця, я сідаю зліва. Дітей небагато, але з часом їх находить більше. Вчитель читає свій предмет. Час від часу мене пробиває на провакативні питання... Спілкування з ним на рівних. Діалоги відбуваються з легкістю і гумором.
(Обривання сну, пов'язане з пробудженням).
Сон продовжується. Змінюються "декорації". Замість вчителя-чоловіка - вчителька. Вона також навчає математиці, але, судячи за подальшим розвитком подій - біолог. Йде урок-лекція. Аудиторія (на відміну від першої частини сну) видовжена не поперек, як у першому фраґменті, а вздовж, як то завжди буває у школах. Я сиджу так само зліва, але біля мене вікно. У притаманному мені дусі щось коментую, але заторкую жартом китайців і звертаю увагу, що в учительки азійські риси обличчя. Це її трохи мінить в рисах. Я помічаю, а скорше уявляю від себе, трансформації її обличчя, що мають кумедний вигляд: очі звужені, ніс неприродно видовжений. Але то проходить, як фантазії. Образ мінливості цієї жінки починають доповнювати два нових героя, що заходять до аудиторії: жінка (подруга вчителя) і корова (середнього зросту і якась артистично-кумедна, театрально-гротескна). Тут починає відбуватися неочікуване: нам показують, як робиться щеплення: корові, а заодно і цій жінці, що прийшла з нею. Якщо вірніше: жінка в знак солідарності із коровою робить і собі щеплення... Цей вчитель робить якесь роз'яснення про трикутники...
(Сон обривається).
... Вирізання разом з колегою металевих трикутників, подібних до знаку "Play".

Сон 160318

Рок-концерт. Його кульмінація. В оформленні сцени використано багато металу: над виконавцями незвична подвійна вентиляційна труба з певним розсувним механізмом (вгору-додолу) на конвеєрному ланцюгу. Багато декорацій зроблених з листової сталі. Мені настільки цікаво в тому розібратися, що я опиняюсь на сцені між тими декораціями. В певний момент ті декорації почали рухатися - розсуватися в різні сторони, над головою артистів одні труби почали підніматися, а інші опускатися... Разом з тим відкрилась задня частина сцени (!) з виглядом на центр живого міста з широкою дорогою, на якій важко було відокреслити пішохідну частину та проїздну: всі (люди, машини) рухалися разом. Тією дорогою почали повільно везти дві великі негабаритні зварні металеві конструкції пласкої форми, наче тренувальні гірки для скейту - одна машина за іншою. Люди все те обходили, як мурахи. За тією "картинкою" в голові зринуло слово: "Шанхай".