Сон 230224 "Розкриття прихованого сенсу"

Творець сиру викладає свої продукти в коло зодіакальних знаків у вигляді дванадцяти місяців, де на честь наступного місяця винайшов новий сир і саме так хоче презентувати його своєму конкуренту у приготуванні сирів. (Певна асоціація, навіяна моїм перебуванням у Франції і фрагментом з документального фільму про шанувальників сирів).

Після перегляду іншого документального фільму про функціонування кішківника, на ранок приснилося, що трапив у таку ситуацію, де лежачи просто (без переконання, що на операційному столі), маю відкриту частину свого живота і можливість торкнутися свого кішківника. Хтось (з натяком на медичного спеціаліста) мені каже: "Ти маєш чудову нагоду це зробити, відчувши їх (кишки) на дотик". Спочатку розумію, що це не реально, адже лежачи, не бачитиму того, чого торкатимуся. Але (як уві сні буває: новий намір→новий образ), мить і я вже дивлюся на своє тіло збоку і таким "боковим" поглядом (який тут зв'язок із мозком? - загадка) можу оперувати своєю рукою, дивлячись, як торкаюсь свого кишківника. Погляд настільки просторово гнучкий, що тепер я дивлюсь на все зблизька, зокрема на початок свого кишківника, детально розглядаючи кровоносні прожилки на ньому. (Насправді, від медицини я є далеким і певна яскрава деталізація, яку побачив уві сні, є дещо віддаленою від реальности, але знову ж таки для мене це яскраво ілюструє, наскільки мозок уміє рекомпенсовувати досвід, яким не володіємо).

P.S. Такий сон чудово ілюструє, наскільки те, до чого ми пізнавально дотикаємось у реальності, формує наповнення сновидінь.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 270724 "Погляд на себе очима інших"

Дивлюсь очима героїні на довгу металеву конструкцію (напрямок погляду: здолу - догори), якби міст, але узагалі не типовий, якби висить у просторі. Погляд сковзить по цій металевій конструкції на чималій протяжності його видовжености. Рух героїні у просторі плавний, наче на водній поверхні. (Уві сні не виникло питань: чому "міст" немає слупів?) Скільки дивлюсь, стільки мене дивує ще одне: чому він не має на собі заклепок? Наче вони теоретично мали б були, а якби кудись зникли? 

Коли наснився цей сон, наприкінці пригадав, що я вже його бачив, і з таким переконанням, що вчора, але чомусь ані в записах немає, ані спогадах реалу не пригадується. Хоча цей сон пов'язаний із часопростором, повтор сну можливо й був під час сну, але уві сні минулий час сприйнявся, як вчорашній.

Творчий захід, після якого всі зібралися гуртом, аби щось приємне відсвяткувати... Я з усіма біля мистецької школи (конкретика: яка саме? - відсутня, але присутні асоціації: художня / музична). Дивлюсь на стару архітектуру тієї школи і вона мені подобається: викладена фігурно з цегли, пофарбована у жовті, білі, а де й блакитні кольори. Якраз біля цього будинку копають землю під розширення цього об'єкту. Дивлюсь на офіційну дошку з генпланом і коментую присутнім, що тут буде добудована модерна частина. Чи будуть вони доповнювати одна одну? Десь поряд якось дивно стоять якісь машини одна над одною (асоціація з одним із сюжетів переглянутого фільму). Так як на такій території присутній ризик від будівництва, а ми стоїмо поряд, прошу всіх покинути це місце в більш безпечне. (Цікава локація, начебто рідне місце, а місцезнаходження цього об'єкту сприймається від місця де знаходиться Дитяча бібліотека, аж до місця перед Музичним училищем. В реалі, якщо звузити локацію, насправді там знаходяться смітники). Поки зустрічав гостей після заходу, що виходили з обласної бібліотеки (аудиторія студентська чи просто різна молодь), неформально спілкувався з ними, по дорозі коментував процес будівництва, скеровував процес, коли зупинявся, тоді, непомітно для себе зауважив, що все зі мною записували на відеокамеру... Тепер дивлюсь по телевізії якісь новини і всюди до різних тематичних рубрик бачу своє обличчя: це ж стільки всякого я наговорив, що пасували тільки мої коменти?! - трохи подивований не так собі, а телевізійні бідності на лідерів думок.

Зустрічаю знайому поетку С.Ш.(Г.) і з ходу хочу запитати: чи в хорошому настрої? Одразу починаю щось весело говорити. Стали на сходах. Раптом дивлюсь на взуття свого гумового капця, який незвично нагадує туфель, а він, від незручної позиції ступні, раптом хоче спасти з ноги. Позираю на його діл і бачу, що він незвично поремонтований шурупами так, що така "ручна робота" не до показу. Дивлюсь на неї і хочу ще щось сказати, але раптом розмова припиняється і я бачу, як підійшла зі спини її копія. Виявляється, вона має сестру!? Мій короткий монолог якби переривається їхньою розмовою, адже одна сходить, а друга заходить, а я в проміжку того переходу. Розумію, що все, що наговорив, це було не за адесатом. Аби прокоментувати свою розгубленість, лише промовив до них фразу з елементом польської мови: "... заскочони! А Хто з вас хто?"

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 180921 "Емоційний погляд"

Успішно закінчився перший сезон хронік спостереження за емоціями у вигляді фільму, який транслюється (спостерігається) на небі зі сторони батьківського двору, дивлячись на захід. Розпочався другий сезон. Чомусь свідомість знає про високі рейтинги перегляду такого фільму. Якимось поглядом свідомість также фіксує, що з позиції нормального погляду в тому місці, дивлячись на небо крізь дроти та верхівки дерев, нічого насправді не відбувається. Видно виключно на рівні відчуттів, а ще має свою велику авдиторію. Події розвиваються до такого, що трапляється кораблетроща і герої одні починають тонути, інші - падати з неба, зокрема фуксую образ якоїсь дівчини. Чую, як хтось дає пораду, що треба робити в цій ситуації. Аби зрозуміти причину, іншим поглядом дивлячись на небо у те ж місце, так, наче замріяно, бачу як у дротах заплутується і зберігає свій рух далі якесь металеве вітрило (пропелер), а може й кілька на раз. Летять іскри, дроти натягуються і скручуються в один вузол. Я ж міркую, що в домі пропаде світло, а насправді все спокійно: світло в прихожій горить рівно. Власний емоційний стан рівний. Тепер хтось оцінює рейтинги перегляду такого фільму, який вимірюється по шкалі емоцій і дійшов до максимуму, й з сумом констатує, що вони падають на очах, отже, проєкт треба завершувати! Уві сні, аби не забути сон, починаю його записувати. Із силою відриваюсь від початку опису і просинаюсь, щоб зафіксувати в реальности. 0220'

Сон 290821 "Інше тіло"

Якогось дня дружина знайомиться з чоловіком, який у своєму житті пережив клінічну смерть, але про це вона довідується не одразу. Між ними виникають на диво теплі та приязні стосунки. Свої емоції вона приносить із собою додому і ділиться своїми враженнями. Я ж починаю потроху ревнувати. Починаю більше довідуватися про цю людину. Знаходжу, що мене з ним об'єднує не просто приязнь до однієї жінки, а життєвий перелом, який на диво відбувся доволі давно десь в один і той самий час. Розмови моєї дружини з тим чоловіком у вечірній час мене починають неабияк дратувати. Від неї ж і довідуюсь, що він, як любитель, вивчає астрономію, знається на зірках, але такі речі з його біографії мене менш за все обходять і відпочатку просто пропускаю крізь вуха. Якогось дня дивлюсь на зорі в нічне чисте небо і бачу як цятки вибиті в моїх очах (фізична вада, набута мною невідь звідки, але яку бачу лише я сам (таке переконання уві сні нагадує про це знання з якогось іншого забутого сну)) співпадають за формою із сузір'ями. Деякі трохи зміщені, але цю невідповідність списую на зміну пір року, а разом із тим розташуванням зірок на небі. Раптом мене осяває думка, що моє тіло належало колись тому чоловікові. Це було перше кохання моєї жінки. Тіло він втратив, але відтоді я починаю пам'ятати про початок мого життя. Він опинився в образі нового тіла, так, що моя дружина вже його не вгадає, але на диво: відчула! Підходжу до нього і питаю за це: "Це те, що я думаю?" Він дивиться на мене, і з усміхненим обличчям киває головою: "Так". 0250'

Сон 180821 "•Прихований• зміст"

З родиною, або групою осіб маємо піти в храм. Має відбутися якась урочистість або ж святкова літургія. Я ж уже зібраний, отож кажу, що "йду, а зустрінемось там". Дивлячись на метушню зборів, вирішив перепитати: чи почули мене? Так, наче почули. Приходжу в храм (на вигляд костьол). Заходжу й одразу сідаю на першу лавку справа від дверей. Недалеко від мене, зліва, якась молодь богонатхненна, а разом із тим десь із гумором і сміхом (у доброму розумінні слова). Зліва від мене стоїть дівчина з розгубленим поглядом. Зауважив для себе її темно-чорний колір очей. Підходить ксьондз і рекомендує їй сісти. Дехто прочитав це, як зауваження. Таким же нефіксованим поглядом на конкретних предметах, пробує сісти. Лише тоді розумію, що вона має проблеми з зором. Розвертаючись, звернув увагу на її одяг, зокрема на тому, що прийшла дивно вдягненою: є верх, є якісь чорні модні панчохи на ногах, але в трусах. І вся якось так, що зі спини і збоку не скажеш, що "гола", а подивившись прямо, "немає слів". Акуратно вказую цій дівчині на одяг, а вона наче і не знала цього. Звісно ж, що незрячою не подивиться на себе в дзеркало. Поряд жіночка пропонує так само коректно відійти в сторону і вирішити це питання. І надалі спостерігаючи за поведінкою цієї дівчини, відзначаю присутність її мами, яка сиділа окремо від неї. Дівчина відходить зі згаданою жіночкою і вже в нормальному образі повертається до свого місця, нарапт кидаючи репліку до своєї мами: "Навіщо взагалі така ти в мене є?". Дівчина сідає так само недалеко і зліва від мене, а її мама, у пару кроків справа, від почутого починає займатися словесним самобічуванням. 0450'

Сон 050121 "Зашпакльована голова"

Спочатку, торкаючись свого волосся, відчув, що на одній ділянці голови присутня якась штучність, наче "зашпакльованість" певної нерівности. Тепер дивлюсь на свою голову зі сторони, так би мовити: чужими очима. Вона видається мені цілком укрита "захисним" шаром із бетону та будівельної піни, які наносились поступово, в різні часи. У підсумку знову оцінюю себе з позиції власного тіла: торкаючись свого черепа, за втратою нервової чутливости, остаточно переконуюсь у побаченому зі сторони.

P.S. Напередодні донька робила мені стрижку.

Сон 260920 "Поглядом зі сторони"

Я на богослужінні в костьолі. Десь у стороні якісь жіночки обговорюють між собою свої справи. Виникає якесь питання, до якого проявляю інтерес, але не втручаюсь. Виходжу з храму й іду прямою дорогою, а назустріч старенький священник і двоє прихожан-прислужників із греко-католицької церкви, яка стоїть близько до костьолу. Я їх знаю (таке переконання, видно, із забутого сну), колись я так само, задля інтересу, відвідував той храм, відбувши цілу церемонію (із того ж сну). Отак йдучи, та пара раптом стала, тримаючись рука в руку, подивилися на мене пристальним поглядом, провела очима та пішли. Чомусь майнула думка: невже вони подумали, що я зрадив їхню віру? - коли у мене ані перше, ані друге - лише "спортивний" інтерес.

Йду кварталом багатоквартирних висотних будинків і шукаю в одному ряду магазин будівельних товарів. Врешті знаходжу, хоча й за певною візуальною перешкодою: за кущами і кількома деревами, що росли поряд.

Я у домі баби Марії. Треба в кімнаті полагодити світло, хоча ще день і все доволі видно. Знаю, що ця справа ще досі не вирішена. Зі стіни, в районі вимикача стирчать дроти. Загалом, проводка доволі давня. Раптом поряд мене виявився знайомий бригадир-поляк. (Хоча уві сні йому не здивувався, але в реальності - це неможлива ситуація, коли дім знаходиться не в Польщі). Питаю в нього за ту проводку, так, наче він знає і вміє все, а він: ти ж розумієш я тут... нічого не знаю, як воно було, звідки? Чим мене розчаровує, хоча ще від початку я був свідомим почути таку відповідь.

Сон 310520 "Виїдання внутрішнього погляду"

Переглянув перед сном польський фільм "Тільки нікому не говори" (2019) документаліста Томаша Секельського https://youtu.be/BrUvQ3W3nV4. В результаті приснилися люди, про яких я знаю, що вони є духівниками, можливо, й не буквально ксьонзами, але разом із тим бачу внутрішнім зором, що вони мають в обличчі контрасти чистих кольорів: червоного, зеленого та синього. Певною мірою, у мистецькому розумінні: крайню форму поп-арту. Так, наче один має синю шкіру і дивиться зеленими очима, а другий дивиться червоними очима, а шкіру - зелену, іншим разом - синю. Поєднання кольорів настільки гостре та несумісне, особливо зелений із червоним, що виїдає мій внутрішній погляд і я повертаюсь дивитися на них, як на звичайних людей, щоб не бачити їхню правдиву сутність.

Сон 270719 "Інший погляд на речі"

Якийсь навчальний заклад, щось середнє між садочком і майстернею для підлітків. Я з якоюсь жіночкою, чия дитина ходить у цей заклад, вирішили поприбирати в майстерні, яка чимось нагадує їдальню. Кажу, що треба було б дотягти до останнього навчального дня, аби так якісно почати прибирання. Приходять два хлопця-підлітка з гуртка "Електроніка" й перепитують в один одного за мідну плату (для витравлювання доріжок): її наявність. Я ж дивлюсь у відро й бачу щось подібне неформатного розміру, якісь інші елементи з металу. Міркую собі: казати їм чи ні, що тут є? Так, як у своїй розмові взагалі на нас не зважали, вирішив не ініціювати діалог. Тим більш, один з хлопців перейнявся наявністю цигарки.

Чоловік дивиться на зерно поглядом ящура: козяча зіниця співпадає за формою зернятка соняшника на відстані витягнутої руки. Виглядає це, як художній прийом, який, як міркую собі, можна було б використати в рекламі.

Сон 110519 "Видовження зіниць"

Уривок з якогось сюжету, який виводить головного героя на простір городу, подібного до батьківського обійстя. Його погляд керується припнутими до зіниць прямими, тонкими та надзвичайно довгими тросами, які дозволяють йому бачити навколишній світ у кращому "світлі": більш кінематографічно та комп'ютеризовано. Головний герой розуміє, що від нових можливостей виникатиме певний дискомфорт у зіницях і побоювання, що так він може взагалі згубити зір. Найбільш насторожує некерованість тих прямих тросів, так, наче він потрапив у їхню залежність, наче риба, яка хотіла їсти, а він - бачити.