Сон 130924 "Знайомство з Венерою"

Проходжу вулицею і бачу поміж будинками пам'ятник, з якого печально стікає вода. Раптом помічаю в образах цього пам'ятника образ давньої знайомої Г.К.(М)., яка померла в передпенсійному віці років чотири тому. Десь поряд біля будинку починає грати якась мелодія, яка починає розлючувати воду в джерелі цього пам'ятника. "Обличчя" з рота якого стікає вода, починає стукотіти бетоном, наче щось хоче сказати. Що довше грає мелодія, тим більше починає наростати потік і вибухати "гнівом", майже як гарячий гейзер. Я вирішую на це далі не дивитися і йду звідти.

(Якийсь відрізок сну, який важко відтворити в пам'яті, пов'язаний з наступним сюжетом. Єдине пригадую, що там було рідне місто і поряд мене дружина, хоча настрій - екскурсійний).

Тепер дружина підписує мирову угоду з Венерою (ім'я загадкової для мене дівчини). Дівчина пише в простому зошиті в клітинку щось, що поки мені не зрозуміло. Я кажу, коли її бачу: "О, Ви?" (Цей образ з дівчиною в чорному капелюсі з великими полями, як вона себе колись давно представила з першого разу, а потім образилась на нас із-за наших вчинків, але не зникла в нашому житті, колись не просто снився, а було щось про неї зі сну описано. Треба перевірити). Вона ж мовчки у відповідь показує в зошиті намальоване сердечко, а в ньому слова: "Я Ви". І вперше каже повноцінне речення, а не загадково ображено мовчить: "Між цими словами немає знаків, вони поряд!" Тепер цей зошит, в якому вона писала, я беру до рук, аби прочитати написане. Там були її контактні данні: електронна пошта, нікнейм в соцмережах: "shchosj" та інша конкретика. Раніше ми про неї нічого не знали. Мене це все сильно дивує і радує, що я з дружиною досягли своїми вчинками якогось практичного порозуміння (як писав: конкретика зі сну не збереглась після пробудження), що загадкова мовчазна особа, яка свого часу з'явилась в нашому житті, нарешті пішла з нами на контакт, хоча її появу і присутність зараз все ж таки не до кінця розумію. Тримаючи той зошит у руках, виникає бажання записати цей сон. Беру ручку і на тій же сторінці, на якій вона писала через рядок, я починаю записувати в порожніх полях перші свої думки. Доходжу десь до середини сторінки, де написано її нікнейм і зупиняюсь: тепер виникає думка, що це якось не гарно виходить. Може, вони ще будуть ним користуватися і писати щось інше, принаймні читати написане, а тут вже така неакуратність! Вирішую відкласти зошит, але здаля помічаю, що хоч я і нотував поміж рядками, але наші почерки схожі. Гортаю зошит далі та відзначаю, що її все-таки має більш округлі літери. Тепер лежу на ліжку з дружиною і розумію, що вже не сплю, а варто було б записати цей сон, а тихо не вийде. Знову думаю, як узяти зошит (хоча в реалі сни записую одразу до смартфону). Жінка відзначає моє пробудження, отже, тихо записати не вийде! З'являються якісь дотики ніжности. Все чудово, але через кімнату я знаю, що спить Венера і буде до нас прислухатися? (Усвідомлення розташування кімнат, як у батьківському домі. На тому й просинаюсь - в реалі, аби вже буквально записати цей сон).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 220921 "Факти на стіл!"

Дерево спокус, на якому ростуть плоди і роблять героїв поведеними на сексі. Як правило, це дерево атакують повії і видно, яке воно здалеку. Так дерево навколо себе створює певну екосистему і виникає біля нього певний розклад дня зі своєю філософією. Вирішую і собі долучитися до його організації, спострігаючи за деталями того екоявища. (Цікаво, що моя обізнаність у даних питаннях відсилає мене до якогось попередньо набутого досвіду. Припускаю, що це міг бути забутий сон). Отже, потрапивши в орбіту такого дерева, побачив трансформації за собою, героями, які стали: дівчина - повією, хлопець - інфантилом. Виникла ідея змінити дерево зсередини, фізично опинившись у широкому його стовбурі. Починаю спостерігати деякі зміни... 2323'

Наче в якомусь фільмі. Дивлюсь на головного героя його очима, якого беруть на роботу в якості охоронця, не простого, а для виконання небезпечних завдань. Працюю певною мірою під прикриттям вигаданого образу. Наймає мене людина із загадковим кримінальним минулим, але мене це не обходить. Слово - діло: все полягає в тому, що я застосовую силу у здобутті певної інформації. Перший місяць добігає кінця, а я бачу, що в мого шефа не все так добре зі справами. Якогось близького дня відзначаю, що він уже спакував валізи зі свого офісу і тут-таки полишить мене і всіх працівників без зарплати. Треба з ним поговорити по-серйозному. Заходжу в двері його офісу, а він спілкується по телефону відео-онлайн з жінкою. Я до нього, а він не вдягнений: без спідньої білизни. Факти на стіл: на раз треба зарплата! А він, хитрий жук: всі гроші у конкретної особи, з якої він ще не добився відшкодування. (Не пам'ятаю чим завершилося, але пішов я із чимось, що забрав собі, як компенсацію, в замін зарплати, поки не виплатить: віддам з поверненням!). Виникає певна прикристь, адже, працюючи на нього, брав участь у відвертих бійках, які наражали на небезпеку, а тут таке, що хотів мовчки злиняти. Все вказує на те, що нічого іншого з нього не візьмеш. 

(Одразу за цим сном, наче продовження, другий сюжет, де я беру участь у ролі розчарованого, але кмітливого героя. Цілком можливо, що цього ж "м'ясоруба").

Так, наче маю відношення до кримінального відділу поліції, який збирає артефакти для зберігання предметів і встановлення за ними слідчих дій. Роздивляюсь нове місце праці. В результаті пропоную завести у відділку холодильник. У колеги викликаю ідеями спротив, а в підсумку все розставляю по поличках. Наприклад, артефактом є сало. Для слідства кілограмів три не потрібно, але для нього потрібен холодильник. Для слідчих дій використовується невеликий шматочок, а решта?.. Так-так, ось вже сидимо за столом і в закусь саме воно! Нас трьох, і третій колега, бачу, що вже на підпитку розщиросердився розповідати про своє здоров'я, але не буквально, а з певним п'яним гумором: "ось у мене, друзі, п'ята точка, ага? А на ній, ви знаєте, цяточка... (Обводить у повітрі пальцем і всі розуміють правильно). Так ось, лікар сказав, що потрібен пінцет і я його маю... Маю піти до лікаря... (Новий кадр. Той же стіл, за який приходить цей герой і переможно кидає на стіл зажатий пінцет, а на ньому якийсь шматочок м'яса). Зі словами: то артефакти? (Наче тема про сало йде й донині). Ось... це - артефакти! 0120'

Сон 200320 "П'яте колесо до воза"

Серед колективу хлопців хтось зауважує, що я єдиний одружений. Звучить теза, що "таким, як я, треба співчувати", - яку заперечив. За перебігом робочих подій, одному хлопцю щастить налагодити стосунки з однією дівчиною. Поняття "щастить" в його розумінні амбівалентне. Ось вже він готується до весілля, яке має відбутися в короткому майбутньому. Сидимо з ним у лазні, а він доглянутий, стрижений - "все, як має бути!" Підохочую: "Аби не розчарувати дівчину!" Тепер з'являється його батько і рекомендує поставити до сумки два колеса, які були відламані, а третє дає мені. Я ж кажу, що це буде для нього як сувенір, прикріпить на ланцюжок і буде висіти іззовні на тій валізці, хоча подумки його називаю "п'ятим колесом до воза". 0410'

Сон 141119 "Свято у стисненому просторі"

Із якоюсь культурною програмою (схоже на весілля, але не переконливо) потрапляю в дім, в якому був доволі давно. При вході в нього все доволі гарно й красиво, квітучий сад, розбитий цікавими стежками по ходу до приватного будинку. В ньому живуть як старі, так і молоді. Я ж тут знаходжусь разом із колегами-чоловіками (образи не конкретизовані). Цей дім мені знайомий не просто так, у ньому живуть якісь віддалені родичі моєї дружини. Я у них вже якось гостював і цього разу сподіваюсь, що вони мене не впізнають. Заходимо в дім, трохи розходимось по кімнатах. Потрапляю, але не одразу, в приміщення, де живе старенька бабуся. Обстановка не викликала захвату: живе одна, з огляду на розкидані речі - неприбрано, тісно, хоча по-сільському: з піччю і різним кухонним начинням, що стоїть навіть на підлозі. Подумалось: от що значить старість, вона у всіх однакова. У неї є подруга, її ж віку. Цю бабуську я знаю, а вона від останньої зустрічі так і не пригадала мене, я й не робив натяків: почати з того, що я їх знаю і з якої причини. Спитав, як вийти на вулицю, бо в тих кімнатах трохи заблукав. Трохи розговорилися. Пригадав, що вона спілкується виключно польською, тому перейшов у розмові на неї. З одного боку вона хотіла мені показати вихід, з іншого я прагнув знайти, де сидять мої колеги, аби потрапити до них. На якомусь етапі мене почала проводити до виходу жіночка середніх років: худорлява, з неприємною, як на мене, кількаденною немитістю волосся. Йдучи з нею, на якомусь етапі вже сам, потрапив у невеликий храм. Там сиділа в одному місці пара, а в іншому якась жіночка. Побувши трохи, став свідком сцени, як та пара спіцефічно з'ясовувала між собою стосунки: вона термосила свого п'яного чоловіка й казала, що треба йти, а він, знесилений від алкоголю, знаходив лише поодинокі слова і пручався на її ініціативи. Жіночка, яка сиділа окремо, на них дражливо реагувала, але залишалась незрушною. Зрештою вони пішли. Пішов укотре шукати своїх і я. Знову та ж жіночка з немитим волоссям мене супроводжує до виходу. Йдемо так, що врешті-решт потрапляю на очікуване свято, на яке сюди й ішли. Заходжу в кімнату: тісно, нема де яблуку впасти. Великий стіл, за столом гості. Одразу бачу своїх колег, із ким приїхав. Вони вже сидять за столом і їдять. Є пару вільних стільців. Мене запрошують сісти. Я сідаю. Починаю спостерігати, як господарями дому організована для нас культурна програма. Всі сидять, дивляться і в той же час їдять. Спочатку мені не захотілося якось те все поєднувати, як то зробили колеги: слухати та їсти, але передумав. Підтягнув до себе відварені фаршировані яйця, але почав їсти оселедець. 0020'

Сон 080619 "Ціна свободи"

Живе одна заможна жінка у великому будинку. Має вона сина, але не рідного, а усиновленого. Його поява в родині викликала певний спротив як чоловіка, так і всього обслуговуючого персоналу, але все це має прихований характер. Так повелося, що до цього хлопця відпочатку закріпилось ставлення, як до дитини несповна розуму. Але з часом, як ріс від малечку, він зрозумів цю відмінність у стосунках і почав підігравати вигаданому образу: він дозволяв собі те, чого не мали права інші. Він був вільний робити речі, які виходили за рамки прийнятого в цій родині етикету, адже це була ціна того неприйняття і духовного каліцтва, яке він бачив, у ставленні до нього. Його дії прирівнювалися до бавлення маленького песика, який також жив у їхній родині, якого можна було й не помічати: чим займається протягом дня. Але всі ці стосунки - це лише айсберг того, що знала і що відчувала мати. Вона знала те, чого не могла повідати іншим. Він був для неї мало не рідною кровинкою, яка поєднувала його появу з однією дівчинкою, віку цього хлопця, яку сильно хотіла удочерити ця родина. Її поява в їхньому домі мені до кінця не настільки ясна, і те, що з нею сталося згодом, але саме вона поставила умову, що її прийняти в родину зможуть, якщо заберуть разом і нею цього хлопця. Цікавий фрагмент, де знайомство з ним якось прив'язане з церквою, до якого він заходив, як жебрак. Тоді він був геть дитиною, а зараз - чоловік років за двадцять. А ставлення до нього, як і тоді... Тепер я дивлюсь на світ його очима. Він на даху якогось великого будинку, на якому пагорбами лежить багато снігу. Між ними він бавиться, збігає на животі то з одного місця, то з іншого, перехововується за ними. Він бачить людей, працівників цього дому, які для нього є чужими. От до нього прийшла його мама, яку він любить. Вони розуміють один одного і все, що діється навколо. У певному роді, вона й сама перебуває в моральному статусі так, як він те все сприймає фізично. Але до морального боку йому ставитися легше аніж їй. Віддаля на даху він бачить батька, який прийшов до дружини, тому він сховався, аби не викликати знайомий від малечку негатив. Хлопець зрозумів, що батько примітив його ще здалеку, але вони вдвох зіграли роль "небачити один одного". (Цікаво, що образ батька мені нагадує з реального життя генерального директора одного підприємства, в якому я колись працював). При всьому тому униканні поглядів що один, що другий хотіли би розкрити свою любов один до одного, але час і обставини зробили все так, що вони змушені до останнього грати ту роль, яку прив'язали до них правила манер і відмінні соціальні статуси, судження людей, які провели між ними глибоку межу. Перейти за її - порушити правила власної дозволености - що дозволено одному, то не дозволено іншому, і в їхніх світах поведінки ті речі не сумісні. Тому названі батько й син такі далекі, а прийомна мама - єдина людина, яка для нього була і залишається найріднішою. 0028'

Сон 150519 "Відчуття несправедливості"

Я молодий хлопець, зустрічаюсь зі своєю нинішньою дружиною, яка уві сні для мене є ще дівчиною: об'єктом мого захоплення і всіх майбутніх намірів прожити життя разом. Я в неї закоханий, але молодеча кров непевна і поки що ми проживаємо в будинку, в якому є такі ж однолітки, як і ми, у яких так само "грає кров" і хочеться розваг і пошуку пригод. Я мало беру активної участі в усьому тому, більше виступаю в ролі споглядача. Якогось вечора ми пішли в гості до компанії, в якій були як дівчата, так і хлопці. За всіми тими подіями розгорталась внутрішня сцена, не до кінця зрозуміла для мене: моя дівчина проявляла певний інтерес до одного хлопця, який оточував її окремими знаками уваги. Так, як ми були з нею, наче діти "разом, але окремо", могли вільно спілкуватися з ким захочемо. Того вечора я присвятив себе розмовам із дівчатами, а вона пропала десь із тим хлопцем. На ранок зрозумів, що в житті моєї дівчини стало дещо, що в народі називають: втратити вінець. Для мене все тієї миті було сповнене недорозуміння: так складно і просто водночас, що мозок мій "увімкнув" якийсь запобіжний механізм на емоції і я на автопілоті покинув те місце і пішов на двір. Вийшов із незнайомим чоловіком, який запитав у когось дорогу, якою ми пішли додому новою стежкою, що утворювала коло, яке окресює периметр "осторова" (видно, спеціально обкопаного ровом, бо сприйняв об'єкт, як такий, що знаходиться на певній окремішності), але ми, майже на початку дороги зрізали її впоперек, запитавши дозволу пройти ще в одного чоловіка. На тій "внутрішній території", поки йшов, згадав, що вже тут був (уривок із забутого сну), але минулого разу в траві я зустрічав гриби, про що кажу тому чоловікові, який нас пропустив: наче то були бабки і краснюки. Той чоловік щось робив над якимось земляним ровом, який я перетинав, з наміром перейти через водні сполуки, придумані свого часу ландшафтним дизайнером, і побачив у траві половину плоскогубців і ще якусь пластикову ручку, видно, з кусачок. Віддав те йому. Тієї миті приходить до мене якесь відчуття туску та несправедливості, пов'язане зі стосунками з моєю коханою: чому вона віддалась іншому? Чому шукала привід мені відмовити, коли я міг до неї загравати? Не був активним, не проявив ініціативу?.. Пригадав вечір, коли я дійсно був втомленим після робочого дня. А хіба це причина? Може, вона так повелася тому, що я свого часу був не ліпшим. Тут я пригадую сцену, коли потрапив у коло дівчат у незнайомому мені домі (жодного стосунку до реальності, уривок зі якогось сну). Але ж я тоді ще був сам і її ще не зустрів! А вона знала мій намір зберегти її цноту, "цю квіточку" (буквальна метафора зі сну) для мене. 1230'
P.S. Важко передати те відчуття, яке виникло під час сну. Якесь внутрішнє потрясіння і випробування водночас. Цікаво, що неодноразово присутні знайомі топоси та сцени в розмові з людьми з інших снів.

Сон 100519 "Чужа родина"

Незнайомий будинок. Зайшов туди задля вирішення короткотермінових справ. Зі мною син, який одразу знайшов собі однолітка, який познайомив його зі своєю незвичною ком'ютерною грою. Час від часу син прибігає до мене і сідає на руки. Десь за стіною сімейна сцена з'ясовування стосунків, яка закінчується голосом жіночої втіхи. Звуки долинають до нас і я вирішую забрати сина в кімнату, до знайомого йому хлопця.