Сон 280125 "Вороже очікування ззовні"

Я з другом на початку дня спостерігаю в місті хімічний викид в атмосферу. Тепер я з дружиною виходимо на закупи. Супермаркет за архітектурою схожий на давній храм. Коли з нього вийшли, раптом побачили руйнування цієї споруди, а зокрема починаємо розуміти причину: стався якийсь неймовірний вибух десь за ним. Високо до неба почала підніматися чорна хмара, що стала видовжуватися в нашу сторону, набуваючи подіби лисиці, зокрема виразно проглядались риси голови. Це нас страшенно лякає і ми починаємо втікати. На шляху виникають довжелезні та широкі сходи вниз. По якій дорога вела кудись у парк. Зустрічаємо якогось чоловіка, який, як ні в чому не бувало, йде на закупи до того ж супермаркету. Всі біжать, як і ми, а він безтурботно йде "проти течії". Це нас трохи дивує. Прибігаємо додому, аби зібратися і виїхати з міста. Дізнаємось, що з транспортним сполученням починається колапс. Навіть для літаків скасували всі рейси, настільки небо зчорніло після того вибуху. Люди починають формувати мінігрупи для захисту. Дехто коспірологічно доходить до того, що одягає "маскарадні" маски аби приховати своє обличчя. У мене виявилась маска у вигляді малюнку приспущеної медичної маски, як то дехто носив при ковіді, де наче було видно лише ніс. У колеги (без конкретики), який з'явився біля нас знову - маска була з намальованими чорними вусами. В суспільстві наростає ворожість. Ми виходимо з дому тікаємо через вікно, а про ходу починаю пригадувати вулиці міста, як краще покинути місто в такий непевний час.

Колега (без конкретики), як знавець довго щось розповідає і доходить до такого висновку, що "зараз все більше колекціонери купують довгі літаки. І чим довші - тим краще користуються попитом". Зі сказаного підсумовує: "Напрошується висновок, що у чоловіків зараз щоразу стає менший пеніс".

Фрагментарно: опиняюсь на даху ангару для невеликих приватних літаків і вирішую ще раз поправити сигнальні червоні лампи. (Незаперечний повтор з реалу, але поправок на думку начальства начебто не потребували).

Готується літак. Групою маємо летіти до Франції. (Очікування поїздки - з реалу, хоча атотранспортом). Помічаю, що колега чомусь узяв із собою багато помідорів. По дорозі зустрічаємо групу з району, яка починає до нас кидати понти. Як продовження: показувати ставлення, розтираючи на асфальті умовний окурок. Один з них вирішує публічно в нашу сторону справити малу потребу. Я його заламую і веду в поліцію. Минає час і я отримую телефонний дзвінок, де той же колега раптом інформує: "Сьогодні ми нікуди не їдемо - я ще не вивіз з городу всі помідри!"

Сон 190223 "Перспективи і наміри"

Якась ледь смуглява жіночка з блакитними очима якось раптово і цілеспрямовано підходить до мене на вулиці та починає висловлювати свої невдоволення. Подумки: хто ти така? що від мене хочеш? Заберіть від мене цю хвору особу!

Сідаю в машину і виявляю, що вона трохи затісна, якось все так, як завжди, але щось тут не пасує. Їду по дорозі, а на пішому тротуарі помічаю давню знайому. Вона мене також. Вітаюсь жестом. Їду далі, а подумки: зустрічав її так давно, що бачить мене за кермом уперше!

У колективі працівників виконую електромонтажні роботи. Виникає якась практична потреба, де керівництво дає мені завдання сходити до директора торговельного центру (саме того ТЦ в якому все і відбувається), аби запитати за наявність (конкретика призабута: подовжувачів?). Піднімаюсь до офісних приміщень на самому верхньому поверсі. Виявляю напівопущену браму до загального входу. Отже, у них вже завершується робочий день? Аби зайти, піднімаю брамні жалюзі вище. Десь одразу на мене реагує персонал, серед них директорка. Я ж вибачаюсь і пояснюю причину візиту. Просить зачекати. Маю час розгледітись по сторонах. Привернув увагу рисунок на стіні з конструкційною схемою всієї будови, зокрема з кольоровим акцентом на дах, із написом великими літерами (приблизно): безпечні ділянки споруди під час бомбоударів. На цій темі мого розглядання, підійшла директорка і ми продовжили розмову, дивлячись на той рисунок. Висловив думку, що під час прямого удару, захищених ділянок не існує. Директорка погодилась, але зауважила на кількох архітектурних рішеннях, які все ж таки мають втримати цілісність споруди і виконати захист. Далі пішли ми до її кабінету. Чомусь зацікавилась: якщо працюю електриком, то де ж навчався? Подумалось, що її цікавлять нові клієнти для збуту певної категорії товарів. Підходить до цієї теми прискіпливо: бере блокнот і починає робити записи. Згадую ліцей, навчання. Вона наводить смішні приклади з котами, їх апетитами, співставляючи зі запитами клієнтів. Щось на зразок того, що коментує кіт, коли перебирає харчами? Відчуваю потребу поділитися власним досвідом у продажах та співпраці з клієнтами, хоча подумки припускаю безперспективність такого наміру, разом із тим і вона висловлює свої міркування над роботою з клієнтами, спонукаючи до подальшого діалогу. Якесь приємне і водночас гірке відчуття ностальгії за незатребуваним досвідом. Настрій: за перспективних обставин одразу включився б у таку роботу!

Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 011122 "Головний підпис"

Бригада. По роботі на новому об'єкті прийшли до дому. Маю документи на підпис по зарплаті. Основний підпис на отримання ставлю я, потім роздаю колегам кожному своє. В процесі підписання обходжу окремою дорогою великий столовий стіл, за яким сидять члени цієї бригади, більшою мірою, яких взагалі не знаю. Врешті-решт пробую зібрати від усіх документи воєдино. Головне, упустив, де поклав головний аркуш із відривними корінцями, проштампованими, наче під час голосування для бюлетенів. Врешті-решт знайшов. Все ж таки є відповідальність (наче я і є бригадир) від моменту зобов'язання головними підписом! 0410'

Цифри 8 і 39.

Сон 080222 "Неочікувані зміни"

Дорогою заїжджаю в якесь місто, більш схоже на Коростень або Новоград-Волинський. Зупинившись автівкою десь у центрі міста, вирішую пройтись екскурсійно. Разом зі мною дружина. Якоїсь миті зустрічаю веселу групу жінок старшого віку, які нарапт нагадали знайомі обличчя. (Певна асоціація, але не буквальна, з давніми працівниками обласної юнацької бібліотеки). Упізнавши мене, вирішили заохотити долучитися до їхнього веселого та святкового (саме сьогодні) товариства. Я відмовляюсь і повертаюсь до своєї машини. Тепер я розумію, що приїхав у таке місто, в якому знаходиться лівосторонній рух, як в Англії. Питаю себе: і чому я цього не зауважив при в'їзді в місто, як ставив автівку? Тепер ходжу вулицями і ніяк не можу знайти: де ж я врешті-решт запаркував машину?

Сон 171119 "З'ясування стосунків"

Дивлюсь на морську свинку, яка сидить у клітці, а на вигляд якась замучена, за поведінкою: хвороблива. Міркую: що це могло трапитись? Дивлюсь на порядок, а пелети більшою мірою вживані, лежить велика морквина абстрактного розміру. З іншого погляду, наче в повторі сну, в іншому кутку клітки: імбир (нехарактерна для таких тваринок їжа). Питаю себе: чому так? Вчора син розповідав мені, що в неї все поприбирав, отже, все має бути в кращому стані, ніж нині? Вирішую додати сіна, якого там не було і зателефонувати, аби розпитати в рідних: чому морська свинка поводиться хворобливо? Чи не помічали вони цього раніше? Може старість? Але ж ні! А якщо помре? От і буде наочний приклад для дитячого усвідомлення, що таке смерть...

Видно, під впливом попереднього сну, сниться хворобливою дружина: у поведінці зів'яла, апатична, фригідна. Пробую її "розбудити", проявити до себе інтерес. І це мені вдається! Але раптом, ліжко, на якому лежить, тепер стоїть не ближче вікна, а притуляє якісь прохідні двері, у які стукають і перешкоджають нашому мовчазному діалогу. Я ж відсовую ліжко і пропускаю незнайомих мені чоловіків, які усміхаються і виходять іншими дверима. Міркую собі: треба ж так трапитись, що ми опинилися у прохідній кімнаті?

Колись мав нагоду відвідати один організаційний захід, у якому випадково образив якихось дівчат необережним висловлюванням. Характерно, що це було ненавмисно, а з їхнього боку вийшло так, що це торкалось діяльности всього колективу, в якому вони працювали. Щось відповіли, але на тому й розійшлися. Причиною їхнього невдоволення стали мої короткі зауваження їхньої акторської майстерности. Під кінець того "знайомства" з'явилась давня знайома Т.В., із якою в реальному житті намагався організувати виконання авторської пісні. Її поява органічно лягла на той випадок колективної "образи", адже моя з нею остання зустріч була пов'язана із потлумаченою з її боку, як творче приниження, моїм небажанням виконати ліричну пісню в стилі рок, тим молодим колективом, в якому вона була солісткою. Отже, цей подвійний конфлікт з'являється знову. Тепер я не у вузькому творчому колективі, а на повноцінному масовому заході. На якомусь етапі підходять до мене ті ж дівчата, які не забули нещодавню "образу" і сходу вирішують продовжити з'ясовувати стосунки: довисловлюванням недоказаного. Видно, що час пішов тій групі осіб не на користь, він лише розвив їхню агресію до мене. Я ж став і почав все по порядку вислуховувати, без прагнення когось словесно перебити й прийняти сказане, як урок на майбутнє. Ці галасливі з боку дівчат "стосунки" почали привертати сторонню увагу, від чого навколо нас почало утворюватися велике коло ґав, аби розібратися у причині конфлікту. Звісно ж, слухаючи лише їх, почали недовірливо дивитися на мене. "Вишенькою на тортику" стала поява згаданої знайомої, яка вирішила долити і своєї оливи до вогню жаги: "провчити негідника". Цікаво, що її образа виношувалась мало не більше половини її життя, відколи ми розійшлись. Зі сторони: це взагалі неспівмірні речі, але лягли в одній площині часу. Раптом все це припиняється голосною музикою у приміщенні телецентру, в якому ми всі знаходимось. Увага перемикається на великий екран, на якому показують історичні кадри життя цього закладу, зокрема директора компанії, який, як було видно за чорно-білою кінохронікою, сідає в президіум під оплески. Він схожий на велику гору людського тіла з горбом за плечима і, сідаючи, маленькою головою, яка опускається на місце грудей, ще більше увиразнює той горб. (Цікаво, що цей образ мені вже знайомий, можливо, бачив його в одному з попередніх снів, але однозначно, що чимось схожий на героя з мультфільму "Монстри на канікулах"). Цей образ ліг ув основу скульптури, яку відтворили в тому ж президіумі. А так, як цієї людини вже нема серед нас, всі заходи проходять за, умовно, його присутністю. Дивлюсь уважно на скульптуру, а вона мені чомусь нагадує образ-мем Ждунá, схожу на пародію (з реальности), яку нещодавно побачив на сфотошопленому зображені великого каменю, як символ заснування рідного міста. 0430'

Сон 151019 "Не все з першого разу!"

Виходжу на катері у відкрите море. Зі мною якийсь чоловік, який спочатку був за кермом, потім віддав його мені. По дорозі, посеред водного простору, час від часу трапляються занедбані будинки. На прохання пригальмовую біля однієї споруди, зокрема біля старої вантажної машини, яка частково стоїть у воді. Чоловік виходить покупатися. Я пропоную його сфотографувати на тлі цього краєвиду. Він виражає згоду. Виходжу у воду, опиняюсь у ній по пояс (дивно, але таке враження, що тієї миті біля мене стоїть дружина). Міркую: як вийняти з кишені телефон, коли він мокрий? Але приходить дивний висновок: раніше в подібних умовах уже фотографував! Тому перешкод: дістати мокрий телефон і його увімкнути - не виникатиме. Чоловік стає біля машини, потім заходить у дім, з якого виходить із цілим "ансамблем" чоловіків, чи то зі зброєю, чи з музичними інструментами. Я ж пропоную засвітлити їх усіх на спогад. Роблю перший кадр. Усі не вміщаються. Висновок: мені треба зайти глибше від берега, або... Прошу їх змінити пози: зокрема, зійтись докупи! А вони на сказане - йдуть у дім... Виходять вже без інструментів, в іншому образі. Я обурююсь: "Як так можна? Це зовсім інший кадр!" 0430'

Вранці визирнуло сонечко. Всі пішли на вибори. Головне було відвезти для голосування одного чоловіка. Мій голос: "як пощастить", але отримав нагоду проголосувати. У другому турі така ж процедура поїздки на дільницю. У самій комісії раптом причепились, що в мене не ті документи. Кажу: як же так? А про себе: не все так просто, як першого разу! 0453'

Сон 031118 "Творіння з "секретом" творення"

Соліст гурту "Потап і Настя" хвалиться у формі веселої історії, як він вклався у невеликий бюджет з новим кліпом. Розповідає стрячи за столом, на якому стоять яблука однієї форми в круглих мисках. Щось мене в тому зачарує, зокрема рівна округлість одних у рівних округлостях іншого. Розповідав про те, як саме його команда будила з ранку перед самим виходом на роботу. Спеціально робили "побудку", коли самі вже стояли біля дверей до виходу, із ноголошуванням, що більше його не чекатимуть, і "вивалювались" за двері. Такий був спір, що він не виконає взяте на себе слово, щодо майбутнього кліпу. Кожного вечора хтось з команди свідомо його напивав - "на пару". Так, як він це розумів, наче дружній шарж, ставився до всього - "із задоволенням!" Отже, як звітує далі: кліп відзнятий! всі взяли участь! він щодня був на знімальному майданчику! У бюджет вклались і він від того особливо задоволений! Пропонує прямо зараз подивитися прем'єру. 0241'

Побачив булавку прикольно обмотану червоною ниткою. Спробував і собі так - як прикрасу на комір, наче для доньки.
Вийшло так, що червоною ниткою обмотав булавку, а вона виявилась без голівки. Кінчики булавки вирішив прихопити червоною термоізоляцією, що й зробив. Показав зроблене дружині. Так, як з першого разу "не вийшло", вирішив перемотати наново.

Літо. Повітря тепле і приємне. Хлопець, з яким ми мешкаємо в будинку, створив цілу механічну систему ударно-шумового захисту для свого холодильника, який стояв у сусідній кімнаті. Я, разом із напарником, вирішив перевірити, що ж він там такого особливого зберігає? Але більш за все цікавила механічна складова його втіленої фантазії. Пройшли всю "оборону" до холодильника, в ньому нічого особливого не виявили. Ростягуємо нитки і ставимо "граблі" в зворотньому порядку... і тут до нас в дім намагаються потрапити чужі люди. Їх цікавить "хованка", яка є в тому холодильнику.

Сон 161018 "Виділятися з-поміж інших"

Промисловий об'єкт, особливістю якого є довгий цех, вздовж якого по центру йдуть рейки. Я себе почуваю частиною колективу, в якому працюю. Прийшла вказівка, що треба поміняти одну з "вагонеток", які ходять по тих рейках під час технологічного процесу. Всі вони настількі давні, що стали нам рідні. Хтось дивиться на нову "вагонетку", яку ще мали б поставити, і каже, що вона не по розмірах рейок, по яких ходитиме. Але хтось інший, подивившись уважніше, каже, що інформатор звернув увагу на невідповідність лише з однієї сторони. Така ж невідповідність є з іншої, що компенсує похибку. Отже, сама "вагонетка" на вигляд буде "кривішою" за інші - візуально виділятиметься з-посеред тих, між якими ходитиме, хоча виконуватиме ту ж функцію. 0600'

Сон 210318

Спецшкола. Спроба влитися в колектив. Я в ролі старшого підлітка, ніж решта дітей. Дії і спілкування більш театралізовані (кінематографічні), аніж у реальному житті. Якась весела сцена в колективі, де всі сміються, радіють, піднімають артистично в одному пориві вгору руки... На психологічному рівні дві крайнощі: цілковита до мене довіра та, якоїсь миті, неприйняття в колектив, а, зрештою, знову - цілковита довіра...

Два коліщатка: один - всередину зубчиками, зовні - по виступаючому краю - рівної округлості. Більше коліщатко знаходиться зверху, менше - знизу. Треба вдягнути пасок, щоб передати момент обертання від одного валу до іншого. Встановлення з кимось на вал меншого коліщатка - я встановлюю, хтось інший поряд справа. Спроба вдягнути ремінь, але він не підходить - замість меншого коліщатка треба трохи більшого.

P.S. В першому сні відбиток двох вражень з реального життя: прочитання наніч книги Р. Дж. Паласіо "Диво" (початок роману - знайомство головного героя зі школою) та фільму "Несправжній вампір", переглянутого три дні тому, зокрема сцени прийняття та неприйняття в колектив. У другому сні відбиток мого ремонту хлібопічки, де і присутні два коліщатка з ременем передачі.

Уривки з фільму "Несправжній вампір". На перших двух і останній світлинах два герої цього фільму, що зазнали слави та неприйняття від колективу.

Книга Р. Дж. Паласіо "Диво"