Фрагменти снів 06-100621

Їду новою (незнайомою, як для водія) машиною. Тисну на педалі і пробую зрозуміти: як гальмує, набирає швидкість, працює зчеплення? Найцікавіше було спостерігати за машинами, які йшли попереду.

P.S. Напередодні вже знав, що маю наступного дня сісти (в реалі) на незнайому мені (службову) машину. Очевидно, що сон був свого роду логічним передчуттям подій.
060621

Перебуваю в незнайомому домі зі стрімкими сходами частково спіральної форми, які переходять десь під самий спуск на короткий майданчик, а далі у пів оберта спускаються до підлоги. Я щоразу стрімко біжу цими сходами і натикаюсь на цей "перехід", який чомусь стає мені на перешкоді.
070621

Потрапляю у якесь виробниче приміщення, у якому на довгих столах акуратно викладені шматки м'яса та сала. Підходжу до чоловіка в білому халаті, а він свого роду лікар-м'ясник. Тепер я сприймаю місце, в якому опинився, як патологоанатомічне підприємство (не морг). Цей чоловік стоїть біля порожнього виробничого столу-лінії за яким і відбувається головний процес - розтинання тіл.
080621

***
Зустрічаю колишнього голову обласного відділення НСПУ (В.В.). Він хвалиться, що при своєму керівництві зрушив із місця питання пенсій для колишніх голів Спілки. Тепер, завдячуючи, що був на керівній посаді, почав за це отримувати гроші.

Замовив до видання дві книги. Вже отримав інформацію, що одна з них готова. За короткий час дзвонить другий видавець, який публікував мене анонімно, у нього ще й інша адреса доставки (свідомо подана мною для конспірології). Хоче уяснити деталі: куди везти? Користуючись нагодою, вирішую забрати два наклади за раз, його ж транспортом. "Розкриваю карти" хто я є, адже він мене добре знає, а книга, якої прагнув, видана.

Батько дає мені якусь непосильну роботу. Я ж почуваю себе по відношенню до нього дитиною років 12-ти. Ображаюсь і гострим тоном відповідаю: "Мине 10-20 років і ми поміняємось ролями. Тоді ти будеш такий старий, як я зараз малий... Хіба не подумав, що такі речі не забуваються?"
090621

Незнайома дівчина звертається до мене: "Чи привезти щось з Італії? Наприклад, вина?"
100621

Сон 230321 "Завершення екскурсії"

Усією родиною відвідуємо музей, якісь храмові та історичні комплекси. На виході з одного з них відбувається моя словесна розмова з дружиною, в якій недозрозуміли один одного (щось на зразок гри слів або перекручених виразів, так би мовити "недочув і переінакшив по-своєму"). Дружина ображається, а я ще мимохідь коментую, як на мою думку: безпідставну образу, якійсь працівниці музею. Десь у цій дискусії виходимо за старовинні ворота, які травянистим крутим пагорбом виводять (буквально бігом) за межі комплексу. Перед цим дружина дала мені речі, які всі за раз із своїми зніс із того пагорба. Озираючись, помітив, що згубив червоний клубок ниток, видно доньки, який розплутався по землі геть. Залишив торбу (хоча за логікою мав тримати декілька) при воротах. Дружина з дітьми пішла далі, а я поліз на пагорб, щоб змотати клубок наново. Щось неналегко йшов початок під'йому вгору, земля осипалась, якась була нерівна і неоднорідна: упереміш із травою та камінням. Піднявшись і почавши скручувати нитку, побачив неподалік екзотичні квіти. Раптом, наче хтось вирішив їх прокоментувати, так, якби поряд була дружина. Навіть звучить їх назва. Разом із тим чую гомін, як хтось із наступних туристів прагне вийти з цього музейно-храмового комплексу, смикаючи за ручки масивних дверей, і це їм чомусь не вдається. Подумалось: відчинити?.. Вони ще не знають, якого формату тут вихід, хоча єдиний з тих, які знайшли. 0130'

P.S. Чомусь, як проснувся, калатало серце.

Сон 180820 "Добре, що не гірше"

На другому поверсі дому (образ аналогічний з батьківським) замешкали корейці. Донька, полюбляючи їхню культуру, просто в захваті. Іноді у них виникають доволі дивні побажання. Ось вони попросили ходити в туалет не на вулицю, а прямо вдома, де мешкають, і не в унітаз, якого немає, а в якесь рядно. Тепер настав час виносити за гостями чималий туалетний вузлик. Спускаюсь по дерев'яних сходах, а вони благенькі: перша, друга, третя... і кожна наступна - вужча і слабша за попередню. Дивлюсь, а під сходами стоїть якась згорблена бабка. Кутнім зором помічаю, як на неї з того вузлика ледь скрапує. Придивляюсь: аби не суттєво! Констатую: добре, що не гірше.