Сон 190925 "Головне - форма"

Іду рідним містом. Відбувається якийсь міський захід. На вулицях багато народу. Маю через плече якусь стильну сумку і в руці шкіряний портфель. Приходжу в бібліотеку, потрапляю на завершення показу фільму "Божевільний". За контекстом обговорення, що почався, стало ясно, що фільм за образом головного героя відображає росіян. Глядачам сподобалась закрученість сюжету та режисерський задум. Без перегляду самого фільму бути тут далі стало не цікаво, отож, пішов далі. По дорозі на сходах зустрічаю знайому пару, але не можу пригадати звідки. Вони мене бачать, вітаються, радіють, що знову зустрілися через рік. Питають, чи я їх пригадую. У мене на їхню реакцію присутнє якесь відчуття байдужости до розмови, хоча цього для них не виказую. Кажу, що так буває: "...мене багато хто знає в Житомирі". Виявилось, що ми йшли до одних і тих самих дверей. По дорозі побачив спільний портрет двох знайомих мені людей, знаю, що один з них помер. Подумки: от їх я знаю, а вас не пригадую. Заходимо разом і за присутньою там авдиторією розумію, що це збір директорів бібліотек области. Чому я тут: кожного року отримую SMSку, де мене офіційно запрошують, хоча давно не в темі: про що будуть говорити. Вирішую, що посиджу та послухаю. Лише тут розумію, що ця пара є з Новоград-Волинського (нині Звягель). Колись давно у них я виступав зі своїми поезіями. Пригадується, що хороший був захід, і лише зараз зрозумів, чому вони мені так зраділи. (В реалі там був не авторський вечір, а присвячений творчості Юрка Ґудзя. До слова: хто був від керівництва? - не пам'ятаю). Десь тут же, де сидів, знаходжу якусь неповну в'язку ключів ще з тих далеких часів. Починаю порпатися у своєму портфелі та шукати подібну в себе. Знаходжу і розумію, що сам маю повнішу в'язку ключів. Ще поряд мене виявилась якась рамка на підлозі обок стіни з іншим портретом. Вирішив її дослідити, а там, як її розвернути і почати розбирати, багато різних маленьких портретиків незнайомих мені людей, як на паспорт. Підходить директор і роз'яснює мені про всі ті ключі та світлини.

Приходить син, а на вигляд - малий за віком (років п'яти-шести), і каже, що "з ним не хочуть гратися, а він з ними хоче". Згадую, що в гостях у нас діти кума (хрещеного доньки). Іду з ним в сусідню кімнату і розумію, що його діти дійсно доволі старші в порівнянні з моїм сином (в реалі все навпаки). Син сідає за стіл і складає якісь пазли та кубики, а їм цікаво просто сидіти на дивані та "вивчати" свої телефони.

Дональд Трамп навпроти Капітолію. (З реалу: пройшла подібна інформація в пресі, а вже уві сні обігралась з цим кумедна історія, яка детально не пригадується).

Підходимо до дерева і хтось каже, що якась дитина їсть з під неї траву, а так не можна, адже росте в місті (абсурдний аргумент). Кажу (але вже тут проступає моя іронія у подібній формі), що їсти її можна, адже росте не на ґрунті, а на кавалку асфальту, бо висаджена дриновим методом у формі квадрату. 

P.S. Головне форма, а без неї не існуватиме наповнення, без останнього - не існуватиме змісту, а там і життя сповненого сенсом.

Сон 190325 "Порушити «вулик»"

Якби здобуваю ще одну освіту в технічному закладі. Директором якого є колишня й донині діюча директорка школи, в якій навчався. Маю додаткові заняття з поглибленої математики, де в останній момент почали зміни в сторону скорочення годин, що відобразилось не на мою користь. Ці зміни пов'язані з конфліктом двох вчителів з цього фаху. Разом із тим директорка є давньою однокласницею і одногрупницею моєї мами і я завжди міг би скористатися таким "блатом", але принципово цього не робив. Отримавши небажаний результат з чергового екзамену, вирішив усе ж таки до неї піти. Розмова почалась невимушено, дещо відсторонено зі загальних питань: 

- Як справи? 

- Все добре?.. 

Хоча не так добре, як хотілось, але розмова пішла не одразу... Але все ж таки назвав обережно причину свого візиту. Розуміючи серйозність конфлікту між вчителями-"мастодонтами" і бажанням якнайшвидше залагодити конфлікт, вийшло так, що над його розв'язанням якби вкотре порушив цей "вулик", чого б директорка не хотіла. Кажу, що я це розумію, а подумки співчуваю їй на цій посаді, хоча подумати тільки: вона на ній просиділа з деякими своїми колегами не просто до пенсії, а навіть за її межі. 

Важко "воювати" з колективом, як не молодий! 

Початок нового року. Хтось дає обіцянку не любити, а потім каже: "Хоч спочатку і була вона, але наступило 14 лютого (день закоханих) і все змінилось!

Хтось жартує: "Був у житті, а потім пропав, а згодом з'явився..." 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сни 16-241224 "Перехід"

Колишній директор стоїть на мосту й розповідає про роботу. (Однозначний відгомін вчорашнього сну). Уважно дивлюсь у його обличчя і бачу: які ж наглі зміни відбулися з ним за цей довгий час?

16.12.24

Навчальний процес для дорослих, наче якийсь коучінг. Стоїть чоловік, заангажований у процес.

17.12.24

З'ясування певних документів в лікарні за певну особу. У приміщеннях чисто, світло та приємно.

20.12.24

Я з якимись людьми приходжу в замок, в якому переходжу певний місток (якщо з реалу, то якась асоціація зі замком у Лес Андлес, Франція). Потім з'являється повтор дій, але тут виникає ворожий суб'єкт, який хоче потрапити на територію, але я ініціюю та прибираю той місток, а хтось, хто був зі мною, мені в цьому оперативно допомагає. 

Потім, іншим епізодом, фрагментарно виникають люди одягнені у різноманітні маски птахів (схоже на відгомін з реалу, після перегляду документальних фільмів про німецьку міфологію).

24.12.24

Сон 250624 "Купання зі золотими рибками"

Прогулююсь якось складною лісовою дорогою понад якимось невеликим водним потоком і виходжу на якусь огорожу, по якій можна йти верхи (схоже, навіяно фрагментом з фільму "Біла стрічка", дивився польською "Biała wstążka"), згодом під ногами трапляється ділянка воріт (мабуть, тут вже образ навіяно переглядом фільму "Венеційський купець", Шекспір; там пару разів повторювався образ відкривання дерев'яних воріт на каналі). Бачу, що ця ділянка є небезпечною, бо ворота саме тут мають бути щільно замкнені, аби вміти ходити по ній вільно. Це місце належить якомусь закладу культури чи бібліотеці, чи школі - такі мої здогадки. Зовні подібний до невеликого замку. Тепер я приходжу до директора, а вірніше директорки цієї "бібліотеки" аби пояснити про спостережені недоліки. Якийсь виникає намір щодо ремонту телевізора. Але з першого погляду констатую, що це безнадійно. Цікаво, що кабінет цієї директорки виглядає, як умебльована кімната в суцільно м'які стіни та двоповерховим ярусом з тих же великих м'яких конструкцій, образно нагадуючи двоярусне ліжко, але на повний зріст кожного яруса.

Тепер я знову десь в дорозі, але тепер доїжджаю машиною з головної дороги до якогось лісового повороту. Із якимось наміром їду до сестри, чи то у місто Стрий, чи польське місто Устка. Де (за переконанням уві сні), вона живе з родиною. Назва міста звучить так, що я гублюсь у конкретному визначенні. Для цього і зупиняюсь на повороті. Десь біля нього бачу якийсь знак міста, але знову без конкретики. Чомусь полишаю авто і пішо вирушаю в глиб лісу. Я не сам, а з кимось, чи то дружина, а чи донька. Там же бачу річку і вихід до великого прозорого озера, до якого не сам заходжу купатися. (Повтор уві сні). У воді бачу безліч золотистих маленьких рибок різного розміру, але більш маленьких, товстеньких і не досить. Дивлюсь удалину, аби окреслити водні обсяги і чомусь приходить думка, що це такий собі акваріум у природніх умовах. Купання зі золотими рибками - просто клас!

Сон 230624 "Безсенсовні дії"

Приїжджаю на об'єкт, де виготовляють кокс. Зовні навіть не схоже на комбінат, а більше на великий двір, який використали для промислових потреб. (У порівнянні з реальністю, якийсь мінімалізм). Маю якусь справу до керівництва, офіси якого знаходяться за виробничою установкою. Для цього трохи незручно було обходити машинне відділення, яке їзить на рейках. Як для такого закладу все виглядає доволі чисто і пристойно. (Можливо, "кокс" - це моє переконання уві сні, адже більше ніж машинної частини процесу я більше не бачив ані вугілля, ані так, як розвантажують готову продукцію). Перший раз приїхав службовою машиною, поставив на платну парковку, але назад чомусь поїхав потягом. Другим разом поїхав своєю машиною, але лише там згадав, що службова машина стоїть і її якось треба було забрати. (Схоже, що ці дві дії належать двум фрагментам окремого сну, адже своєму пригадуванню уві сні сильно собі дивуюсь: як я це зумів забути про це?). Поряд біля коксовні знаходиться ресторан із виходом на вулицю. Разом із тим я маю до них якусь іншу справу. Директор закладу дивується, що пробую вирішити кілька справ на раз. Навіть перепитує: чи маю якусь третю? Я уходжу від прямої відповіді, але в голові прокручую: скільки дійсно маю зробити за один такий виїзд? Раптом заходить мова за пляшку коньяку, яку він не бачив раніше у себе на вітрині. Питає свого підлеглого, а відповідаю я. Згадуючи попередній візит і те, що мав би якомусь шефу коксовні зробити презент, а не вийшло, тому цю пляшку залишив тут. (Фрагмент із того ж попереднього сну). Переконую його, що це моя пляшка. Навіть щиросердно розповідаю причину. Власник ресторації погоджується. Збираю до рук свої речі, кладу на ліву руку куртку і вже прощаюсь. Підозрілий до мене підлеглий питає: чи я все забрав? Десь під ту ж ліву руку беру пляшку, але не дивлюсь конкретно, і вже майже на виході про це ж перепитує директор реєстрації. Дивлюсь у руку, а в ній тримаю пляшку якоїсь рідкої приправи, щось на зразок соєвого соусу. Роззираюсь, а тієї пляшки немає. Немає також того помічника. Він буквально зник на очах, вискочивши непомітно назовні. Суджу про себе так, що ніц не втратив, адже полишав її і попереднього разу, навіть свідомо. Перепитую на всяк випадок: де твій помічник? Скеровує кудись гіпотетично в нікуди. Залишається остання дилема: як повернутися однією ходкою і завезти дві машини назад? А ніяк! Сьогодні треба буде повернутися сюди ще раз, тепер потягом, аби врешті-решт забрати службову машину з платного паркінгу.

Сон 310823 "Трапити у "нові" обставини..."

Сон нагадав той, який був на днях, але як завжди, начебто забув. Вкотре переконуюсь, що сон має цілковито іншу пам'ять. 

У клітку до хом'яка досадили двох великих іншої породи. (Так приснилося раніше). Цього разу до клітки досаджують менших хом'яків, на зразок того, який був від початку. (Подібний живе у нас удома в реалі). Пригадую, що раніше були розмови: "Добре, що хом'як один", - а тепер, дивлячись на їхню кількість, я жартую: "От тепер вони будуть розмножуватись!"

Так, наче виконуючи службові обов'язки, в процесі праці підшукую для себе нову роботу. Таким чином потрапляю в офіс, де директором тієї фірми є знайома мені людина. (Таке переконання уві сні). Я знаю, що ця людина має доволі специфічний характер. Разом із тим, використовуючи певні словесні маніпуляції і обіцянки робить мені пропозицію нової роботи. З наступного візиту, цікавлячись у нього наступними деталями своєї праці, видається, що моя з ним співпраця також є доволі непевною і нечіткою, хоча разом із тим є мотивація, яку суттєво починають долати сумніви. Зі своєї сторони, оцінюючи ситуацію, так само починаю використовувати словесну гру. Це мені нагадує життєвий досвід роботи менеджером, де у своїй праці доводилось бути доволі гнучким у спілкуванні з клієнтом. Наперед знаю, що досвід цей мені знайомий і вдруге не "підписуватимусь" на таку роботу.

Сон 120323 "Неочікуваний перебіг подій"

Тривалий час їдемо автобусом. Я біля водія. Пасажири знизу. На вигляд так, що автобус має бути двоярусний, але він у моєму розумінні є певною мірою специфічним: ми веземо російських полонених. Але вони неабиякі, а мають якусь особливу цінність. На якійсь вимушеній зупинці посеред поля один з ув'язнених каже: "Одразу видно, що тут дишеться вільніше!". Якоїсь миті автобус починає котитися без водія, я застрибую в нього на ходу і сідаю за кермо. Заїжджаю по GPS-навігації за якийсь крутий поворот, після якого дорога обривається дорожніми роботами. Дивлюсь із кимось, як виїхати: такий самий крутий поворот вправо, лише трохи від'їхати назад десь на сто метрів! Та людина, з якою спілкуюсь, сідає замість мене за кермо, виїжджає тилом, в'їжджає на нову вуличку, а вона не зовсім і вуличка, а звуження простору, яку він долає, виїжджаючи по стіні якогось дому. Міркую: таке в моєму житті уперше! Озвучую вголос: я б так їхати не зміг! Далі рух лише пішки. Тримаючи на спині великий холодильник із автобуса і перелазячи через бар'єрку внутрішньої лоджії дому (важко описати побачену логіку), опиняємось на чужій кухні. (Вчора був у театрі, отож, певна асоціація з театральним балконом). Знаю, що в холодильнику знаходиться все важливе, що треба було взяти з автобуса. А сам лише здогадуюсь: "холодильник для банку чоловічої сперми"? І вкотре задаємось питанням: і що ж далі? Чи головний "орієнтатор" - GPS нас врешті-решт наблизив до цілі? 0300'

Працюю в якомусь закладі. Перебираємо та перевстановлюємо якісь механізми. Щось на зразок світла, але складніше. Коли почав складати, в одному з них забракло болтика. Попросив допомогти віднайти, а мені якась працівниця принесла шурупа. І головне на моє здивування, знизила плечима, що не бачить суттєвої різниці, і пішла. Показую директору того закладу, зокрема на "знущальний" шуруп, хоча потребую болтика, а в нього зворотня реакція: максимально проявляє інтерес, аби вирішити проблему. Вказує на більш детальний розбір і чистку механізму від бруду. Щось на зразок такого, як комахи залітають на світло у плафон і там помирають, накопичуючись з роками. Тепер з його увагою справа рушила веселіше... 0600'

Сон 190223 "Перспективи і наміри"

Якась ледь смуглява жіночка з блакитними очима якось раптово і цілеспрямовано підходить до мене на вулиці та починає висловлювати свої невдоволення. Подумки: хто ти така? що від мене хочеш? Заберіть від мене цю хвору особу!

Сідаю в машину і виявляю, що вона трохи затісна, якось все так, як завжди, але щось тут не пасує. Їду по дорозі, а на пішому тротуарі помічаю давню знайому. Вона мене також. Вітаюсь жестом. Їду далі, а подумки: зустрічав її так давно, що бачить мене за кермом уперше!

У колективі працівників виконую електромонтажні роботи. Виникає якась практична потреба, де керівництво дає мені завдання сходити до директора торговельного центру (саме того ТЦ в якому все і відбувається), аби запитати за наявність (конкретика призабута: подовжувачів?). Піднімаюсь до офісних приміщень на самому верхньому поверсі. Виявляю напівопущену браму до загального входу. Отже, у них вже завершується робочий день? Аби зайти, піднімаю брамні жалюзі вище. Десь одразу на мене реагує персонал, серед них директорка. Я ж вибачаюсь і пояснюю причину візиту. Просить зачекати. Маю час розгледітись по сторонах. Привернув увагу рисунок на стіні з конструкційною схемою всієї будови, зокрема з кольоровим акцентом на дах, із написом великими літерами (приблизно): безпечні ділянки споруди під час бомбоударів. На цій темі мого розглядання, підійшла директорка і ми продовжили розмову, дивлячись на той рисунок. Висловив думку, що під час прямого удару, захищених ділянок не існує. Директорка погодилась, але зауважила на кількох архітектурних рішеннях, які все ж таки мають втримати цілісність споруди і виконати захист. Далі пішли ми до її кабінету. Чомусь зацікавилась: якщо працюю електриком, то де ж навчався? Подумалось, що її цікавлять нові клієнти для збуту певної категорії товарів. Підходить до цієї теми прискіпливо: бере блокнот і починає робити записи. Згадую ліцей, навчання. Вона наводить смішні приклади з котами, їх апетитами, співставляючи зі запитами клієнтів. Щось на зразок того, що коментує кіт, коли перебирає харчами? Відчуваю потребу поділитися власним досвідом у продажах та співпраці з клієнтами, хоча подумки припускаю безперспективність такого наміру, разом із тим і вона висловлює свої міркування над роботою з клієнтами, спонукаючи до подальшого діалогу. Якесь приємне і водночас гірке відчуття ностальгії за незатребуваним досвідом. Настрій: за перспективних обставин одразу включився б у таку роботу!

Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 221112 "Зміна зовнішности. Голова"

Знаходжусь у незнайомій мені школі. Несподівано для себе зустрічаю Петра Порошенка. Образ доволі простий, як "з народу". У мене ж проявився неймовірний захват: це ж треба, зустріти Президента! Якось відволікаюсь і зустрічаю хлопчика, у цій же школі, якого вирішую здивувати появою Такої людини... Зав'язую хусткою йому очі та веду коридором до П.П. По ходу кажу надихаючі слова. Ось ми вже поряд, підійшли і я знімаю з очей малого запону. Очікую подібного до себе здивування, а хлопець взагалі не розуміє хто це за людина. Тепер я йду з П.П. до директорки, аналогічно попередивши, що зайду з невипадковою людиною, але без уточнень. Заходимо до неї в кабінет, а вона, хоч і впізнала з ким прийшов, проявила незворушний спокій. Як? - питаю я себе. - Це ж Президент! Нехай у минулому, але так?.. Директорка спілкується спокійно, як і сам П.П. з нею. Раптом дивлюсь на його голову, а на затилку грубі та широкі шрами, хоча і загоєні, що доволі сильно прозирають голою шкірою з-поміж волосся. Так, лише тоді, коли він сів спиною до мене, обличчям до співрозмовниці, я помітив у ньому зміни! Чому? Звідки? - констатую та питаю себе.

Сон 041020 "Мистецтво фінансів"

Я в художньому ліцеї своєї доньки. Маю підписати додаткові документи. Як і першого разу, коли я знайомився з навчальним закладом, у кабінеті присутній директор і його заступниця. Перш ніж братися за папери, вирішив висловити свою думку з приводу практичних завдань на юбілерстві. Про те, що на днях, для виконання завдання, мені довелось купити для доньки художніх матеріалів на 200 зл (очевидне, з реального життя), а готові роботи учнів, як не дивно, стають виставковою власністю навчального закладу, хоча і за нашої згоди. Чи не міг навчальний заклад виділяти додаткові гроші на подібні реалізації проєктів? Отже, як помітив, цим питанням директор зацікавився і, продовживши розмову, спробував глибше вникнути в тему, але резюмував на тому, що додатково має над тим поміркувати.

Сон 070220 "Витримуйте паузу. Слухайте уважно!"

З дружиною їду в міжрайонному автобусі. Зайшла мова з незнайомим чоловіком, який виявився з відомого нам смт. Розмова зайшла за вчительство, школу, освіту. Зокрема додав, що незадоволений традиційною методикою викладання в загальноосвітній школі, має на це незалежний погляд. Видався доволі поінформованим і розумним чоловіком. На якомусь етапі дороги він зійшов. А розмову, вже про нього продовжила якась жіночка. Виявляється, що він вчитель (для мене прозвучало це, як "лікар"), має практику в державній школі, а сам планує розпочати в своєму селищі приватну школу, використавши під неї батьківський дім. Я ж кажу, що певною мірою це добре, там достатньо дітей, аби назбирати клас, наприклад, на десятеро учнів; це не село, хоча й не місто, зі своїм темпом життя.

Завітали всією родиною на одну художню виставку, презентацію якої поєднали зі святковим столом. Захід затягли настільки, що я вирішив підійти до директора і запитати за його початок. Заходжу в кабінет, а там ведеться його розмова з двома персонами на тему мистецтва та якоїсь художньої роботи. Директор бородатий, чомусь мені нагадав знайомого художника (давно померлого) Бориса Портного. Постояв трохи, послухав їхню розмову, поки не знайшов момент перебити і поставити своє запитання.
- Коли будемо починати? Запрошували на четверту годину, а нині вже 5:20?
На мої слова він покликав організаторку заходу і велів починати. Коли повернувся на місце, то побачив, що якісь жіночки з села не витримали і почали їсти якусь домашню заготовку. Одні жіночки налисники, прикриваючи їх в долоні, аби не осоромитися на всю публіку, а інші - вже дістали велику пластикову миску, з якої всім підряд, хто приїхав з цього села, роздавалися чи не тіж налисники.
Тепер слово бере організаторка заходу:
- Добрий день! Прошу вас, коли буде виступати гостя, слухайте її, будь ласка, уважно, не поспішайте із запитаннями, витримуйте паузу, дайте їй висловитись - це дуже розумна жінка! - Сказано було з такою інтонацією: мало не смакуючи кожне слово. Продовжує:
- Коли будуть накривати стіл, наперед вибачаємось, їжа не освячена!
Цей коментарій взагалі збив із пантелику: як це взагалі відноситься до проведення виставки?
Для когось коментую за своїх дітей:
- Вони знають, як поводитись у таких закладах, адже вони вже не раз були в ресторанах.
Дружина пересмикує і каже мені:
- Ото сказав: у ресторанах!
- Я мав на увазі: бачили, як треба поводитись.
Тепер чуємо, як люди врешті-решт їдять, а хтось із офіціантів ходить і голосно перепитує:
- Сирники! Хто хоче ще сирники? 0345'

Сон 171119 "З'ясування стосунків"

Дивлюсь на морську свинку, яка сидить у клітці, а на вигляд якась замучена, за поведінкою: хвороблива. Міркую: що це могло трапитись? Дивлюсь на порядок, а пелети більшою мірою вживані, лежить велика морквина абстрактного розміру. З іншого погляду, наче в повторі сну, в іншому кутку клітки: імбир (нехарактерна для таких тваринок їжа). Питаю себе: чому так? Вчора син розповідав мені, що в неї все поприбирав, отже, все має бути в кращому стані, ніж нині? Вирішую додати сіна, якого там не було і зателефонувати, аби розпитати в рідних: чому морська свинка поводиться хворобливо? Чи не помічали вони цього раніше? Може старість? Але ж ні! А якщо помре? От і буде наочний приклад для дитячого усвідомлення, що таке смерть...

Видно, під впливом попереднього сну, сниться хворобливою дружина: у поведінці зів'яла, апатична, фригідна. Пробую її "розбудити", проявити до себе інтерес. І це мені вдається! Але раптом, ліжко, на якому лежить, тепер стоїть не ближче вікна, а притуляє якісь прохідні двері, у які стукають і перешкоджають нашому мовчазному діалогу. Я ж відсовую ліжко і пропускаю незнайомих мені чоловіків, які усміхаються і виходять іншими дверима. Міркую собі: треба ж так трапитись, що ми опинилися у прохідній кімнаті?

Колись мав нагоду відвідати один організаційний захід, у якому випадково образив якихось дівчат необережним висловлюванням. Характерно, що це було ненавмисно, а з їхнього боку вийшло так, що це торкалось діяльности всього колективу, в якому вони працювали. Щось відповіли, але на тому й розійшлися. Причиною їхнього невдоволення стали мої короткі зауваження їхньої акторської майстерности. Під кінець того "знайомства" з'явилась давня знайома Т.В., із якою в реальному житті намагався організувати виконання авторської пісні. Її поява органічно лягла на той випадок колективної "образи", адже моя з нею остання зустріч була пов'язана із потлумаченою з її боку, як творче приниження, моїм небажанням виконати ліричну пісню в стилі рок, тим молодим колективом, в якому вона була солісткою. Отже, цей подвійний конфлікт з'являється знову. Тепер я не у вузькому творчому колективі, а на повноцінному масовому заході. На якомусь етапі підходять до мене ті ж дівчата, які не забули нещодавню "образу" і сходу вирішують продовжити з'ясовувати стосунки: довисловлюванням недоказаного. Видно, що час пішов тій групі осіб не на користь, він лише розвив їхню агресію до мене. Я ж став і почав все по порядку вислуховувати, без прагнення когось словесно перебити й прийняти сказане, як урок на майбутнє. Ці галасливі з боку дівчат "стосунки" почали привертати сторонню увагу, від чого навколо нас почало утворюватися велике коло ґав, аби розібратися у причині конфлікту. Звісно ж, слухаючи лише їх, почали недовірливо дивитися на мене. "Вишенькою на тортику" стала поява згаданої знайомої, яка вирішила долити і своєї оливи до вогню жаги: "провчити негідника". Цікаво, що її образа виношувалась мало не більше половини її життя, відколи ми розійшлись. Зі сторони: це взагалі неспівмірні речі, але лягли в одній площині часу. Раптом все це припиняється голосною музикою у приміщенні телецентру, в якому ми всі знаходимось. Увага перемикається на великий екран, на якому показують історичні кадри життя цього закладу, зокрема директора компанії, який, як було видно за чорно-білою кінохронікою, сідає в президіум під оплески. Він схожий на велику гору людського тіла з горбом за плечима і, сідаючи, маленькою головою, яка опускається на місце грудей, ще більше увиразнює той горб. (Цікаво, що цей образ мені вже знайомий, можливо, бачив його в одному з попередніх снів, але однозначно, що чимось схожий на героя з мультфільму "Монстри на канікулах"). Цей образ ліг ув основу скульптури, яку відтворили в тому ж президіумі. А так, як цієї людини вже нема серед нас, всі заходи проходять за, умовно, його присутністю. Дивлюсь уважно на скульптуру, а вона мені чомусь нагадує образ-мем Ждунá, схожу на пародію (з реальности), яку нещодавно побачив на сфотошопленому зображені великого каменю, як символ заснування рідного міста. 0430'

Сон 120719 "Не все добре з роками"

Зустрічаю по дорозі дівчину, яка працює в ляльковому театрі. Згадую про себе, як і я колись там працював. Питаю: "Чи можна підійти до директора і поговорити по співпраці?" Каже, що він на місці. Я обіцяю сьогодні ж підійти. Приходжу, при дверях зустрічаю цивільну охорону, яка питає в мене до кого? Кажу: "До директора, по співпраці". Уточнюють: "Якій?" Продовжую: "Є представником заводу пакувальних матеріалів. Вам пропонували коробки?" Бачу, що людина не готова надати відповідь і розуміє, що варто пропустити. Заходжу в приміщення і потрапляю в гримерну, більше схожу на приватну перукарню. Тут же бачу згадану знайому, яка проявляє ініціативу зробити для мене екскурсію закладом: як все змінилося з того часу, коли я був тут востаннє, - але до того не доходить. Бачу однокласницю, а за короткий час директорку школи, в якій вчився. Так, як комусь про щось говорив, перериваю оповідь і додаю, а от і В.І., пам'ятаєте, як я у вас вчився? А подумки: "Як же можете пам'ятати такі деталі, коли за рік зі школи випускаються стільки дітей?" Зауважив, що тут працює одна моя однокласниця, а тут, гоп! - ще одна. Здаля: привіт-привіт! Слово за слово із приємними посмішками, а на завершення розмови материнські обійми і... о, боже: вона вирішила мене поцілувати в шию, провівши на останок язиком. Подумки: тьотя, ти чо?.. Вона йде, а я коментую при всіх її вчинок: "Видно, у бабуськи не все добре з роками!" - натякаючи на голову. Розумію, що потрапив у не той час, може, й не те місце: не одним клієнтом живе бізнес! Висловив намір піти, виказуючи останні репліки згаданій знайомій із вулиці. 0325'

Спортсмен, якого готують до бою: ось-ось і він вийде на ринг! Якийсь повнуватий китаєць шприцом наповнює якоюсь рідиною литкові м'язи тіла. Цей лікар спортсмену знайомий і, видно, робить таке з ним не перший раз. Я з кимось стою і спостерігаю за тим процесом. Спортсмену від того боляче і він, стиснувши зуби, тамує свій біль. Від того безперервного уколу то в одну ногу, то в іншу, видно, як вони аж набувають, як м'ячі. Потім, закінчивши роботу, китаєць прощається з тренером і спортсменом характерним національним жестом, склавши долоньки і опускаючи донизу голову. Тренер каже: "Пора!" І в реальному житті лунає для мене будильник.  0500'

Сон 290619 "Взаємоперетікання образів"

Знайомлю дівчину (менеджерку) з творчою людиною, яка може проявити інтерес до того, чим ми почали займатися. Знайомство виявилось випадкове і на прикладі розмови з нею, показав, як треба доносити до потенційного клієнта нашу пропозицію. Згадав колишнього керівника фірми, який закупився товаром за завищеною ціною і на змінах курсу долара той товар завис на складі на роки. Фрагмент, або відступ у вигляді роздумів про завод, на якому колись працював, зокрема його керівника (певна асоціація, викликана життєвими подіями минулого дня).
Сидить керівник меблевої фірми, до якої я маю причетність (початок сну), і сліпить перед монітором: дуже близько наближається очима до екрану і прищурює очі, так, що смішно кривиться все лице (свіжа асоціація з реального життя, щодо людини з характерною зовнішністю).
Зачепилась одна клієнтка до пропозицій за наші меблі, а дівчина (менеджерка) має скоро їхати в іншу країну, а я так не хочу повертатися до знайомої мені професійної діяльности, особливо, сидіти за телефоном, аби її замінити в роботі.
P.S. Варто зазначити, що багато уві сні образів, які перетікають одна в одну, так би мовити взаємопов'язані, зокрема образ "дівчини" уві сні є збірним: з одного боку вона мені нагадує дружину, менеджера-початківця, а також не системну творчу особистість, яка проявила інтерес до нашої фірми; керівник меблевої фірми, до якої я маю причетність, так, що начебто працюю, зовсім, як мені й не керівник, а моя участь у роботі з ним на моїх добровільних засадах; клієнтка ж, так само, наче й не професійний продавець, знайшла споріднену душу в тій дівчині-менеджері, і контакти зав'язалися так би мовити самі собою: обидві є творчими особистостями.
P.S. P.S. Це наштовхнуло мене на думку, що все в цьому світі не просто взаємопов'язане, а одне ціле: розсипана особистість одного Бога, яке у вигляді душ взаємодіє й упізнає в кожному свою іншість.

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"

Сон 270219 "Хамство Сулеймана Горинича"

Сиджу в машині й спостерігаю, як ведеться підготовка перед початком протягування кабелів. Я беру в тому участь, уважаю на деталі роботи. Старт. 2300'

Звучить чиясь репліка: "Ну що назбирали уривки із УРАЛа?". По якійсь паузі репліка у відповідь: "О, Сулейман Горинич!" 0234'

Бібліотека, кабінет директора. Дивлюсь на ремонт, який був зроблений після "останнього інциденту" (якесь невиразне пригадування, наче стіни і стелю залило водою). Кажу директорці, що я три тижні тому брав з виставкового столу її кабінету книгу Юрка Ґудзя, обіцяю повернути. Додаю, що колись була ще збірка з дарчим автографом попередньому директору, який ще був до В.В. Пробую пригадати: як її звали? І сам кажу В.Т. А вона у відповідь: "Це той вар'ят із яким носяться від одного заходу до іншого?" Спробував виправити її оціночне судження, але зрозумів, що безнадійно, вона не читала жодної з його книг.
Виходжу з бібліотеки на вулицю, а там біля однієї кав'ярні, вздовж стіни кінотеатру накриті столики. За одним сидить дві пари й інтелігентно про щось говорять, потроху щось їдять. Дивлюсь, а чоловічі обличчя мені знайомі, по перше, видно, що вони брати, по друге, доволі сильно схожі на головного актора з кінофільту "Таксі" (Самі Насері), але цього спостереження я не одразу дійшов. Наблизився до сусіднього з їхнім столика, розклав щось різнобарвне. Зробив пару кроків далі, а там сидить дівчина, біля іншого стоїть чоловік і їсть з тарілки, так, наче кудись поспішає, трохи далі ще один образ акуратно вдягненого чоловіка, з чорною шкіряною сумочкою: стоїть, як і перший, і спішно сьорбає з тарілки, викликаючи в присутніх подив, так, наче це профанація, якщо запрошені, або хамство, якщо звичайні перехожі. 0433'

Сон 111218 "Невідповідність до ситуації"

Я приходжу в ресторан, щоб зустрітися з директором і запропонувати свої послуги з продажу товарів групи хорека, зокрема серветок. Мене попросили зачекати. Таке враження, що я був не сам, а з якимось асистентом. Заходить заступник (адміністратор), а з ним і директор цього ресторану. Вітаюсь, починаю свою розмову з віддаленої теми, щоб приступити до суті викладення пропозиції. Директор впізнає мене з першого погляду, адже свого часу я мав з ним контакт, як із багатьма іншими його статусу, з пропозиціями співпраці по установці та обслуговуванню кліматичного і вентиляційного обладнання. Розумію делікатну ситуацію, що сталась, і подумки починаю шукати варіанти грамотної розмови: колись я торгував промисловим обладнанням, а нині торгую "серветками"... Він актуалізує нашу давню розмову з приводу кліматичної техніки та його монтажу, а я все думаю, як йому надати нову пропозицію? Ув'язую давню розмову із  хорекою, пояснюючи, що фірма розширила свою діяльність, і нині також цікава його думка щодо нової пропозиції. Він каже, що вже давно співпрацює з фірмою, яка виключно спеціалізується на цій темі. Пригадую директора тієї фірми, який зайняв цю нішу на ринку доволі давно і "вичавити" його з ринку буде важко і мені з пропозиціями треба постаратися. Підсумовую нашу розмову тим, що зроблю ексклюзивну пропозицію на згадані "серветки". Цієї ж миті помічаю, що стою за святковим столом цього ресторану, де хтось каже комусь тост чи промову, а я своєю розмовою їм заважаю. Дивлюсь на людей, а вони, кожен окремо, характерної зовнішності. Всі сидять за одним великим столом, разом їх десь до двадцяти осіб. Вони прості, негаласливі й терплячі в очікуваннях. Принаймні так було щодо мене. Склалося миттєве враження, що прийшли когось пом'янути, хоча сам ресторан спеціалізується на святкових темах. Я вмовкаю, тихо перепрошую і на тому прощаюсь до наступної зустрічі з директором.

Якась жінка показує на мапу України. Звідти йдуть яблука. Відбувається технологічний процес переробки їх у сік. (Сон запам'ятався доволі сюрреалістично). 0545'