Сон 170123 "Без змоги більшого"

У якомусь новому приміщенні ремонтую бетоновану підлогу. Наостанок фарбую. Залишається якась яма. Вирішую, використовуючи її глибину, вилити в ній фігуру з гіпсу в образі людської постаті. Знаю, що до цього дому мають приїхати якісь чи то родичі, а чи знайомі, тому всі приготування робляться саме до того моменту. Місце, в якому залив гіпсову фігуру, засипав піском і вирівняв з підлогою. Ось до дому приїжджають люди, яких я знаю (жодних асоціацій з реальністю). Вони приїхали з лікарні та привезли дівчину. Спочатку зауважив, що вона без руки - кисть до місця, де мала б початися долоня. Якось не одразу, але помічаю другу руку, яка також була без долоні... (На цьому просинаюсь). 

P.S. Пригадую уривок сну, який приснився на днях, але вирішив його не записувати. Носить у собі подібний контекст. Знайома, яка вже з десяток років живе в США, наснилась такою, якою її бачив востаннє у ті часи. Сиділа на стільчику, але без лівої ноги. 

P.S.PS. Явно, що образ "обрубаних кінцівок тіла" почерпнутий з реалу, коли побачив світлину з ампутованою рукою молодого хлопця - воїна, який пішов боронити Україну від російських загарбників, з мамою якого свого часу більше місяця по роботі спілкувалась моя дружина.

Сон 280421 "Свідома втрата працездатности"

Дивлюсь якесь відео, в якому хлопець-підліток відрізає собі пальці. Мене, як "випадкового" глядача, ця добровільність вражає. На якомусь етапі звертається до того, хто знімає на відеокамеру, щоб і він долучився до подібного. Останній заперечує. Перший обурюється: "Я це сам маю робити?" Що мало звучати більш повноцінно сказаним текстом: "Я це тільки сам собі маю робити?" Сказане, адресоване до оператора, звучить так, наче вибір має зробити глядач, в ролі якого цієї миті знаходжусь я. Подумки, як і цей оператор, заперечую будь-які подальші дії. Всім своїм нутром не розумію намірів такої людини робити собі шкоду. (Таке переконання уві сні, що подібний образ щодо рук я вже десь бачив. Видно, що уві сні. В реальности ж, доволі давно, бачив коротке відео, в якому людина сама собі відрізала палець. Огидне явище!).  0300'

Сон 200420 "Абсурдна випадковість образів"

Звернув увагу, що хтось виставив на городі "ялинку" з чотирьох менших, а для симетрії, п'ятою, росла звичайна яблуня такого ж розміру. Припустив, що саме так "дивно" зробила мати. Уявив, якби ялинки були наряджені разом, то створювали б святковий новорічний настрій. Уявно почав вішати герлянду, міркувати: куди її краще увімкнути. Потім відбувається трансформація: ці всі ялинки та яблуня - це один стовбур дерева, обмотаний "об'явлено-уявною" гірляндою (розуміння і образ - на межі), якою стає баба Марія. Вона прив'язана до нього, але якось дивно: паралельно контуру рук, які обіймають дерево, злущена по колу кора, а вони припнуті на дюпеля. (Важко уяснити логіку цих переходів: гірлянда-руки-гірлянда). Спочатку б.М. стоїть обличчям до дерева. Але ж то не гарно! - подумав я. Почав міркувати: як розвернути? Видно, що "підвис" від алогічности образу та абсурдности подальшого наміру. Пішов до матері, аби спитати: що робити з б.М. (...)
Якийсь новий перехід (перебіг сну), в якому виникає усвідомлення, що під землею щурі. Чимось "жахнув" (ударив) по залізному казанку. Злякав їх так, що всі вибігли з нори і зупинилися на кущах і дивляться на мене великими чорними колами очиськ. Я ж подав голос, схожий на тявкання цуцика і вони всі, але не одразу, почали за мною повторювати. Дивлюсь на них уважніше, а писочки, які мали неприємні риси, почали від того завивання преображатися. Тієї миті я усвідомив, як своєю дією впливаю на їхню волю. Як проснувся, почув, що в реальності такий скавучий голос подає якась ранкова пташка. 0430'

Уві сні пригадується пісня "Курчатко" у виконанні Антіна Мухарського і гурту "ГраБля". Цитата крізь сон: "А ти братішка / бєлогвардєєц...". Далі чую чудернацьку фразу: "Чи вольно видобувати з суден "косацьки" (під прапором Казахстану), японську рибу?" (у значенні "японцям). 0445'

Сплю далі, залишилось 15 хв до дзвінка. Спостерігаю не перший раз, що з'ява сну починається за якоюсь абсурдною випадковістю образів, які між собою починають витворювати сюжет.

Сон 051219 "Алогічний вчинок"

У мене важлива поїздка, мета якої: подати документи. Завчасно куплений квиток на 9 годину ранку. Зараз на годиннику: за п'ятнадцять восьма. Я ж стою на зупинці й очікую на міський тролейбус, яким маю доїхати на автовокзал. Під'їжджають два транспортних засоби. З одного виходить водій і в розмові з кимось каже, що до кінцевої він доїжджає на 45 хв. Дивлюсь на годинник і розумію, що встигатиму. Озираюсь на другий тролейбус, що під'їхав першим, зокрема, його номер, розумію, що треба сідати на той, яким знаю точно, що доїду. В салон сідає останній пасажир, а я розумію, що моя сумка, що має бути на плечі, стоїть на зупинці, ближче до першого тролейбуса. Розумію, що не встигатиму її забрати і тролейбус вже рушатиме, роблю алогічний крок: заскочую з думкою про час, адже мені треба встигнути доїхати! Транспорт починає їхати й у салоні починаю розуміти всю трагічність ситуації: в тій сумці в мене документи, квиток на очікувану годину, ще й нічим розрахуватися, як до мене підійде кондуктор. Тролейбус завертає вліво, до приватного сектору (зміна маршруту: об'їжджає міст, на якому ремонт), а я вже думаю, як мені зійти, аби забрати сумку. Тисну на кнопку виклику до водія, але розумію, що зараз він іде на спуск і не зупиниться. За спуском короткий поворот, ще поворот... Якщо зійду, скільки ж ітиму пішки? Треба доїхати до першої зупинки і пересісти на зустрічний. У транспорті тісно, як у консервній банці. Я стою спиною до якоїсь дівчини середнього зросту. Відчуваю на спині її руки, якими вона витримує дистанцію до себе. Далі відчуваю щось незвичне: руки розпрямляються і огортають мене за талію. Цієї миті проходить кондуктор, якому хочу пояснити ситуацію, що не маю грошей, адже забув сумку на зупинці. Кондуктор, проштовхуючись між людьми, нічого не каже, навіть не дивиться на мене, рухаючись далі й розраховуючи тих, хто подає гроші. Я ж пробую розвернутися, аби побачити: що за незнайомка пробує до мене прихилитися, але мені так і не вдається. Опускаю її руки, аби пролізти вперед до виходу. По ту сторону дороги бачу зупинку у зворотньому напрямку. Отже, десь зараз буду вже сходити. 0250'

Я на курсах, де в паузі між роботою нас навчають робити монтаж. Колеги стали в чергу. Кожен має пройти практику за 10-15 хвилин. Стоїть кілька видів обладнання, яке треба буде спробувати зібрати. Я трохи запізнився, тому мені пару колег з черги кажуть, що я заслужив стати ближче до початку черги. Я йду і стаю. Хтось пробує обуритися, але йому наводять залізний аргумент, щось на зразок того, що я заслужив! Після чого обурення мовкає. Вчитель-практик для мене вигадує свій варіант роботи з тим обладнанням. Потім я іду з ним до іншого об'єкту, на цьому ж підприємстві. Сидимо й розмовляємо про роботу, навчання, чи бачив він на цьому заводі увесь виробничий процес?.. Відповів, що був лише у двух спорудах. Цікава мить: під час всіх тих подій відчув приємний запах парфумів, аж захотілося спитати: яка їх назва? - але не було в кого. Простий повів повітря. 0500'

Сон 060319 "Думати упереджено"

Беру з рук В. Януковича книгу. На моїх руках білі рукавички, як у архіваріуша, який працює зі старими речами. Хтось коментує, а я однозначно пояснюю: "Віруси!" 0300'

Поляк розповідає: "Ти знаєш, я колись працював в Україні - з чернігівчанами! Не треба упереджено думати один про одного, як ми щодо українців. Гордувати. Ми всі однакові". Оповідь йшла розмірена і вдумлива. 0416'

Виймаю сосиски, кладу на стіл, вони видають характерний звук, так наче це іграшки в яких вмонтовані пискавки. Потім беру молосольні огірки і спиняю вибір на них. 0418'

Сон 281218 "Відчуття дріб'язкового"

Роблю якусь роботу, наче наївну, але щораз відчуваю, як на руки крапають якісь дрібні пекучі бризки. Дивлюсь на руки - візуально нічого не видно, зачинаю знову робити ту ж роботу, і знову ті самі відчуття. Спершу навіть не втямив (не відрефлектував почуття), все ж нормально!(?) Але ж ні! Травма ведеться на якомусь тонкому плані? А, може, це просто затерпли руки, як спав? Схоже, що теж: ні! Так і не втямив з'яву цих відчуттів.

Хтось мені каже, що зараз "скажено" набуває популярності незвичний музичний гурт. Показує їхні слова пісень, оформлені у вигляді віршів зі своєрідною графічною ілюстрацією: розмірами з самі вірші - квадратної форми, а малюнками у вигляді всіляких наборів вгадуваних і незрозумілих знаків і символів, від побутових речей до ієрогліфів, щось на зразок хаотично зібраних давньоєгипетських написів на стінах. Читаю вірші й згадую, що їх уже десь чув. Відзначаю для себе, що гурт дійсно набуває популярності, але доволі дивно чому? - нічого особливого в тому немає, але єдине: легко запам'ятовуються слова, щось на зразок:

Йо-хó-ха,
Йо-ху-ха,
Яка у світі
Движуха.

Сон 130418

Вузький пройом, де я щось ремонтую на стіні. Бетонована підлога з приямком, в який можна завалитися. У тому ж місці є місце, де тече вода, зливається просто в той приямок. З якогось дива вода не сходила знизу, а набігала. Я вийняв, за пару раз, довгі жмутки волосся з місця зливу, і вода пішла краще.

Річка. На ній були якісь водні змагання, можливо, змагання риболок. Разом з тим проходив якийсь фестиваль. Тут же, на березі річки фігурували однокласники, зокрема наш класний керівник. Я показував якийсь солідний друкований альбом, який я уклав. У ньому фігурували різні події з мого життя, пов'язані з участю в колективних заходах, зокрема такого ж фестивалю, як цей. На одній зі світлин того альбома, в колі людей і нічного освітлення була зображена танцюючою в стильому наряді класний керівник. Я їй показую цей спогад... Ранок. Пісчаний берег річки. З ночі усі люди розійшлись, залишивши за собою рештки свого перебування. Я також йду, але за пару кроків повертаюсь прибрати за чужими людьми сміття: обгортки від цукерок, целофанові пакети, шматки білого хліба і булок. Целофанове сміття ховаю в пісчану ямку, яку загортаю тим же піском, а хліб кидаю в річку для риб.

Я в Польщі, хоча траса, на якій я є, така ж, як  біля дому моїх батьків. Аби було дешево, постриг себе налисо, а потім ще й доголив. Наостанок побачив, що лишилось рідке волосся на бороді, яке вже почало закручуватися. Оцінив, що геть не естетично, і доголив себе остаточно. Тоді ж дізнався, що машина, якою я їхав і залишив на знайомій мені трасі, конфіскована поліцією. Вийшов, нибито, якийсь закон, який дозволяє спокійно це робити щодо іноземців. Разом з тим почув, що українці вже покидають межі Польщі - незадоволені діями цього закону.

Сон 210318

Спецшкола. Спроба влитися в колектив. Я в ролі старшого підлітка, ніж решта дітей. Дії і спілкування більш театралізовані (кінематографічні), аніж у реальному житті. Якась весела сцена в колективі, де всі сміються, радіють, піднімають артистично в одному пориві вгору руки... На психологічному рівні дві крайнощі: цілковита до мене довіра та, якоїсь миті, неприйняття в колектив, а, зрештою, знову - цілковита довіра...

Два коліщатка: один - всередину зубчиками, зовні - по виступаючому краю - рівної округлості. Більше коліщатко знаходиться зверху, менше - знизу. Треба вдягнути пасок, щоб передати момент обертання від одного валу до іншого. Встановлення з кимось на вал меншого коліщатка - я встановлюю, хтось інший поряд справа. Спроба вдягнути ремінь, але він не підходить - замість меншого коліщатка треба трохи більшого.

P.S. В першому сні відбиток двох вражень з реального життя: прочитання наніч книги Р. Дж. Паласіо "Диво" (початок роману - знайомство головного героя зі школою) та фільму "Несправжній вампір", переглянутого три дні тому, зокрема сцени прийняття та неприйняття в колектив. У другому сні відбиток мого ремонту хлібопічки, де і присутні два коліщатка з ременем передачі.

Уривки з фільму "Несправжній вампір". На перших двух і останній світлинах два герої цього фільму, що зазнали слави та неприйняття від колективу.

Книга Р. Дж. Паласіо "Диво" 

Сон 190318

Фраґмент: Якісь труби... Тримав одну в руках і з нею працював...

Сон 080318

Щось пов'язане з апельсинами - кругле і помаранчеве тримаю в руках... fin