Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 191123 "Якість вибору"

На вулиці відриваюсь від якоїсь групи людей, з якими мав перед тим спільну справу, і поспіхом, як незалежна одиниця, йду в магазин вибирати ляльку в польському одязі. Поки вибирав з числа інших, прийшла та сама група людей із тим ж наміром. Разом із ними починаю відчувати дискомфорт свободи вибору.
18.11.23

Потрапляю у великий офісний будинок, архітектурно більший вшир, а не висоту. Цілеспрямовано йду коридорами, вирішую справи за справами. Трапляю у колектив торгових агентів, що організовано зібралися біля відчинених дверей директора і очікують на якісь вказівки від нього. Чую розмову про рівень зарплати, щось від 3000-6000₴. Міркую, що така градація несправедлива! (В голову не приходить думка, що нині в Україні зарплати на порядок вище - сон не враховує досвід з реалу). Разом із тим чую цифри в гривнях із порівнянням, що я все ж таки заробляю в злотих і це вже суттєво вище. Потім прошу якогось старшого з цієї тусівки вивести мене з цього будинку. Аби він зрозумів мене краще, дістаю GPS i показую в 3D архітектуру цього будинку з висоти. Він дивується, адже з цього ракурсу не доводилось мислити просторово. (Після пробудження відзначаю, що моє GPS на телефоні, показувало явно в незвичному, більш мультиплікаційному 3D).
19.11.23

Сон 210222 "Жива лялька"

Опиняюсь у незнайомому домі, в якому пропонують вгадати предмети, які мають з'явитися. Без конкретного очікування, в повітрі зависають метафоричні дві труни. Не зовсім, щоб  буквально - за формою, більше схожі на видовженні коробки чорного кольору. Чомусь я з впевненістю констатую для себе, що це саме "труни". На тому ця тема втрачає актуальність. Начебто із тих трун, але бачу окремо - дві ляльки. Вони мені нагадують щось доволі знайоме, якесь близьке і забуте, як моторошні миті. (Якийсь давно забутий сон, або окремий фрагмент сну з цими ляльками). Беру одну з них у руки, та, що лежала справа: лялька, як лялька, але доволі в печальних кольорах одягу, щось у стилі ґотів! Починаю її розглядати, зважаю на її неживу рухливість. Певною мірою починає подобатися, навіть нагадує це знайоме почуття. Раптом лялька лагідно оживає і починає щось просити, називаючи мене приємними словами. Відрефлексовую, як ніжно і підступно заходить своїми розмовами в серце, торкається своїми тендітними рученятами... Цієї ж миті лякаюсь спогаду з набутим далеким досвідом, пов'язаним саме з цією (такою) лялькою, і просинаюсь.
P.S. Цікаво, що колись бачив якийсь хоррор із тим, як оживає лялька. Вона і стає головною героїнею. У даному випадку маю переконання, що цей сон не має прямих зв'язків із чимсь подібним, пов'язаним із забутим досвідом реалу.

Сон 230919 "Вода і холод"

Хтось по навігації мені показує на територію, на якій є велике озеро. Опинившись біля нього, не втрачаю нагоду скупатися. Спочатку облюбовую місце на березі, кладу невеликий рушник. Тепер пора йти у воду. Дивлюсь, а вона прозора, чиста, блищить на сонці, але дно озера неглибоке. Скільки озером не проходжу, все на рівні ніг. Спочатку не зауважив, але по центру цієї водойми ростуть дерева на символічному острівку. Водної живності малувато: трапляються якісь дрібні рибки. У якомусь відрі, краї якого замуляла вода, лежать цікаві мушлі та трапили кілька рибок. Зустрічаю двох хлопців, які прийшли сюди по своїх справах, а не купатися. Питаю за популярність озера. Вони ж підтверджують мої спостереження, що його викопали не для купання, тому він не глибокий і певного інтересу для населення не представляє. 

Детективний сюжет з подвійним вбивством. Спочатку все відбувається таким чином, що я дивлюсь на події в якості споглядача кінофільму. За сюжетом якась жінка вбиває ножем у голову якогось чоловіка. Оцінивши трагічність ситуації, пропонує мені замкнути їх разом в морозилці у вигляді льоху. Як виявилось, самі ж герої виявились розмірами до 15 см (за обсягом телевізійного екрану). Тепер їх виймаю замороженими. Дивлюсь на них, як на дві ляльки. Не розумію мети вбивства тією жінкою, а також прохання заморозити їх разом. Показую їх одній людині, яка в курсі подій. Кажу, що в тій ситуації я - єдиний свідок, який знає все, як було. Складаю їх разом, переховую в інше місце, таке ж морозне, як і перше, перед цим міцно скрутивши у щось їстівне (можливо, рибне філе), що лежало в грубій упаковці. Міркую собі: от буде комусь за несподіванку, якщо хтось візьме й зготує все те разом, а виявиться, що там дві "ляльки". 0420'
P.S. Таке відчуття, що сон має повторення сюжету, але таким чином, що первинно снилось, як не сьогодні, то ще вчора.

Сон 271118 "Сповнення іншістю"

Мешкаю в половині будинку, який перейшов мені у спадок, але то більше схоже на квартиру. Білі стіни, мінімум меблів.

Я біля машини в якомусь дворі багатоповерхового будинку. Ніч. Кудись від мене світиться ліхтар, якщо це світло не від фар тієї ж машини. У тій темряві й вуличній тиші ремонтую музичний центр (МЦ), прямо "на землі". Біля мене проходять чоловік з жінкою і  заходять у під'їзд. За мить він викидає щось зі свого дому, прямо в темряву ночі. А там стоїть телевізор, розкритий - променевою трубкою кінескопа догори, який я готував узяти з собою до машини. Здивувався його раптовому жесту: а раптом на сам кінескоп? Те, що він кинув, у темряві не розгледів. Узяв у руки МЦ, поки без колонок...
Зафіксував перехід між фрагментами сну. Я на тій же вулиці, йду в сторону машини, якою приїхав, тримаю у руках МЦ, натискаю на його кнопки, перевіряю як працює перемотка, тепер я в світлі кімнати.

Сновидіння.
Подали стаканчики. Хтось бере і наливає в них сік, п'є з пластикової трубочки. Якась дівчина зауважує, що вони мають прикольні пластикові крижечки, і що більше: ці скляні стаканчики колись були мінзурками для аналізів сечі. Тепер сидять якісь діти і п'ють так само з цих самих склянок пластиковими трубочками жовтий сік... на оповідане кривляться і кажуть, що не будуть пити, адже у них налита сеча.

Сновидіння.
Сидить маленька дівчина в порожній кімнаті, щось на зразок дахового приміщення, біля круглого вікна, і тримає у руках велику, як сама, ляльку ведмежика. Мій погляд слідкує як камера: поволі піднімається від низу догори і наближається до цієї дівчини.