Сон 300325 "Прикрий результат"

Знаю, що маю приїхати у вуз на 8:00, на перший день навчання. Звідкісь повертаюсь, але в дорозі вирішую, що краще спочатку заїхати додому. Чомусь виникає аргумент, що краще в туалет сходити вдома. Живу в якомусь високому студентському гуртожитку, де до себе маю підніматися ліфтом. Деталізовані відчуття входу до кабіни, підйому в гору, поріг, що відрізнається, яким був на першому поверсі, коли сідаєш в ліфт, і порогу на моєму поверсі, де сходжу - так, що можна зачепитися і впасти. Треба постійно тут бути обережним! Тепер їду до навчального закладу (той самий виш, у якому вчився). Приходжу на першу лекцію з запізненням. Дивлюсь на годинник: ~ 9:20. Явно запізнився. (З реалу: цікаво, що сьогодні вночі перевели годинник, хоча думок на цю тему не було, а розмови чув ще з тиждень тому без прив'язки до дати. Зхоже, що збіг). Заходжу в авдиторію (у форматі класу) та сідаю на задню парту. Перше, що розумію: всі записують за вчителем якусь лекцію. Але вслухаючись у зміст того, що дає студентам до запису, розумію, що це диктант. А за текстом - "Федько-Халамидник" Володимира Винниченка. Якимось дивним чином бачу (сидячи на задній парті - те, що у неї на столі), що вчителька дочитує текст до кінця і залишилось ще пару речень. Зачитує з зошита, написане від руки, та ще бачу поміж кривого почерку місця, де робила правки та якісь закреслення. За текстом на слух - це акурат складні конструкції речень з двокрапками, тире, вставними словами і словами в лапках. З усього цього я зрозумів, що запізнився не на першу лекцію, а на вступний екзамен. І взагалі, як так вийшло, що маю у своєму житті вдруге писати при вступі диктант? Починаю відкидати ймовірні варіанти: отже, моя присутність там має якесь більше значення, аніж той досвід і знання, які вже маю. Навіть припустив оціночне судження, адже буває так, що дивлюсь якийсь фільм і лише в половині питаю себе, а якою мовою він іде: польською чи українською? (Дійшов до такого рівня розуміння польської, що не помічаю мовних бар'єрів у сприйнятті). А все ж таки ні! Диктант знову - українською. (У спогадах майнув певний досвід здачі державного екзамену (egzamin państwowy) з польської мови). Навіщо другий раз? Навіть з'явилась думка, що по завершенню екзамену, варто було б підійти до вчительки, аби перепитати за перездачу, але разом із усіма присутніми встав і вийшов на двір. Зауважив, ще під час писання, що група складається з дівчат, навіть спробував посилити уважність, аби знайти когось чоловічої статі, і це був лише один, плюс я - малувато буде! За десять хвилин перебування на вулиці, помітив пару знайомих облич, згадав одного, як вчився він на першому курсі - тепер вже має бути на другому (вдруге дивна логіка зі зміщенням часу в роках, цей хлопець вже давно закінчив навчальний заклад та є кандидатом наук). Сиджу на сходах при вході до "ін.язу" (дещо видозмінене з реальністю) і розумію, що я тут виглядаю за віком не на студента, а на викладача. І який сенс мені тут вчитися?.. Десять-п'ятнадцять хвилин на подвір'ї і лише зараз згадую, що забув поспілкуватися з викладачкою про перездачу, а тут вже підходить нова вчителька і всі починають громадитися навколо неї. Якесь переконання, що я її знаю, але не можу пригадати звідки (можливо, збірний образ). Узагалі, доходжу висновку, що все це тут якесь далеко не моє і чуже, а я - узагалі не до місця (і не до часу).

Двоюрідний брат В.Ц. розповідає історію за якусь Іру, яка працювала на ліфтах (явний повтор із сьогоднішнім сном) і не просто - вверх-вниз, а й наче вагонеткою кудись навколо будинку. Розповідь завершую словами:

- А тепер все, її немає!

- Вона що, померла? - питаю я.

Але прямої відповіді так і не чую.

Далі ми ведемо діалог на тему, як люди працюють на вилочних навантажувачах різного типу (дещо з реалу), де в деяких доводиться стояти, а не сидіти, та на переходах між складом і фурою завжди отримувати струс організму, де найбільше потерпають нирки.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 301124 "Немов у 80-х в Америці"

Йду з території якогось навчального закладу. Поряд мене якась викладачка, з якою підтримую діалог, супроводжуючи до виходу. Пару хвилин тому я був у будинку - одному з корпусів цього закладу, десь на третьому-четвертому поверсі, який має терасу (до неї повертатимусь наприкінці сну). По дорозі помічаю якихось студентів, але в форматі щасливих відпочивальників, що в'їжджали на територію довгим широким кабріолетом 80-х років американського автопрому. Дивлюсь уважно на них, та відзначаю різнорасові типи облич, що дещо мене дивує. Звертаю увагу на усміхненого мулата, що сидів за кермом. (Можливо, сюди врізалась асоціація з реалу, зокрема з життя підприємства, на якому зараз працюю, де на виробничій лінії стоять навіть вихідці з Латинської Америки). Невже вони тут навчаються? Чи то з розмови, а чи подумалось: що вони їдуть на пляж або спортивно-відпочинковий комплекс із саунами та басейнами, які знаходяться вкінці території цього навчального закладу. Чомусь на таку ідею майнула думка: хіба таке можливе тут, де студенти мають лише вчитися і вчитися? Але з'явилось й переконання, що як для цього місця - це можливо. Ще з десяток кроків із викладачкою і ми підходимо до іншого кабріолета (повтор), до якого мають сісти інші студенти. Авто має їхати кудись у місто. Продовжую спілкуватися з викладачкою і десь посеред нашої розмови підходить якийсь чоловік і питає: чи всі їдуть і я в числі серед них? Віднікуюсь, що не з ними. Бачу п'ятірку осіб: якраз на повний салон, що за запитання? В паузі відповіді дивлюсь уважніше на обличчя тих студентів і бачу так само різнорасові типи (повтор образу), а серед них, якби в молодості, Мішель Обаму. Цієї миті мені здається, що й викладачка на неї схожа, як інша доросла її копія. (Невже я опинився в Америці?). Але з цього моменту "віднікування" я їх полишаю й іду. З'являється якесь усвідомлення гордости, що я причетний, на рівні з ними, до цього місця науки. (Хоча й немає переконання, що я студент і снюсь собі якби в молоді роки або викладач, що й таке буває уві сні зі мною). Раптом відчуваю під рукою подушку, таку саму, що лежить вдома, як частина дивану. (З реалу: саме того, на якому сплю). З'являється бажання злетіти, тримаючи її під рукою, і повернутися до будинку, з якого вийшов, але прямо на ту терасу 3-4 поверху. Починаю дивно махати ногами і злітати в повітря в бажаному напрямку. (На тому й проснувся, почувши будильник). (Пригадав, що таке дивне махання ногами (круговими обертами, згинаючи коліна) мені вже колись снилося).

P.S. Цікаво й те, що в реалі у 80-ті я був лише дитиною, а за логікою подій така сцена більше нагадує якусь кінематографічну історію, хоча переконання, що я дивлюсь фільм (а це відчуття мені знайоме) не було.

Сон 070824 "Мистецькі твори"

Йду з донькою коридором якогось закладу, схожого на навчальний. Наче супроводжую її до якогось викладача. Вздовж нашої дороги на стінах висять якісь художні роботи, але я на них не акцентую свою увагу, помічаю якби "краєм ока". По праву сторону заходимо в конкретні двері та зустрічаємо чоловіка, який сидить за столом. Вітаємось. Кімнатка невелика, але тут моя увага раптом і міцно натикається на малярську роботу виконану олійними фарбами у оригінальному, якомусь авторському імпесіоністичному стилі. Сюжет: в центрі полотна річка, яка наче розділяє образ надвоє, мазки лягають наче прямі короткі лінії згори донизу, а з обох боків впритул до неї мало не ідентичні одноповерхові будинки, які б у реальному житті видалися б банальними, написані мазком горизонтальним, а на цій картині, разом із річкою, що їх розділяє, набувають якогось глибокого філософського смислу. Більш узагальнено: небо і трохи дерев на краю полотна і дещо за будинками. Лише згодом роздивляюсь по стінах і бачу інші полотна в цьому ж стилі. Розумію, що для такого малого простору для таких робіт буквально мало місця і це "невелике" потребує реально щось більшого.

P.S. Після сну спробував зрозуміти стиль художнього мазка. Виконаний ніби так, що на мазок світлішого кольору згодом накладався другий мазок - більш темний, отож, тим самим створювалась глибина і немовби рух у просторі.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 101120 "Яка ж оцінка?"

 Знаю, що маю скласти якийсь екзамен, начебто зі знання польської мови, а викладач замешкав у спальній кімнаті дому б.М. (перший раз такий образ, щоб стороння людина опинилась у рідній хаті). Приходжу до нього на призначений час, а в сусідній великій кімнаті, прохідній до нього, перебувають інші студенти, наче й вони там мешкають. Заходжу до нього, а він ставить питання якось не по темі: "Опиши своїми словами дитячу кімнату?" Отак і починаю змальовувати кімнату свого дитинства і все польською мовою. Отже, спостерігаю, що все в мене виходить славно та легко, навіть сам собі дивуюся. Раптом викладач відволікається, зупиняє мене і каже, що це його влаштовує і прощається. Йду від нього і дивуюсь вдруге: то яка ж оцінка? 0410'

Сон 070418

Університет, багато порожніх аудиторій. Я в одній з них, хоча до останнього переходив з однієї до іншої. Присутня якась група людей... У сусідній аудиторії викладачка грає в настільний теніс... Несподівано з'являється Петро Порошенко з офіційною делегацією і заявляє, що сьогодні російські війська напали на Херсонську область і окупували частину території. Просить всіх поінформувати і покинути приміщення... У нього в руках ключі, якими зачиняє всі двері... Я кажу, що в сусідній аудиторії присутня жінка... Ми заходимо до неї... Вона ж до останнього продовжувала грати в теніс.

Із попореднього фраґменту сну: начебто та ж жінка, що грала в настільний теніс, набула образу організатора новорічного свята. За задумом, перед дітьми має несподівано з'явитися Дід Мороз на ім'я Апрель (саме з українською вимовою "е"). Для такої з'яви він мав пролізти через ляду в підлозі і нею ж зникнути. Проблема виникла в тому, що магія зникнення не вдалась... На тому місці, де стояв ДМ, залишились двоє дітей: хлопчик (мій син) і дівчинка (його однокласниця), які й виявили, як магія зникнення перетворилась на кумедію. Довго не міг ДМ знайти момент відволікання дітей, щоб сховатися за ляду... Але коли туди заліз, стало помітно крізь відкритий отвір у підлозі, як він силою проповзає під підлогою... Син, вказуючи пальцем на ДМ, вигукнув: Дивіться, Апрель... Апрель... Розвінчуючи створену дорослими містифікацію свята.

Діти в машині: мій син і його однокласниця. Їдемо центральною вулицею міста Житомира в сторону Соборної площі. Проїжджаємо книгарню і кінотеатр "Україна".

Зазираю у вікно магазина...

Я з дружиною заходжу в меблевий магазин, який ліквідовується. Там знижки на 50-70%. Ми дивимось меблі: комод, столик, трюмо і розуміємо, що ціни однаково захмарні...
P.S. Магазин з реального життя, існує вже рік у стані ліквідації. До нього заходили доволі давно.

Дача. Город. Вода, в планах скупатися, але так і не скупався...
Сусіди... Сусід каже про куфайку...

Гноярка: мішок зі старими сухофруктами, що я колись залишив за лазнею, перетворився на більшу купу - з листя, трави, решток їжі. Дивно, але видно хтось, орієнтуючись на цей мішок, почав утворювати гноярку...

Непораний у батьків город. Весна. Я кажу, що пора вже щось садити. Мати каже, що треба оновити насіння, якому по 7-8 років. Я кажу: то в чому ж проблема? Треба купити, а воно розростеться!

Сон 030418

Якийсь концерт. На нього, в ролі учасників, пішли двоє студентів (-ок) - (цей фраґмент важко пригадується, можливо, незначний). Замість них я іду на урок ("пару") до викладача математики. Цікаво, що образ учень-студент нероздільний і злитий в єдине. За віком діти або старшокласники, або студенти перших років навчання у виші. Мені прикольно послухати такий урок-лекцію, адже я давно вчився у подібному форматі. Навчальний кабінет незвичний - видовжений поперек - студенти сідають у два довгих ряди перед одним викладачем. Є вільні місця, я сідаю зліва. Дітей небагато, але з часом їх находить більше. Вчитель читає свій предмет. Час від часу мене пробиває на провакативні питання... Спілкування з ним на рівних. Діалоги відбуваються з легкістю і гумором.
(Обривання сну, пов'язане з пробудженням).
Сон продовжується. Змінюються "декорації". Замість вчителя-чоловіка - вчителька. Вона також навчає математиці, але, судячи за подальшим розвитком подій - біолог. Йде урок-лекція. Аудиторія (на відміну від першої частини сну) видовжена не поперек, як у першому фраґменті, а вздовж, як то завжди буває у школах. Я сиджу так само зліва, але біля мене вікно. У притаманному мені дусі щось коментую, але заторкую жартом китайців і звертаю увагу, що в учительки азійські риси обличчя. Це її трохи мінить в рисах. Я помічаю, а скорше уявляю від себе, трансформації її обличчя, що мають кумедний вигляд: очі звужені, ніс неприродно видовжений. Але то проходить, як фантазії. Образ мінливості цієї жінки починають доповнювати два нових героя, що заходять до аудиторії: жінка (подруга вчителя) і корова (середнього зросту і якась артистично-кумедна, театрально-гротескна). Тут починає відбуватися неочікуване: нам показують, як робиться щеплення: корові, а заодно і цій жінці, що прийшла з нею. Якщо вірніше: жінка в знак солідарності із коровою робить і собі щеплення... Цей вчитель робить якесь роз'яснення про трикутники...
(Сон обривається).
... Вирізання разом з колегою металевих трикутників, подібних до знаку "Play".