Сон 290618 "Пам'ятник Домбровському"

Я заходжу в музей, у велику залу якої завітали націоналістично налаштовані молодики. Поводились не агресивно, але дуже голосно, вигукуючи якісь гасла. Піднімаюсь по сходах до приміщення, в якому стоїть пам'ятник Ярославу Домбровському. Біля нього залишаю якісь речі. Чомусь йду на двір, аби одразу повернутися. У приміщенні зустрічаю кілька різних загонів спецназу. Піднімаючись по сходах, мав комусь пояснити, що я "там" залишив свої речі. Побачив, що постамент і підніжжя пам'ятника облиті рідкою світло-червоною фарбою. Саме погруддя було неушкоджене.
Телефонують батьки і питають: за якою адресою мене забрати? - називаючи одну адресу й одразу іншу - вірну. Мене дивує їх ініціатива, хоча я розумію, що інформація про музей оперативно пішла в масмедіа.
Зміна кадрів, і я знову у приміщенні де знаходиться пам'ятник Домбровському. Але самого погруддя немає, стоїть прямокутний постамент обгорнутий багровою тканиною. Завдяки якій, слідів фарби взагалі як і не існувало. Ведеться підготовка до служби божої. Сидять в два ряди до два десятка людей, дивлячись у півбока на пастора чи то ксьонза, який щось готує до початку служби. Кілька жінок вмикають магнітофони, аби записати проповідь, а в результаті виходить, що вмикаються голоси інших проповідей, і від того балагану поспіхом вимикають, аби не заважати своїм метушінням.
Я йду з того музею геть. Виходжу на вулицю  і йдучи, чую з іншої сторони дороги шум, крики і плач дитини-підлітка. Роздивляюсь і бачу біля нього його перелякану маму, яка нічим не може йому зарадити, і поліцію, яка вибиває свідчення про скоєний напад. Як я зрозумів, мама стоїть тому, що він є неповнолітним, і без неї поліція не має права робити допит. Поліціянт голосно б'є гумовою палицею по підвіконню, на якому сидить той хлопець, випитуючи подробиці нападу, в якому він брав участь. Хлопець крізь сльози і реви нічого питомого повідати не може, адже був одним із найменших у групі. Він не встиг втекти, тому пощастило найменше.

Сон 280618 "Волею непереборних обставин..."

У студії телерадіокомпанії записують концерт. Мають пройти два заходи підряд. Я беру участь у театральній постановці, що має йти другою за чергою. Так, як я прийшов не сам, а разом із кількома глядачами завчасно, ми потрапили на концертний виступ виконавця авторських пісень. Я думав, що його пісні моїм супутнім не сподобаються, а виявилось навпаки: вони проявили до всього додатковий інтерес. Навіть у залі побільшало глядачів, аж так, що не було де сидіти. Я вирішив пересісти на другу сторону концертної зали, де були порожні місця, які не охоплювали ані світло, ані телевізійні камери. Підбирав слушний момент. Тоді ж виявилось, що один прожектор, який бив у очі, треба було переставити трохи далі, і я акуратно, в паузі виступу, перескочив на другу сторону, разом із тим переставивши його далі. У тій ситуації я почував себе доволі комфортно, спрацював як технічний працівник, це при тому що знав: у будь-якому випадку треба виграти трохи часу, аби оперативно підготуватися до нашого виступу. 0042'


Мав місяць вільного часу, аби не сидіти вдома, пішов на роботу. При оформленні не вказав, що матиму обмаль часу й муситиму в скорому часі звільнитися. Але так трапилось, що наприкінці моїх днів праці, підприємство оголосило, що самоліквідується. Запросили в кадровий відліл, аби я підписав документи на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Підглядаючи у документи, читаю написане узагалі не канцелярською мовою: "Молитвено просили звільнитися із займаної посади...", "Працівник звільнений волею непереборних обстанин..." 0430'

Сон 270618 "Виття землі"

Будинок чудернацької форми... Підмурок.
Хтось розбирає рештки будівлі. Один чоловік великою пилою дорізає шмат стіни. Ріжеться доволі легко, наче ракушняк або піноблок. Я пригадую, як бачив цю будову в занедбаному стані. Її все одно мали б зносити, адже поряд стояв новий будинок.
І хтось публіцистично почав розповідати: із довніх давен люди знали, що знаходились на такому ґрунті, від якого було чути виття.  Головою, руками, ногами... (Незрозуміла логічна прив'язка до частин тіла). Незважаючи на специфічну "музичність" цієї землі, люди знали, як будуватися на ній.

Сон 260618 "Білий лет"

Парк по дорозі до школи, який раніше (в юнацькому віці) часто снився. Зустрічаю незнайомого діда, який розповідає, як його кинули з роботою. Я залучаю у розслідування журналістів. Через телебачення розповіли про аферу, яка була в тому парку. Я зробив напій і випив його. Відчув, який він гіркий. Від його ефекту здіймаюсь і лечу до того діда понад деревами парку. Сніг б'є в лице, при тому, що пора не зимова. Повітря від снігу біле-біле. 0130'

Робили міцні залізні скриньки ~ 300×400. Вже чимало стояло готових, а треба було зробити ще дуже багато. 0401'

Сон 250618 "Блискавка в городі"

Прокладаємо трубки для кабеля на вулиці, за якимось дивним принципом. Залізна закрита зварна траса висотою вищою за людський зріст, що в одному місці має поворот. 0222'

На дворі починається буря: вирує вітер і світить блискавка. Я на господі свої батьків. Поодинокі малознайомі мені люди. Пішов у туалет. Знаю, що в черзі має бути якась людина. Скорше чоловік. Коли вийшов, його вже не було. Блискавка неймовірної сили вдаряє в тридцяти метрах від мене та інших, хто був на подвір'ї. Від неймовірно сильного удару розлітаються густі іскри. Всі біжимо в дім. Мати поспішно зачиняє залізні ґрати, що йдуть першими дверима з вулиці. Всі в шоці та дезорієнтовані. Від алогічних дій якась мама (у сні знаю, що в неї є донька) шукає в гречаній крупі презервативи. Дивлячись на неї задаюсь питанням: чи вони там були?..
На дворі армагедон.

Сон 240618 "Дивні збіговиська"

На спільній кухні з колегами пересідаємо зі стільця на стілець, аби звільнити пару місць за столом. Це вийшло більш кумедно, аніж практично - довелось декому з крайніх пересідати на свої ж місця.

Яскрава і строката тканина великих розмірів. Хтось її розклав, продовжуючи тримати в руках, а я зачаровоно розглядаю деталі візерунків. Тканина ледь посувається від порухів того, хто тримає.
P.S. Доволі виразний "короткометражний" сон. Я б відніс його до осяяння, яке приходить у миті засинання.

Робота. Я з хлопцями одним колективом, але різними бригадами виконуємо якусь технічну роботу, пов'язану зі сценами і концертними майданчиками. Під час робочої паузи, а для гостей та інших присутніх - початку кінопоказів та вистав, ми розпорошились. Домовились, що зберемось наприкінці всіх театрально-концертних програм. Я не знав, що мені було б цікаво: прийшов до одних - посидів, знудився, пішов до інших... Так переходив від однієї розпорошеної бригади до другої по пару раз. По дорозі зупинився біля краянина з іншої фірми, якого уві сні знаю особисто. На моє питання чим займається, відповів, що опаленням.
- Де?
- Так само як і ти - в Польщі.
Побачив активність в проходах - перші ознаки завершення концертних номерів та кінопоказів. Зрозумів, що пора йти. Розпрощався і пішов до своїх хлопців.
Я шукаю сцену біля якої ми працюємо - це мала зала для камерних показів і лялькових вистав. Я почав вдягатися, поклав жовту каску на стіл. Здивувався: звідки вона у мене, коли моя синя, що лежала на тому ж столі?! До мене приходить чоловік і питає хто я і чи не заблукав? Я пояснив, що працюю. Шукаю малу залу. Працівниця, яка проходила поряд і почула нашу розмову зауважила, що на тих дверях мало б висіти дві букви (назвала які), що вказували б працівникам, яка то зала, а для таких, як я, мало б бути написано "Сцена для лялькових вистав". Не встиг дійти до вказаного місця, як зав'язалась інша розмова з працівниками телебачення про рекламу. Я їм кажу, що я, як рекламодавець, до вас не подав би жодної реклами, адже нецікавий контент. Я навів кілька прикладів у неефективності покриття території та нерозуміння потенційної аудиторії: для кого вони роблять телепередачі. Хтось вирішив посперечатися, хтось примкнув до моєї позиції. Хтось розчаровано каже, що пора кидати роботу і їхати в Польщу. З одним із таких прихильників, видно, що керівником проектів, я вийшов на двір телерадіокомпанії. Він показав на антени і запропонував наступним разом піднятися на саму верхівку. Я дивсюсь на ті антени, а бачу красиві технологічні труби виробничого підприємства. Мені такі речі подобаються. Коли стояли так і спілкувались, щось йому проілюстрував по телефону. Пішли разом по незаасфальтованій дорозі в одному напрямку - він додому, а я далі. Ми прощаємось і кожен іде далі. Я торкаюся кишені і розумію, що в нього залишився мій телефон... Я розумію, що без нього в наш час, як без рук. Встигаю помітити в які ворота приватного дому він зайшов і біжу за ним, аби сказати, що в нього мій телефон. 0230'

Якась дивна зустріч з творчим відтінком різних осіб. Більшість людей я не знаю, але всі персонажі з різних моїх снів. Отже, з ким би я не спілкувався, згадував, що нас пов'язує якась давня зустріч або ж історія, свідком якої я був. Нині нас всіх зібрала якась одна спільна справа з творчим відтінком. Серед того кола знайомих колега з реального. Він, як завжди голосно говорить серед присутніх, сильно виділяючись темами своїх розмов, які зводились до того, як у Росії йому було добре. Всі з чемності до присутніх мусили все те слухати. Я не витримав і крикнув йому: Ти не Де-с, а даун! На що він зірвався з місця зі словами: "А за ці слова ти відповіси!" - і поліз до мене з кулаками, прицілюючись вдарити по носі. Я відповів першим. Пару рухів і я зажав його на землі, де чітко і спокійно пояснив, що його проросійська позиція помилкова, бо із-за таких, як він в Україні так і не почали нормально жити.
Минали дні знайомств. Якусь загадкову історію з фліртом до хлопців мали двоє дівчат, які начебто були лесбійками, а всіляки розіграші з протилежною статтю мали собі за втіху аби посміятися з того. Якогось дня подивились одна на одну і сказали: "Ну ми знаємо що робити!" Зібрали речі і поїхали.
За ними бачу йде хлопець оригінальної зовнішності. По відсутній засмазі насвіжо виголених місць на обличчі, можна було уявити які мав вуса і борідку. Іде повільно, маленькими кроками. Його супроводжує мама. Я дивлюсь уважніше на нього, а тулуб в нього видовжений, ніжки маленькі. Проходить далі, і я дивуюсь ще більше, його тіло продовжуються вже горизонтально до землі із такими ж маленькими ніжками позаду, як передні, з посадкою, як у такси. Я собі згадав кентавра. Але ще не все, він тягне за собою красивого воза, видно, що зі своїми речами, із якими приїхав. 0510'

Спілкувався зі знайомою В. по телефону. (Знайомство наше належить до дитячого віку, коли наші батьки дружили сім'ями, а в дорослому віці перетинались лише пару раз). Вона - постійний тихий гість наших творчих зустрічей. У зв'язку з тим, що летить з України, чи то назавжди, чи у зв'язку із тривалою поїздкою, вирішила запросити всіх на свій день народження і розповісти мені, хто буде із запрошених. Телефонна розмова раптово обривається, говорила-говорила і тиша...
Я сиджу і вирізаю дві абстрактні фігури з білого паперу. Надрізане зсередини напівколом круг вкладаю в інший аркуш паперу прямокутної форми, що склеєний так, аби стояв вертикально. Розумію, щоб увиразнити фігури, треба підібрати між кількома вирізаними аркушами не лише пропорційність форм, але й відстань між ними. 0620'

Сон 230618 "Дерев'яна хата"

Дорога з пересадками. Порція свіжосмаженої м'ясної страви.

Стара дерев'яна хата. На високих стелях великої кімнати, а де на стінах - натягнуті грубі тканини, за принципом гобеленів. Я починаю знімати зі стелі ті полотна. Від когось чую, а в дечому підозрюю й сам, що ця хата колись із середини горіла, але якось з однієї сторони - це стало оприявнюватися, коли стіни за гобеленами почали відкриватися все чорнішими.
Я питаю: чи знімати все? Хтось критично відповідає: ти що, це Середньовіччя! Інтонація вказувала на повну ліквідацію старожитностей з метою подальшого ремонту.
Підходжу до печі з високим отвором, мало не в мій зріст, із глибоким черінем, і гортаю в ньому якісь рештки, які колись недогоріли, і бачу, що від ворушіння вони розгораються все більше і догорають мало не остаточно. Я мав у тій печі спалити те, що було зірвано зі стін і стелі.

P.S. Цей сон нагадав подібний будинок, в якому мешкали сімейна пара похилих мешканців. Я до них приходив у гості, піднімався на дах сходами з такої ж великої кімнати. На даху лежали старожитні речі, в'язки цибулі. Щось подібне було в іншому сні, коли я гуляв по даху дідової хати з переходами від батьківської. В іншому сні, подібне було помешкання, коли подібна група людей замешкала на відпочинок у середній з трьох однакових дерев'яних кемпінгових хат, з метою проведення вікенду, але відчуття сірості та сирості домінували з першого враження про неї. Випливають ще дві асоціації про дім, який був у різних снах: один стояв над пісчаною дорогою, що по самій високій стіні будинку утворював єдине ціле з огорожою, тоді там померла відома у вузьких колах людина, яку я знав, а другий будинок стояв на горі, в якому мешкали жінка та її малі діти. Образ дерев'яної хати в снах подібний, начебто збірний, і водночас живий. Кожного разу дім поставав, як жива істота нерозривна із віком її мешканців.
В описаному сні дім ледь живий, для мене чужий, але я у ньому, як і інші зі мною люди, прийшли з метою змінити його на краще, при тому, що на якомусь етапі мав сумнів у тій доцільності.

Сон 220618 "Є хтось, кого немає поряд"

Я написав сценарій. Приходжу в гості до спільної з дружиною знайомої А., щоб обговорити ролі, а її немає вдома. На столі в штучному вазоннику фігурки комах скручені з проволоки видовженої форми: метелики, мурахи. Пригадую, як ми робили такі фігурки, але серед тих, що побачив, знайомих мені не знайшов. І зрозумів чому: всі вони позбавлені чіткості та виразності - проволоку намотано на каркас, а ніжок, ріжок, крилець так і не докрутили, або вони були, а хтось їх збаєдав.
Приходить дружина, і все наче по-домашньому, але ще в квартирі тієї ж А. (У реальному житті, не був як у її мешканні, так і не мав з нею спільних проектів). Підходжу до дружини, обіймаю. Про щось говоримо, але кількома фразами... Маю йти, бо вже пізній час.

Одна людина пропала на полюсі. Останні відомості, які вона дала, так це інформація, що на небі він бачив знак "V". По тому знаку маємо його знайти. Я допомагаю зібратись у дорогу його жінці але так, що їду разом з нею. Її кохання веде на неймовірний подвиг. Їхали потягом, зійшли на пустельній зупинці та пішли пішки. По дорозі якесь старе місце, на якому я вже був з якимсь чоловіком. Я пригадую, як там було раніше, а тепер бачу трохи іншу картину: три банки з консервацією втоптані в землю, недалеко від них - терпуг, на столі - ніж, який я вирішив узяти з собою, інший - біля вогнища. Тепер я в дорозі з "чоловіком із минулого".

Чому нам сняться сни? Власні спостереження

Нам весь час сняться сни, адже мозок у ночі проживає свій "день" який ми відводимо для нього.

Сон напряму залежить від динаміки життя. Якщо весь час займатися марудною справою, важко очікувати, що сон буде динамічним і зможе вас вразити.

Сни мають властивість "зріти" або ж увиразнюватися. Може наснитися сон настільки необразний, що й не запам'ятовується. А з часом, сниться сон із повноцінним сюжетом, де моментами виникає дежавю: я тут був, це місце, ця дія, людина міні знайомі, я це знаю, а звідки не йму віри, наче відання про щось прийшло само - з нізвідки. Можливо, це пов'язано з нерівномірною фізіологічною активністю перебігу сну. Малоймовірно, що втомленій людині снитиметься виразний сон. Втома зменшує ймовірність запам'ятовування. З метою самозбереження, свідомість сама вмикає захисні механізми звуження уваги. Цей стан знайомий нам з реального життя, коли треба думати "все одразу", або ж перегляду фільму з насиченим сюжетом, коли треба в пам'яті повноцінно відтворити хоча б один фрагмент. Увиразнення сну відбувається в період активної фази, коли тіло і свідомість почувають себе бадьоро, і емоційно пробуджуються, а також, коли наявні мотиви повторюваності - вгадуються у снах знайомі образи з реального або ж такі, що вже зустрічались у снах раніше. Подібні образи наростають лавиноподібно.

Всі сни між собою взаємопов'язані. У снах ми проживаємо окреме життя - ця думка не нова, але важлива в розумінні безперервності подій та взаємовпливів одних образів на інші.

Більшість того, що сниться - це існуючий багаж образів узятий з життя. Не насниться того, чого не бачили або ж не уявляли.

Сон напряму залежить як від внутрішнього стану сновидця, так і від часопросторових змін, зокрема: від його режиму, нових вражень, розмов, досвіду, переїздів, місць мешкання тощо.

Очікування, якими переймаєшся, спочатку приходять у сни, а згодом можуть стати реальністю. Переважно, вони пов'язані з поінформованістю про більшу їх ймовірність.

Сон - це процес творчості. Найбільш незалежний від намірів.

Неможливо 100% описати сон, тому що часопросторове і предметне сприйняття доволі змінне як по пробудженню, так і під час запису сну, свідомість корегує події, увиразнюючи в звиклі форми сприйняття. Реальний досвід накладається на побачене, але не до кінця усвідомлене. Багато уваги варто приділяти деталям, це не лише як зачіпка за фрагмент сну, але й можливість подальшої правдоподібності тлумачення.
Так, як сон - це щось мінливе, і лякливе, наче дикий звір, варто вчитися спостережливості, починаючи з реальних переживань.

У снах зменшується ступінь категоричності. Якщо вести мову про сновидця, який потрапляє в однозначні ситуації, де треба пристати уві сні до певної позиції, у реальному житті, про такого героя сказали б, що він м'якотілий, уникальний, у дечому безтурботний, більше споглядальник, аніж учасник подій.

Сон 200618 "Втеча з постаменту"

Я з хлопцями повертаюсь з ремонтно-налагоджувальних процесів на заводі. Вийшовши з території підприємства, пішли в сторону гори, спочатку полем, потім дрібним лісом. Я кажу, чому б не проїхатись, а хтось каже, що так теж недалеко. Я дивлюсь на гору, в сторону якої йдемо, а вона від вершечку порізана різними смугами. Я питаю: а ви знаєте, що то таке? Це - Туреччина! А хлопці продовжують: це так вони добувають корисні копалини. Всю гірську породу ріжуть на різні сировинні потреби.
Один хлопець каже, що він так не може! Я не розумію про що він веде мову, адже почуваю себе ще молодим фахівцем у цьому колективі. Він продовжує, що минулого разу в перший день "запуску" так рознервувався, що мусив випити й не вийти на роботу. Хоча розумів, що це відповідально. Слухаючи їхню розмову, зрозумів, що з колектива чотирьох чоловік сьогодні під вечір можуть залишитись двоє, а я, ставши на їхнє робоче місце, поки не дам цілковитої ради. Інший каже, що сьогодні обов'язково має взяти шматок доломіту, щоб кинути в розплав - це у нього така вже традиція з року в рік, перед першим запуском. Хтось йому каже, що це не зовсім хороша ідея, начебто, не слушно шукати цю породу на тій горі... (Хтось когось обривав у тій живій розмові, тому не кожна думка була завершеною). Коли зайшли в ліс, ми зустріли групу працівників, що вивчали територію для якогось нового освоєння землі. Місцями горіла дрібна трава. Ми повернулись за якісь двері, аби трава догоріла. Крізь прозоре скло дверей, я бачив, як трава дотліла до них і почала підбиратися з іншого боку. У нас почали виникати пропозиції, що сказати, як будуть питати, що ми тут робимо?..

Я з дружиною з'їжджаємо на нове місце. Пакую свої речі: акуратно, складаю один до другого, аби легко було знайти їх при потребі. Дружина питає за кофти, які ще можуть бути в мене для прання. Серед тих речей, що складаю, знаходимо ще одну - синю. Якесь відчуття несправедливості та образи на когось (не одного): не просто так з'їжджаємо.

Пам'ятник, до якого час від часу повертався. Постамент, а на ньому голова або дивно виконана, або від давності трохи розсипалася в районі верхньої частини носа. Пам'ятник оточений невеликим сквером. (Таке враження, що він у інших варіаціях вже був у моїх снах). Цього разу вирішив прочитати кому пам'ятник поставлений, але так і не зміг. Всі літери були великими і мінилися від варіацій вгадування знаків. У результаті зрозумів лише, що це коротке прізвище приблизно з чотирьох літер із буквою "Ш", або якісь ієрогліфи в незвичному розумінні. Наче це ж місце, але вже не пам'ятник, а кіоск з дивовижними речами: наприклад, папуга, що читає цілі радіо-вистави: французькою, польською, українською. Якось все виглядає настільки іграшково, що я відчуваю себе мультиплікаційною лялькою, що з кимось вирішила врятувати кількох звірів з цього кіоска, завантаживши їх у іграшкову машину і разом із тим, на їх прохання, накинувши на них клітку, наче так було раніше. Від цієї втіхи вони заспокоїлись. Машина рушила, аби бути чимдалі від місця втечі.

Сон 190618 "Підготовка до турне Європою"

Англія. Маргарет Тетчер. Я з хлопцями виконуємо якусь роботу.

Маю зробити тур Європою: Німеччина, Бельгія, Сербія, Болгарія, Чехія... Думав, з якої країни краще почати турне. Вирішив перше полетіти в Бельгію, на книжковий форум. Почав збирати речі. Дружина підказувала, що в дорозі мало б бути більш необхідним. Вже спакував речі й майже вийшов за поріг дому, як згадав, що на книжковому форумі міг би трохи презентувати своїх книжок. Зокрема з кілька десятків зосталося останнього випуску. Вирішив багато не брати - з десяток. Повернувся, щоб знайти свої книжки... Відчуття початку дороги на Бельгію.

Сон 180618 "Відро оселедців"

Кріплю лоток для кабелів під шпильки. Мені допомагають дві особи. Це нове місце. Аеропорт.

Два кабеля. Біле відро оселедців.

Сон 170618 "З двома головами"

Вечір. Я на вулиці серед кола знайомих, але саме так сприймаю оточуючих уві сні. Жодної людини з реального, кого б я міг знати, окрім моєї дружини, що зі мною. Серед того товариства є ті, що знають нас, як родину.
Так, як початок сну загубився, залишилось відчуття концертної або театральної паузи: наче щось відіграли і ведеться підготовка до нової програми. Дівчата у певному наряді, зокрема і моя дружина, хваляться, що до свята завчили багато українських пісень, зокрема різдвяні. Спробували заспівати колядку. Але парадокс у тім, що уві сні жодного натяку на зиму. Хтось каже дружині, що я замовляв квитки на Стаса Михайлова. Навіть прозвучала певна сума. Я віднікався, адже такі співаки взагалі не в колі моїх музичних смаків.

Якийсь чоловік заносив і виносив з відвалу, до якого йшли круті сходи, різних дрібних тварин. Чи вони там мешкали, чи просто він їх так носив із собою - було неясно. На якомусь етапі того чоловіка я уявив собою і виніс птаха (качура), якого сховав у районі грудей. Голова цього птаха визирала назовні з розкритого коміру. Я звернув увагу на людей і зрозумів, що вніс моду носити на собі птаха. Ходять люди з двома головами: своєю і тендітною, що з дзьобом.

Я на місцевому телебаченні даю інтерв'ю після тривалої відсутності в Україні. Знайома телеведуча О.С. ставить питання про складність вивчення українцями польської мови в Польщі. Я наводжу приклади з кола тих людей, хто тривалий час мешкає в польському середовищі, а мову так і не зміг освоїти. Навожу й позитивні приклади, зокрема посилаючись на власний досвід. На якомусь етапі продовжую розмову польською, аби наочно підтвердити сказане. Оповідь перед камерами спокійна і впевнена.

Сон 160618 "Технічні колізії"

Їдемо машиною з одного населенного пункта в інший. Дорога довга. Водій повідомляє, що є проблеми з карданним валом, тому мусить їхати повільно. Я кажу, що можна заїхати на СТО, запитати в них: чи  могли б вони тут щось в цьому зарадити. Водій спробував заперечити, з думкою, що він уже пробував, де в результаті нічого з того не вийшло. Я настояв, адже це дорога, а запитати - нічого не коштує. Ми заїжджаємо в найближче СТО. Там грала польська музика. Майстер, який вийшов до нас назустріч і вислухавши проблему, сказав, що спробує щось з'ясувати і пішов до когось за якісь віддалені двері. У розмові був перехід з польської на українську. У той же час до нас згори почав спускатися український письменник Юрій Винничук. Я в захваті від такої зустрічі переживаю кілька емоційних думок. Спочатку приходить осяяння:
- це ж Винники, що під Львовом;
- як добре, що Винничук знає також польську;
- як його легко впізнати: він завжди невимушено може до когось прийти в гості, щоб "потусити";
- я в цьому році не сфотографувався з жодним письменником і не був на жодному мистецькому заході;
- обов'язково маю з Юрком зробити спільну світлину.
Я підходжу до нього і кажу про свій намір. Прошу когось з присутніх сфотографувати нас на мій телефон. Юрій Винничук трохи подивований швидкістю подій, виказує з легким гумором здивування. На що я кажу йому: у мене з вами вже є кілька світлин, а ця для мене буде найдорожча. Він стає зліва біля мене, обіймає і прихиляє голову до мого плеча так, аби це читалось, що ми найліпші в світі друзі. Я пробую взаємно обійняти його, шукаючи, куди ліпше покласти руку: на талію, плече, але рука не знаходить остаточного рішення і я складаю руки десь за собою. Раптом виходить із дальніх дверей якась жінка з великим фотоапаратом і каже, що вона те зробить належним чином. Пробує змінити ракурс, тло. По ходу я вношу свої пропозиції: де саме на цьому СТО ліпше нам стати для знімування, адже на різних ділянках стін були зображені різні графіті. З того переставляння так нічого і не виходить. Хтось каже, що для Юрія підготував дві курки, зготовлені за спеціальним рецептом, і подає нам їх на таці: одна біля одної. Ми сідаємо за стіл і пробуємо їх. На вигляд ті кури були доволі білі, аж прозорі: чи то так зварені чи печені, не відомо. Скоштувавши, відчув дивний смак, а Юрко дослідивши ще й кості, виніс тим курам вердикт: пісна собачатина. На що почув схвальний відгук зі сторони тих, хто готував і подавав цю страву.
За всіх обставин я так і не зрозумів: чи вийшла в мене з Юрком спільна світлина.

Гуртожиток. Але таке відчуття, що це підводний човен з видом на вулицю. Стіни, елементи конструкції, зокрема переходи та сходи виконані переважно з металу.
Хтось новенький прийшов поселитися.
Одна жінка, що мешкає знизу, має проблеми з ванною, зокрема з водою. Їй запропонували користуватися тією, що й всі, але вона відмовилась. Відповіла, що якось так і далі сама користуватиметься нею, бо вже так звикла. Я розумію, що в ненакращому стані й наша ванна, де ті ж проблеми з водою, але, в порівнянні з її, в рази краще. Як вона там миється?..
Приїхала, без зголошення про вільні місця, ще одна родина: чоловік, жінка, дитина. Видно, що чоловік тут заїздом, без конкретного місця роботи. У мене виникло питання:
- Ким працюєш?
- Жонглером, - відповів він.
За вікном іде сильний дощ, я простягаю руку, щоб закрити раму, рука та одяг від того намокають. Цікаво, що рама вікна відкривалась назовні, як того не буває в реальному житті.
Подумав, що треба запитати в господарів: можливо, ще існують вільні койки.

Велику дорожню торбу ліфтом піднімаю на самий поверх. Разом з торбою ще якісь речі, але в меншому об'ємі. Зійшовши з ліфта, розумію, що я поверхом нижче. Викликаючи ліфт наново, він вже не зупинявся. Але до мене прийшла дивна ідея: під ліфтом існував спеціальний "рятівний кош" (принаймні, я так подумав), у вигляді аналогічного ліфта, але простішого і виконаного з дерева, який зупинявся кожного разу поверхом нижче, як в моєму випадку. Я поклав в нього свої торби, поки ліфт був поверхом вище, з думкою, що ліфт має такий же рятівний "запас" руху далі вгору. Пішов до верхнього поверху пішки довгими спіральними колами. Навіть трохи знудився. Коли дійшов до ліфта, зрозумів, що він вже поїхав донизу, а мені вже треба зустрічати дружину. Розповідаю їй про те, як залишились речі в ліфті. Сідаємо на автобус. Я знаю, що за пару зупинок нам сходити, але ловлю поглядом, що ми все проїхали, а так і не зійшли.
- Ми проїхали! А як же речі?
- Заберемо завтра, як приїдемо! - каже дружина.
- Це ж ліфт, а речі може розчавити!.. - відвідала мене химерна думка.
- Нічого не станеться, завтра заберемо!
- А куди їдемо?
- До бабці! - відповіла сентиментальним голосом дружина.

Сон 150618 "Кроїти по розмірах"

Кроїти металевий лоток, кроїти ковбасу. Відрізане має підходити під отвір розмірами.

Сон 130618 "Громадне дерево"

Я підходжу до громадного зеленого дерева, яке стоїть стовбуром у одній стороні, а кроною в другій, яке підтримується неймовірним сплетінням "ліан" і "молодим" (карликовим) деревом під кроною, що розмірами сягає висоти традиційних дерев. По закону фізичного тяжіння така величезна крона давно вже завалилася б, але з погляду сюрреалізму - все має свої логічні зв'язки, які й підтримують живу конструкцію.

P.S. У іншому сні я вже був біля цього дерева. Одразу пригадав, як його побачив. Сплетіння "ліан" нагадують деякі образи підтримувальних і видовжувальних конструкцій з картин Сальвадора Далі.

Сон 120618 "Недоконаність"

У батьковій майстерні я ремонтую телевізор. Я знаю, що батько зранку пішов на роботу аж до вечора. Прийшла мати й нагадала, що я так і не допідключив унітаз, що стоїть у шафі. Я відкриваю шафу і розумію, що чогось бракне для нормальної подачі води, ще й відсутній злив. Передзвонює клієнт і каже, що жде мене вже з тиждень, щоб я дочинив у нього вдома телевізор. Я обіцяю бути в нього наближчими днями. Берусь шукати мікросхему, яку мав встановити в плату, яку вийняв у клієнта з телевізора, а знаходжу іншу мікросхему, яку батько казав не брати.
У голові на ранок записую ряд "ні", викликані сном: ні мікросхеми, ні води, ні помитися, ні попратися...
P.S. Момент, коли я був у клієнта і взяв у нього телевізійну плату на ремонт, мені знайомий з іншого сну.

Йде засідання поетичного клубу в форматі обговорення творів учасників конкурсу "Смолоскип". Я учасник засідання. Не конкурсант. Сиджу, слухаю, п'ю чай і щось жую. Після виступу однієї дівчини читає твори наступна - на вигляд повнувата. Зачитує вірші так, аби сподобатися. По завершенню виступу, керівниця засідання надає всім слово, аби висловились щодо творів учасниці. Я промовчав, адже на слух весь масив текстів не сприймаю - час від часу "улітав" у власні роздуми. Після короткої паузи, керівниця спробувала сама надати оцінку її творам, навівши одну цитату і винісши вердикт у творчій незрілості поетки. Цитата мала надзвичайну закрученість образів, що на слух однозначно не сприймалася. Я вловив у тій вибірковості та судженнях упередженність не так до творів, як до самої дівчини, адже подібні ноти критики мені особисто знайомі.

Сон 100618 "Перетнути річку". Тлумачення

Переїжджаю кабріолетом нешироку річку. Спочатку в'їжджаю в неї спокійно, потім різко вгору, на пагорб, зупиняючись серед густої, зеленої трави.

Перед поїздкою почистили зуби.
Сіли в машину, аби завезти в Італію зразки якогось матеріалу.

Колега, з яким їду, тримає у руках маленьку коробочку, розмірами з кубик-рубик. Ми знаємо, що це дуже важлива річ.

Колега миє салон машини.

Машина-амфібія в сіро-зелених кольорах. У будинку дома гараж, але він незвичний: заїжджаючи в нього, машина пірнає у воду, наче танк, що спершу занурюється повністю, а за мить виринає на поверхню. Власник тієї машини дуже втішений нею. На дії показує і розповідає, як у ній комфортно. Я стою біля того дому і дивлюсь на все зі сторони.

P.S. Надвечір мав розмову про іпотерапію, як виявилось, окрім коней і дельфінів, лікувальні властивості має слони. Перша асоціація, яка виникає при прочитанні фрагментів сну: кінь / дельфін / слон - машина / амфібія / танк. Навіть фраза "салон машини" співзвучна зі словосполученням "слон-машина". Гараж - це пряма асоціація з минулим днем, де дім, у якому мешкав, має напівпідвальне приміщення. Того дня там працювали робітники - щось монтували і виносили будівельне сміття. Везти коробочку через річку - видно, це мої організаційні плани: наступного дня перевезти з речами скриньку з інструментами. Чому коробочка маленька і має важливе значення? - поки не ясно. Річка - то долання певного кордону, що, очікую, матиме важливе доленосне значення, хоча б, як подолання певної перешкоди.

Сон 090618 "Стіна давньостей"

Знімається блоками внутрішня стіна будинку, а за нею інша стіна того ж дому, яка приховувала те, що було раніше. Чому так зроблено? Не зрозуміло! Стана демонтовувалась по кілька метрів в довжину. І ось перше (?), що бачу: настінний годиник, де замість зозульки - лежача мавпочка, обгорута закрученим в спіральку хвостиком, так, наче і ніколи не мала б рухатися. За сидячим положенням більш подібна до жабки. Незвичність годинника така, що звук від нього чую, а мавпочку в русі не бачу... Безрушно мовний годинник. Наступне, що побачив за демонтованою стіною: залізний умивальник, який при потребі можна було пересунути з місця на місце. Такі умивальники були частиною меблів тих часів, коли в будинках ще не існував водопровід і каналізація: воду приносиш, помиї виносиш. У місцях крана, затемненого скла - елементи давнього декору, виконаного в металі. За наступною частиною демонтованої стіни, більшої за попередню, перед зором постав фрагмент давньої архітектури, яка подібна була б до зовнішньої, аніж внутрішрьої частини дому: по центру - натяк на колишню присутність, або ж її імітацію - вікно. Ріг дому, що виконаний в одній цеглі, відмінній од іншої цегли, у тій стіні. Верх завершується певними архітектурними елементами узятими в листовий метал від можливого намокання від дощу. Такі дахові елементи, виконані в металі, мали коричневий колір: або пофарбовані, або поржавілі від часу.
Так, як все це відбувається в приміщенні дому, за відчуттями - у видовженому коридорі, де згадані елементи розкривались по мірі демонтажу стіни, я помічаю, що проміжок між стінами має внизу якесь заглиблення у вигляді цементного рову, закиданого рештками цегли і будівельного сміття. По ходу я наступаю на щось гостре. Дивлюсь уважніше, а то незачищений в краях отвір, пробитий колись у листовому металі.

P.S. Згадав, що образ з подвійною стіною, мені вже снився раніше. Звідки він міг би сплинути? У 90-ті я почув історію, як в сусідньому біля мого міста селі, коли віддали церкву місцевій громаді, виявили за зацегльованою стіною головний розпис храму. Отже, в часи розвою атеїзму, хтось з селян зберіг образ на добрі часи.

Сон 080618 "Перекинути машини"

Я перекинув у різні сторони крайні ідентичні одна до одної металеві конструкції, викрашені в біле, висотою, майже з мій зріст...
Я за одним столом з колегою і якоюсь сімейною парою: обидва повнуваті, особливо він. Спільна розмова "ні про що", сміх і втіха від невимушеної атмосфери...
Колега перевдягається в робочу форму і на якомусь етапі стоїть в білих сімейних трусах у червоний горошок.
Пора починати роботу, і я кажу до колеги: "Льоха, давай!"
Колега наспівує пісню з гурту "ДДТ" - "Родина": "...Єду я на родіну..." Я пригадую слова пісні і вона фрагментами прокручується в пам'яті. (Принаймні з цією мелодією я проснувся).
Колега працює на чомусь пересувному, близько до підлоги, лежачи (льожа) на спині... Але він не Льоха!.. (У реальному житті, за співзвуччям імені, він нічого й близько не має з Олексієм). Під'їхали одна за одною дві машини. Що "Льоха", що машини були під великим кутом пагорба заасфальтованої дороги. Перша машина стала боком так, що я оцінив небезпеку, яка йшла від неї: настільки великий був кут, що машина сама могла перекинутись на колегу. Я підійшов до неї і перекинув її в інший бік, потім підійшов до другої і зробив те саме. Тоді ж я згадав початок сну, коли я перекинув два великих предмета, що стояли крайніми в одному ряду з іншими в різні сторони один від одного.

Сон 070618 "Просвічує толерантністю"

Вирізані та виточені металеві труби діаметром з 20-30 см, довжиною з 30-40, зібрані одна на одну в одну в'язку, по одній-дві на кожного з колег. Усі тримають вирізаними і обточеними отворами, що просвічують наскрізь, один до одного й обговорюють чиє краще.

Сидить мулат із німкою і спілкується з нею чистою німецькою. Якби не дивитися на нього - справжній німець. Характерна риса його зовнішності - короткі кучері, як смоль. Щось видає в ньому за мусульманина. Спостерігаючи за їхнім діалогом, жестами та мімікою, розумію, що її сприйняття свого співбесідника доволі толерантне.

Сон 060618 "Прийшов у сюжет казки"

Лоток з цілісного металу, з акуратними поворотами вліву і праву сторони з обох боків. Обговорюю з колегою питання часу: до коли працюватимемо? Не в межах годин, а робочих днів.

Звільнився з роботи, аби найти іншу. Почув про варіант з бібліотекою. Навіть зустрів ВВ, в шкіряній куртці. Позитивне враження. Маю причетність до видання газети, організації громадського життя... Дуже легке розуміння організаційних процесів, де з позиції власних інтересів вкотре приходить відчуття програшного стану.

Смажились на вогні великі печериці.

Прийшов у гості з дружиною в сюжет казки. Запропонували вибрати пісню. Дали список: що не назва, якийсь гумор, наприклад, "Дірява Єлєна". Я з дружиною стоїмо перед порогом дому. За сюжетом: ми прийшли на день народження моєї тещі. Розумію, що всі на ньому - незнайомі мені люди, в тому ж числі "винуватиця" свята. Я дивлюсь, а дружина без квітів. Про що кажу вголос, а вона весело так: не хвилюйся, все домовлено! У нас для того з собою - "торба наїдок".

Сон 040618 "Крісло-машина"

Купував машину, а в результаті купив чорне офісне крісло на колесиках. Тоді ж пригадав, що вже одну таку раніше купував - це було в іншому сні, але виконану з дерева, а ця - зі шкіри, ще й з ліхтариками, що світять на дорогу. Цю підставу або ж метаморфозу виявив при денному світлі, а машина купувалась вночі. Мусив повернутися до хазяйки цього "крісла на колесиках", щоб з'ясувати причину такої оказії. Показую їй і розумію, що назад товар не поверну, ще більшої прикрості додало почути від неї на ту "машину" - "інвалідна коляска". Показую їй на ліхтарик того крісла, що з одного боку аж розвалюється в руках. Кажу їй: купив за дев'ять, товар цих грошей не коштує!.. На що вона каже, що вона варта своєї якості, а гроші у неї вже розійшлись, і їй начебто прикро. Я в шоці: купував машину...

Сон 030618 "Хата. Руда-Руса"

Надвечір їду в село. Дорога, поле, хата на два господаря. Одна з половин цієї хати, наче отримана мною у спадок, або ж я маю до неї якийсь безпосередній стосунок, і така ж друга рідня, що мешкає в одному дворі, але має інший вхід до того ж дому. У дворі є ще один дерев'яний будинок (сарай), що має двоє дверей, нача на такі ж дві родини, але вони належні до кожного з наших сімей. За тією хатою, до якої я приїхав, доглядають, але важко було второпати чи свої ж родичі з двору чи інші, що мають стосунок до нього. У тій половині дому, до якої я приїхав, "чергувала" дівчина, яку вже зустрічав раніше. (Знайома вона мені не з реальності, а з якогось давнього сну). Молода, руденька, з тендітними рисами обличчя. Я пригадав, що ще минулого разу мав їй сказати, що схожа на одну з героїнь однієї картини, що зветься "Русалії" або ж "Русалки". Вона в тій хаті не сама, а так, наче з малою сестричкою. Та рудовлоса дівчина сидить і щось шиє (вишиває, зашиває), так, наче на простирадлі, що має великі жовті малюнки. Я в цій хаті тимчасово - лише на вечір, і маю скоро їхати. Ловлю момент і розповідаю їй про те, що вона схожа на образ зі знайомої мені картини. Виходжу на двір обійстя, а, повертаючись, висловлюю ідею, щодо її вишивання. Питаю, як її звати, і пробую записати на білому між жовтих малюнків її ім'я і прізвище. На що вона щось каже, а я змушений перепитати, щоб повторилась. Така гра з затягуванням відповіді на моє можливе вгадування, зі словами: "А моє прізвище легко запам'ятовується!" Я вперто очікую відповіді і розписую ручку в цяточці, що пише жовтим. Ловлю себе на думці, що це не зовсім надійний колір "для пам'яті" після наступних прань, але записую... не з першого разу. На що дівчина спочатку каже ім'я, а згодом і прізвище: Ірина Варинарка. Наприкінці прізвища прозвучало додатковий склад "ра", що, на моє прохання, вона повторила, таке собі: Варинаркара.

Сон 020618 "Коридори в'язниці"

Приміщення і коридори старої в'язниці чи концтабору. Я там з екскурсійною прогулянкою. Комусь кажу, що був тут два-три роки тому. Я впізнаю знайомі місця. Багато приміщень і коридорів.

Сон 010618 "Рана на щоці"

Моя дитина з подряпанами на обличчі, зокрема найбільшою, що на щоці - від скроні до нижньої частини кутика вуст. Ті подряпани грубі, присохлі. Одна з подряпин аж світить місцями наскрізь, особливо, коли дитина усміхається. Я кажу: звідки це? На що дружина каже: від ременя. Наче невдало повернувся і... Я пригадую і мені боляче за дитину і той впертий характер, що має. Я оглядаю найбільшу подряпину і питаю: тобі боляче? На що каже: ні! І сміється. А від того рана ще більше світить наскрізь. Я вирішую від завтра піти з ним до лікарні, щоб зашили ті місця. Про що й кажу вголос. На що дружина мовить, що зробить сама, бо само собою планувала з ним іти в поліклініку, до дільничого, щось на зразок планового медогляду для школи, а разом вирішить і це питання. Тільки я поведу, а вона з роботи йтиме прямо до нас, бо їй на пару хвилин, щось занести, а далі я буду вільний - іти на свою роботу.
Ранок, я з дитиною йду в поліклініку. Перевіряю, що в кишені є ключі від дому, а гаманця забув... Думаю: не страшно, але неприємно. Все одно мали йти пішки, щоб зустрітися разом. 0108'

P.S. Пряма асоціація від вражень минулого дня, зокрема від Ченстоховської ікони Божої Матері. Тим же днем проходило велике християнське свято для поляків: Боже тіло. Риска на обличчі дитини подібна до тих, що на іконі: на тій же стороні і в такому ж напрямку. З історії про ікону: свого часу вона потерпіла від стріли, шпаги, була проткнута наскрізь...