Сон 270224 "Зміна ролей"

Якби відбувається організація весілля сестри або щось веселе на зразок нього, якби - в харизматичній церкві. (Дещо з реалу). Події відбуваються у подвір'ї батьківського дому. До нього потроху починають приїжджати різні знаменитості. Як я зрозумів: переважно артисти естради та театру. В усій цій більшості я їх не знаю, але в своїх колах вони є доволі відомими. Зокрема приїжджає один з братів-близнюків, головних героїв радянського фільму "Електроніка". Він співак. Улюблений жанр - романси. Згадується, що родом він з півдня України, де зараз точаться бої, має там майно, яке захопила російська терористична армія. Сам у складних розгублених почуттях. Дивлячись на нього, я наче його колись бачив на сцені, але якось невпевнено. (В реалі нагадує якогось іншого рудого артиста, а з новин: один з головних героїв згаданого фільму, пішов служити на стороні російської окупаційної армії). Хтось його представляє і називає кілька доволі відомих пісень. Мені вони нічого не кажуть. Коли він вирішив заспівати, це вже не був якийсь романс, а сум і жаль за свого брата...

Не сказав би, що на дворі було холодно, але стежки були розчищені від снігу, зокрема за лазнею, куди не хотіли забігати чоловіки-артисти по малій нужді, коли туалет був зайнятий кимось... 

Приїжджаю зі своєю родиною на весілля до двоюрідного брата (який в реалі є на фронті, а для коректи розуміння: вже давно одружений і має троє дітей). Перед весіллям навіть без настроїв організаційного процесу. Раптом там для себе дізнаюся, що я не можу виїхати закордон. Подумки починаю краяти себе: чому я про це забув, що чоловікам заборонений виїзд? Шукаю розв'язання проблеми і усвідомлюю, що це патова ситуація: я маю винайману квартиру в Польщі; роботу, яка годує сім'ю; якщо жінка повернеться, вона все на собі не витягне...

Тепер, видно, на тлі попереднього сну, виникає якась гра, перед якою котик грався мишкою, а тепер, таке враження , що велика мишка грається з маленьким котиком. Цікава частина цієї гри: коли котик опиняється в полі зору, він з мультяшного образу перетворюється в живий, але доволі крихітне створіння.

З групою людей потрапляю на підприємство, на якому видають працівникам молоко в банках з отворами, до яких приставлені краники. Аби я це зрозумів, мені спочатку дали порожню банку, окремо краник і запропонували узяти молоко... Доволі цікава ідея! - подумав я.

Наче знаходжусь у театрі ляльок. Після виконання якоїсь роботи, мені, як старшому, ведуть показувати наступну роботу. Опускаємось сходами та йдемо коридорами, які вже конкретно нагадують якесь промислове підприємство. Приходимо до місця призначення: це очисні споруди, естетично облагороджені їх працівниками: вазони, декоративні стежки з бамбука на поверхні води. Наша задача до кінця дня почистити одну ділянку від сторонніх зелених заростей, моху та можливого мулу, який є в тому місці під водою. Пригадую свій досвід такої роботи (спогад з реалу), одразу вношу корективи. Знаю, що колегам це не сподобається. У цей же момент починають приходити різні гапи-керівники зі своїми інтересами, ідеями і порадами. Я прошу дати гумаки і спробувати зійти по воді до призначеного місця... Наче не так все й страшно, але робота справді не для працівників культури!

Сон 070520 "Як то все можна перекрутити?"

Забираю машиною двох чоловіків із місця їхньої праці. До останнього на цій же машині їздили вони, але зараз не в тому стані, аби сідати за кермо. Десь від самого початку в моїх руках вона стає малокерованою: западає педаль газу, із-за чого машина раптово набирає велику швидкість, коли почав здавати назад. У результаті: вилітаю на дорогу, підскочивши біля однієї обочини і впавши за другу, яка так само була заасфальтованою. "Добре, що тієї миті не було машин!" - констатую для себе. 0250'

Аби краще запам'ятати корейські імена, головний герой змінює їх на інші, виключно за вимовою. Тепер головний герой бере інтерв'ю у пісенного гурту з трьох чоловік, що приїхав з Казахстану. Ставить їм питання їхньою рідною мовою. Якщо перший відповів рівнозначно, то другий - чомусь російською. До його сценічного одягу, у вигляді національного наряду казахів, був нашитий гаманець, якого він прикривав рукою, що виглядало доволі смішно. Так, наче артисти гастролюють, як заробітчани. Тепер головний герой заводить їх у студію, в якій сидить багато люду. Чую голос ведучого: "Сёння я буду гаварыць па-беларуску", разом із тим чуючи другий голос ведучого - українською. Тепер головний герой приїжджає на дачу (яка нагадує мені батьківську, але в рази більшу), виходить з машини, із ним - малий циган. Просить його, аби він вів себе культурно. Малий помічає, що його родичі вже преобразились, стали акуратнішими і вихованішими. (Цікава неузгодженість національностей: наче всі мали б бути корейцями, а їхній родич - циган). Заходять у дім. Тепер всі за святковим столом. Головний герой робить черговий відеозапис подій, перебуваючи у великому дерев'яному "годиннику", в якому надає рух своєрідним коліщаткам, йдучи на одному місці. Малий циган, слухаючи його і дивуючись, як він змінив імена його родичам, помічає архів у вигляді відеокасет, підписаних їхніми іменами (образ із відеокасетами асоціативно відсилає мене на фрагменти з кінофільму "Зроблено в Америці", переглянутого перед сном). Про себе сміється і дивується: як то все можна перекрутити?

Сон 130418

Вузький пройом, де я щось ремонтую на стіні. Бетонована підлога з приямком, в який можна завалитися. У тому ж місці є місце, де тече вода, зливається просто в той приямок. З якогось дива вода не сходила знизу, а набігала. Я вийняв, за пару раз, довгі жмутки волосся з місця зливу, і вода пішла краще.

Річка. На ній були якісь водні змагання, можливо, змагання риболок. Разом з тим проходив якийсь фестиваль. Тут же, на березі річки фігурували однокласники, зокрема наш класний керівник. Я показував якийсь солідний друкований альбом, який я уклав. У ньому фігурували різні події з мого життя, пов'язані з участю в колективних заходах, зокрема такого ж фестивалю, як цей. На одній зі світлин того альбома, в колі людей і нічного освітлення була зображена танцюючою в стильому наряді класний керівник. Я їй показую цей спогад... Ранок. Пісчаний берег річки. З ночі усі люди розійшлись, залишивши за собою рештки свого перебування. Я також йду, але за пару кроків повертаюсь прибрати за чужими людьми сміття: обгортки від цукерок, целофанові пакети, шматки білого хліба і булок. Целофанове сміття ховаю в пісчану ямку, яку загортаю тим же піском, а хліб кидаю в річку для риб.

Я в Польщі, хоча траса, на якій я є, така ж, як  біля дому моїх батьків. Аби було дешево, постриг себе налисо, а потім ще й доголив. Наостанок побачив, що лишилось рідке волосся на бороді, яке вже почало закручуватися. Оцінив, що геть не естетично, і доголив себе остаточно. Тоді ж дізнався, що машина, якою я їхав і залишив на знайомій мені трасі, конфіскована поліцією. Вийшов, нибито, якийсь закон, який дозволяє спокійно це робити щодо іноземців. Разом з тим почув, що українці вже покидають межі Польщі - незадоволені діями цього закону.

Сон 160318

Рок-концерт. Його кульмінація. В оформленні сцени використано багато металу: над виконавцями незвична подвійна вентиляційна труба з певним розсувним механізмом (вгору-додолу) на конвеєрному ланцюгу. Багато декорацій зроблених з листової сталі. Мені настільки цікаво в тому розібратися, що я опиняюсь на сцені між тими декораціями. В певний момент ті декорації почали рухатися - розсуватися в різні сторони, над головою артистів одні труби почали підніматися, а інші опускатися... Разом з тим відкрилась задня частина сцени (!) з виглядом на центр живого міста з широкою дорогою, на якій важко було відокреслити пішохідну частину та проїздну: всі (люди, машини) рухалися разом. Тією дорогою почали повільно везти дві великі негабаритні зварні металеві конструкції пласкої форми, наче тренувальні гірки для скейту - одна машина за іншою. Люди все те обходили, як мурахи. За тією "картинкою" в голові зринуло слово: "Шанхай".