Багато ходив з дружиною вулицями міста, між багатоповерховим і приватним секторами, що не мали окреслених меж. Шукали кадрове агенство, що знаходилось в одноповерховому дерев'яному будинку. Йшли в сторону ринку. Як підходили до місця призначення, обійшли будинок справа. Насправді, не було різниці: як іти? - вулиці сходились біля нього. Як підходили, дружина запропонувала обійти іншою стороною, я відповів: дивись, ми тілько-но тут оминемо і опинимось біля його входу. На ґанку до агенства нас перестрів хлопець, який вирішив представитися: Павло Дебіла. З виправданнями за своє прізвище: саме тому мені не щастить... Я йому відповів: по-перше, менше треба акцентувати увагу на ньому, по-друге, ніхто не просить його називати. Заходимо в приміщення, біля віконечка реєстрації хаотична черга до десяти чоловік.
