Сон 131225 "Загублене між сторінками"

У кімніті своєї доньки домуровую з цегли кавалок внутрішньої стіни при стіні зовнішній, що мав би утворити технологічний виступ (повтор сну: таке переконання, що вчора він мені снився, але я його забув записати). (Також образ узятий з вчорашнього реалу, коли спостерігав за роботою каменярів при муруванню стіни). Потім забезпечую в тому ж місці якусь трубу фарбою, що більше схожа на сірий вазелін. З'являється кролик і починає бігати під ногами (також знайомий образ із реалу), починає чіплятися до пальців і підкусювати, спочатку відштовхую, адже заважає працювати, а згодом відкидаю ногу далі, адже вже конкретно відчуваю його зуби. Згодом з'являється в іншому сюжеті подібна тема мурування вже з нанесенням штукатурки, без конкретики.

Гортаю ілюстровпну книгу, що пов'язана з життям міста Житомир, і зустрічаю там поміж статей портрет давньої знайомої В.К.. Раптом приходить ідея: користуючись, що обок мене казанський татарин з узбекським паспортом (з реалу: колега по роботі), запитати в нього, знаючи, що в її роду були татари: чи схожа її зовнішність на тих татарок, що зараз? Так, як книгу гортаю далі і вже озвучив своє побажання, намагаюсь віднайти, на якій сторінці знаходиться її світлина. Скільки не гортаю, ніяк не можу знайти, хоча зауважую, що книга доволі густо всіяна фото з давнього минулого, з яким пов'язане моє літературно-громадське життя. Зустрічаю багатьох знайомих, дивуюсь такому різноманіттю, зокрема в контексті творчих заходів, до яких також був, а чи не завжди (таке переконання уві сні) причетний. Просинаюсь на тому, що її портрет так і не знаходжу.

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 200219 "Старі публікації - робота на все життя"

Біля поштової скриньки вструмили в міжхвіртковий простір газету. Кажу батькам: чого ви її не забираєте? Маючи на увазі, що зіпсується від погодніх умов. Забираю сам. Перше, що кинулося ув очі, що газета стара, в одному місці навіть підклеєна скотчем, якась сторінка надірвана так, що вже не прочитаєш. Починаю гортати. Під однією фотографією бачу підпис із приблизними словами: "Кохання мого серця". Дивлюсь уважніше на ту світлину і бачу, що на ній я сам у модній кепці, натягнутій на очі, якість зображення - середня. Я навіть згадую місце, де її робили. (Таке маю уві сні переконання). Розміщена в правому нижньому кутку, єдина на всю розгорнуту шпальту. Починаю вчитуватися в назви статей, а там, серед інших, три - мої. Питаю себе: і як я міг про них забути?

Хлопець проходить практику в морзі. Говоримо з ним про життя, роботу, проводжу аналогію з іншими видами праці, наштовхуючи його думку на мовчазну риторичну відповідь, яку проговорюю вголос: "І ти розумієш, що ця робота на все життя!"
P.S. Дивна аналогія з вчарашнім сном, на тему живих і мертвих.