Сон 030325 "Розбити та полагодити"

Приходжу до якогось намету в центрі міста. Холодно. Запалюю там свічу. Відчуваю як з'являється тепло, коли відходжу - його відсутність. (Можливо, враження під час сну від власного тіла). Приходить незнайомий чоловік. Він так само сильно змерз. Невже і він релігійний? - подумав я. (В реалі б так не подумав). Яка різниця, коли хтось хоче зігрітися? Запалюю другу свічу. Бачу, як плавиться віск, бавлюсь з його перекладанням і додаванням, аби вогню і тепла стало більше.

Хтось бере інтерв'ю у російського співака (з ізраїльським паспортом) Андрія Макаревича, яке він дає біглою англійською мовою зі доволі жвавою думкою. (Про себе ж знаю, що серед російських імперців немає опозиціонерів, таких, як він). Дивлюсь на нього, як він постарів, і подумки зауважую, що в його роті просвічується відсутність бокових зубів. Міркую: невже він такий бідний ("бідося"), що не може полікувати зуби?

Демонтаж старої будівлі. Працює трактор + ручна сила. Тут у мене своя робота - не характерна аби вручну. Разом із тим я знаю, що міг би бути кориснішим. Щоразу повертаюсь поглядом до того, як працює трактор, що розбиває стіни. На цьому тлі археологи, що працюють з архівом (дивне поєднання професій), кажуть, що кожний мешканець цього міста мав у минулому в пакеті медичного забезпечення гарантовану від свого лікаря "скриньку погребальну"... Тепер потреба розібрати стару машину. Зокрема ніхто не може розбити загартоване скло. Всі б'ють, але нічого не виходить. Пропоную свої сили, але керівник відмахується, що це безнадійно. Візуально на склі знаходжу слабке місце для удару та його розбиваю. Знімаються майстрами всі елементи, що дотичні до цього вікна. Збираються докупи, аби показати їх безпосередньо на заводі "Шкода". Місце події раптом опиняється біля центрального входу до цієї фабрики. Автомайстри беруть усі елементи з собою і несуть на прохідну, аби в подальшому знайти документацію на заміну.

Тепер опиняюсь в якомусь моргу, де патологоанатом досліджує кишківник старої людини. (Чомусь виникли спогади про діда Григорія, хоча враження з іншого реалу: зокрема одному фрагменту з фільму).

P.S. Сон надихнув на таку думку ::

Складність снів відображає складність психіки (людського розуму). За собою впізнаю певну послідовність думок, що використовую для складання гумористичного погляду на світ.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 200219 "Старі публікації - робота на все життя"

Біля поштової скриньки вструмили в міжхвіртковий простір газету. Кажу батькам: чого ви її не забираєте? Маючи на увазі, що зіпсується від погодніх умов. Забираю сам. Перше, що кинулося ув очі, що газета стара, в одному місці навіть підклеєна скотчем, якась сторінка надірвана так, що вже не прочитаєш. Починаю гортати. Під однією фотографією бачу підпис із приблизними словами: "Кохання мого серця". Дивлюсь уважніше на ту світлину і бачу, що на ній я сам у модній кепці, натягнутій на очі, якість зображення - середня. Я навіть згадую місце, де її робили. (Таке маю уві сні переконання). Розміщена в правому нижньому кутку, єдина на всю розгорнуту шпальту. Починаю вчитуватися в назви статей, а там, серед інших, три - мої. Питаю себе: і як я міг про них забути?

Хлопець проходить практику в морзі. Говоримо з ним про життя, роботу, проводжу аналогію з іншими видами праці, наштовхуючи його думку на мовчазну риторичну відповідь, яку проговорюю вголос: "І ти розумієш, що ця робота на все життя!"
P.S. Дивна аналогія з вчарашнім сном, на тему живих і мертвих.

Сон 030518 "Любовний трикутник :: Життя і смерть, і сміх беззубий"

Лісові дороги. Ми їх добре знаємо. З різними цілями їдемо щораз по-різному. Щось пов'язане в таких поїздках із ребусом, який треба розв'язати.
Сповідь дівчини, як вона любила за різними обставинами трьох різних хлопців і одну дівчину, з якою був трикутник разом із одним з її хлопців. Спробувала похвалитися, що все це вона так організувала в своїх інтересах. Її ж історія про одного "грузина", якого запросила на одне таке побачення, разом з її хлопцем. Потішилась з його дивакуватості ("квіти, апельсини") і того, як він від неї втік, бо бажав виключно зустрічі з нею.  0110'

Заслабувала баба Марія, самостійно не ходить. Якось допоміг їй встати з-за столу - її ноги ледь тримали тіло. Якось прийшов до неї додому, а її немає. Сказали, що померла. У той же час слабувала баба Дуся. Я розумію, наскільки похорони передбачають різних формальностей і обов'язкових підготовчих речей і атрибутів. Йду містом разом з м. Я., вона займається організацією похорон. Заходимо в різні магазини. На шляху черговий магазин. Я жартую: а тут, що цікавого? На що вона відповідає - це ритуальний салон (агенція) треба за все домовитись, дещо забрати. Я розумію, що тут не до жартів, адже вона не так давно ховала і свого чоловіка. Десь починаючи з входу до цього салону, нас ведуть сходи вверх, так, наче одразу на другий поверх. Ми піднімаємось ними і для мене постає неочікувана картина: виявляється, що це морг, з натяком на лікарню. По залу, справа від нас, ходять медсестри в білих халатах. Поки піднімався, зобачив пару упокоєних до білого облич небіжчиків. М. Я. підходить до тіла, який лежить мало не на підлозі, і вголос промовляє, мамочко, нащо ти нас покинула?.. А баба Марія прокидається і лежачи каже, щось на зразок: і нащо ви таке про мене подумали? Дивимось, а поряд неї лежить баба Дуся. Задаюся питанням: але ж це морг?.. Що, і бабу Дусю привезли, бо вона померла? А виявляється - ні! ...Вони лежать поряд, б.Д. під кутом до б.М, зловивши один одного за руку, почали весело сміятися до нас (з нас) своїми беззубими ротами. 0312'

Чищу картоплю. Тримаю кухонний рушник, накинутий на плечі.

P.S. Баба Марія померла пару років тому. Баба Дуся жива і повна сил, хоча їй далеко за 80 років. М. Я. з'явилась у сні доволі несподівано - прямого стосунку до б.М. та б.Д. не має, лише опосередковане.