Сон 220323 "Кінопремія"

Беру участь на кінопремії. Якось не прямо, а опосередковано належу до номінантів конкурсу. Тепер сюжет видозмінюється (переосмислюється). Це не просто кіноконкурс, а захід присвячений полякам. Мені надають слово, аби на завершення похвалив Господа Бога, адже така традиція, але я усвідомлюю, що мене ніхто не зрозуміє, адже всі присутні англомовні, і кажу, ще сидячи в залі: ай ноу спік інґліш. Але всі все-одно очікують від мене промови. Прошу давню знайому В.К. (в реалі - віддавна мешкає в Америці), яку раніше тут не зауважував, аби вона перекладала те, що говоритиму. Виходжу на сцену. Висловлюю подяку Богу доволі короткими реченнями: за сьогоднішній день, успіхи та надбання. Бачу, що для багатьох ця "тема" виступу доволі нудна, ще й з перекладачем, тому по кількох реченнях завершую промову і дякую. Як виявляється: на цьому захід і завершується. Люди розходяться, переключившись від захоплення тими, хто був на сцені, виключно на приватні інтереси. 0300'

Сон 130719 "Це наша школа!"

Десь о першій ночі просинаюсь на працююче в навушниках польське радіо. Транслюється запис якогось патріотичного мітингу, де крізь сон промовцю ставлю питання, але якось не в голос, а подумки озвучуючи слова: "А якщо мої діти переїдуть у Польщу й навчатимуться в школі, то якою вона буде?" На що чую відповідь вже з реального: "Це наша школа!" (По-польськи). (Пауза). Додаючи щось на зразок: "Це школа для наших дітей!" - зриваючи оплески мітингуючих, які починають скандувати не до кінця зрозуміле слово. По пробудженню відрефлексовую: 1) дивно, наскільки передбачувано поставлено мною питання, коли відповідь пасує до нього; 2) прекрасно сказано! - відповідь дана не буквальна, а, як вкотре відзначаю собі, завуальовано, коли публіка, яка стоїть перед тобою, розуміє тебе "правильно", без сумніву подвійного тлумачення.